Поняття сімейно-правового конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття сімейно-правового конфлікту

2. Запобігання та розв'язання сімейних конфліктів

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку виникнення і протікання конфліктів у сім'ї, але й особливим чином відображається на соціальному і психічному здоров'ї всіх її членів. Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Вважається, що ефективне подружнє взаємодія визначається динамічною рівновагою понять "МИ" і "Я". Рівновага дійсно є динамічним, адже в кожен момент часу існує акцент лише на одному з двох понять. При дуже сильному розвитку складової "МИ" - завжди існує небезпека гальмування особистісного зростання одного з подружжя (а іноді й обох). Якщо сильно розвинений "Я"-компонент - виникають передумови для роз'єднаності і образ.

Зрозуміло що не можна зводити весь комплекс відносин і проблем, які виникають у шлюбі, тільки до наявності або відсутності егоїзму. Все набагато складніше. У чому ж Cпецифика сімейних відносин? Чому для них характерні конфлікти?

Сімейні відносини регламентовані суспільством і прописані законодавчо в Сімейному Кодексі РФ. Але найчастіше, поняття "Шлюб, подружжя, відповідальність, обов'язок, розлучення, спільно нажите майно і інш." не завжди збігаються з уявленнями одного або обох подружжя.

Сімейні відносини базуються на зобов'язаннях один перед одним, перед собою і перед суспільством. Кожен із подружжя може розуміти свої зобов'язання або зобов'язання партнера по-різному, ігнорувати їх, примушувати іншого партнера до виконання і так далі. Часто шлюб стає майданчиком для маніпулювання один одним і підміни загальних цілей на особисті.

Сімейні відносини формуються в більшості випадків на основі досвіду батьківської сім'ї кожного з подружжя (який інколи дуже важко об'єднати в єдине розуміння), і надзвичайно рідко на основі зрілих уявлень і реалістичних побажань кожного з партнерів. Це стає приводом для сімейних конфліктів.

Установки, що виникають у шлюбі, зазвичай дуже жорсткі і підтримуються обома подружжям, іноді мимоволі.

1. Поняття сімейно-правового конфлікту

Юридична конфліктологія визначає сімейний конфлікт як суперечливу поведінку подружжя та інших членів сім ї у сфері сімейних відносин (особистих та майнових), як зіткнення подружніх та родинних амбіцій з метою встановлення власного пріоритету у вирішенні життєво важливих питань сім ї.

До об'єктивної сторони сімейного конфлікту належать відхилення у поведінці членів подружжя, у стосунках з іншими членами сім'ї, зіткнення позицій, думок з приводу одного й того ж питання сімейного життя. Суб'єктивна сторона сімейного конфлікту проявляється в тому, що члени подружжя у ситуації, що склалася, не можуть знайти єдиного правильного рішення [8, с. 132].

Конфлікти у сім'ї відбуваються з приводу: виконання сім'єю її функцій, психологічної структури сімейних стосунків, визначення сімейних цілей та завдань на кожній стадії життєвого циклу сім'ї, системи сімейних цінностей та її відповідності індивідуальним цінностям членів сім'ї. Вони переживаються членами сім'ї як розходження, зіткнення їхніх інтересів, цілей, потреб.

Сімейні конфлікти можна класифікувати за такими ознаками:

* за суб'єктами: між подружжям; батьками й дітьми; подружжям і батьками кожного з подружжя; бабусями, дідусями та онуками;

* за джерелами: ціннісні (невідповідність почуттів та реальних відносин подружжя, наявність протилежних інтересів, потреб); господарські (різні погляди на ведення домашнього господарства); статус- ні (боротьба за лідерство); емоційні (ревнощі, дефіцит любові, турботи, непорозуміння); сексуальні (психосексуальна дисгармонія) та ін.;

* за сферою прояву: у сімейних відносинах (особистих і майнових); між родичами; у стосунках сім'ї з державними чи іншими органами;

* за формою: бурхливі (образи, скандали, биття посуду тощо); "тихі" (переривання спілкування, "бойкоти" тощо).

Інтерес юристів до сімейного конфлікту спричинений передусім потребою вивчати причини дестабілізації стосунків між подружжям, що призводить до розлучень і має відповідні наслідки як для них, так і для інших членів сім'ї, особливо дітей. Предметом аналізу юристів є переважно відкриті конфлікти, приховані із зрозумілих причин, які або взагалі не виходять за межі сімейних стосунків, або є предметом аналізу сімейних психологів та психотерапевтів. Традиційно сімейні конфлікти розглядалися як показник нестабільності сім'ї, тобто як однозначно негативне явище. Соціологічні і психологічні дослідження закономірностей функціонування сім'ї привели до визнання неминучості конфліктів у сімейному житті, їх позитивної ролі у житті сім'ї за умови їх адекватного і своєчасного вирішення.

Сімейні конфлікти мають свої особливості, які пов'язані з дією конфліктогенних факторів, що призводять до порушень у життєдіяльності сім'ї. Серед них за джерелом виникнення можна виокремити три групи:

* труднощі, які пов'язані з етапами життєвого циклу сім'ї або "життєвими кризами" (на першому році подружнього життя -- адаптаційні труднощі між подружжям; з появою дитини -- проблеми виховання та догляду за дитиною, труднощі у веденні домашнього господарства; через 10-15 років -- насиченість один одним, дефіцит почуттів та ін.);

* труднощі, зумовлені несприятливими варіантами життєвого циклу (відсутність дітей або одного з подружжя, тривала розлука подружжя, наявність позашлюбної дитини тощо);

* ситуативні труднощі (серйозні захворювання членів сім'ї, значні майнові втрати тощо).

Проте інколи труднощі можуть, навпаки, сприяти інтеграції сім'ї й мобілізовувати її на протидію та послаблення негативних явищ. Наприклад, тяжкі фінансові та побутові умови для однієї сім'ї можуть стати причиною постійних конфліктів, а для іншої -- могутнім фактором її зміцнення. Специфіка сімейних конфліктів полягає також у тому, що вони торкаються почуттів та інтимної сфери людини, які не регулюються правом. Лайки, завдання образ залишають негативний слід, руйнують взаємини між подружжям, батьками й дітьми.

Причини сімейних конфліктів можуть бути пов'язані як із нереалі- зованістю потреб, на які очікувало подружжя від шлюбу, так і з осо- бистісними якостями членів сім'ї, внутрішньосімейними стосунками або зумовлюватися зовнішніми факторами.

Незадоволені потреби, на які очікувало подружжя (або їх родичі) від шлюбу, є комплексною причиною виникнення сімейних конфліктів. Узагалі існує чимало потреб, реалізацію яких очікують від сімейного життя. Чоловік може розраховувати, що дружина буде йому одночасно коханою подругою, домогосподаркою, турботливою матір'ю його дітей, зароблятиме на життя сім'ї. Дружина може сподіватися, що чоловік буде її коханим товаришем, годувальником сім'ї, авторитетним батьком і добрим господарем. Ці доволі різні очікування можуть передбачати різні, навіть протилежні види діяльності та риси характеру, що не завжди поєднується в одній особі. Нездатність до виконання будь-якої з цих функцій може призводити до незадоволення важливих життєвих потреб, а отже, до значної соціальної напруги в сім'ї. Вірогідність серйозних конфліктів видатний американсько-німецький психолог і конфліктолог К. Левін пов'язує з випадками, коли "зачіпаються центральні сфери особистості", якими він вважає сексуальні потреби та потреби у власній безпеці або відчутті "ґрунту під ногами" [4, с. 225-228].

Негативні особистісні риси та відхилення у поведінці членів сім ї -- наступна група причин конфліктної поведінки. Це можуть бути недоліки у характері, ціннісних орієнтаціях, грубість, нетактовність, егоцентризм одного з подружжя. Наприклад, намагання одного з членів подружжя максимально задовольнити власні матеріальні потреби за рахунок іншого партнера чи всієї сім'ї, перекладання обов'язків доглядати й виховувати дітей на дружину. Поширеними причинами сімейних конфліктів є необдуманість вибору одного з молодих, неможливість (небажання) мати дітей, подружня зрада. До серйозних конфліктів призводять шкідливі звички у членів подружжя, алкоголізм, наркоманія, схильність до агресії, насильства тощо.

Серед інших причин сімейних конфліктів -- недоліки взаємин, низький рівень згуртованості та взаємодопомоги у сім ї. Сім'я -- це мала соціальна група, якій притаманні усі характеристики групового життя. Вона має свою структуру, у неї є свої цілі, вона вступає у стосунки з іншими групами. Вже на початковому етапі шлюбно-сімейного життя часто-густо з'ясовуються розбіжності у поглядах подружжя на спільне життя, непідготовленість молодих до шлюбу. Так, один із членів подружжя намагається підтримувати порядок, тоді як інший не звик до цього в доподружньому житті, один виявляється ощадливим, інший -- навпаки. Розбіжності виникають і з приводу лідерства у сім'ї, на кшталт: "Хто в домі хазяїн?" З народженням дітей у подружжя з'являються додаткові функції батька й матері, виконання яких потребує значних фізичних і моральних сил. Особливо складною сімейна адаптація буває, коли хтось з подружжя виховувався у неповній сім'ї або поза сім'єю. Вони важко уявляють роль батька, який був відсутнім у минулій сім'ї, а роль матері, яка сама виховувала дітей, уявляється надто незалежною і самодостатньою.

Молоде подружжя незрідка стикається з труднощами, які виникають внаслідок сильної прив'язаності партнерів до своїх батьківських сімей. Теща може сприймати свого зятя як ще одного члена своєї сім'ї або кожна з двох батьківських сімей може намагатися привернути молодят на свій бік. Така ситуація може призвести до конфлікту, особливо в тому разі, якщо із самого початку між сім'ями не встановилися достатньо дружні стосунки. Вірогідність конфлікту збільшується, коли зв'язок із батьківською сім'єю залишається достатньо сильним; поведінка чоловіка і дружини буде значною мірою зумовлюватися їхнім членством у різних групах.

До конфліктів також призводить авторитарний, жорсткий тип стосунків, нерівномірний розподіл господарсько-побутових обов'язків між подружжям, психологічна несумісність, сексуальна дисгармонія та ін. Напруга між подружжям значно посилюється, коли в конфліктні відносини втягуються діти, батьки подружжя та ін. Щасливе життя сім'ї залежить від того, наскільки кожен з подружжя виконує власні рольові функції, витрачаючи значну частину часу й енергії на створення та підтримання сімейного вогнища.

Проте соціальна основа сім'ї як малої соціальної групи полягає не так у схожості чи відмінності між її членами, як у їхній взаємозалежності. Виходячи з цього К. Левін однією з конфліктогенних сфер сімейного життя вважає "недостатність простору вільного руху". Подружня група є відносно невеликою; вона передбачає спільні оселю, стіл та ліжко; вона зачіпає найглибші сфери особистості. Практично кожна дія одного з подружжя так чи інакше позначається на іншому. А це означає кардинальне звуження простору вільного руху. Кохання із зрозумілих причин, зазвичай, буває всеохоплюючим, поширюється на всі сфери життя іншої людини, на її минуле, сьогодення та майбутнє. Воно впливає на усі сфери діяльності, на її успіхи в бізнесі, на її стосунки з оточенням тощо. Навіть коли чоловік (чи дружина) ставиться до тих чи інших аспектів життя свого партнера із зацікавленістю та симпатією, він позбавляє його тим самим певного простору вільного руху [4, с. 228-235].

Самостійну групу причин сімейних суперечок та конфліктів серед подружжя становлять недостатні умови життя. На стосунки в сім'ї вкрай негативно впливає невпорядкований побут, безробіття, нестача фінансів. Частково ці конфлікти пов'язані з нездатністю або небажанням подружжя адаптуватися до нових ринкових відносин, які змушують багатьох людей змінювати професію, місце проживання, соціальний статус тощо. В сучасних умовах, коли молоді сім'ї не мають власного житла, вони змушені проживати в тісних перенаселених квартирах разом з батьками, що часто є конфліктогенним фактором. Окрім труднощів "притирання" один до одного молоде подружжя змушене переживати труднощі адаптації до старшого покоління, яке вже має усталений спосіб життя та власні звички. Усе це негативно позначається на стані сімейного життя.

2. Запобігання та розв'язання сімейних конфліктів

На етапі вступу до шлюбу важливе значення для профілактики можливих конфліктів має дотримання визначених чинним законодавством вимог щодо умов та процедури взяття шлюбу. Відповідно до чинного законодавства умовами вступу в шлюб є досягнення шлюбного віку (для жінки -- 17, для чоловіка 18 років, при можливості вступу в шлюб особи, що досягла 14 років за її заявою, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам) та взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу. Для забезпечення стабільних відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей установлена державна реєстрація шлюбу. На орган державної реєстрації покладається обов'язок ознайомити осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховування перешкод до реєстрацію шлюбу. Чинне сімейне законодавство передбачає взаємну обізнаність осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, про стан здоров'я. Приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для одного з подружжя, їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.

Сімейний кодекс України (2002 р.) вперше законодавчо врегулював статус та процедуру заручин (ст. 31). Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Кодекс визначає обов'язок особи, яка відмовилась від шлюбу, відшкодувати другій стороні затрати, що їх вона зазнала у зв'язку з приготуванням до шлюбу та весілля.[2]

Важливе значення для профілактики та мирного вирішення сімейних суперечок і конфліктів є дотримання у сімейних стосунках передбачених чинним законодавством прав та обов 'язків подружжя, матері, батька, дитини, інших членів сім ї та родичів. Серед основних гарантованих законодавством особистих немайнових прав подружжя -- право на материнство, на батьківство, на повагу до своєї індивідуальності, на фізичний та духовний розвиток, на особисту свободу. Невиконання цих положень може стати підставою для серйозних конфліктів у сім'ї. Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Проте усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Основним інтегруючим фактором у шлюбі є сумісна діяльність подружжя: ведення спільного господарства, народження та виховання дітей, відпочинок тощо. Дружина й чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Запобіганню майновим спорам між подружжям має слугувати врегулювання у Сімейному кодексі права особистої приватної власності дружини та чоловіка, права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, не заборонених законом, як щодо майна, яке є їхньою особистою власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження майном, яке нажите ними під час шлюбу. При розпорядженні майном одним із подружжя не вимагається (за винятком випадків відчуження будинку, квартири, автомашини та ін.) згода іншого.

Проте коли руйнується сім'я і неможливо уникнути конфлікту, розподіл майна часто-густо відбувається болісно, через те, що кожен намагається доводити своє переважне право на володіння тим чи іншим майном. Цивілізованому вирішенню таких спорів має слугувати інститут шлюбного договору, який передбачений Сімейним кодексом України. Він закріплює право подружжя укласти такий договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі з правом внесення до нього змін за взаємною згодою. Змістом шлюбного договору є регулювання майнових відносин між подружжям, визначення їхніх майнових прав та обов'язків. Такий договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

Важливою умовою запобігання конфліктам у родині є дотримання визначених чинним законодавством порядку й обов'язку утримання батьками дитини (повнолітніх непрацездатних дочки, сина, які потребують матеріальної допомоги), а також повнолітніх дочки, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Серед засобів врегулювання сімейного конфлікту -- передбачена Сімейним кодексом України (ст. 119, 120) можливість встановлення режиму окремого проживання подружжя. Такий режим за заявою подружжя або за позовом одного з подружжя може бути встановлений рішенням суду у разі неможливості чи небажання дружини й/або чоловіка проживати спільно. Встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав і обов'язків подружжя, які встановлені чинним законодавством і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.[2]

Радикальним способом розв'язання сімейних конфліктів є розірвання шлюбу. На думку психологів, юридичному розлученню, як правило, передують емоційне розлучення, що полягає у втраті любові й довіри між подружжям, та фізичне розлучення, яке призводить до роздільного побуту й проживання подружжя. Численні сімейні конфлікти створюють умови, неможливі для сімейного життя та спільного проживання. В такій ситуації право на розлучення надає можливість членам подружжя позбавитися постійної соціальної та міжособистісної напруги, в якій вони перебувають.

Сімейним кодексом передбачено спрощений порядок розірвання шлюбу державними органами реєстрації актів громадянського стану на підставі спільної заяви подружжя, яке не має дітей. Проте у разі розірвання шлюбу в судовому порядку на суд покладається зобов'язання вжити заходів щодо примирення подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Рішення про розірвання шлюбу суд постановляє, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя й збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей.

Проте розлучення як спосіб розв'язання сімейного конфлікту вирішує далеко не всі проблеми. Конфліктні стосунки між колишнім подружжям можуть продовжуватися у площині вирішення майнових, житлових проблем, питань сплати аліментів тощо. Але найтяжчими є негативні наслідки розлучення батьків для дітей.

Отже, правові засоби можуть сприяти лише частковому розв'язанню сімейних конфліктів. Основні можливості щодо попередження та оптимального вирішення сімейних конфліктів -- у сфері соціальної психології, зокрема, психології сім'ї та психології міжособистісних відносин. Крім того, слід зауважити, що не всі сімейні конфлікти мають негативне значення. Конфлікти можуть допомагати подружжю краще розуміти та враховувати інтереси один одного, дійти справжнього порозуміння зі спірних питань.

Подружній конфлікт, як правило, має емоційне забарвлення і тому важливо розрізняти емоційні та конструктивні причини його виникнення. Однією з найскладніших проблем у конфліктології є розв'язання емоційних конфліктів. Саме подружжя зазвичай не в змозі вирішити їх самостійно. У таких випадках стане в нагоді допомога професійних психологів, а також посередників, у ролі яких можуть виступати родичі, друзі, знайомі, а інколи й незнайомі люди.

Для вирішення неемоційних конфліктів існує багато способів. Наведемо деякі з них [5, с. 48-49].

1. Кожен з подружжя одночасно виконує кілька ролей. Наприклад, роль дружини, матері, домогосподарки, юрисконсульта тощо. Те ж саме можна сказати й про чоловіка. Якщо виникають конфлікти з причини несумісності цих ролей, то саме подружжя має визначитися: робота чи дитина, кар'єра чи сім'я.

2. У разі конфлікту з приводу того, хто є главою сім'ї, в нагоді стануть такі варіанти вирішення цієї проблеми: а) домовитися щодо спільного прийняття рішень з важливих питань сімейного життя; б) не акцентувати увагу на цій проблемі -- лідер має визначитися сам; в) розподілити сфери домінування.

3. Не переносити власні внутрішні конфлікти у сім'ю, але намагатися вислухати один одного, заспокоїти, щось порадити і тим самим розрядити внутрішню наругу у партнера по шлюбу.

4. Не переносити службові стосунки на подружні.

5. Не акцентувати увагу на недоліках, прорахунках та помилках партнера по шлюбу, намагатися пам'ятати про переваги.

6. Завжди пам'ятати, що ніжність, ласка, поважне ставлення, добре слово тощо можуть улагодити чимало конфліктних ситуацій.

Взаємна повага та доброзичливість, взаємодопомога та співчуття, спільні цілі та спільна діяльність сприяють досягненню справжньої сімейної єдності, коли окремі "Я" інтегруються у спільне "Ми".

Висновки

Родина - найважливіший соціальний інститут протягом усього періоду існування людського суспільства. Уже тільки тому вчинкам, що приводять до конфліктів у сімейних відносинах, варто приділяти підвищену увагу. Причини сімейних конфліктів завжди багатогранні, надзвичайно заплутані, можуть мати складну і тривалу причину і тому вимагають індивідуального підходу.

Родина постійно знаходиться в процесі розвитку, що породжує нові непередбачені ситуації, і членам родини доводиться реагувати на всі ці зміни. Серйозний вплив на поведінку в різних ситуаціях справляє темперамент, характер і сама особистість, що цілком закономірно породжує різного роду зіткнення. У сімейному житті існують чимало періодів, коли виникають серйозні зміни, здатні викликати конфліктні ситуації. Назвемо основні з них.

Перший період можна назвати адаптаційним, труднощі звикання один до одного породжують величезне коло проблем, саме тому близько третини родин розпадаються в цей період.

Другий період пов'язаний з появою дітей, періодом особистісних і професійних становлень членів родини. Цей період супроводжується величезною кількістю міжособистих конфліктів.

Третій період пов'язаний з віковими трансформаціями в сімейних відносинах, можливими переоцінками своїх минулих дій.

Серед важливих причин конфліктів у родині можна виділити кілька груп найбільш характерних: міжособистісна несумісність; претензії на лідерство; претензії на перевагу; розподілення домашніх справ; претензії на управління бюджетом; вплив родичів і друзів; інтимно-особистісна адаптація. сімейний конфлікт юридичний адаптація

Складна причинно-наслідкова характеристика сімейних конфліктів вносить у причини велику кількість різних факторів, кожний з яких може породити конфліктну ситуацію. Назвемо деякі з них:

¦ коли партнер (партнерка) занадто багато чогось очікує від партнера, робить тільки його (її) відповідальним за своє особисте щастя;

¦ помилковість сексуальних вимог у сімейному житті;

¦ заздрість успіхам партнера в житті;

¦ несерйозність відносин до проблем партнера;

¦ непривабливість партнера;

¦ знецінювання взаємин.

У родині повинна бути особистісна воля, що повинна поширюватися на всіх членів родини. Подальші міркування з даної проблеми можуть містити в собі такі фактори:

¦ кожен член родини повинен мати свій життєвий простір;

¦ кожен член родини повинен пам'ятати про необхідність поважати інтереси іншого;

¦ кожен член родини впливає на навколишнє середовище і сам знаходиться під впливом інших;

¦ кожен член родини повинен мати свої обов'язки і не ухилятися від їх виконання.

Народні традиції несуть у собі вікову мудрість сімейного життя, що відкидати, посилаючись на його несучасність, просто нерозумно. Так, вони вчать, що зміцнює родину, сприяє її благополуччю вірність один одному, уміння почути один одного, спілкування, гнучкість у взаєминах. Важливим моментом є культивування в родині самостійності і відповідальності, щоб кожен член родини зміг зберегти свою індивідуальність.

Список використаних джерел

1. Конституція України. Прийнята Верховна Радою України 28 червня 1996 року.

2. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-III. Зі зм. від 10.04.2008 р.

3. Абельцев С. Семейные конфликты и преступления // Российская юстиция. - 2004. - № 5. - С. 31.

4. Бойков О. В., Варламова Н. Н., Дмитриев А. В., Казимирчук В. П., Котелевская И. В. Юридическая конфликтология / РАН; Центр конфликтологических исследований / В.Н. Кудрявцев (отв.ред.). -- М., 1995. -- 317с.

5. Будіянський М.Ф., Дмитрієва С.І., Дмитрієв А.О. Правова конфліктологія: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. Інститут інноваційної та післядипломної освіти. Навчально-науковий комплекс "Школа-Коледж-Університет". -- О. : Астропринт, 2005. -- 120с.

6. Гребенников И. В. Основы семейной жизни. - М.: Просвещение, 1991. - 132 с.

7. Ершов А.А. Личность и коллектив [Межличностные конфликты в коллективе, их разрешение]. - С-Пб.: Питер, 1996. - 128 с.

8. Іванов В.М., Іванова О.В. Юридична конфліктологія: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. -- К. : МАУП, 2004. -- 224с.

9. Кадочников С.М. Конфликты в правовой сфере. - Екатеринбург, 2008. - 160 с.

Размещено на Allbest.ru