Онтологічні та еколого-правові аспекти добросусідства за земельним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Онтологічні та еколого-правові аспекти добросусідства за земельним законодавством України

О. Заєць

Сучасний Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. (далі - ЗКУ) вніс багато новацій у правове регулювання земельних відносин. Вважається [1, с.99], що новелами стали норми про добросусідство, викладені у главі 17 "Добросусідство" цього кодексу. Формально-юридично це так. Кодекси попередніх періодів подібних відокремлених підрозділів не мали. Але погляд у сутність такого явища як добросусідство, його природу, в тому числі і юридичну, дають підстави і для інших висновків.

За лексикологічним тлумаченням добросусідський означає дружній (про взаємні відносини сусідів) [2, с.137]; сусідство - суміжність, близькість з ким-небудь за місцем проживання або за місцем розташування, знаходження [2, с.612]. Законодавчого визначення цієї категорії в Україні не існує.

Отже, у загальному вигляді добросусідство - це дружні взаємовідносини сусідів, тобто осіб, які суміжно або близько проживають чи знаходяться один відносно одного. Не можна краще висловити зміст дружніх (добросусідських) взаємовідносин, ніж це зроблено у Біблії: "Так у всьому як хочете щоб з вами вчиняли люди так вчиняйте і ви з ними" (Євангеліє від Матфея 7:12).

У загально-соціальному розумінні добросусідські відносини можуть складатися у різних вимірах суспільного життя: починаючи від дружніх стосунків між сусідами по шкільній парті і завершуючи дружніми міждержавними відносинами. Враховуючи те, що людство на планеті Земля проживає у нерозривно пов'язаних між собою екологічних, економічних, соціальних умовах і зв'язках, світове добросусідство є першочерговим завданням кожної держави.

Не дарма саме у міжнародно-правових документах поняття "добросусідство" застосовується найчастіше. Деякі з них містять приблизні підходи до визначення цієї категорії.

Так, Комюніке Комісії Ради Європи та Європейського Парламенту "Розширена Європа - Нові сусіди: Нова система стосунків з нашими східними та південними сусідами" (Брюссель, 11 березня 2003 року), яке розглядає можливості того, як посилити систему взаємовідносин Європейського Союзу (далі - ЄС) з тими сусідніми країнами, які на даний час не мають перспективи на членство у ЄС, пропонує, щоб ЄС поставив собі за мету створити зону процвітання та добросусідства - "кільце друзів" - з якими ЄС міг би знаходитися у тісних, мирних стосунках та співпрацювати з ними.

Проект Договору про запровадження Конституції для Європи (2003/C169/01), ухвалений консенсусом Європейського Конвенту 13 червня та 10 липня 2003 року та поданий Голові Європейської Ради в Римі 18 липня 2003 року, у Розділі VIII (Ст. 56) "Союз та його сусіди" передбачає, що Союз розвиває особливі зв'язки з сусідніми державами, щоб створити на ґрунті цінностей Союзу простір розквіту та добросусідства, що йому притаманні близькі та мирні стосунки на засадах співпраці. На ці цілі Союз може укладати та виконувати окремі угоди з цими країнами. Ці угоди можуть містити взаємні права та зобов'язання, а також можливість спільних дій. добросусідство землевласник присадибний законодавство

Отже, в міжнародно-правовому значенні добросусідтво розглядається як відносини (стосунки), що є тісними (близькими), мирними, заснованими на співпраці сторін-сусідів.

На мою думку, категорії добросусідства передує категорія сусідства. Сусідські відносини відрізняються від інших відносин у суспільстві тим, що їх суб'єкти 1) знаходяться фізично поруч або недалеко один від одного, 2) пов'язані між собою суспільними закономірностями, зв'язками, умовами, і правовими в тому числі, 3) у своїй діяльності так чи інакше впливають один на одне. Така близькість породжує взаємний вплив сусідів на відміну від осіб, які не є такими. Коло сусідів в кожному конкретному випадку є різним і залежить від характеру зв'язків. Сусідські відносини набувають якості добросусідських

тоді, коли їх суб'єкти (сусіди) працюють та співпрацюють між собою на засадах миру, дружби та взаєморозуміння.

Сфера правового регулювання добросусідських відносин у державі є доволі обмеженою. По-перше, тому що, на мою думку, переважна більшість добросусідських відносин регулюється моральними та релігійними нормами. По-друге, добросусідські відносини настільки різноманітні і плинні, що детально врегулювати їх на рівні законодавства держава не спроможна. Доказом останнього як раз є добросусідські відносини, які можуть виникати у земельно-правовій сфері.

Аналіз земельного законодавства дає можливість говорити про земельно-правове добросусідство як про відносно визначене поняття. В той же час про нього не можна сказати, що воно є абсолютно оціночним. Скоріше добросусідство належить до тієї групи відносно визначених понять, деякі ознаки яких формулюються по відношенню до визначеного виду правових норм [3, с. 5]. І хоча земельне законодавство України не дає нам визначення добросусідства, сформулюємо його ознаки враховуючи вищенаведені загальнонаукові та міжнародно-правові підходи, а також аналізуючи приписи цієї галузі законодавства.

По-перше, земельно-правове добросусідство - це врегульовані земельним законодавством суспільні відносини між землевласниками, землекористувачами, іншими титульними володільцями земельних ділянок та їх сусідами. Таким чином, сторонами цих відносин є, з одного боку, землевласники, землекористувачі, інші титульні володільці земельних ділянок (ця складова добросусідських відносин завжди може бути визначена в силу вимог ст.ст. 125, 126 та інших статей ЗКУ), з іншого - їх сусіди.

Сусідами вважають осіб, які проживають поруч з даною особою і теж є титульними володільцями земельних ділянок. Вони в свою чергу поділяються на дві групи осіб: 1) суміжних землевласників, землекористувачів, інших титульних володільців земельних ділянок та 2) тих, хто не має спільної межі з даною особою, мають земельні ділянки недалеко і на яких так чи інакше може впливати діяльність даної особи. Отже, остання група суб'єктів не може бути наперед визначеною, а тому є оціночною.

По-друге, земельно-правове добросусідство - це земельні правовідносини, які складаються по відношенню до певних об'єктів, а саме земельних ділянок. Земельна ділянка визначається у ст. 79 ЗКУ як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельно-правова наука пропонує більш досконалі визначення земельної ділянки. Так, Андрейцев В.І. під земельною ділянкою розуміє індивідуально визначену та юридично відособлену частину відповідної категорії земель, яка належить на певному юридичному титулі конкретній особі і використовується (експлуатується) відповідно до цільового призначення, та межі якої визначені на місцевості відповідно до затвердженої в установленому порядку землевпорядної документації [4, с. 151-152]. Досить юридично зважено підійшов до цього питання Мірошниченко А.М., який під земельною ділянкою розуміє частину земної поверхні та простору над та під нею на висоту та глибину, необхідну для використання відповідної земельної ділянки за цільовим призначенням (у тому числі її забудови), включаючи ґрунтовий покрив у межах цього простору, із визначеними межами та місцем розташування [5, с.24].

Отже, об'єкти добросусідських відносин завжди можуть бути визначені.

По-третє, земельно-правове добросусідство - це земельні правовідносини, фактичним змістом яких є діяльність землевласників, землекористувачів, інших титульних володільців земельних ділянок, які є сусідами, по використанню цих земельних ділянок у межах своїх повноважень у відповідності до цільового призначення, але в режимі добросусідства. Це, означає, що всі суб'єкти цих відносин повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власники, користувачі, інші титульні володільці сусідніх земельних ділянок матимуть можливість найбільш повноцінно використовувати останні у відповідності до їх цільового призначення, співпрацювати у реалізації своїх прав на землю. Щоправда, на даний час збережений ще з радянських часів принцип цільового використання земель підданий обґрунтованій критиці такими вченими як Носік В.В., Мірошниченко А.М., Правдюк В.М. як такий, що практично досить часто суперечить більш важливому сьогодні принципу пріоритету вимог екологічної безпеки та іншим принципам екологічного та земельного права. Але формально вимога цільового використання земельних ділянок залишається чинною (ст. 91, 96 та інші статті ЗКУ). Тому запропоноване нами правило добросусідства поки що враховує дану вимогу земельного законодавства.

Слід погодитись з Кулиничем П.Ф., що повноцінне використання земельних ділянок полягає у їх повному, безпечному та комфортному використанні [6, с. 32].

Сформульована вимога, на нашу думку, складає те єдино необхідне правило добросусідства, якім потрібно замінити цілий ряд норм Глави 17 ЗКУ.

Правило добросусідства має бути оціночним (хоч, на наш погляд, відносно) поняттям. Під оціночним поняттям Т.В. Кашаніна розглядає виражене в нормі права положення (припис), у якому закріплюються найбільш загальні ознаки, властивості, якості, зв'язки і відношення різних предметів, явищ, що детально не роз'яснюється законодавцем з тим, щоб воно конкретизувалося шляхом оцінки в процесі застосування права і дозволяло здійснювати в межах зафіксованої в ній загальності індивідуальну піднормативну регламентацію суспільних відносин [3, с. 8]. Ця вчена дослідила також основні функції оціночних понять, застосовуючи які до земельно-правового добросусідства, ми можемо довести правильність нашого твердження про правило добросусідства як оціночну категорію, яка відноситься до змісту правовідносин добросусідства [3, с. 12].

Оціночним поняттям притаманна функція "пом'якшення" формальної визначеності права [3, с. 12]. Так, відповідно до ст. 103 ЗКУ землевласники та землекористувачі повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та користувачам сусідніх земельних ділянок заподіюється найменш незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), не справляти неприпустимий вплив на сусідні земельні ділянки, співпрацювати у реалізації своїх прав на землю.

Наступна норма ст. 105 конкретизує зміст загального правила ст. 103, закріплюючи право сусідів відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням, тобто формалізує поведінку сусідів стосовно цих об'єктів. В той же час диспозиція цієї норми залишається оціночною, оскільки тільки в конкретному випадку можна оцінити, чи є таке проникнення перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням чи ні. Оцінювати буде сторона зацікавлена, тому вбачається можливість зловживань.

Тому вважаємо дану норму зайвою, такою, що формалізує добросусідські відносини і може викликати численні зловживання. Описана у ст. 105 ЗКУ життєва ситуація нічим особливим не відрізняється від багатьох інших життєвих ситуацій, які заздалегідь не можна передбачити і врегулювати. Тому ще раз наголошуємо, що загальне правило добросусідства, нормативно викладене у ст. 103 ЗКУ, будучи юридично технічно вдосконаленим (як запропоновано нами нижче), є абсолютно достатнім з правової точки зору для регулювання таких багатоваріантних сусідських відносин. Крім того, прогностична функція оціночних понять дозволяє у загальне правило добросусідства вкласти не тількі можливі зараз способи використання земельних ділянок, але й ті, які можуть з'явитись у майбутньому.

Це підтверджується наступною функцією, яку виконують оціночні поняття, - функцією законодавчої економії, оскільки зафіксувати в нормі права всю сукупність явищ одним терміном набагато економніше, ніж їх перераховувати [3, с. 12].

Тому, на нашу думку, ст. 103 ЗКУ "Зміст добросусідства", яка складається з трьох частин, при наступній кодифікації земельного законодавства може бути замінена єдиним лаконічним правилом добросусідства такого змісту: "Землевласники, землекористувачі, інші титульні володільці земельних ділянок зобов'язані обирати такі способи використання своїх земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власники, користувачі, інші титульні володільці сусідніх земельних ділянок матимуть можливість найбільш повноцінно (повно, безпечно та комфортно) використовувати останні у відповідності до їх цільового призначення, співпрацювати у реалізації своїх прав на землю".

Зобов'язання обирати певні способи використання своїх земельних ділянок передбачає необхідність землевласникам, землекористувачам, іншим титульним володільцям земельних ділянок не тільки обирати шляхи активних дій по використанню останніх, а й варіанти утримання від дій, які завдають незручності сусідам, не дозволяють їм використовувати сусідні земельні ділянки за цільовим призначенням.

Оскільки правило добросусідства, як більшість оціночних понять, у своїй основі має моральні, етичні, релігійні норми, які складають невід'ємну частину моральної свідомості, воно розуміється, відчувається людьми, є загальновживаним поняттям [3, с. 14]. Тому і нормативне викладення його повинно бути доволі простим і лаконічний, позбавленим різного роду обтяжуючих доповнень, нових, але непотрібних термінів, як-то неприпустимий вплив та інші.

В контексті ч. 3 ст. 103 ЗКУ постає питання - наскільки справедливо включати у правило добросусідства обов'язок сусідів співпрацювати у реалізації своїх прав на землю, оскільки з моральних позицій це повинні бути акти доброї волі сусідів?

Відповідно зайвою є ст. 104 ЗКУ, яка закріплює право землевласників та землекористувачів вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. Дане повноваження належить до категорії прав на захист, які передбачені у ст. 16 ЦКУ та ст. 152 ЗКУ. Вважаємо, що право землевласників і землекористувачів вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, охоплює і випадок ст. 104 ЗКУ.

З цього приводу Саркісова Т.Б. справедливо зазначає, що ст. 104 ЗКУ є прикладом реалізації принципу попередження екологічної шкоди, закріпленого в ряді міжнародно-правових документів, зокрема в Директиві Європарламенту та Ради Європи 2004/35/СЕ про екологічну відповідальність з метою попередження та ліквідації екологічної шкоди від 21 квітня 2004 р. (далі - Директива 2004/35/ЕС), яка передбачає покладення на оператора, діяльність якого заподіяла або несе ризик заподіяння екологічної шкоди, фінансової відповідальності по проведенню превентивних заходів з метою зниження ризику нанесення шкоди навколишньому середовищу, та відповідальності за ліквідацію нанесеної шкоди, в тому числі землі. Відповідно до ст. 2 п. "с" під екологічною шкодою землі слід розуміти пряме або опосередковане забруднення землі, що створило значний ризик негативного впливу на здоров'я людини внаслідок прямого або непрямого потрапляння в/на/ під землю речовин, препаратів, організмів та мікроорганізмів. З метою підвищення ефективності інституту юридичної відповідальності за забруднення землі, першочергове значення Директивою 2004/35/ЕС надано принципу попередження шкоди.

Відповідно до п. 3 Преамбули, однією із основних цілей Директиви 2004/35/ЕС є попередження та зменшення шкоди. Її досягнення, в першу чергу, забезпечується покладенням на оператора обов'язку вживати превентивні заходи, орієнтовний перелік яких визначений в ст. 5 та може бути доповнений більш суворими заходами за рішенням країн-учасниць [7, с. 109].

В юридичній літературі висловлена думка, що право добросусідства з об'єктивної точки зору є інститутом земельного права України, який знаходиться у стані формування, в суб'єктивному аспекті являє собою сукупність прав власників і користувачів земельних ділянок на найбільш повне, безпечне та комфортне користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення [6, с. 32]. Погоджуємося тільки з суб'єктивним розумінням права добросусідства, якому кореспондує обов'язок добросусідства, викладений у правилах останнього.

Наша позиція заснована на наступних міркуваннях. Відповідно до ст.ст. 91, 96 ЗКУ одним із обов'язків землевласників та землекористувачів є дотримання правил добросусідства поряд із обов'язками забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок і землекористувачів, дотримуватись обмежень, встановлених щодо земельних ділянок та земельних сервітутів тощо.

З іншого боку, права землевласників і землекористувачів, викладені у ст. 90, 95 ЗКУ, можуть бути доповнені правом власників і користувачів земельних ділянок на найбільш повне, безпечне та комфортне користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення, вимоги не чинити перешкод у користуванні своїми земельними ділянками.

Тому, на нашу думку, загальні норми про добросусідство, викладені у ст.ст. 103, 104 зКу, за юридичною сутністю є конкретизованою складовою змісту права власності, права користування земельними ділянками, а також інших юридичних титулів прав на землю. У такому сенсі вони існували і у Земельному кодексі України в редакції від 13 березня 1992 р. (ст. 40 "Обов'язки власників земельних ділянок і землекористувачів"). До- речі, п. 5 цієї статті передбачав обов'язок не порушувати права власників інших земельних ділянок та землекористувачів, не обмежуючи їх тільки суміжними землевласниками та землекористувачами, як у нинішній редакції цієї норми. Таким чином, відносини добросусідства є складовою відносин власності на землю та землекористування. Тим більше, що коло можливих суб'єктів цих відносин є відносно визначеним: додержуватись обов'язків добросусідства повинні не тільки суміжні землевласники та землекористувачі (коло яких переважно відоме), але й інші землевласники та землекористувачі, земельні ділянки яких безпосередньо не межують із уповноваженими суб'єктами.

Норми ст.ст. 103, 104 ЗКУ в свою чергу є загальними по відношенню до норм ст.ст.105-109 ЗКУ, які відповідно є спеціальними. Тому правила ст. ст. 103, 104 ЗКУ застосовується у випадках, коли немає спеціальних норм, що носять добросусідський характер.

Певний добросусідський характер мають санітарні, екологічні, будівельні, протипожежні норми і вимоги, але мета їх прийняття і реалізація виходить за межі суто добросусідських відносин. В той же час, якщо практично постає питання про дотримання сусідом обов'язку не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, варто переглянути існуючі конкретні норми будівельного, екологічного, санітарного та іншого законодавства, а потім уже застосовувати загальні норми ст.ст. 103, 104 ЗКУ.

Ці міркування підтверджуються і судовою практикою щодо вирішення спорів про додержання правил добросусідства при використанні земельних ділянок [8, с. 289-354]. При цьому оскільки найбільш часто такі спори виникають між титульними володільцями присадибних земельних ділянок, вирішувати ці справи по суті судам допомагають будівельні норми, зокрема, ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН 363-92 "Житлові будинки для осіб похилого віку сільської місцевості України", ДБН В.2.2.- 15-2005. "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення." тощо.

Ст.ст. 106-108 ЗКУ, на нашу думку та на думку Старостенко Д.М. [9], взагалі випадають із контексту даної Глави 17 "Добросусідство", оскільки належать до іншого інституту земельного права і законодавства. Старостенко Д.М. виділяє межування як самостійну функцію управління та регулювання у сфері земельних відносин. Межування, на її думку, доцільно розглядати як врегульовану нормами права діяльність з визначення (проектування, установлення, зміни, відновлення) та оформлення меж земельного простору (меж території держави, меж адміністративно-територіальних утворень, меж територій зі спеціальним режимом використання, меж земельних ділянок власників, землекористувачів) [10, с.288].

Таким чином, як добросусідство, так і його правила мають бути відносно оціночними категоріями, які не мають чітких критеріїв їх визначення і завжди оцінюються виходячи із кожної конкретної життєвої ситуації.

Отже, добросусідство - це врегульовані земельним законодавством, засновані на взаєморозумінні та співпраці й існуючі у рамках відносин власності на землю, землекористування, іншого титульного володіння земельною ділянкою суспільні відносини між землевласниками, землекористувачами, іншими титульними володільцями та їх сусідами (як суміжними, так і всіма іншими), у межах яких власники землі, землекористувачі та інші титульні володільці земельних ділянок обирають такі способи використування земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких їх сусіди мають можливість найбільш повноцінно (комфортно, безпечно, стабільно) використовувати свої земельні ділянки у відповідності до їх цільового призначення.

В світлі майбутньої кодифікації земельного законодавства правило добросусідства має очолити перелік обов'язків землевласників, землекористувачів, інших титульних володільців в Розділі "Права на землю".

Література

1. Бусуйок Д.В. Обмеження прав на землю за законодавством України. - Монографія. - К.:"Юридична думка". - 2006. - 144 с. - С. 99.

2. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М.: "Русский язык". 1998. - 750 с. - С. 137.

3. Кашанина Т.В. Оценочные понятия в советском праве. Автореферат дисс. на соиск. уч. ст. к.ю.н. спец. 12.00.01. - Свердловск: Свердл. юрид. инст-т, 1974. - 17 с. - С. 5.

4. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: Актуальні проблеми практичної теорії. - К.: Знання, 2005. - С. 151-152.

5. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. - К.:Алерта; ЦУЛ, 2011.

6. Кулинич П.Ф. Право добросусідства за земельним законодавством України. // Земельне право України. - 2006. - № 1. - с. 32.

7. Саркісова Т.Б. Земельне правопорушення як підстава юридичної відповідальності в Україні. Дисс. ... к.ю.н. спец.12.00.06 - К., 2011. - 216 с.

8. Левков В.М. Петренко О.В. Земельні спори. - Х.: Фактор, 2011.

9. Старостенко Д.М. Правове регулювання межування земель в Україні. Дисс. ... к.ю.н. спец. 12.00.06. - К., 2009. - 249 с.

10. Земельне право України: підруч./ За ред. Носіка В.В. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2008. - 511 с.

Размещено на Allbest.ru