Державне управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби збройних сил України
Сутність поняття "державна кадрова політика військово-медичної служби". Мета роботи з персоналом медичної служби ЗС України, залучення кращих лікарів до її реформування, основні принципи формування оптимальної системи охорони здоров’я військовослужбовців.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.08.2013 |
| Размер файла | 29,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Державне управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби збройних сил України
Жаховський Віктор Олександрович
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Основу медичної служби Збройних Сил (ЗС) України становить її кадровий потенціал, який забезпечує ефективність та якість надання медичної допомоги. Формування кадрового потенціалу військово-медичної служби - один із пріоритетних напрямів розвитку військової медицини. Якщо розвиток військово-медичної науки, оснащення лікувально-профілактичних закладів новою ефективною та високоінформативною медичною апаратурою і технікою передбачає вкладення значних коштів, то підвищення кваліфікації медичних фахівців, підготовка сучасних керівників системи охорони здоров'я - це той напрям діяльності, який забезпечує досягнення найвищих результатів при незначних грошових витратах. Гостра потреба у фахівцях, які спроможні забезпечити високу ефективність функціонування військово-медичної служби та її подальшу професіоналізацію в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України, вимагає формування відповідних механізмів державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС.
Актуальність дослідження значною мірою зумовлюється й необхідністю виконання Державної програми реформування та розвитку ЗС України до 2011 р., Концепції основних напрямів будівництва та розвитку медичної служби 3С України, що вимагають наукового обґрунтування оптимізації системи формування кадрової політики медичної служби ЗС України як складової системи державного управління військовою охороною здоров'я.
Про важливість наукового пошуку у сфері управління військовою медициною як системою свідчать численні роботи українських авторів М.І. Бадюка, В.Я. Білого, М.П. Бойчака, М.М. Вовкодава, В.І. Варуса, В.В. Вороненка, Л.А. Голика, А.І. Єни, Ф.М. Левченка, В.П. Мегедя, В.В. Паська, Я.Ф. Радиша, О.О. Сохіна, В.Д. Юрченка та російських фахівців у галузі військової медицини Б.В. Гайдара, І.Ю. Бикова, О.С. Лобастова, Г.К. Максимова, В.П. Столяра, І.М. Чижа, А.М Шелепова та ін. Проте, незважаючи на широкий їх спектр, теоретичні та практичні аспекти формування та управління кадровим потенціалом медичної служби ЗС України досліджені недостатньо.
Указане свідчить про необхідність комплексного аналізу сутності та особливостей формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в сучасних умовах та управління ним як основи наукового обґрунтування та визначення напрямів його оптимізації з метою реалізації державної політики України в галузі військової охорони здоров'я.
Актуальність проблеми удосконалення державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України, її теоретична і практична значущість, недостатня розробленість стосовно сучасних тенденцій розвитку військово-медичної науки і практики, необхідність глибокого осмислення та використання зарубіжного досвіду у цій сфері зумовили вибір теми дослідження, визначили його мету і завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі управління охороною суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України у межах комплексного наукового плану й відповідно до наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР № 0200U004103) і Програми фундаментальних і наукових робіт МО України та Державної програми будівництва і розвитку ЗС України, комплексного проекту Департаменту охорони здоров'я МО України “Проект концепції моделі медичної служби ЗС України зразка 2011 року”, програми наукових досліджень МО України “Про проведення науково-практичних робіт для створення загальнодержавної системи екстреної медичної допомоги в Україні”, у підготовці та здійсненні яких автор брав участь як керівник органу кадрової роботи і підготовки медичного персоналу ЗС України
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування засад державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України й розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації механізмів державного управління даною сферою.
Для досягнення мети дослідження поставлені такі завдання:
обгрунтувати сутність європейської та євроатлантичної інтеграції медичної служби ЗС України;
здійснити системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного і зарубіжного досвіду формування кадрового потенціалу військово-медичної служби та управління ним;
визначити програмно-цільову структуру, механізми й етапність дослідження;
уточнити зміст поняття “кадрова політика військово-медичної служби”;
встановити фактори та умови, що впливають на формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України;
дослідити існуючу систему формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України та управління ним і визначити її відповідність завданням військово-медичної служби в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України;
розкрити сутність та механізми державного управління системою підготовки і професійного удосконалення військових лікарів та керівників військово-медичної служби ЗС України;
обгрунтувати концепцію оптимізації системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Об'єкт дослідження - медична служба ЗС України.
Предмет дослідження - механізми державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що науково обґрунтована і впорядкована система державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції сприятиме більш ефективному використанню наявних кадрових ресурсів для забезпечення високої якості медичної допомоги і зміцнення професійного здоров'я військовослужбовців, що, в свою чергу, гарантуватиме належну боєздатність ЗС України як важливої складової національної безпеки.
Методи дослідження. Для реалізації визначених у дисертаційному дослідженні мети й завдань застосовувався комплекс взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об'єктивних та достовірних результатів.
Теоретичною основою дослідження слугував системний підхід, що дав змогу здійснити аналіз державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України як цілісної динамічної системи, розглянути взаємозв'язок та взаємодію її елементів. Водночас з допомогою системного підходу було визначено місце та роль системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби в загальній системі медичного забезпечення ЗС України.
Методологічною базою дослідження є комплекс методів, що дали змогу зібрати та систематизувати емпіричну інформацію; проаналізувати становлення, сучасний стан системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України, а також спрогнозувати її розвиток. У процесі узагальнення та аналізу інформації використовувалися статистичний і соціологічний методи, метод експертних оцінок, структурно-логічний, аналітичний та бібліосемантичний методи.
Указані вище наукові методи застосовувалися для визначення рівня укомплектованості медичної служби ЗС України військово-медичними кадрами, обсягів і якості підготовки медичного персоналу.
З допомогою історичного методу вивчалися закономірності розвитку кадрового потенціалу медичної служби ЗС України в минулому для правильного розуміння його сучасного стану та прогнозування на цій підставі тенденцій подальшого розвитку та еволюції.
Крім того, у дисертації використано: абстрактно-логічний метод - для теоретичного і методологічного узагальнення, системно-аналітичний - для розробки концептуальних положень щодо вдосконалення системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Формулювання висновків, рекомендацій і визначення шляхів подальшого розвитку системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил України потребувало використання прогностичних методів, зокрема, моделювання та узагальнення незалежних характеристик.
Наукове дослідження проводилося впродовж 1992-2003 рр. на базі Головного військово-медичного управління МО України та військових лікувально-профілактичних та навчальних закладів.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України та основних напрямів його удосконалення. Зокрема, у дисертації
вперше:
проведено системний аналіз потреби, джерел і механізмів формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України та управління ним;
уточнено зміст поняття “кадрова політика військово-медичної служби”;
обґрунтовано необхідність розробки й впровадження системи формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України як важливого механізму державного управління реформуванням військово-медичної служби та управління ним;
визначено зміст, періодичність та особливості підготовки і професійного вдосконалення військово-медичного персоналу та керівників військово-медичної служби ЗС України;
обгрунтовано концепцію оптимізації системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України військово-медичними фахівцями як основу державного управління реформуванням військово-медичної служби;
удосконалено:
підходи до визначення напрямів реформування медичної служби ЗС України;
порядок формування та підготовки кадрового резерву;
систему та зміст підготовки офіцерів медичної служби запасу;
кадрову роботу в медичній службі ЗС України;
дістали подальшого розвитку:
трансформація завдань і функцій органів державної влади, зокрема Департаменту охорони здоров'я МО України, з метою наближення до відповідних стандартів ЄС та НАТО;
напрями зміни чинного законодавства України у сфері медичного забезпечення військовослужбовців з включенням до нього найважливіших європейських стандартів щодо військово-медичної служби.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та науково обґрунтовані дисертантом наукові положення сприяли:
а) впровадженню:
розрахунків перспективної потреби медичної служби ЗС України у медичних фахівцях різних спеціальностей та щорічного визначення кількісних показників і структури державного замовлення на підготовку військово-медичного персоналу в практичну діяльність кадрових органів МО України;
системи перепідготовки та підвищення кваліфікації медичного персоналу ЗС України на базі Української військово-медичної академії;
б) розробці планів перепідготовки та підвищення кваліфікації медичного персоналу ЗС України;
в) створенню системи добору, підготовки та перепідготовки військово-медичного персоналу.
Розроблені та науково обґрунтовані в дисертації положення, висновки й рекомендації застосовуються в повсякденній практичній діяльності органів управління медичною службою ЗС України з метою вдосконалення процесу державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України.
Вони реалізовані в:
наказах Міністра оборони України від 26 січня 1996 р. № 16 “Про тимчасове заміщення вакантних посад офіцерського складу у військово-медичних, військово-навчальних закладах, військових частинах ЗС України”; від 25 квітня 1998 р. № 176 “Про затвердження Інструкції про порядок присвоєння кваліфікаційних категорій військовослужбовцям медичних і фармацевтичних спеціальностей”; від 12 березня 1999 р. № 81 “Про затвердження Норм забезпечення медичною технікою та спеціальним майном кафедр екстремальної і військової медицини вищих медичних закладів освіти України”; спільному наказі Міністерства оборони України, Міністерства освіти і науки України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2003 р. № 31/68/53 “Про удосконалення системи підготовки офіцерів медичної служби запасу”; щорічних спільних наказах Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України щодо визначення державного замовлення на підготовку військових фахівців для ЗС України від 29 травня 2001 р. № 7/20т, від 10 червня 2002 р. № 11/9т та від 20 червня 2003 р. № 8/8т (довідка № 231/5/5044 від 23 листопада 2005 р. та довідка № 1095 від 23 листопада 2005 р.);
у звітах про результати виконання науково-дослідної роботи “Наукове обґрунтування і розробка організаційних та економічних принципів функціонування системи медичного забезпечення Збройних Сил України в повсякденних та надзвичайних умовах” (шифр “Система”, номер державної реєстрації 0198 U 001269), проміжному за перший етап - 1998 р., за другий етап - 2000 р., які використані під час підготовки “Керівництва з медичного забезпечення ЗС України” (акт впровадження від 23 листопада 2005 р.).
Матеріали дисертації використовуються:
в Українській військово-медичній академії у процесі підготовки й підвищення кваліфікації медичного персоналу, у тому числі керівників медичної служби ЗС України (довідка № 915 від 23 листопада 2005 р.);
у Головному військовому клінічному госпіталі МО України при розрахунках потрібної кількості медичного персоналу та встановленні оптимального співвідношення між кількістю середнього медичного персоналу та лікарями, під час добору та розстановки медичних кадрів та атестації медичного персоналу військових госпіталів та інших лікувально-профілактичних закладів і установ ЗС України (довідка № 1/3201 від 23 листопада 2005 р.);
Відділенням підготовки помічників військових лікарів Вінницького медичного коледжу під час підготовки вищезгаданих фахівців (довідка № 90 від 24 листопада 2005 р.);
на кафедрах медицини катастроф та військової медицини вищих медичних (фармацевтичних) навчальних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації у процесі підготовки офіцерів медичної служби запасу, військово-медичної та військово-спеціальної підготовки інтернів, слухачів і студентів (акт впровадження № 59/1924 від 24 листопада 2005 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею і містить отримані особисто автором нові результати в галузі науки державного управління, що вирішують важливе наукове завдання: обґрунтування теоретико-методологічних та практичних засад державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані окремі наукові статті.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень оприлюднені:
на міжнародному рівні: конференції з питань військово-медичної освіти (Мінськ, 2000); “Управління ресурсами охорони здоров'я” (Київ, 2001); конференціях “Україна - США: погляд у майбутнє” (Канзас, 2001); “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (Київ, 2001); “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз” (Київ, 2002);
на всеукраїнських форумах: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія реалізації державних гарантій та забезпечення медичною допомогою населення України на засадах медичного страхування” (Ірпінь, 2001); науково-практичній конференції “Організаційно-методичні та правові засади і система підготовки військово-медичних кадрів в Україні” (Дніпропетровськ, 2001); Республіканській науково-методичній конференції “Питання викладання військових і військово-спеціальних дисциплін на кафедрах екстремальної і військової медицини медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації” (Чернівці, 2001); ХІІІ міжвузівській науково-методичній конференції Житомирського військового інституту радіоелектроніки імені С.П.Корольова “Проблеми удосконалення системи підготовки військових і цивільних фахівців в умовах подальшого реформування Збройних Сил України та інтеграції вітчизняної системи вищої освіти у європейський освітній простір” (Житомир, 2005).
Теоретичні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри організації медичного забезпечення ЗС Української військово-медичної академії (2002-2004 рр.) та кафедри управління охороною суспільного здоров'я НАДУ при Президентові України.
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані автором у 18 наукових працях, у тому числі сім у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг дисертації - 225 сторінок, з них основного тексту - 160 сторінок. Дисертація включає 11 додатків на 29 сторінках, 10 таблиць, 20 рисунків. Список джерел містить 328 назв на 36 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, ступінь наукової розробленості проблеми, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача і ступінь апробації результатів дослідження.
У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил України” - проведений аналіз стану дослідження проблеми державного управління системою формування кадрового потенціалу військово-медичної служби українськими науковцями та зарубіжними авторами.
Системний аналіз літературних джерел українських авторів стосовно механізмів державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України свідчить, що ступінь досліджень цієї проблеми не відповідає її місцю й ролі в системі забезпечення національної безпеки.
На основі згаданого аналізу висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи до формування та змісту кадрової політики медичної служби ЗС України відповідно до міжнародних норм, загальнодержавних вимог та особливості функціонування системи медичного забезпечення ЗС України в період її реформування. У розділі визначено, що основним інструментом удосконалення державного управління охороною здоров'я військовослужбовців ЗС України є ефективна законотворча та нормотворча діяльність органу управління військовою охороною здоров'я.
У науці вже склалося уявлення про те, що особистісний професійний потенціал керівника має складну структуру й характеризується тісною взаємодією всіх його елементів: кваліфікаційного, комунікативного, творчого, психофізіологічного, морального та освітнього. А критеріями оцінки рівня професійного потенціалу керівника слугують якісні характеристики його фізичних та інтелектуальних сил і творчої енергії в процесі управлінської діяльності. Це знаходить конкретний вияв у творчій активності керівника системи державного управління, його ставленні до роботи як вищої життєвої потреби. Ефективне використання особистісного професійного потенціалу державного службовця, який лежить в основі його управлінської діяльності, реалізується за трьома основними напрямами: створення необхідних умов для всебічного розвитку згаданого потенціалу; забезпечення умов для повної мобілізації потенціалу державних службовців з метою якісного виконання завдань, які стоять перед ними; постійний розвиток професійних якостей керівників відповідно до стратегічних цілей держави.
У розділі визначена методологія дослідження, його програмно-цільова структура, сформульовані наукові завдання, етапність дисертаційної роботи та визначені основні напрями подальших досліджень. Так, дослідження проводилося в п'ять основних етапів. На першому етапі здійснювався вибір напряму дослідження, визначені мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, його концепція та можливі джерела інформації. На другому етапі проводився системний аналіз стану державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України та досліджувалися особливості підходів Департаменту охорони здоров'я МО України до управління цією сферою діяльності. На третьому етапі після уточнення формулювання поняття “кадрова політика військово-медичної служби” як категорії державного управління охороною здоров'я в ЗС України оцінювалась відповідність існуючих механізмів державного регулювання розвитку системи формування кадрового потенціалу для військово-медичної служби, що задекларовані державною політикою України в галузі військової медицини. Основними джерелами інформації стали офіційні документи МО України (понад 320 джерел). Для вирішення завдань на цьому етапі дослідження використовувалися методи функціонально-структурного аналізу, соціологічного та системного підходу. На четвертому етапі вивчалася існуюча система формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України, управління ним та визначалася її відповідність завданням військово-медичної служби в умовах євроатлантичної інтеграції України. На заключному, п'ятому, етапі здійснювалося дослідження змісту та особливостей підготовки і професійного удосконалення військових лікарів та керівників військово-медичної служби ЗС України, обґрунтування концепції оптимізації системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України і практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення державного управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України та узагальнення отриманих результатів.
Установлено, що в контексті проблематики дисертації подальшого дослідження потребують: створення й функціонування державного апарату управління кадровою роботою військово-медичної служби; генезис, сучасний стан та перспективи державного управління всіма складовими системи медичного забезпечення ЗС України; місце і роль військової медицини в системі загальнонаціональних медичних ресурсів України тощо.
У другому розділі - “Зміст, принципи і шляхи формування кадрової політики медичної служби Збройних Сил України та механізми державного управління кадровою роботою” - встановлено, що реформування системи медичного забезпечення ЗС відбувається в умовах обмеженості ресурсів (матеріальних та людських), недостатнього фінансування, відсутності науково обґрунтованих сучасних форм медичного забезпечення та недосконалості системи управління медичним забезпеченням.
Визначено, що головна мета реформування медична служба ЗС України - створення сучасної, високоефективної, економічно доцільної системи медичного забезпечення ЗС України, що повністю відповідатиме її завданням у мирний і воєнний час. За таких обставин особливого значення набуває виважена кадрова політика медичної служби ЗС України як одна з основних складових системи державного управління медичними ресурсами.
Державна кадрова політика військово-медичної служби - це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов'язань щодо забезпечення ЗС України висококваліфікованими медичними фахівцями шляхом реалізації сукупності політичних, економічних, правових та наукових методів і критеріїв роботи з медичним персоналом.
Кадрова політика в медичному забезпеченні має велике значення у зв'язку зі зміною нормативно-правових основ медичного забезпечення, підвищенням ролі медичної служби в охороні здоров'я військовослужбовців та підтриманні боєздатності ЗС України.
Основними напрямами кадрової політики медичної служби ЗС України є створення оптимальної професійної та ефективної організаційно-штатної структури медичної служби ЗС України, залучення до реформування медичного забезпечення та формування оптимальної системи охорони здоров'я військовослужбовців, найбільш досвідчених фахівців охорони здоров'я України, комплектування військово-медичних закладів та органів управління медичної служби ініціативними та компетентними кадрами, які визнають необхідність якісних і структурних змін у медичному забезпеченні та можуть впровадити їх у життя, безперервне удосконалення та оновлення кадрового складу медичної служби, підвищення професіоналізму та відповідальності керівного складу медичної служби.
За своїм змістом кадрова політика у військовій медицині спрямована на вирішення таких завдань: визначення потреби ЗС України у військово-медичних спеціалістах, створення оптимальної професійної та ефективної організаційно-штатної структури медичної служби ЗС, забезпечення належного рівня і якості укомплектованості ЗС України медичним персоналом; цілеспрямоване й збалансоване формування та підготовка кваліфікованих медичних кадрів, безперервне підвищення їх кваліфікації й професійної майстерності; добір та розстановка медичного персоналу, раціональне використання медичних фахівців, моральне та матеріальне стимулювання їх професійної діяльності, розвиток індивідуальних здібностей; організацію кадрової роботи, формування та розвиток комплексної системи управління медичними ресурсами.
Урахування методологічних підходів багатьох дослідників (В.Д. Бакуменко, 2001; Н.Р. Нижник, 1999; О.Г. Осауленко, 2002, Я.Ф. Радиш, 2003 та ін.) до тлумачення окремих понять категорійного апарату державного управління стали підставою для розкриття автором сутності державного управління військово-медичними кадрами як процесу керування системою формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України (планування, оцінка, добір, підготовка та безперервна освіта медичного персоналу), що спрямований на раціональне його використання та підвищення ефективності системи охорони здоров'я військовослужбовців.
У розділі обґрунтовано, що створення системи безперервної медичної освіти зумовлено потребами сучасної медицини, характерною ознакою якої є стрімкий розвиток медичних технологій і певний рівень підготовки лікарів. Так, необхідність постійної періодичної перепідготовки та підвищення кваліфікації медичного персоналу зумовлюється: постійними змінами та незавершеністю системи законодавчого нормативно-правового й фінансово-економічного регулювання діяльності військово-медичної служби; постійними структурними змінами в системі охорони здоров'я військовослужбовців; загальнодержавними вимогами до професійної діяльності медичних фахівців, якими передбачено, що кожні п'ять років лікарям необхідно підвищити або підтвердити лікарську категорію (у разі невиконання цієї вимоги лікар позбавляється права на самостійну лікарську діяльність); інтеграційними процесами до ЄС, реформуванням українського суспільства, динамікою інформаційного простору та розвитком інформаційних технологій.
У розділі підкреслюється, що найбільш важливим та відповідальним завданням системи військово-медичної освіти на сьогодні є підготовка керівників медичної служби ЗС України. Ефективне державне управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України дає можливість сформувати досконалу організаційно-штатну та професійну структуру медичної служби ЗС України, яка має забезпечувати: конституційне право військовослужбовця як громадянина України на якісну, своєчасну і безкоштовну медичну допомогу; ефективність системи медичного забезпечення ЗС України з мінімальною кількістю персоналу та при належному рівні медичної допомоги; постійну бойову готовність медичної служби для надання медичної допомоги під час стихійних лих, природних та техногенних катастроф, в екстремальних ситуаціях та в особливий період; можливість швидко та без додаткових витрат і довготривалої допідготовки залучатись до виконання міжнародних миротворчих місій; мобілізаційну готовність медичної служби, а саме можливість швидкого розгортання достатньої кількості військово-медичних частин та закладів в особливий період, витрачаючи мінімальний час на їх підготовку до використання за призначенням.
Доведено, що основним принципом формування кадрової політики медичної служби ЗС України є першочергова увага до добору та розстановки керівного складу військово-медичної служби, що передбачає: постійне і своєчасне оновлення керівних кадрів медичної служби; підвищення рівня теоретичної підготовки фахівців, забезпечення та контроль їх професійного становлення; принциповий підхід до відбору кандидатів для призначення на керівні посади на основі альтернативності кандидатур; підвищення відповідальності посадових осіб за стан справ у підпорядкованому закладі (підрозділі); вжиття практичних заходів щодо підвищення ролі та покращання організації роботи органів управління медичною службою.
У розділі показано, що реалізація принципів та заходів кадрової політики військово-медичної служби підвищує ефективність діяльності системи медичного забезпечення ЗС України, що, у свою чергу, зумовлює необхідний рівень і якість медичної допомоги та професійного здоров'я військовослужбовців.
У третьому розділі - “Концепція оптимізації системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби Збройних Сил України” - на підставі аналізу тенденцій реформування ЗС України та військово-медичної служби визначено зміст та обґрунтовано концепцію оптимізації системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції України.
Державне управління системою кадрового потенціалу медичної служби ЗС України здійснюється шляхом: розробки та впровадження організаційно-штатної структури; формування професійної структури; управління службовою кар'єрою медичного персоналу; визначення джерел та шляхів комплектування служби медичним персоналом.
У процесі дослідження було встановлено, що основними складовими концепції оптимізації системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України є: мета та завдання реформування системи кадрового забезпечення охорони здоров'я військовослужбовців МО України; чинники, що впливають на формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України; основні домінанти розвитку системи державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України, упровадження яких у практичну діяльність кадрових служб може реально сприяти формуванню системи медичного забезпечення ЗС України зразка 2011 р.; професійна модель керівника кадрового органу медичної служби ЗС України.
Обґрунтовано, що перехід ЗС України до професійної армії і, як наслідок, повна заміна військовослужбовців строкової служби на військовослужбовців контрактної служби, крім загального зменшення чисельності українського війська, приведе до меншого завантаження військових лікувально-профілактичних закладів і підрозділів, що, у свою чергу, за існуючих принципів побудови організаційно-штатної структури та загальної системи лікувально-профілактичних закладів зумовить необхідність їх скорочення. В результаті таких організаційно-штатних змін значно зменшиться чисельність офіцерів медичної служби та всього медичного персоналу госпітальної ланки.
Важливим результатом дисертаційного дослідження є обґрунтована автором орієнтовна перспективна чисельність медичної служби ЗС України на 2003-2005 та 2010 рр. і розрахунок потреби у військово-медичних фахівцях для ЗС України до 2010 р. Ці показники стали основою щорічного формування державного замовлення на підготовку медичних фахівців для ЗС України та кадрової роботи в медичній службі ЗС України.
Доведено, що в умовах пропорційного скорочення штатної чисельності медичної служби відповідно до державних програм реформування ЗС України, чинного законодавства у військової сфері та виконання затвердженого державного замовлення до 2006 р. військово-медична служба буде цілком укомплектована офіцерами медичної служби. Обсяги ж державного замовлення на підготовку офіцерів медичної служби будуть значно меншими, а їх структура визначатиметься професійною структурою медичної служби ЗС України.
На сьогодні основним джерелом поповнення медичної служби фахівцями відповідних спеціальностей і кваліфікації є підготовка їх необхідної кількості у вищих навчальних та військово-навчальних закладах України. Керівництво медичної служби ЗС України має можливість використовувати і такі форми комплектування, як призов офіцерів медичної служби запасу, продовження терміну служби офіцерському складу медичної служби понад граничний вік та тимчасове заміщення вакантних посад офіцерського складу у військових частинах і військово-медичних закладах працівниками ЗС України із числа офіцерів запасу або у відставці в порядку, визначеному наказом Міністра оборони України від 26 січня 1996 р. № 16 “Про тимчасове заміщення вакантних посад офіцерського складу у військово-медичних, військово-навчальних закладах, військових частинах ЗС України”.
Установлено, що використання цивільних фахівців, зарахування офіцерів медичної служби запасу на військову службу за контрактом та продовження терміну перебування на військовій службі досвідчених офіцерів понад граничний вік дає змогу значно зменшити витрати МО України на підготовку військово-медичного персоналу. Водночас планова підготовка кадрових офіцерів у вищих військово-начальних закладах МО України забезпечує необхідний рівень готовності медичної служби ЗС України до виконання завдань за призначенням.
Державне управління системою формування кадрового потенціалу медичної служби здійснюється через розробку та реалізацію сформованої кадрової політики медичної служби ЗС України, яка дає можливість чітко усвідомити кінцеву мету реформування та створення системи медичного забезпечення ЗС України, а саме моделі професійної та організаційно-штатної структури медичної служби, її мобілізаційного потенціалу. Використання єдиних принципів кадрової роботи сприяє досягненню взаєморозуміння керівництва військово-медичної служби та медичного персоналу в процесі реформування системи медичного забезпечення. Єдині підходи у роботі з персоналом дають змогу координувати діяльність різних військово-медичних закладів та органів управління медичним забезпеченням для досягнення поставленої мети.
Ефективність державного управління процесом формування кадрового потенціалу медичної служби ЗС України зумовлюється наявністю: досконалої нормативно-правової бази щодо регулювання роботи з медичними кадрами; розгорнутих освітньо-кваліфікаційних характеристик на фахівців військово-медичної служби; посадових інструкцій на кожну посаду; кваліфікаційних вимог до кожної посади; стандартів надання медичної допомоги; кількісних показників для оцінки праці військових медиків; системи критеріїв оцінки професійних якостей медичних фахівців та механізму їх тестування при висуненні на посади; рейтингової (комплексної) системи оцінки персоналу; моделі формування медичного фахівця та його безперервного професійного зростання; гласності та прозорості процедур добору, розстановки і просування по службі медичного персоналу.
ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні на теоретичному рівні вирішено актуальне наукове завдання, що має важливе значення для розвитку вітчизняної науки державного управління, а саме: визначено та обґрунтовано концепцію оптимізації системи формування кадрових ресурсів медичної служби Збройних Сил України з огляду на наближення України до європейської спільноти та до Північно-Атлантичного альянсу.
Одержані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дають змогу дійти таких основних висновків та внести певні пропозиції.
1. Системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази, вітчизняного і зарубіжного досвіду, умов формування та управління кадровим потенціалом системи охорони здоров'я держави та медичної служби військових формувань свідчить, що державне управління кадровим потенціалом медичної служби ЗС України залишається надзвичайно важливою проблемою, що на сьогодні, незважаючи на значні наукові досягнення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і практиків, є недостатньо дослідженою. Особливого значення комплексне розв'язання цієї проблеми набуває в контексті європейської та євроатлантичної інтеграції України.
2. Обґрунтовано, що європейська та євроатлантична інтеграція ЗС України: сприятиме створенню єдиного медичного простору держави; активному залученню медичної служби ЗС України до медичного забезпечення національних і багатонаціональних військових контингентів під час проведення миротворчих операцій під егідою НАТО та ООН; доступу військово-медичної служби до сучасних медичних технологій.
3. Установлено, що реформування системи медичного забезпечення ЗС України необхідно розглядати як процес, що відбувається в умовах динамічних змін самих Збройних Сил, на майбутню модель яких впливають загальносвітові тенденції та тенденції розвитку України. Система медичного забезпечення ЗС України розглядається як підсистема двох систем: загальнодержавної системи охорони здоров'я та системи безпеки і оборони держави. Аналіз тенденцій реформування ЗС України (розширення функцій, зменшення їх чисельності; структурна перебудова; зміна джерел, форм, методів комплектування та структури особового складу) свідчить про необхідність удосконалення організаційних форм медичного забезпечення, формування нової організаційно-штатної та професійної структури медичної служби ЗС з одночасною оптимізацією чисельності.
4. Визначено, що в процесі реформування Збройних Сил в умовах стратегічного курсу на інтеграцію України до Північно-Атлантичного альянсу особливого значення набуває досконала кадрова політика медичної служби ЗС України як одна з основних складових системи державного управління медичними ресурсами. Доведено, що державна кадрова політика військово-медичної служби - це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов'язань щодо забезпечення ЗС України висококваліфікованими медичними фахівцями шляхом реалізації сукупності політичних, економічних, правових та наукових методів і критеріїв роботи з медичним персоналом.
5. Розкрито сутність державного управління системою кадрового забезпечення медичної служби ЗС України як процесу планування, підготовки, оцінки та безперервної освіти медичного персоналу, що спрямований на раціональне його використання з метою підвищення ефективності системи охорони здоров'я військовослужбовців та механізмів державного управління кадровими ресурсами медичної служби ЗС України, яка включає: добір, розстановку та переміщення медичного персоналу; визначення оптимальної професійної та організаційно-штатної структури військово-медичної служби; контроль якості надання медичної допомоги та ефективності використання медичних ресурсів, матеріальне і моральне стимулювання професійної діяльності медичних фахівців; створення сприятливих умов для розвитку професійного рівня медичного персоналу, їх творчого потенціалу та забезпечення соціального захисту.
6. Сформульовано концепцію оптимізації державного управління формуванням кадрового потенціалу медичної служби ЗС України. Основними механізмами цієї концепції є: мета та завдання реформування системи державного управління кадровим забезпеченням медичної служби ЗС України; чинники, що впливають на формування кадрового потенціалу військово-медичної служби; основні домінанти розвитку системи державного управління формуванням кадрового потенціалу та шляхи її оптимізації; професійна модель сучасного фахівця з державного управління кадровим забезпеченням медичної служби ЗС України (складові професійної характеристики фахівців, особливості підготовки та управління комплектуванням посад).
7. Отримані результати сприяли визначенню напрямів структурної перебудови охорони здоров'я військовослужбовців МО України, здійсненню практичних кроків з реформування системи медичного забезпечення ЗС України, створенню нової організаційно-штатної та професійної моделі військово-медичної служби, підвищенню її ефективності та якісних показників діяльності лікувально-профілактичних закладів МО України, якості надання медичної допомоги, лікування та медичної реабілітації особового складу ЗС України.
9. На підставі отриманих наукових результатів виконаного дослідження можна сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування системи державного управління формуванням кадрового потенціалу:
в умовах європейської та євроатлантичної інтеграції необхідно створити правові та організаційні засади гармонізації українського законодавства з військовою та військово-медичною політикою Європейського Союзу та НАТО. Поступове впровадження у ЗС України військових та військово-медичних стандартів НАТО є одним з ключових моментів щодо подальшого розвитку організації охорони здоров'я військовослужбовців МО України;
з метою підготовки для військово-медичної служби України фахівців-професіоналів у галузі кадрового менеджменту доцільно на базі Української військово-медичної академії запровадити спецкурс з підготовки працівників для роботи в кадровому апараті.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
державний кадровий медичний служба
1. Жаховський В. Підготовка менеджерів для медичної служби Збройних Сил України // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 1. - С. 137-139.
2. Жаховський В.О. Державне управління охороною здоров'я військовослужбовців Збройних Сил України // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. пр. ХРІДУ НАДУ: У 2 ч. - Х., 2005. - № 2. - Ч. 2. - С. 229-237.
3. Жаховський В., Радиш Я., Голик Л., Камалов Р. Управління кадровим забезпеченням військових лікувально-профілактичних закладів // Зб. наук. пр. УАДУ. - К., 2002. - Вип. 2. - С. 108-120. - Авторські - с. 110-116.
4. Бадюк М., Жаховський В., Філіпішин В. Державне управління реформуванням системи медичного забезпечення Збройних Сил України // Вісн. УАДУ. - 2001. - № 4. - С. 240-243. - Авторські - с. 242-243.
5. Камалов Р., Лихота А., Жаховський В. Державне управління підготовкою військових стоматологів в Україні // Зб. наук. пр. УАДУ. - К., 2002. - Вип. 1. - С. 169-174. - Авторські - с. 173-174.
6. Радиш Я., Голик Л., Хижняк М., Жаховський В. Стан амбулаторно-поліклінічної допомоги в Київському військовому гарнізоні: думка лікарів та пацієнтів (до проблеми державного управління охороною здоров'я в єдиному медичному просторі України) // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - О.: ОРІДУ УАДУ, 2002. - Вип. 11. - С. 231-248. - Авторські - с. 235-243.
7. Радиш Я., Жаховський В. Принципи та шляхи раціонального відбору управлінських кадрів для охорони здоров'я України (до проблеми реформування державного управління національною системою охорони здоров'я) // Вісн. УАДУ. - 2002. - № 4. - С.320 - 328. - Авторські - с. 324 - 328.
8. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф., Жаховський В.О. Менеджмент у військовій медицині: теорія і практика: Монографія / Передм. і заг. ред. проф. В.Я. Білого. - О.: Укрморінформ, 2003. - 282 с. (Сер. “Порадник військ. лікаря”). - Авторські - с. 91-120; 160-186.
9. Korolev V.V., Varus V.I., Zhakhovsky V.O. and Volyansky A.V. Theoretical and Organizational Aspects of Professional and Psychophysiological Selection of Military Servicemen in Armed Forces of Ukraine // Papers RTO Human Factors and Medicine Panel NATO “Officer Selection”, August 2000, Hull (Quebec), Canada, RTO-MP-55. - P. 22-1 - 22-4.
10. Жаховський В.О. Проблеми та напрями розвитку військової освіти // Тези доп. ХІІІ міжвуз. наук.-метод. конф. Житомир. військ. ін-ту радіоелектроніки ім. С.П. Корольова. - Житомир: ЖВІРЕ, 2005. - Ч. І. - С. 44.
11. Радиш Я., Жаховський В. Державне управління військовою медициною в єдиному медичному просторі України // Стратегія реалізації державних гарантій та забезпечення медичною допомогою населення України на засадах медичного страхування: Зб. наук. пр. за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф., м. Ірпінь, 25-26 груд. 2001 р. - К., 2001. - С. 193-197. - Авторські - с. 195-196.
12. Радиш Я., Жаховський В. Кадрове забезпечення реформування охорони здоров'я в Збройних Силах України (до проблеми оптимізації державного управління охороною здоров'я в умовах адміністративної реформи в Україні) // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во УАДУ, 2001. - Т. 1. - С. 210-214. - Авторські - с. 213-214.
13. Термінологічний словник-довідник менеджера охорони здоров'я / Кол. авт.; Упоряд. - М.П. Бойчак, Я.Ф. Радиш; Передм. та заг. ред. - В.Я. Білий, Б.П. Криштопа. - К.: Преса України, 2001. - 240 с. - (Сер. “Порадник військ. лікаря”). - Авторські - с. 93 - 112.
14. Медична служба Збройних Сил України (довідкові матеріали та керівні документи) / Авт.-упоряд. - В.Я. Білий, М.П. Бойчак, Л.А. Голик, Я.Ф. Радиш, В.О. Жаховський: Передм. та заг. ред. проф. В.Я. Білого - К., 2001. - 220 с. - Авторські - с. 5-62; 115-213.
15. Порадник військовому лікарю (організація медичної служби частини у мирний час): Навч. посіб. / В.С. Тарасюк, В.О. Жаховський, М.В. Матвійчук та ін.; Заг. ред. - проф. В.В. Пасько - Вінниця, 2003. - 242 с. - Авторські - с. 13-22; 193-213.
16. Жаховський В.О. Актуальність та основні принципи формування концепції кадрової політики медичної служби Збройних Сил України // Сучасні аспекти військової медицини: Зб. наук. пр. ГВКГ МО України. - К., 2001. - Вип. 6. - С. 40-45.
17. Жаховський В.О. Основні напрями кадрової політики військово-медичної служби // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. тр. ГВКГ МО Украины. - К., 2000. - Вып. 5. - С. 47-57.
18. Вовкодав М.М., Жаховський В.О. Кадри як складова частина медичного забезпечення Збройних Сил України // Проблемы военного здравоохранения и пути его реформирования: Сб. науч. тр. - К.: Логос, 1997. - С. 21-23. - Авторські - с. 22-23.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Мета і принципи державної кадрової політики в Україні. Основні підходи до реформування державної служби в Україні. Формування кадрового резерву органів виконавчої влади. Роль Молодіжної адміністрації Івано-Франківської області у формуванні молодих кадрів.
дипломная работа [532,4 K], добавлен 20.01.2011Державна кадрова політика у сфері державної служби. Розробка концепції державної кадрової політики, визначення її змісту, системи цілей та пріоритетів. Механізми управління службовцями. Аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду роботи з кадрами.
реферат [26,4 K], добавлен 23.12.2010Державна кадрова політика: кадрова робота (забеспечення) державної служби в Україні. Правові засади, організаційна система кадрової роботи. Основні елементи роботи з кадрами в митній службі, їх характеристика, актуальні проблеми та шляхи їх вирішення.
курсовая работа [65,6 K], добавлен 18.02.2011Пошук оптимальної моделі консолідації фінансових ресурсів об'єднаних громад для ефективного забезпечення надання медичних послуг в Україні. Пропозиції щодо формування видатків бюджету громади на різні види лікування. Реформування сфери охорони здоров'я.
статья [33,7 K], добавлен 06.09.2017Основні завдання адміністративної реформи. Функції державної служби, удосконалення її правового регулювання. Формування системи управління персоналом та професійний розвиток державних службовців. Боротьба з корупцією як стратегічне завдання влади.
реферат [49,1 K], добавлен 06.05.2014Основи організації та управління системою охорони здоров’я. Органи державної виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Права громадян України на охорону здоров'я і медичну допомогу. Основні завдання і функції Міністерства охорони здоров'я України.
реферат [641,6 K], добавлен 10.03.2011Заснування Служби безпеки України (СБУ). Голова СБ України. Визначення правового статусу. Розміщення і компетенція Центрального управління СБУ. Взаємодія з Управлінням охорони вищих посадових осіб України. Нагляд за додержанням і застосуванням законів.
контрольная работа [21,1 K], добавлен 29.11.2014Діяльність державних та недержавних організацій і установ щодо охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров'я України та його основні завдання. Комітет з контролю за наркотиками, як орган виконавчої влади. Експертні функції закладів охорони здоров'я.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 02.02.2010Реалізація єдиної державної податкової політики. Державна податкова адміністрація України. Функції Державної податкової служби. Права податкової служби. Посадові особи органів Державної податкової служби України, їх завдання, функції та спеціальні звання.
контрольная работа [77,6 K], добавлен 19.09.2013Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Дозволені види медичної практики за спеціальностями. Надання документів та порядок державної акредитації закладу охорони здоров'я. Експертиза цілительських здібностей осіб.
реферат [36,2 K], добавлен 10.03.2011Дослідження організаційної структури державної служби зайнятості України як установи ринку праці, що забезпечує регулювання. Основні цілі і характеристика правових основ функціонування служби зайнятості. Аналіз функціональної структури управління ДСЗУ.
реферат [94,8 K], добавлен 29.04.2011Види держслужби. Загальна класифікація видів державної служби. Необхідність чіткого розмежування видів державної служби. Основні відмінності видів державної служби. Особливості мілітаризованої державної служби. Особливості цивільної державної служби.
контрольная работа [34,5 K], добавлен 20.05.2008Поняття, предмет, метод адміністративного права України. Поняття та принципи державної служби. Посада - головний компонент державної служби як юридичного інституту. Повноваження державного службовця. Підвищення кваліфікації державних службовців.
контрольная работа [22,8 K], добавлен 19.11.2011Співвідношення мети покарання і завдань українського кримінально-виконавчого законодавства. Особливості реформування кримінально-виконавчої служби України та системи управління органами і установами виконання покарань. Визначення виду виправної колонії.
контрольная работа [23,9 K], добавлен 17.04.2011Умови виникнення зобов'язань внаслідок заподіяння шкоди життю або здоров'ю громадян у результаті медичної помилки; механізми забезпечення права громадян на відшкодування шкоди. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів надання медичної допомоги.
курсовая работа [66,3 K], добавлен 20.08.2012Державна контрольно-ревізійна служба в Україні. Незалежний внутрішній фінансовий контроль від імені виконавчої гілки влади. Завдання служби та особливості її роботи. Фінансові санкції, що можуть застосовувати органи державної контрольно-ревізійної служби.
доклад [20,3 K], добавлен 17.11.2011Характеристика нормативно-правового регулювання діяльності державної служби. Матеріальне та соціально-побутове забезпечення державних службовців. Проходження державної служби в державних органах та їх апараті. Етапи та шляхи реформування державної служби.
курсовая работа [33,6 K], добавлен 16.09.2010Основні конституційні положення, які розкривають соціальний характер державної служби. Соціальний характер державної служби. Якості: політичними, професійними, моральні, фізичні, комунікабельні. Соціальний характер державної служби.
реферат [13,7 K], добавлен 12.04.2007Основні аспекти й тенденції реформування правоохоронних органів. Концепції проходження державної служби. Розгляд необхідність в оновленні й систематизації чинних нормативно-правових актів щодо статусу й організації діяльності правоохоронних органів.
статья [59,8 K], добавлен 17.08.2017Управління закладами охорони здоров'я за допомогою Конституції України та Верховної Ради. Роль Президента та Кабінету Міністрів в реалізації державної політики органами державної виконавчої влади. Підпорядкування в управлінні закладами охорони здоров'я.
реферат [30,0 K], добавлен 30.06.2009
