Організаційно-правові засади управління судовою системою України: сучасний стан та перспективи розвитку в умовах судової реформи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-правові засади управління судовою системою України: сучасний стан та перспективи розвитку в умовах судової реформи

судова влада правова держава

С. Обрусна

На сучасному етапі розвитку та удосконалення державності незалежної України не втратила своєї актуальності реформа правової системи, складовою частиною якої є судова реформа, що нині набрала якісно нового розвитку. Аналіз ситуації у сфері судової влади свідчить, що однією з причин нинішнього стану судової системи України є серйозні недоліки в організації діяльності та функціонування судової влади та її структур. Необхідність проведення такої реформи підтверджується тим, що попередні спроби оновлення судової системи не дали позитивних результатів, а проведені заходи носили половинчатий характер і не вирішували комплексу питань, які необхідно розв'язати в ході реформування судової гілки влади. Справедливою та актуальною сьогодні видається теза, що реформаційні зміни, які відбулися в системі судової влади за часи незалежності України, мали для громадян здебільшого формальні ознаки реформи і, як наслідок, підозріле та категоричне ставлення суспільства до відправлення правосуддя з позиції професійного рівня і моральних якостей суддів та невизнання суду реальним захисником права та інтересів громадян [1, 3]. Одним із напрямів проведення судової реформи є радикальне оновлення організаційно-правових засад управління судовою системою, що обумовлено необхідністю чіткого розмежування повноважень судової та виконавчої гілок влади в організаційному забезпеченню функціонування судової системи. Ці питання у тій чи іншій мірі нині урегульовані чинним законодавством про судоустрій України та про статус суддів та знайшли своє відображення в останньому законопроекті "Про судоустрій та статус суддів", який пройшов перше читання у Верховній Раді України.

До актуальних аспектів судової реформи належить чітке визначення саме організаційних засад щодо забезпечення діяльності судів різних рівнів, зусилля яких слід зосередити на виконання основних функцій, притаманних судовій владі, тобто виключно на здійснення правосуддя. У той же час відносини між різними ланками судової системи будуються виключно на принципі незалежності та підкорення лише закону [2, 36]. Незалежність судової влади та підкорення її лише закону повинно складатися і у відносинах судової влади із законодавчою та виконавчою гілками влади і ці відносини потребують чіткого правового регулювання.

Перед Українською державою та юридичною наукою нині стоять ряд проблем, які потребують нагального вирішення. Серед них пріоритетним видається завдання формування реально незалежної судової влади, а відтак і формування незалежного та самостійного суддівського корпусу, покликаного і здатного захищати права, свободи, законні інтереси людини та громадянина. Значний внесок у становлення та розвиток судової влади в Україні внесли видатні науковці та практики, серед яких Ю. Грошевий, Г. Чангулі, А. Стрижак, В. Стефанюк, В. Маляренко, В. Бойко та ряд інших знаних науковців та юристів - практиків. Зважаючи на складність реформування судової системи, існування численних полярних поглядів в сучасній правові науці та серед юристів-практиків на хід її проведення, формулюється актуальність даної статті, яка полягає в необхідності дослідження проблемних питань удосконалення діяльності судової влади та її взаємовідносинах з іншими гілками державної влади України. Метою статті є дослідження і визначення місця та ролі виконавчої влади у розвитку та удосконаленні судової системи, формування власного бачення на вирішення цих проблем. Виходячи з поставленої мети у статті ставиться завдання дослідити основні підходи до формування відносин між виконавчого та судовою гілками влади, визначити проблеми нормативного регулювання цих відносин, зокрема розподілу повноважень між Міністерством юстиції України та Державного судовою адміністрацією, запропонувати шляхи удосконалення законодавства, що регулює ці відносини.

Одним із конституційних принципів правової держави є формування державної влади на засадах ЇЇ поділу на законодавчу, виконавчу та судову [3, ст.6]. Кожна із конституційно визначених гілок державної влади має свою специфічну сферу діяльності, але кожна з них діє від імені та на виконання закону. Безумовно, пріоритетне місце займає законодавча влада, оскільки закони, що приймаються саме цією владою, лежать в основі діяльності всієї системи влади в демократичній державі, але як в цілком справедливо зазначає В. Колпаков, різні гілки влади повинні співпрацювати між собою та доповнювати одна одну, залишаючись при цьому до певної міри незалежними, а також мати можливість впливати одна на одну [4, 32]. У той же час варто зазначити, що, на нашу думку, у судової влади повинна бути абсолютна незалежність від законодавчої чи судової гілок влади, оскільки суддя, як головний суб'єкт судової влади, віддзеркалює повноваження, роль, значення й ефективність всієї судової влади в цілому, дає можливість з урахуванням реалій життя створити демократичну судову владу [5, 9].

Для уточнення такого підходу спробуємо проаналізувати поняття судової влади та його зміст, визначити органи, які її здійснюють та їх місце в системі органів державної влади України. Чинне законодавство України не закріплює нормативного визначення поняття "судова влада", що створює певні правові проблеми для формування та розвитку відносин між судовою системою та державними органами влади. Натомість на законодавчому рівні закріплено положення, за якими правосуддя в Україні здійснюється виключно судами [3, ст.124], судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства, яке здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції [6, ст.1]. Аналізуючи ці нормативні положення можна констатувати, що поняття судової влади містить такі основні елементи як здійснення судової влади тільки спеціально уповноваженими державними органами, якими є суди, і тільки вони наділені повноваженнями відправляти Правосуддя. Саме через правосуддя вище названі суди реалізують судову владу, а судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону [3, ст.129]. З цього короткого аналізу нормативних положень можна прийти до попереднього висновку, що судова влада - це система судів, які відправляють правосуддя. Але буде помилкою зведення поняття судової влади лише до суду як державного органу, що здійснює правосуддя.

Правосуддя є лише одним із компонентів реалізації судової влади, адже її здійснення за змістом значно ширше, ніж відправлення правосуддя. Судова влада реалізується також у діях суду, які не пов'язані з розглядом справ, але також мають велике соціальне значення. Такими діями є організаційні та інформаційно-аналітичні функції, що полягають у вирішенні цілої низки питань матеріального та фінансового забезпечення функціонування судів, узагальнення судової практики, аналіз судової статистики, вирішення скарг учасників процесу, направлення окремих ухвал до державних органів, установ та організацій тощо. Всі ці дії у комплексі охоплюються терміном "організаційне забезпечення діяльності судів", сутність якого полягає у непроцесуальному порядку супроводження судочинства, що безпосередньо не пов'язано з розглядом кримінальних, цивільних, господарських справ чи справ про адміністративні правопорушення. Вказана діяльність охоплює питання створення судів, багатопланову кадрову роботу - добір кадрів на посади суддів, формування складу народних засідателів та присяжних, проведення навчання, підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату суду [7, 74] та цілу низку інших питань, вирішення яких регулюється нормами адміністративного права, а отже складає предмет адміністративно-правового регулювання і за своїм змістом полягає у реалізації адміністративних рішень, прийнятих уповноваженим органом управління. Як зазначено вище термін "організаційне забезпечення діяльності суду" охоплює цілий комплекс питань, прямо не пов'язаних з розглядом справ, але без яких неможливо повноцінне і якісне здійснення правосуддя. Саме тому законодавчо визначено, що в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду [6, ч.1 ст. 119]. Систему і порядок організаційного забезпечення діяльності судів визначає Закон України "Про судоустрій України", яким визначено, що організаційне забезпечення діяльності судів покладається на Державну судову адміністрацію, а змістом такого забезпечення є заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя [6, ч.2 ст. 119]. Все це вказує на те, що термін "судова влада" значно ширший від терміну правосуддя, оскільки охоплює різні аспекти реалізації судової влади в Україні. Виходячи з цього можна сформулювати наступну дефініцію: судова влада - це незалежна та самостійна гілка державної влади, яка законом наділена повноваженнями, можливістю та спроможністю впливати на поведінку людей та на процеси, що відбуваються в суспільстві. Суб'єктами судової влади є суди та органи, що сприяють здійсненню правосуддя. Систему таких органів визначає Закон України "Про судоустрій України", ч.3 ст.119 якого визначає, що судові органи та інші органи державної влади беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, передбачених цим та іншими законами. Одним з таких органів є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.

Створення такого органу обумовлено необхідністю реформування системи державного управління в частині організаційного забезпечення діяльності судів і сприяло реформуванню судової системи. Проте не було враховано пропозиції науковців та юристів-практиків щодо надання такому органу статусу центрального органу в системі судів загальної юрисдикції, тобто надання незалежності Державній судовій адміністрації від впливу інших гілок влади, та визначення її як елементу судової влади з відповідними правовими повноваженнями. Натомість нині Державна судова адміністрація є центральним органом виконавчої влади, яка певним чином опосередковано може впливати на діяльність судів, тим самим порушуючи конституційний принцип незалежності та самостійності правосуддя. У той же час Конституційний Суд у своєму рішенні від 11 березня 2010 року зокрема зазначив, що поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову означає самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень і дійшов висновку, що органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування та діяльності судів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією та законами України [8].

Виходячи з цього, можна констатувати, що Державна судова адміністрація є саме тим органом виконавчої влади, визначеним Законом України "Про судоустрій України", яка від імені держави здійснює фінансове та й інше матеріальне забезпечення функціонування та діяльність судів України. Порядок діяльності Державної судової адміністрації регламентується і "Положенням про Державну судову адміністрацію України" згідно якого основним завданням цього органу є саме організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, крім Верховного Суд України та вищих спеціалізованих судів України [9, п.3]. Цим же Положенням визначено, що діяльність Державної судової адміністрації спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України [9, п.1], що цілком узгоджується зі ст.130 Конституції України і підтверджено вище згаданим Рішення Конституційного Суду України. Як справедливо відзначається в юридичних наукових джерелах, що повноваження Державної судової адміністрації (ДСА) та повноваження апарату не суперечать одні одним, а є основою для утворення та функціонування системи судового адміністрування, де вищим органом є ДСА, а конкретний суд - низова ланка цієї системи [10, 297]. Продовжуючи цю думку, можна говорити про необхідність надання Державній судовій адміністрації статусу органу судової влади і для цього, на нашу думку, є відповідні правові підстави, починаючи з конституційного принципу незалежності судової влади і завершуючи нормативними положеннями Закону України "Про судоустрій України" та інших нормативно - правових актів. Таку думку підтверджує й зарубіжний досвід, зокрема Російської Федерації, де при Верховному Суді Російської Федерації створений незалежний від виконавчої влади Судовий департамент, який виконує функції організаційного забезпечення діяльності судів. Його створення без перебільшення розглядалося як першочерговий захід судово-правової реформи [11, 27].

Натомість дещо по іншому сформовано поняття судової влади та правовий статус Державної судової адміністрації у внесеному до Верховної Ради України законопроекті Президента України "Про судоустрій та статус суддів", за яким судова влада здійснюється незалежними та безсторонніми судами [12, ч.1 ст.1], а реалізовують судову владу судді шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур [12, ч.2 ст.1]. У той же час законопроектом визначено, що організаційне забезпечення діяльності органів судової влади здійснює державна судова адміністрація у межах повноважень, установлених законом [12, ч.2 ст.1]. Враховуючи, що законопроектом Державній судовій адміністрації планується надати ряд інших повноважень щодо організаційного забезпечення функціонування судової влади, вбачається доцільним надати їй відповідний правовий статус органу судової влади з конкретними повноваженнями організаційно - правового характеру.

Одним із спірних питань в механізмі управління судовою системою залишається роль та місце Міністерства юстиції України. Проаналізовані вище нормативно-правові акти не закріплюють жодних положень щодо взаємодії судової влади з Міністерством юстиції України. У той же час відповідно до Положення про Міністерство юстиції України на цей центральний орган виконавчої влади покладено окремі повноваження, зокрема, на Міністра юстиції щодо утворення і ліквідації судів загальної юрисдикції [13, п.9], організації замовлення на підготовку спеціалістів апарату суду [13, п.17] тощо. Думається, що таке становище не сприятиме належному функціонуванню судовою системи, створює певні проблеми щодо розподілу повноважень різних гілок виконавчої влади і їх впливу на судову владу. Вирішенням цієї проблеми можливе, на нашу думку формування єдиного державного органу судової влади, який би об'єднав в собі і організаційні функції, і функції здійснення правосуддя, що відповідало би конституційному принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову владу і реальну незалежність судової влади від виконавчої навіть в частині фінансового та матеріально-технічного забезпечення. При такому підході можливе і реальне дотримання конституційного положення про обов'язок держави забезпечити фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності судів [3, ст.130]. А виконання цих обов'язків від імені держави здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання [8].

Таким чином, питання організаційного забезпечення функціонування і діяльності судової гілки влади потребують детального дослідження. У даній статті автор намагався проаналізувати лише окремі проблеми управління судовою системою України, які можливо розглянути у контексті нинішнього етапу судової реформи в Україні. В межах окремої статті не можна охватити всі аспекти реформування судової системи, навіть питання організаційного забезпечення діяльності судової влади. Але це може бути ще одним поштовхом для продовження дослідження порушеної проблеми.

Список літератури

1. Осетинський А. Утвердження авторитету суду у контексті судової реформи / А.Осетинський // Право України . - 2006. - № 4. - С. З - 10.

2. Штогун С. Судова реформа - шлях до вдосконалення захисту прав і свобод людини і громадянина / С. Штогун // Право України. - 2002. - № 8. - С 34 - 37.

3. Конституція України від 28 червня 1996 року (в редакції Закону України від 8 грудня 2004 року). - X.: Веста, 2010. - 64 с.

4. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. / В.К. Колпаков. - К.: Юрінком Інтер. 1999. - 736 с.

5. Дзюба В.Т. Правовий статус судді віддзеркалює повноваження та значення судової влади в цілому / В.Т.Дзюба // Юридичний журнал. -2005. - № 4(34). - С.8- 10.

6. Про судоустрій України: Закон України від 07.02.2002р. № 3018-Ш, (із наступними змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

7. Запорожець М. Основні ознаки судової влади / М.Запорожець // Право України. - 2004. - № 2. - С.72-76.

8. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів: справа № 1-3/2010 від 11 березня 2010 року № 7-рп/2010 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.

9. Про затвердження Положення про Державну судову адміністрацію України Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 р. № 14 [Електронний ресурс] // Міністерство юстиції України. - Режим доступу: www.minjust.gov.ua/0/33.

10. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Підручник / О.С. Захарова, В.Я. Карабань, B.C. Ковальський (кер. авт. кол.) та ін. Відп. ред.В.Маляренко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 376 с.

11. Чернявский В. Судебный департамент - исполнительный орган судебной власти / В.Чернявский // Российская юстиция. - 2000. - № 3. - С. 27-29.

12. Про судоустрій та статус суддів: Проект Закону України від 07.02.2002 р. № 3018-Ш, [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua. 13. Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2006 р. № 1577 // М Міністерство юстиції України. - Режим доступу: www.minjust.gov.ua/0/33.

Размещено на Allbest.ru