Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Спеціальність 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність

Дзундза Володимир Васильович

Харків - 2005



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Ємельянов В'ячеслав Павлович, Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, головний науковий співробітник.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Навроцький В'ячеслав Олександрович, Львівський юридичний інститут МВС України, декан факультету №5;

кандидат юридичних наук, доцент Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідуючий кафедрою кримінального права та кримінології.

Провідна установа - Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан становлення України як правової держави характеризується спрямованістю держави на забезпечення прав і свобод людини, вільний і всебічний розвиток її особистості, а також виховання людини в дусі поваги до національних традицій та законодавства України. Згідно ст. 23 Конституції України кожна людина має право на розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Особлива увага приділяється забезпеченню гармонійного розвитку дітей та підлітків, захисту неповнолітніх від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток. У своїй діяльності в цьому напрямку Україна виходить з принципів і документів міжнародної спільноти й у першу чергу з положень Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. і ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. Відповідно до положень цієї Конвенції в Україні були розроблені та прийняті Національна програма „Діти України”, затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996р. №63/96, та Додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми „Діти України” на період до 2005 року, затверджені Указом Президента України від 24 січня 2001 р. №42/2001, в яких визначені основні напрямки державної політики стосовно розвитку дітей та заходи щодо профілактики злочинності, наркоманії, алкоголізму, запобігання дитячій бездоглядності, безпритульності, бродяжництву, жебрацтву, а також негативному впливу на свідомість дітей інформації, яка містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, пропагує антисоціальну поведінку. Захист дітей від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток має особливу значущість також у зв'язку з тим, що давно відома певна залежність злочинності загалом від злочинності неповнолітніх, яка сьогодні набула загрозливого розмаху. Особливого занепокоєння на цьому фоні викликає тенденція до зростання злочинності серед неповнолітніх. Так, за даними статистики, опублікованими Верховним Судом України, спостерігається постійна тенденція до збільшення серед засуджених неповнолітніх осіб. Якщо у 1992 році було засуджено 11625 неповнолітніх осіб, то у 2003 році - 21111. При цьому підліткова злочинність постійно молодшає, тобто постійно зростає як загальна кількість, так і питома вага неповнолітніх підлітків, які вчинили злочини у віці 14-15 років. Зростає й кількість неповнолітніх, які вчинили злочин у групі з участю дорослих, і якщо у 1992 році таких неповнолітніх було засуджено 2951 особа, то у 2003 році - 6532 осіб, тому підвищення ефективності боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність є однією з найактуальніших проблем сучасності.

Питання кримінально-правової та кримінологічної протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність розглядалися в працях багатьох вчених, особливо таких як Т.С. Барило, Ю.В. Баулін, М.М. Биргеу, М.І. Блум, Ф.Г. Бурчак, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.П. Ємельянов, О.М. Костенко, Л.М. Кривоченко, І.П. Лановенко, В.А. Ломако, П.С. Матишевський, Г.С. Мауленов, Г.М. Міньковський, В.О. Навроцький, В.К. Негоденко, А.П. Пермінова, А.А. Примаченок, Ю.Є. Пудовочкін; Г.В. Ткаченко, А.П. Тузов, Є.В. Фесенко, Н.С. Юзікова, С.С. Яценко та багатьох інших.

Праці цих авторів мають велике наукове та практичне значення, але у зв'язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України раніше сформульовані висновки та пропозиції потребують уточнення й доповнення. У 2002 році деякі аспекти цієї проблеми вивчала В.В. Вітвіцька в дисертаційному дослідженні за темою „Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх", у 2003 році ці проблеми аналізувала І.О. Топольскова в дисертаційному дослідженні „Кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність". У цих працях висвітлюється широке коло питань, але переважно в кримінологічному аспекті. Що ж стосується кримінально-правових характеристик, то в цих працях тією чи іншою мірою мова йде про втягнення неповнолітніх, передбачене ст. 304 КК України. Але в новому КК України відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність передбачена також в багатьох інших статтях, причому як основний склад злочину, так і як кваліфікуюча ознака.

Тому перед вченими-юристами постають нагальні завдання щодо систематичного аналізу нових аспектів проблеми, проведення суто кримінально-правових досліджень з метою розроблення кримінально-правових характеристик всіх діянь, передбачених статтями КК України, в яких встановлюється відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, визначення їх спільних рис та відмінностей та вдосконалення кримінального законодавства. Незважаючи на очевидну наукову і практичну значущість ця проблема ще не була об'єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ у межах державної Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, а також у межах Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна кримінально-правова розробка проблем відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань:

- простежити історію розвитку кримінального законодавства України про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;

- визначити сучасний стан кримінального законодавства з питань відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність в Україні та інших країнах;

- виявити підходи до досліджуваної проблематики, які мають місце у науковій літературі;

- охарактеризувати склади злочинів, які передбачають відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;

- з'ясувати об'єктивні та суб'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства.

Об'єктом дослідження є кримінально-правові засоби протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство України, кримінальне законодавство зарубіжних країн, система наукових поглядів і розробок цієї проблеми.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань, об'єкта та предмета дослідження. Діалектичний метод дозволив розглянути питання про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність через поглиблене вивчення узагальнених категорій кримінального права в їх взаємозв'язку і взаємообумовленості, в єдності і протилежності, у відносно статичному стані і водночас у розвитку. Історико-правовий метод було використано при з'ясуванні історичних витоків і генезису кримінально-правових норм про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. За допомогою порівняльного методу здійснено порівняння цих норм між собою та відповідними нормами кримінального законодавства інших країн. Формально-логічний (догматичний) метод дозволив проаналізувати досліджувані норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при їх конструюванні. За допомогою системно-структурного методу показано місце досліджуваних складів злочинів в системі кримінально-правових норм.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і проблемам боротьби зі злочинністю неповнолітніх, а також проблемам відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Правову базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України. У роботі також використані нові кримінальні кодекси країн близького зарубіжжя.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним кримінально-правовим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність в світлі нового Кримінального кодексу України. На підставі всебічного аналізу положень колишнього та чинного законодавства України і країн близького зарубіжжя у ній висунуто низку нових у концептуальному плані положень.

1. Вперше визначені дві тенденції розвитку кримінального законодавства України та країн близького зарубіжжя про відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальні дії: тенденція до зменшення спеціальних норм аж до повного виключення з Кримінального кодексу і тенденція до збільшення спеціальних норм за наявністю в кодексі загальної норми або двох норм загального характеру.

2. Вперше встановлено, що наразі українське кримінальне законодавство характеризується тенденцією до збільшення спеціальних норм про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину чи інших антигромадських дій, внаслідок чого в чинному КК України містяться одна загальна норма (ст. 304 КК) і дванадцять спеціальних норм, з котрих дві передбачені на рівні самостійного складу злочину (ст.ст. 323; 324 КК) і десять - на рівні кваліфікуючої ознаки деяких конкретних складів злочинів (ч. 2 ст. 181; ч. 3 ст. 300; ч. 3 ст. 301; ч. 3 ст. 302; ч. 3 ст. 303; ч. 2 ст. 307; ч. 3 ст. 307; ч. 3 ст. 309; ч. 2 ст. 315; ч. 2 ст. 317 КК), але в Україні був і такий період, коли мала місце інша тенденція.

3. Вперше у порівняльному аспекті розглянуто об'єктивні та суб'єктивні ознаки складів злочинів, передбачених в загальних та спеціальних нормах КК України та країн близького зарубіжжя відносно відповідальності за втягнення неповнолітніх, і встановлено недоліки цих норм.

4. Вперше з урахуванням об'єктивних та суб'єктивних ознак спеціальних норм про відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальні дії встановлена їх недосконалість і суперечливість, особливо тих норм, які передбачені на рівні кваліфікуючої ознаки деяких складів злочинів, та зроблено висновок про необхідність виключення їх з Кримінального кодексу України і концентрацію ознак усіх цих діянь у загальній нормі - ст. 304 КК, що дозволить набути закону точності, логічної завершеності й безпробільності, а також передбачити єдині для всіх видів втягнення неповнолітніх кваліфікуючі ознаки складу злочину й оптимальні санкції.

5. Обґрунтовано недоцільність розподілу єдиної загальної норми (ст. 304 КК України) на дві норми загального характеру та представлено авторський варіант назви, диспозиції, кваліфікуючих ознак і санкцій цієї статті, а також запропоновано відповідні зміни до статей 323 і 324 КК України.

6. Вперше виділені та окремо розглянуті такі категорії, що характеризують втягнення неповнолітніх у протиправні дії, як сутність, форми, способи та види втягнення.

7. Обґрунтовано, що при втягнені неповнолітніх у пияцтво, у заняття жебрацтвом чи азартними іграми вимога закону про систематичність дій повинна пов'язуватись не тільки з діями винної особи, але й з діями неповнолітнього, в якого бажання займатися антигромадськими діями може виникнути не тільки внаслідок неодноразових утягнень, але й внаслідок певного одноразового впливу.

8. Вперше обґрунтовано і запропоновано уточнити в диспозиції ст. 304 КК України формулювання відносно втягнення неповнолітніх у заняття азартними іграми вказівкою на те, що відповідальності підлягає втягнення в азартні ігри, які тягнуть за собою виникнення матеріальних або інших зобов'язань антигромадського характеру, а також обґрунтована необхідність криміналізації втягнення неповнолітніх у бродяжництво.

9. Наведено додаткові аргументи, що вина суб'єкта злочину стосовно дій з втягнення неповнолітнього в антисоціальну поведінку та їх наслідків може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом, а щодо факту неповноліття втягуваного - як умислом (прямим чи непрямим), так і необережністю у вигляді злочинної недбалості.

10. Наведено додаткові аргументи на користь визнання суб'єктом втягнення неповнолітніх у будь-які злочинні чи інші антигромадські дії лише особи, яка досягла вісімнадцятирічного віку, і запропоновано таке положення прямо передбачити у ст. 304 КК України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації відносно кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність можуть бути використані: у правотворчості при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства; у правозастосовчій діяльності - для вирішення питань кваліфікації розглядуваних злочинів; у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та при викладенні курсу Загальної й Особливої частини кримінального права.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження включені до дисертації. Робота обговорена на засіданні кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ, схвалена і рекомендована до захисту. Основні положення дисертації і теоретичні висновки доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень”, яка відбулася 21-30 червня 2004 року у м. Дніпропетровськ; на міжнародній науково-практичній конференції „Перспективные разработки науки и техники”, яка відбулася 22 жовтня 2004 р. у м. Белгород (Росія), а також на Першій міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу”, яка відбулася12-15 листопада 2004 року в м. Дніпропетровськ.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Донецького національного університету та практичну діяльність органів прокуратури Донецької області, про що є відповідні акти впровадження.

Публікації. За результатами дослідження дисертантом опубліковано три статті у фахових наукових виданнях України, а також три тези доповідей.

Структура дисертації. Дослідження обсягом 189 сторінок (173 с. основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (всього 165 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, доцільність та ступінь розробленості; зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження.

Розділ 1. „Втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність як предмет кримінально-правової заборони” містить два підрозділи.

Підрозділ 1.1 „Розвиток кримінального законодавства з питань відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” присвячений історичному аналізу розвитку законодавства України та інших країн в цій сфері. Доведено, що законодавство з питань відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність характеризується наявністю двох протилежних тенденцій - тенденції до зменшення спеціальних норм аж до їх повного виключення з кодексу при вдосконаленні загальної норми або двох норм загального характеру та тенденції до збільшення спеціальних норм при наявності в Кодексі загальної норми або двох норм загального характеру.

В новому Кримінальному кодексі України має місце друга тенденція і в цей момент міститься 13 норм про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у ті чи інші види антисоціальних діянь. Одна норма загальна - ст. 304 КК України та дванадцять спеціальних, дві з яких передбачені в якості самостійних складів злочинів, а десять - на рівні кваліфікуючої ознаки того чи іншого складу злочину.

Така тенденція не завжди мала місце в законодавстві України, за часи його розвитку були періоди, коли домінувала перша тенденція і на думку автора, навряд чи можна оцінювати існуючу тенденцію як позитивну.

У підрозділі 1.2 „Соціальна обумовленість, підстави і принципи криміналізації втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” присвячено розгляду ключових підходів щодо криміналізації цього діяння. Аналізуючи основні підстави і принципи криміналізації, автор наголошує на слабкій відповідності зазначеним принципам тих положень, що містяться в розглядуваних статтях КК України.

З позиції принципів суспільної небезпеки і системно-правової несуперечливості незрозуміло, чому за деякі види втягнення неповнолітніх у злочини або антигромадські дії відповідальність настає за спеціальною нормою, а за втягнення в набагато тяжчі злочини відповідальність наставатиме на загальних підставах в порядку ст. 304 КК України.

Незважаючи на те, що в КК України існує велика кількість норм про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальні дії, принцип безпробільності законодавства все ж не додержується. Так, в жодній з норм не передбачена відповідальність за втягнення неповнолітніх у бродяжництво, хоча це діяння не меншою мірою є антигромадським, ніж, наприклад, жебрацтво, з яким воно доволі часто поєднане.

Додержуючись принципу безпробільності, не слід випускати з уваги і принцип ненадмірності заборони. Зокрема, не повною мірою відповідає цьому принципу заборона стосовно втягнення неповнолітніх у заняття азартними іграми, що міститься у ст. 304 КК України, оскільки в сучасній дійсності багато азартних ігор є не тільки розповсюдженими, але й дозволеними у встановленому законом порядку (ігри в телевізійних передачах, зали ігрових автоматів тощо). Тому в більшості країн близького зарубіжжя це діяння декриміналізоване. Однак, як вбачається, однозначної відповіді тут бути не може, оскільки ще існують і такі ігри, в яких втягнення неповнолітніх продовжує становити соціальну небезпеку, якщо породжує у неповнолітніх матеріальні або інші обов'язки, виконання яких завдає шкоди інтересам суспільства і самому неповнолітньому. Тому заборона відносно втягнення неповнолітнього в азартні ігри потребує не декриміналізації, а уточнення її формулювання в кримінальному законі.

Самі ж формулювання в кримінальному законі повинні відповідати принципу визначеності та єдності термінології. Але з позиції дотримання цього принципу автор зауважує, що якщо в ст. 304 КК України для висловлення сутності діяння вживається термін „втягнення”, то в спеціальних нормах вживаються такі терміни: „поєднані із втягуванням” (ч. 2 ст.181), „примушування” (ч. 3 ст. 300, ч.3 ст.301), „із залученням” (ч. 3 ст. 302, ч. 2,3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч.2 ст. 317), „схиляння” (ч. 2 ст. 315, ст. 324), „спонукання” (ст. 323), а для позначення тієї категорії осіб, які піддаються злочинному впливу, вживаються терміни „неповнолітніх” (ч. 2 ст.181, ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст.301, ст. 304, 323, 324), „неповнолітнього” (ч. 3 ст. 302, ч.3 ст. 303, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 317), „малолітнього” (ч. 3 ст. 307). Безумовно, така термінологічна неузгодженість вносить додаткові труднощі у правозастосовчу діяльність, а її усуненню сприяла б ліквідація спеціальних норм і концентрація усіх ознак втягнення в одній загальній нормі.

Отже, диспозиція ст. 304 КК України в цьому випадку повинна містити ознаки наступних діянь: втягнення неповнолітнього у вчинення злочину, у пияцтво, у вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів, у заняття проституцією, бродяжництво, жебрацтво, азартні ігри, які тягнуть за собою виникнення матеріальних або інших обов'язків антигромадського характеру, а так само й дії, пов'язані з виготовленням матеріалів або предметів порнографічного характеру або таких, що пропагують культ насильства і жорстокості.

Такий підхід до конструювання норми про відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальні дії дозволить охопити її ознаками всі ознаки спеціальних норм, а також передбачити єдині для всіх вказаних діянь кваліфікуючі ознаки складу злочину й оптимальні санкції.

Не охоплюються конструкцією цієї норми тільки дії, спрямовані на спонукання неповнолітнього до застосування допінгу, оскільки дії, передбачені в ст. 323 КК України, зовнішньо хоча й схожі на дії, пов'язані з втягненням неповнолітніх в антигромадські діяння, і віднесені до таких певною постановою Пленуму Верховного Суду України, однак, на думку автора, за суттю такими не є. Безумовно, ці дії є аморальними і суспільно небезпечними, але не антигромадськими у власному розумінні.

Розділ 2. „Об'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1 „Об'єкт злочину” здійснюється аналіз об'єкту втягнення неповнолітнього у вчинення злочинних або інших антигромадських дій.

Співставлення визначень безпосереднього об'єкту цього злочину, котрі даються українськими та закордонними вченими, показує, що тут, як правило, розглядаються в органічній єдності як інтереси особистості неповнолітнього, так і громадські інтереси у правильному вихованні та належному розвитку неповнолітніх. Виходячи з цих визначень про об'єкт втягнення неповнолітніх, автор дійшов висновку, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 304 КК України є умови належного розвитку і виховання неповнолітніх.

Ознаки об'єкта загальної норми присутні й у всіх спеціальних нормах, що передбачають відповідальність за втягнення неповнолітніх у ті чи інші види злочинних або інших антигромадських діянь, тільки тут вони мають місце не як основний об'єкт, а як додатковий. Проте фактично основним об'єктом в цих спеціальних нормах є той самий, що і об'єкт загальної норми, а зміна місць об'єктів виникла внаслідок законодавчого прийому, коли при створенні нових норм законодавець іноді змінює місцями основний і додатковий об'єкти, і фактично основний об'єкт стає додатковим, а фактично додатковий - основним. Іноді це видається вдалим, в інших випадках це уявляється автору цілком неприйнятним.

Неприйнятний варіант виходить при створенні спеціальних норм про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальні діяння. Адже тим самим „стрижневим (або крізним)” об'єктом для всіх норм, як загальної, так і спеціальних, фактично тут є умови належного розвитку і виховання неповнолітніх, і цей об'єкт вже знайшов своє місце в якості основного у ст. 304 КК України, тому немає ніякої необхідності „дробити” цей цілісний об'єкт і підводити його складові частини до рівня додаткового об'єкта. Тобто розгляд ознак об'єкта також підтверджує тезу про те, що немає необхідності в існуванні цих спеціальних норм.

У підрозділі 2.2 „Об'єктивна сторона злочину” для характеристики об'єктивної сторони втягнення неповнолітніх в антисоціальну поведінку автор виділяє такі категорії як сутність, форми, способи та види втягнення. Сутність втягнення неповнолітніх полягає в специфічній поведінці винної особи, яка складається з негативного впливу на свідомість та волю неповнолітнього. Формами втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або інші антигромадські дії є пропаганда антисоціального способу життя та схиляння до вчинення злочину чи іншого антигромадського діяння. Схиляння включає в себе такі форми: залучення, спонукання і примушування як складову частину спонукання, але цими формами не вичерпується і за обсягом схиляння є ширшим за всі вказані три форми, котрі конструктивно входять до нього. Тобто такі категорії як „залучення”, „спонукання” і „примушування” є не самостійними формами втягнення, а особливими формами схиляння.

В підрозділі аналізуються способи втягнення неповнолітніх в антисоціальну поведінку, найбільш типовими з них є обіцянка, переконання, прохання, підкуп, обман, погроза, насильство. Деякі дослідники вносять пропозиції про включення докладнішого переліку способів у диспозицію ст. 304 КК України. Автор вважає, що в такому доповненні ст. 304 КК України немає необхідності, оскільки передбачити усі способи втягнення в тексті статті неможливо, у будь-якому випадку слід буде вказувати лише деякі з них і закінчувати їх перелік фразою „або іншим способом”.

Види втягнення неповнолітнього в антисоціальну поведінку можна поділити на загальні та спеціальні. Загальні види втягнення передбачені в загальній нормі, спеціальні види - у спеціальних нормах. Згідно ст. 304 КК України загальними видами втягнення є втягнення неповнолітніх: 1) у злочинну діяльність, 2) у пияцтво, 3) у заняття жебрацтвом, 4) у заняття азартними іграми.

Зауважимо, що у буквальному розумінні втягнення у злочинну діяльність передбачає наявність певної системи витягувальних дій у декілька злочинів, тим часом як у правозастосовчій практиці виробилася стійка тенденція визнавати злочинними й одиничні випадки втягнення неповнолітнього у вчинення злочину, тому автор пропонує змінити диспозицію ст. 304 КК України, де слова „втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність” замінити на слова „втягнення неповнолітнього у вчинення злочину”.

Автор констатує, що у ст. 304 КК України передбачається як злочинне діяння не тільки втягнення неповнолітнього у вчинення одного чи декількох злочинів, але й втягнення в антигромадські дії, однак у назві статті відбито лише втягнення у злочинну діяльність, тому пропонується викласти назву ст. 304 КК України в наступній редакції: „Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину або інших антигромадських дій”.

Втягнення неповнолітнього у пияцтво, у заняття жебрацтвом чи азартними іграми - це будь-які дії, спрямовані на створення у неповнолітнього бажання, рішучості систематично займатися цими видами антигромадських дій. При цьому, на думку автора, категорія систематичності тут повинна пов'язуватись також з діями неповнолітнього, а не тільки з діями дорослого втягувача, оскільки у неповнолітнього цілком може виникнути бажання систематично займатися вказаними антигромадськими діями не тільки внаслідок неодноразових втягувань, але і в результаті одноразового, ретельно підготовленого і переконливо проведеного втягування.

Аналіз спеціальних норм показує, що вживані в цих нормах для характеристики тих чи інших дій по втягуванню неповнолітніх, різні за обсягом і змістом поняття - „примушування”, „спонукання”, „із залученням”, „схиляння” не дозволяють охопити ознаками цих складів ті однорідні діяння по втягуванню неповнолітніх, які виходять за межі даних понять, що породжує або пробільність у кримінальному законі, або кваліфікацію за загальною нормою. При цьому, існуючі на рівні кваліфікуючих ознак інших складів спеціальні норми про втягування неповнолітніх (а їх більшість) не дозволяють встановити кваліфікуючі ознаки відносно діянь, передбачених цими спеціальними нормами.

Розділ 3. „Суб'єктивні ознаки втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1 „Суб'єктивна сторона злочину” досліджується внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, яка відображає її свідомість та волю, її ставлення до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється. кримінальний відповідальність неповнолітній злочинний

Автор наголошує, що хоча склади злочинів про відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальну поведінку належать до так званих „формальних”, це ніяким чином не виключає при скоєнні втягнення в реальній дійсності ні усвідомлення суспільної небезпечності, ні передбачення наслідків, ні вольової ознаки відносно ставлення суб'єкта до суспільно небезпечних наслідків.

Автор дійшов висновку, що відповідно до чинного кримінального законодавства України та судової практики вина суб'єкта злочину відносно дій по втягненню неповнолітніх в антисоціальне діяння та їх наслідків може характеризуватись як прямим, так і непрямим умислом, а щодо факту неповноліття втягуваного - як умислом (прямим чи непрямим), так і необережністю у вигляді злочинної недбалості.

У підрозділі 3.2 „Суб'єкт злочину” автор обґрунтовує позицію щодо визначення суб'єкту втягнення неповнолітнього у вчинення злочину або іншої антигромадської дії. Таким суб'єктом, на думку дисертанта, може бути лише фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла вісімнадцятирічного віку, і це положення запропоновано прямо передбачити у ст. 304 КК України.

Автор також показує, що в різних літературних джерелах відносно віку суб'єкта одних й тих же злочинів цього типу даються різні тлумачення; більш того, в одних й тих же джерелах нерідко містяться різні думки про вік суб'єкта тих чи інших злочинів. Стосовно одних спеціальних складів стверджується, що їх суб'єктом є особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, а по відношенню до інших спеціальних складів у тих же джерелах стверджується, що їх суб'єктом є особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Отже, з метою усунення існуючих протиріч відносно суб'єкту цього злочину доцільно виключити ці спеціальні норми з КК України.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, що виявляється в таких положеннях. Тенденція, яка намітилася останнім часом, з нарощування в КК України спеціальних норм про кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх в антисоціальну поведінку, особливо тих норм, що передбачаються в якості кваліфікуючих ознак деяких складів злочинів, в науковому плані вбачається досить спірною і необґрунтованою, а в практичному плані - недоцільною. Ці спеціальні норми є недосконалими і суперечливими, тому необхідно виключити їх з Кримінального кодексу України, а їх ознаки сконцентрувати у загальній нормі - ст. 304 КК, що дозволить набути законові точності, логічної завершеності й безпробільності. Також необхідно передбачити єдині для всіх видів втягнення неповнолітніх кваліфікуючі ознаки складу злочину й оптимальні санкції.

В новій редакції ст. 304 КК також треба передбачити ознаки бродяжництва, та уточнити формулювання стосовно втягнення неповнолітніх у заняття азартними іграми.

Суб'єктом втягнення неповнолітніх у будь-які антисоціальні дії повинна визначатися лише особа, яка досягла вісімнадцятирічного віку, і таке положення треба прямо передбачити у ст. 304 КК України.

Треба також здійснити відповідні зміни до статей 323 і 324 КК України.

З урахуванням викладеного пропонується здійснити такі зміни і доповнення до Кримінального кодексу України:

1) Викласти статтю 304 КК в наступній редакції:

„Стаття 304. Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину або інших антигромадських дій

1. Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину, у пияцтво, у немедичне вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або одурманюючих засобів, у заняття проституцією, бродяжництвом, жебрацтвом, азартними іграми, які тягнуть виникнення матеріальних чи інших зобов'язань антигромадського характеру, а так само в дії, пов'язані з виготовленням матеріалів чи предметів порнографічного характеру або таких, що пропагують культ насильства і жорстокості, вчинене особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, або відносно двох чи більше неповнолітніх, а так само батьком, педагогом або іншою особою, на яку законом покладені обов'язки по вихованню неповнолітнього, - караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, пов'язані з втягненням неповнолітнього в організовану групу або злочинну організацію чи у вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років”.

2) Частину 2 статті 181 і частину 3 статті 302 КК - виключити.

3) В частині 3 статті 300 КК слова „а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості” - виключити.

4) В частині 3 статті 301 КК слова „а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру” - виключити.

5) В частині 3 статті 303 і частині 2 статті 315 КК слова „щодо неповнолітнього” - виключити.

6) В частині 2 статті 307 і частині 2 статті 317 КК слова „або із залученням неповнолітнього” - виключити.

7) В частині 3 статті 307 КК слова „або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього” - виключити.

8) В частині 3 статті 309 КК слова „вчинені із залученням неповнолітнього” - виключити.

9) В статті 323 КК слово „спонукання” замінити на слово „схиляння”.

10) В статті 324 КК слово „неповнолітніх” виключити.

Також пропонується внести наступні зміни у постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 р. № 2 „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність”:

1) В частині 1 пункту 10 слова „схиляння неповнолітнього” змінити на слова „збудження у неповнолітнього бажання”, а слова „збудження у нього такого бажання” - виключити.

2) В частинах 2 і 3 пункту 10 слова „схиляння неповнолітнього” змінити на слова „збудження у неповнолітнього бажання”.

3) У пункті 12 слова „ненасильницьких дій” змінити на слова „насильницьких чи ненасильницьких дій”.



Список праць, опублікованих автором за темою дисертації:

1. Дзундза В.В. Щодо кримінально-правового визначення втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність // Українське право. - 2002.- №1 (15). - С.203-205.

2. Дзундза В.В. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу анти суспільну діяльність згідно з новим КК України // Вісник національного університету внутрішніх справ. -2003.- № 22.- С.36-38.

3. Дзундза В.В. Суб'єкт втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність // Право і безпека. - 2004. - Т.3 -№4. - С.61-64.

4. Дзундза В.В. До проблеми визначення сутності поняття -втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність // Динаміка наукових досліджень. Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конфер. Том 4. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.37-38.

5. Дзундза В.В. Организационно-правовые аспекты проблемы вовлечения несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность // Перспективные разработки науки и техники. Материалы научн.-практич. конфер. Том 5. Право. - Белгород: Руснаучкнига; Днепропетровск: Наука и образование, 2004. - С.19-22.

6. Дзундза В.В. Відображення у новому КК України проблеми відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антисуспільну діяльність // Науковий потенціал світу. Матеріали І міжнар. наук.-практ. конфер. Том 49. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.35-37.



АНОТАЦІЇ

Дзундза В.В. Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2005.

Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Досліджуються об'єктивні та суб'єктивні ознаки загальної і спеціальної норм, які в новому Кримінальному кодексі України встановлюють кримінальну відповідальність за такі дії. Ці норми порівнюються між собою, а також із відповідними нормами, які мають місце в КК пострадянських держав. Ґрунтуючись на проведеному дослідженні, автор встановлює недоліки розглядуваних норм та пропонує здійснити на законодавчому рівні відповідні зміни і доповнення у Кримінальному кодексі України.

Ключові слова: неповнолітні, злочин, антигромадська дія, втягнення, схиляння, залучення, спонукання, примушування, загальна норма, спеціальна норма.

Дзундза В.В. Уголовная ответственность за вовлечение несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2005.

Диссертация посвящена проблемам уголовной ответственности за вовлечение несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность в свете нового Уголовного кодекса Украины. Исследуется развитие уголовного законодательства Украины и других постсоветских государств, для которого в части установления ответственности за указанные действия характерны две тенденции: тенденция к уменьшению специальных норм вплоть до полного исключения их из Уголовного кодекса и тенденция к увеличению специальных норм при наличии в кодексе общей нормы или двух норм общего характера. Определено, что современное украинское уголовное законодательство характеризуется тенденцией к увеличению специальных норм об ответственности за вовлечение несовершеннолетних в антисоциальные действия, вследствие чего в действующем УК Украины содержится одна общая норма (ст.304 КК) двенадцать специальных норм, из которых две предусмотрены на уровне самостоятельного состава преступления (ст. ст. 323 и 324 УК) и десять на уровне квалифицирующего признака некоторых конкретных составов преступлений (ч.2 ст.181; ч.3 ст.300; ч.3 ст.301; ч.3 ст.302; ч.3 ст.303; ч.2 ст.307; ч.3 ст.307; ч.3 ст.309; ч.2 ст.315; ч.2 ст.317). Однако в Украине был и такой период, когда имела место первая тенденция, которая представляется более приемлемой. С учетом объективных и субъективных признаков специальных норм об ответственности за вовлечение несовершеннолетних в антисоциальные действия показано их несовершенство, противоречивость, несоответствие основам и принципам криминализации, в особенности тех норм, которые предусмотрены на уровне квалифицирующего признака некоторых составов преступлений. Сделан вывод о необходимости исключения их из Уголовного кодекса Украины и концентрации признаков всех действий по вовлечению несовершеннолетних в антиобщественную деятельность в общей норме - ст.304 УК. Это придаст закону точность, логическую завершенность и беспробельность, а также позволит предусмотреть единые для всех видов вовлечения несовершеннолетних квалифицирующие и особо квалифицирующие признаки состава преступления и оптимальные санкции. Обоснована нецелесообразность разделения единой общей нормы (ст. 304 УК) на две нормы общего характера и с учетом сложившейся судебной практики предложен авторский вариант названия, диспозиции квалифицирующих признаков и санкций этой статьи.

Выделены и отдельно рассмотрены такие характеризующие вовлечение несовершеннолетних в противоправные действия категории, как сущность, формы, способы и виды вовлечения. Сущность вовлечения несовершеннолетних состоит в специфическом поведении виновного лица, которое состоит в негативном воздействии на сознание и волю несовершеннолетнего. Формами вовлечения являются пропаганда антисоциального образа жизни и склонение к совершению преступления или иного антиобщественного деяния. Склонение, в свою очередь, включает в себя такие формы: привлечение, понуждение и принуждение как составную часть понуждения. Наиболее типичными способами вовлечения являются обещание, убеждение, подкуп, обман, угроза, насилие. Виды вовлечения подразделяются на общие и специальные. Общие предусмотрены в общей норме, специальные - в специальных нормах.

Обосновано, что при вовлечении несовершеннолетних в пьянство, занятие попрошайничеством или азартными играми требование закона о систематичности действий должно связываться не только с действиями виновного лица, но и с действиями несовершеннолетнего, у которого желание систематически заниматься антиобщественными действиями может возникнуть не только вследствие неоднократных вовлечений, но и вследствие соответствующего одноразового воздействия. При этом предложено уточнить в ст. 304 УК формулировку относительно вовлечения несовершеннолетних в занятие азартными играми.

Приведены дополнительные аргументы в пользу признания субъектом вовлечения несовершеннолетних в любые преступные или иные антиобщественные действия лишь лица, достигшего восемнадцатилетнего возраста и предложено такое положение прямо закрепить в ст. 304 УК Украины.

Ключевые слова: несовершеннолетние, преступление, антиобщественное деяние, склонение, с привлечением, понуждение, принуждение, общая норма, специальная норма.

Dzundza V.V. Criminal responsibility for drawing minors into criminal or other anti-social work. - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of a bachelor of juridical science. Speciality 12.00.08 - criminal right and criminology; criminal and executive right. -National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2005.

This dissertation deals with the problems for drawing minors into criminal or other anti-social work according to new Criminal Code of Ukraine is carried out in this dissertation. It is defined that the modern Ukrainian criminal legislation is characterized by tendency to increase special standards of criminal responsibility for drawing minors to commit crimes or other anti-social work. Taking into consideration objective and subjective signs of special standards of responsibility for drawing minors into anti-social work, their imperfection, contradiction and no conformity to the grounds and principles of criminalization are proved and the conclusion that it is necessary to exclude them from the Criminal Code of Ukraine and concentrate signs of all the actions for drawing minors in the common standard - art.304 of CC is done.

Key words: minors, crime, anti-social work, declension, compulsion, inducement, instigation, common standard, special standard.

Размещено на Allbest.ru

...