Кодифікованість транспортного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОДИФІКОВАНІСТЬ ТРАНСПОРТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

О.В. Клепікова

Транспортне законодавство - це багатогранна правова категорія, щодо якої в юридичній літературі чимало дискусій. Основу таких дискусій становлять різні погляди вчених щодо питань поняття транспортного законодавства, його ознак, системи, правової природи. З огляду на це, вважаємо за актуальне визначення як самої категорії "транспортне законодавство", так і його основної ознаки - кодифікованості.

Категорія "транспортне законодавство" використовується в нормативно-правових актах і в спеціальній літературі (мова йде саме про підручники з транспортного права і ст., приурочені до цього питання [1-4]). Проте, однозначного визначення не запропоновано. Це зумовлено, насамперед, різними поглядами вчених і їх належністю до різних наукових шкіл права, зокрема, це стосується праць Гуцуляка В.М., Булгакової І.В., Діковської І.А., Єгіазарова В.О., Самойленко Г.В., Свистун Л. та ін.

Визначення транспортного законодавства може бути зумовлено двома аспектами розуміння сутності транспортного законодавства [5]. У широкому розумінні, транспортне законодавство - це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють не тільки транспортні відносини, а й усі відносини, що виникають у цій сфері. У спеціальному розумінні, визначення транспортного законодавства приурочується до предмету регулювання транспортного законодавства - тобто транспортних відносин. Згідно з цією позицією, транспортне законодавство є системою нормативно-правових актів, якими регулюються транспортні відносини [6], тобто відносини, що виникають у зв'язку із організацією та/або здійсненням транспортної діяльності [7].

На нашу думку, правова сутність категорії "транспортне законодавство" розкривається через сукупність притаманних ознак. З огляду на правову природу таких ознак, вони можуть бути віднесені до групи загальнотеоретичних(універсальних), предметних або спеціальних. Загальнотеоретичними ознаками транспортного законодавства є ознаки, які притаманні не лише транспортному законодавству, а й іншим системам законодавства. Теорією права запропоновано чимало ознак, що є характерними для системи законодавства [8, 9] і які визначають систему законодавства як елемент системи права в цілому, його структуру тощо. З огляду на це, зазначимо, що для транспортного законодавства є характерними загальнотеоретичні ознаки системності (структурності) й інтегративності. Системність (структурність) транспортного законодавства дають підстав визначати внутрішню організацію нормативно-правових актів транспортного законодавства. Інтегративність дає підстав стверджувати, що система транспортного законодавства виступає джерелом транспортного права і є формою його існування.

Предметні ознаки транспортного законодавства визначають його правову природу, роль та місце в системі господарського законодавства, і, в своїй більшості, збігаються з ознаками господарського законодавства:

• Однією з ознак транспортного законодавства є комплексний зміст основних нормативних актів, оскільки переважна більшість таких актів включає норми двох і більше галузей права. Ознака комплексності є притаманною саме транспортним законам, кодексам і статутам.

• Наявність нормативних актів колишнього СРСР. До системи транспортного законодавства входить велика кількість нормативних актів СРСР. Зазначимо, наприклад, правила перевезення вантажів морським транспортом 1989 р., статут внутрішнього водного транспорту 1955 р., статут автомобільного транспорту 1969 р. продовжують діяти до сьогодення, однак, безумовно потребують заміни, оскільки не відповідають сучасним умовам господарювання.

• Наявність значної кількості підзаконних нормативних актів. У цьому контексті в юридичній літературі звертається увага на наявність нормативних актів обмеженої сфери дії - відомчих, локальних тощо, а також нормативних актів з різним ступенем адекватності сучасному стану ринкових відносин в Україні й стрімкість прийняття актів законодавства [10].

• Для транспортного законодавства характерна також ознака поєднання з комерційним правом інших країн та міжнародними договорами згідно з принципами: пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України; надання нормам міжнародних економічних договорів статусу національного законодавства України; права сторін зовнішньоекономічних договорів обирати (погоджувати вибір) право країни, яким визначаються права та обов'язки сторін договору [11].

Спеціальні ознаки є визначальними для транспортного законодавства, дають підстав визначити його особливості:

• На транспортне законодавство України має значний вплив міжнародне законодавство. Це пояснюється тим, що більшість положень міжнародних конвенцій та угод з питань врегулювання транспортної діяльності знайшли своє відображення у відповідних нормативно- правових актах України. Зокрема, це положення Конвенцій про міжнародну цивільну авіацію (м. Чикаго, 07.12.44) про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, щодо уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, підписану у Варшаві12.10.29; додаток до Варшавської конвенції, щодо уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються іншою особою, крім договірного перевізника, підписану у Гвадалахарі 18.09.61 тощо.

• Відсутність єдиного кодифікованого нормативного акту також є визначальною ознакою транспортного законодавства. Проте, це питання залишається в юридичній літературі найбільш актуальним, оскільки сьогодні в літературі висловлені точки зору з приводу необхідності кодифікації.

• Галузева належність транспортного законодавства до господарського законодавства. З огляду на це, зазначимо, що транспортне законодавство спрямоване на врегулювання транспортних відносин, які є різновидом господарських [8].

• Євроінтеграційність транспортного законодавства є актуальною з огляду на прийняття Закону України від 18.03.04 "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" [12]. Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі за текстом - Програма) визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування. Згідно з наведеним Законом, метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики. Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає кілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до acquis Європейського Союзу. Перший етап виконання Програми розрахований на 2004-2007 рр. Саме на першому етапі виконання Програми транспорт визначено пріоритетною сферою адаптації законодавства України.

Акумуляційною (лат. accumulare - збирати, накопичувати) ознакою транспортного законодавства, правова сутність якої розкривається шляхом узагальнення всіх ознак, незалежно від їх належності до тої чи іншої групи, є ознака кодифікованості.

Кодифікованість, як ознака транспортного законодавства, вказує на результат правотворчості, вдосконалення та упорядкування транспортного законодавства. Кодифікованість свідчить про наявність в системі транспортного законодавства кодифікованих актів.

Належність кодифікованих актів до системи транспортного законодавства зумовлена предметним критерієм, який дає підстав визначити: безпосередньо (абсолютно) чи опосередковано (відносно) кодифікований акт спрямований на регулювання транспортних відносин у сфері господарювання. Так, скажемо, Земельний кодекс, на відміну від Кодексу торговельного мореплавства України [13] (далі - КТМУ) містить лише окремі норми, які опосередковано мають відношення до регулювання транспортних відносин. Тому, на нашу думку, система транспортного законодавства включає лише такі кодифіковані акти, які безпосередньо регулюють транспортні відносини у сфері господарювання. З огляду на це, вважаємо, що для транспортного законодавства ознака кодифікованості набуває абсолютного предметного характеру і є визначальною для його правової природи.

Однак, враховуючи те, що кодифіковані акти можуть бути результатом різної кодифікації (загальної, галузевої, спеціальної, комплексної [14]), віднесення їх саме до системи транспортного законодавства, може бути зумовлено сферою їх дії. Кодифікаційні акти транспортного законодавства загальної дії є результатом галузевої кодифікації, тому вони не в цілому, а лише окремі їх норми, спрямовані на регулювання транспортних відносин у сфері господарювання (§5 гл. 58, гл. 64, 65 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), гл. 32 Господарського кодексу України (далі - ГКУ)). Спеціальний характер мають кодифікаційні акти транспортного законодавства спеціальної дії, норми яких в своїй більшості спрямовані на регулювання саме транспортних відносин (КТМУ, Повітряний кодекс України [14] (далі - ПКУ)). Саме це у свій час давало підстав деяким науковцям вести мову про самостійність інститутів морського і повітряного права [16-17] та іменування їх галузями права. Саме щодо кодифікаційних актів транспортного законодавства спеціальної дії являється можливим зазначення на те, що вони є транспортними. В юридичній літературі словосполучення "транспортні кодекси", "транспортні статути" тощо використовуються давно і сумнівів не викликають.

Кодифікаційні акти транспортного законодавства спеціальної дії можуть мати різні форми (види):

• Транспортний кодекс - це єдиний, зведений, юридично і логічно цілісний, внутрішньо узгоджений нормативний акт транспортного законодавства, спрямований на регулювання транспортних відносин, що виникають на певному виді транспорту. Як складові транспортного законодавства, транспортні кодекси виконують дві основні функції: узагальнення і систематизація транспортного законодавства, ліквідація множинності актів транспортного законодавства. В Україні діють два транспортні кодекси - ПКУ та КТМУ.

ПКУ прийнятий 04.05.93 і спрямований на врегулювання різного роду відносин, що виникають у сфері цивільної авіації [18]. Складається ПКУ з 18 розділів: загальні положення, авіаційні правила України, використання повітряного простору України, повітряні судна, авіаційний персонал, екіпаж повітряного судна, аеродроми і аеропорти, повітряні траси і місцеві повітряні лінії, польоти повітряних суден, міжнародні польоти, повітряні перевезення, авіаційні роботи, захист авіації від актів незаконного втручання, пошукові та аварійно-рятувальні роботи, розслідування авіаційних подій, відповідальність за порушення законодавства, що регулює використання повітряного простору України, авіаційне страхування, атрибутика, прапор, емблема, вимпел. ПКУ регулює діяльність користувачів повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації. Дія ПКУ поширюється на всіх користувачів повітряного простору України в частині, що їх стосується, як на території України, так і за її межами, якщо закони країни перебування користувача не передбачають іншого.

Основним нормативним актом на морському транспорті є КТМУ, прийнятий ВРУ 23.05.95, Структура КТМУ визначається його 11 розділами: загальні положення, судно, екіпаж судна, морський порт, морські перевезення, фрахтування суден, морське буксирування, морське страхування, надзвичайні морські події, обмеження відповідальності судновласника, претензії та позови. Порядок застосування КТМУ обумовлюється такими чинниками: застосуванням загальних засад законодавства України; сферою дії КТМУ, застосуванням колізійних (відсилочних) норм, застосуванням визначеного права у зв'язку з заподіянням судном шкоди, застосуванням іноземного законодавства.

• Транспортний статут - це кодифікаційний акт організаційно-управлінського характеру, регулює питання взаємодії відомств, міністерств, інших суб'єктів транспортної діяльності в процесі здійснення транспортної діяльності. В Україні продовжують діяти Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР 15.10.55 і Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР 27.06. 69, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 був затверджений Статут залізниць України.

• Правила перевезень є кодифікаційними актами транспортного законодавства, які визначають порядок організації та здійснення перевезень різними видами транспорту.

Наприклад, на залізничному транспорті діють "Правила перевезення вантажів залізничними лініями вузької колії", затв. Наказом Мінтрансу 21.11.2000 № 644, складаються з 16 пунктів; "Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобага- жу та пошти залізничним транспортом України", затв Наказом Мінтрансу 28.07.98 № 297; Правила перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні, затверджені Наказом Мінтрансу України 21.11.2000 № 644.

На повітряному транспорті застосовуються "Правила повітряних перевезень вантажів", затв. Наказом Державіаслужби 14.03.06 № 186; "Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу", затв. Наказом Державіаслужби 14.06.06 № 187.

На автомобільному транспорті застосовуються "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затв. Наказом Мінтрансу 14.10.97 № 363; "Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту", затв. Постановою КМУ 18.02.97 № 176. На морському транспорті пасажирські перевезення виконуються відповідно до "Правил перевезення пасажирів, ручної поклажі і багажу і надання послуг на судах і в портах Міністерства морського флоту СРСР", затвердженими Міністерством морського флоту СРСР 01.06.87 (РД 31.16.02-87); Загальних правил перевезення вантажів морем РД 31.10.10-89, затверджених Наказом Міністерства морського флоту СРСР від 02.01.90; тощо.

• Окремі транспортні закони також можуть бути визначені кодифікаційними актами транспортного законодавства залежно від змісту, обсягу та сфери регулювання транспортних відносин, спрямованості на об'єднання певних правових норм. Відповідно до наведеного критерію, до транспортних законів, які є кодифікованими актами, на нашу думку, відносяться: Закон України "Про транспорт" від 10.11.94; Закон України "Про залізничний транспорт" від 04.07.96; Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.01, Закон України від 15.05.96 "Про трубопровідний транспорт". Отже, * кодифіковані акти транспортного законодавства - це юридично і логічно цілісні, внутрішньо узгоджені нормативно-правові акти транспортного законодавства, спрямовані на регулювання однорідних транспортних відносин. * Залежно від сфери дії та предмету регулювання, можна визначити два види кодифікованих актів транспортного законодавства: кодифікаційні акти транспортного законодавства загальної дії та кодифікаційні акти транспортного законодавства спеціальної дії. * Кодифіковані акти транспортного законодавства є окремою складовою системи транспортного законодавства.

Наявність кодифікаційних актів в системі транспортного законодавства, а також їх системність є одним із аспектів визначення окремої ознаки транспортного законодавства - його кодифікованості. Абсолютний предметний характер кодифі- кованості транспортного законодавства дає підстав визначати транспортне законодавство інститутом господарського законодавства.

Література

транспортний законодавство перевезення конвенція

1. Тарасов М.А. Транспортное право. - Р н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 1968. - 236 с.

2. Транспортне право України: Навч. посіб. / За заг. ред. В.К. Гіжевського. Е.Ф. Демського. - К.: Юринком Інтер, 2002. - 416 с.

3. Транспортное право: Учеб. пос./О.В. Сиваков, В.К. Ермолаев, Ю.Б. Маковский. - М.: Былина, 2001. - 384 с.

4. Булгакова І.В., Клепікова О.В. Транспортне право України: академічний курс: Підр. для студ. юр. спец. вищ. навч. закл. - К.: Концерн "Видавничий дім "Ін Юре", 2005. - 536 с.

5. Клепікова О.В. Шляхи вдосконалення транспортного законодавства в контексті висвітлення пропозицій щодо необхідності внесення змін та доповнень до Повітряного кодексу України // Вісн. Київ. національного ун-ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - Вип. 77-78. - С.

6. Клепікова О.В. Про визначення транспортних правовідносин // Збірник тез Міжнародної наукової конференція молодих вчених "Четверті осінні юридичні читання" (21-22 жовтня 2005 р.). Частина друга: "Приватно-правові науки". - Хмельницкий: Хмельницький університет управління та права, 2005. - с. 120-122.

7. Клепікова О.В. Поняття, ознаки та види транспортної діяльності // Тези доповідей учасників Круглого столу "Актуальні проблеми господарського права" (16.12.04) Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України. - К., 2004. - С. 98-99.

8. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - 2-е вид., перероб. і допов. - К.: Юрін- ком Інтер, 2008. - С.397-399.

9. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи : Курс лекцій. - К.: Четверта хвиля, 2008. - С.102-107.

10. Вінник О.М. Господарське право: Навч.посіб. - 2-е вид., змін. та допов. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. - С. 36-37.

11. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щербина. - 4-е вид., перероб. і доп. - К.: Юрінком Інтер, 2009. - С. 84-85.

12. Урядовий кур'єр. - 2004. - 4. - № 74.

13. Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 47. - Ст. 349.

14. Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 25. - Ст. 274.

15. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Поняття, зміст сутність та види систематизації законодавства // Правова держава. Щорічник наукових праць. - 2003. - Випуск 14. - С.11.

16. Вопросы воздушного права: сборник. Ч.2. - М., 1930. - С. 211.

17. Жудро А.К. Правовое регулирование эксплуатации советского морского транспорта / Автор. ... дис. канд. - М., 1953.

18. Клепікова О.В. Шляхи вдосконалення транспортного законодавства в контексті висвітлення пропозицій щодо необхідності внесення змін і доповнень до Повітряного кодексу України // Малий і середній бізнес (право, держава, економіка). - № 1-2. - 2008. - С. 210-214.

Размещено на Allbest.ru