Особливості формування системи заходів запобігання торгівлі органами та тканинами людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

трансплантація орган злочин торгівля

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ЗАПОБІГАННЯ ТОРГІВЛІ ОРГАНАМИ ТА ТКАНИНАМИ ЛЮДИНИ

А. Мусієнко

В сучасних умовах особливої актуальності набуває діяльність з формування системи заходів запобігання злочинів в трансплантології, що зумовлено високим ступенем їх суспільної небезпеки. Запобігання злочинності є різновидом суспільної соціально-профілактичної діяльності, функціональний зміст та мета якої полягає у перешкоджанні дії детермінантів злочинності та її проявів, передусім причин і умов останніх через обмеження, нейтралізацію, а за можливістю - усунення їх дії [1, с.318-319; с. 324].

Теоретична основа дослідження представлена науковими працями вітчизняних авторів В.О. Глушкова, С.В. Гринчака, О.В. Сапронова, Г.В. Чеботарьової, а також російських криміналістів О.А. Кустової, Н.В. Павлової, Т.О. Фабрики, О.С. Якименко. Деякі кримінологічні аспекти торгівлі органами людини знайшли відображення в наукових працях А. Вілкса та В.С. Овчинського.

Не зменшуючи теоретичної значущості праць згаданих науковців, автор вважає, що дослідження теоретичних питань системи заходів запобігання злочинам у трансплантології, сьогодні є надзвичайно актуальним.

Метою цієї статті є узагальнення результатів дослідження теоретичних питань системи заходів запобігання злочинам при трансплантації органів або тканин людини.

У теорії запобігання злочинності визначаються рівні, масштаби, різновиди цієї діяльності, у тому числі залежно від її цільового призначення, а також об'єкти, суб'єкти та засоби здійснення, теоретичні засади науково-методичного та організаційно-інформаційного забезпечення. Деякі з названих характеристик є одночасно підставами видової диференціації запобіжної діяльності та охоплюваних її різновидами запобіжних заходів [1, с.326-327].

У кримінологічній літературі сформульовані теоретичні засади запобігання злочинності. Коротко вони зводяться до таких положень:

функціональний зміст та мета діяльності щодо запобігання злочинності полягає у перешкоджанні дії детермінантів останньої, передусім її причин та умов;

предмет і об'єкти запобігання злочинності визначаються за принципом відповідності на підставі адекватного знання щодо її детермінантів, передусім причин і умов та спрямування відповідно до них запобіжних заходів;

згідно з рівнями та різновидами функціонування злочинності, передусім її причин і умов, визначаються рівні запобіжної діяльності (загальносуспільний, груповий, індивідуальний), напрями останньої (стосовно злочинності загалом або окремих її різновидів), а відповідно до меж здійснення цієї діяльності - її масштаб (загальнодержавний, регіональний чи галузевий, об'єктовий, індивідуальний);

запобігання злочинності здійснюється з огляду на заходи цільового призначення (спеціально-кримінологічні) та загально-соціальні, що безпосередньо впливають на її детермінанти [2, с.170].

Запобігання злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини здійснюється, насамперед, щодо чинників, які зумовлюють окремі види злочинів у сфері медичної практики (лікувальної діяльності) з приводу трансплантації органів або тканин людини. До злочинів цього виду, можна віднести порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини, торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини, а також окремі злочини (наприклад, умисне вбивство, умисне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, доведення до самогубства тощо), що вчиняються з метою вилучення (отримання) органів або тканин людини.

За масштабом здійснення запобіжна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини реалізується на загальнодержавному рівні, регіональному або галузевому рівнях, на рівні об'єкту та на індивідуальному рівні.

На основі вивчення та аналізу державної цільової соціальної програми "Трансплантація" можна виокремити ті заходи загально-соціального призначення, які безпосередньо спрямовані на усунення (нейтралізацію) дії детермінантів злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини. Зокрема: заходи щодо удосконалення нормативно-правової бази; заходи щодо формування організаційних засад служби трансплантації; забезпечення підготовки професійних кадрів; інші заходи щодо вирішення соціальних питань;

Виключно важливим є проведення, під егідою держави, масової кампанії з залученням ЗМІ, яка б пропагувала гуманістичне спрямування трансплантології та сприяла б формуванню позитивної суспільної думки щодо донорства.

Заходи спеціально-кримінологічного призначення щодо злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини здійснюються насамперед на загальнодержавному рівні та у напрямку загальної профілактики.

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини можна здійснювати за такими напрямами: вдосконалення співпраці України із зарубіжними країнами та гармонізація національного законодавства в цій сфері; здійснення спільних заходів на виконання положень конвенцій ООН, інших міжнародних договорів, учасниками яких є Україна; вдосконалення механізмів взаємодії відповідних державних, правоохоронних органів та інших організацій для здійснення погоджених заходів протидії торгівлі людьми, особливо жінок і дітей, а також торгівлі людськими органами; створення банку даних про транснаціональні злочинні групи; забезпечення контролю за діяльністю юридичних і фізичних осіб, які можуть бути втягнуті у злочинну діяльність; здійснення заходів до забезпечення ефективного захисту жертв злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини, особливо жінок і дітей, та їх реабілітації.

Сьогодні, на жаль, основні зусилля державних та правоохоронних органів України спрямовані на здійснення запобіжних заходів лише у сфері торгівлі людьми та нелегальної міграції. Ця оцінка базується на аналізі положень нормативних актів.

Згідно з Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку та посилення боротьби зі злочинністю" від 28 березня 2008 р. відповідні відомства зобов'язані забезпечувати здійснення скоординованих додаткових заходів, спрямованих на викриття та знешкодження організованих злочинних угруповань, які, зокрема, займаються організацією нелегальної міграції, торгівлі людьми, у тому числі з використанням міжрегіональних та міжнародних зв'язків (курсив автора. - А.М.) [4].

Серед усіх заходів з профілактики правопорушень, що містяться в Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. пунктом 8 передбачено конкретні заходи запобігання злочинам, пов'язаним з торгівлею людьми, виявленню та притягненню до відповідальності осіб, причетних до їх вчинення (курсив автора. - А.М.) [5].

У Державній програмі протидії торгівлі людьми на період до 2010 р., яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 410, йдеться лише про те, що торгівля людьми може виявлятися у різних формах - від викрадення людей до їх продажу з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи. Жертви торгівлі людьми використовуються для примусової праці, у порнобізнесі, як донори для трансплантації тканин і органів тощо (курсив автора. - А.М.) [6].

Закон України "Про протидію торгівлі людьми" також не містить чітко визначених заходів щодо запобігання власне злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини.

Тобто можна констатувати, що у згаданих документах, на жаль, запобіжна діяльність відносно злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини не виокремлюється, що може мати негативні наслідки у вигляді зростання цих злочинів у зв'язку з запізненням здійснення превентивних заходів.

Головна роль у запобіганні злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини належить органам внутрішніх справ і зокрема, Департамент по боротьбі з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України [8]. Аналіз основних положень вказаного наказу МВС України вказує на те, що завдання та функції цих підрозділів поки ще не враховують особливостей профілактичної діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини, зокрема, не визначені конкретні об'єкти запобігання, заходи профілактичного впливу, етапи індивідуальної профілактичної роботи, які б враховували особливості діяльності у сфері трансплантації органів або тканин людини. На думку автора, існує нагальна потреба створення методичних рекомендацій щодо організації запобігання злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини, яку можна було б підготувати з урахуванням чинного Положення про управління (відділ) боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми ГУМВС, УМВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Другим рівнем за масштабом спеціально-кримінологічного запобігання злочинності є індивідуально-запобіжний - об'єктом його впливу є конкретна людина, її особистість, індивідуальні умови її формування та поведінки [8, с. 273].

Загальне погіршення добробуту населення підштовхує особу, позбавлену коштів для існування, але здатну стати потенційним донором, до прийняття усвідомленого рішення про продаж своїх органів і (або) тканин. Такий вчинок стає для цієї особи єдиним джерелом доходу [9, с. 557].

До несприятливих умов можуть потрапити й реципієнти. Обмежений доступ до трансплантатів, їх нестача, довге очікування, погіршення стану здоров'я тощо може змусити особу звернутися до послуг посередників, допомога яких може реалізовуватись у протиправний спосіб.

Об'єкт індивідуальної профілактики злочинів у сфері трансплантації органів або тканин людини повинен визначатися з урахуванням дій кожної з осіб (реципієнт - донор - лікар, а у деяких випадках і посередник), які: порушують встановлений законом порядок трансплантації органів або тканин людини, або незаконним способом вилучають органи або тканини, або займаються незаконною торгівлею людськими органами, або є учасниками транснаціональних організацій, які займаються такою діяльністю. При цьому також треба враховувати стадії вчинення конкретного складу злочину.

Виявлення осіб, які бажають продати або придбати органи або тканини може здійснюватись шляхом вивчення та аналізу приватних оголошень в ЗМІ та мережі Інтернет. Інформація може бути отримана від потерпілих осіб та медичних працівників, такі дані можуть бути отримані шляхом здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності.

Автор поділяє скептичну налаштованість деяких вчених щодо готовності донорів, реципієнтів та медичних спеціалістів інформувати правоохоронні органи про такі випадки. Зважаючи на це, зрозуміло, що для викриття таких злочинів потрібні інші засоби і основною передумовою успіху буде тісна співпраця між правоохоронцями та двома професійними групами: медиками та фармацевтами [10, с.65].

Проведене автором анкетування 116 медичних працівників та 145 співробітників міліції надало змогу вивчити їх думку щодо співпраці стосовно виявлення фактів незаконної трансплантації органів або їх незаконної купівлі-продажу. На питання "Як Ви розцінюєте можливість співпраці відносно виявлення фактів незаконної трансплантації органів або їх незаконної купівлі-продажу" - 53,5 % медичних працівників та 83,5% співробітників міліції відповіло, що це можливо, а 46,5 % медичних працівників та 17,5% співробітників міліції - що ні.

Ті особи, які позитивно ставляться до співпраці, усвідомлюють свій юридичний та етичний обов'язок надавати будь-яку інформацію, пов'язану із незаконною медичною практикою і, зокрема таким тяжким злочином як торгівля органами людини.

Ті, хто не бажає співпрацювати (44,8 та 17,5% відповідно) пояснюють це необхідністю дотримання лікарської таємниці та конфіденційністю медичної документації про пацієнтів, а 1,7% медичних працівників - вважають, що у того, хто буде співпрацювати будуть проблеми.

Таким чином, можливості виявлення осіб, що готують або вчинюють злочини у сфері трансплантації органів або тканин людини існують. Інформація про таких осіб дозволить вивчити особливості їх оточення і умов формування поведінки, прогнозувати злочинний вчинок, планувати конкретні запобіжні заходи, визначати коло питань щодо впливу на чинники, що зумовлюють таку поведінку, визначати конкретні методи індивідуальної роботи.

Подальша робота характеризується здійсненням комплексу заходів, що спрямовані на недопущення переростання протиправної поведінки у злочин [8, с. 271]. За результатами дослідження можна дійти таких висновків.

Запобіжна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини має свої особливості, тому повинна бути адекватною до усунення або нейтралізації причин і умов, які обумовлюють вчинення злочинів у цій сфері. Але відсутність у судово-слідчій практиці такого роду злочинів не повинна засвідчувати про недоцільність дослідження проблем запобігання злочинам у сфері трансплантації органів або тканин людини, оскільки зростання попиту на трансплантати з кожним роком збільшує кількість цих злочинів. Тому дослідження цієї проблеми має прогностичний характер і повинне випередити негативні тенденції у практичній трансплантології та захистити права донорів, реципієнтів та лікарів.

Для ефективного запобігання таким злочинам у перспективі автор вбачає необхідність запровадження медично-правових стандартів у трансплантології і створення медичного процесуального кодексу, яким би регламентувались у повному обсязі всі аспекти організації та діяльності суб'єктів правовідносин у медичній сфері.

Україні необхідно оновити деякі положення Закону "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині", що був прийнятий у 1999 р. шляхом ухвалення законодавства і стандартів, регулюючих трансплантацію органів і тканин, відповідно до Керівних принципів, розроблених Всесвітньою організацією охорони здоров'я і Всесвітньою медичною асоціацією, а також здійснювати двосторонню і регіональну співпрацю на основі розробки загальних стандартів, керуючись конвенціями і рекомендаціями, прийнятими Радою Європи, і привести національні закони і стандарти у відповідність з цими загальними принципами.

Потрібно створити ефективну інформаційну мережу для розслідування, документування та моніторингу даних про торгівлю органами і тканинами, а також забезпечити двосторонню, регіональну і міжнародну співпрацю між правозастосовчими органами, що здійснюють боротьбу з цими злочинами.

Аналіз змісту Плану заходів щодо протидії торгівлі людьми на період до 2010 р. (додаток до Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 р.) свідчить про його переважне спрямування на протидію торгівлі людьми, а не на запобіжні заходи, які визначено не чітко. Тому необхідно детальніше враховувати специфіку запобігання порушень саме у цій сфері.

ЛІТЕРАТУРА

1. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А.П. Закалюк. - К.: Ін Юре, 2007. Кн. 1: Теоретичні засади та історія української кримінологічної науки. - 2007. - 424 с.

2. Закалюк А.П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. / А.П. Закалюк. - К.: Ін Юре, 2007. Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. - 2007. - 712 с.

3. Про затвердження Державної цільової соціальної програми "Трансплантація" на період до 2012 року: Постанова КМУ від 8 жовтня р. - Офіційний вісник України 2008 р., № 78, стор. 103, стаття 2608.

4. Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, громадського порядку тапосилення боротьби зі злочинністю" від 28 березня 2008 р. №276/2008 // Офіційний вісник Президента України. - 2008 р. - №8. - Ст. 433.

5. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки від 20 грудня 2006 р. №1767 // Офіційний вісник України. - 2007 р. - №51. - Ст. 3418.

6. Давыденко Л.М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы / Л.М. Давыденко, А.А. Бандурка. - Х., 2005. - 376 с.

7. Про організацію діяльності Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України та підрозділів боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми ГУМВС, УмВс N 581, 24.11.2010.

8. Кримінологія: навч.-метод. посіб. / [В.В. Василевич, Т.Л. Кальченко, Н.В. Кулакова та ін.] ; за заг. ред. О.М. Джужи. К.: Атіка, 2008. - 316 с.

9. Соловьев А.П. Незаконная трансплантация органов и (или) тканей человека и ее предупреждение / А.П. Соловьев // Актуальные проблемы российского права. - 2007. - №1. - С. 554560.

10. Протидія торгівлі органами людини: додаткові рекомендації для представників правоохоронних органів України. - К.: Міжнар. організація з міграції (МОМ), 2007. - 72 с.

11. Притика Ю.Д. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді: Монографія. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2006. - 636 с.

Размещено на Allbest.ru