Територіальна громада в системі громадянського суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Територіальна громада в системі громадянського суспільства

Лисенко І.М.

Становлення України як незалежної демократичної держави є неможливим без формування сильного громадянського суспільства суспільних стосунків і взаємодій об'єднань громадян, спрямованих на розвиток і вирішення соціальних, економічних та інших проблем. Центральним суб'єктом соціальної дії в системі громадянського суспільства є громадянин, який завдяки своїй діяльності і взаємодії в общинах, перетворює життєвий світ. Громада (община) є засобом (ресурсом) перетворюючої діяльності громадянина. Громада виступає нижчим (локальним) рівнем прояву політичного у громадянинові. У свою чергу, громада як самоврядна спільність людей, що має на меті реалізацію своїх інтересів, намагається впливати на громадянина, пропонуючи йому певні соціальні ролі і позиції. В цілому взаємодія громадянина і общини має дуалістичний характер. Громадянин і громада є як суб'єктом, так і об'єктом своїх дій одночасно.

Важливе місце в дослідженнях громадянського суспільства мають територіальні громади, статус яких закріплений Конституцією України. Громада (зокрема, територіальна) стала предметом дослідження політичної науки і соціології. При цьому дослідники не завжди відповідають на питання: якою є політична природа громади?

В сучасному українському суспільстві не перший рік вже йде політикоправова і юридична полеміка по питаннях територіальної громади і ролі місцевого самоврядування в системі державного і суспільного пристрою, є величезний дефіцит політологічних досліджень громад на локальному рівні. Виходячи з відміченого, поставимо завдання даного розділу дослідження таким чином: дати інтерпретацію поняття «громада», для використання в політологічних дослідженнях громадянського суспільства в Україні; визначити методологічні підстави і принципи політологічного аналізу територіальних громад як елементу системи громадянського суспільства; виявити структурні базові елементи територіальної громади; операціонально інтерпретувати чинники соціальних змін на рівні локальних общин, що конкретизуються поняттям «розвиток».

В якості методології дослідження застосовується інтегральний соціологічний підхід. Результати дослідження в даній статті були отримані за допомогою структурного аналізу та методу герменевтики.

Об'єктом дослідження є локальний рівень громадянського суспільства в Україні. Предметом соціальні практики територіальної громади.

Права і свободи громадян були закріплені в новій Конституції У країни, що була прийнята 28 червня 1996 року. Але що важливо, Конституція упроваджувала принципову основу місцевого самоврядування в Україні і закріплювала абсолютно новий підхід до розуміння територіальної громади в політичній системі і суспільному пристрої держави.

Саме громада є базовим осередком, як громадянського суспільства, так і державного будівництва. Визначаючи поняття місцевого самоврядування, стаття 140 Конституції України характеризує його як право територіальної громади жителів села або добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України.

Основний Закон України закладає новий підхід до розуміння самої суті місцевого самоврядування. По-перше, центральним суб'єктом сучасної української моделі місцевого самоврядування стала територіальна громада колектив людей, об'єднаних сумісним мешканням в одному або декількох населених пунктах, а не місцева рада або інша владна структура. По-друге, місцеве самоврядування розглядається як право територіальної громади, яке не «дарується» державою, а визначається і гарантується ним (стаття 7 Конституції України).

Стаття 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» називає територіальну громаду первинним суб'єктом місцевого самоврядування. Будучи співтовариством людей, різних за національністю, походженню, віросповіданню, соціальному статусу, але об'єднаних територіально.

В історичних працях термін «громада» застосовується для позначення самоврядної виробничої і соціальної групи. Виділяють основні дві форми таких громад первісну і селянську (останню, зазвичай, ще називають сусідською, сільською або землеробською). Українське суспільство загалом складалося саме з селянських, переважно землеробських громад. У часи Київської Русі згадуються під назвами верв, мир, сіло. В українських письмових джерелах 14-15 століть селянську громаду називали «громада» або «общество».

«Тлумачний словник сучасної української мови» дає такі визначення терміну «громада»: громада це 1) група людей, об'єднаних єдністю положення, інтересів; 2) об'єднання людей, які мають загальні інтереси, завдання[7, с. 175]. Словник синонімів української мови дає україномовному поняттю «громада» також український синонім «община»[6,с.378].

Політологічний словник під редакцією проф. В.І. Астахової і проф. Н.І. Панова визначає в широкому розумінні общину як найрізноманітніші самоврядні спільності людей (міські комуни, сільські товариства, релігійні, професійні об'єднання, земляцтва і тому подібне)[5,с.134].

Британський соціологічний словник (автори Н.Аберкромбі, С.Хілл, Б.С. Тернер) дає наступний аналіз поняття община (community): один з найбільш розпливчатих соціологічних термінів по суті, до сьогоднішнього дня він так і не знайшов точного значення. Щонайменше, він позначає сукупність людей, що проживають на певній географічній території. При будь-якому використанні цього терміну можуть бути присутніми також три інших елементи. (1)Під общиною може розумітися сукупність людей, що має певну соціальну структуру; отже, існують такі сукупності, які не є общинами. Tаке уявлення часто веде до ототожнення общини з сільським або доіндустріальним суспільством, при цьому міське або індустріальне суспільство може розглядатися як, безумовно, деструктивне. (2)Поняття спілки припускає наявність відчуття приналежності або «духу общини».

Всі види повсякденної діяльності спілки як зв'язані, так і не пов'язані з роботою протікають в межах однієї географічної території; спілки є в цьому сенсі автономними (self-contained). Різні концепції спілки включають які-небудь ці елементи>>[1,с.ЗО 1-302].

Практичне керівництво по соціальним технологіям «Громади України: на шляху відродження» дає таке визначення: «громада будь-яка група людей, об'єднана сталими взаєминами з метою покращання самих себе та світу, в якому вони живуть»[2,с.21]. Також у вищеназваному посібнику дається типологія громад: традиційна сільська громада, сусідська громада, громада людей з особливими потребами, етнічна громада, культурна громада, громада за переконаннями, громада за інтересами.

Визначаючи громаду як соціально-політичний концепт можна дати таку інтерпретацію: громада самоврядна спільність людей, що відбулася на основі сталих взаємин і самоорганізації, об'єднана за територіальним і/ або етнічним, культурним, соціальним і ін. принципом з метою реалізації своїх інтересів.

Параметрами такого визначення є: самоврядування; спільність людей; сталі взаємини; самоорганізація; принцип; реалізація інтересів.

Охарактеризуємо кожен з цих параметрів:

Самоврядування це управління, в якому суб'єкт і об'єкт управління збігаються. Це можливо в умовах автономного функціонування будь-якої організаційної структури, де всі управляють всіма, де всі приймають і виконують рішення. Принципами самоврядування є: можливість участі громадян в управлінні суспільними і державними справами, суспільний характер роботи органів самоврядування, саморегуляція суспільної поведінки, гласність.

Спільність людей форма соціальної колективності.

Сталі взаємини стосунки, побудовані на основі спілкування, сумісних дій, що мають постійний характер.

Самоорганізація самоздійснювані процеси соціального регулювання, що спонтанно відбуваються в суспільстві, колективах, соціальних групах. Самоорганізація виникає як «рівнодіюча», результат цілеспрямованих дій ширших соціальних систем і процесів.

Принцип першопричина: те, завдяки чому щось існує або існуватиме (Аристотель), а також механізм певної дії.

Реалізація інтересів дії, спрямовані на задоволення потреб, вигоди.

Розглянемо поняття «територіальна громада». Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає наступне значення терміну «територіальна громада»: територіальна громада жителі, об'єднані постійним мешканням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів декілька сіл, що мають єдиний адміністративний центр (стаття 1).

При дослідженні територіальної громади ми повинні завжди враховувати інтерпретацію даного поняття в Конституції України, Законах України і інших нормативно-правових актах з боку держави, надання територіальній громаді певних прав, оскільки тільки правове поле У країни надає і регламентує в законах механізми здійснення самоврядування через об'єднання громадян.

Тому визначення територіальної громади з урахуванням механізмів здійснення самоврядування, які прописані в нормативних актах, звучатиме таким чином: територіальна громада спільність людей, об'єднана сталими взаєминами, проживаюча на певній території що здійснює самоврядування через місцеві референдуми, загальні збори, органи місцевої представницької влади (сільські, селищні, міські ради і так далі), органи самоорганізації населення і інші об'єднання громадян з метою реалізації своїх інтересів.

При проведенні наукових досліджень територіальних громад необхідно чітко дотримуватися соціальних і політико-правових параметрів дослідження. Серед параметрів територіальних громад, як громадянських спільнот, слід виділити: приналежність до території з абсолютно визначеними межами; відокремленість місця проживання, що дозволяє відокремити його в окреме місто, селище, село; постійність проживання; відображення населеного пункту в адміністративно-територіальному устрої держави.

Територіальну громаду правомірно розглядати також: як колектив самостійних суб'єктів права фізичних осіб; як спільність людей, яка є певною кількістю населення, що проживає в рамках населеного пункту, структурується за статевим (на чоловіків і жінок) і віковим принципом (дошкільний, шкільний, середній, пенсійний); як носія певного культурного надбання, якому можуть бути притаманні місцеві традиції і звичаї, носія духовно-інтелектуального потенціалу; як учасника економічних стосунків; як первинного суб'єкта місцевого самоврядування та елемент системи місцевого самоврядування; як суб'єкта права комунальної власності; як певну кількість власників, що є носіями приватної і колективної власності; як суб'єкта бюджетного права, за яким визнаний відповідний бюджет місцевого самоврядування; як базу для створення локальних об'єднань громадян (органів самоорганізації населення, громадських організацій) в рамках певної території громади.

В той же час необхідно зазначити, що сама громада не є ланкою адміністративно-територіального устрою. Такою ланкою замість неї виступає відповідне місто, селище, село або група населених пунктів.

Територіальна громада, за законодавством України, також не є юридичною особою. І закріплений за нею статус суб'єкта права комунальної власності має певні особливості. Хоча стаття 143 Конституції України закріплює за територіальною громадою право безпосереднього управління комунальною власністю, правомочності власника комунального майна, як правило, здійснюють її органи (насамперед, рада).

Цивільний кодекс України в статті 169 закріплює право територіальних громад створювати юридичні особи, при цьому також не розглядає саму громаду як юридичну особу.

Територіальна громада завжди знаходиться під впливом часу, процесів, що відбуваються усередині неї, правової бази держави і інших чинників. Але основним чинником, який зумовлює її активність і зміни є розвиток, тобто процес закономірної зміни, переходу з одного якісного стану в інший або більш, або менш досконалий. Розвиток є переходом від одного стану до іншого (прогрес, регрес).

Прогрес поступальна хода від нижчого до вищого, від простого до складного; рух вперед, поліпшення в процесі розвитку. Регрес перехід від вищих форм розвитку до нижчих; занепад в розвитку чого-небудь, рух назад; зміна до гіршого; протилежність прогресу. Можна виділити дві форми розвитку. Екстенсивний розвиток зменшення або збільшення того що вже раніше існувало. Інтенсивний розвиток виникнення якісне нових форм.

Також виділяються наступні форми розвитку виходячи з їх обумовленості: Екзогенний розвиток визначається зовнішніми чинниками, навколишнім середовищем. Ендогенний розвиток джерело, яке знаходиться усередині даного процесу або явища. Для будь-якого локального процесу або явища характерне поєднання різних ліній розвитку.

Чи є умовою формування громадянського суспільства розвиток територіальної громади? Можна з упевненістю сказати так. Оскільки умова це обставина, в якій відбувається, здійснюється той або інший процес.

Сам предмет виступає як щось обумовлене, а умова як відносно зовнішнє предмету різноманіття об'єктивного світу. На відміну від причини, що безпосередньо породжує те або інше явище або процес, умова складає ту обстановку, середовище, в якому ті виникають та існують. Впливаючи на явища і процеси, умови випробовують їх зворотний вплив. Весь комплекс обставин в цілому зазвичай позначається як достатні умови даного явища, тоді як найбільш загальні обставини або вимоги складають його необхідні умови. Територіальна громада, як елемент громадянського суспільства, є спільністю людей, яка формує суспільні стосунки як усередині себе, так і у контакті з навколишнім світом. Розвиток територіальної громади, перш за все, має на увазі якісні соціальні зміни, що відбуваються з людьми в їх стосунках один з одним. При цьому ми розглядаємо громадянське суспільство як систему «громадянин громада (община) місцеве самоврядування правова держава».

На розвиток територіальної громади як елементу системи громадянського суспільства, що формується, впливають екзогенні і ендогенні чинники.

Ендогенні чинники формування і структуризації громади як системного елементу громадянського суспільства:

соціально-політичні, економічні і інші потреби виступають як мобілізаційний чинник мотивації;

суспільна ініціатива, як окремих громадян, так і спільнот людей чинник початку дії, діяльності;

процеси самоорганізації і самоврядування, що відбуваються на рівні локальних громад і формування об'єднань громадян чинник структуризації;

побудова соціальних стосунків «горизонтальної» взаємодії з іншими общинами чинник взаємодії;

реалізація поставлених цілей і завдань громадянами і громадами чинник подолання проблем;

розпад об'єднань громадян, унаслідок досягнення або не досягнення поставлених цілей і завдань, і формування нових об'єднань громадян або зміна старих, при виникненні нової мотивації чинник зміни;

постійна соціальна практика органів місцевого самоврядування як виразників інтересів територіальної громади чинник легітимації і постійної діяльності.

Але основним чинником є чинник особистої участі громадянина в суспільному житті.

В якості екзогенного чиннику формування і структуризації територіальної громади, як елемента системи, виступає демократична правова соціальна держава, яка, у свою чергу, задає наступні чинники як: соціальна захищеність населення з боку держави; розвиненість ринкових стосунків і конкуренція вільний ринок; рівень державних інтересів по регулюванню і адмініструванню стосунків в економіці, релігії, суспільній моралі; рівень економічного розвитку і економічних стосунків на локальному рівні; плюралізм; законодавчо-правова база регламентації діяльності недержавних структур (територіальних громад, громадських організацій і інших об'єднань громадян); стосунки партнерства державних інститутів з громадами; делегування державою частини своїх повноважень органам місцевого самоврядування; діяльність інших інституційних соціальних акторів, таких як нелокальні добродійні, міжнародні (наприклад, Програма Розвитку ООН) і інші організації.

Всі названі вище чинники формують стосунки в територіальній громаді зокрема, і саме громадянське суспільство загалом.

Основні висновки і перспективи подальших досліджень в даному напрямі.

Поняття «громада» і «община» тотожні один одному. Термін «територіальна громада» має правову характеристику і зафіксований в нормативно-правових державних актах. Хоча в соціології термін «громада»(община) не має точного значення, при проведенні дослідження з використанням соціологічного інструментарію необхідно давати чітку інтерпретацію даного поняття з подальшою операціоналізацією і виділенням параметрів, по яких можна проводити дослідження. При цьому повинна враховуватися політико-правова інтерпретація «територіальної громади», дана в Конституції України, Законах України і інших нормативно-правових актах.

У даному дослідженні громада визначена як самоврядна спільність людей, що відбулася на основі сталих взаємин і самоорганізації, об'єднана по територіальному і/або етнічному, культурному, соціальному і ін. принципу, з метою реалізації своїх інтересів. Визначення територіальної громади з урахуванням механізмів здійснення самоврядування, які прописані в нормативних актах: територіальна громада спільність людей, об'єднана сталими взаєминами, проживаюча на певній території що здійснює самоврядування через місцеві референдуми, загальні збори, органи місцевої представницької влади (сільські, селищні, міські ради і так далі), органи самоорганізації населення і інші об'єднання громадян з метою реалізації своїх інтересів. Розвиток територіальної громади є умовою формування громадянського суспільства, на яке впливають екзогенні і ендогенні чинники.

громадянське суспільство територіальна громада

Список використаних джерел

1. Аберкромби Н. Социологический словарь: Пер. с англ. / Н. Аберкромби, С. Хилл, Б.С.Тернер; под ред. С.А. Ерофеева. 2-е изд., перераб. И доп. М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2004. 620с.

2. Громади України: на шляху відродження (Київ-2002) / розроблено в рамках Проекту розвитку громадянського суспільства, керованого Канадським бюро міжнародної освіти за фінансової підтримки Канадської агенції міжнародного розвитку.

3. Закон Украины «О местном самоуправлении в Украине» // Законодательство Украины о местном самоуправлении: Сборник нормативных актов,X.: ООО «Одиссей», 2002,448с.

4. Конституция Украины. Симферополь: «Таврия», 2007. 40. (Рус. яз.)

5. Политологический словарь / Под ред. проф. В.И. Астаховой и проф. Н.И. Панова. X.Прапор, 1997. 199с.

6. Словник синонімів української мови: В 2 т / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. К.: Наук, думка, 2006. (Словники України).

7. Тлумачний словник сучасної української мови. / Укладачі JI.П. Коврига, Т.В. Ковальова, В.Д.Пономаренко. / За ред. доктора філологічних наук, проф.

8. В.С. Калашника. Харків Белкар-книга, 2005. 800с.

Размещено на Allbest.ru