Особа потерпілого від грального бізнесу. Механізм формування лудоманії

Размещено на http://www.allbest.ru

Особа потерпілого від грального бізнесу. Механізм формування лудоманії

З. Топорецька

Постановка проблеми. Згідно з чинним законодавством України потерпілим визнається особа, якій злочином завдано фізичної, моральної чи майнової шкоди. Натомість у науковій літературі використовуються також поняття "потерпілий від злочину" та "жертва злочину", постраждалий від злочину" та інші, проте ці поняття не є тотожними. Особливістю потерпілого, як учасника процесу при розслідуванні злочинів у сфері грального бізнесу є те, що він одночасно є і учасником цього злочину, оскільки чинним законодавством України участь в азартних іграх також заборонена, а тому встановлення його особи має велике значення для процесу розслідування злочинів у сфері грального бізнесу.

Метою статті є дослідження особливостей та ознак потерпілого від грального бізнесу, як елемента криміналістичної характеристики злочину. Вивчення особливостей розвитку та формування ігрової залежності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. В юридичній літературі відсутнє єдине розуміння та уявлення про обсяг понять "жертва злочину" і "потерпілий". Так, на думку М.С. Строговича, "потерпілим може бути як фізична особа-громадянин, так і юридична особа- організація, підприємство, установа" [9, с. 523]. П.С. Елькінд зазначає, що як "жертва злочину" може виступати і фізична, і юридична особа, "потерпілий" - тільки фізична особа (громадянин) [6, с. 90-91]. З погляду криміналістичної віктимології під жертвою злочину, постраждалим від злочину, потерпілим розуміється будь-яка фізична особа, якій злочином заподіяна моральна, фізична або майнова шкода незалежно від того, винесена чи не винесена відповідна постанова про визнання такої особи потерпілим [10, с. 37].

Виклад основного матеріалу. Криміналістичне вчення про жертву являє собою систему криміналістичних теоретичних і практичних знань про особу, що постраждала від злочину. Жертва злочину, будучи об'єктом спеціального криміналістичного дослідження, вивчається і як джерело криміналістичної інформації.

Однак жертва азартних ігор в цілому та грального бізнесу, як окремого виду злочину, становить інтерес не лише як джерело особистої доказової інформації, тобто не лише як суб'єкт, який повідомляє про те, що відбулося, але і як фізичний об'єкт, що вносить певні зміни в навколишнє середовище або може нести на собі (тілі, одязі) чи на предметах, що були з ним, і засобах різні сліди, виявлення й дослідження яких дозволяє одержати важливу в доказовому відношенні інформацію.

Водночас жертва злочину також вивчається в системі елементів, що становлять структуру криміналістичної характеристики злочину. Виявлення типології взаємних зв'язків місця, часу, способу вчинення та приховування злочину, обраних злочинцем знарядь і засобів, а також характеру відносин злочинця й жертви, їхнього віку, статі та інших особистісних особливостей дозволяє від установлення деякої сукупності елементів і їхнього взаємозв'язку переходити з більшою або меншою ймовірністю до встановлення ознак відсутніх (невідомих органу слідства) елементів. Причому, окремі науковці вважають, дані про жертву злочину є вихідними. На їхній основі з урахуванням інформації про особливості місця події, способу вчинення злочину можна будувати типові версії про мотиви й суб'єкта злочину, його стосунки з потерпілим [4, с. 128-134].

Жертва злочину вивчається також у системі зв'язків, особистих стосунків, що склалися в найближчому соціальному оточенні (з рідними, близькими, друзями, знайомими). Виявлення своєрідності психології жертви (характеру, інтелекту, схильностей до азартних ігор, інтересів, емоційних якостей, окремих залежностей та інших психічних особливостей), її положення в системі зв'язків і взаємин з іншими особами, способу життя, дозволяє простежити вчинення злочинного посягання в розвитку.

Таким чином, як елемент криміналістичної характеристики злочину доцільно вживати саме поняття "жертва злочину", яке містить в собі значно більшу інформацію про злочин та дає можливість слідчому знайти більше інформації, необхідної для розкриття злочину і встановлення осіб, які його вчинили.

Азартні ігри завдають серйозної шкоди потерпілому. Ця шкода полягає не лише в матеріальних втратах, які зазнає особа, витрачаючи гроші на азартні ігри, які заборонені в Україні, але й у психологічній шкоді. Так вільних доступ до азартних ігор призводить до розвитку стійкої залежності від гри, особа вже не здатна самостійно зупинитися і таким чином витрачає всі кошти на гру. При цьому шкоди зазнають не лише самі потерпілі, адже й члени їх сімей, оскільки залежна особа витрачає всі власні кошти на гру, продає майно, бере в борг чи кредит в банку. Після формування стійкої залежності від азартної гри гравець також може вдаватися до крадіжки як у родичів чи співмешканців, так і у чужих осіб виключно з метою продовження азартної гри. При цьому, така широка доступність ігор в Україні призводить до того, що під їх вплив потрапляють найменш захищені верстви населення, у яких немає стійкої психіки, а тому вони швидше потрапляють під такий вплив. Це насамперед підлітки, яким цікавий сам процес гри та відео ефекти, а також люди похилого віку, які сподіваються за рахунок виграшу покращити своє матеріальне становище та вирішити свої проблеми.

Особливістю потерпілого від грального бізнесу є те, що він є одночасно і учасником цього злочину, оскільки згідно спеціального Закону "Про заборону грального бізнесу в Україні" [1] поряд з гральним бізнесом заборонена також участь у азартних іграх. А тому він має інформацію про модель вчинення самого злочину та є одним з учасників механізму його вчинення.

Канадські психологи виділяють чотири основні групи ігор, які розвивають стійку залежність гравця. Перший клас: постійні ігри, включаючи місцеві лотереї, бінго, казино. Це також ставки на перегонах, спортивні ставки і відео лотереї. Другий клас: різні грошові парі і ставки між друзями і колегами по роботі. Це можуть бути спортивні, політичні, карткові, більярдні і абсолютно будь-які парі і ставки, і вони займають значне місце в культурному і громадському житті населення. Третій клас: ставки у нелегальних букмекерів, нелегальні гральні заклади для гри в карти і рулетку, казино в Інтернеті. Четвертий клас: гра на біржі, що має характер азартної гри, а не професійного обов'язку [7].

У всіх країнах світу поряд з азартними іграми, незалежно від обраної моделі регулювання цього ринку (від повної їх заборони до вільного поширення на всій території) існує проблема залежності населення від азартних ігор.

У країнах Євросоюзу близько 60% грають в азартні ігри. Визнаною меккою ігроманів є Монако. Від усього населення Європи страждають ігровою залежністю близько 1,5%.

В Італії всього проживає 57200 тисяч жителів, з них 13 мільйонів (22,72% від усіх жителів) італійців (2003 р), регулярно витрачають гроші на грошові ігри, 150 тисяч вважаються патологічно азартними гравцями (1,15% від всіх регулярно грають і 0,26% від усіх жителів країни). У середньому кожна італійська родина витрачає на ці цілі в рік близько 700 доларів. 5% від всіх казино Європейського союзу знаходиться саме в Італії.

У Німеччині проживає 81600 тисяч чоловік. Близько тисяч (0,12% від цього населення) чоловік у Німеччині страждають патологічним потягом до азартних ігор, близько 7% від усієї кількості європейського казино знаходиться в Німеччині.

За офіційними даними, зараз в Данії з п'ятимільйонним населенням - 150 тис (3% від усього населення) людей регулярно грають в різні азартні ігри, сорока тисячам (0,8% від усього населення) данців поставлений діагноз - лудоманія, хоча більшість датчан відносяться до цієї залежності дуже лояльно, вважає її результатом розбещеності, від якої людину можна відучити.

У Швеції гра в казино була заборонена, замість казино в основному азарт згущувався навколо футбольних тоталізаторів, але там де дозволені азартні ігри - ставки дуже низькі і все чітко регламентовано. Шведи просаджують гроші в казино Гельсінкі (є тільки одне велике казино) і Талліна, морські пороми всіх суднових ліній нашпиговані величезною кількістю гральних апаратів.

У Великобританії розвинена мережа букмекерства та футбольних тоталізаторів. Казино знаходиться під суворим державним контролем і тільки в спеціально відведених місцях. У 53-х злачних місцях розміщено 304 000 гральних автомати.

За різними оцінками, в семимільйонного Швейцарії живуть 30-40 тисяч (0,57% від усього населення), що страждають.

Найбільше гральних автоматів знаходиться в Іспанії. У країні з населенням 59600 тисяч чоловік розміщено 234 000 штук гральних автоматів, або 62 автомати на 10 000 населення. В Іспанії "ігроманію" сприймають як хворобу, на зразок наркоманії.

У Франції проживає близько 58 млн осіб, з них 8,7 млн (1,5% від всіх проживаючих) в тій чи іншій мірі страждають від лудоманії. Франція займає друге місце за кількістю казино після Монако, де поширені всі види азартних ігор. Ігрові автомати довгий час перебували під забороною, виручка казино складає 952 300 000 єв- ро, з неї 85% припадає на "одноруких бандитів".

Під час опитування населення, проведеного фахівцями Центру соціальних експертиз, було вивчено думку 1000 осіб у десяти великих обласних центрах України: Києві, Донецьку, Львові, Одесі, Полтаві, Сімферополі, Ужгороді, Черкасах, Харкові, Сумах [2] було визначено, що 33% опитаних грають в азартні ігри.

Найпоширенішим видом ігор є лотереї. В них із тією чи іншою частотою беруть участь понад 27% опитаних. Як зазначає експерт Центру соціальних експертиз Та- міла Коноплицька, такий розподіл можна пояснити історичним чинником: усілякі лотереї були поширені в Радянському Союзі. Казино ж в Україні з'явилися недавно, крім того, не так багато громадян мають фінансові можливості, що дають змогу відвідувати подібні заклади. Тільки 5% опитаних підтвердили, що відвідують казино. Ця цифра корелює з відсотком забезпечених людей, які брали участь в опитуванні. 14%, або майже одна шоста, хоча б час від часу грають на гральних автоматах - це сьогодні найпростіший вид азартної гри.

Чоловіки грають частіше, аніж жінки. Причому якщо в лотерею грають приблизно однакова кількість чоловіків і жінок, то на автоматах і в казино - чоловіків у кілька разів більше. Найактивнішою віковою категорією громадян, які грають у лотерею, є 31--45-річні. На гральних автоматах 18-30-річні грають удвічі частіше за інших. Вони ж частіше грають і в казино.

Особливістю азартної гри є те, що у гравця з часом розвивається залежність від азартних ігор, яка базується на бажанні гравця відчути "ризик", "азарт". При цьому, під терміном "лудоманія" (Iudo - лат. Гра) розуміють залежність від гри на апаратах (деякі фахівці цей термін використовують як назва для всієї групи ігрових залежностей). В світі цю залежність вважають хворобою і відносять до розладів звичок та потягів. При цьому, такий розлад полягає в частих повторних епізодах участі в азартних іграх, які домінують у житті суб'єкта і ведуть до зниження соціальних, професійних, матеріальних і сімейних цінностей.

Для людини, схильної до цієї хвороби, втрати у сімейних відносинах, моральному і душевному здоров'ї, а також у фінансовій сфері - не зупиняють, а гра на апаратах і участь в інших азартних іграх залишаються най- бажанішим, найнеобхіднішим "емоційним наркотиком", а він вже не може зупинитися: "ще, ще ..." Для нього гра - єдиний спосіб зняття стресу, забути образи, досади, спосіб спілкування, гонитва, мрія розбагатіти, утвердитися у своїй значимості, домогтися визнання, спосіб отримати те, чого не вистачає його душі, він намагається це отримати, але через гру, а отримує тільки одну ілюзію того, чого хотів отримати, оскільки гра тільки створює враження, що ти отримуєш все це.

Пристрасть до ризику, до гострих відчуттів, в концентрації емоцій (саме цим привабливі і небезпечні азартні ігри) настільки сильна, що її можна порівняти тільки з потягом до наркотиків, коли людина забуває про розсудливість, обережності, не бере до уваги навіть небезпека для власного життя , ввергає в убогість рідних і близьких, примушуючи їх працювати в 2 - 3-х місцях, щоб розрахуватися з боргами азартного гравця (існують також випадки, коли родичі такого гравця змушені відпрацьовувати його борги).

При цьому, для осіб із патологічною схильністю до азартних ігор фахівці виділяють такі характерні риси:

постійна захопленість і збільшення часу, проведеного в ситуації гри;

зміна кола інтересів, витиснення колишніх мотивацій ігрової діяльності, постійні думки про гру, прокручування переважно в уяві ситуацій, пов'язаних з ігровими комбінаціями;

"втрата ситуаційного контролю", що виражається в нездатності перервати гру вольовим зусиллям (як після великого виграшу, так і після постійних програшів);

наявність ознак "сухої абстиненції", що виражаються в стані психічного дискомфорту, дратівливості, занепокоєння, тривоги, депресії через короткі інтервали часу після припинення гри з важко пересилюваним бажанням знову приступити до неї;

збільшення частоти участі в грі й прагнення до усе більше високого ризику;

збільшення здатності піддаватися спокусі відновити гру, тобто зниження ігрової толерантності [8, 3]. Така сумна статистика свідчить про те, що гральний

бізнес завдає великої шкоди не лише потерпілим, але й іншим особам. При цьому, така шкода носить прихований характер, оскільки залежність від азартних ігор розвивається поступово, непомітно, проте завдає дуже великої шкоди.

Психологи дослідили, що ігроголізм (лудоманія) у своєму розвитку проходить 3 стадії [5].

стадія - стадія виграшу. Для цього періоду характерні епізоди випадкової гри з виграшами, що супроводжуються збудженням і ейфорією. Виникає бажання грати все частіше, підвищувати ставки, ризикувати. Росте збудження, що передує грі. З'являються фантазії на тему гри, безпричинний оптимізм і передчуття великого виграшу. Все частіше гра відбувається на грані фолу, коли за одну мить можна втратити все або придбати "весь світ". Формується психологічна залежність від гри.

стадія - прогресуючих програшів. У цей період до психічної залежності, що вже сформувалася, приєднується фізична. Життя людини зосереджене на грі. Вона не може зупинитися ні після виграшу, ні тим більше після програшу. Відчуття ейфорії, які мають місце в період між ставкою й результатом гри, підкріплюють бажання. Росте соціальна дезадаптація: з'являються фінансові проблеми, конфлікти на роботі й у родині, участь у ризикованих заходах, можливі правопорушення, спрямовані на пошук грошей.

Одночасно із цим знижуються психологічні навички в грі, з'являються необдумані ходи, невиправданий ризик, кількість програшів росте. Змінюється ієрархія потреб: домінуючою стає потреба в грі, витісняючи базисні фізіологічні потреби в їжі, сексі й сні. При спробі закінчити гру виникає синдром скасування, що супроводжується важким дисфоричним станом із головним болем і вегетативними порушеннями, тривогою, напругою, депресією, погіршенням сну й уваги, суїцидальни- ми думками. Залежно від соціальних, ситуаційних, осо- бистісних і інтелектуальних особливостей, друга стадія може тривати до 10-15 років.

стадія - відчаю. Хворий соціально декомпенсований, дезадаптований і фінансово неспроможний. Виражений компульсивний потяг до гри. Реально ситуація не оцінюється: програється все спонукуване й нерухоме майно, відбуваються фінансові злочини. Критика до свого стану й до всього, що відбувається, відсутня. При спробі припинити гру виникає важка абстиненція з вираженими депресивними розладами й суїцидальними спробами, а також агресивною поведінкою. Виражена анозогнозія. Хворі дуже рідко звертаються по допомогу до психіатрів, як правило, на консультацію їх приводять родичі. Уперше психіатр їх консультує частіше після суїцидальної спроби.

Зокрема, як розповіла в інтерв'ю газеті одна пенсіонерка. Зараз, в азартні ігри вже не грає. Але... "Років п'ять тому, як тільки я вийшла на пенсію, а точніше, виштовхнули, впала в розпач, як жити далі. І тут по радіо почула, що хтось виграв велику суму в лотерею. Після цього, коли отримувала пенсію в ощадкасі, то відразу майже половину витрачала на різні види лотерей. Могла сидіти на хлібі й воді, але не грати не могла. Звичайно, великого виграшу не дочекалася. Вигравала невеликі суми. Цим, мабуть, підтримувався азарт - майже два роки. Проте після втручання сестри змогла позбутися ігрової залежності" [11].

Висновки:

потерпілий гральний бізнес лудоманія

Особа потерпілого є невід'ємним та важливим елементом криміналістичної характеристики злочинів у сфері грального бізнесу. Водночас, потерпілий є важливим учасником кримінального процесу, оскільки він одночасно є і суб'єктом цього злочину, елементом способу його вчинення.

Крім безпосередньо матеріальної шкоди, яка полягає у майнових втратах потерпілого від азартних ігор та фізичної шкоди - порушення психологічного здоров'я гравця, азартні ігри також завдають майнової шкоди людям, які проживають з гравцем. Більше того, азартні ігри є стимулюючим елементом для розвитку злочинності, оскільки гравці, які мають стійку залежність, вчиняють інші злочини з метою отримання коштів для подальшої гри.

Ігроголізм є хворобою, яка відноситься до розладів звичок та потягів, і носить хронічний і прогресуючий характер. Хворі, що страждають ігроголізмом, потребують психологічної і психіатричної допомоги.

Література

1. Закон України "Про заборону грального бізнесу в Україні від 1 травня 2009 року № 1334-VI / Відомості Верховної Ради України. - 2009. - № 38. - ст. 536.

2. Василь Конюшенко. Українці хочуть грати за правилами. Про це свідчать результати соціологічних опитувань про ставлення жителів нашої країни до азартних ігор // "Дзеркало тижня". - №7. - 23 лютого 2008 року.

3. Великий В.М. Сутність і профілактика залежності від азартних ігор. - Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення.) Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції 17-18.04.2008, м. Львів. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://medicallaw.org.ua/uploads/ media/02_051.pdf.

4. Видонов Л.Г. Криминалистические характеристики жертв убийства и их значение в построении версии о преступнике // Криминалистическая виктимология (вопросы теории и практики). - Иркутск, 1980. - С.53-60; [260] Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. - М.: Юрид. лит. - 1982. - С.128-134.

5. Диагностика и лечение игромании [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.igromania.info.ru.

6. Элькинд П.С. Виктимологический аспект охраны прав личности в уголовном судопроизводстве // Проблемы уголовного статуса личности в уголовном процессе. - Саратов. - 1981.С.90-91.

7. Кукко В. Залежність до азартних ігор. - журнал "Професійна медицина", - 09, 2010. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://medic-pr0.ru/09/148.html.

8. Самардакова Г.О. Залежність від азартних ігор. - [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://knmu.kharkov.ua/uk/node/628.

9. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - Т.1. - М.: Наука. - С. 253.

10. Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потерпевшем.-М.: Изд-во Московского ун-та. - 1988. - С.37. 11. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.wz.lviv.ua/articles/62855.

Размещено на Allbest.ru