Комп'ютерна програма як предмет злочинного посягання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комп'ютерна програма як предмет злочинного посягання

Л. Паламарчук

комп'ютерний програма авторський право

За комп'ютерними програмами довго не визнавалось право стати об'єктом інтелектуальної власності, тобто своєрідним товаром, що належить автору чи іншому правовласнику. Причина криється у суспільній свідомості, в якій комп'ютерні програми з моменту їх появи асоціюються з безкоштовним додатком до електронно- обчислювальних машин, хоча вони мають усі ознаки об'єкта інтелектуальної власності і потребують захисту не меншого ніж будь-яке інше майно. Зрозуміло, що витрати на створення програмних продуктів значно більші ніж виробництво самих персональних комп'ютерів.

Вперше в світі комп'ютерну програму зареєстрували як об'єкт авторського права в 1961 році у Сполучених Штатах Америки, але американці продовжували дослідження щодо доцільності застосування моделі авторського права до комп'ютерних програм, і лише в 1980 році внесли відповідні доповнення до закону про авторське право.

Сьогодні українське законодавство визначає комп'ютерні програми виключно як об'єкти авторського права В Україні комп'ютерні програми стали об'єктом охорони з моменту набрання чинності Закону України "Про авторське право та суміжні права". Зокрема у п.3 ст.8 Закону зазначається, що передбачена цим законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору, але не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, пояснені, описані, проілюстровані в творі. Це означає, що в Україні охороняється лише форма виразу програм (по суті, вихідний та об'єктивний коди), а їх структура, алгоритми та ідеї, що лежать в основі програм, не підлягають охороні й можуть вільно використовуватися третіми особами. То ж охорона комп'ютерних програм виключно засобами авторського права, що охоплює єдність форми і змісту твору, може бути ефективною лише у тому випадку, коли комп'ютерна програма має об'єктивну форму і використовується лише у цій формі. Однак при функціонуванні комп'ютера програма використовується у зміненому вигляді, тому не можливо розробникам програмного забезпечення гарантувати захист її авторських прав.

До речі, країни англо-американської правової системи цей недолік авторсько-правової охорони комп'ютерних програм вирішили за допомогою судових прецедентів. Апеляційний суд США прийняв приципове рішення про обсяг охорони комп'ютерних програм, в якому зазначалося, що охорона комп'ютерних програм не обмежується випадками прямого або часткового копіювання, а поширюється на структуру програми і на переклад її з однієї мови на іншу. Доцільність охорони структури, алгоритмів та ідей, які лежать в основі програми, поряд з охороною форми її виразу, дає всі підстави говорити про необхідність введення особливого режиму охорони комп'ютерних програм.

Отже, комп'ютерна програма є складним об'єктом авторського права і охороняється як літературний твір. Згідно із ст.1 Закону комп'ютерна програма - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну систему у вихідному або об'єктивному кодах [1].

Комп'ютерні програми є предметом злочинного посягання при їх незаконному відтворенні і розповсюдженні. Важливу роль у цьому процесі відіграє її матеріальний носій. Для криміналістики відомості про матеріальний носій комп'ютерної програми є більш актуальними ніж про саму програму. Це пояснєється тим, що носій має матеріальну структуру і є доступним для вимірювання і фіксації. Також він може виступати як слі- доутворюючий або слідосприймаючий об'єкт, інакше кажучи, посягання на нього пов'язане з виникненням змін (слідів) на місці події, на самому предметі, у місці його подальшого знаходження, реалізації, що є важливим для встановлення місця, часу, способу, знарядь та інших обставин злочину.

Необхідно зазначити, що найбільш поширеними порушеннями авторських прав на програмне забезпечення є: відтворення і розповсюдження комп'ютерних програм на машинних носіях; установка "піратського" програмного забезпечення на комп'ютер, що продається; відтворення та розповсюдження програмного забезпечення через глобальну мережу Інтернет. Найскладнішим є виявлення порушень авторського права на комп'ютерні програми шляхом розповсюдження їх через глобальну мережу Інтернет. У цьому випадку необхідно з'ясувати у правовласників чи надавали вони таке право на розповсюдження комп'ютерних програм, і яким чином користувач може використовувати програму, яку він отримав з мережі Інтернет. Так, деякі правовласни- ки розміщують свої програмні продукти (повністю або демо-версії) в Інтернеті і надають право лише обмеженій кількості осіб використовувати їх, але виключно для власних не комерційних цілей.

Доцільно комп'ютерну програму розглядати як конкретну форму комп'ютерної інформації, що є важливим для побудови правильного уявлення про матеріальні сліди, їх механізм утворення, процес виявлення, фіксації та вилучення так званих інформаційних слідів при розслідуванні незаконного їх відтворення та розповсюдження. Комп'ютерну інформацію можна поділити на дві категорії: 1) машинна інформація, як програмне забезпечення, тобто невід'ємна інструментальна частина комп'ютера (інформація як форма); 2) машинна інформація, як дані, що являють собою цінність для держави, суспільства і окремих громадян, а також збереження, використання та проведення різних операцій, які здійснюються за допомогою комп'ютерної техніки (інформація як зміст). Також інформацію кожної із категорій можна класифікувати за правовим режимом.

Комп'ютерна інформація як програмне забезпечення поділяється на два види:1) програмне забезпечення, як частина комп'ютера є об'єктом цивільного права; 2) програмне забезпечення, як об'єкт інтелектуальної власності, що охороняється авторським та патентним правом.

Необхідно зазначити, що комп'ютерна інформація завжди опосередкована через машинний носій і не може існувати поза його межами. Вона має певні криміналістичні особливості, які нерозривно пов'язані з властивостями його носіїв: 1) якщо копія комп'ютерної інформації була виготовлена шляхом копіювання, то вона не відрізняється від оригіналу; 2) у комп'ютерну інформацію досить просто можна внести будь-які зміни, особливо легко змінити всі характеристики і реквізити по- іменованих областей на машинних носіях, де в закодованому вигляді зберігається інформація про носії уже, які уже перезаписувалися; 3) комп'ютерна інформація знеособлена, тобто, між інформацією та особою, якій вона належить відсутній чіткий зв'язок; 4) зазначений вид інформації може створюватись, змінюватись, копіюватись, використовуватися тільки за допомогою комп'ютера при наявності відповідних периферійних пристроїв зчитування машинних носіїв інформації (дисководи, пристрої зчитування лазерних дисків, стримери, пристрої зчитування цифрових відеодисків та ін.); 5) зазначена інформація легко передається по телекомунікаційних каналах зв'язку комп'ютерних мереж, причому практично любий обсяг інформації можна передати на будь-яку відстань; 6) комп'ютерна інформація може перетворюватися з однієї форми в іншу, легко копіюється на різні види носіїв, пересилається на різні відстані, виходячи із сучасних можливостей засобів зв'язку [2, с.21-22].

Особи, які незаконно відтворюють чи розповсюджують комп'ютерні програми порушують майнові права правовласника. Для правомірного використання таких програм користувач повинен отримати ліцензію або укласти угоду з власником комп'ютерної програми або особою, яка законно володіє авторськими правами на цю програму.

Компанія-розробник, наприклад, Microsoft, Corel, Abobe перш ніж надати кінцевому користувачу певний програмний продукт, зобов'язана буде провести певний обсяг робіт, пов'язаний з його розробкою, вартість якого і буде закладена в ціну кожного примірника комп'ютерної програми [3, с.63]. Наприклад, роботи пов'язані з розробкою програмних засобів захисту від злочинних посягань на програмні продукти.

Правовим засобом захисту комп'ютерних программ є електронна ліцензійна угода, якою забезпечують майже всі програмні продукти. Така угода була розроблена у зв'язку з тим, що виникли певні проблеми при передачі майнових прав від правовласника до користувача в умовах масового розповсюдження комп'ютерних програм. Згідно зі ст.33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" такі права можуть бути передані повністю або частково іншим особам за угодою, що укладається в письмовій формі [1]. Зрозуміло, що при масовому розповсюдженні комп'ютерних програм фізично не можливо укладати угоди з кожним користувачем окремо, у зв'язку з чим до практики увійшов особливий порядок укладання угод, а саме: у вбудованому електронному додатку до примірників комп'ютерних програм викладаються типові умови. Такий особливий вбудований електронний додаток називається електронною ліцензійною угодою.

Ліцензійна угода, що копіюється на жорсткий магнітний носій разом з комп'ютерною програмою, згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи і електронний документообіг" є електронним документом [2]. По суті, це двостороння письмова угода між правовласником і особою, що виконує установку програмного продукту [5, с.122]. Особливістю цієї угоди є те, що вона має спрощений порядок укладання: під нею не ставляться підписи її учасників.

Майбутній користувач купує примірник комп'ютерної програми і встановлює її на своєму комп'ютері, приймаючи умови електронної ліцінзійної угоди. У подальшому він буде використовувати цю програму в межах ліцензії. Якщо буде мати місце порушення прав правовласника, тоді залежно від обставин його скоєння наступить один із видів відповідальності, які визначені законодавством України.

Отже, на підставі проведенного дослідження можна зробити висновок про те: 1) що будь-яке право можна вважати реальним лише при наданні правовлас- никові дієвих засобів захисту щодо запобігання таких правопорушень, як незаконне розповсюдження і відтворення комп'ютерних програм, що стають предметом злочинного посягання; 2) що відсутня комплексна методика розслідування порушень авторського права щодо незаконного відтворення та розповсюдження комп'ютерних програм.

Размещено на Allbest.ru