Науковий внесок П.Д. Індиченка у становлення та розвиток земельного та колгоспного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВИЙ ВНЕСОК П.Д. ІНДИЧЕНКА У СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЗЕМЕЛЬНОГО ТА КОЛГОСПНОГО ПРАВА

Т. Коваленко

Становлення науки земельного, колгоспного та природоохоронного права в Україні пов'язане з ім'ям професора, кандидата юридичних наук Пантелеймона Дмитровича Індиченка, який став першим викладачем навчальних курсів "Радянське земельне право" та "Радянське колгоспне право" на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, залишив по собі значну наукову спадщину з теоретичних та практичних проблем колгоспного, земельного та природоохоронного права, підготував багатьох вчених, серед яких доктори та кандидати юридичних наук.

Творчий шлях Пантелеймона Дмитровича, його внесок у становлення та розвиток радянської колгоспно-правової та земельно-правової науки досліджувались в роботах В. І. Андрейцева [1, с. 8; 2, с. 65-69], Н.О. Багай [3; 4, с. 19-71; 5, с. 413-418], М.П. Зяблюк [6, с. 681], В.Л. Мунтяна, В.М. Катрича, П.О. Недбайла [9, с. 15-16] та інших вчених, а також висвітлювались на сторінках енциклопедичних та довідкових видань [10, с. 165].

Пантелеймон Дмитрович Індиченко народився 7 серпня (23 липня за старим стилем) 1900 року в селі Пушкіне, тепер Кіровоградського району Кіровоградської області в родині селян-бідняків. З 9 років працював наймитом у поміщиків. В 1913 році закінчив 3-х річну церковно-приходську школу. Брав участь у громадянській війні, проведенні колективізації, був головою комітету незаможних селян.

Після демобілізації з Червоної армії в 1923 році був направлений на навчання на робфак Одеського інституту народного господарства. Після закінчення в 1927 році юридичного факультету Одеського інституту народного господарства працював в органах юстиції - суддею, помічником прокурора, а згодом перейшов на партійну роботу. В 1933 р. П. Д. Індиченко закінчив Московський Інститут Червоної професури і став працювати викладачем земельного і колгоспного права Харківського юридичного інституту та, за сумісництвом, старшим науковим співробітником і вченим секретарем Українського науково-дослідного інституту юридичних наук в м. Харкові. Переїхавши до Києва, він з 1934 р. працював викладачем Київської партшколи, а з 1937 р. - викладачем Київського державного університету. Під час Великої Вітчизняної війни був членом, згодом - заступником голови Воєнного трибуналу Армії, Фронту, Округу.

В 1947 р. П. Д. Індиченко повернувся на викладацьку роботу на юридичний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Працював викладачем, доцентом, деканом юридичного факультету (з 1949 р. по 1952 р.); завідувачем кафедри державного і міжнародного права (з 1954 р.); кафедри державного та цивільного права (з 1955 р.); кафедри цивільного права (1959-1965 рр.); професором кафедри цивільного права (з 1966 р.). Протягом 19721973 рр. працював професором-консультантом кафедри цивільного права, а з травня 1972 р. - кафедри трудового, колгоспного і земельного права.

В 1950 р. П. Д. Індиченко захистив кандидатську дисертацію, а в 1951 р. одержав звання доцента. В 1962 році П. Д. Індиченку присвоєне вчене звання професора по кафедрі цивільного права. За досягнуті успіхи у навчально-виховній і науково-дослідній роботі та підготовці спеціалістів для народного господарства Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 7 жовтня 1971 р. проф. Індиченку П. Д. присвоєно почесне звання "Залужений працівник вищої школи Української РСР".

На юридичному факультеті П. Д. Індиченко читав навчальні курси "Радянське колгоспне право", "Радянське земельне право", а також "Аграрне право зарубіжних країн" на факультеті міжнародного права та міжнародних відносин Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Його лекційна майстерність поєднувалась із глибоким знанням життя. Він є автором першого в Україні підручника "Земельне право" та ряду цінних навчально-методичних посібників. П. Д. Індиченко провадив значну методичну роботу на факультеті, багато років очолював Науково-методичну раду факультету, яка надавала допомогу кафедрам у справі вдосконалення методичного рівня проведення учбових занять. Пантелеймон Дмитрович неодноразово обирався у склад партійного бюро факультету, багато років керував теоретичним семінаром викладачів кафедр юридичного факультету.

Проф. П. Д. Індиченко приймав активну участь у за- конопроектній роботі, зокрема в підготовці попередніх матеріалів до Земельного кодексу Української РСР, нового примірного статуту сільськогосподарської артілі (колгоспу) [9, с. 15]. Він був постійним учасником Комісії по кодифікації колгоспного і земельного законодавства.

Викладацьку роботу П. Д. Індиченко поєднував з науковою, досліджуючи питання колгоспного, земельного та природоохоронного права. Перу Пантелеймона Дмитровича належить понад 100 наукових праць. Він став першим українським радянським вченим, який почав предметно займатись дослідженням проблем земельного та колгоспного, а згодом і природоохоронного права. В одній із своїх робіт він зазначає, що до 1950 року в Україні був лише один спеціаліст-викладач в галузі земельного і колгоспного права, і той не мав ні вченого ступеня, ні наукового звання. В 1959 році в Україні вже було 10 кандидатів юридичних наук в галузі земельного та колгоспного права, за період 1948-1958 рр. в Україні вийшло більше 50 праць з питань земельного та колгоспного права [8, с. 67-69].

Сфера наукових досліджень Пантелеймона Дмитровича охоплює широке коло теоретичних та практичних питань земельного права (історія розвитку земельного права та законодавства, особливості формування джерел земельного права тощо), колгоспного права (договірні відносини МТС з колгоспами, питання колгоспної демократії, оплати праці в колгоспах, пенсійного забезпечення колгоспників тощо), природоохоронного права (питання правової охорони природи в УРСР, проблеми земельно-водного законодавства тощо).

В 1950 р. П. Д. Індиченко захистив кандидатську дисертацію з колгоспного права на тему "Провал аграрної політики німецьких фашистів на тимчасово окупованій радянській Україні в 1941-1944 рр.", в якій особливу увагу приділив аналізу земельної та аграрної політики і законодавства німецько-фашистських загарбників, що були запроваджені на території окупованої України протягом 1941-1944 рр. В дисертації аналізуються положеннями "зеленої папки" Герінга та "нового земельного закону" Резенберга від 25 лютого 1942 р., відповідно до яких було передбачено передачу всіх земель в повне розпорядження сільськогосподарського відділу німецького управління; ліквідацію всіх колгоспів і утворення на їх основі общинних господарств; ліквідацію радгоспів і машинно-тракторних станцій, які були перетворені відповідно в державні господарства та позикові бази; створення землеробних господарств; можливість переходу до права індивідуального землекористування та права оренди землі; а також відновлення в червні 1943 р. права приватної власності селян на землю на окупованій українській території. Автор розкрив антинародний зміст аграрної політики німецьких фашистів та неприйняття її колгоспним селянством. В роботі висвітлені також питання правового регулювання відбудови сільського господарства України після звільнення її території в 1944 р. (див.: Индыченко П. Д. Провал аграрной политики немецких фашистов на временно оккупированной советской Украине в 1941-1944 гг. Авто- реф. дис. канд. юрид. наук. - К., Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко, 1949).

Значну увагу в своїх наукових дослідженнях проф. П.Д. Індиченко приділяв історії розвитку земельного права, земельного законодавства та науки земельного права на території України. У своїй монографії "Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (18611917)" автор розкрив історичні особливості процедури закріпачення селян на території України; проаналізував нормативно-правові акти, які узаконювали закріпачення селян в ХІУ-початку XVII ст.; визначив особливості поширення кріпацтва на українських землях; дослідив заходи з реформування аграрних та земельних відносин під час реформи Кисельова (1816-1839 рр.). В роботі також проаналізовані нормативно-правові акти, на основі яких впроваджувалась реформа 1861 р., а також позитивні та негативні наслідки зазначеної реформи на українських землях та інших складових частинах Російської імперії. Окрема увага приділена заходам столипінської аграрної реформи, досліджено нормативно-правові акти, на основі яких вона була впроваджена, звертається увага на окремі заходи зазначеної реформи, такі як створення хуторів та відрубів, переселення селян за Урал, створення та діяльність Селянського поземельного банку та Дворянського земельного банку, відзначається їх ефективність. В монографії розкриті особливості аграрного законодавства Центральної ради, Гетьманщини, Директорії 1917-1918 рр., зокрема аналізуються правові норми ІІІ і ІV Універсалів Центральної Ради про скасування права власності на землі нетрудових господарств (див.: Індиченко П. Д. Земельне законодавство поміщицько-буржуазної Росії (18611917). - К.: Вид-во Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, 1959).

В подальших наукових працях вчений розкрив особливості становлення та розвитку радянського земельного права та радянського колгоспного права. В своїх статтях він здійснив аналіз розвитку правового регулювання земельних відносин на території України протягом п'ятдесяти років починаючи з 1917 р., визначив роль і значення нормативно-правових актів, на основі яких було запроваджено радянський земельний лад на території України, а саме: ленінського Декрету "Про землю" 1917 р., відповідно до якого було проведено конфіскацію та націоналізацію земель; Тимчасового положення про соціалізацію землі 1918 р.; Декрету ВУЦВК "Про соціалістичне землевпорядження та про перехідні заходи до соціалістичного землекористування" 1919 р.; Декрету Всеукраїнського Революційного Комітету "Про землю" 1920 р.; Декрету РНК УРСР "Про націоналізацію всіх колишніх монастирських, удільних, міських і поміщицьких земель" 1920 р.; Постанови Всеукраїнського з'їзду Рад "Про відведення земель і створення фонду матеріальної допомоги незаможному селянству" 1921 р.; Основного закону про трудове землекористування 1922 р.; Земельного кодексу УРСР 1922 р., який спрямував основну увагу на правове регулювання трудового землекористування селян-одноосібників та ін.

Особливий інтерес викликає проведене Пантелеймоном Дмитровичем дослідження особливостей становлення і розвитку науки радянського земельного та колгоспного права починаючи з 1917 р. Так, в 1957 р. він виступив з доповіддю на тему "Основні етапи розвитку науки радянського земельного і колгоспного права" на науковій конференції професорсько-викладацького складу юридичного факультету КДУ, присвяченій 40-річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції. До зазначеного питання він неодноразово звертався в своїх наукових статтях. Вчений зазначає, що з 1917до 1930 р. існував один предмет - земельне право, в середині якого з перших днів Жовтня починають з'являтися елементи науки колгоспного права. Зазначений період з 1917 р. до 1930 р. для розвитку колгоспно-правової думки проф. П. Д. Індиченко характеризує як пізнавальний, вказує на відсутність єдиної концепції колгоспного та земельного права, оскільки земельно-колгоспні норми включались до складу "соціального" права, господарського права та кооперативного права, або розглядались як "селянське" право. Розкрито особливості розвитку науки земельного та колгоспного права в 1928-1933 рр., зумовлені проведенням колективізації сільського господарства. Особливу увагу звертає Пантелеймон Дмитрович на розвиток науки земельного та колгоспного права в Українській РСР, відзначаючи внесок науковців - "юристів-аграрників" Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка В.З. Янчука, І.М. Миронця, В.Л. Мунтяна, І. А. Дмитренка в розвиток радянського земельного, колгоспного та природоохоронного права (див.: Индыченко П. Д. Основные этапы развития земельного законодательства Украинской ССР // Очерки истории кодификации гражданского законодательства Украинской ССР. Сборник кафедры гражданского права КГУ. - К.: Изд-во Киев, ун-та, 1959; Індиченко П. Д. З Істрії розвитку земельно- правових відносин в Українській РСР // Вісник Київського Університету. Серія права. - 1967. - № 8; Індиченко П. Д. Земельні правовідносини на Україні за період 1922-1929 рр. // Вісник Київського Університету. Серія права. - 1971. - № 12).

Окрему сферу наукових досліджень проф. П.Д. Індиченка становили проблеми розвитку джерел земельного права, зокрема його кодифікації. В своїх наукових працях вчений аналізує проект Земельного кодексу Української РСР 1956 р., підготовлений комісією по складанню Проекту Земельного кодексу УРСР, звертає увагу на його позитивні риси та певні недоліки. Зокрема, автор не погоджується з пропозицією В.З. Янчука щодо вилучення із Земельного кодексу норм про поділ і виділ майна колгоспного двору та включення їх до Цивільного кодексу; звертає увагу на необґрунтованість пропозицій про збільшення до шести років строку позовної давності по майнових відносинах внутрішньоколгоспного двору; зазначає про необхідність більш чіткого врегулювання питань членства в колгоспному дворі; виступає проти включення до Земельного кодексу норм про господарсько-виробничу діяльність колгоспів і радгоспів тощо (див.: Індиченко П.Д. Питання кодифікації земельного законодавства УРСР // Наукові записки КДУ. Том XVI, Вип. XIII. Збірник юридичного факультету. - 1957. - № 10).

З метою збереження та раціонального використання земель Пантелеймон Дмитрович обґрунтовував необхідність вдосконалення чинного на той час земельного законодавства в частині правового регулювання права власності на землю, визначення предмету відання Української республіки в галузі регулювання земельних відносин. Вчений пропонував прирівняти у правовому відношенні землі сільських населених пунктів, віднесених до перспективних, до земель селищ міського типу; законодавчо врегулювати правовідносини по землекористуванню міжколгоспних об'єднань і колгоспів, у яких вилучена земля; вказував на необхідність передбачити в Земельному кодексі право контролюючих органів у сфері земельних відносин вживати дієвих засобів до осіб, які порушили земельне законодавство; зазначав про доцільність створення єдиного органу, який би розв'язував земельні спори за підлеглістю чи підсудністю; вніс пропозицію прийняти республіканський законодавчий акт у формі закону чи постанови Уряду, в якому детально (по зонах), як по колгоспах, так і радгоспах, закріпити структуру землеробства і раціональні сівозміни тощо (див.: Індиченко П. Д. Найважливіші проблеми земельного права в світлі рішень ХХІІ з'їзду КПРС і нової Програми КПРС та питання кодифікації земельного законодавства // Вісник Київського Університету. Серія економіки та права. - 1962. - № 5. - Вип. 2; Індиченко П. Д. Новий союзний закон про землю і республіканське земельне законодавство // Радянське право. - 1969. - № 3; Індиченко П. Втілення ленінської аграрної теорії в Земельному кодексі Української РСР //Радянське право. - 1970. - № 11).

Проф. П.Д. Індиченко зробив значний внесок і в розвиток науки радянського колгоспного права, зокрема, зосередивши увагу на правових питаннях регулювання договірних відносин машинно-тракторних станцій (МТС) з колгоспами; розкрив соціально-економічну та юридичну природу МТС та особливості договору МТС з колгоспами, які полягають у його суб'єктному та об'єктному складі, а також у тому, що законодавством зазначеному договору надана сила закону (див.: Індиченко П.Д. Новий договір МТС з колгоспами // Наукові записки КДУ ім. Т.Г. Шевченка. - Том ІХ, Вип. V. Юридический сборник. - 1950. - № 4). Комплексне дослідження особливостей правового регулювання відносин між МТС та колгоспами здійснено у двох монографіях Пантелеймона Дмитровича, в яких він визначив правове становище машинно-тракторних станцій, порядок укладення і реєстрації договорів МТС з колгоспами, зобов'язання сторін за зазначеними договорами, особливості виконання договору та порядок оплати за виконані роботи, відповідальність сторін за порушення договору, контроль за його виконанням, роль органів юстиції в боротьбі за виконання договору МТС з колгоспами тощо (див.: Індиченко П. Д. Договірні відносини МТС з колгоспами на новому етапі. - К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т.Г. Шевченка, 1955; Індиченко П. Д. Договірні відносини МТС з колгоспами. - К., 1957).

Досліджуючи актуальні на той час проблеми колгоспного права, проф. П. Д. Індиченко розкрив особливості колгоспної демократії та її ознаки, які полягають у наступному: 1) вищим органом управління є загальні збори колгоспників, які вирішують найважливіші питання життя даного колгоспу; 2) виборність виконавчих органів управління; 3) відповідальність виконавчих органів і ревізійних комісій та інших керівників колгоспу перед загальними зборами; 4) розвиток критики і самокритики; 4) обрання органів управління на певний строк. Вчений визначив правові засоби запобігання порушенням принципів колгоспної демократії, дослідив специфіку створення та діяльності загальних зборів колгоспу, правління, голови правління, ревізійної комісії та службових осіб колгоспу (див.: Індиченко П. Д. Боротьба з порушеннями колгоспної демократії // Наукові записки КДУ ім. Т. Г. Шевченка. - Том ХІ, Вип. ІІІ. Юридический сборник. - 1952. - № 5).

Частина наукових досліджень Пантелеймона Дмитровича присвячена проблемам правового регулювання організації та оплати праці в колгоспах. В своїх працях він звертав увагу на необхідність вдосконалення законодавства про додаткову оплату праці в колгоспах; обґрунтовував потребу у щоквартальному і щомісячному авансуванні колгоспників (див.: Индыченко П.Д. Вопросы правового регулирования организации и оплаты труда в колхозах // Наукові записки КДУ ім. Т.Г. Шевченка. - Том Х.IV, Вип. VH. Сборник юридического факультета. - 1955. - № 8); відзначив особливості оплати праці в колгоспах у формі трудоднів; виділив дві основні системи правового регулювання оплати праці в колгоспах: оплату праці за трудоднями із щомісячним або поквартальним авансуванням, та пряму грошову оплату без нарахування трудоднів; розкрив особливості відрядності як основи організації оплати праці в колгоспах, виділивши різні форми відрядності: індивідуальну, дрібногрупову, просту (пряму), преміальну, прогресивну, акордну тощо (див.: Індиченко П. Д. Правове регулювання оплати праці в колгоспах // Питання колгоспного права. - К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1960).

В своїх наукових дослідженнях з проблем колгоспного права проф. П.Д. Індиченко звертав увагу на необхідність вдосконалення законодавства про пенсійне забезпечення колгоспників. Так, аналізуючи правове регулювання пенсійного забезпечення колгоспників та практику його застосування, він обґрунтував необхідність законодавчого закріплення положень про систематичне пенсійне забезпечення колгоспників шляхом прийняття спеціального республіканського закону про пенсійне забезпечення колгоспників та запропонував його структурну схему, а також звернув увагу на необхідність врегулювання в законодавчому порядку забезпечення колгоспників оплачуваними відпустками (див.: Індиченко П.Д. Питання пенсіонування колгоспників // Вісник Київського Університету. Серія економіки та права. - 1960. - № 3. - Вип. 2; Індиченко П. Д. Правове регулювання оплати праці в колгоспах // Питання колгоспного права. - К.: Вид-во Академії наук УРСР, 1960).

Праці проф. П.Д. Індиченка заклали основи подальших наукових досліджень проблем природоохоронного права на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. В його статтях проведеного аналіз законодавства Союзу РСР та Української РСР, яке регулювало правову охорону природи за такими найважливішими об'єктами, як земля, ліси, водойми і рибні запаси, заповідники і пам'ятки природи, повітря; визначено правові способи та методи охорони природи, що визначаються радянським законодавством і діють в трьох напрямках: а) встановлення заборонних природоохоронних заходів; б) визначення заходів кримінальної, адміністративної і цивільної (матеріальної) відповідальності осіб та організацій за нанесення шкоди будь-якому об'єкту, що охороняється; в) здійснення серед населення заходів превентивного характеру, спрямованих на охорону природних багатств. Вчений сформулював особливості правовідносин з охорони природи, а саме: вони виникають між Радянською державою, як виключним власником об'єктів природи, з одного боку і багаточленними користувачами об'єктів природи з другого; базуються на правомочностях розпорядження і управління об'єктами природи і користування ними; мають на меті посилену охорону природи, раціональне використання і відтворення природних ресурсів - ґрунту, надр, вод, рибних запасів, рослинного і тваринного світу, а також видатних пам'ятників природи і людської праці; спрямовані на планомірне і раціональне використання природних багатств з метою створення матеріально-культурних благ для народу.

З врахуванням складного характеру правовідносин по охороні природи Пантелеймон Дмитрович обґрунтував необхідність розробки та прийняття систематизованого комплексного законодавчого акту, який би охопив і детально врегулював питання по охороні природи - кодексу про охорону природи (Індиченко П. Д. Питання правової охорони природи в УРСР // Вісник Київського Університету. Серія економіки та права. - 1961. - № 4. - Вип. 1).

З метою вдосконалення правового регулювання водних відносин вчений неодноразово наголошував на необхідності прийняття Водного кодексу Української РСР, запропонував його структуру та звернув увагу на необхідність встановлення механізмів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства (див.: Індиченко П. Д. Основні питання земельно-водного законодавства в світлі програми КПРС // Вісник Київського Університету. Серія права. - 1965. - № 6; Ін- диченко П. Д. Найважливіші проблеми земельного права в світлі рішень ХХІІ з'їзду КПРС і нової Програми КПРС та питання кодифікації земельного законодавства // Вісник Київського Університету. Серія економіки та права. - 1962. - № 5. - Вип. 2).