Боротьба з пожежами в житловому секторі (кримінально-правовий та кримінологічний аспекти)

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Національна академія внутрішніх справ України

Куц Ігор Георгійович

Боротьба з пожежами в житловому секторі (кримінально-правовий та кримінологічний аспекти)

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник, кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України Александров Юрій Валер'янович, кафедра кримінально-правових дисциплін Інституту права Міжрегіональної Академії управління персоналом, професор кафедри кримінально-правових дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, Музика Анатолій Ананійович, проректор з наукової роботи Київського інституту внутрішніх справ при НАВСУ (м. Київ);

кандидат юридичних наук, Рощин Олександр Ілліч, адвокат.

Провідна установа - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка (м. Київ).

Захист відбудеться 09.04. 2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 при Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, Київ-35, Солом'янська площа, 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, Київ-35, Солом'янська площа, 1.

Автореферат розісланий “ 29 ” _ січня__ 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук Лук'янчиков Є.Д.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

пожежа бездіяльність злочинець

Актуальність теми дослідження. Побудова правової держави і розвиток демократичних засад суспільного життя вимагають докорінних змін чинного законодавства, в тому числі адміністративного і кримінального. Передусім потрібно привести юридичні норми у відповідність з реаліями сучасності, а також загальнолюдськими цінностями та уявленнями про справедливість. Традиційними напрямами покарання механізму адміністративного і кримінально-правового регулювання є, по-перше, нормотворчість, тобто створення нових і удосконалення чинних кримінально-правових норм і, по-друге, удосконалення практики їх застосування в діяльності правоохоронних органів і судів з метою додержання конституційного принципу верховенства права.

У зв'язку з цим великої актуальності набувають наукові дослідження з кримінального права і кримінології, присвячені питанням, що вирішуються в новому Кримінальному кодексі України, але які ще теоретично недостатньо опрацьовані, або такі, що не дістали належного відображення у нормативних актах і потребують практичного розв'язання.

До малодосліджених питань у теорії і практиці застосування кримінального права та в кримінології належать, зокрема, проблеми боротьби з пожежами в житловому секторі.

Завдяки сучасним досягненням науки і техніки створено багато різноманітних засобів запобігання пожежам та їх гасіння. Однак кількість пожеж у житловому секторі рік у рік зростає, основною причиною яких є порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Більше того, в умовах науково-технічного прогресу проблема боротьби з пожежами стає дедалі гострішою, оскільки в руки людини потрапляють нові могутні джерела енергії, а кількість потенційних джерел підвищеної небезпеки зростає темпами, за яких шкода від їхнього необережного використання стає значнішою. Як свідчить статистика, за годину на нашій планеті виникає до 600 пожеж, з них більше 400 пожеж - у житловому секторі, за рік - понад 5 млн. Таким чином, кожні п'ять секунд виникає пожежа. Лише за добу в Україні трапляється в середньому 110 - 120 пожеж, на яких гине 6 - 7 осіб, дістають опіки та інші травми - 4.

Охорона матеріальних цінностей, життя і здоров'я людей, усіх форм власності від пожеж у сучасних умовах належить до найважливіших завдань держави і суспільства. Пожежі завдають величезних збитків народному господарству та найстрашніше - у вогні гинуть люди.

Як зазначено вище, основною причиною, що призводить до виникнення пожеж у побуті, є порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Чинне кримінальне законодавство України містить спеціальну норму, яка передбачає відповідальність за порушення таких вимог (ст. 270 КК). Відповідні норми, покликані профілактувати пожежі, є і в КпАП України. Та, очевидно, існує потреба у їх вдосконаленні.

У юридичній літературі питання кримінальної відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки так чи інакше розглянуті у працях В.І. Антипова, В.О. Владимирова, В.М. Дмитрука, А.П. Закалюка, О.М. Ігнатова, І.П. Лановенка, Ч.А. Мухамедова, В.К. Окняна, В.П. Тихого, В.В. Харитошкіна, П.Г. Цупренка, С.С. Яценка. Питанням адміністративної відповідальності та адміністративного стягнення присвячені роботи В.Б. Авер'янова, О.В. Альохніна, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, О.М. Якуби та інших. Вони є фундаментальною базою для подальшого дослідження проблем, що розглядаються.

Названі автори зробили вагомий внесок у розроблення цієї проблеми. Однак частина праць виконана на базі законодавства Російської Федерації, де часом інакше, ніж в Україні, розглядаються питання адміністративної і кримінальної відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також профілактики пожеж. До того ж, з багатьох питань розглянутої проблеми в літературі наявні суперечливі тлумачення закону і рекомендацій щодо його застосування.

Крім того, нове кримінальне законодавство України передбачає низку злочинних діянь, які вчиняються з використанням пожежі або призводять до пожежі як до наслідку: ст. 113; ч. 2 ст. 194; ст. 195; ч. 2 ст. 252; статті 257, 258, 259, 294, 295; ч. 2 ст. 347; ч. 2 ст. 352; ч. 2 ст. 348; ч. ч. 2, 3 ст. 399 Кримінального кодексу України тощо. Це ускладнює правильну кваліфікацію злочинів, пов'язаних з пожежами, і створює можливість помилок при застосовуванні кримінального законодавства. Адміністративно-правові заходи профілактики пожеж, у свою чергу, потребують удосконалення.

Але проблеми застосування правових заходів боротьби з пожежами саме в житловому секторі до цього часу не були предметом досліджень в Україні як самостійної держави. Не було також проведено й кримінологічних досліджень причин та умов, що викликають пожежі в житловому секторі, у зв'язку з чим відсутні також рекомендації щодо їх профілактики.

Названі обставини свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження. Разом з тим, дослідження порушених питань сприятиме підвищенню дотримання законності і ефективності в діяльності правоохоронних органів у боротьбі з пожежами в житловому секторі і під час розгляду судами справ цієї категорії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з основними напрямами діяльності в сфері боротьби з пожежами, визначеними Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/200, Законом України від 17 грудня 1993 р. № 3745-XII “Про пожежну безпеку”, постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 1999 р. № 1943 “Про стан забезпечення пожежної безпеки та заходи щодо її поліпшення”, Наказом Мінекономіки України від 12 травня 2000 р. № 75 “Про виявлення порушень правил і норм пожежної безпеки”, Наказом Держбуду України від 3 вересня 1999 р. № 214 “Про затвердження порядку визначення нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних з утриманням будинків і прибудинкових територій”, а також перспективним планом науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.

Тема дисертації обговорена й схвалена на засіданні вченої ради Національної академії внутрішніх справ України і передбачена планами наукових досліджень Академії й кафедри кримінології та юридичної соціології.

Мета і завдання дослідження полягають у теоретичному розробленні питань, пов'язаних з адміністративною та кримінальною відповідальністю за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, формулюванні пропозицій щодо їх удосконалення у світлі розроблення і прийняття нового законодавства, дослідженні кримінологічної характеристики пожеж у побуті, з'ясуванні їх причин та умов виникнення, а також розроблені рекомендацій з профілактики пожеж такого характеру.

З урахуванням сформульованої мети дисертант поставив перед собою такі завдання:

З'ясувати соціально-юридичну природу пожежної безпеки в житловому секторі, суспільну небезпеку порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Визначити кримінально-правове поняття пожежі та його головні ознаки.

Дослідити основні джерела кримінального права і з'ясувати, як розглядалась і розглядається проблема відповідальності за порушення протипожежних вимог у теорії кримінального права та чинному законодавстві.

Вивчити практику застосування адміністративних стягнень за порушення правил пожежної безпеки з метою вироблення пропозицій щодо удосконалення адміністративно-правової відповідальності.

Дати кримінально-правове тлумачення поняття “пожежна безпека” як безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ст. 270 КК України.

Шляхом узагальнення теоретичних розробок, аналізу чинного кримінального законодавства про відповідальність за злочини, пов'язані з пожежами в побуті, судової практики та проведення конкретно-соціологічного дослідження розкрити зміст елементів складу розглянутого злочину і на цій основі виробити рекомендації щодо його кваліфікації.

Визначити закономірності виникнення пожеж у побуті, причини й умови порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також особу злочинця в справах про пожежі.

Сформулювати пропозиції з удосконалення профілактики порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (у правовому, організаційному і технічному аспектах), науково обґрунтувати рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності застосування органами внутрішніх справ правових заходів по боротьбі з пожежами у житловому секторі.

Об'єкт дослідження - теоретичні, правові і прикладні проблеми, що виникають в зв'язку з пожежами у житловому секторі та запобігання ним.

Предмет дослідження - особливості кримінальної відповідальності та кримінологічної характеристики злочинів, пов'язаних з пожежами у житловому секторі, правові організаційні та технічні заходи їх попередження.

Методи дослідження. В процесі підготовки дисертації використовувались фундаментальні положення філософської науки, а також спеціальні методи наукового дослідження, а саме: а) історичний - для аналізу стану протидії пожежам в порівняльно-історичному аспекті; б) метод системно структурного аналізу, дав змогу встановити особливості досліджуваного явища і показати їх відмінність від інших, суміжних явищ і процесів; в) логіко-юридичний - для аналізу норм адміністративного та кримінального законодавства і співвідношення між ними; г) конкретно-соціологічний - для опитування працівників пожежної охорони та громадян, а також дослідження кримінальних справ пов'язаних з пожежами. Це дало змогу глибше виявити соціальні аспекти цього явища, процес його детермінації, зібрати необхідний емпіричний матеріал; д) статистичного спостереження - для зведення і групування зібраних даних їх статистичної обробки, це дало можливість встановити закономірності розвитку пожеж і визначити ознаки цього явища; ж) провести всебічний аналіз стану пожежної безпеки в житловому секторі, охарактеризувати її як систему для якої характерні сталі зв'язки і відношення.

Теоретичною основою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених минулого та сучасності з кримінального права і кримінології. Наукові висновки і рекомендації, що містяться у роботі, базуються на положеннях Конституції України, теоретичних основах загальної теорії держави і права, досягненнях вітчизняної кримінологічної науки, відповідних міжнародно-правових актах, аналізі положень чинного адміністративного і кримінального законодавства України, а також інших галузей права. У дослідженні, крім того, використано вітчизняне дореволюційне і радянське адміністративне та кримінальне законодавство. У роботі аналізуються Постанови пленуму Верховного суду України, відомі нормативні акти, що торкаються цієї проблеми та практики їх застосування.

У процесі дослідження узагальнено дані, отримані в ході опитування понад 120 практичних працівників Держпожнагляду різного рівня. Разом з Управлінням пожежної охорони ГУ МВС України по Київській області проведено анкетування 5100 жителів Київської області. За спеціально розробленою програмою вивчено 72 кримінальні справи про пожежі, розглянуті судами м. Києва і області за останні роки (наявний масив). Крім того, відпрацьовано 100 закритих кримінальних справ про пожежі і матеріали попередньої перевірки пожеж органами внутрішніх справ, що містили ознаки складів злочинів, передбачених статтями 145, 2201 Кримінального кодексу України в редакції 1960 р. При проведенні дослідження використовувалися статистичні дані, отримані в Науково-дослідному інституті пожежної безпеки МВС України, у слідчому управлінні й Управлінні пожежної охорони ГУ МВС Київської області, а також опубліковані матеріали практики Верховного суду України в справах, пов'язаних з пожежами і порушеннями спеціальних правил безпеки .

Використані також матеріали, зібрані під час індивідуальних бесід зі співробітниками МВС, Верховного суду України, Державного пожежного нагляду, управління пожежної охорони (пожежних частин) ГУ МВС України в м. Києві і Київській області з окремих питань дисертації. Таким чином, забезпечувалися багатоканальність інформації та її ґрунтовна перевірка, що дало змогу підтвердити висунуті теоретичні положення, а також сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на поліпшення боротьби з пожежами в житловому секторі. Все це дозволило забезпечити достатню репрезентативність дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в Україні вона є першим у кримінально-правовій і кримінологічній науці дисертаційним дослідженням, присвяченим комплексному аналізу питань адміністративного, кримінально-правового і кримінологічного аспектів протидії пожежам в житловому секторі. Проведене дослідження дало можливість встановити недоліки кримінального та адміністративного законодавства, пов'язаного з попередженням пожеж в житловому секторі; опрацювати пропозиції з удосконалення існуючих норм кримінального (ст. 270 КК) і адміністративного (ст. 175 КпАП) права України; вивчити кримінологічну характеристику об'єктивних показників пожеж у житловому секторі; виявити причини та умови, що детермінують ці злочини; охарактеризувати особливості осіб злочинців у справах про пожежі; запропонувати профілактичні заходи, спрямовані на зменшення числа пожеж у побуті; сформулювати ряд нових положень і обґрунтувати деякі теоретичні висновки з цієї проблеми, дати їм потрібну практичну спрямованість; викласти нові підходи до сформульованих іншими авторами і які поділяються дисертантом, висновків з низки дискусійних питань.



На захист винесено такі положення дисертації:

Визначено, що під “пожежою” з кримінально-правової точки зору варто розуміти горіння поза спеціально призначеним для цього місцем, що виникає внаслідок суспільно небезпечного діяння особи і призводить до травмування чи загибелі людей, знищення, пошкодження майна чи до інших тяжких наслідків.

З диспозиції ст. 175 КпАП видається слушним вилучити слова: “а також використання пожежної техніки і засобів пожежогасіння не за призначенням”, в зв'язку з тим, що правила використання і утримання пожежної техніки входять до складової частини нормативних актів у сфері забезпечення пожежної безпеки.

У санкцію ст. 175 КпАП потрібно включити попередження як альтернативне стягнення. При повторному порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки до порушника доцільно застосовувати суворіше адміністративне стягнення - штраф.

Безпосереднім об'єктом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки мусить бути визнана “пожежна безпека”, тобто суспільні відносини, що виникають у зв'язку з використанням пожежонебезпечних речовин і предметів, а також особами відповідальними за дотримання правил поводження з ними, з одного боку, і всіма іншими громадянами, трудовими колективами, суспільством у цілому - з іншого, які (суспільні відносини) спрямовані на захист від пожеж життя і здоров'я людей, власності, культурних цінностей, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій.

Пропонуємо вилучити із санкції ч. 1 ст. 270 КК України покарання у вигляді обмеження волі, передбачивши, крім штрафу і виправних робіт, також і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Вперше обґрунтовуються причини та умови, які сприяють виникненню пожеж у житловому секторі, на підставі конкретно-соціологічного статистичного дослідження.

Здійснено новий підхід щодо визначення поняття “особа злочинця” стосовно пожеж у житловому секторі, розглянуті питання ступеня вини та індивідуалізації відповідальності і покарання, сутності обставин, які пом'якшують або обтяжують відповідальність, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням при розгляді судом справ цієї категорії.

Запропоновано визначення поняття профілактики пожеж у житловому секторі, висловлено думку про потребу створення системи забезпечення пожежної безпеки. Визначено поняття “нормативний акт з питань пожежної безпеки”, внесено пропозицію щодо розроблення нових актів у галузі будівництва, зокрема будівельного статуту тощо, які детально регламентували б вказане питання.

Внесено пропозиції щодо удосконалення організації пожежної безпеки в житловому секторі шляхом застосування для боротьби з пожежами економічних, технічних, правових, культурно-виховних, слідчих, судових, наукових та інших заходів.

З метою профілактики пожеж у житловому секторі пропонується ввести нову систему протипожежної автоматики, яка забезпечила б своєчасний виклик пожежних підрозділів, що зменшить кількість пожеж і матеріальних збитків від них.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути враховані при розроблені нового й удосконаленні чинного адміністративного і кримінального законодавства, підготовці постанов вищих судових органів, а також у подальшій розробці науковцями цієї проблеми.

Практична значимість дослідження полягає передусім у формуванні науково обґрунтованих рекомендацій судовим, слідчим органам, а також органам Держпожнагляду щодо правильного застосування адміністративних і кримінально-правових норм.

Кримінологічна частина дослідження дозволяє вивчати закономірності об'єктивних показників пожеж у житловому секторі, причини та умови, що спричиняють їх виникнення, а також застосовувати ефективні профілактичні заходи для попередження злочинів. Це сприятиме подальшому удосконаленню і поліпшенню діяльності органів Держпожнагляду і тим самим, підвищенню ефективності застосування кримінального законодавства, спрямованого на боротьбу з пожежами, зокрема у житловому секторі.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу кримінології у вищих, середніх юридичних і пожежно-технічних навчальних закладах освіти, при підготовці лекцій і навчальних посібників з цієї проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження були використані при проведенні семінарських і практичних занять з курсу “Кримінологія” в Національній академії внутрішніх справ України, вони також доповідалися на науково-практичних конференціях ад'юнктів і здобувачів наукових ступенів, що проводилися у НАВСУ в 1999 _ 2001 рр.

Основні результати дослідження впроваджені в практику роботи підрозділів пожежної охорони Київської області, що засвідчується відповідною довідкою, а також використані під час проведення аналітичних досліджень за тематикою робіт УкрНДІПБ МВС України, спрямованих на розробку пропозицій щодо підвищення ефективності забезпечення пожежної безпеки житлового сектора.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження підготовлені та опубліковані у фахових виданнях чотири наукові статті.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація виконана в обсязі, що відповідає вимогам ВАК. Структура роботи визначається метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, що охоплюють дев'ять підрозділів, підсумкових висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок, у тому числі додатків - 8 сторінок, списку використаних джерел (251 найменування) - 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, мета та основні завдання дисертації, розкривається її наукове та практичне значення, формулюються положення, що виносяться на захист, наводяться відомості про апробацію та впровадження у практику результатів дослідження.

У розділі 1 - “Суспільна небезпека пожеж у житловому секторі та правові заходи боротьби з ними”, який включає три підрозділи, висвітлюється суспільна небезпека пожеж у житловому секторі, історія боротьби з ними та розвиток пожежної справи в Україні і в деяких інших розвинутих країнах світу. Наводиться і обґрунтовується визначення поняття “пожежа”, досліджуються шляхи розвитку і вдосконалення пожежної справи в нашій країні. Розглядаються питання адміністративно-правової та кримінально-правової відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, формулюються пропозиції щодо її удосконалення.

У підрозділі 1.1 “Суспільна небезпека пожеж в житловому секторі. Історичний нарис” доводиться, що з розвитком науки і техніки пожежі в житловому секторі набувають складних форм. Про це свідчать проаналізовані статистичні дані, з яких випливає, що вказана проблема продовжує ускладнюватися і потребує невідкладного вирішення. За оцінками фахівців у 2000 р. втрати від пожеж в Україні склали понад 170 млн. грн. Якщо ж додати до цієї цифри шкоду, заподіяну довкіллю від пожеж у житловому секторі, у лісах, на нафтових і газових родовищах, підприємствах хімічної промисловості тощо, то можна прийти до висновку, що в дим і попіл у буквальному розумінні розвіюється чимала частина національного багатства України. У 2005 р. кількість пожеж за песимістичними прогнозами має збільшитись утричі, збиток від них (без врахування інфляції) - у 3,5-4 рази.

На думку дисертанта, пожежа (в юридичному значенні) - будь-яке горіння поза спеціально призначеним для цього місцем, яке виникає в результаті суспільно небезпечного діяння особи і призводить до травмування або загибелі людей, знищення, або пошкодження майна, чи до інших тяжких наслідків.

У дисертації наводиться обґрунтований висновок про те, що порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки є діянням, яке становить велику суспільну небезпеку.

Дається історична характеристика пожежної справи в Київській Русі і на Україні.

Розглянуті основні напрями розвитку пожежної справи в житловому секторі, її значення для фінансово-економічного потенціалу держави та соціальної сфери суспільства.

У підрозділі 1.2 “Адміністративно-правові заходи боротьби з пожежами” розглядається поняття і дається визначення адміністративної відповідальності, під якою розуміється вид юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за скоєні ними адміністративні правопорушення. В Україні межі, принципи і порядок застосування адміністративної відповідальності регулюються КпАП та іншими законодавчими актами, що передбачають адміністративну відповідальність. Метою останньої є насамперед виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

У дисертації наводиться характеристика правової основи діяльності органів пожежної безпеки, яку становлять Конституція України, закони, декрети, постанови і розпорядження Кабінету міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, прийняті в межах їхньої компетенції.

Дисертант визначає поняття “вимога пожежної безпеки”. Це - сукупність спеціальних умов соціального і (або) технічного характеру, встановлених законодавством та іншими нормативними документами або приписами уповноважених на те державних органів і службових осіб з метою забезпечення неможливості виникнення пожеж.

Саме ж поняття “пожежна безпека”, на думку дисертанта, варто розглядати як стан захищеності від пожеж особи, майна, суспільства і держави.

Аналізуються норми КпАП України, а також Закону “Про пожежну безпеку”, які формулюють склади адміністративних проступків.

На основі цього аналізу висловлені пропозиції щодо оптимізації адміністративної відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Дисертант вважає за потрібне передбачити у санкції ст. 175 КпАП України попередження як вид стягнення. При повторному порушенні вимог пожежної безпеки до порушника мусить бути застосоване суворіше адміністративне стягнення - штраф.

Дисертант вважає за доцільне у диспозиції ст. 175 КпАП України навести перелік об'єктів, на яких можливе порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, як-то: “об'єкти виробничого, соціально-культурного і побутового призначення”. У зв'язку з тим, що правила користування пожежною технікою та засобами пожежогасіння входять до складової частини нормативних актів у сфері забезпечення пожежної безпеки, дисертантові уявляється слушним вилучити з диспозиції ст. 175 КпАП слова: “а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням”.

Автор здійснив відмежування адміністративного делікту порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки від аналогічного діяння, передбаченого кримінальним законодавством. Відмежування проводиться за ознакою наявності чи відсутності суспільно небезпечних наслідків. Настання внаслідок пожежі, що виникла в результаті порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, наслідків у вигляді шкоди здоров'ю людей та їх загибелі, майнової шкоди у великих або особливо великих розмірах чи інших тяжких наслідків, становлять склад злочину, передбаченого ст. 270 КК. Відсутність вказаних наслідків означає, що допущене порушення може тягнути за собою лише адміністративну відповідальність.

У підрозділі 1.3 “Кримінально-правові заходи боротьби з пожежами в житловому секторі” досліджується склад злочину, передбачений у ст. 270 КК України - “Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки”.

При порушенні встановлених законодавством вимог поводження з джерелами підвищеної небезпеки в побуті не можна заздалегідь передбачити, хто з громадян перебуватиме у сфері впливу цього джерела, хто з них постраждає, а хто залишиться неушкодженим. Іншими словами, якщо не можна визначити індивідуальну спрямованість небезпеки, потрібно докласти зусиль, аби забезпечити безпеку всіх, тобто загальну безпеку. Правомірно виникає потреба у забезпеченні саме громадської безпеки.

На думку дисертанта, громадську безпеку, як родовий об'єкт, варто розуміти як певну систему однорідних суспільних відносин, що виникають і функціонують з приводу використання джерел підвищеної небезпеки і спрямовані на запобігання або усунення заподіяння шкоди правоохоронним інтересам індивідуально невизначеного кола громадян та юридичних осіб, тобто на забезпечення загальної захищеності всього суспільства і кожного його члена.

Варто вважати, що до посягань на громадську безпеку належать ті злочини, які вчиняються шляхом порушення спеціальних правил поводження з джерелами підвищеної небезпеки, що створює таким чином загрозу заподіяння шкоди або безпосереднє її заподіяння інтересам невизначеного кола громадян та суспільства в цілому.

До цієї групи злочинів належать і порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Адже при вчиненні їх порушуються спеціальні правила поводження з джерелами підвищеної небезпеки (вогонь, паливні рідини, предмети і речовини, що являють підвищену пожежну небезпеку), а пожежа, яка сталася внаслідок вказаного порушення, створює загрозу заподіяння шкоди невизначеному колу громадян та юридичних осіб.

Отже, у дисертації робиться висновок, що родовим об'єктом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) є громадська безпека.

До суб'єктів суспільних відносин, що становлять безпосередній об'єкт порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, належать, з одного боку, особи, відповідальні за виконання цих вимог, а з другого - всі фізичні і юридичні особи, інтересам яких може бути заподіяна пожожею шкода.

Предметом досліджуваних суспільних відносин є, зокрема, пожежонебезпечні речовини, тобто ті, що здатні до самостійного горіння або які при порушенні встановлених вимог поводження з ними є джерелом запалювання.

Автор дійшов висновку, що безпосереднім об'єктом аналізованого злочину є відносини пожежної безпеки, які виникають у зв'язку з використанням пожежонебезпечних речовин між особами, відповідальними за дотримання правил поводження з цими речовинами, з одного боку, і всіма іншими фізичними і юридичними особами, а також суспільством в цілому - з іншого, і які спрямовані на захист від пожеж життя і здоров'я людей, власності, культурних цінностей, а також нормальної діяльності підприємств, установ та організацій.

На думку дисертанта для посилення профілактичної функції ст. 270 КК доцільно ввести у її частину другу норму про формальний склад, який передбачав би відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо це порушення створило реальну загрозу виникнення пожежі.

У розділі 2 - “Кримінологічна характеристика пожеж у житловому секторі”, що включає три підрозділи, дається кримінологічна характеристика порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, аналізуються способи вчинення пожеж у побуті, розглядаються причини та умови їх виникнення, досліджуються особливості осіб, які вчиняють пожежі.

У підрозділ 2.1 “Кримінологічна характеристика об'єктивних показників пожеж у житловому секторі” проаналізовані об'єктивні показники пожеж за останні десять років, які дозволили дисертантові зробити висновок про постійне їх зростання практично в усіх країнах світу. При цьому одночасно збільшуються економічні та екологічні втрати від них, зростає кількість жертв. Навіть у тих країнах, де досягнуті певні успіхи у боротьбі з пожежами, вони продовжують заподіювати значну шкоду.

Виявлена в ході дослідження така закономірність: чим швидше розвивається суспільство, наука і техніка, чим динамічніші темпи приросту промислової продукції, тим актуальнішою стає проблема пожеж і боротьби з ними.

На збільшення кількості пожеж у побуті й інших сферах життя рішуче впливає випуск і використання різноманітних пожежонебезпечних електричних приладів і виробів, опалювальних установок і устаткування, їх некваліфікований монтаж, експлуатація і ремонт, а також необережне використання великої кількості паливних матеріалів.

Досліджений дисертантом соціальний аспект проблеми пожежної безпеки в житловому секторі полягає у тому, що, з одного боку, люди бояться пожеж, а з іншого - своїми діями і вчинками сприяють підвищенню пожежної небезпеки, а отже й виникненню пожеж.

Згідно із статистичними даними, в Україні в 2000 р. було зареєстровано більше 54 тисяч пожеж та загорянь, це на 46 % більше, ніж у 1999 році. Сума збитків складала понад 170 млн. грн., що на 76 % більше ніж у 1999 р. В результаті пожеж загинуло 1922 особи, на 10,5 % більше, ніж у 1999 р. (на 5,04 % зросла і кількість загиблих дітей).

Зважаючи на ці дані, неважко дійти висновку, що сьогодні проблема боротьби з пожежами набуває загальнодержавного значення, адже йдеться про національні інтереси нашої країни.

Дисертант робить висновок, що пожежа - це не лише фізичне, а й негативне політичне, соціальне, економічне, правове явище, особливості якого повинні визначати державну політику в галузі боротьби з пожежами.

Досліджений взаємозв'язок між соціальними та економічними втратами і пожежами, які є важливою складовою причиною цих втрат.

На основі даних проведеного дисертантом кримінологічного дослідження (опитано 120 практичних працівників і 5100 жителів Київської області а також вивчено близько 200 кримінальних справ) обґрунтовані висновки щодо впливу на зміни, які відбуваються в політичній, економічній та соціальній сферах життя за останнє десятиріччя і на тенденції показників рівня пожежної безпеки. Виявлені негативні чинники (близько 80 % пожеж виникає в житловому секторі в результаті необережного поводження з вогнем), що потребують нових організаційно-правових підходів до вирішення проблеми боротьби з порушеннями встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Пропонуються конкретні рекомендації щодо здійснення таких підходів: а) постійно впливати на населення аргументованими виступами фахівців про суворе дотримання вимог пожежної безпеки в побуті; б) активніше використовувати для цього засоби масової інформації; виготовляти і розповсюджувати відповідні матеріали (листівки, буклети тощо) про антипожежні заходи у житловому секторі; в) розробити програму навчання населення з проблем пожежної безпеки; г) виховувати в населення повагу до правил пожежної безпеки.

У підрозділі 2.2 “Причини та умови, які сприяють виникненню пожеж у житловому секторі”, автор досліджує детермінанти цього злочину. Ця проблема на сьогодні достатньою мірою не досліджена і потребує серйозної уваги юристів, соціологів, фахівців у галузі боротьби з пожежами.

Причинне пояснення проблеми, яка досліджується, дає можливість розкрити “механізм” вчинення злочинів цієї категорії, тобто вказує на те, які інші явища і процеси природи та суспільства породжують це явище, у яких конкретних умовах воно виникає, які сили сприяють йому чи протидіють. З'ясування цього “механізму” дало дисертантові можливість виробити і запропонувати науково обґрунтовану систему заходів боротьби з вказаними діяннями.

Дисертант проаналізував питання психічного ставлення особи до діяння, тобто дії або бездіяльності, що є порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Стосовно порушення цих правил може мати місце лише прямий умисел або необережність у вигляді злочинної недбалості. Непрямий умисел і злочинна самовпевненість у порушенні правил пожежної безпеки виключаються. Що ж до настання суспільно небезпечних наслідків, то до них психічне ставлення визначається виключно необережністю. Отже, злочин має розглядатися в цілому як необережний.

Вивчена слідчо-судова практика (близько 200 кримінальних справ м. Києва та області) дозволила виділити такі найхарактерні причини та умови (обставини), що сприяли виникненню пожеж: 1) аморальний, антигромадський, паразитичний або злочинний спосіб життя винного (27 %); 2) несвоєчасне і неналежне реагування міліції, інших органів влади і громадськості на хуліганські та інші антигромадські вчинки винних, супроводжувані спробою пошкодження майна і погрозами підпалів (12 %); 3) невстановлення або неналежний контроль за поведінкою психічно хворих осіб, які страждають на піроманію (хвороблива пристрасть до вогню, підпалів) (4 %); 4) неприязні, гостроконфліктні стосунки окремих громадян (у тому числі в сім'ї) (19 %); 5) відсутність або недостатній догляд за об'єктом (предметом) посягання, а також його незадовільна протипожежна безпека (17 %); 6) неупорядковане зведення будинків і споруд (5 %); 7) незабезпечення невідворотності кримінальної відповідальності за кожний випадок підпалу (16 %).

Абсолютна більшість пожеж виникає від причин, пов'язаних з діяльністю людини. Отже, імовірність виникнення пожежі буде більшою саме там, де перебуває більше людей, і навпаки. Так, інтенсивна міграція населення з сільської місцевості у міста призвела, поруч з іншими проблемами, до стійкого зростання пожеж у містах і до зменшення їх у сільській місцевості.

Переважна більшість пожеж трапиться у жилих будинках і надвірних будівлях через необережне поводження з вогнем - 51,53 %, недотримання правил монтажу та експлуатації електроустаткування і побутових електроприладів - 21,45 %, порушення правил монтажу й експлуатації приладів опалення - 6,2 %, необережне поводження дітей з вогнем - 6,43 %, підпали - 3,8 %, несправність виробничого устаткування - 0,74 %.

Дисертант виділив також найпоширені мотиви підпалів особистого майна: хуліганські мотиви, помста, заздрість (28 % випадків). Вивчення практики показує, що особи, котрі вчинили підпал з хуліганських спонукань, як правило, раніше вже скоювали хуліганські прояви, що супроводжувалися пошкодженням майна, а іноді - погрозами підпалу.

Недостатньо ефективна діяльність правоохоронних органів з профілактики пожеж, зокрема Державного пожежного нагляду, по проведенню роз'яснювальної роботи серед населення, як і те, що громадськість не бере у цьому участі, сприяють формуванню у населення почуття безвідповідальності за порушення елементарних правил пожежної безпеки.

У підрозділі 2.3 “Характеристика особи злочинця у справах про пожежі в житловому секторі” дається всебічна характеристика осіб, які вчиняють розглядувані злочини. Виділені і досліджені кримінально-правовий, процесуальний та кримінологічний аспекти особи злочинця.

Дослідження проведено на підставі аналізу кримінальних справ, розглянутих у судах м. Києва і Київської області, та постанов органів державного пожежного нагляду про притягнення до адміністративної відповідальності. Виявлені категорії осіб, які найчастіше вчиняють названі правопорушення. Майже половина засуджених (47,9 %) - посадові особи, серед них 11,4% - керівники підприємств, установ, організацій; 20,6% - керівники структурних підрозділів; 7,6% - головні спеціалісти; 8,3% - інженери з техніки безпеки, а також особи з підвищеною віктимністю; проведена їх класифікація за соціологічними та правовими показниками - освіта, стать, вік, місце проживання, судимість та даються кількісні характеристики щодо суб'єктів.

У третьому розділі - “Профілактика пожеж у житловому секторі” розглядаються правові, організаційні і технічні аспекти боротьби з пожежами в побуті.

У підрозділі 3.1 “Правові аспекти профілактики пожеж у житловому секторі” виділено і досліджено спеціальний комплекс нормативних актів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки.

Дисертант розглянув більше 150 правових актів загальнодержавного, міжгалузевого, галузевого характеру та нормативні акти підприємств (установ, організацій). Серед них виділені правові норми регулятивного, запобіжного та охоронювального значення.

Особливістю правил, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки є та, що вони складаються як з вимог правового, так і технічного характеру. Тому ці документи у спеціальній літературі називаються “техно-юридичні (або техно-правові) нормативні акти”.

Дисертант розробив системний підхід до створення повної, взаємопогодженої та несуперечливої системи нормативних актів з питань пожежної безпеки. Для досягнення цієї мети він пропонує: 1) визначити потрібні сьогодні нормативні акти з питань, що розглядаються; 2) встановити галузь їх поширення (сферу дії), розмежувати компетенцію та об'єкти нормування для різних видів нормативних актів; 3) визначити та обґрунтувати питання, які потребують регламентування; 4) опрацювати методологію розроблення конкретних нормативних актів з питань пожежної безпеки.

На основі вивчення законодавчих актів , що регулюють пожежну безпеку, та розроблених законопроектів дисертант доходить висновку, що першим кроком у вирішенні в Україні проблеми вдосконалення правових норм у сфері боротьби з пожежами в житловому секторі має бути надання законодавчим органом центральному органові - Держпожнагляду - повноважень стосовно опрацювання та затвердження обов'язкових норм пожежної безпеки в Україні.

У підрозділі 3.2 “Організаційні аспекти профілактики пожеж у житловому секторі” дисертант досліджує організаційні заходи профілактики пожеж, які полягають у виявленні недоліків у сфері управління та організації діяльності державних органів і громадських організацій, що мають певні обов'язки по забезпеченню пожежної безпеки.

За суб'єктом здійснення заходи запобігання порушень пожежної безпеки можна класифікувати на слідчі, судові, прокурорські, експертні, а також заходи з профілактики, що розробляються і здійснюються органами Державного пожежного нагляду. Розглянута суть названих заходів.

Питання про організацію пожежно-профілактичної роботи в житловому секторі є на сьогодні одним з найактуальніших. Для його вирішення варто повною мірою використовувати засоби масової інформації, протипожежну пропаганду тощо.

Як свідчать соціологічні дослідження (анкетне опитування населення Київської області), інформацію про пожежну безпеку респонденти отримують, як правило, безпосередньо від співробітників пожежної охорони (40,55 %), із засобів масової інформації (30,46 %), з наочної агітації (15,19 %). Якщо порівняти наведені результати з даними оперативної обстановки про пожежі, можна зробити висновок, що ефективність протипожежної пропаганди все ще залишається низькою.

В плані боротьби із запобіганням підпалів особистого майна потрібне своєчасне і належне реагування працівників міліції та громадськості на сигнали: 1) про антигромадську поведінку осіб, схильних до підпалів, а також тих, хто має нахил до піроманії; 2) на заяви і повідомлення про неприязні стосунки між громадянами, які супроводжуються погрозами і спробами (іноді демонстративними) підпалу, і вжиття до таких осіб належних заходів.

У підрозділі 3.3 “Технічні аспекти профілактики пожеж у житловому секторі” розглядається питання правильного вибору ступеня вогнестійкості будинку в цілому і меж вогнестійкості окремих його конструкцій, встановлення максимально припустимої поверховості, визначення відповідності величини площі між протипожежними перешкодами, дотримання протипожежних відстаней між будинками і спорудами, планування населених пунктів у протипожежному аспекті тощо.

При забудові населених пунктів для забезпечення пожежної безпеки треба брати до уваги комплекс протипожежних заходів, зокрема, правильне розташування й групування будинків на території, пожежну небезпеку суміжно розташованих споруд, враховувати для цієї території “розу вітрів” (їх напрямок і силу), рельєф місцевості; забезпечення протипожежних відстаней між будинками, ступінь їх вогнестійкості і конкретне призначення окремих будинків та споруд, забезпечення їх під'їздами, проїздами, дорогами тощо.

Дослідження показало, що самозаймання у житловому секторі найчастіше пов'язане з неправильним зберіганням речовин і матеріалів на балконах (лоджіях) без врахування їх захисту від сонячних променів, у нещільно закритих посудинах, що викликає їхнє нагрівання й окислювання.

Безумовно, важливим і потрібним є впровадження системи автоматичного протипожежного захисту (АПЗ), яка є одним з найдійовіших його методів. Шляхом миттєвого виявлення і повідомлення про факт пожежі, а також правильного обслуговування пожежної автоматики АПЗ сприяє ефективному захисту житлових приміщень.

Запропоновані профілактичні рекомендації щодо запобігання пожежам у житловому секторі.

Підсумкова частина дисертації містить основні висновки на підставі проведеного дослідження. Наводяться одержані дисертантом найважливіші наукові та практичні здобутки. Зроблена спроба розглянути пріоритетні, на погляд дисертанта, теоретичні і практичні питання адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Подана всебічна кримінологічна характеристика пожеж у житловому секторі, розкриті наявні в цій сфері недоліки у чинному законодавстві і нормативній базі, запропоновані заходи щодо їх усунення, проаналізовані профілактичні протипожежні заходи, а також практика їх застосування правоохоронними органами, надані поради й пропозиції підвищення їх інтенсивності.

Дослідження комплексу теоретичних і практичних питань боротьби з пожежами в житловому секторі дає підставу зробити такі висновки:

“Пожежою” з кримінально-правової точки зору варто вважати не будь-яке горіння поза спеціально призначеним для цього місцем, а лише таке, яке виникає внаслідок суспільно небезпечного діяння особи і призводить до травмування чи загибелі людей або знищення, пошкодження майна чи до інших тяжких наслідків.

Аналізуючи диспозицію ст. 175 КпАП України, ми пропонуємо дати в ній перелік об'єктів, на яких можуть порушуватися правила пожежної безпеки, назвавши їх - “Об'єкти виробничого, соціально-культурного, релігійного і побутового призначення”. У зв'язку з тим, що правила користування і утримання пожежної техніки входять складовою частиною до всіх нормативних актів у сфері забезпечення пожежної безпеки, уявляється потрібним вилучити з диспозиції статті слова “а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням”.

Вважаємо, що невиконання розпоряджень і постанов посадових осіб органів Державного пожежного нагляду (ОДПН) призводить, так чи інакше до свідомого порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 175 КпАП). Так само і створення перешкод для діяльності органів Держпожнагляду призводить до свідомого приховування порушень протипожежних норм. На підставі цього, ми дійшли висновку, що санкція статті 1888 КпАП України мусить передбачати більший розмір штрафу.

Надати органам Державного пожежного нагляду право складати протоколи про адміністративне правопорушення лише за свідомо неправдивий виклик спеціальних служб (ст. 183 КпАП), а й за порушення або невиконання встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 175 КпАП), а також за невиконання розпоряджень і постанов органів Державного пожежного нагляду (ст. 1888 КпАП).

Родовим об'єктом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки є громадська безпека, під якою дисертант пропонує розуміти певну систему однорідних громадських відносин, що виникають і існують з приводу використання джерел підвищеної небезпеки, і які спрямовані на запобігання чи усунення можливості завдання шкоди охоронюваним законом інтересам індивідуально-невизначеного кола фізичних та юридичних осіб, тобто на забезпечення стану загальної захищеності.

Безпосереднім об'єктом порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки є суспільні відносини у сфері пожежної безпеки, що виникають у зв'язку з використанням пожежонебезпечних речовин між особами, відповідальними за дотримання правил поводження з цими речовинами, з одного боку, і всіма громадянами, трудовими колективами та громадськістю в цілому - з іншого, і які спрямовані на захист від пожеж життя і здоров'я людей, власності, культурних цінностей, нормальної діяльності установ, підприємств та організацій.

Предметом злочину, передбаченого ст. 270 КК України, є пожежонебезпечні горючі речовини і джерела займання, тобто речовини та матеріали, нездатні до самозагоряння. При цьому, на думку дисертанта, будівельні конструкції, механізми, вироби побутового, культурного та іншого призначення не можуть бути предметом злочину що розглядається адже пожежонебезпека цих предметів залежить насамперед від того, з яких речовин і матеріалів їх виготовлено.

Сформульовані у нормативних законодавчих актах вимоги пожежної безпеки поділяються на заборонні і наказуючі. Отже, порушення правил пожежної безпеки може відбуватися як у формі дії, так і злочинної бездіяльності.

Правила пожежної безпеки містять положення, спрямовані також на запобігання погрози виникнення пожеж (правила запобігання пожежам) та на зменшення шкоди, завданої пожежою (правила протипожежного захисту).

Визначено поняття “особа злочинця”, яка вчинила пожежу в житловому секторі, а також ступінь провини та індивідуалізацію відповідальності і покарання; зважаючи на наявність пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, запропоновано призначати більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, зокрема застосовувати умовне покарання.

Проаналізувавши наслідки злочину що розглядається, пропонуємо:

при визначенні поняття “майнова шкода”, крім вартісного критерію, який повинен містити в собі вартість знищеного або пошкодженого вогнем чи при гасінні пожежі майна і витрати на його відновлення, потрібно враховувати й кількісні критерії та значення знищеного або ушкодженого майна для нормальної життєдіяльності власника;

під поняттям “шкода, здоров'ю людей” (ч. 1 ст. 270 КК) слід розуміти заподіяння хоча б одній особі менш тяжкого тілесного ушкодження чи легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, або заподіяння кільком особам легких тілесних ушкоджень, що не тягне за собою короткочасного розладу здоров'я;

поняття “загибель людей” (ч. 2 ст. 270 КК) означає заподіяння смерті хоча б одній людині;

під “іншими тяжкими наслідками” (ч. 2 ст. 270 КК) при кваліфікацій порушень встановлених законодавством вимог пожежної безпеки слід розуміти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній особі або менш тяжких тілесних ушкоджень двом і більше особам, залишення людей без житла або засобів до існування, тривалі припинення або дезорганізація роботи підприємства, установи, організації тощо.

З метою удосконалення кримінально-правової термінології доцільно існуючі в діючому кримінальному законодавстві терміни “людські жертви” і “загибель людей” (ч.2 ст. 270 КК) замінити прозорішим і точнішим терміном “заподіяння смерті”, а поняття “шкода здоров'ю людей” (ч.1 ст. 270 КК) замінити визначенням “тілесні ушкодження”.

Кримінологічна характеристика об'єктивних показників пожеж показала, що саме у житловому секторі пожежі мають підвищений рівень громадської небезпеки, а також дала змогу описати соціальні наслідки від них. Визначено соціальний аспект пожеж у житловому секторі.

Виявлено причини та умови, які сприяють виникненню пожеж у житловому секторі. На основі вивчених кримінальних справ узагальнено дані про пожежі в житловому секторі.

Сформульовано поняття “особа злочинця”, а також визначено категорії осіб, які схильні до вчинення пожежі в побуті. Досліджено закономірності вчинення пожежі різними категоріями осіб.

...