Криміналістичні фотографії, відеозапис та кінозйомка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Криміналістика - це наука, яка дійсно знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю. Саме криміналістика на основі своїх наукових досліджень та розробок пропонує оперативно-розшуковим працівникам, слідчим, експертам, суддям науково обґрунтовані та перевірені практикою засоби, прийоми та методи розкриття злочинів, розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

Криміналістика привертає до себе увагу насамперед тим, що вона допомагає встановити істину, проникнути у невідоме, таємне. У повсякденному розумінні криміналістику пов'язують з детективами Агати Кристі та Конан Доля про досвідчених слідчих, славетних експертів або доблесних нишпорок, але справжній зміст криміналістики не відповідає поверхневому уявленню детективного жанру.

Криміналістика є самостійної галуззю наукового знання, яка має власний предмет і методи дослідження. Криміналістику можна розглядати у трьох аспектах: як науку, як навчальний курс і як практичну діяльність у боротьбі зі злочинністю.

У даній контрольній роботі будуть розглянуті наступні питання, які безпосередньо стосуються криміналістичної фотографії, відеозапису та кінозйомки.

Наприкінці роботи будуть наведені узагальнюючі висновки.

Поняття судової фотографії та її значення

Судова фотографія є галуззю криміналістичної техніки. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками: 1) дає змогу з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швид­ке фіксування тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності і документальності; 4) існує можливість одержати маловидимі й невидимі деталі, сліди, ознаки.

Судова фотографія розробляє фотографічні засоби, методи і прийоми виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів. Судова фотографія поділяється на фотографію фіксуючу (судово-оперативну) та фотографію дослідницьку (судово-експертну). Судово-оперативна фотографія -- являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації та проведення нескладних досліджень речових доказів у процесі розслідування. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти в тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчих дій. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, складанням схем та планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки; предмети; сліди; трупи; живі особи; окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія -- це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабо видимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, тому що її методи й засоби застосовують експерти в процесі провадження своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються в ході експертизи. Судово-дослідницька фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії та ін.

Застосування судової фотографії при проведенні слідчих дій передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Так, відповідно до ст. 191 КПК України слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фотографічну зйомку. У ст. 79 КПК України зазначено, що речові докази повинні бути по можливості сфо­тографовані.

За своєю правовою природою фотознімки відносяться до документів і можуть використовуватися у кримінальному процесі як джерело доказів.

Фотозйомка успішно застосовується при розслідуванні різних видів злочинів, при провадженні різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, освідування, обшуку, пред'явлення для впізнання, перевірки показань на місці та ін.), у експертних дослідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних слідів та інших об'єктів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявляти маловидимі або невидимі деталі і ознаки об'єктів. Ілюстративність та наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців.

Види та методи судово-оперативної фотозйомки

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і способи судово-оперативної фотографії. Судово-фотографічні способи, методи і види зйомки становлять систему судової фотографії.

Спосіб -- це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій по­слідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії -- це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність методів і способів (прийомів) зйомки щодо особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події. До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги: 1) порядок фотозйомки та процедури огляду місця події є взаємопов'язаними; 2) фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації; 3) засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації; 4) сукупність фотознімків повинна давати повне й чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі; 5) до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Цей розподіл певною мірою є умовним.

Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об'єкта або місця події разом із оточуючими його пред­метами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості.

Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об'єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події.

Вузлова зйомка -- це зйомка частин (вузлів) об'єкта. Вузол -- це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об'єкти, з якими були пов'язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об'єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.

Детальна зйомка -- це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження. При виборі ракурсу зйомки виходять із завдань -- виявлення найважливіших, типових особливостей, що стосуються форми, розмірів, взаємного розташування частин, структури, а також розкриття криміналістичного значення предмета чи сліду.

Фотографічна зйомка трупа має певні особливості. При фотографуванні трупа використовуються орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки. Фотозйомка трупа на місці його виявлення провадиться для фіксації його загального вигляду, пози і положення щодо навколишнього оточення, слідів і ушкоджень на тілі, одязі, наявності та розміщення трупних плям, синців тощо.

Фотографування слідів на місці їх виявлення використовується для фіксації місця їх знаходження, загального вигляду, стану, індивідуальних особливостей. Місце виявлення сліду фіксують зйомкою на фоні навколишніх об'єктів, потім слід фіксується окремо, а також його деталі та особливості. При фотозйомці слідів на місці події рекомендується така послідовність: спочатку фотографують предмет, на якому виявлені сліди, потім взаємне розташування слідів, а після -- кожний слід окремо за методом великомасштабної зйомки.

Упізнавальна фотозйомка застосовується для фіксації зовнішності злочинців, з метою використання їх знімків у криміналістичному обліку, розшуку та в процесі ідентифікації, а також неупізнаних трупів з метою обліку і встановлення особи загиблого.

При зйомці живих осіб виготовляють звичайно три погрудних знімки з зображеннями в 1/7 натурального розміру (рис. 5): правий профіль, вид спереду (анфас) і з поворотом голови вправо (лівий напівпрофіль). У повний комплект входить і четвертий знімок -- вид спереду на повний зріст. Третій і четвертий знімки можна замінити одним із зображенням людини на повний зріст із поворотом усього корпуса вправо. На знімках у профіль і анфас людина повинна бути зображена без головного убору, шарфа, окулярів, на третьому знімку -- в тому вигляді, в якому вона була затримана. Ретуш упізнавальних знімків не допускається.

Упізнавальна зйомка трупа має свої особливості. Спотворене обличчя трупа попередньо відновлюють і провадять його туалет. Відновлення обличчя полягає в накладенні швів на рани, а туалет -- у припудренні шкіри, підфарбуванні губ та ін. Обличчя трупа повинно бути сфотографоване до відновлення і туалету і після цього. Труп фотографується в тому ж одязі, в якому його виявили, а оголений труп прикривають шматком тканини, найкраще сірим.

У судово-оперативній фотографії важливе значення має фотозйомка при відтворенні обстановки і обставин події (слідчому експерименті або перевірці показань на місці). Така фотозйомка застосовується для фіксації найбільш істотних моментів процесу і результатів зазначених дій у взаємозв'язку з конкретною матеріальною обстановкою.

Фотозйомка при проведенні обшуку передбачає використання орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної зйомок. Фотозйомка при обшуку доцільна для фіксації місця розташування об'єкта обшуку, місць розташування предметів пошуку, схованок, їх особливостей та будови. При необхідності застосовується масштабна зйомка. Документи фіксуються за правилами репродукційної зйомки.

Фотозйомка при пред'явленні для впізнання провадиться з метою фіксації запропонованих для впізнання об'єктів. Таке фотографування дає наочне уявлення про правильність добору об'єктів і дозволяє зафіксувати низку ознак, за якими об'єкт був упізнаний.

Методи судово-оперативної фотографії різноманітні, але основними є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомки.

Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідовному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об'єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову і ярусну панорами.

При лінійній панорамній зйомці камера переміщується по прямій лінії уздовж об'єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний наступний кадр повинен частково перекривати зображення попереднього.

Кругова панорамна зйомка доцільна у тих випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані об'єкти. Фотографування провадиться з однієї точки, а камеру після кожного кадру повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекомендується встановлювати на штатив, використовувати спеціальну головку з градуйованою шкалою. При зйомці необхідно забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього кадру, що перекривається наступним, повинна становити 10--15 % його площі. Повна кругова панорама є зображенням місцевості по колу (360°).

На відміну від кругової, ярусна зйомка здійснюється поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; застосовується для фіксації високих об'єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним внаслідок збіль­шення відстані до частини об'єкта, що знімається.

Панорамна зйомка може бути виконана фотокамерою загального призначення або панорамним фотоапаратом.

Вимірювальна зйомка призначена для одержання фотознімків, за якими можна визначити розміри сфотографованих об'єктів і відстані між ними. Така зйомка може бути виконана кількома способами: з масштабною лінійкою, зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом.

Сутність масштабної зйомки полягає в тому, що об'єкт фотографується разом із масштабною лінійкою. Лінійка розміщується поруч зі слідом або предметом, на рівні їх поверхонь. Масштабний знімок фіксує співвідношення пред­мета і лінійки у тому вигляді, яким воно було насправді, і не потребує будь-яких пояснень. При зйомці об'ємних пред­метів лінійку піднімають за допомогою підкладок до рівня площини, що фотографується. Оптична вісь об'єктива фо­тоапарата має бути перпендикулярна площині об'єкта і спрямована в його центр.

Вимірювальна зйомка зі стрічковим (глибинним) або квадратним масштабом (метрична зйомка) у слідчій практиці не одержала поширення через незручність розрахунків при зйомці. Проте її рекомендується застосовувати у тих випадках, коли при огляді місця події особливо важливе значення має фіксація відстаней між предметами в глибину і за фронтом.

Простим способом метричної фотографії є внесення в кадр, що знімається, шкали віддалень, тобто глибинного мас­штабу у вигляді стрічки з чіткими поділками. Фотоапарат встановлюється так, щоб напрямок його оптичної осі був па­ралельним підлозі приміщення (або поверхні місцевості). Глибинний масштаб розміщується на землі або на підлозі в напрямку від апарата, паралельно його оптичній осі. Нульова точка шкали розташовується точно під об'єктивом.

Стереоскопічна зйомка -- це метод одержання знімків, який дає змогу повніше сприймати обсяг сфотографованих предметів. Об'єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утво­рюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп.

Використання стереоскопічної зйомки в слідчій практиці може бути корисним при фіксації місця події, обстановка якої являє собою складне накопичення значної кількості речей і предметів.

Репродукційна фотозйомка -- це система прийомів фіксації площинних об'єктів. Вона застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.). При такому фотографуванні дотримуються правил масштабної зйомки, що забезпечує високу точність копії. У процесі репродукційної зйомки необхідно: а) рівномірно освітлювати всю поверхню об'єкта; б) забезпечити паралельність взаємного розташування негативного матеріалу і об'єкта; в) оптична вісь об'єктива повинна проходити через центр об'єкта.

Дана зйомка виконується за допомогою спеціальної або звичайної фотоапаратури, для чого використовують репродукційні установки: портативні (РУ-2, РДУ, С-64) та стаціонарні (МРКА, УРУ «Білорусь СБ-2», «Уларус»).

Криміналістичний відеозапис

На даний час відеозапис знаходить широке застосування у судово-слідчій діяльності. Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає можливість використання кінозйомки і відеозапису при проведенні різних слідчих дій (ст. 852 КПК України). Відеодокументи -- це завжди носії певної інформації, джерело доказів за кримінальною справою.

Відеозапис використовується в тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися для фіксації якої-небудь слідчої дії цілком або окремих її елементів. Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги: 1) дозволяє одночасно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці і візуально контролювати якість запису; 2) містить інформацію про динамічність події, про розвиток тієї чи іншої дії або явища; 3) не потребує лабораторного опра­цювання відзнятого матеріалу; 4) дає можливість багаторазово використовувати відео-стрічку для запису.

Судовий відеозапис охоплює систему видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні процесуальних дій, оперативно-розшукових заходів з метою розкриття та розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу.

Застосування відеозапису повинно забезпечити найбільш точну і повну фіксацію фактів, що мають доказове значення. Відеозйомка не підміняє фотографію, а доповнює її, дозволяє фіксувати об'єкти не тільки в статиці, а й у динаміці.

Відеозйомка при проведенні слідчих дій передбачає використання певних видів, методів і прийомів зйомки. Так, різновидами відеозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомки. Відеозапис рекомендується проводити в послідовності, у якій здійснюється слідча дія. Визначення послідовності зйомки -- необхідна передумова одержання цілісного уявлення про відбиту подію в слідчій дії. Використання традиційних видів зйомок на місці події (орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної) під час відеозапису набуває специфічного забарвлення. Зокрема, при орієнтуючій відеозйомці центральний об'єкт шляхом плавного переходу від дальнього плану може бути виконаний великим планом. У цьому зв'язку орієнтуюча композиція стає більш інформативною. При оглядовій зйомці можна зафіксувати загальну об­становку і її окремі елементи в просторовій орієнтації та існуючій послідовності.

Особливості відеозйомки пов'язані з видом слідчої дії, під час якої вона здійснюється. У слідчій практиці найчастіше відеозйомка застосовується: а) під час перевірки показань на місці; б) при провадженні слідчого експерименту; в) при пред'явленні для впізнання; г) під час огляду місця події; ґ) при огляді трупа; д) на допитах і очних ставках.

У певних випадках відеозапис є найбільш ефективним засобом при проведенні слідчих дій. Так, відеозйомка доцільна при оглядах місць подій по справах про підпали і пожежі, порушення правил безпеки праці, аварії на залізничному транспорті, авіакатастрофи, дорожньо-транспортні події та ін.

Однією з передумов доброякісності знятого фільму є правильний вибір методів. і прийомів відеозйомки. Методи фіксуючої фотографії можуть бути успішно використані як методи відеозйомки. Проте відеозйомка передбачає більш широкий спектр застосовуваних методів. Наприклад, відеозапис із панорамуванням застосовують у тих випадках, коли необхідно показати великі простори перед об'єктивом і при зйомці в малих приміщеннях. Даний метод досить часто використовується при орієнтуючій зйомці. Панорамування -- це зйомка камерою, яка знаходиться в русі. Воно може бути статичним (коли панорамування здійснюється плавним поворотом камери навколо горизонтальної або вертикальної осі) та. динамічним (панорамування здійснюється камерою, яка переміщується в просторі).

Знімати панорамним методом найкраще застосовуючи штатив із панорамною головкою. Панорами повинні починатися і закінчуватися зі статичних кадрів, інакше вони погано узгоджуються з сусідніми епізодами фільму. Усередині панорам слід робити зупинки для виділення головних об'єктів. Для цього застосовують наїзд (наближення камери до об'єкта), тобто плавний перехід від загального плану до середнього і великого. Інший прийом, зворотній наїзду (віддалення від об'єкта), -- від'їзд частіше всього використовується для підтримання орієнтації в обстановці проведення слідчої дії після серії епізодів, знятих великим і детальним планами, або для включення в кадр інших учасників після показу основного суб'єкта зйомки.

Прийоми відеозйомки можуть охоплювати: зйомку кількома відеокамерами, зйомку прийомами обходу, зйомку різноманітними планами. Названі прийоми обираються залежно від особливостей об'єкта, який необхідно зафіксувати, динамічності процесів і станів, завдань фіксації. Зокрема, багатокамерна зйомка найбільш доцільна при фіксації неповторних явищ і дій (наприклад, при огляді місця пожежі) і здійснюється одночасно з різних точок. Достатньо ефективним прийомом відеозйомки є круговий обхід (переміщення камери навколо об'єкта), коли є можливість показати місце події з усіх боків. Рухаючись по колу, зупиняються у певних точках, і через відповідні проміжки часу з цих точок знову проводять зйомку.

Суб'єктом відеозйомки не обов'язково повинен бути слідчий. Відеозапис може здійснюватися спеціалістом або прокурором-криміналістом, на яких покладено обов'язок надавати слідчому допомогу у застосуванні науково-технічних засобів. Для цих цілей може бути також запрошений спеціаліст-телеоператор.

Фототехнічна експертиза

судовий фотографія криміналістичний відеозапис

Експертиза фототехнічна -- вид криміналістичної експертизи. Основними завданнями експертизи є: ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі та ін.); ідентифікація негатива за позитивом; ідентифікація типу марки) фото- і кіноматеріалів, які застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів; ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах); визначення технологічних і технічних харак­теристик зйомки та виготовлення фотознімків і кінофільмів; визначення розмірних характеристик зображень на фотознімках (кінокадрах) або їх негативах; відновлення первісних зображень на фотознімках.

Типовий перелік вирішуваних питань: чи експоновано наданий негатив (обернений позитив) даним фотоапаратом (кінознімальною камерою); камерою); чи зняті кадри наданих негативів (обернених позитивів) одним і тим самим знімальним апаратом; апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного фотознімка (кінофільму, кінокадрів); чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму, мікрокартки) за допомогою наданого збільшувача; чи застосовувалась певна апаратура (фотозбільшувач, фотоглянсувач, різак) при виготовленні даного фотознімка; якого типу фотозбільшувач використовувався для виготовлення даного знімка; чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент з даного негатива; чи виготовлені дані знімки з одного негатива; якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використовувався для виготовлення даного зображення; чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що використана для виготовлення даного негатива, та фотоплівка, знайдена в особи, що ідентифікується (за типом, місцем виготовлення, іншими характеристиками); той самий чи різні предмети (приміщення, ділянки місцевості) зафіксовано на даних фотознімках (кінокадрах); який вид зйомки використовувався для виготовлення даного фотознімка (натурний, репродукційний, комбінований); чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу; який об'єктив застосовувався для зйомки даного об'єкта (нормальний, ширококутний, довгофокусний); з якої відстані знято зафіксований на фотознімку об'єкт; при якому освітленні (природному чи штучному) проводилась зйомка; чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фотографічних процесів; чи вико­ристовувались при виготовленні фотознімка ті чи інші технічні прийоми (глянсування, ретушування, тонування та ін.); які розміри об'єктів, зафіксованих на фотознімку; на якій відстані один від одного знаходились два (декілька) зображених на знімку об'єкти; яке зображення було на вицвілому фотознімку. Залежно від поставлених питань експертові надається фото- та кіноапаратура, фотознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали. Якщо у особи, яка ідентифікується, фото- і кінознімальна апаратура не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виготовлення негатива, який досліджується, може бути встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відомо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена дана апаратура.

Застосування криміналістичної фотографії і відеозапису в оперативно-розшуковій діяльності

Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави (ст. 1 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” ).

У кожному випадку наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності заводиться оперативно-розшукова справа. Постанова про заведення такої справи підлягає затвердженню начальником органу внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, охорони вищих посадових осіб, Служби зовнішньої розвідки України, оперативного підрозділу податкової міліції, органу, установи виконання покарань розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону або його уповноваженим заступником (ст. 4 Закону).

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 Закону підстав:

наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів;

запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках;

потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави;

надається поміж інших право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів (ст. 8 п. 11).

Під час здійснення оперативно-розшукової діяльності не допускається порушення прав і свобод людини та юридичних осіб. Окремі обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і можуть застосовуватись лише за рішенням суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину, та у випадках, передбачених законодавством України, з метою захисту прав і свобод інших осіб, безпеки суспільства.

При наявності достатніх підстав дозвіл на проведення оперативно-розшукової діяльності дає керівник відповідного оперативного підрозділу, який несе відповідальність за законність здійснюваних заходів відповідно до чинного законодавства.

Забороняється передавати і розголошувати відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, нерозкриті злочини або такі, що можуть зашкодити слідству чи інтересам людини, безпеці України.

Одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені. Відомості, одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності, щодо підготовки до терористичних актів чи їх вчинення окремими особами та групами, зберігаються до 5 років (ст. 9 Закону).

Висновки

Таким чином, судова фотографія є галуззю криміналістичної техніки. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками: 1) дає змогу з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності і документальності; 4) існує можливість одержати маловидимі й невидимі деталі, сліди, ознаки.

Судова фотографія розробляє фотографічні засоби, методи і прийоми виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів.

Судова фотографія поділяється на фотографію фіксуючу (судово-оперативну) та фотографію дослідницьку (судово-експертну).

Відеозапис використовується в тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися для фіксації якої-небудь слідчої дії цілком або окремих її елементів.

Експертиза фототехнічна -- вид криміналістичної експертизи. Основними завданнями експертизи є: ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі та ін.); ідентифікація негатива за позитивом; ідентифікація типу марки) фото- і кіноматеріалів, які застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів; ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах); визначення технологічних і технічних харак­теристик зйомки та виготовлення фотознімків і кінофільмів; відновлення первісних зображень на фотознімках та інше.

Використані джерела

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 22, ст.303.

Васильев А,Н. Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. - М.: Изд-во МГУ, 1984. - 139с.

Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ/ За ред. П.Вю Коляди. - К.: ГСУ МВС України, 2001. - 339с.

Карімов В.А., Одерій О.В., Струков В.М. Використання інформаційних технологій при розслідуванні злочинів щодо незаконного обігу наркотичних засобів // Криміналіст, вісн.: Наук.-практ. зб. - Вип.1. - К., 2000. - С. 121-124.

Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Криминалистическая тактика: теории тенденци: Учеб. Пособие. - Харьков: Гриф, 1997. - 256с.

Криміналістика: Підруч. для студ.юрид. спец. вищ. Зал. Освти / За ред. В.Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. І допов. - К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. - 526 с.

Настільна книга слідчого: Наук. - паркт. вид. для слідчих і дізнавачів/ М.І. Панов, В.Ю. Шепітько, Коновалова В.О. та ін. - К.: Ін Юре, 2003. - 720 с.

Одерип А.В., Щербаковский М.Г Криминалистика: Учеб пособ.- Харьков, Ун-т внутр. дел. 1998. - С. 146-152.

Полях А.М. Проблеми формування криміналістичної характеристики контрабанди наркотичних засобів // Юрист України. - № 3. - 2004р. - С.18-22.

Селиванов Н.А., Эйсман А.А. Проблемы программирования расследования и совершенствования криминалистических методик // Вопр. борьбы с преступностью. - М.: Юрид .лит., 1988. - Вып.46. - С. 140.

Смітієнко М, Клименко О. П. Про деякі особливості розслідування злочинів, що скоєні на ґрунті наркоманії //Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України. Збірник наукових праць. -К.,1993.

Стрекалов Є.Ф., Музика А.А. Застосування судами законодавства про відповідальність за незаконнії обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів // Коментар судової практики в кримінал, та адм. справах: Постанови Пленуму Верхов. Суду України (1995-1997) / Відп. ред В.Т. Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С. 88-131

Шевчук В.М. Типові слідчі ситуації та слідчі версії при розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів // Правничий часопис Донецького національного університету. - № 1(7). - 2002р. - С. 154-162.

Шурухнов Н.Г. Расследование незаконного изготовления, хранения, приобретения и сбыта наркотических средств. - М., 1991.

Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристики и типичные следственные ситуации как важне факторы разроботки методики расследвания преступлений //Вопр. Борьбы с преступностью. - М.: ВНИМИМИ, 1979. - Вып. 30. - С.112-121.

Размещено на Allbest.ru