Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні

У ході дослідження встановлено, що списання грошових коштів з рахунку позичальника за його розпорядженням з метою їх перерахування для погашення позики недостатньо для підтвердження виконання позичальником свого зобов'язання. Воно вважається виконаним лише з моменту зарахування суми позики на рахунок позикодавця. До цього моменту на суму позики підлягають нарахуванню проценти, передбачені договором.

Встановлено відсутність в чинному законодавстві різного роду посилань на соціально-господарське призначення суб'єктивних прав, що було характерно досить тривалий час для нашого права, і зумовленої цим відсутності правових підстав для правового захисту позикових зобов'язань, які виникають із азартних ігор (карти, більярд, казино, парі тощо). У зв'язку з цим зроблено висновок про необхідність визнання дійсними і юридично захищеними державою позикових зобов'язань, виданих в результаті гри або парі; договорів позики, вчинених у зв'язку з грою.

У підрозділі 3.3 “Правові наслідки порушення договору позики” увага зосереджена на дослідженні підстав та умов відповідальності за неналежне виконання договору позики, аналізуються способи забезпечення та підстави припинення договору позики.

У ході дослідження встановлено, що підстави і умови відповідальності за договором позики визначаються загальними положеннями зобов'язального права, а щодо грошової позики - також з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними нормами, які встановлюють спеціальні правові наслідки невиконання чи неналежного виконання грошових зобов'язань, обумовлені тим, що гроші є особливий об'єкт правовідносин. По-перше, гроші завжди є замінними і постійно перебувають в обігу, а тому ст. 212 ЦК УРСР (ст. 627 ЦК України) встановлюється відповідальність боржника незалежно від його вини. По-друге, гроші мають властивості давати прирощення, наприклад, у разі їх внесення до банківських установ.

Тому за користування чужими грошовими коштами законом або договором може встановлюватися спеціальна плата у вигляді процентів. Крім того, такі проценти можуть встановлюватися також на випадок порушення грошового, у тому числі позикового зобов'язання.

Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів”. Наведена норма не дає безпосередньої відповіді щодо правової природи “річних”. В цивілістичній науці сформувалося в основному два погляди на цю проблему, а саме: а) річні проценти є мірою відповідальності; б) річні проценти є платою за користування чужими грошовими коштами.

Дана проблема залишилась невирішеною і судовою практикою. У своїх роз'ясненнях від 29.04.1997 р. “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань” Вищий арбітражний суд України (нині - господарський) зазначив, що пеню як один із видів неустойки необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Однак такі роз'яснення також не дають остаточної відповіді щодо правової природи “річних” процентів. Більше того, вони можуть дати підставу у разі невиконання грошового зобов'язання для стягнення передбаченої договором пені та річних в порядку ст. 214 ЦК УРСР, що фактично було б застосуванням за одне порушення двох майнових санкцій. Не очікується внесення однозначності у вирішення цього питання і у новому ЦК України, у п. 2 ст. 627 якого повністю відтворено норму ст. 214 ЦК УРСР.

Однак науковий аналіз буквального змісту ст. 214 ЦК УРСР і ст. 627 ЦК України, які вміщені у розділах, що стосуються відповідальності за порушення зобов'язань і крім того, ст. 627 ЦК України, яка має назву “Відповідальність за порушення грошового зобов'язання” дає підстави для висновку про те, що передбачені в них три проценти річних, які мають стягуватися у разі прострочення грошового зобов'язання однозначно є майновою санкцією як мірою цивільно-правової відповідальності неустоєчного типу.

Водночас, зміст зазначених статей побудований таким чином, що не дозволяє кредитору стягувати з боржника збитки, крім інфляційних сум, які можуть вважатися одним із різновидів збитків. Власне таким чином і тлумачилася норма ст. 214 ЦК УРСР в радянський період. Однак нині в період функціонування ринкової економіки інтереси кредиторів вимагають більш ефективного захисту. Тому п. 2 ст. 627 ЦК України доцільно було б викласти у такій редакції: Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, інших збитків (за винятком упущеної вигоди), а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Річні проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового позикового зобов'язання згідно зі ст. 214 ЦК УРСР виступають майновою санкцією, яка становить окрему, не тотожну збиткам та неустойці форму цивільно-правової відповідальності.

Зроблено висновок про те, що річні проценти мають заліковий характер щодо збитків та альтернативність вимог позикодавця-кредитора щодо стягнення процентів або неустойки (пені), зумовлених єдністю функцій стягнення збитків, пені та процентів річних як форм цивільної відповідальності.

Обгрунтовано, що застосування процентів річних має провадитися незалежно від вини позичальника-боржника, оскільки відповідальність за невиконання грошового позикового зобов'язання передбачає не тільки його реальне виконання, але й і сплату на користь позикодавця-кредитора певних майнових санкцій, а відповідальність за “неможливість виконання грошового зобов'язання” (ст. 212 ЦК УРСР) охоплює всі випадки безвинної відповідальності, - від простого випадку до непереборної сили.

У випадку порушення договору позики позичальником останній зобов'язаний сплатити позикодавцю проценти за користування чужими коштами, розмір яких встановлюється нормативними актами, а також проценти, розмір яких визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), яка існує у місці проживання позикодавця, а якщо позикодавцем є юридична особа, - у місці його знаходження, на день сплати позичальником суми боргу або його відповідної частини, якщо інше не передбачено договором позики або законом.

Особливість застосування способів забезпечення виконання зобов'язань за договором позики полягає в тому, що позикодавець має право вимагати забезпечення договору позики неустойкою (штрафом, пенею), заставою чи поручительством, оскільки зобов'язаною особою тут є лише позичальник. Договір позики не забезпечується завдатком, оскільки укладення договору позики підтверджується передачею предмету договору, а не видачею завдатку.

У ході дослідження встановлено, що позика є грошовим зобов'язанням і припиняється виконанням, тобто сплатою зобов'язаною особою суми заборгованості за договором позики.

Зобов'язання, яке випливає з договору позики, може бути припинено й за іншими підставами, передбаченими ЦК України, зокрема шляхом надання відступного за угодою між позикодавцем і позичальником, заліком зустрічної грошової вимоги.

У Висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові і практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції по вдосконаленню регулювання позикових відносин у цивільному праві та внесенню змін до законодавства України. Наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні особливостей правової природи, ознак договору позики та його місця в системі цивільно-правових зобов'язань з метою забезпечення інтересів учасників позикових відносин, що, в свою чергу, сприятиме розвитку грошового та майнового обігу.

Основні положення дисертації викладено в таких наукових працях:

1. Кривенда О. В. Еволюція позики в праві Стародавнього Риму // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 121. Правознавство. - Чернівці: Рута, 2001. - С. 50 - 54.

2. Кривенда О. В. Деякі аспекти поняття і правової природи позикових відносин // Підприємництво, господарство і право, вересень 2001, № 9 - С. 19 - 51.

3. Кривенда О. В. Визнання договору позики безгрошовим (безвалютність позики) // Підприємництво, господарство і право, листопад 2001, № 11. - С. 26- 28.

4. Кривенда О. В. Еволюція позики: досвід права Стародавнього Риму // Підприємництво, господарство і право, січень 2002, № 1. - С. 53 - 55.

5. Кривенда О. В. Об'єкт позики (цивільно-правова характеристика) // Підприємництво, господарство і право, лютий 2002, № 2. - С. 38- 41.

6. Кривенда О. В. Еволюція позики. Поняття позикових відносин. Правова характеристика договору позову / Цивільне право України. Підручник. За ред. проф. О. В. Дзери та проф. Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 330 - 367.

7. Кривенда О. В., Майданик Р. А. Відмежування позики від суміжних правових конструкцій / Цивільне право України. Підручник. За ред. проф. О. В. Дзери та проф. Н. С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 341 - 345 (у співавторстві).

Кривенда О. В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право, цивільний процес, сімейне право та міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних з регулюванням позикових відносин у цивільному праві. У дисертації досліджено основні етапи розвитку регулювання позики в Україні, визначено поняття та правову природу позикових відносин і позики, проблеми співвідношення позики з іншими суміжними правовими конструкціями в цивільному праві. Проведено класифікацію позикових відносин, запропоновано нове поняття позики як безоплатного або диспозитивно-оплатного договору.

Надана увага розробці конкретних практичних рекомендацій по застосуванню цивільного законодавства стосовно позикових відносин, запропоноване вирішення питань, що є спірними при визначенні процентів за користування позикою, наслідків порушення зобов'язань позичальником. Здійснено відмежування позики від кредитної угоди. Запропоновані пропозиції про внесення змін і доповнень до нового ЦК України, зокрема про поняття та форму договору позики, про підстави його недійсності.

Ключові слова: позикові відносини, позика, позичка, позикодавець, позичальник.

Кривенда О. В. Гражданско-правовое регулирование заемных отношений в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право, гражданский процесс, семейное право и международное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2003.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с регулированием заемных отношений в гражданском праве. В диссертации исследовано понятие и правовая природа заемных отношений и займа, проблемы сотношения займа с другими смежными правовыми конструкциями в гражданском праве. Проведено классификацию заемных отношений, предложено новое понятие займа как безвозмездного либо диспозитивно-оплатного договора.

Рассмотрены основные тенденциии виды заемных отношений, проведен анализ особенностей регулирования заемных отношений в гражданском праве Франции, Германии, Швейцарии, в общем праве Великобритании, США, Канады.

В диссертации исследованы понятие и элементы договора займа, уделено внимание анализу субъектного состава, основных прав и обязанностей участников договора займа. Заем рассматривается в диссертации как договор и как правовотношение. Особенность заемных отношений состоит в их проявлении одной из форм кредитования и, одновременном выполнении функций общих положений кредитных правоотношений.

Общие положения о кредитных обязательствах существуют в виде правил о займе, которые применяются к иным кредитным обязательствам, если иное не определено специальными правилами о кредитном договоре, товарном и коммерческом кредите.

В диссертации анализируются различные виды заемных отношений, предложена собственная классификация заемных отношений. Проведено классификацию заемных отношений по субъектам, объектам заемных отношений, целевой направленностью и предметом правового регулирования. По указанным критериям выделено четыре группы заемных отношений: займы непрофессиональных займодателей, займы небанковских финансово-кредитных организаций, займы банковских учреждений, кредитные операции, смежные с заемными.

Уделено внимание разроботке конкретных практических рекоммендаций по применению гражданского законодательства относительно заемных отношений, предложено решение вопросов, являющихся спорными при определении процентов за пользование займом, последствий нарушения обязательств заемщиком, оотграничении займа от кредитной сделки, внесено предложение о нотариальном оформлении договоров о займах на сумму свыше 10000 грн с участием граждан.

Ключевые слова: заемные отношения, заем, ссуда, заимодатель, заемщик.

Kryvenda O. V. The Civil Law Regulation of Loan Relations in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the candidate of legal sciences, specialization 12.00.03. - Civil Law, Civil Procedure, Family Law and International Private Law. - Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2003.

The dissertation contains analysis of theoretical and practical issues connected with regulation loan relations in Civil Law. The dissertation explores the main stages of development of regulation of the loan in Ukraine, the legal nature of loan relation is defined, problems of a correlation of the loan and other allied legal constructions in the civil law are researched.

The classification of loan relations has been carried out. The features of a loan contract and legal status of the participants of loan relations have been determined. The analysis of rights and obligations of the parties of loan contracts has been carried out.

Special attention is devoted to the development of specific practical recommendations for the improvement of the Ukrainian civil legislation concerning loan relation and loan contract.

Key words: loan relations, loan, creditor, borrower.

Размещено на Allbest.ru