Механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм: поняття та окремі питання ефективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАБОРОНЯЮЧИХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ: ПОНЯТТЯ ТА ОКРЕМІ ПИТАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

Н. Ждиняк

Для забезпечення ефективності забороняючих кримінально-правових норм важливу роль відіграє максимальне врахування та узгодження законодавцем при їх прийнятті всіх ознак, що характеризують їх з точки зору змісту та форми та визначають їх якість. Однак, не лише якісними властивостями забезпечується ефективність забороняючих кримінально-правових норм. Оскільки втілення змісту забороняючої кримінально-правової норми у поведінці конкретної людини реалізується саме через механізм їх реалізації тому питання ефективності механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм є актуальними.

Необхідно відзначити, що питання ефективності механізму забороняючих кримінально-правових норм не було предметом окремого комплексного дослідження, а лише частково розглядалося в рамках аналізу інших наукових проблем. Так, питанням механізму реалізації норм кримінального права присвячене монографічне дослідження авторів: Т.А. Сулейманова, А.Н. Павлухіна, Н.Д. Еріашвілі [1] Над проблематикою механізму ефективної дії норм кримінального права працював В.С. Дячков [2] Механізму кримінально-правового регулювання присвячені монографії Н.М. Кропачова та Ю.С. Жарікова [3,4] Механізму кримінально-правової охорони монографія П.А. Фефелова [5] Механізму кримінально-правового впливу присвячена докторська дисертація В.К. Дуюнова [6] Питання соціальної ролі кримінального права, розглянули в свої роботах В.М. Коган та Л.І. Спірідонов [7, 8]

У вищевказаних працях розглянуті окремі аспекти зазначеної проблематики. Однак, на нашу думку, не знайшли свого однозначного вирішення, залишаються спірними, наступні питання:

- що розуміти під механізмом реалізації забороняючих кримінально-правових норм?

- що впливає на ефективність механізму реалізації забороняючої кримінально-правової норми?

Вирішення вказаних питань становлять мету цієї публікації.

Вперше поняття механізму правового регулювання введено в науковий обіг М.Г. Александровим. Згодом воно отримує розгорнутий аналіз в роботах С.С. Алексєєва, В.М. Горшенєва, В.Б. Ісакова, Л.С. Явіча. Однак, як зазначає Ю.С. Жаріков, при всій оригінальності підходів до розуміння механізму правового регулювання їх автори єдині в одному - дефініція, що розглядається характеризує взятий в єдності та взаємодії всіх його елементів процес правового впливу юридичних засобів на суспільні відносини. Розходження в науковому сприйнятті правового явища, що нас цікавить полягає в розумінні набору цих самих засобів, а також у визначенні цілей їх систематизації [4, с. 81-82].

Однак, не дивлячись на різні позиції науковців з приводу набору правових засобів в механізмі правого регулювання, всі єдині в одному: до головного (необхідного) правового засобу в механізмі правового регулювання відноситься правова норма. Більше того, автор ідеї механізму правового регулювання Н.Г. Александров ставив на перше місце не правову норму в цілому, а одну з її різновидностей - забороняючу норму (правову заборону на вчинення окремих дій) [9, с. 188].

Реалізація забороняючих кримінально-правових норм - це правомірна діяльність суб'єктів, шляхом утримання від вчинків, на які нормами права накладена заборона [10, с. 11]. Забороняючі кримінально-правові норми реалізуються у формі дотримання.

Обов'язок дотримання законів передбачений ч. 1 ст. 68 Конституції України - кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України [11, с. 19]. Це обов'язок, вимога владного характеру, за невиконання якого, особу притягують до кримінальної відповідальності. Цьому обов'язку кореспондує право, а саме, якщо особа не вчиняє злочин, оскільки дотримується вимог закону про кримінальну відповідальність, відповідно у особи виникає право - не бути притягненою до кримінальної відповідальності. Дотримання забороняючих кримінально-правових норм здійснюється, як правило, пасивною поведінкою (бездіяльністю) суб'єктів, однак, можливі випадки, дотримання шляхом активних дій, наприклад дотримання вимог норм закріплених в ст.ст. 135, 136 Кримінального кодексу України (“Залишення в небезпеці”, “Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані”) [12, с. 54].

Бездіяльність особи в суспільних відносинах, являє собою акт зовнішньої поведінки людини і з юридичної точки зору принципово не відрізняється від дії, так як і те, і інше супроводжується вольовими та інтелектуальними переживаннями особи, викликає зміни в навколишньому середовищі [1, с. 148]. Однієї з найважливіших рис кримінально-правової норми є те, що вона, як і будь-яка інша юридична норма, має інтелектуальний зміст та вольове начало. Інтелектуальний зміст норм кримінального права є ідеальне відображення в ній вимог не вчиняти суспільно-небезпечного (злочинного) діяння, порушення якої карається відповідним кримінальним законом. Вольове начало, … являє собою начало наказове, імперативне, що міститься в санкції норми, та забезпечує в державно-правовому порядку зв'язок норм з реальною дійсністю [2, с. 27-28].

Таким чином, в механізмі реалізації забороняючої кримінально-правової норми можемо виділити два моменти (що взаємопов'язані та взаємообумовлені, тому їх виділення носить умовний характер):

- інтелектуальний - пов'язаний з пізнанням змісту норми, іншої правової інформації, ефективність якого залежить як від якісних властивостей норми так і від наявності належного ефективного механізму їх реалізації.

- вольовий - врахування всіх “за” та “проти” внаслідок внутрішньо-психологічної діяльності людини, що формує в кінцевому рахунку певну поведінку суб'єкта, зумовлену усвідомленою волею людини.

Необхідно зазначити, що мотив прийняття рішення утриматися від вчинення злочину чи ні значення немає. Важливим є лише факт - яку поведінку: правомірну чи злочинну обере для себе особа, чи дотримається вона вимог чи порушить чинну кримінально-правову заборону.

Розглядаючи механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм важливо зупинитися на об'єкті впливу забороняючої кримінально-правової норми.

В науковій літературі існують такі точки зору, що слід розуміти під об'єктом попереджувального впливу, зокрема: - психічне здоров'я населення, що досягнуло віку кримінальної відповідальності [13, с. 152-159]. Перш за все хочеться звернути увагу на некоректність формулювань - “кримінальна відповідальність” віку не має, очевидно мова йде про вік, з якого у особи (а не населення) може наставати кримінальна відповідальність. По-друге, спірним та неоднозначним є питання чи “психічне здоров'я населення” є об'єктом кримінально-правової охорони. Чинним Кримінальним кодексом України об'єктом кримінально-правової охорони є “здоров'я особи” (розділ II Особливої частини “Злочини проти життя та здоров'я особи”) та “здоров'я населення” (розділ VIII Особливої частини

“Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення”). - кримінально-правова свідомість, а в деяких випадках людська психіка (на думку прихильника цієї позиції С.В. Максімова, поняття кримінально-правової свідомості використовується як абстрактна категорія, що означає сукупність знань, оцінок, вимог, відношення до норм кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства, практики їх застосування, а також власне мірам кримінальної відповідальності). Продовжуючи аргументувати свою позицію науковець зазначає, що поведінка, як би нам цього не хотілося, завжди буде залишатися виразом лише кінцевої та скоріше ідеальної ніж реальної цілі загального попередження та, відповідно, його об'єктом лише в кінцевому рахунку [14, с. 143-145.]

На нашу думку, визначати об'єктом впливу забороняючої кримінально-правової норми психічне здоров'я населення чи людську психіку, не достатньо є чітким та аргументованим. В такому випадку виникає запитання: що розуміти під психічним здоров'ям населення, під людською психікою? І чи безпосередньою метою забороняючої кримінально-правової норми, та й зрештою взагалі метою кримінально-правової норми є вплив на здоров'я чи психіку особи? Очевидно, що ні.

На наш погляд, під об'єктом такого впливу слід розуміти поведінку особи та кримінально-правову свідомість особи. Зробимо деяке уточнення. Важливим є, що ми досліджуємо. Необхідно розрізняти соціальну та юридичну ефективність забороняючих кримінально-правових норм. Так, при визначенні юридичної ефективності забороняючих кримінально-правових норм об'єктом впливу є поведінка особи; при визначенні соціальної ефективності забороняючих кримінально-правових норм - кримінально-правова свідомість особи (питання, що стосуються соціальної ефективності забороняючих кримінально-правових норм не є предметом нашого дослідження у межах цієї публікації, тому надалі в тексті ми будемо зупинятися лише на питання, що стосуються юридичної ефективності забороняючих кримінально-правових норм).

За допомогою механізму реалізації досягається безпосередня мета забороняючих кримінально-правових норм - утримання суб'єктів від вчинення злочину. Правовим засобом досягнення цієї мети є наявність кримінально-правової заборони. Це відповідна нормативна база в механізмі реалізації забороняючих кримінально-правових норм. Правовим способом забезпечення реалізації забороняючих кримінально-правових норм є вказівка в них, на можливі негативні наслідки, що настануть у випадку недотримання вимог кримінально-правової заборони.

Результатом реалізації забороняючих кримінально-правових норм є утримання суб'єктів від вчинення злочину, що виражається у правомірній усвідомленій вольовій поведінці. Таким чином, правомірна усвідомлена вольова поведінка суб'єктів - це певний результат, на підставі якого можна робити висновок про ефективність забороняючої кримінально-правової норми, безпосередній реалізатор змісту кримінально-правової норми.

Крім того, говорячи про реалізацію забороняючих кримінально-правових норм, саме поняття “реалізація” слід розглядати як “певний процес” і відповідно як отриманий “результат”. Відповідно, говорячи про ефективність реалізації забороняючих кримінально-правових норм можна умовно виділити:

1. “внутрішню характеристику”, що характеризує відповідний “процес” реалізації забороняючих кримінально-правових норм, під час якого можна виділити два найважливіші аспекти:

- перший - попереджувальна дія забороняючої кримінально-правової норми, що визначається її якісними властивостями, тобто здатністю досягнути безпосередньої мети - утримання особи від вчинення злочину;

- другий - інтелектуальною та вольовою діяльністю конкретної особи, яка визначає який шлях правомірної чи злочинної поведінки обрати для себе.

2. “зовнішню характеристику”, що характеризує мету реалізації, та забезпечується відповідними правовими засобами. Вона є відображенням всього процесу реалізації, та виражається правомірною чи злочинною поведінкою відповідної особи.

Завдяки механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм проявляються якісні властивості норми, і за умови належного його функціонування переходять в кількісні, тобто у належне впорядкування суспільних відносин. Отже, головне завдання механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм - забезпечити їх дієвість, а відтак і ефективність. Як зазначає А.В. Кузнецов лише нормальне функціонування “механізму” забезпечує необхідний перехід властивостей норм кримінального права (нормативності, формальної визначеності, примусовості) в стійку організованість і впорядкованість суспільних відносин. [16, с. 105-108]

На підставі викладеного спробуємо запропонувати визначення поняття механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм. Однак, спершу з'ясуємо, які позиції в науковій літературі висловлювалися, щодо розуміння механізму правового регулювання, а також механізму реалізації права.

Аналіз наукової літератури дає можливість стверджувати, що більшість дослідників питань механізму правового регулювання визначають його або як “систему правових засобів” або як “процес”. Зокрема, Ю.С. Жаріков у своєму монографічному дослідженні, присвяченому питанням кримінально-правового регулювання та механізму його реалізації, зазначає, що “механізм кримінально-правового регулювання - це система необхідних та достатніх стадій правової регламентації та впорядкування суспільних відносин, що дозволяє шляхом реалізації кримінально-правових заборон, приписів та дозволів забезпечувати ефективну охорону цих відносин від суспільно-небезпечних та протиправних посягань.” [4, с. 96-97]. Не дивлячись на певну новизну запропонованого визначення по суті воно дотичне до визначення механізму правового регулювання як “процесу”.

Як “систему правових засобів” механізм правового регулювання розглядає С.С. Алексєєв Згідно визначення поняття механізму правового регулювання запропонованого С.С. Алексєєвим - “механізм правового регулювання - це взята в єдності система правових засобів (юридичних норм, правовідносин, актів), за допомогою яких здійснюється правовий вплив на відносини соціалістичного суспільства” [17, с. 153].

Тому, на наш погляд, при визначенні поняття механізму правового регулювання найбільш повною є позиція авторів монографії “Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности”, які пропонують розглядати механізм правового регулювання в двох аспектах:

а) як систему специфічних правових засобів впливу на свідомість і волю суб'єктів регульованих відносин;

б) як процес переводу державної волі, передбаченої в законі, через волю суб'єктів правових відносин в безпосередній результат їх фактичної поведінки [18, с. 138].

Механізм реалізації права під кутом зору функцій та змісту його головних елементів являє собою особливу правову підсистему механізму правового регулювання, блок регулятивних та охоронних правових засобів різного рівня, за допомогою яких об'єктивні та суб'єктивні права втілюються в життя, втілюються в фактичній поведінці суб'єктів [1, с. 37].

Тому, оскільки механізм правового регулювання розглядають як “процес” і як “систему правових засобів”, тому й поняття механізму реалізації (дії) права розглядають аналогічно, зокрема, у науковій літературі щодо цього поняття умовно можна виділити 3 позиції:

- механізм реалізації права розглядають як “систему правових засобів”, а саме “механізм реалізації права - це система правових засобів, які в своєму функціонуванні призводять до практичного здійснення об'єктивного та суб'єктивного права, досягнення кінцевих соціально-економічних результатів при вирішенні конкретних соціальних завдань.” [1, с. 32];

- механізм дії права (дія права не тотожна поняттю реалізації права, проте, на нашу думку доцільно розглянути дане визначення) розглядають як “процес”.

Під механізмом дії норм кримінального права слід розуміти складний процес взаємодії загальних та спеціальних кримінально-правових засобів, за допомогою яких забезпечується фактичний зв'язок норм з індивідуальною, груповою та суспільною свідомістю та поведінкою. [2, с. 20]; - механізм реалізації права розглядають як “систему видів правомірної діяльності” [15, с. 20].

Одним із засобів кримінально-правового регулювання є кримінально-правова норма. Автори монографії “Механізм і форми реалізації норм кримінального права” Т.А. Сулейманов, А.Н. Павлухін, Н.Д. Еріашвілі визначають механізм реалізації кримінально-правової норми, як встановлену законом правомірну діяльність суб'єктів кримінально-правових відносин по втіленню в дійсність суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, закріплених в кримінально-правовій нормі [1, с. 130]. Однак, на нашу думку, вищевказане визначення потребує незначного уточнення. Зокрема, говорячи про механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм слід уточнити, що норми реалізуються до моменту вчинення злочину. Після вчинення злочину має місце застосування забороняючих кримінально-правових норм. Тому, говорячи про механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм ми маємо на увазі їх реалізацію особами, що можуть бути суб'єктом злочину.

Таким чином, механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм - це певний процес здійснення суб'єктами прав та виконання обов'язків, визначених законом про кримінальну відповідальність, що виражається в правомірній усвідомленій вольовій поведінці осіб, що підлягають кримінальній відповідальності.

З'ясувавши поняття та дослідивши зміст механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм важливо вияснити, що ж впливає на його ефективність. У спрощеному розумінні ефективність певного процесу, явища - це здатність, властивість досягати бажаного результату. Говорячи про ефективність механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм це передбачення, а відтак і врахування насамперед у процесі правотворчої діяльності всіх умов, що сприяють чи перешкоджають реалізації кримінально-правової норми. Як зазначає В.К. Дуюнов правотворчість впливає на реалізацію, сприяє досягненню цілей реалізації [6, с. 46].

Важливою передумовою ефективного прояву властивостей забороняючих кримінально-правових норм є соціальна обумовленість кримінально-правової норми, врахування реальних потреб суспільства. Отже від повноти та своєчасності прийняття відповідних кримінально-правових норм, внесення необхідних змін та доповнень в чинні кримінально-правові норми, від дотримання вимог законодавчої техніки, тобто від її якісних властивостей, залежить в першу чергу ефективність механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм.

Без перебільшення змістовні (якісні) властивості забороняючих кримінально-правових норм мають велике значення. Проте для забезпечення ефективності механізму реалізації кримінально-правових норм, необхідно враховувати умови (економічні, політичні, соціальні і т.д.) в яких діє кримінально-правова норма, врахування всіх чинників, що впливають на особу, та здійснюють вплив на її вольову поведінку.

Таким чином для забезпечення ефективності механізму реалізації забороняючих кримінально-правових норм необхідно законодавцю максимально врахувати всі умови, що впливають при їх реалізації на вольову поведінку осіб, що підлягають кримінальній відповідальності у дотриманні кримінально-правової заборони.

З огляду на це, робимо такі висновки:

1. ефективність забороняючих кримінально-правових норм визначається не лише якістю норми, але й ефективним механізмом їх реалізації, оскільки втілення змісту норми в поведінці конкретної людини здійснюється саме через механізм їх реалізації;

2. реалізація забороняючих кримінально-правових норм відбувається у формі дотримання. Більшість забороняючих кримінально-правових норм реалізуються у формі утримання від дії, менше утримання від бездіяльності;

3. об'єктом впливу забороняючих кримінально-правових норм при визначенні юридичної ефективності забороняючих кримінально-правових норм є поведінка особи; при визначенні соціальної ефективності забороняючих кримінально-правових норм є кримінально-правова свідомість особи;

4. механізм реалізації забороняючої кримінально-правової норми характеризується двома рядами дій:

- інтелектуальним - пов'язаний з пізнанням змісту норми, іншої правової інформації;

- вольовим - внутрішньо-психологічної діяльності людини,

5. при реалізації забороняючих кримінально-правових норм саме завдяки механізму проявляються якісні властивості норми, і за умови належного функціонування переходять в кількісні, тобто у належне впорядкування суспільних відносин;

6. поняття “реалізація” слід розглядати як “певний процес” і відповідно як отриманий “результат”. Відповідно, говорячи про ефективність реалізації забороняючих кримінально-правових норм можна умовно виділити:

- “внутрішню характеристику”, що характеризує відповідний “процес” реалізації забороняючих кримінально-правових норм, під час якого можна виділити два найважливіші аспекти: перший - попереджувальна дія самої норми; другий - інтелектуальною та вольовою діяльністю конкретної людини, яка визначає який шлях обрати для себе;

- “зовнішню характеристику”, що характеризує мету реалізації, та забезпечується відповідними правовими засобами.

7. механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм - це певний процес здійснення суб'єктами прав та виконання обов'язків, визначених законом про кримінальну відповідальність, що виражається в правомірній усвідомленій вольовій поведінці осіб, що підлягають кримінальній відповідальності;

8. механізм реалізації забороняючих кримінально-правових норм залежить не тільки від якості кримінально-правової норми, але й від сукупності умов, які здійснюють вплив на реалізацію, а відтак і визначають їх ефективність, зокрема: економічних, політичних, соціальних.

кримінальний правовий закон норма

Список литературы

1. Сулейманов Т.А. Механизм и формы реализации норм уголовного права: монография / Т.А. Сулейманов, А.Н. Павлухин, Н.Д. Эриашвили - М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2007. - 288 с.

2. Дьячков В. С. Механизм эффективного действия норм советского уголовного права: дисс. … кандидата юрид. наук: 12.00.08 / В.С. Дьячков - Ленинград, 1982. - 187 с.

3. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система / Кропачев Н.М. - СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 1999. - 262 с.

4. Жариков Ю.С. Уголовно-правовое регулирование и механизм его реализации / Ю.С. Жариков - М.: ИД “Юриспруденция”, 2009. - 216 с.

5. Фефелов П.А. Механизм уголовно-правовой охраны (основные методологические проблемы) / П.А. Фефелов - М.: Наука,1992. - 230 с.

6. Дуюнов В.К. Механизм уголовно правового воздействия: Теоретические основы и практика реализации: дисс. … доктора юрид. наук: 12.00.08 / В.К. Дуюнов - Тольятти, 2001. - 512 с.

7. Коган В. М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия / В.М. Коган - М.: Издательство “Наука”, 1983. - 184 с.

8. Спиридонов Л.И. Социология уголовного права / Л.И. Спиридонов - М.: Юридическая литература, 1986. - 240 с.

9. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма / Н.Г. Александров - М.: Госюриздат, 1961. - 271 с.

10. Общая теория права // Под ред. А.С. Пиголкина. - М., 1996. - 384 с.

11. Конституція України (із змінами та доп.). - К.: Атіка, 2006. - 64 с.

12. Кримінанальний кодекс України від 5 квітня 2001 року: офіційне видання станом на 1 вересня 2010 р. / - Київ: Атіка, 2010. - 200 с.

13. Ной И.С. Сущность и функции наказания в советском государстве. - Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1973. - 193 с. С. 152-159.

14. Максимов С.В. Эффективность общего предупреждения преступлений: дисс. … доктора юрид. наук: 12.00.08 / С.В. Максимов - Москва, 1992 . - 396 с.

15. Решетов Ю.С. Механизм правореализации в условиях развитого социализм / Ю.С. Решетов - Казань: Изд-во Казанского университета, 1980. - 167 с.

16. Кузнецов А.В. Уголовное право и личность / А.В. Кузнецов - М: Юрид. лит. - 1977. - 168 с.

17. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекцій в 2-х томах. - Т.1. - Свердловск, 1972. - 396 с.

18. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. - М.: Издательство “Наука”, 1979. - 320 с.

Размещено на Allbest.ru