Напрямки забезпечення національної безпеки України від внутрішніх загроз службою безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Напрямки забезпечення національної безпеки України від внутрішніх загроз службою безпеки України

Г. Пономаренко

Діяльність щодо забезпечення внутрішньої безпеки, яка є однією із основних функцій будь-якої держави, актуалізує дослідження функцій і повноважень різних суб'єктів щодо забезпечення національної безпеки України від внутрішніх загроз. Служба безпеки України як державний правоохоронний орган спеціального призначення забезпечує національну (державну) безпеку України у різних напрямках, які у свій час були предметом досліджень О. Бєлова, Ю. Битяка, В. Картавцева, В. Колпакова, В. Косевцова, С. Кузнєцова, М. Левицької, М. Мельника, О. Чернявского, В. Четверикова, Х. Ярмакі та ін. Проте потребують подальшого аналізу напрямки діяльності СБУ щодо забезпечення національної безпеки України від внутрішніх загроз та шляхи удосконалення правового регулювання у цій сфері. Саме таке завдання і переслідує дана стаття.

В науковій літературі зазначені напрямки класифікуються, як правило, залежно від методів та засобів, які застосовуються під час оперативно-розшукової діяльності СБУ, та мети їх застосування. Так, Ю.П. Битяк до них відносить:

контррозвідувальну діяльність;

боротьбу з корупцією і організованою злочинністю;

розвідувальну діяльність [1, с. 458].

Такі ж самі напрямки забезпечення національної безпеки України виокремлюють С.В. Ківалов, О.П. Коренєв, В.С. Четверіков, Б.М. Габрічідзе, О.Г. Чернявский, С.М. Кузнєцов [2, с. 783; 3, с. 108-109; 4, с. 406-407; 5, с. 397-398].

В цілому з наведеними думками про доцільність виділення трьох основних напрямків діяльності СБУ щодо забезпечення національної безпеки (контррозвідувальної, розвідувальної та боротьби зі злочинністю) варто погодитись. Проте аналіз нормативно-правових актів, які регулюють оперативно-службову діяльність Служби безпеки України, дає підстави зробити висновок про два загальні (основні, генеральні) напрямки її діяльності: 1) діяльність, метою якої є захищеність людини, суспільства і держави від зовнішніх загроз, та 2) діяльність, метою якої є захищеність людини, суспільства і держави від внутрішніх загроз. У свою чергу, кожен із цих напрямків поділяється на ряд так званих "піднапрямків", які є похідними від завдань та повноважень цього правоохоронного органу. Так, до напрямків оперативно- службової діяльності, метою яких є захищеність людини, суспільства та держави від зовнішніх загроз і які у зв'язку з цим складають основу діяльності СБУ щодо забезпечення зовнішньої безпеки, можна віднести:

захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб; 2) розкриття злочинів проти миру і безпеки людства; спроб втручання у внутрішні справи України з боку інших держав; 3) реагування на воєнно-політичну нестабільність, регіональні та локальні війни (конфлікти) в різних регіонах світу, насамперед поблизу кордонів України;

протидія міжнародному тероризму. Вважаємо за доцільне наведені напрямками оперативно-службової діяльності СБУ щодо забезпечення зовнішньої безпеки закріпити у ст. 2 Закону України "Про службу безпеки" [6] як її завдання. Варто зазначити, що наприкінці 2005 р. було прийнято Закон України "Про Службу зовнішньої розвідки України" [7] яким. Відповідно до ст. 1 цього Закону Служба зовнішньої розвідки України є державним органом, який здійснює розвідувальну діяльність у політичній, економічній, військово-технічній, науково-технічній, інформаційній та екологічній сферах. Ці завдання до створення Служби зовнішньої розвідки України виконував розвідувальний орган Служби безпеки України, який у 2005 році було ліквідовано, у зв'язку з чим частина завдань Служби безпеки України щодо забезпечення зовнішньої безпеки була передана Службі зовнішньої розвідки.

Основним завданням цієї статті є характеристика саме другого напрямку оперативно-службової діяльності Служби безпеки України, метою якої є захищеність людини, суспільства та держави від внутрішніх загроз. Цей напрямок оперативно-службової діяльності Служби безпеки України реалізується під час:

забезпечення охорони державної таємниці;

попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів підслідних СБУ;

протидії розвідувально-підривній діяльності іноземних спеціальних служб, які діють на території України;

протидії зрощенню бізнесу і політики;

протидії поширенню тероризму;

протидії використанню з терористичною та іншою протиправною метою ядерної та іншої зброї масового ураження або її компонентів;

протидії створенню і функціонуванню незаконних воєнізованих збройних формувань та намаганню використання в інтересах певних сил діяльності військових формувань і правоохоронних органів держави;

протидії проявам сепаратизму, намаганню автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України.

Доцільно було б наведені напрямками оперативно- службової діяльності СБУ щодо забезпечення внутрішньої безпеки закріпити у ст. 2 Закону України "Про службу безпеки" як її завдання (на даний час серед завдань цього правоохоронного органу у сфері забезпечення внутрішньої безпеки визначено лише такі як охорона державної таємниці; попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України).

Розглянемо виокремленні нами напрямки оперативно-службової діяльності СБУ щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави більш детально. Як вище було зазначено, одним із таких напрямків є забезпечення охорони державної таємниці, яку у ст.1 Закону України "Про державну таємницю" [8] визначено як вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. У ст.5 цього ж Закону зазначено, що спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Зважаючи на те, що: по-перше, наведені повноваження СБУ щодо забезпечення (охорони та захисту) державної таємниці закріплені у різних розділах та статтях Закону України "Про державну таємницю"; подруге, Служба безпеки України названа у цьому ж Законі спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці; по-третє, повноваження СБУ щодо забезпечення державної таємниці у Законі України "Про Службу безпеки України" закріплено лише у загальному вигляді, тобто без деталізації її окремих прав та обов'язків у цій сфері, те ж саме стосується і повноважень інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці, які у досить загальному вигляді закріплені у ст.5 Закону України "Про державну таємницю", Закон України "Про державну таємницю" доцільно доповнити окремою статтею з назвою: "Суб'єкти забезпечення державної таємниці та їх повноваження".

Варто зазначити, що в Законі України "Про Службу безпеки України" охорону державної таємниці визначено як завдання (ст. 2), обов'язок (ст. 24) та право СБУ (ст. 25). А у Законі України "Про оперативно-розшукову діяльність" [9] (ст. 6) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках сформульовано як одну із підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності.

Одним із напрямків діяльності СБУ щодо забезпечення внутрішньої безпеки є попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, підслідних СБУ. Така підслідність визначена у ст.112 Кримінально-процесуального Кодексу України [10]. Хоча склади злочинів, перераховані у цій статті, сформульовано у різних розділах Кримінального кодексу, їх об'єднує одна загальна ознака - вони у цілому і кожен з них окремо становить загрозу для внутрішньої безпеки України. Попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів Службою безпеки України забезпечується під час здійснення оперативно-розшукової діяльності та слідства (дізнання), розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням таких злочинів. Так само як і охорона державної таємниці, попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів у Законі України "Про Службу безпеки" визначено як завдання (ст. 2), обов'язок (ст. 24) та право (ст. 25) СБУ.

Слід підкреслити, що в науковій літературі не склалася єдина точка зору щодо розуміння сутності таких напрямків боротьби із злочинністю як попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів. Не вдаючись до аналізу конкретних думок вчених з цього приводу, зазначимо, що під попередженням злочинів ми розуміємо вжиття заходів, як правило оперативно-розшукових, спрямованих на недопущення вчинення протиправних діянь або усунення причин і умов, що сприяють їх звчиненню. Виявлення злочину полягає у встановленні як самої події злочину, так і особи (осіб), яка його вчинила. Факт виявлення події злочину служить підставою для порушення кримінальної справи. Припинення, на нашу думку, це діяльність щодо недопущення завершення розпочатого злочину. Способи припинення злочинів залежать від конкретних обставин і можуть бути різними (порушення кримінальної справи, застосування заходів примусу та інші. Під розкриттям злочину необхідно розуміти з'ясування усіх обов'язкових для встановлення істини фактів, які стосуються як події злочину, так і особи (осіб), яка його вчинила. Слід зазначити деяку термінологічну подібність між термінами "виявлення" та "розкриття" злочинів про, що неодноразово зазначалось у науковій літературі. На нашу думку, основним критерієм розмежування між цими видами правоохоронної діяльності є те, що виявлення злочинів є прерогативою оперативно-розшукових підрозділів, а розкриття - слідчих.

Протидія розвідувально-підривній діяльності іноземних спеціальних служб, які діють на території України, як один із напрямків діяльності СБУ полягає у здійсненні її органами та підрозділами контррозвідувальних заходів із застосування специфічних методів і засобів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм такої діяльності. Порядок використання методів і засобів при здійсненні контррозвідувальної діяльності визначається нормативними актами. Принциповим, на нашу думку, має бути те, що такі методи і засоби не повинні завдавати шкоди життю, здоров'ю, честі і гідності людей. Цей напрямок діяльності СБУ в Законі "Про Службу безпеки України" закріплено як одне з її завдань (ст.2) та обов'язок (ст. 24).

Одним із найбільш небезпечних явищ у будь-якій державі є зрощення бізнесу і політики (влади), протидію чому також варто віднести до основних напрямків діяльності СБУ. На відміну від попередніх напрямків, цей не отримав законодавчого закріплення як завдання чи повноваження СБУ, однак пріоритетність протидії зрощенню бізнесу і політики встановлено в іншому законодавчому акті, який визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, а саме - Законі "Про основи національної безпеки України" (ст. 7) [11]. Небезпечність зрощення бізнесу і політики (на нашу думку, більш обґрунтованим є використання замість слова "політика" слова "влада", оскільки переважна більшість сучасних політичних партій фінансується бізнесовими структурами, що й не заборонено) полягає у тому, що така влада буде в першу чергу відстоювати (лобіювати) власні інтереси, а не державні. Протидія СБУ зрощенню бізнесу і політики полягає у здійсненні її органами та підрозділами заходів із застосуванням специфічних методів і засобів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинних діянь у цій сфері, зокрема коруп- ційних, а також у розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням цих злочинів.

До напрямків діяльності СБУ щодо забезпечення внутрішньої безпеки держави варто віднести також протидію поширенню тероризму, під яким у ст. 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" [12] розуміється суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. На нашу думку, із наведеного визначення поняття тероризму необхідно виключити слова "ні в чому не винних людей", оскільки за логікою використання таких слів виходить, що суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом вчинення протиправних дій щодо винних людей тероризмом не вважається, що не відповідає дійсності.

Служба безпеки України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, у тому числі міжнародної; збирає інформацію про діяльність іноземних та міжнародних терористичних організацій; провадить у межах визначених чинним законодавством повноважень виключно з метою отримання упереджувальної інформації у разі загрози вчинення терористичного акту або при проведенні антитерористичної операції оперативно-технічні пошукові заходи у системах і каналах телекомунікацій, які можуть використовуватися терористами; здійснює досудове слідство у справах про злочини, пов'язані з терористичною діяльністю; забезпечує у взаємодії з розвідувальними органами України безпеку від терористичних посягань установ України за межами її території, їх співробітників та членів їх сімей.

Окремим напрямком забезпечення СБУ національної безпеки від внутрішніх загроз є, на нашу думку, протидія використанню з терористичною та іншою протиправною метою ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження на території України. Важливість цього напрямку правоохоронної діяльності СБУ полягає у надзвичайно великій небезпеці такої зброї. Злочинна діяльність, під час якої використовуються з терористичною метою ядерні, хімічні, бактеріологічні (біологічні) та інші засоби масового ураження або їх компоненти, інші шкідливі для здоров'я людей речовини, засоби електромагнітної дії, комп'ютерні системи та комунікаційні мережі, дістала назву технологічного тероризму. Протидія СБУ використанню з терористичною та іншою протиправною метою ядерної та іншої зброї масового ураження або її компонентів полягає у здійсненні її органами та підрозділами заходів із застосування специфічних методів і засобів з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття злочинних діянь, предметом яких є згадані об'єкти (речовини), а також у розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням цих злочинів. Здійснення таких заходів реалізується під час реалізації повноважень СБУ. Так, наприклад п. 17 ст. 24 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачено, що СБУ зобов'язана брати участь у розробленні та здійсненні заходів щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання, а також у проведенні спеціальної перевірки щодо допуску до особливих робіт.

До напрямків діяльності СБУ щодо забезпечення національної безпеки від внутрішніх загроз потрібно віднести також протидію створенню і функціонуванню незаконних воєнізованих збройних формувань та намаганню використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави. Протидія створенню і функціонуванню незаконних воєнізованих збройних формувань та намаганню використати в інтересах певних сил діяльність військових формувань і правоохоронних органів держави полягає у здійсненні комплексу оперативно-службових та слідчих дій, спрямованих на попередження, виявлення, припинення і розкриття відповідних злочинних діянь, а також у розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням таких злочинів. У період загострення політичної боротьби та інтенсифікації створення місцевих органів міліції, громадських формувань правоохоронної спрямованості діяльність СБУ щодо протидії використанню в інтересах певних політичних сил діяльності військових формувань і правоохоронних органів держави має надзвичайно важливе значення для забезпечення внутрішньої безпеки. На нашу думку, оперативно-службові заходи СБУ повинні в першу чергу бути спрямовані на попередження та виявлення заполітизованості військових формувань і правоохоронних органів, підтримання ними певних політичних сил та їх лідерів, тобто на забезпечення дотримання принципу позапартійності.

Сепаратизм та намагання автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України створюють реальну небезпеку для внутрішньої безпеки України, а тому протидія цьому антисоціальному явищу органами та підрозділами СБУ є надзвичайно важливим напрямком їх діяльності. Сепаратистські тенденції у ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначено як загрозу національним інтересам і національній безпеці України. Про антисоціальний та антидержавний характер сепаратистських проявів зазначається і в інших нормативно-правових актах. Протидія СБУ проявам сепаратизму, намаганню автономізації за етнічною ознакою окремих регіонів України полягає у здійсненні комплексу оперативно-службових та слідчихдій, спрямованих на попередження, виявлення, припинення і розкриття відповідних злочинних діянь, а також у розшуку осіб, які переховуються у зв'язку із вчиненням таких злочинів. Варто зазначити і те, що Кримінальний кодекс України не використовує терміна "сепаратизм", однак кримінальна відповідальність за такі дії передбачена його ст. 110 "Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України".

Підсумовуючи сказане, можно зробити висновок, що чітке визначення напрямків діяльності СБУ щодо забезпечення національної безпеки України від внутрішніх загроз, яке має отримати відповідне закріплення у Законі України "Про Службу безпеки України" шляхом визначення її структури, формулювання завдань, функцій та повноважень її органів та підрозділів, дозволить підвищити якість захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і самої держави - Україна.

Література

державний правоохоронний корупція злочинність

1. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2000. - 520 с.

2. Административное право Украины: Учебник / Под общей ред. С.В.Кивалова. - X.: "Одиссей", 2004. - 880 с.

3. Административное право России: Учебник. Часть 2. Административно-правовое регулирование в сферах и отраслях управления / Под ред. А.П. Коренева. - М.: Московская академия МВД России; Щит, 2002. - 348 с.

4. Четвериков B.C. Административное право. Серия "Высшее образование". Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. - 512 с.

5. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г., Кузнецов С.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. - М.: Дело и Сервис, 2001 - 624 с.

6. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. Ст. 382.

7. Про Службу зовнішньої розвідки України: Закон України від 1 грудня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 8. - Ст. 94.

8. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93.

9. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303.

10. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1961. - № 2. - Ст. 15.

11. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351.

12. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 25. - Ст. 180.

Размещено на Allbest.ru