Основні способи захисту документів від підробки та техніко-криміналістичне їх дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСНОВНІ СПОСОБИ ЗАХИСТУ ДОКУМЕНТІВ ВІД ПІДРОБКИ ТА ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ

А. Лисенко

Якісні зміни, які відбуваються на сучасному етапі суспільно-економічного розвитку держави, зумовлюють і відповідні зміни в діяльності організованих злочинних груп, які, окрім звичної для них протиправної діяльності, починають активно втручатись в сферу легального бізнесу, легалізуючи тим самим свою діяльність та "відмиваючи" кошти, набуті злочинним шляхом. На цей час боротьба з такими негативними явищами є актуальною проблемою для правоохоронних органів, оскільки злочини здійснюють професійно підготовлені люди, переважно шляхом підробки документів.

Державна, комерційна та будь-яка інша економічна діяльність неможлива без відповідного документообігу, тому захист документів від підробки регламентується відповідними нормативними документами, серед яких варто виділити Указ Президента від 15.11.2000 р. №1239/2000 "Про захист документів і товарів голографічними захисними елементами" [21], постанову Кабінету Міністрів України від 05.07.2002 р. №932 "Про затвердження переліку документів і груп товарів, які підлягають захисту голографічними елементам" (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 15.03.2006 р. №324 "Про внесення зміни до переліку документів, які підлягають захисту голографічними елементами, та їх державних замовників"), постанову від 03.07.2006 р. №895 "Питання голографічного захисту документів і товарів" [17]. У зазначених постановах наведено вичерпний перелік документів, які підлягають голографічному захисту та державних замовників, якими є: МВС, Держмитслужба, ВАК, МОН, МОЗ, Мінпраці, Міноборони, Мінфін, Держпідприємництво, Нацбанк, Державна податкова адміністрація, Мінагрополітики, Держстат, Мінтранс. Захисту також підлягають службові посвідчення та посвідчення, які підтверджують право на отримання певних пільг, постійні перепустки до державних установ, окремі групи ліків, товарів народного вжитку тощо, які виготовляються за відповідним поданням центральних органів виконавчої влади.

З поширенням електронного документообігу в державі, відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" [4] та Закону України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 р. (№852-15) [5], значна увага приділяється захисту електронних банківських документів в установах, включених до інформаційно-обчислювальної мережі Національно банку України. Постановою Нацбанку України від 10 червня 1999 року №280 (із змінами, внесеними постановами №494 від 04.12.2001 р. та №690 від 20.12.2004 р., №112 від 02.04.2007 р.) [19], затверджені "Правила організації захисту електронних банківських документів з використанням засобів захисту інформації Національного банку України", якими передбачений відповідний захист від несанкціонованого втручання в електронну базу документів банків та установ, які включені до інформаційної мережі Національного банку України.

Євроінтеграційні процеси та вступ України до світової організації торгівлі (СОТ) вимагають приведення документообігу до міжнародних стандартів та виготовлення і захисту документів відповідно до сучасних технологічних можливостей та рівнів захисту їх від підробки. На виконання цих рішень була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року №386 (389- 2004-п) "Про створення галузевого державного архіву документів, пов'язаних із захистом прав та інтересів України в закордонних юрисдикційних органах" [18] та Указ Президента України від 19 липня 2005 року №1110/2005 "Про впорядкування виготовлення в Україні бланків державних цінних паперів та документів суворого обліку з високим ступенем захисту" [22]. Дані нормативні акти саме й спрямовані на визначення переліку документів міжнародного значення, а також бланків державних цінних паперів і документів суворої звітності, що виготовляються із застосуванням орловського офсетного друку та орловського інтагліодруку. Незважаючи на те, що даний Указ Президента був згодом скасований (Указ Президента України "Про скасування Указу Президента від 19 липня 2005 року" №1271/2005 від 14 вересня 2005року), питання захисту документів суворої звітності від підробки залишається актуальним.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" [6], цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Згідно зі ст.3 цього Закону, в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери; заставні; іпотечні цінні папери, які можуть бути використані в протиправній діяльності організованими злочинними групами.

Надзвичайно актуальною проблемою сьогодення є запобігання торгівлі людьми, оскільки Україна є одним з найбільших в Європі постачальників живого товару - жінок, чоловіків, дітей не тільки для рабської праці, для послуг в сфері сексіндустрії, але і як донорів для трансплантації внутрішніх органів. За даними Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Н.Карпачової за роки незалежності з України за кордон у пошуках кращої долі виїхало близько п'яти-семи мільйонів українців і ці явища продовжують набувати для держави загрозливих масштабів, що спонукало уряд розглянути цю проблему на Міжнародній координаційній раді з питань протидії торгівлі людьми та затвердити Державну програму протидії торгівлі людьми на 2006-2010 роки. Згідно з чинним законодавством кримінальна відповідальність за торгівлю людьми передбачена ст.149 Кримінального кодексу України. Загалом за цією статтею порушено 1133 кримінальні справи, динаміка зростання яких становить: у 1998 р. дві справи; у 1999 р. - 11; за сім місяців 2005 р. - 261, з яких десять відсотків становлять карні діяння скоєні стосовно неповнолітніх [9]. З огляду на важливість проблеми, з 29 серпня 2005 р. у структурі Міністерства внутрішніх справ України створено Департамент по боротьбі з торгівлею людьми, що може дещо покращити ситуацію з розслідуванням та доведенням до суду справ, порушених за ст.149 КК. Між тим силові методи можуть бути ефективними лише якщо вони будуть складовою частиною соціальних, економічних, просвітницьких та інших методів, спрямованих на подолання цих негативних явищ. Враховуючи той факт, що торгівля людьми практично завжди пов'язана з позбавленням їх документів, які посвідчують особу, або ж з виготовленням та збутом підроблених документів, то саме цей бік проблеми і становить предмет цього наукового дослідження. Водночас дослідження документів, які в сучасних умовах найбільш часто змінюються та підроблюються, є необхідним з метою подальшого удосконалення їхнього захисту, ефективного контролю їх достовірності та швидкого розслідування кримінальних справ.

Узагальнення експертної практики лабораторії судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України за 2000-2005 р.р. свідчить, що об'єктами експертного дослідження є матеріали та реквізити різноманітних документів з метою встановлення обставин, які мають доказове значення при розслідуванні кримінальних злочинів. Як правило, такі дослідження передбачають встановлення: способу виготовлення недійсного документа, наявності в ньому змін та способу їх внесення, виявлення невидимих записів, ідентифікації матеріалів, знарядь та інструментів, які використовувались для виготовлення документа або внесення в нього змін, встановлення групової належності матеріалів і технічних засобів, за допомогою яких документи виготовлені. Найчастіше об'єктами техніко-криміналістичного дослідження є документи фінансово-економічної діяльності підприємств, установ та організацій, документи, що посвідчують особу, цінні папери, документи суворої звітності тощо, які при досудовому розслідуванні справ стають носіями інформації про вчинений злочин та джерелом доказів, за умови проведення відповідних судових експертиз. Найбільш розповсюдженими серед них є техніко-криміналістична експертиза документів, судово-почеркознавча, судово-товарознавча, судово-бухгалтерська, експертиза інформаційно-обчислювальних систем та інші. Тому варто більш детально розглянути об'єкти дослідження техніко-криміналістичної експертизи документів, оскільки ці знання можуть мати важливе значення при розслідуванні економічних злочинів, злочинів, пов'язаних з підробкою документів тощо.

Загальна характеристика об'єктів дослідження техніко-криміналістичної експертизи документів

Основними завданнями техніко-криміналістичної експертизи документів є: встановлення способу виготовлення всього документа або його частин і фрагментів; факту і способу зміни змісту документа; відновлення слабо видимих і невидимих записів, первинного змісту документа; визначення приблизного часу виготовлення документа; ідентифікація знарядь, засобів і матеріалів, що застосовувалися для виготовлення документа, а також його виконавця [20, с.15]. Відповідно по меті дослідження всі завдання техніко-криміналістичної експертизи документів поділяються на ідентифікаційні, діагностичні та класифікаційні.

Розглянемо значення основних термінів, якими визначається сутність техніко-криміналістичного дослідження документів.

Документи. Згідно з п.1 науково-практичного коментаря до ст.357 Кримінального кодексу України, документ - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві, яким, зокрема, може бути оптичний диск. Документи поділяються на офіційні (п.3) та приватні (п.4).

Офіційні документи посвідчують факти, що мають юридичне значення або використовуються для посвідчення таких фактів підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадяна- ми-підприємцями, приватними нотаріусами та іншими особами, які мають право видавати чи посвідчувати такі документи. Вони поділяються на управлінські, організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, контрактні, процесуально-правові тощо.

Приватні документи - це документи, які безпосередньо знаходяться на відповідних підприємствах, в установах чи організаціях, або у службових осіб цих підприємств, установ, організацій [14, с.708-709].

Документи поділяються на оригінал та копії, але за умов застосування комп'ютерної техніки та електронного документообігу такий поділ умовний і можливий лише за умови наявності відповідної позначки (див.: Закон України "Про обов'язковий примірник документів" від 9 квітня 1999 р. // ВВР. - 1999. - №22-23. - Ст.199).

Документи можуть бути визнані особливо важливими в залежності від фактів, які в них посвідчувались, від затрат на їх виготовлення чи розміру матеріальних збитків від їх втрати. Наприклад, до особливо важливих документів відносяться документи, посвідчені гербовою печаткою, докази по кримінальних та цивільних справах, особові справи, нотаріально посвідчені угоди, документи, що посвідчують особу, зокрема, паспорт - основний документ, який посвідчує особу власника і його належність до певної держави (див.: ст.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 2 вересня 1993 р. // ВВР. -1993. - №40. - Ст.385).

Іншими важливими документами можуть бути документи, які посвідчують певні важливі факти й події в житті особистості (свідоцтво про народження, атестат чи диплом про освіту, трудова книжка, свідоцтво про шлюб, посвідчення про державні нагороди, почесні звання тощо) та документи, які надають певні права чи звільняють від обов'язків (довідки про стан здоров'я, про участь в бойових діях, перепустки на територію підприємств, установ, організацій, посвідчення водія тощо).

Документи можуть поділятись на дійсні та підроблені. Дійсними є офіційні документи, що виготовлені спеціалізованими державними підприємствами на замовлення відповідних міністерств, відомств, установ, організацій в порядку, визначеному Правилами виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, як матеріальних об'єктів, в яких посадовими особами зафіксовано інформацію про факти, обставини, подію тощо (див.: "Положення про виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", яке затверджене відповідно наказами МФ, СБУ, мВс від 15.11.1993 р., 24.11.1993 р., 25.11.1993 р. №98/118/740). Належним чином виготовлений документ, але такий що містить в собі свідомо внесені недостовірні відомості або ж помилкові записи, в кримінально-правовому значенні є не дійсним, а підробленим. Такий вид підробки документів здійснюється переважно фахівцями, а тому дістав назву інтелектуальної підробки [13, с.30]. Отже, під підробленням офіційного документа треба розуміти виготовлення повністю недійсного (фальшивого) документа, внесення в дійсний документ неправдивих відомостей, внесення окремих змін, які викривляють зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються дійсним документом, підроблення відбитків печаток і штампів, які є складовою частиною дійсних документів.

Невід'ємною складовою частиною будь-якого документа є його реквізити, наприклад: назва, заголовок, адресат, рукописний, машинописний, типографський текст, відбитки печаток, штампів, нумераторів, фотознімок власника документа, дата, підпис тощо. Документ в цілому та його реквізити підлягають кримінально-процесуальному дослідженню слідчим або експертом з метою встановлення його достовірності, змісту, як речового доказу, та узгодженості з іншими документами по справі.

Дослідження документів може бути візуальним або з використанням відповідних технічних приладів. Візуальне дослідження документів це метод, що застосовується при спостереженні або дослідженні документів неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів: лупи, вимірювальної лупи, мікроскопа, світлофільтрів при особливих режимах освітлення документів в прямому, кососпрямованому або минаючому світлі видимого спектра [20, с.10].

Дослідження документів може проводитись і в невидимих променях спектра - в ультрафіолетових (УФ; 200-400 ммк), інфрачервоних (ІЧ; 760-1500 ммк) і рентгенівських (РП; 0,4-0,005ммк) променях, які мають іншу, порівняно з видимими, відбивну та проникаючу властивість. Застосовуються дані методи переважно при проведенні судових експертиз. Так, при дослідженні об'єктів в УФ- та ІЧ-променях результати фіксуються шляхом фотографування у відбитих променях, або ж шляхом спостереження об'єктів за допомогою електронно- оптичних перетворювачів і люмінесцентних екранів чи проведення фотометричних та спектрофотометричних вимірювань. За допомогою рентгенівських променів здійснюється рентгеноскопія та рентгенографія об'єктів, рентгенівський структурний та спектральний аналізи. Дослідження в УФ-променях застосовуються для виявлення витравлених текстів, тайнопису, диференціації матеріалів письма, виявлення плям різного походження. Дослідження в ІЧ- та РП-променях ефективні для прочитання текстів, які залиті (замащені, заклеєні, підчищені), для диференціації матеріалів письма, вивчення спалених документів, внесених змін у документах, виявлення тайнопису тощо [23, с. 296-297].

Дослідження документів в ультрафіолетових та інфрачервоних променях спричиняє появу люмінесценції характерної властивості окремих речовин, нанесених на документ, до світіння. В основі люмінесценції лежить виникнення "холодного світіння", не пов'язаного з тепловим випромінюванням при опроміненні документа променями світла відповідного спектрального діапазону (ртутно-кварцевою лампою, імпульсним джерелом світла), коли спектр люмінесценції знаходиться в більш далекій зоні чим спектр збудження. Наприклад, ультрафіолетова (УФ) люмінесценція - це здатність деяких матеріалів "світитися" при опроміненні їх УФ-променями [20, с.32]. Люмінесціюють, як правило, ті реквізити документів, які підлягали підчищенню, травленню, змиванню барвника первинних записів, нові записи, виконані поверх первинних, або ж елементи захисту документа. Згідно із словником основних термінів судово-технічної експертизи: підчищення - це спосіб зміни первинного змісту документа, при якому забарвлені штрихи окремих букв чи цифр в документі видаляються за допомогою механічних дій [20, с.48]; травлення - це знебарвлення барвника штрихів тексту або фрагментів документа шляхом впливу на нього неорганічних речовин (лугів) або органічних і неорганічних кислот і окислювачів. Травлення в широкому розумінні - це спосіб зміни тексту в документі за допомогою хімічних реактивів, які вступають в реакцію з барвником штрихів букв і знебарвлюють його. За обсягом видалених фрагментів документа розрізняють повне травлення і часткове [20, с.10]; змивання барвника - це спосіб зміни змісту документа, при якому речовина штрихів тексту видаляється з поверхні документа за допомогою спеціальних розчинників: води, спирту, водно-спиртової суміші тощо [20, с.53]; барвники - це сукупна назва гами кольорів, якими пофарбовані різні компоненти матеріалів документів з метою надання їм необхідного кольору, відтінку та захисних функцій. Барвники поділяються за хімічним складом на рецептурні, які відображають хімічну будову барвника, та на технологічні, які за властивостями поділяються на основні і кислотні, розчинні лише в певних розчинниках, що фарбують різні за структурою матеріали тощо [20, с.31].

Виконання нових записів поверх первинних, як спосіб зміни змісту документа характеризується тим, що первинний текст не знищується, а лише перекривається штрихами нових записів, в той час як дописка - це такий спосіб зміни первинного змісту документа, при якому нові записи вносяться на вільні місця між рядками, словами і письмовими знаками. Різновидом дописки є домальовування - зміна первинного змісту документа шляхом додавання окремих штрихів, які змінюють зміст букв і цифр [20, с.14]. Як спосіб часткової підробки документа можлива заміна окремих його частин або аркушів (монтаж), уклеювання деяких ділянок фотокартки або її повне переклеювання тощо.

Надзвичайно важливу функцію в документах відіграють окремі елементи захисту як то: водяний знак, мікроволокно в складі паперу, барвник або речовина, що люмінесціює в ультрафіолетових променях, гільйоширний візерунок, мікродрук та інші, які виражають ознаки дійсності останнього та входять в систему захисту документа в цілому. Сукупність окремих елементів захисту в документі становить певну систему його захисту від підробки. Наприклад, смуга захисту з нанесеним на неї мікротекстом, що виконаний барвною речовиною, яка люмінесціює в ультрафіолетових променях, являє собою сукупність лише із трьох елементів захисту даного документа, а сукупність декількох елементів чи ознак захисту, об'єднаних по якій-небудь ознаці, утворює систему захисту документа в цілому, або ж окрему підсистему захисту певного рівня окремого документа.

Мірою захисту документа є рівень захищеності його від підробки, який прямо залежить від обраної системи захисту та кількості використаних елементів захисту, що повинні забезпечити його від повної чи часткової підробки. При повній підробці документа йому за допомогою різних дій надається видимість дійсного, при частковій - змінюється зміст реквізитів дійсного документа. Отже часткова підробка документа, на відміну від повної його підробки, полягає не в створенні нового документа, а у внесенні в дійсний документ чітко визначених змін.

Захист документа від часткової підробки передбачає реалізацію в ньому таких захисних властивостей, які дозволяють фіксувати всі несанкціоновані внесення змін у первинний зміст реквізитів документа шляхом підчищення, травлення, змивання тощо.

Захист документа від повної підробки передбачає втілення в нього такої системи елементів захисту, яка зводила б до мінімуму можливість точного відтворення бланка документа поза межами підприємства- виробника та дозволяла виробнику і замовнику, а також відповідним експертним службам надійно встановлювати його дійсність або підробку [20, с.55]. Окрім того, для деяких видів документів, повинна бути передбачена можливість ідентифікації власника документа, особи чи установи, яка видала документ або виконала операції з ним, а також можливість установлення факту розброшурування документа, переклеювання фотокартки, зміни окремих реквізитів тощо. Для інших документів, наприклад, лотерейних квитків, важливим є захист їх від передчасного технічного встановлення змісту окремих закритих реквізитів. Тому в сфері практичної діяльності система захисту документів, як правило, поділяється на два рівні, які забезпечують захист документів від їх повної чи часткової підробки та можливості ефективного контролю дійсності бланків документів.

Контроль дійсності документа може відбуватись як візуально, так і з використанням технічних засобів контролю, таких як магнітні детектори, джерела ультрафіолетового світла, електронно-оптичні прилади та спеціальне стаціонарне обладнання: спектрофотометри, монохроматори, магнітні зонди, лазерна техніка тощо, які використовуються при спеціальному криміналістичному дослідженні документів. До того ж рівень контролю залежить від рівня користувача документом (допуск до секретних об'єктів та документів) і самого виробника документів, який розробляє та впроваджує нові елементи захисту документів [2].

Розглянемо найбільш поширені способи захисту документів та цінних паперів від підробки, оскільки знання цих властивостей документів сприятиме більш якісному візуальному дослідженню їх слідчими СБУ, МВС, прокуратури, співробітниками таможні, паспортного контролю, слідчими податкової міліції з метою швидкого виявлення ознак підробки.

Основні способи захисту документів та цінних паперів від підробки

Як уже зазначалось, в сфері практичної діяльності система захисту документів побудована відповідно до чинного законодавства, на засадах їх захисту від повної чи часткової підробки та можливості ефективного контролю дійсності бланків документів. Бланк - це друкована стандартна форма якогось документа, виготовлено- го на паперовому чи пластиковому носієві, що заповнюється окремо конкретними змістовними даними. Зокрема, на бланках відповідних державних підприємств, відомств і установ друкуються тексти офіційних документів - фінансових, статистичних, нотаріальних тощо, а також ж офіційні листи. Після заповнення бланків необхідними реквізитами, їх підписання чи посвідчення компетентними особами, наприклад, нотаріусом, бланки стають офіційними документами. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №283 затверджена номенклатура бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Міністерства фінансів України (див.: Зібрання законодавства України: Офіційне видання. - К., 2001. - Т.6. - 6 (ПКМ) 40), тому варто розглянути основні способи захисту та контролю дійсності сучасних документів.

Бланки цінних паперів і документів суворого обліку виготовляються державними спеціалізованими підприємствами на сучасному високотехнологічному поліграфічному обладнанні з паперу чи синтетичного матеріалу, за спеціальною технологією, які вже містять в собі різні елементи захисту [10, 12, 16]. Найбільш розповсюдженими елементами захисту бланків цінних паперів та документів суворого обліку є: водяні знаки, планшети, волокна (шовкові або синтетичні, видимі і невидимі, флуоресцентні і не флуоресцентні), металізовані чи синтетичні смуги безпеки тощо [12]. Розглянемо більш детально кожний із цих елементів захисту.

Водяні знаки. Зазвичай водяні знаки представлені в документах у вигляді зображень або певного, чітко визначеного напису, або ж того й іншого разом. Технологічно вони формуються за рахунок локальних розходжень в оптичній щільності паперу. У процесі виготовлення паперу початкова сира маса в папероформуючій машині розподіляється по поверхні металевої відливної сітки і притискається до останньої сітковим вирівнюючим валом, на якому розміщуються рельєфні зображення або написи. У місцях, що відповідають випуклим формам візерунка, розміщується менша кількість волокон паперової маси, а тому шар паперу виходить тоншим, і навпаки. Відповідно ці ділянки паперу мають і різну щільність, тому на просвіт більш прозорими є ділянки з меншою щільністю паперу, а менш прозорі - з більшою щільністю паперу. Таким чином, при вивченні документа на просвіт повинні бути чітко видимі певні зображення або написи. По формі зображення водяні знаки поділяються на три види: а) написи та малюнках; б) візерунки, фігури, цифри; в) портрети [3].

На грошових купюрах та цінних паперах бувають також кольорові водяні знаки, які розміщуються в товщі паперу і стають видимими тільки в минаючому світлі. Технологія виготовлення такого паперу полягає в з'єднанні двох окремо сформованих потоків паперової маси шляхом розміщення між ними проміжної плівки, на сторонах якої і нанесені кольорові чи філігранні малюнки - водяні знаки. Водяні знаки не реагують на ультрафіолетове опромінення та можуть бути одно тоновими (світлі чи темні стосовно основи), двохтонові (з більш світлими і більш темними фрагментами стосовно основи) і багато тонові (з напівтоновими фрагментами зображень) [3, с.37-39].

Слід зазначити, що від водяних знаків необхідно відрізняти філігранно тиснутий прозорий малюнок, яким іноді забезпечується готовий папір при кінцевій його обробці.

Захисні волокна. Технологія виготовлення спеціального паперу передбачає внесення в паперову масу пофарбованих або безбарвних шовкових чи синтетичних волокон (або тих і інших разом), конфетті різної форми, які зазвичай флуоресціюють у фільтрованих УФ- променях. Розміщуючись в товщі паперу, вони виконують захисну функцію та вказують на дотримання технології виготовлення спеціального паперу [3, с.40].

Захисна смуга може виконувати досить великий спектр захисних функцій. Переважно захисною смугою є полімерні, металеві або металізовані смужки шириною від 0,4 до 1,5 мм, які можуть бути різної форми: круглої, прямокутної, неправильної форми, такі що цілком знаходяться в паперовій масі або такі, що періодично з'являються на поверхні паперу тощо. З метою підвищення системи захисту документів, запобіжні смуги можуть виготовлятись з відповідного металу з нанесенням на їхню поверхню радіоактивних, магнітних чи флуоресціюючих речовин та мікротексту. Спеціальні технології дозволяють фарбувати поверхню захисної смуги в різні кольори з блискучим райдужним забарвленням, що дозволяє використовувати для встановлення достовірності документів оптичні методи контролю та дослідження [3, с.39-40].

Планшети - це невеликі за розміром різноманітні геометричні форми у вигляді кружечків, шестигранників тощо, що виблискують від променів світла, спрямованих під певним кутом, різнокольоровими барвами - білими, блідо-жовтими, яскраво-зеленими тощо. Також вони можуть бути невидимими при звичайному освітленні, але люмінесціювати при опроміненні їх ультрафіолетовими променями з певною довжиною хвиль. У сукупності з іншими захисними елементами, планшети відіграють важливу захисну функцію в документах [3, с.41].

Варто зазначити, що перераховані елементи захисту властиві переважно документам суворого обліку та цінним паперам, які виготовлені на паперовій основі. Однак на цей час надзвичайно швидко розвивається новий напрям в технології виготовлення документів на основі різноманітних синтетичних полімерних матеріалів. Дипломи про освіту, банківські платіжні картки, проїзні квитки тощо, виготовлені на пластиковому носієві, мають ще більш різноманітні варіанти захисту, що зумовлено самою природою таких матеріалів.

Важливу функцію в захисті документів відіграють фізико-хімічні властивості речовин, які використовуються при виготовленні документів та цінних паперів, а тому доцільно розглянути і ці елементи захисту.

Основні способи фізико-хімічного захисту і контролю дійсності документів

Сучасні технології поліграфічного виготовлення документів передбачають використання найрізноманітніших за фізико-хімічним складом і властивостями поліграфічних фарб різнокольорової гами, які використовуються як для друку, так і для захисту документів суворого обліку та цінних паперів. У залежності від типографсь- кого обладнання, характеру друкованої продукції та виду друку використовується відповідні фарби з певними властивостями. Так, для офсетного друку використовуються фарби серії 2513, 2514, 2516, 2518, 2526, 2527, 2558; для високого друку - фарби серії 1312-1314, 1711-1715, 1726, 1111; для глибокого друку - фарби серії 3313-3315; для трафаретного друку - фарби серії ст.3.1, ст.3.2, ст.3.10, ТУМС, ТНПФ, ТБАК та інші [10, с.32-37].

Для захисту документів та реквізитів можуть використовуватись спеціальні фарби, що перешкоджають їх копіюванню, вони можуть бути флуоресцентні, "магнітні", непрозорі в інфрачервоній (ІЧ) області спектра, оптично перемінні тощо. Тому варто розглянути окремі властивості фарб, якими друкуються цінні папери, бланки документів суворого обліку та їх реквізити, які водночас є і елементами захисту документів.

Фарби, що люмінесціюють в ультрафіолетових променях. Зазвичай такі фарби мають у своєму складі люмінофори, які зумовлюють світіння фрагментів зображень чи окремих друкованих реквізитів документів при опроміненні їх ультрафіолетовими променями. Люмінофори досить часто використовують і в окремих реквізитах (волокнах, планшетах, захисних смугах), які не пов'язані з основним поліграфічним оформленням документів. Даний вид захисту документів та контролю їх дійсності, у поєднанні з іншими елементами захисту, є досить надійним і ефективним елементом захисту [7, с.4].

У поліграфічному оформленні документів та цінних паперів суворого обліку використовується досить великий набір захисних елементів у вигляді різноманітних графічних зображень, зокрема: гільйоширувальні рамки, орнаменти, асюре, віньєтки й інші особливості декору, з яких, шляхом монтажу, створюються графічні зображення відповідних документів. Досить часто в таких документах використовують різного роду графічні зображення, переважно гільйоширувальні розетки, з дуже великою кількістю тонких та щільно розміщених різнокольорових і різноспрямованих ліній, які втиснуті в комбіновані рамки, або ж вони утворюють різнокольорові фонові сітки, як елемент поліграфічного захисту та оформлення документа в цілому чи його частини [8, с.57-59].

Мікродрук і "графічні пастки" забезпечують надійний захист документів від ксерокопіювання, тому що даним способом не відтворюються властивості гільйоширувальних орнаментів, а ознаки підробки легко виявляються при невеликому збільшенні реквізитів документів.

Захисна фонова сітка. Важливим елементом декору та захисту документів від підробки є фонові сітки різної форми та кольору, які наносяться в декілька прийомів із застосуванням ірисових барвних розливів двох і більш фарб. Графічне зображення захисних сіток може бути різним: від простих, утворених безупинними лініями у вигляді асюре, до комбінованих сіток, що включають віньєтки, орнаментальні розетки, геометричні візерунки тощо. Захисна сітка може бути одноколірною, двоколірною або багатобарвною коли лінії, що йдуть в одному напрямку, друкуються однією фарбою, а ті, що їх перетинають - іншою.

Спеціальними елементами захисту документів від підробки є: особливі покриття, плівки у вигляді голограм, кінеграм, піксельграм тощо. Найбільш надійним елементом технологічного захисту документів є впресовані в папір металізовані геометричні фігури різної форми з багатопозиційними зображеннями. Зовнішнє відображення зазначених елементів відбувається в "райдужних" відблисках на їхній поверхні. При різних кутах зору та освітлення чітко відображаються декілька зображень у вигляді стилізованих малюнків, текстів, мікротекстів, які виблискують різними барвами. Ці елементи захисту цінних паперів та документів відтворити чи здійснити їхню імітацію засобами й методами оргтехніки або загальної поліграфії неможливо. Основне їх призначення - захист документів від копіювання [15, с.31-36].

Отже, розглянувши основні способи захисту документів від підробки, можна зробити висновок, що найбільш розповсюдженими окремими елементами захисту бланків цінних паперів та документів суворого обліку є: водяні знаки, захисні волокна (шовкові або синтетичні, видимі і невидимі, флуоресцентні і не флуоресцентні), металізовані чи синтетичні смуги безпеки, планшети.

Основними фізико-хімічних елементами захисту документів і контролю їх дійсності є: використання спеціальних фарб, що люмінесціюють в ультрафіолетових променях; фарб з магнітними властивостями; спеціальних фарб "OVI"; іридисцентних фарб, які під різним кутом зору змінюють колір зображення; металізованих фарб, які віддзеркалюють промені світла. Ці фарби використовують як окремо, так і в сукупності для захисту документів та контролю їх дійсності.

Основними елементами поліграфічного захисту документів є застосування різноманітних видів друку: високого плоского, глибокого друку, офсетного високого друку, багатобарвного металографічного друку, двостороннього друку, мікродруку та інших як окремо, так і у поєднанні між собою.

Найбільш поширеними графічними елементами захисту та контролю дійсності документів є різноманітні гільйоширувальні рамки, орнаменти, асюре, віньєтки, захисні фонові сітки та інші особливості декору, з яких, шляхом монтажу, створюються графічні зображення відповідних документів.

Спеціальними елементами захисту документів від підробки є: особливі види покриття документів, плівки у вигляді голограм, кінеграм, піксельграм тощо з багатопозиційними зображеннями.

Таким чином, сукупність окремих елементів захисту відповідного документа становить його систему захисту від підробки. Мірою захисту документа є рівень захищеності його від підробки, який прямо залежить від обраної системи захисту та кількості використаних елементів захисту, що повинні убезпечити його від повної чи часткової підробки. При повній підробці документа йому за допомогою різних дій надається видимість дійсного, при частковій - змінюється зміст реквізитів дійсного документа. Тому часткова підробка документа, на відміну від повної його підробки, полягає не в створенні нового документа, а у внесенні в дійсний документ чітко визначених змін.

Бібліографія

документообіг захист судова експертиза

1. Болотский Б.С., Гильмутдинов А.Р., Ларичев В.Д. и др. Фальшивые деньги (фальшивомонетничество) /Под ред. В. Ларичева. - М.: Экзамен, 2002. - 384 с.; Див. також: Дьяченко О.Ф., Щербаковська Л.П. Боротьба з контрабандою: щодо криміналістичного дослідження підро- бних документів та паперових грошей // Уряду України, Президенту України, законодавчій, виконавчій владі. - Т.10. Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення:Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників. - К., 1998. - С. 496-500.

2. Валиев С., Эльтазаров В. Защита ценных бумаг. - М., 1977. - 157 с.; Див. також: Воробьева И.Б., Маланьина Н.И. Распознавание поддельных документов. Технико-криминалистический аспект: Учеб. пособие / Под ред. проф. В. Степанова. - Саратов: СГАП, 1999. - 104 с.; Гусев А.А., Чест- нова Л.Г. Ширяев Д.В. Экспертное исследование документов, снабженных специальными защитными средствами // Экспертная практика и новые методы исследования. - М.: МЮ СССР, 1982. - №10. - С.16-23.

3. Воробей О.В. Криміналістичне дослідження паперових грошей: Посібник. К.: МВС України, НАВСУ, 2003. - 180 с. Див. також: Петряев С.Ю. Осторожно, фальшивка! Пособие для кассиров обмена валюты и экспертов валютно-кассовых операций банков. - К.: Аналитические системы, - С.21.; Лютов В.П. и др. Распознавание поддельных бумажных денег: Учеб. пособие. - М.: эКц МВД РФ,1993. - 40 с.

4. Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" від р. (№852-15) // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №36. - Ст.275.

5. Закон України "Про електронний цифровий підпис" від р. (№852-15) // Відомості Верховної Ради. - 2003. - №36. - Ст.276.

6. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" // Відомості Верховної Ради, 1991. - №38. - Ст.508 (Із змінами, внесеними згідно із Законами... №1455-IV (1455-15) від 05.02.2004, ВВР, 2004. - №19. - Ст.271).

7. Идентификация ценных бумаг с помощью флуоресценции // Иностранная печать о техническом оснащении полиции капиталистических государств: Информационный бюллетень Всесоюзного института научно-технической информации. - М., 1983. - №4. - С.67-70. Див. також : Защитные признаки банкнот России, США, Германии, Великобритании. Справочное руководство. - М.: Вилдис, 1998. - 38 с. Див. також: Сведения об основных средствах защиты документов, дающих право на пересечение границы: Справочное пособие для экспертов. В 2-х Т. -Т.2: Паспорта и документы, заменяющие их/ НИИ ПКК и СЭ. - Минск, 1997. - 103 с.