Роль права в формуванні ринкових відносин в Україні: теоретико-правові проблеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

УДК 349.00

Роль права в формуванні ринкових відносин в Україні: теоретико-правові проблеми

Спеціальність 12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Плавич Володимир Петрович

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, доцент, член-кореспондент Академії правових наук України ЗАЄЦЬ Анатолій Павлович,

Державний секретар Міністерства юстиції України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

ПЕТРИШИН Олександр Віталійович,

професор Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник ГОЛОВЧЕНКО Валентин Васильович, науковий консультант судді Конституційного Суду України

Провідна установа - Національна академія внутрішніх справ України, кафедра теорії держави і права (м. Київ).

Захист відбудеться 11 жовтня 2002 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано 11 вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

право державний економіка

Актуальність теми дослідження. Здійснення в Україні ринкових перетворень зумовлює якісно нове ставлення до права як головного регулятора суспільних відносин. У сучасних умовах право набуває особливого змісту, оскільки має забезпечувати реформування суспільних відносин на ринковій основі. Забезпечення оптимального правового регулювання суспільних відносин, у тому числі економічних - дуже актуальна проблема не лише сучасного соціально-економічного, а й суспільно-політичного життя держави. Це зумовлено структурними зрушеннями в економіці України, її розвитком у напряму до формування в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки. Відповідно зростає потреба вивчення ролі права в регулюванні економічних відносин.

Визначаючи сутність правового регулювання економічних відносин, слід погодитися з поширеною тезою, що мірилом цього процесу є певний рівень упорядкованості, а одним з важливих засобів - право та закон як юридична форма його втілення.

Регулятивні можливості права залежать від багатьох факторів пізнавально-правового процесу: соціально-політичних, психологічних, аксіологічних, логічних та ін., правового мислення, що загалом утворює цілісну картину функціонування права як пізнання. Водночас право не варто ставити в залежність від соціальних факторів. Щоб бути ефективним регулятором суспільних відносин право має враховувати стан розвитку суспільних відносин, а отже, сутність і зміст економічних процесів, які відбуваються в державі.

З іншого боку, право за допомогою притаманних йому механізмів впливу на економіку, може забезпечити її розвиток у певному напряму, і бути гарантом становлення України як демократичної, соціальної та правової держави.

Ці проблеми, окрім своєї теоретичної актуальності, мають ще й важливе практичне значення, оскільки на сучасному етапі ринкових перетворень в економічній сфері ключового значення набувають питання їх правового забезпечення, відшукання оптимального співвідношення державного регулювання економічних відносин і використання ринкових механізмів у цій сфері. Не менш важливе практичне значення набуває проблема ефективності і вибору методів правового регулювання економічних відносин, враховуючи їх ринковий характер та сутність.

Стан наукового розроблення проблеми. Питання правового регулювання економічних відносин, перспектив розвитку економічного законодавства, а також їх теоретико-правові аспекти у правовій науці розглядалися у працях таких зарубіжних і вітчизняних вчених, як С. Алексєєв, А. Барабаш, Г. Білоус, В. Бондик, М. Брамінський, Є. Алісов, В. Вітрушко, А. Вітренко, Л. Воронова, Н. Віденко, Л. Загойнов, А. Заєць, О. Задорожний, А. Козловський, М. Козюбра, В. Копейчиков, Н. Кузнєцова, В. Лаптєв, В. Луць, В. Опришко, Л. Петрова, О. Підопригора, А. Пушкін, Н. Макашева, В. Мамутов, Л. Мінін, С. Мочерний, В. Нерсесянц, А. Ноздачов, П. Рабінович, Г. Ростральний, В. Селіванов, О. Скакун, В. Сорокін, Л. Телятник, Ю. Тихомиров, М. Уоттс, С. Устименко, Є. Харитонов, Я. Шевченко, В. Шаповал, Ю. Шемшученко.

Не применшуючи ролі і значимості праць попередніх дослідників проблем правового регулювання економічних відносин, варто вказати, що комплексні спеціальні дослідження ролі права в регулюванні економічних відносин, особливостей правового регулювання ринкових економічних відносин, напрямів та тенденцій розвитку економічного законодавства, його ефективності в умовах становлення української державності ще не проводились. Водночас, потреба у їх дослідженні, завдяки докорінним змінам в економічному житті нашої держави, набула якісно нового значення.

Дисертант виходив з того, що не всі питання, які стосуються проблем правового регулювання економічних відносин знайшли своє відображення у спеціальній правовій літературі. До того ж, деякі з тих питань, які були висвітлені у працях вчених, або вирішені в економічному законодавстві України, з огляду на динамічний стан розвитку економічних відносин, потребують логічного продовження та уточнення. Тому недостатня розробленість цих проблем зумовила необхідність обрання дисертантом саме вказаної теми.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження є правове регулювання сучасних економічних відносин України.

Предметом дослідження є особливості правового регулювання економічних відносин, що формуються в процесі ринкових перетворень, а також перспективи вдосконалення економічного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до планових тем: “Теоретико-методологічні проблеми законності” (номер державної реєстрації - 0101U001010) та “Теоретичні проблеми систематизації законодавства України” (номер державної реєстрації - 0196U012887).

Мета і завдання дисертації. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування особливостей правового регулювання економічних відносин, що формуються під впливом ринкових перетворень, вироблення науково - обґрунтованих висновків щодо їх удосконалення, а також напрями та перспективи удосконалення економічного законодавства.

Для досягнення цієї мети у процесі дослідження ставились такі завдання:

розкрити зміст зв'язку економіки і права та показати напрями впливу права на економічні процеси;

виявити сутність ринкових економічних відносин, як предмету правового регулювання;

визначити сутність правового регулювання економічних відносин;

виявити співвідношення державного регулювання економічних відносин і ринкових механізмів впливу на економічні відносини і їх правове забезпечення;

виявити особливості правового регулювання економічних відносин за допомогою норм права, договорів, законів;

внести пропозиції по удосконаленню економічного законодавства і перспективи його розвитку.

Методи дослідження. Методологічними основами дослідження виступають, перш за все, філософські концепції соціального детермінізму та конкретно-історичний підхід до предмета дослідження. Мета і завдання дисертації зумовили використання таких загально-наукових методів дослідження, як історичний, системний, функціональний, порівняльний, логічний. Зі спеціальних методів використовувалися тлумачення нормативних та інших актів з питань, що торкаються правового регулювання економічних відносин, контент-аналіз документів; узагальнення відповідної юридичної практики.

За допомогою структурно-функціонального, системно-логічного та формально-логічного методів з'ясовані сутність, функції і механізм правового регулювання економічних відносин України. Завдяки використання історико-порівняльного методу простежено розвиток досліджень проблеми особливостей правового регулювання економічних відносин за допомогою норм права, договорів, законів. Крім того, використання конкретно-соціологічного та статистичного методів дало змогу отримати кількісні, а разом з тим і якісні результати процесу удосконалення економічного законодавства та його розвитку. Філософські методи забезпечили органічну єдність соціально-правового та гносеологічного аналізу, об'єктивності та конкретності істини.

Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі актів економічного законодавства, досягнень науки цивільного, господарського права, інших споріднених наук.

Нормативна та емпірична база дослідження. Нормативну базу проведеного дослідження складає чинне законодавство України.

В дисертації використовувались роботи з загальної теорії, історії держави і права, цивільного, господарського права, інших спеціальних юридичних наук.

Наукова новизна отриманих результатів.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом в Україні є однією із перших, в якій у загальнотеоретичній та практичних площинах комплексно досліджується проблема сутності, функцій і особливостей правового регулювання сучасних економічних відносин України.

У дисертації на основі встановленої мети та визначених завдань висвітлені певні теоретичні, правові, організаційно-методичні питання, викладені шляхи їх вирішення, що відповідно має забезпечити ефективність правового регулювання економічних відносин, а саме:

Уточнено характер взаємозв'язків права і економіки, зокрема, визначено, що право впливає на економіку, по-перше, як чинник упорядкування економічних відносин та економічних процесів; по-друге, як інструмент здійснення економічної політики, як з боку держави, так і з боку господарюючих суб'єктів; по-третє, право закріплює економічні відносини, що складаються в державі, гарантує їх стабільність; по-четверте, право стимулює формування нових економічних відносин; по-п'яте, право підтримує і охороняє економічні відносини, а, отже праву належить провідна роль у становленні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Сформульовано висновок, що під правовим регулюванням економічних відносин слід розглядати дію норм права на економічні відносини за допомогою загальнодозвільних та інших міжгалузевих методів правового регулювання, через призму яких і забезпечується становлення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки (с. 7 автореферату).

Обґрунтовано необхідність оптимального поєднання засобів регулювання та дерегулювання, розширення сфери застосування загальнодозвільних, диспозитивних методів, а особливо методів рекомендацій та заохочень (с. 8 автореферату).

Обґрунтовано положення про те, що лише збалансоване застосування міжгалузевих методів правового регулювання економічних відносин може вирішити проблему його достатності, необхідності та повноти.

Додатково обґрунтовано залежність ефективності правового регулювання ринкових економічних відносин від меж і обсягу державного регулювання.

Доведено, що оптимальне співвідношення між державним регулювання економічних відносин і саморегулюванням має враховувати такі головні чинники, як забезпечення механізму реалізації та захисту прав і свобод особи; принцип верховенства права; принцип верховенства норм Конституції України; врахування соціально-економічних умов розвитку нашого суспільства і держави; подальшої європейської інтеграції нашої держави та входження її до світової спільноти; використання світового досвіду в розбудові України як демократичної, соціальної та правової держави.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що зроблені в дисертаційній роботі теоретичні висновки можуть бути використані в подальшому творчому розвитку концептуальних засад правового регулювання економічних відносин; удосконаленні діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; в освітянській, науково-дослідницькій та виховній роботі у закладах освіти і науки, роботі студентів, аспірантів.

Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного права Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Теоретичні висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях “Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв'язання ” ( Одеса, 2000), “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 2000), “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001), “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України (Київ, 2001), “Парламентаризм в Україні: теорія і практика (Київ, 2001) та ін. Усі тези наукових конференцій опубліковані.

Матеріали дисертаційної роботи також використовувались під час читання лекцій здобувачем за навчальними курсами: “Теорія держави і права”, “Проблеми теорії держави і права”, “Методологія юриспруденції”, “Філософія права” в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова.

Публікації. Основні теоретичні положення дисертації знайшли свій відбиток у десяти статтях, що розміщені в спеціальних наукових виданнях, які входять у перелік, затверджений ВАК України, а також у п'яти тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, що включають 6 підрозділів, та висновків. До неї також додається список використаних джерел (161 найменування). Загальний обсяг дисертації - 167 сторінок.

право державний регулювання

2. ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються об'єкт і предмет дослідження, його мета і завдання, характеризуються методологія і новизна дисертаційної роботи. Висвітлюються питання апробації наукових результатів, їх теоретична та практична значимість.

Перший розділ “Сутність і функції правового регулювання економічних відносин” складається з трьох підрозділів. Він присвячений розкриттю сутності правового регулювання, взаємодії права і економіки, співвідношення державного регулювання і саморегулювання економічних відносин.

Визначення питання про співвідношення права і економіки лежить в площині визначення природи права та економіки. Слід вказати, що право має складну і багатоаспектну природу як соціальне явище, що динамічно розвивається під впливом інших соціальних, політичних, ідеологічних та інших чинників та відповідно до стану соціально-економічних та інших відносин, потреб суспільного розвитку. Право їх не лише уособлює, а й відображає. До таких чинників належить і економіка.

Економіку слід розглядати в трьох аспектах: по-перше, як найважливішу сферу суспільного життя, в якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності, формується і постійно розвивається система продуктивних сил і економічних відносин, якими управляють різні типи економічних законів; по-друге, як народне господарство, що включає галузі матеріального виробництва і невиробничої сфери; по-третє, наукову дисципліну, що займається вивченням секторів (промисловість, сільське господарство, послуги) і галузей господарства країни чи окремих її регіонів, а також деякі умови та елементи виробництва.

Таким чином, економіка, як і право, є досить складним системним соціальним явищем, яке має досить складну структуру. Немає потреби доводити, що економіка будь-якої держави повинна бути основою забезпечення її суверенітету і незалежності, міжнародного авторитету, а головне -- надійною базою зростання добробуту людини і суспільства в цілому. Економіка держави забезпечує матеріальну основу реалізації соціально-економічних прав та свобод особи.

Отже, економіка впливає на право безпосередньо або опосередковано через державу, правосвідомість, політику та інші чинники.

Варто також відзначити, що еволюція права, яка має багатовікову історію, і склалась задовго до нашої ери має під собою ринкову економічну основу. В Стародавньому Римі була вже досить розвинена ринкова економіка, яка була закріплена низкою законодавчих актів, освяченими часом звичаями ділового обороту.

Що ж стосується впливу права на економіку, то можна виділити три основні напрями впливу. По-перше, право закріплює економічні відносини, що складаються в державі, гарантує їх стабільність. По-друге, право стимулює формування нових економічних відносин. По-третє, право підтримує і охороняє економічні відносини .

В умовах ринкових перетворень в економічній сфері особливого значення набуває роль права як стимулятора в формуванні ринкових економічних відносин. Право має не просто насаджувати ринкові відносини, а стимулювати їх формування і розвиток. Безумовний вплив права на економіку і економічні процеси проявляється через призму норм Основного Закону України. Конституція України закріпила правові основи економічного ладу України, зокрема визнала стратегічним напрямом економічного розвитку нашої держави побудову соціально-орієнтованої ринкової економіки, тобто такого економічного устрою, який базуватиметься на визнанні верховенства прав і свобод людини та забезпеченні економічного добробуту Українського народу.

В дисертації робиться висновок про те, що право є одним з найбільш важливих чинників у створенні основ для формування в Україні сучасної ринкової економіки. Окреслюється сутність і зміст ринкових економічних відносин, які є предметом правового регулювання норм права, а також дається трактування правового регулювання економічних відносин.

Ринкові перетворення, що відбуваються в нашій державі зумовлюють створення якісно нових механізмів правового регулювання економічних відносин, що формуються в ринковому середовищі.

Правове регулювання - це здійснюване державою за допомогою права і совокупністю правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток.

Необхідність правового регулювання суспільних відносин зумовлена, зокрема, рівнем сталості та стабільності суспільних відносин, рівнем визначеності предмета, засобів та методів правового регулювання тощо. Разом з тим, серед них одне з важливих місць посідає рівень економічного розвитку суспільства, який здійснює визначальний вплив на формування суспільних відносин та їх зміст, тобто предмет правового регулювання.

Правове регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою юридичних засобів, що зумовлюються специфікою методу правового регулювання суспільних відносин. Головне місце у правовому регулюванні економічних відносин посідають міжгалузеві методи. Ринкові економічні відносини, за своїм змістом, це також, по-перше, система товарно-грошових відносин; по-друге, система конкурентних відносин; по-третє, це система відносин вільного підприємництва. Безумовно, такі чинники мають безпосередній вплив не лише на економічні відносини, а й на методи їх правового регулювання.

В роботі робиться висновок, що під правовим регулюванням ринкових економічних відносин слід розглядати дію норм права на економічні відносини за допомогою загальнодозвільних та інших міжгалузевих методів правового регулювання, через призму яких і забезпечується становлення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки.

Держава і ринок поділяють між собою функції і сфери управління економічними процесами. Однак, різні економічні системи суттєво відрізняються одна від одної по співвідношенню ролей держави і ринку в регулюванні економічних процесів.

У зв'язку з цим виникає питання про припустимі межі втручання держави у функціонування економіки. Це питання є надзвичайно актуальним для України, де тривалий час домінувала практика надмірного державного контролю за економічним розвитком.

В Україні сьогодні існує наявність певних обмежуючих розвиток ринкових відносин факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру. Йдеться передусім про обмеження ресурсного характеру З іншого боку, формування ринкового механізму без цілеспрямованої політики ефективно діючої влади, озброєної надійними джерелами інформації й науковим інструментарієм, приховує небезпеку утворення колоніальної, потворної за своїм характером структури національної економіки.

З огляду на зазначене, слід вказати, що основним завданням держави стає контроль над станом ринку і вплив на нього за допомогою податкових, кредитних та інших економічних важелів. За нормальних умов головну роль має відігравати макрорегулювання економічних процесів. Водночас особливої уваги, з точки зору перспективи практичної реалізації, заслуговує так звана "змішана економіка". Саме її успішно втілює в життя більшість держав, які останнім досягли успіхів в економічній сфері.

Розбудова ринкової економіки змішаного типу найбільш повно відповідає тенденціям економічних перетворень, які закладені в Конституції України, що визначає стратегічну мету економічного розвитку України - побудову соціально орієнтованої економіки ринкового типу.

Сучасне суспільство вимагає поєднання ринкового саморегулювання з державним механізмом регулювання економічних процесів. Серед зазначених чинників реформування економіки особливе місце займає дерегулювання процесів управління економікою шляхом впровадження регуляторної реформи.

Дерегулювання економіки передбачає насамперед дерегулювання підприємницької діяльності, яке слід розуміти як сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва.

Соціальна спрямованість ринкової економіки вказує на особливе місце в цьому процесі людини, її прав та свобод. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Тому саме вони мають стати головним критерієм оцінки ефективності державного регулювання ринкових перетворень в економічній сфері.

Становлення соціально орієнтованої ринкової економіки має базуватися на принципах верховенства норм Конституції України - Основного Закону України, який має найвищу юридичну силу, і верховенства права.

В роботі робиться висновок, що формування ефективного механізму правового регулювання економічних відносин потребує врахування і гармонійного поєднання дії таких головних чинників: забезпечення механізму реалізації та захисту прав і свобод особи, принципу верховенства права; принципу верховенства норм Конституції України; врахування соціально-економічних умов розвитку нашого суспільства і держави; подальшої європейської та світової інтеграції нашої держави, використання світового досвіду в розбудові України, як демократичної, соціальної та правової держави.

Другий розділ “Особливості правового регулювання економічних відносин” складається з трьох підрозділів. Він присвячений характеристиці місця галузей права, ролі законів, економічному законодавству України і його вдосконаленню.

Різний характер і правова природа зв'язків, відносин, що об'єднуються в комплексну категорію "економічних відносин", вказує на необхідність регулювання цих відносин шляхом поєднання норм різних галузей права.

Головним критерієм участі норм окремих галузей права в правовому регулюванні економічних відносин є їх предмет правового регулювання. Разом з тим, варто вказати, що характер і зміст правового регулювання економічних відносин проявляється через метод. Тому дослідження методів правового регулювання є необхідною умовою визначення особливостей правового регулювання економічних відносин. Головну роль у правовому регулюванні економічних відносин відіграють методи, що мають міжгалузевий характер.

На сучасному етапі формування ринкових економічних відносин перевага загальнодозвільних методів очевидна. Нагадаємо, що цей метод проявляється в реалізації принципу "що не заборонено, те дозволено". Такий підхід зумовлений розширенням прав господарюючих суб'єктів у сфері підприємницької діяльності, і створює умови по розширенню ініціативи господарюючих суб'єктів з прийняття рішень щодо здійснюваної ними господарської діяльності.

Становлення соціально спрямованої ринкової економіки вимагає використання й інших методів правового регулювання. Законодавець, наприклад, закріплюючи певні правила поведінки за господарюючими суб'єктами в окремих сферах, забезпечує реалізацію дозвільних методів, які реалізуються через "принцип дозволено те, що передбачено законом". Безперечно, його застосування має певні переваги, оскільки дозволяє державі здійснювати контроль за усіма сегментами економіки. Переорієнтація на загальнодозвільні методи правового регулювання економічних відносин потребує в свою чергу уточнення, а в окремих випадках зміни співвідношення централізованих і децентралізованих методів регулювання таких відносин. Йдеться про те, що на сучасному етапі економічного розвитку увага до централізованого регулювання має бути сконцентрована на забезпеченні реалізації прав та свобод людини, забезпеченні соціальної спрямованості економічного розвитку держави.

Важливе місце в правовому регулюванні економічних відносин на сучасному етапі посідають методи правового регулювання економічних відносин, що об'єднує такий критерій як "спосіб впливу на поведінку учасників права та правовідносин".

Значного посилення, з точки зору розширення сфери застосування, потребують методи рекомендацій та заохочень. У цьому контексті варто говорити про необхідність стимулювання позитивної поведінки господарюючих суб'єктів, і у першу чергу економічного. Поєднання норм різних галузей права в правовому забезпеченні економічних відносин може сприяти найбільш повному вияву ефективності кожної з них.

Розвиток в Україні підприємництва як однієї з важливих моделей економічного розвитку створює підґрунтя для посилення ролі і місця договору в регулюванні ринкових економічних відносин. Варто згадати, що свого часу договори були основною правовою формою, в якій здійснювався надзвичайно великий товарообіг і забезпечувалось господарське життя в Стародавньому Римі. На сучасному етапі ринкових перетворень однією з особливостей правового регулювання економічних відносин є розширення ролі договору. В контексті зазначеного, варто зауважити, що в прийнятому Цивільному кодексі України (кодекс не ввійшов у силу з огляду на вето Президента) мова йде не про вичерпний, а про примірний перелік можливих видів договорів. Така передумова дозволятиме застосовувати будь-які типи договорів, укладення яких не суперечить законодавству України.

В роботі робиться висновок щодо особливостей правового регулювання економічних відносин, зокрема підкреслюється, що на сучасному етапі ринкових перетворень відбувається розширення сфери застування у правовому регулюванні економічних відносин міжгалузевих, загальнодозвільних методів, включаючи розширення сфери застосування методів рекомендацій та заохочень, а також договірно-правового регулювання економічних відносин, що є цілком виправданим наслідком розширення правосуб'єктності господарюючих суб'єктів.

Правове регулювання економічних відносин, серед інших органів державної влади, здійснюється Верховною Радою України як єдиним законодавчим органом нашої держави.

Головна увага в роботі приділена законодавчому регулюванню економічних відносин, виходячи з провідної ролі законів України в цьому процесі і необхідності їх удосконалення, виходячи: по-перше, із змісту норм Конституції України та міжнародно-правових актів, що мають чинність на території України; по-друге, необхідності забезпечення норм законів України стану і змісту майнових відносин, що формуються в Україні на сучасному етапі. За своєю правовою природою закон - це нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини, виражає волю та інтереси більшості, втілює основні права людини й інші загальнолюдські цінності і має вищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Найбільше врегульовані законодавчими актами загальні засади економічного розвитку та діяльності різних галузей промисловості, сільського господарства та агропромислового комплексу. Їм присвячено за період 11 років незалежності України понад 500 законів (27 % загальної їх кількості). Причому абсолютно нових законів було прийнято 200, а 300 законів стосувались питань внесення змін та доповнень до чинних.

Аналіз законів та інших актів, що покликані регулювати економічні відносини засвідчує, що майже в кожен з них після прийняття вносились зміни.

Особливість законодавчого регулювання економічних відносин проявляється в тому, що ці відносини, зокрема, регламентуються за допомогою законів ухвалених в умовах командно-адміністративної системи. Тому вкрай необхідним є прискорення процесу здійснення законодавчого регулювання економічних відносин виключно на основі ринкових принципів.

Основний Закон України визначив, по-перше, принципи правового регулювання ринкових економічних відносин; по-друге, засади становлення та подальшого розвитку економічного законодавства, а також закріпив найважливіші принципи - норми регулювання економічних відносин. Конституція України значно посилила роль законів України в правовому регулюванні економічних відносин. Так, згідно з статтею 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; правосуб'єктність громадян, правовий режим власності; правові засади і гарантії підприємництва тощо. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що Конституції та законам України належить провідна роль у законодавчому регулюванні економічних відносин.

Констатуючи головну роль правових норм у регулюванні економічних відносин, варто зауважити, що основною формою відображення правових норм є акти економічного законодавства України. У зв'язку з цим, варто відзначити, що термін "економічне законодавство" є комплексною, багатоаспектною категорією, оскільки об'єднує низку актів цивільного, фінансового, трудового, господарського законодавства тощо, норми яких покликані здійснювати правове регулювання суспільних відносин, які за своїм змістом можна віднести до "економічних відносин".

Центральним питанням розвитку економічного законодавства є його систематизація.

Головним чином, вона спричинена потребою його вдосконалення, звільнення від застарілих і суперечливих правових норм та усунення правових прогалин. У зв'язку з цим, особливого значення набуває проблема кодифікації економічного законодавства. На сучасному етапі в Україні окреслено два напрями систематизації економічного законодавства кодифікаційного типу. По-перше, систематизація на основі Цивільного кодексу. По-друге, - це систематизація на основі Господарського (Комерційного) кодексу.

Головними передумовами прийняття Верховною Радою цих кодексів є формування в Україні якісно нових за своїм змістом економічних відносин внаслідок здійснення ринкових перетворень, правове регулювання яких здійснюється великою кількістю нормативно-правових актів, більшість з яких не завжди достатньо обґрунтовані.

Тому їх значення полягатиме у сприянні інтеграції найважливіших положень економічного законодавства, у визначені принципів правового регулювання ринкових економічних відносин. Крім того, якщо прийняття Верховною Радою Цивільного кодексу України зумовлено закріпленням в ньому інститутів приватного права то головне завдання Господарського (Комерційного) кодексу - надання ринковим перетворенням соціальної спрямованості, що проявляється у здійсненні державного впливу на процеси господарювання, гармонізацію приватних і суспільних інтересів на основі норм про порядок та межі впливу держави, на регулювання економічних відносин у суспільних інтересах.

Крім того, удосконалення економічного законодавства має забезпечувати проведення політики дерегулювання економіки.

Важливим напрямком розвитку економічного законодавства є запровадження такого порядку, коли прийняття нових нормативно-правових актів було б можливе за умови їх відповідності нормативним джерелам, що мають вищу юридичну силу (Конституція, міжнародні договори, закони України тощо), а також вивчення ефективності у досягненні цілей, на які вони спрямовані.

Необхідне впровадження ринкових засад в економіку, яке сьогодні здійснюється переважно за допомогою відповідних відомчих інструкцій, положень, правил, які не завжди відповідають вимогам закону, що, безумовно, веде до ускладнення процесу ринкових перетворень, а також ускладнює роботу державних органів господарюючих суб`єктів по їх застосуванню.

Ці та низка інших причин вказують на необхідність переходу від регулювання окремих аспектів економічних відносин на підставі підзаконних актів до регулювання їх виключно законами.

У висновках вказуються особливості правового регулювання економічних відносин, пропозиції та рекомендації, спрямовані на подальше удосконалення правового регулювання економічних відносин і визначаються перспективи розвитку економічного законодавства України.

Зокрема, зроблено висновок про те, що особливості правового регулювання економічних відносин та тенденції їх вдосконалення полягають у наступному:

Розширення застосування міжгалузевих методів у правовому регулюванні економічних відносин, що є необхідною умовою здійснення ринкових перетворень в економічній сфері, забезпечення їх соціальної спрямованості.

Посилення ролі і значимості загальнодозвільних методів правового регулювання економічних відносин.

Стимулювання господарюючих суб`єктів до більш активної участі у здійсненні ринкових перетворень в нашому суспільстві через використання методів рекомендацій та заохочень у правовому регулюванні економічних відносин.

Особливістю правового регулювання економічних відносин є розширення сфери договірно-правового регулювання економічних відносин, що є цілком виправданим наслідком розширення правосуб'єктності господарюючих суб'єктів.

Відшукання збалансованого застосування різних міжгалузевих методів правового регулювання економічних відносин, а отже вирішення проблеми достатності, необхідності та повноти правового регулювання в економічній сфері.

Посилення ролі законів в правовому регулюванні економічних відносин.

Розгляд напрямів удосконалення економічного законодавства дав можливість зробити висновки щодо:

Визначення сутності економічного законодавства як системного правового явища і його складових елементів, виходячи з загальнотеоретичного розуміння терміну “законодавство” та особливостей правового регулювання економічних відносин на сучасному етапі.

Подальшого посилення ролі законів у правовому регулюванні економічних відносин, зміцнення ролі та значення процесів систематизації та кодифікації економічного законодавства.

Забезпечення розвитку економічного законодавства України на основі принципів та норм, які визначені Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Посилення ролі наукової, економічної та правової експертизи проектів актів економічного законодавства на предмет їх відповідності чинному законодавству України, тенденціям розвитку економічних відносин, цілям, які мають бути досягнуті в разі набрання чинності зазначених документів.

Прийняття Законів України “Про нормативно-правові акти”, “Про Кабінет Міністрів України”, які б чітко визначили правовий статус та юридичну силу актів законодавства України. Це стосується також статусу правових актів Верховної Ради України. Тому необхідним є прийняття Закону України "Про закони та законодавчу діяльність”.

Прийняття закону про принципи, методи регулювання економічних відносин та управління ринковою економікою, який має окреслити сутність економічного законодавства, розкрити основні елементи цього правового явища, межі та форми управління та регулювання державою економічних процесів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ ЗДОБУВАЧА

1. Проблеми права. Нові ідеї в правознавстві // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - №4. - С.172-175.

2. Закон як юридична форма, яка забезпечує реалізацію управлінського потенціалу права у ринковій системі, що регулюється // Актуальні проблемі політики. Зб. наук. праць. - Вип. 9. - Одеса, 2000. - С.24 -36.

3. Дослідження проблеми права і його ролі та можливостей у реформуванні сучасної економіки // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - №3. - С.17-23.

4. Зміцнення законності як невід'ємний елемент становлення правової держави // Правова держава. - Одеса, 2001. - №3. - С.120-124.

5. Місце галузей права у правовому регулюванні ринкових економічних відносин // Економіко-правові проблеми становлення в Україні громадянського суспільства. - Херсон, 2001. - С.46-59.

6. Систематизація законодавства України: проблеми теорії і методології // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - №4. - С.8-12.

7. Регулятивность права как производная его познавательной сущности // Економіко-правові аспекти розвитку транспортних систем: Зб. наук. праць. - Одеса, 2001. - Вип.1. - С.101-108.

8. Право і економіка: проблеми і співвідношення // Вісник Запорізького юридичного інституту. - Запоріжжя, 2001. - №4 (17) - С.40-47.

9. Проблема колізій та шляхи їх подолання в сучасному законодавстві України // Держава і право: Зб. наук. праць Ін-ту держави і права ім. В.М.Корецького. - Вип. 13. - К., 2002. - С.500-506.

10. Правове регулювання ринкових економічних відносин // Правова держава. - Одеса, 2002. - №4. - С.175-184.

11. Українська модель переходу від командної до ринкової економіки, вільної демократії та верховенства права // Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали доповідей Міжнародної наукової конференції. 21-25 листопада 1995 року, Україна. - Одеса, 1995. - С.34-35.

12. Научное познание права: особенности и тенденции его развития в начале третьего тысячелетия // Молодежь третьего тысячелетия: гуманитарные проблемы и пути их решения. - Т. 1. - Одеса, 2000. - С.333-339.

13. З'єднання ринкового саморегулювання з державним впливом в сучасних умовах: порівняльний аналіз // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжн. наук. конф. - Дніпропетровськ, 2001. - С.136-139.

14. Дослідження проблем діючого законодавства України в ринкових умовах // Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України. Тези доповідей і наукових повідомлень науково практичної конференції (Київ, 19 квітня 2001 року). - Київ, 2001. - С.74-76.

15. Роль Українського парламенту в розвитку економіки на ринкових засадах // Парламентаризм в Україні: теорія та практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття конституції України. 26 червня 2001 року. - Київ, 2001. - С.579-582.

Размещено на Allbest.ru

...