Особливості юридичної терміно-системи англійської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості юридичної терміно-системи англійської мови

О.Ю. Титаренко

У словниковому складі мови велике місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання - науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва, юриспруденції тощо.

У зв'язку з постійним розвитком сучасної української мови з'являється все більше і більше термінів, не тільки технічних і наукових, а й економічних і юридичних.

Термін - емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Передача англійських термінів українською мовою вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При перекладі науково-технічної та юридичної літератури з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому проявляється значення слова [12].

Нерозривний зв'язок юридичних понять і відповідних їм термінів виявляється в тому, що упорядкування правової термінології неможливо без досить глибокої наукової розробки юридичних понять, логічного аналізу та їх визначення. Як відзначав академік В.В. Виноградов, усякі "спроби упорядкування термінів без попереднього аналізу понять, що ними виражаються, залишаються безрезультатними" [8].

Отже, юридичний термін буває і багатозначним, хоча одним з вимог до терміна є саме його однозначність, адже законодавець повинний дати юридичному термінові одне-єдине визначення, включаючи в нього всі істотні ознаки, тобто такі, котрі носять регулюючий характер, мають правове значення. Наявність у терміна декількох різних законодавчих дефініцій веде до нечіткості, розпливчастості правового регулювання, породжує непорозуміння і помилки. Орган або особа, що застосовують або виконують правове розпорядження, не можуть трактувати дане законодавцем поняття інакше, ніж це сформульовано в нормативному акті. Нормативні дефініції - норми особливого роду, що включаються органічно в механізм правового регулювання, що визначають його загальні основи, організаційні передумови [18].

Для розвитку наукової думки наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. характерними є не тільки процеси диференціації, але й інтеграції наук. Так, наприклад, на межі юридичної і психологічної галузей виникла юридична психологія, юридичної і філософської - філософія права, юридичної і соціологічної - юридична соціологія, юридичної і філологічної - юридична лінгвістика. юридичний термін законодавчий правознавство

Якщо юридична соціологія і філософія права одержали загальне визнання і включені Вищою атестаційною комісією України в перелік наукових спеціальностей, з яких проводиться захист дисертацій на отримання вченого ступеня доктора і кандидата наук, то юридична соціологія і юридична лінгвістика - тільки на шляху визнання.

Відомо, що будь-яка нова наука виникає тоді, коли накопичується достатня кількість спеціальних наукових праць. Проведений нами аналіз свідчить, що у вітчизняній і закордонній науці чимало зроблено в області рішення проблем, пов'язаних з лінгвістичним забезпеченням розвитку правознавчої науки й удосконаленням законодавчої і юридичної практики, свідченням чого є численні роботи, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Спробуємо простежити етапи становлення юридичної лінгвістики як окремої науки в Україні. Перші роботи, що умовно можна об'єднати під рубриками "Правові проблеми мови" і "Мовні проблеми права", почали регулярно з'являтися на сторінках авторитетних юридичних видань тільки шість-сім років тому.

Трохи пізніше в Україні з'являються і дисертаційні роботи з юридичної лінгвістики. Першою ластівкою була кандидатська дисертація З.А. Тростюк "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України", захищена в спеціалізованій ученій раді при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка за фахом 12.00.08 - "кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право" у червні 2000 р. [35]. У жовтні цього ж року в спеціалізованій ученій раді при Одеській національній юридичній академії захищається кандидатська дисертація С.П. Кравченко "Мова як фактор правотворчості і законотворчості" за фахом 12.00.01 - "Теорія й історія держави і права; історія політичних і правових вчень" [20]. Потім у листопаді 2002 р. спеціалізована вчена рада при Національній академії внутрішніх справ України розглядає кандидатську дисертацію В.Я. Радецкої "Мова науки криміналістики" (спеціальність 12.00.08 - "кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза") [30].

На початку 2003 р. побачила світ перша в Україні монографія з юридичної лінгвістики "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України"

З.А. Тростюк [36]. У передмові до цієї роботи професор В.А. Навроцький пише: "Проблеми, пов'язані з термінологією законодавства, відносяться до тих, актуальність яких безсумнівна. Адже від їхнього правильного рішення залежить не тільки дозвіл теоретичних дилем, але і рішення питань правозастосування - долі конкретних людей. Визначальною є роль дослідження термінологічних проблем для теорії і практики карного права. Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть букви або розділового знака надзвичайно висока" [25].

Кілька років тому з'являється й оригінальна робота В.Н. Демченко "Органічна і неорганічна українська мова", де в діахронному і синхронному плані аналізуються природні і штучні риси юридичного субстилю української мови [11].

Отже, в недалекому майбутньому юридична лінгвістика займе своє гідне місце й у переліку спеціальностей, по яких проводиться захист докторських і кандидатських дисертацій, і серед навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих юридичних навчальних закладах як в Україні, так і за її межами [24].

Існують деякі особливості юридичного тексту, що ведуть до труднощів, які виникають у процесі його семантичної інтерпретації.

"Енциклопедичний юридичний словник" у словниковій статті "Юридична техніка" зупиняється і на понятті юридичного терміна як елемента юридичної техніки і визначає юридичні терміни в такий спосіб: "Словесні позначення державно-правових понять, за допомогою яких виражається і закріплюється зміст нормативно-правових розпоряджень держави".

Відповідно до положень "Енциклопедичного юридичного словника" юридичні терміни поділяються на три різновиди за ознакою "зрозумілості" тієї або іншої частини населення:

1. Загальнозначущі терміни характеризуються тим, що вони вживаються в повсякденному змісті і зрозумілі всім, до цієї групи термінів відносяться, наприклад: біженець, свідок, працівник; accomplice, accreditation.

2. Спеціальні юридичні терміни володіють особливим правовим змістом (і зрозумілі далеко не всім, а лише фахівцям в області права), наприклад: необхідна оборона, задоволення позову; coerced acquiescence, to retaliate accusation.

3. Спеціально-технічні терміни відбивають область спеціальних знань - техніки, економіки, медицини і т.д. (ці терміни повинні бути зрозумілі юристові, що є ще і фахівцем в іншій області) наприклад: недоброякісна продукція, правила техніки безпеки, non-patentable, nuclear-free [43].

Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань. У цій функції вони завжди виступають у науковому, публіцистичному, професійно-виробничому й діловому стилях. Проте термінологічні слова можуть вживатися й поза цими стилями, їх досить часто використовують і в мові сучасної художньої літератури, в якій вони, крім свого прямого номінативного значення, набувають і додаткових значень, а також експресивного чи емоційного забарвлення.

У мові художньої літератури терміни можуть втрачати "свою стилістичну замкненість", а використання термінологічних слів "у ролі складових елементів тропів і художніх образів" зумовлює часткову чи й повну їх семантичну детермінологізацію [16].

У зв'язку з появою нових галузей права, відкриття нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загально-технічної галузевої і вузькоспеціальної термінології: загальнонаукові і загально-технічні терміни - це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки.

Галузеві терміни - це терміни, які вживаються лише в одній галузі знань. Наприклад: правові норми, прийнятий закон, nugatory.

Вузькоспеціальні терміни - це терміни, які характерні для спеціальності даної галузі. Наприклад: позов, нунціатура, chaplain, charge-sheet [23].

В умовах, коли потрібно давати назви новим і новим явищам та поняттям, багато загальновживаних слів набувають визначеної специфіки.

Відбувається спеціалізація їх значення при передачі термінів іншою мовою і уніфікація перекладних еквівалентів.

Інколи в текстах зустрічаються слова і словосполучення, які відносяться до різних функціональних систем, тобто різних галузей.

Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста дорівнює значенню поняття.

Усі терміни по своїй будові поділяються на:

1) прості, які складаються із одного слова: punish - наказати;

2) складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: the High Court - Високий суд;

3) терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: specific performance - реальне виконання [17].

Оскільки серед юридичних термінів переважають в основному терміни-словосполучення, то вони й являються основною проблемою при перекладі юридичного тексту.

Найважливішою ознакою терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття [15]. Термінологія для терміна є тим полем, яку дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

Особливістю синтаксичної структури складеного терміна є ті, що за зв'язаністю елементів їх можна вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і одночасно - закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність) [32]. Порівняймо: слідча таємниця й важлива слідча таємниця, судова експертиза і ретельна судова експертиза.

У межах юридичної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити:

1) двокомпонентні;

2) трикомпонентні;

3) полікомпонентні.

Найбільш поширеними в юридичній термінології є такі синтаксичні типи:

І. Двокомпонентні:

1. "Прикметник + іменник у Н. в. однини".

Приклади: юридична практика, кримінальне судочинство, авторське право, фізична особа, умисне вбивство, цивільний позивач, правова допомога, юридичний факт, досудове слідство, повторний злочин, прямий умисел, дитяча злочинність, смертна кара, умовне звільнення, виправні роботи, nonprejudicial character, law charge.

2. "Прикметник + іменник у Н. в. множини".

Приклади: кримінальні діяння, речові докази, противоправні дії, умисні дії, правоохоронні органи, дисциплінарні провини, правові інститути, загальні суди, тяжкі злочини, слідчі дії, port charges.

3. "Іменник у Н. в. + іменник у P в. без прийменника".

Приклади: орган дізнання, місце подій, вчинення злочину, суб'єкти правовідносин, вирок суду, розірвання шлюбу, склад злочину, відчужувач майна, накладання арешту, право власності, припинення хуліганства, позбавлення волі, касація вироку, санкція прокурора, сліди злочину, adult charge.

4. "Іменник у Н. в. + іменниковоприйменникова конструкція".

Приклади: тримання під вартою, передача під нагляд, пенсія по старості, вбивство на замовлення, недонесення про злочин, кодекс про карі, готування до вбивства, доведення до самогубства.

ІІ. Трикомпонентні синтаксичні типи:

1. "Прикметник + прикметник + іменник".

Приклади: загальнодержавне адвокатське об'єднання, невольові юридичні факти, організоване злочинне формування, міжнародна судова процедура, підзаконні нормативно-правові акти, загальний трудовий стаж, тяжке тілесне ушкодження.

2. "Іменник у Н. в. + прикметник + іменник у P в.".

Приклади: суд присяжних засідателів, право промислової власності, порушення кримінальної справи, вік кримінальної відповідальності, подовження апеляційного терміну, одержання незаконної винагороди, застосування вогнепальної зброї, notice of witnesses, charge of crime.

3. "Прикметник + іменник у Н. в. + іменник у P. в.".

Приклади: спільна власність подружжя, фактичний рецидив злочинів, позитивна поведінка потерпілих, судовий захист честі, достоїнства; законодавчі норми права, об'єктивне ставлення в провину, суб 'єктивна сторона злочину, зворотня чинність закону, законна чинність вироку, закінчений замах на злочин, старший радник юстиції.

4. "Іменник у Н. в. + іменник у Р в. + іменник у Р. в.".

Приклади: огляд місця події, право власності громадян, оскарження рішення суду, презумпція провини боржника, заподіяння шкоди здоров 'ю, закінчення строку давності, відстрочка виконання вироку.

5. "Іменник у Н. в. + іменник у З. в. + іменник у Р. в.".

Приклади: право на відшкодування витрат, право на свободу слова, пенсія за вислугу років, right of copyrighting.

6. "Прислівник + прикметник + іменник у Н. в.".

Приклади: особливо небезпечний рецидивіст, суспільне небезпечні діяння, особливо злісне хуліганство, особливо небезпечний злочин, chance-medley.

ІІІ. Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць.

Приклади: добровільна відмова від вчинення замаху на злочин; спроба застосування вогнепальної зброї; слідчий в особливо важливих справах; умисне вбивство при обтяжуючих обставинах; умисне вбивство з хуліганських мотивів; небезпечні для життя тілесні ушкодження, to acknowledge recognizance in false name, acquisition by discovery and occupation [13].

Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисно; громадяни, що мають обмежену дієздатність; умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю [6].

Терміни об'єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі.

У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів або до класу процесів, властивостей і т.д.

Основна кількість термінів утворилась за рахунок загальновживаних слів, взаємного проникнення із різних галузей техніки, запозичень із міжнародної лексики за словотвірними моделями, які характерні для сучасної англійської мови.

Окремі терміни утворюють термінолексику як складову частину загального складу мовної лексики. Якщо терміни об'єднуються одним фахом або ділянкою науки, то вони складають номенклатуру - певну системну схему, що криється за називанням понять. Точки зору на те, чи система найменувань взагалі необхідна, що вона має означати і які терміни охоплювати, досить різні - від тих, що схиляються до будь-яких імен, взятих принагідно, до тих, які потребують описових, належним чином відокремлених і фонетично відповідних термінів. До термінів часом відносять етикетки, прості цифрові стандарти і номенклатурні скорочення - власне, їх нікуди більше віднести. Вітаміни, наприклад, спочатку позначались літерою і цифрою: останнім часом перевага надається словам.

Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі [16].

Вимоги до терміну такі:

1. Термін має бути по можливості коротким і точним. Вдалий термін - не лише етикетка; він повинен чітко і повністю подавати характеристики поняття. Не всі терміни подають опис структури, аномалії, процесу чи функції, але взагалі кожний термін має короткі вказівні чи описові характеристики.

2. Специфічність. Ця ознака - дуже бажана якість для терміна у кожній галузі науки. В ідеалі термінологічне найменування повинне бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів.

Від терміна також вимагають, щоб він не мав емоційно-експресивного забарвлення, був цілеспрямованим на об'єкт у системі або ряді та відповідав словотворчим закономірностям мови. Разом від терміна вимагається, щоб він служив ґрунтом для утворення деривативів, але лише у межах своєї системи.

Сукупність перелічених ознак, як показує практика, існує лише в ідеалі для невеликої кількості термінів. У дійсності ж та чи інша ознака або відсутня, або існує у послабленому стані. Звідси й випливають основні проблеми, пов'язані з перекладом термінології [23].

Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) і іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на рішення практичних задач, пов'язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Чільну роль у цьому зв'язку грає не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.

Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки і відносини знаходять висвітлення в мові як суспільному явищі. Так, у США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни.

Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Нам же, для досягнення максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільності, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної (правової) тематики. Саме передача тексту є однією з форм взаємодії культур, вона дає уявлення про чужу культуру.

На думку чеських лінгвістів В. Матезіуса і В. Прохазки, передача тексту - це не тільки заміна мови, але і функціональна заміна елементів культури. Така заміна не може бути повною, оскільки вимога передачі тексту повинна читатися як оригінал навряд чи здійсненний, тому що вона має на увазі повну адаптацію тексту до норм іншої культури [40].

Саме поняття взаємодії культур має на увазі наявність загальних/приватних елементів, і розбіжностей/збігів, що дозволяє відрізнити одну лінгвокультурну спільність від іншої. Будь-який перекладач, працюючи з юридичним текстом, повинний враховувати вимоги узусу - мовні звички носіїв мови передачі тексту, не порушуючи звичне сприйняття правового документа. Розбіжності лінгвоетнічного характеру між носіями іноземної мови і мови передачі тексту можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер.

Найбільш повне спілкування між різномовними комунікантами здійснюється шляхом створення мови передачі тексту, комунікативно рівноцінного іншомовному оригіналові, тобто, шляхом його перекладу. Поняття "комунікативна рівноцінність" текстів є важливим для розуміння механізму передачі іншомовного матеріалу. Для комуніканта два тексти виступають як рівноправні форми існування того самого повідомлення, вони рівноцінні в їхньому функціональному і структурно-семантичному ототожненні. Під час передачі юридичного тексту досягнення такої адекватності можливо лише, коли сам перекладач володіє "юридичною грамотністю", причому як іноземною, так і рідною мовою [41].

Юридична мова - це, можна сказати, державна мова. Дане правило є дуже важливим, його не можна порушувати. Найбільша проблема в цьому випадку - неможливість в деяких випадках знайти точний, адекватний переклад з однієї мови на іншу. Це ускладнює роботу перекладача, створює певні перешкоди у використанні іншомовного юридичного документа.

Різні види перекладацької діяльності в неоднаковому ступені зберігають близькість до перекладу і, відповідно, відтворюють оригінал з більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси.

"Ступінь же реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовної, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від ряду об'єктивних обставин. До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу" [21]. Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу.

Здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії. Так, юридичний текст - одна з найважливіших життєвих форм виразу права. Юридичний документ, інший письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовний вираз. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість єдина в тому, що всякий текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організовані з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти в перекладі з іноземної мови на мову перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи.

Текст більшості документів повинен мати рівний і спокійний стиль, що не викликає додаткових асоціацій і не відволікаючий від суті документа. Нейтральний виклад юридичних норм підвищує ефективність правового регулювання.

Якість юридичного перекладу певним чином впливає на ефективність правозастосування, ступінь регламентації конкретних стосунків.

Термінологія сучасної літературної мови дуже багата й розгалужена відповідно до існуючих у теперішньому суспільстві знань. У її складі виділяється велика група суспільно-політичної термінологічної лексики, спеціальна лексика.

У процесі перекладу терміну визначають два етапи:

1) З'ясування значення терміна у контексті.

2) Переклад значення рідною мовою [2].

Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту.

Еквівалент - постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з'ясувати характер тексту. Тому слід вміти находити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати знання термінів-еквівалентів.

Але оскільки юридичні терміни - це переважно складні терміни або терміни словосполучення, то вони й являються основною проблемою перекладу юридичного тексту.

Як вже зазначалось вище складні терміни являють собою стале словосполучення, за яким закріплене певне термінологічне значення. Наприклад: conclusive notice - кінцеве попередження; arrival on departure - свідчення під присягою. Переважна більшість термінів становлять препозитивні атрибутивні словосполучення, тобто такі словосполучення, де є означення і означуваний компонент і означення займає в словосполученні початкову позицію.

Переклад складних термінів складається з двох основних процедур - аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап - переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин й визначає порядок та сам зміст перекладу складного терміну. Синтетичний етап перекладу передбачає вибудування компонентів в залежності від зазначених семантичних відносин і отримання остаточного варіанту перекладу складного терміну [19].

Проаналізуємо основні прийоми перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.

Прийом опису - передача слова за допомогою поширеного пояснення значення англійського слова. Цей прийом вживається як у випадку відсутності відповідного за значення слова в рідній мові, так і при поясненні слова у словнику.

Наприклад:

Accrual right - право на витягнення доходу; account - несплачена боргова вимога; official accusation - офіційне звинувачення (у скоєнні злочину); acknowledgment of will - неофіційне признання заповідачем перед свідком, що може це підтвердити, що підпис під заповітом належить заповідачеві; on account of whom it may concern - за рахунок тих, кого це може стосуватись (страхова формула).

Прийом калькування - переклад англійського слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин. Такий переклад відтворює англійське слово дослівно.

Наприклад:

Multiple accredit - множинне акредитування; accomplice of attempt - співучасник у замаху; according to law - у відповідності до закону.

Оскільки в юридичних звітах та договорах часто використовуються назви різноманітних закладів та юридичних та інших фірм, то при перекладі термінів у юридичному контексті часто використовується такий прийом перекладу як транскрибування.

Прийом транскрибування - передача літерами рідної мови звучання англійського слова.

Наприклад:

Special Systems Industry - Спешіал Систем Індастрі.

Переклад за допомогою використання різних прийменників.

Наприклад:

Accreditee person - особа, в присутності якої виконується акредитування; to acknowledge the compliment - відповісти на почесті; acquisition by conquest - заволодіння майном шляхом захоплення [9].

Значні труднощі викликають терміни, до складу яких входять групи слів, так звані багатокомпонентні терміни.

Існує ряд термінів-словосполучень, які не допускають дослівного перекладу, хоч мають еквіваленти в рідній мові. Окремі елементи таких термінів відрізняються від компонентів еквівалента рідною мовою. Такі терміни рідко застосовуються в юридичній термінології [15].

Наприклад:

Private nuisance - джерело небезпеки.

Найбільш складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі:

Notice - 1. Попередження, повідомлення, заява, сповіщення, попереджати, сповіщати. 2. Сповіщення про готовність судна до завантаження; нотіс. 3. Знання, обізнаність.

Charge - 1. Заставне право, обтяжувати заставою. 2. Зобов'язання, відповідальність; покладати відповідальність. 3. Розпорядження, вимога, доручення; доручати, вимагати. 4. Обвинувачення, пункт обвинувачення; звинувачувати. 5. Аргументування в позовній заяві у спростуванні передбачуваних доводів відповідача. 6. Письмова деталізація вимог сторони стосовно заведеної справи. 7. Завершальне звернення судді до присяжних (перед виголошенням вердикту). 8. Звертання стягнення. 9. Завідування, керівництво, ведення, піклування. 10. Особа, що знаходиться на піклуванні. 11. Ціна; витрата; нарахування; збори; пільги; назначати ціну; покладати витрати на когось.

Account - 1. Рахунок; розрахунок. 2. Належний платіж; несплачена боргова вимога. 3. Звіт; робити звіт; пояснювати. 4. Позов з вимогою до звіту. 5. Відповідати; нести відповідальність.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбору варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення терміну у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв'язку з даним словом. Найбільш тісний зв'язок існує між підметом та присудком, присудком і прямим додатком, означенням і означувальним словом [15].

Наприклад:

Notice in writing - письмове попередження; notice to admit - вимога у зізнанні (з ціллю скорочення витрат по пред'явленню судових доказів); to give notice to - повідомляти когось про щось; to have notice of - знати про щось; notice to plead - вимога надати змагальний папір; notice to produce - пропозиція супротивній стороні надати в суд документ; notice to quit - попередження наймачу про розірвання договору найма житлового приміщення; to take notice - отримати повідомлення; with notice - бути попередженим; without notice - без попереднього повідомлення; notice of action - повідомлення про подачу позову; notice ofalibi - попередження про намір зави алібі; notice of allowance - офіціальне повідомлення про акцептування заяви на патент; notice of amendment - повідомлення про виправи; notice of appeal - повідомлення про апеляцію; notice of appearance - повідомлення (позивача відповідачем) про явку в суд; notice of appropriation - сповіщення о виділенні (індивідуалізації) товару для виконання договору; notice of argument - повідомлення про дебати; notice of copyright - відмітка (на друкарському виданні) про авторські права; notice of dishonor - повідомлення про несплату векселю; notice of opposition - заперечення, протест; notice of trial - повідомлення про призначення діла на слухання.

Charge on the merits - звинувачення по істотності діла; оп a false charge - за помилковим звинуваченням; detail a charge - конкретизувати обвинувачення; dismiss a charge - відклонити обвинувачення; to drop a charge - відмовитись від обвинувачення; to give smb in charge - передати в руки поліції; здати когось поліції; to charge the jury - напучувати присяжних; without charge - безоплатно; affirmative charge - розпорядження присяжним не роздивлятись дане питання; extra charge - особа плата; націнка; додаткові витрати; land charge - податок з нерухомості.

Account de computo - позов з вимогою звіту; bring to account - залучати до відповідальності; account guilty - признати винним; frozen account - блокований рахунок; account render - позов з вимогою звіту.

Проаналізувавши все вищезазначене можна зробити висновок, що в загалом юридичні терміни мають такі самі шляхи передачі з англійської мови на українську як і всі інші терміни. Головною проблемою перекладу юридичних термінів та термінів-словосполучень є їхня багатозначність не тільки серед різних галузей науки але й всередині самої юридичної галузі тексту. Точне значення терміна в даному випадку можна виявити лише за допомогою контексту та інших термінів, що пов'язані між собою у терміні-словосполученні.

Ми розглянули поняття терміна, його класифікацію, та особливості перекладу юридичних термінів з англійської мови на українську.

Передача англійських термінів на українську мову вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова.

Найбільш складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбору варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення терміна у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв'язку з даним словом.

Список літератури

1. Алексеева І.С. Професійний тренінг перекладача. - К.: Союз, 2001.

2. Арнольд І.В. Лексикология современного английского языка. - М., 1993.

3. Арнольд І.В. Стилістика. Сучасна англійська мова. Підручник. - 4-е вид. - К., 2002.

4. Багмут Й.А. Проблеми перекладу суспільно-політичної літератури українською мовою. - К.: НД, 1968.

5. БорисоваЛ.И. Основные проблемы научно-технического перевода. - М.: МГУ, 1983.

6. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода. - М., 2000.

7. Верба Л.Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов - К.: Нова книга, 2003.

8. ВиноградовВ.С. Общие лексические вопроси. - М., 2004.

9. ГоліковаЖ.А. Перевод с английского на русский. - М., 2003.

10. ГоловінВ.М. Термінологія. - М.: Наука, 1981.

11. Демченко В.М. Органічна та неорганічна українська мова: Монографія. - Херсон, 2003.

12. Казакова М.В. Практические основы перевода - СПб, 2001.

13. Калюжна В.В. Стиль англомовних документів. - К.: Наукова думка, 1982.

14. Карабан В. Теорія і практика перекладу з української мови на англійську мову. - Вінниця, 2003.

15. Карабан В. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця, 2002.

16. Коваленко А.Я. Науково-технічний переклад - К. Вид-во Карп'юка, 2001.

17. Комисаров В.Н. Общая теория перевода. - М., 1999.

18. Комісаров В.Н., Рецкер Я.І., Тархов В.І. Посібник по перекладу з англійської мови на російську. - К.: Вища школа, 1985.

19. Коптілов В. Теорія і практика перекладу. - К., 2003.

20. Кравченко С.П. Мова як фактор правоутворення та законотворення: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Одеса, 2000.

21. Латышев Л.К., Провоторов В.И. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе. - М., 2001.

22. Мирам Г. Переводные картинки. - К., 2001.

23. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. - Харків, 1993.

24. НазаровВ.Ф. Курс юридического перевода. - М.: МГУ, 2000.

25. НавроцькийВ.О. Проблема, яка завжди злободенна // Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. - К., 2003.

26. Перелік спеціальностей, за якими проводиться захист дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук, присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань // Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. - 2003, № 9.

27. Прадїд Ю.Ф. Вступ до юридичної лінгвістики: Навчальний посібник / За ред. О.Н. Ярмиша. - Сімферополь, 2002.

28. Прадїд Ю.Ф. Юридична лінгвістика--нова наукова спеціальність // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2001, № 2.

29. Прадід Ю.Ф. Юридична лінгвістика: Тематичний бібліографічний довідник. - Сімферополь, 2003.

30. РадецькаВ.Я. Мова науки криміналістики: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2002.

31. Раєвська Н.М. English lexicology - К., 1991.

32. СкороходькоЭ.Ф. Лингвистические проблемы обработки текстов в автоматизированных ИПС // Вопросы информационной теории и практики. - М., 1974. - № 25.

33. Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу. - К., 1992.

34. ТимченкоІ.І., ГоловченкоГ.Т., Дерев'янкоІ.В., ОстапенкоГ.І. Теорія і практика перекладу - Харків, 1998.

35. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - К., 2000.

36. Тростюк З.А. Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України: Монографія. - К., 2003.

37. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. - М., 2002.

38. Циммерман М. Англо-русский юридический словарь переводчика. - М.: Наука, 1993.

39. Циткіна Ф.О. Термінологія й переклад. - Львів: ВЛІ, 1988.

40. Швейцер А.Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты. - М.: Наука, 1988.

41. Шевченко Й.С. Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації. - Харків: Константа, 2002.

42. Юридична лінгвістика: Тематичний бібліографічний довідник. - Сімферополь, 2003.

43. Енциклопедичний юридичний словник. - К., 2001.

44. KorunetsI.V. Theory and Practice of Translation. - Vinnytsia, 2001.

Размещено на Allbest.ru

...