Сімейно-побутові конфлікти в системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень
Тяжка насильницька злочинність проти життя й здоров’я особи у сімейно-побутовій сфері. Сімейно-побутові конфлікти в системі детермінації умисних вбивств і тілесних ушкоджень. Теоретичні основи попередження злочинів у специфічній сфері людських відносин.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2013 |
| Размер файла | 74,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
1
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Сімейно-побутові конфлікти в системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень
Спеціальність: 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право
Головкін Богдан Миколайович
УДК 343.9
Харків-2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Голіна Володимир Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідуючий кафедрою кримінології та кримінально-виконавчого права.
Офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права імені В.М.Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;
- кандидат юридичних наук, доцент Тютюгін Володимир Ілліч, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінального права.
Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра кримінального права та кримінології, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.
Захист відбудеться “14” лютого 2003 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
Автореферат розісланий “10” січня 2003 року
Вчений секретарспеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.
1. Загальна характеристика роботи
насильницький злочинність ушкодження сімейний
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується певним покращенням соціально-економічної ситуації у державі. Водночас у суспільстві залишається чимало невирішених проблем, що накопичувалися роками внаслідок тривалих та руйнівних кризових процесів трансформаційного характеру. Негативні наслідки реформування політичних, ідеологічних, економічних, соціальних засад суспільства у найбільш сконцентрованому вигляді проявляються у сімейно-побутовій сфері. Ця сфера досить специфічна. Тут відбувається ретрансляція об'єктивної реальності і формується проекція ймовірного майбутнього найважливіших суспільних інститутів, оскільки сімейно-побутова сфера відбиває внутрішній стан суспільства.
Сімейно-побутова сфера стала сприятливим середовищем для розвитку і розповсюдження соціальної дезорганізації і паразитизму, алкоголізації і деморалізації, насильницької субкультури та антигромадських настанов певної частини населення. Консерватизм, обмеженість соціального контролю, неформальний характер взаємин істотно полегшили протікання названих процесів. Наведені та ряд інших чинників сприяли погіршенню морально-психологічного мікроклімату у даному середовищі і посиленню сімейно-побутової конфліктності в її найбільш криміногенних формах. Останнє відбилося на погіршенні криміногенної ситуації у сімейно-побутовій сфері. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України тут традиційно вчиняється близько 1/3 умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень. Причому останнім часом існує небезпечна тенденція до зростання динаміки тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя й здоров'я особи. Основною ланкою детермінації цих злочинів виступає сімейно-побутовий конфлікт, що тривалий час розвивається та ускладнюється у ході повсякденних неприязних взаємин злочинців і потерпілих. З огляду на це можна констатувати, що нині назріла гостра необхідність комплексного кримінологічного дослідження на дисертаційному рівні проблеми криміногенного сімейно-побутового конфлікту, котрий нерідко завершується умисним вбивством або тяжким тілесним ушкодженням.
У різний час теоретичним дослідженням тяжких насильницьких злочинів проти особи займалися видатні українські та російські кримінологи і криміналісти. Серед них слід виділити: С.Б. Алімова, Ю.М. Антоняна, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, С.В. Бородіна, В.В. Голіну, І.М. Даньшина, О.М. Джужу, А.І. Долгову, Л.В. Дорош, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, І.І. Карпеця, О.Г. Кальмана, В.О. Коновалову, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнецову, В.М. Кудрявцева, В.В. Лунєєва, В.Г. Лихолоба, М.І. Панова, Е.П. Побігайла, Д.В. Рівмана, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, О.М. Яковлева та ін.
До аналізу різних аспектів сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень у своїх роботах зверталися наступні зарубіжні і вітчизняні кримінологи: С.В. Аракелян, М.І. Бельцев, Р.М. Зулкарнєєв, Д.А. Корецький, В.М. Кормщиков, Л.В. Крижна, О.О. Костиря, Ю.М. Крупка, Г.Г. Мошак, Я.Я. Соотак, О.В. Старков, Д.О. Шестаков та ін.
Однак слід відмітити, що у більшості випадків кримінологічні дослідження зазначеної проблеми датуються 60 - 80 роками XX століття. За період незалежності України у цьому напрямку було проведене дисертаційне дослідження Л.В. Крижною (2000 р.). У ньому автором зроблений кримінологічний аналіз злочинів (як насильницьких, так і ненасильницьких), що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин. З наведеного вбачається, що за часів незалежності України окремо не проводилося жодного дисертаційного дослідження, присвяченого вивченню саме умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у специфічній сфері людських відносин. Досі не з'ясовано кримінологічну природу даного виду конфлікту, не розглянута його структура, динаміка розвитку та заходи попередження. Ці та деякі інші проблеми заслуговують на самостійний розгляд на дисертаційному рівні. Актуальність роботи також обумовлена і прийняттям Закону України “Про попередження насильства в сім'ї”.
Вищевикладене і спонукало обрання даної теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом науково-дослідницької роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 24.12.99 р., протокол № 4. Вона відповідає вимогам Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне кримінологічне вивчення сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи, вчинених на грунті криміногенних конфліктів, виявлення сучасних тенденцій та особливостей, а також розробка практичних рекомендацій по їх попередженню.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
встановити ознаки і дати визначення сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи;
дати розгорнуту кримінологічну характеристику тяжкої насильницької злочинності проти життя й здоров'я особи у сімейно-побутовій сфері;
виявити найбільш типові кримінологічні риси особистості злочинця і потерпілого як головних учасників сімейно-побутового конфлікту;
дослідити детермінацію вказаних злочинів;
проаналізувати кримінологічну природу сімейно-побутового конфлікту, визначити його специфіку та місце у причинно-наслідковому ланцюгу злочинної поведінки винних;
розробити конкретні пропозиції стосовно попередження умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень через призму протидії криміногенній ескалації сімейно-побутового конфлікту.
Об'єктом дослідження є специфічна частина насильницької злочинності, зокрема умисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин, а також криміногенний конфлікт, що завершується вчиненням цих злочинів.
Предмет дослідження складають:
поняття та основні ознаки сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров'я особи;
кримінологічна характеристика цих злочинів (кількісно-якісні показники, особистість злочинця, його найбільш значущі риси та типологія);
кримінологічний аналіз криміногенного сімейно-побутового конфлікту;
особливості детермінації сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень;
конкретна життєва ситуація та її роль у механізмі злочинної поведінки;
протидія криміногенному сімейно-побутовому конфлікту, як основний напрямок спеціально-кримінологічної попереджувальної діяльності;
специфіка індивідуального попередження цих злочинів на рівні головних учасників сімейно-побутового конфлікту - злочинців і потерпілих.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження стали філософсько-діалектичні закони і категорії теорії пізнання, основні логіко-гносеологічні принципи і прийоми пізнання соціальних явищ і процесів. У процесі дослідження використовувалися і такі окремі наукові методи як:
історичний - при аналізі розвитку кримінологічної думки щодо проблеми сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи;
системно-структурний - при розгляді структури криміногенного сімейно-побутового конфлікту;
порівняльно-правовий метод застосовувався для вирізнення сучасних особливостей і тенденцій сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень у їх динаміці, а також при порівнянні із даними контрольної групи;
конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу статистичної інформації (вибіркове узагальнення архівних кримінальних справ, анкетування дільничних інспекторів міліції, формалізоване інтерв'ювання засуджених за вчинення цих злочинів). Такий підхід сприяв всебічному отриманню найбільш повної інформації про об'єкт та предмет дослідження, що позитивно позначилося на емпіричному обґрунтуванні теоретичних висновків та практичних рекомендацій дисертанта.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали вивчення та аналіз із використанням спеціального питальника 500 архівних кримінальних справ, що були розглянуті судами Харківської, Запорізької, Черкаської та Сумської областей у 1997 - 2000 рр. за ст. ст. 93, 94, 101 КК України 1960 р. (ч. ч. 1, 2 ст. 115 і ст. 121чинного КК України). Крім цього, було проведено анкетування 120 дільничних інспекторів міліції в Харківській області, а також формалізоване інтерв'ювання 100 засуджених за дану категорію злочинів, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального режиму (жінки), та у виправно-трудових колоніях посиленого та суворого режиму (чоловіки) Харківської й Запорізької областей. Використовувалися статистичні звіти та довідки головного управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в Україні на дисертаційному рівні проведене комплексне кримінологічне дослідження проблеми криміногенного сімейно-побутового конфлікту, що завершується умисним вбивством або тяжким тілесним ушкодженням. Елементи новизни полягають у наступному:
по-новому запропоновано узагальнююче авторське визначення поняття сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи та зроблена їх розгорнута кримінологічна характеристика із з'ясуванням сучасних тенденціїй;
удосконалені знання стосовно особистості сімейно-побутового насильницького злочинця та по-новому проведена їх типологія, виходячи із критерію спрямованості поведінки у криміногенному конфлікті;
уперше в Україні проведена класифікація основних видів віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи, виходячи із характеру прояву та інтенсивності впливу такої поведінки на прийняття злочинного рішення;
проаналізована система детермінант сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи із виділенням їх специфіки на макро-, мікро- та індивідуальному рівнях;
уперше в Україні грунтовно розглянута структура криміногенного сімейно-побутового конфлікту при умисних вбивствах і тяжких тілесних ушкодженнях, проаналізована специфіка його динаміки, головних причин ескалації, зроблена спроба пояснення саме злочинного варіанту розв'язання продовжуваного протистояння; проведена класифікація цих конфліктів на підставі критеріїв часового виміру, виду учасників зіткнення та ступеню суспільної небезпечності;
по-новому проведена класифікація конкретних життєвих ситуацій, що передують вчиненню сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, виходячи із ініціатора їх створення;
одержали подальший розвиток знання щодо необхідності визнання одним із основних напрямів спеціально-кримінологічного попередження протидію криміногенним сімейно-побутових конфліктам;
дістала подальшого розвитку наукова думка стосовно індивідуального попередження сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи;
удосконалено віктимологічний напрямок індивідуального попередження, виходячи із основних видів віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень;
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що отримані висновки і результати розширюють і поглиблюють теоретичні наукові знання про сімейно-побутову тяжку насильницьку злочинність та криміногенний конфлікт, що становить її підґрунтя, безпосередніх учасників конфлікту (злочинців і потерпілих), детермінацію їх злочинної (віктимної) поведінки, специфіку попереджувальної діяльності. Положення дисертації впроваджені у практичну діяльність прокуратурами Харківської та Сумської областей. Також вони можуть використовуватися при читанні в юридичних вузах наукової дисципліни “Кримінологія”, при написані монографій, підручників, методичних посібників.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були викладені в наступних доповідях: на наукових конференціях молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.) і “Конституція - основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, 30 червня 2001 р.), XI Харківських політологічних читаннях “Конфлікти в суспільствах, що трансформуються” (м. Харків, 24 березня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 6 статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових наукових виданнях та 4 тезах доповідей на наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена її цілями, завданнями та предметом дослідження і включає вступ, 3 розділи, що містять 11 підрозділів, висновки, список використаних літературних джерел в кількості 343. Загальний обсяг роботи складає 218 сторінок. Текст дисертації - 190 сторінок.
2. Основний зміст роботи
У вступі містяться положення, що обґрунтовують актуальність обраної теми, ступінь наукової розробленості проблеми, визначається зв'язок із науковими програмами і темами, формуються мета й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, аргументується методологія, вказується емпірична база, розкриваються наукова новизна роботи, її теоретичне та практичне значення, відзначаються особистий внесок здобувача, ступінь апробації результатів дослідження, наявність публікацій за темою дисертації та її структурна побудова.
Розділ 1. “Тяжка насильницька злочинність проти життя й здоров'я особи у сімейно-побутовій сфері” складається з чотирьох підрозділів. Він присвячений аналізу кримінологічної характеристики даного виду злочинності, з'ясуванню сучасних тенденцій та особливостей кількісно-якісних показників.
У підрозділі 1.1. “Поняття сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи” автор, критично переосмисливши позиції різних кримінологів з цієї проблеми, дійшов висновку, що під зазначеними злочинами необхідно розуміти умисні насильницькі злочини проти життя й здоров'я особи переважно ситуативного характеру, що вчиняються у сімейно-побутовій сфері на грунті криміногенних конфліктів між злочинцем і потерпілим. Наведена категорія злочинів має низку характерних ознак, які поділяються на основні й додаткові. До основних відносимо: а) вчинення злочинів у специфічній сфері суспільного життя, причому об'єктом посягання виступають захищені кримінальним законом суспільні відносини по забезпеченню найцінніших фізичних благ - життя й здоров'я особи; б) криміногенний сімейно-побутовий конфлікт, що лежить в їх основі; в) насильницький спосіб їх вчинення; г) ситуативний характер злочинного посягання; д) чітка особистісна спрямованість протиправних дій проти безпосереднього учасника криміногенного конфлікту. Додатковими ознаками будуть: а) особистісні мотиви (помста, ревнощі, ненависть, кривда, неприязнь тощо); б) наявність тривалих дозлочинних конфліктних стосунків між злочинцем і потерпілим; в) “підручність” знарядь злочину (спеціально не пристосованих для цього).
Отже, сімейно-побутові тяжкі насильницькі злочини проти особи мають характерні ознаки, специфічну кримінологічну природу, а значить, існує достатньо підстав для окремого їх виділення у структурі насильницької злочинності.
У підрозділі 1.2. ”Кримінологічна характеристика тяжких насильницьких злочинів у сфері сімейно-побутових відносин в Україні”, дисертант розглянув кількісно-якісні показники сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи.
Рівень злочинів, про які йдеться, протягом 1997-2001 рр. залишався відносно високим, а в їх динаміці спостерігається прогресуюча тенденція до зростання. Якщо в 1997р. сімейно-побутових вбивств (разом із замахами) було зареєстровано 1330, то в 1998р. вже 1490, у 1999р. - 1601, 2000р. - 1646, 2001р. - 1657. Щорічний темп приросту сімейно-побутових вбивств складав: у 1997 р. - 34,3%; 1998 р. - 50,5%; 1999 р. - 67,7%; 2000 р. - 62,2%; 2001 р. - 67,3%. Ступінь латентності вказаної категорії злочинів відносно не високий, не перевищує 10%.
Структура зазначених видів злочинів є відносно стабільною. Питома вага сімейно-побутових вбивств у загальній кількості цих злочинів за період 1997 - 2001 рр. по Україні складала: 1997р. - 29,4%, 1998 р. - 32,7%, 1999 р. - 34,6%, 2000 р. - 34,2%, 2001 р. - 37,6 %. Серед встановлених судово-слідчими органами мотивів більш ніж половина “неприязні стосунки”- кваліфіковані вбивства (51,1%), умисні вбивства (53,9%), тяжкі тілесні ушкодження (57,9%) випадків. За ними йдуть помста - (22,1%, 23,8%, 12,5%, відповідно), ревнощі - (9,8%, 7,9%, 15,4%) та користь - (14,6%, 10,9%, 8,6%). У решті випадків зафіксовано інші мотиви злочинної поведінки. Приведене свідчить про міжособистісне, конфліктно-емоційне походження протиправної мотивації. Домінуючим способом вчинення таких злочинів є нанесення ударів господарсько-побутовими та підручними предметами, що були підібрані злочинцями безпосередньо на місці події (39,0%, 61,7%, 63,5%, відповідно). Менш поширеним способом є нанесення ударів руками й ногами по всьому тілу потерпілого - 19,5%, 21,8%, 31,2% злочинів. Застосування холодної (вогнепальної) зброї зафіксовано у 19,5%, 5,2% і 5,3% злочинів. Головним знаряддям протиправних вчинків слугували: фізичні зусилля злочинців, а також мотузка, молоток, сокира, викрутка чи інші дерев'яні або металеві предмети - 58,7%, 54,0%, 42,1% випадків. Кухонні й господарські ножі використовувалися у 21,9%, 40,9%, 53,0% випадків. Місцем їх вчинення, як правило, є квартира у містах і приватний будинок у сільській місцевості - 80,4%, 81,8%, 81,9% злочинів. За часом вчинення переважна більшість аналізованих злочинів припадає на вечір і ніч (відповідно 73,2%, 66,3%, 65,8%), значно менше - на ранок і день (відповідно 26,8%, 33,7%, 34,2%). Це пояснюється тим, що вечорі й вночі відбувається більшість міжособистісних контактів, особливо протягом 18 - 22 годин (41,5%, 44,1%, 48,8%, відповідно), які, зазвичай, супроводжуються спільним розпиттям спиртних напоїв з подальшою “поножовщиною”.
У підрозділі 1.3. ”Основні кримінологічні риси особистості сімейно-побутового насильницького злочинця. Типологія злочинців” дисертант зазначає, що найбільша криміногенна активність характерна для одружених чоловіків у віці 30-50 років із середнім освітянським рівнем, що певною мірою зумовлено кризовими періодами їх особистого й сімейного життя. У них спостерігається накопичення негативного життєвого досвіду, ослаблення соціальних зв'язків, дезадаптація. Взаємини із членами сім'ї будувалися на авторитарних засадах і носили деструктивний характер. У більшості випадків вони ведуть інертно-паразитуючий спосіб життя, не працюють, при цьому агресивно реагують на будь-які спроби членів сім'ї змінити подібний життєвий уклад, що створює сприятливе підгрунтя для продовжуваних конфліктів із родиною. Ці особи відрізняються емоційною нестійкістю, імпульсивністю вчинків, домінуванням насильницьких стереотипів поведінки в конфліктних ситуаціях, з них близько 1/3 мали психічні аномалії в межах осудності або попередні судимості. Виходячи із характеру та спрямованості дозлочинної конфліктної поведінки проведена типологія злочинців. У такий спосіб автор виділяє алкоголізовано-імпульсивний, розпачливо-рішучий, деспотично-тиранічний та деградовано-нестійкий типи злочинців.
Алкоголізовано-імпульсивний тип (35%) відрізняється тривалим зловживанням спиртниими напоями у колі деморалізованих осіб, що з часом призводить до глибинних психічних розладів, появи або ускладнення різного роду психічних аномалій, у результаті чого породжується імпульсивна спрямованість поведінки при розв'язанні конфліктних ситуацій.
Розпачливо-рішучий тип (15%) в силу певних психологічних особливостей у своїй поведінці більше керуються почуттями, інтуїцією, нерідко амбіціями. Це переважно жінки 14 - 29 років, у більшості випадків одружені. Вирішальну роль у переростанні стану розпачу винних у стійку рішучість до вчинення тяжкого злочину відіграє віктимна поведінка потерпілих, які в одних випадках тривалий час знущалися над майбутніми злочинцями, а в інших вели аморально-дезадаптивний спосіб життя. Відмічені обставини провокують численні конфлікти, бійки, які сприймаються потенційними злочинцями як особиста трагедія, крах, лиха доля, а тому занурюють їх у стан розпачу, що згодом переростає у стійку рішучість помститися кривдникові.
Для деспотично-тиранічного типу злочинців (40%) властиві такі емоційно-вольові риси як: грубість, сварливість, ревнивість, жорстокість, уїдливість, садизм, злопам'ятність тощо. Відрізняються домінуванням викривлених потреб у прагненні до насильства над найближчим оточенням, самоствердження і самопіднесення. Характерною особливістю таких осіб є задоволення відмічених раніше потреб за рахунок зневажання волею і правами потерпілих (зазвичай членів сім'ї), що досягається шляхом їх пригноблення і мордування. Тиранічні прояви до членів сім'ї можна розглядати як результат виміщення глибокого незадоволення винних самими собою, заниженим соціальним статусом на найближчих осіб, які завжди поруч.
Характерною особливістю деградовано-нестійкого типу злочинців (10%) є психічна й фізична деградація, алкоголізація, втрата суспільно корисних зв'язків, зниження життєвої активності, а також аморалізм, соціальна відчуженість, антисанітарія, спілкування здебільшого із собіподібними особами, ворожо-неприязне ставлення до інших людей. Ведення паразитичного способу життя супроводжувалося адміністративними правопорушеннями, що не становлять собою великої суспільної небезпеки. Вони легко знаходять безглуздий привід для конфліктів, спрямованість поведінки в яких, як правило, визначається умовами конкретної життєвої ситуації. У зв'язку з цим їхні дії багато в чому носять непередбачуваний характер.
Наведена вище типологія злочинців дає їх основні кримінологічні характеристики, дозволяє простежити генезис становлення окремих типів винних, розкриває спрямованість їх поведінки у сімейно-побутових конфліктах, а тому має істотне науково-практичне значення, зокрема, для розробки системи попереджувальних заходів.
У підрозділі 1.4. “Особистість потерпілого: характеристика та основні види віктимної поведінки” відмічається, що кримінологічна характеристика потерпілих від сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи досить неоднорідна. З одного боку, прослідковується яскраво віктимогенна, девіантно-конфліктна спрямованість особистості потерпілого, схожість зі соціально-психологічними характеристиками особистості злочинця. У подібних випадках спостерігається інверсія ролей: потенційну жертву неможливо відрізнити від майбутнього злочинця, оскільки їх дозлочинна поведінка свідчить про обопільне суспільно-небезпечне загострення конфліктних відносин із взаємним застосуванням грубої фізичної сили. А тому вирішальна роль в остаточному визначенні потерпілого й заподіювача шкоди життю та здоров'ю належить конкретній життєвій ситуації. З іншого боку, певній частині потерпілих притаманні соціальна пасивність, інертність, потурання насильницьким проявам з боку злочинця, що стверджує їх безкарність і вседозволеність. Така ситуація дозволяє класифікувати основні види віктимної поведінки потерпілих, виходячи з характеру прояву й інтенсивності впливу віктимної поведінки на прийняття злочинного рішення. Пропонуються наступні різновиди віктимної поведінки потерпілих: агресивно-викликаюча, аморально-провокуюча, нейтральна, надокучливо-дошкульна.
Агресивно-викликаюча поведінка потерпілих (30%) виявляється в тому, що вони при конфліктній взаємодії зі злочинцем поводяться зухвало, нагнітають емоційну напругу, висловлюють принижуючі образи й погрози фізичного розправою, а потім ініціюють бійку, не замислюючись над її наслідками. Така поведінка потерпілого, який, як правило, поступається на даний момент своїми фізичними можливостями (в силу стану алкогольного сп'яніння), виступає потужним поштовхом до імпульсивного насильницького впливу з боку злочинця, в результаті чого потерпілому спричиняється тяжка шкода. Причому прослідковується певна закономірність: чим зухваліша поведінка й агресивніший напад потерпілого, тим для нього наступають тяжчі наслідки.
...Подобные документы
Нанесення умисних тяжких тілесних ушкоджень. Спричинення дорожньо-транспортної пригоди та порушення Правил безпеки дорожнього руху. Класифікація розкрадань за розміром спричинених збитків. Кримінальні злочини проти статевої свободи та здоров’я особи.
контрольная работа [16,6 K], добавлен 28.01.2012Характеристика злочинів проти життя та здоров'я. Історичний розвиток поняття тілесних ушкодження, види та способи їх заподіяння. Кримінально-правова характеристика тілесних ушкоджень, їх відмінність від фізичного болю та визначення ступеня тяжкості.
курсовая работа [77,2 K], добавлен 15.12.2013Поняття, види та загальна характеристика злочинів проти здоров’я особи. Розгляд судової практики кримінальних справ за злочини, передбачені ст. ст. 122, 128 КК України з кваліфікуючими ознаками. Дослідження видів тілесних ушкоджень залежно від форм вини.
курсовая работа [39,2 K], добавлен 19.06.2019Види вбивств за Кримінальним кодексом. Класифікація вбивств за суб’єктивною стороною – умисні і вбивства через необережність. Особливості умисних вбивств за ступенем своєї суспільної небезпеки: вбивство, вчинене без обтяжуючих та за обтяжуючих обставин.
реферат [24,7 K], добавлен 06.12.2010Предмет посягання тяжких тілесних ушкоджень як елемент криміналістичної характеристики. Згадки про біологічні (соматичні) властивості особи у науковій літературі. Основні групи криміналістично-значущих властивостей особистості злочинця та потерпілого.
реферат [31,9 K], добавлен 28.04.2011Суть та зміст таких понять як злочини проти життя і здоров’я, вбивство, тілесні ушкодження: види, склад, об'єктивна та суб'єктивна сторони. Сучасний стан злочинності в Україні; норми чинного законодавства. Злочини у сфері медичного обслуговування.
курсовая работа [42,7 K], добавлен 27.10.2013Ознайомлення із принцами складання криміналістичної картини вчинення злочину на прикладі тяжкого тілесного ушкодження. Поняття, класифікація та методи дослідження способів скоєння злодіяння. Поняття та основні структурні елементи слідової картини.
реферат [32,0 K], добавлен 28.04.2011Визначення поняття тілесного ушкодження; його класифікація за ступенем тяжкості; об'єктивна і суб'єктивна сторона злодіяння. Структурні елементи кримінально-правової та криміналістичної характеристики різних видів злочинів, принципи їх складання.
реферат [27,7 K], добавлен 28.04.2011Конституція України в системі джерел сімейного законодавства. Сімейний кодекс, закони та інші нормативно-правові акти, Цивільний кодекс України в системі сімейного законодавства. Договір та звичаї як джерела сімейно-правових норм; міжнародні договори.
реферат [21,6 K], добавлен 25.12.2009Характеристика та види кримінальних злочинів проти життя, здоров’я, честі та гідності особи. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння), заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою. Злочини проти порядку несення військової служби.
контрольная работа [38,3 K], добавлен 26.01.2012Кримінально-правова характеристика вбивств. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення. Заключний етап розслідування (слідчі ситуації та слідчі дії). Профілактична діяльність слідчого.
дипломная работа [165,7 K], добавлен 27.07.2002Злочинці у сфері комп’ютерної інформації (класифікація за віком, метою, сферою діяльності). Способи здійснення злочинів у сфері комп’ютерної інформації. Український хакер Script і розвиток українського кардингу. Захист інформації (попередження злочинів).
курсовая работа [54,6 K], добавлен 12.04.2010Предмет та основні методи вивчення кримінології як наукової дисципліни. Поняття та структура злочинності, причини та ступінь розповсюдження даного явища в сучасному суспільстві, схема механізму детермінації. Заходи щодо попередження злочинності.
презентация [78,4 K], добавлен 12.12.2011Суспільна небезпека злочинів проти довкілля. Загальна характеристика злочинів проти екологічної безпеки, у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря, охорони водних ресурсів, лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу.
курсовая работа [40,3 K], добавлен 09.09.2010Життя як одне з основних та невід’ємних прав людини. Злочини проти життя людини: загальна характеристика та види. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочинів проти життя. Досвід кримінально-правового регулювання позбавлення людини життя за її згодою.
курсовая работа [43,1 K], добавлен 05.01.2014Поняття комп'ютерних злочинів. Способи здійснення комп'ютерних кримінальних відхилень. Шляхи попередження протиправних вчинків у сфері комп'ютерного шахрайства. Особливості методики і практики розслідування злочинів у сфері комп'ютерної інформації.
контрольная работа [29,0 K], добавлен 06.12.2011Розробка і застосування заходів щодо попередження злочинності як основний напрямок у сфері боротьби з нею. Правова основа попередження злочинів. Встановлення причин злочину й умов, що сприяли його вчиненню. Суб'єкти криміналістичної профілактики.
реферат [12,8 K], добавлен 26.09.2010Повноваження Національної поліції під час попередження, припинення та виявлення правопорушень на сімейно-побутовому ґрунті, притягнення винних до відповідальності. Діяльність дільничного офіцера поліції під час виявлення фактів насильства у сім’ї.
статья [20,7 K], добавлен 19.09.2017Значення конструктивних особливостей, елементів, ознак складу злочину для їх правильної кваліфікації. Роль суб’єктивної сторони злочину в кваліфікації злочинів у сфері надання публічних послуг. Аналіз злочину незаконного збагачення службової особи.
контрольная работа [28,6 K], добавлен 13.10.2019Особливості правового механізму як структуроутворюючого елементу адміністративного механізму в системі управління охороною здоров’я. Принципи, форми та процедура взаємодії владних структур і суб’єктів громадянського суспільства в системі охорони здоров’я.
автореферат [49,6 K], добавлен 20.02.2009
