Загальна характеристика зовнішньоекономічної функції України і суб'єкти її реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Загальна характеристика зовнішньоекономічної функції України і суб'єкти її реалізації

М. Булкат

Розуміння зовнішньоекономічної функції держави відзначається своєрідною проблематикою та біполярними позиціями теоретиків держави і права. Це обумовлено насамперед тенденціями розвитку економічних процесів та історичними особливостями формування відповідного напряму діяльності держави. Тому метою нашого дослідження є вироблення комплексного підходу до розуміння зовнішньоекономічної функції України, її змісту, принципів та суб'єктів реалізації, а також самостійного місця в системі функцій нашої держави.

Методологічною основою для дослідження зовнішньоекономічної функції є "базова" характеристика - економічна складова діяльності держави. Проте, розуміючи об'ємність останньої, ми застосовуємо лише окремі її аспекти, важливі для цілей даного дослідження.

Як показує аналіз наукової літератури з цього питання, поглиблений інтерес до економічного напряму діяльності держави в цілому, був активізований наприкінці минулого століття. Це зумовлено відповідними суспільно-політичними процесами, переходом до ринкової економіки тощо.

Наукові дослідження української теоретико-правової думки охоплюють, як правило, останні етапи розвитку економіки України та не відзначаються системністю.

Проте, можна виокремити роботи, предметом вивчення яких є економічна складова діяльності держави та відповідна внутрішня економічна функція України, зокрема О.Г. Варич "Економічні функції сучасної держави: природа, зміст, тенденції розвитку в Україні" [3], О.М. Ло- щихіна "Теоретико-правові характеристики економічної функції сучасної держави" [6], В.М. Титича "Державно- правові форми впливу на економічні відносини" [9].

Крім того, ми зверталися до теоретико-правових досліджень російських науковців, зокрема С.І. Нефєдова, який дослідив роль органів внутрішніх справ у здійсненні економічної функції держави [8]; Т.А. Калентьєвої, що висвітлила правові форми реалізації економічної функції в умовах переходу до ринкових відносин [4]; О.Б. Купцової [5], В.В. Анцупова [1], Г.Ю. Атаян [2], які звернулись до теоретико-правової проблематики економічної функції сучасної держави; А.М. Мілюкова, що дослідив економічну функцію держави в контексті ролі митних органів в її реалізації [7]; С.Ю. Чапчікова, який висвітлив питання захисту економічної безпеки як функції держави [10] та інших.

Окремі наукові дослідження, які б мали предметом вивчення зовнішньоекономічну функцію - відсутні. Тому першочергово ми звертаємось до питання визначення її місця в системі функцій держави.

Аналізуючи дефініцію економічної функції в цілому, ми відмічаємо тлумачення її значення, як основного комплексного напряму діяльності держави в сфері економічних відносин, який реалізується з метою формування та розвитку повноцінної ринкової економіки, здатної забезпечити необхідну матеріальну базу для достатнього рівня життя всіх прошарків населення, їх самостійної активності та розвитку інститутів держави [5, С.62].

Деякі науковці, визначаючи роль та місце економічної функції в системі функцій держави, критично аналізують попередній досвід державотворення, відзначаючи, що він продемонстрував світовій громадськості, що відбувається з країною, яка під впливом тез про неможливість регулювання ринкової економіки, виносить із кола основних функцій держави і вносить в реєстр другозначних напрямків своєї діяльності економічну функцію [1, С.48].

Проте, підходи до визначення місця зовнішньоекономічної функції держави не відзначаються єдністю, зокрема ми візначили дві домінуючі позиції:

внесення зовнішньоекономічної діяльності держави (фактично - зовнішньоекономічної функції) до елементів, аспектів або підвидів внутрішньої економічної функції;

виділення системи економічних функцій держави, до складу якої входить зовнішньоекономічна функція.

Характеризуючи економічну функцію, теоретики держави і права, як правило, відносять зовнішньоекономічну діяльність держави до її елементів. Наприклад, О. Б. Купцова виділяє такі складові економічної функції: законодавче регулювання економічних процесів; забезпечення умов для розвитку всіх форм власності; управління державним сектором в економіці; реалізація проектів і програм, що вимагають значних капіталовкладень та виняткове значення для суспільства; зовнішньоекономічна діяльність держави [5, С. 60].

Відмітимо, що внесення зовнішньоекономічної діяльності держави (фактично - зовнішньоекономічної функції держави) до елементів внутрішньої економічної функції певним чином нівелює її значення, роль та місце в системі державних функцій.

Вищезазначений підхід не поодинокий, науковці іноді виділяють окрему систему економічних функцій держави. В. В. Анцупов вносить до її складу розробку стратегії соціально-економічного розвитку країни; забезпечення соціальної орієнтації ринкової економіки; цілеспрямоване формування державного сектору економіки; участь в основних інвестиційних та структурно- технологічних програмах; розподіл та перерозподіл значної частки Валового національного продукту; розвиток механізмів загальнодержавного регулювання економічних та соціальних процесів; проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики; створення загальних законодавчих та правових основ для суб'єктів ринкової економіки [1, С.144-145].

Слід зазначити, що виділення ряду економічних функцій, які за своєю природою не відповідають поняттю "функція" і становлять собою лише окремі аспекти внутрішньої економічної функції або зовнішньоекономічної функцій, на нашу думку, - не відображає їх правової природи в повній мірі. А зведення зовнішньоекономічної функції до "проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики" у вищезазначеній системі дещо нівелює цілі та завдання зовнішньої економічної діяльності сучасної розвиненої країни.

О.Г. Варич, досліджуючи економічну функцію сучасної держави зазначає, що вона за своїм змістом є складним явищем, яке являє собою сукупність однорідних напрямків державної діяльності у сфері регулювання функціонування економіки держави в оптимальному режимі і виділяє її підвиди [3, С.13].

Ми вважаємо, що зовнішньоекономічна діяльність держави в рамках відповідної функції - є значною опорою, основою та фундаментом суспільного благополуччя і від ефективної її реалізації залежить позиція держави на міжнародній арені, її мобільність та ефективність в цілому.

У зв'язку з цим, існуючі підходи до розуміння економічної діяльності держави у вигляді системи, що включає окремі аспекти внутрішньої та зовнішньоекономічної функцій, на нашу думку, не повністю відображають її правову природу.

Для розуміння місця зовнішньоекономічної функції в загальній системі функцій держави пропонуємо звертатися до класифікаційних ознак, а саме: "за сферою діяльності держави", що дозволяє поділяти функції на внутрішні та зовнішні, "за значенням", що визначає основні та додаткові функції, "за об'єктом діяльності" (напрямом діяльності держави). Серед основних внутрішніх функцій держави ми вважаємо доцільним виділяти економічну функцію з усіма притаманними їй ознаками та бага- тоаспектністю, а серед основних зовнішніх функцій, відповідно - самостійну зовнішньоекономічну функцію з притаманними їй ознаками та багатоаспектністю.

Аналіз нормативно-правових актів, зокрема Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" дає змогу виокремити основні зовнішньоекономічні завдання, задекларовані нашою державою на даному етапі розвитку, а саме: всебічний розвиток економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі; правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг.

Таким чином, пропонуємо визначати зовнішньоекономічну функцію - як основний комплексний напрям зовнішньої діяльності держави в економічному напрямку, що витікає з відповідних цілей та завдань, відповідає соціальній суті, призначенню, ролі та місцю держави в суспільстві та на міжнародній арені, в притаманних йому формах та відповідними методами.

Отже, однією з основних ознак зовнішньоекономічної функції є її комплексний характер, який, на нашу думку, відображається в наступних її елементах (аспектах):

стимулювання розвитку національної економіки ззовні;

інтеграції у світову економіку;

зовнішньоекономічного співробітництва: зовнішньої торгівлі, виробничого співробітництва та спільного підприємництва;

участі в роботі міжнародних економічних організацій та об'єднань;

захисту та забезпечення економічної безпеки: економічного суверенітету та економічної незалежності.

Характеризуючи вищезазначений елементний склад, відмітимо, що в кожному з них проявляється самостійна проблематика реалізації. Участь в роботі міжнародних економічних організацій та об'єднань, в першу чергу, характеризується членством у відповідних міжнародних організаціях, яке завжди відзначене як позитивними, так і негативними аспектами.

Наприклад, членство в ООН безперечно дозволяє Україні брати участь у регулюванні різних проблем економічного співробітництва. З іншого боку, О.Б. Купцова зазначає, що нове розуміння економічного суверенітету як сукупності юридичних правил, яка встановлює взаємні обов'язки держав, що гарантують для кожної з них і всіх разом суверенне право вільно розпоряджатися своїми ресурсами, всією економічною діяльністю та право на рівноправну участь в міждержавних економічних відносинах не співвідноситься з діяльністю міждержавних валютно-кредитних і фінансових установ ООН, в яких переважна більшість голосів належить певним країнам [5, С 83-84].

Дійсно, держава Україна, отримуючи кредити Міжнародного валютного фонду стає в певній мірі залежною від виконання конкретних економічних умов та вимог такого кредитування. А серед необхідних рекомендацій Міжнародного Валютного Фонду - зменшення державних видатків (в тому числі на пенсійне забезпечення), збільшення податків тощо. Таким чином виникає умови та вимоги вищезазначеного кредитування суперечать Хартії економічних прав та обов'язків держав від 12 грудня 1974 року, яка встановлює, що кожна держава має суверенне та невід'ємне право обирати свою економічну систему, а також свою політичну, соціальну і культурну систему в відповідності з волею свого народу, без втручання або застосування сили чи загрози ззовні в будь-якій формі.

Отже, аспект участі в роботі міжнародних економічних організацій та об'єднань зовнішньоекономічної функції носить двоякий характер і для України - це часто вимушений крок, адже подекуди немає пошуку альтернативних варіантів такій співпраці.

Звертаючись до реалізації елементу зовнішньоекономічного співробітництва, особливо у вияві зовнішньої торгівлі України, відзначимо, що одним з найважливіших кроків у цьому напрямку став вступ 16 травня 2008 року України до Світової організації торгівлі (СОТ). Ми вбачаємо ряд практичних позитивних аспектів, що повинні, на нашу думку, сприяти досягненню цілей та завдань, поставлених державою в рамках цього елементу зовнішньоекономічної функції, серед них: безперешкодний перебіг торгівлі й конструктивне розв'язання суперечок з іншими державами; ухвалення рішень консенсусом (тобто угоди застосовуються однаково до всіх держав і для України це додає ваги у торговельних переговорах); зменшення торговельних бар'єрів та застосування принципу недискримінації, що має призвести до зниження вартості продукції та зменшення цін на кінцеві товари й послуги; ширший вибір продуктів з ширшим спектром якостей для споживачів; заохочення внутрішніх виробників до змагання та виробництва якісної продукції; збільшення державних прибутків; створення нових робочих місць; спрощення функціонування компаній та виробників продуктів і послуг шляхом дотримання основних принципів торговельної системи СОТ (недискримінація, прозорість, зобов'язання знижувати торговельні бар'єри та полегшувати торгівлю тощо); підвищення ефективності роботи державних механізмів, адже перегляд взятих зобов'язань щодо лібералізації торгівлі доволі складний.

Попри позитивні аспекти вступу в СОТ ми вбачаємо ряд проблемних питань, а саме: нав'язування загальної політики організації і процес прийняття рішень, що не позбавлений важелів впливу зацікавлених членів організації; дисбаланс комерційних інтересів інших членів СОТ та інтересів розвитку України, її навколишнього середовища, охорони здоров'я, безпеки й безпечності харчових продуктів; підвищений рівень ризику для виробників та їхніх працівників, які наражаються внаслідок зниження торгівельних бар'єрів на численних конкурентів тощо.

Таким чином, всіх аспекти зовнішньоекономічної функції характеризуються складністю процесів їх реалізації, що, на нашу думку, зумовлює потребу глибокого аналізу відповідних процесів.

Ми підтримуємо позицію, відповідно до якої загальні принципи реалізації функцій становлять основу під час реалізації кожної окремої функції держави, наповнюючись при цьому відповідним змістом. Застосовуючи принципи суверенітету народу України, свободи реалізації, юридичної рівності і недискримінації, верховенства закону, захисту суб'єктів реалізації до зовнішньоекономічної функції ми вбачаємо їх наповнення особливим змістом цього напрямку діяльності держави.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні будь-якого аспекту зовнішньоекономічної функції, полягає, на нашу думку, у виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати будь-яку зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законодавством України та обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання в галузі міжнародних економічних відносин.

Принцип свободи реалізації зовнішньоекономічної функції полягає у праві суб'єктів такої реалізації добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки та здійснювати зовнішньоекономічну діяльність в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України та обов'язку додержуватися під час реалізації зовнішньоекономічної функції законодавства України.

Принцип юридичної рівності і недискримінації під час реалізації зовнішньоекономічної функції полягає в рівності перед законом всіх суб'єктів такої реалізації та забороні будь-яких, крім передбачених законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження реалізації зовнішньоекономічної функції.

Принцип верховенства закону полягає в регулюванні реалізації зовнішньоекономічної функції виключно законодавством України.

Принцип захисту суб'єктів реалізації зовнішньоекономічної функції полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист всіх суб'єктів реалізації зовнішньоекономічної функції та здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законодавства України та норм міжнародного права.

Таким чином, загальноправові принципи знаходять своє відображення в усіх напрямах діяльності держави, зокрема під час реалізації зовнішньоекономічної функції. Їх застосування на наш погляд "забарвлене" відповідними цілями та завданнями, які стоять перед Україною на даному етапі державотворення, серед яких забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України; стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних України; створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Аналізуючи питання суб'єктного складу реалізації зовнішньоекономічної функції, слід зазначити, що до їх кола входить не лише держава в цілому, а й її адміністративно-територіальні одиниці. Прикладом сучасної реалізації елементу "стимулювання розвитку національної економіки" в рамках зовнішньоекономічної функції є Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року", де передбачені кроки стимулювання економічної діяльності регіонів шляхом залучення іноземних інвестицій, збільшення обсягів іноземного туризму в регіони України тощо.

Таким чином, реалізація будь-якого елементу зовнішньоекономічної функції України, характеризується складними процесами зовнішнього співробітництва, двояким характером та широким колом суб'єктів реалізації. Першочергово до нього необхідно віднести Україну в особі її органів, а саме: Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної митної служби України, Антимонопольного комітету України та Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі.

Реалізація зовнішньоекономічної функції Верховною Радою України відзначається домінуванням правових форм, а саме - правотворчої форми, шляхом прийняття, зміни та скасування законів, що стосуються всіх аспектів зовнішньоекономічної функції; затвердження основних напрямів зовнішньоекономічної політики України; розгляду, затвердження та зміни структури органів державного регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності; укладання міжнародних договорів України та приведення чинного законодавства у відповідність; встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України; затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється тощо.

Кабінет Міністрів України вживає заходів для реалізації зовнішньоекономічної функції переважно у право- застосовчій формі, координуючи діяльність міністерств, комітетів та відомств України по регулюванню всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, а також роботу торговельних представництв України в іноземних державах; укладаючи міжурядові договори, направлені на реалізацію зовнішньоекономічної функції нашої держави; забезпечуючи виконання міжнародних договорів України всіма підпорядкованими йому державними органами управління та залучаючи до їх виконання інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; забезпечуючи складання платіжного балансу, зведеного валютного плану України; здійснюючи заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України; забезпечуючи виконання рішень Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з питань зовнішньоекономічної діяльності тощо. Хоча у випадках, передбачених законодавством, Кабінет Міністрів України приймає нормативні акти управління з питань здійснення зовнішньоекономічної функції, звертаючись до правотворчої форми її реалізації.

Ще одним важливим суб'єктом реалізації зовнішньоекономічної функції держави є Національний банк України, який здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України; представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних державних кредитах і позиках та виступає гарантом кредитів, що надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна України.

Основний "спеціалізований" орган виконавчої влади з питань реалізації внутрішньої та зовнішньоекономічної функцій - Міністерство економічного розвитку і торгівлі, яке забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; контроль за додержанням всіма суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов міжнародних договорів України; проведення антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань у порядку, визначеному законодавством України тощо.

Серед органів місцевої влади, які задіяні в реалізації зовнішньоекономічної функції ми виділяємо місцеві Ради народних депутатів України та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Таким чином, реалізація напрямів діяльності зовнішньоекономічної функції характеризуються високою складністю цілей та завдань, що стоять перед Україною в цій сфері, а також їх важливістю для розвитку держави.

Зокрема, на даному етапі розвитку нашої держави для цієї функції характерні наступні риси:

пошук співвідношення зовнішньоекономічних інтересів України та її міжнародних партнерів;

визначення нових меж зовнішньоекономічного співробітництва;

підвищення ролі зовнішньоекономічних успіхів держави для її внутрішнього благополуччя;

вдосконалення форм та методів реалізації зовнішньоекономічних напрямів діяльності держави;

пошук раціонального поєднання аспектів зовнішньоекономічної функції;

вдосконалення зовнішньоекономічної політики держави з урахуванням потреб швидкого реагування на відповідні глобальні процеси.

Отже, досліджуючи зовнішньоекономічну функцію ми дійшли наступних висновків:

Зовнішньоекономічна функція є самостійною функцією держави у відповідному напрямку діяльності.

Зовнішньоекономічна функція має комплексний характер, який відображається в аспектах стимулювання розвитку національної економіки ззовні; інтеграції у світову економіку; зовнішньоекономічного співробітництва: зовнішньої торгівлі, виробничого співробітництва та спільного підприємництва; участі в роботі міжнародних економічних організацій та об'єднань; захисту та забезпечення економічної безпеки: економічного суверенітету та економічної незалежності.

Реалізація зовнішньоекономічної функції основана на загальних принципах реалізації функцій держави(суверенітету народу України, свободи реалізації, юридичної рівності і недискримінації, верховенства закону, захисту суб'єктів реалізації), наповнених особливим змістом цього напрямку діяльності держави.

Реалізація зовнішньоекономічної функції України, характеризується складними процесами зовнішнього співробітництва, двояким характером та широким колом суб'єктів реалізації.

Література

зовнішньоекономічна держава україна

1. Анцупов В.В. Экономическая функция государства: Дис. канд. юрид. наук : 12.00.01 Абакан: 2003.- 200 с.

2. Атаян Г.Ю. Экономическая функция российского государства : Автореф. дис. канд. юрид. наук:01. - Ставрополь : 2006. - 33 с.

3. Варич О.Г. Економічні функції сучасної держави: природа, зміст, тенденції розвитку в Україні автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К., 2006. - 20 с.

4. Калентьева Т.А. Правовые формы реализации экономической функции Российского государства в условиях перехода к рыночным отношениям : Дис. канд. юрид. наук :01 Самара, 2000 - 235 с.

5. Купцова О.Б. Экономическая функция современного Российского государства : Дис. канд. юрид. наук :01 Н. Новгород, 2002. - 211 с.

6. Лощихін О.М. Теоретико-правові характеристики економічної функції сучасної держави: автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К., 2010. - 32 с.

7. Милюков А.М. Экономическая функция российского государства и роль таможенных органов в ее реализации: дис. канд. юрид. наук : 12.00.01 Владимир, 2006 - 171 с.

8. Нефєдов С.І. Экономическая функция государства в современных условиях и роль органов внутренних дел в ее осуществлении: Автореф. дис. канд. юрид. наук. - М., 1996. - 24 с.

9. Титич В. М. Державно-правові форми впливу на економічні відносини: автореф. дис. канд. юрид. наук : 01; Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2010. - 22 с.

10. Чапчиков С.Ю. Теоретико-правовые аспекты защиты экономической безопасности Российской Федерации как функции государства: дис. канд. юрид. наук : 01 М., 2006 - 207 с.

Размещено на Allbest.ru