Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та її запобігання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та її запобігання

Ходимчук Оксана Олегівна

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, Глушков Валерій Олександрович, Заслужений юрист України, Рада національної безпеки та оборони України, державний експерт.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідуючий відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

кандидат юридичних наук, доцент Петров Володимир Васильович, Київський університет ринкових відносин, завідуючий кафедрою правознавства.

Провідна установа Одеська національна юридична академія, кафедра кримінології, МОН України, м. Одеса.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков.

Анотація

злочинність психічний кримінологічний

Ходимчук О.О. Насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями та її запобігання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена проблемі насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями та її запобіганню. Автором досліджується поняття, види, причини та розповсюдженість психічних аномалій в межах осудності серед осіб, які вчинили насильницькі злочини, і доводиться криміногенне значення психічних аномалій, яке проявляється в тому, що зазначені психічні аномалії є умовами вчинення насильницьких злочинів, хоча і не завжди безпосередніми.

Автор виділяє головні ознаки та на їх підставі формулює поняття насильницького злочину та насильницької злочинності. У дисертації вперше досліджено особу саме насильницького злочинця з психічними аномаліями в межах осудності та, на підставі основних кримінологічних ознак, притаманних таким особам, їх виокремлено в самостійний тип особи злочинця - тип насильницького злочинця з психічними аномаліями. З'ясовано основні причини і умови вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями, а також особливості механізму вчинення насильницьких злочинів такими особами.

Запропоновано конкретні заходи запобігання насильницькій злочинності осіб з психічними аномаліями на загальному та спеціально-кримінологічному рівнях.

Ключові слова: психічні аномалії, осудність, обмежена осудність, неосудність, насильство, насильницький злочин, насильницька злочинність, особа злочинця з психічними аномаліями, механізм вчинення злочину, запобігання насильницькій злочинності.

Аннотация

Ходымчук О.О. Насильственная преступность лиц с психическими аномалиями и ее предупреждение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исправительное право. Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена проблеме совершения насильственных преступлений лицами с психическими аномалиями. Исследуется понятие, виды, причины и распространенность психических аномалий в пределах вменяемости среди лиц, совершивших насильственные преступления. Автором доказывается криминогенное значение психических аномалий, которое проявляется в том, что указанные психические аномалии являются условием совершения насильственных преступлений, хотя и не всегда непосредственным.

В работе определяются основные признаки и на их основе формулируется понятие насильственного преступления. Под ним понимается общественно опасное деяние, посягающее на охраняемые уголовным законом физические блага личности, совершаемое против ее воли путем умышленного физического или психического насилия и способное причинить личности физический, моральный или материальный вред.

Автор предлагает собственное понятие насильственной преступности как совокупности умышленных преступлений, посягающих на охраняемые уголовным законом физические и моральные блага человека, и лиц, совершивших эти преступления путем физического или психического насилия в определенном пространстве и времени.

В диссертации впервые исследована личность именно насильственного преступника с психическими аномалиями, выделено основные криминологически значимые характеристики, присущие таким преступникам, и предложено собственное понятие личности преступника с психическими аномалиями - это личность, имеющая расстройства психической деятельности, которые не достигли психотического уровня и не исключают вменяемости, но влекут за собой личностные изменения и могут приводить к отклонениям в поведении, а также затрудняют социальную адаптацию такой личности, снижают ее способность руководить своими действиями, и которая характеризуется специфической совокупностью социально-демографических, социально-ролевых, уголовно-правовых и социально-психологических признаков.

Определены основные детерминанты насильственной преступности лиц с психическими аномалиями, а также особенности механизма совершения преступлений данного вида. Диссертант предлагает ряд мер по предупреждению насильственной преступности лиц с психическими аномалиями на общем и специально-криминологическом уровнях.

Ключевые слова: психические аномалии, вменяемость, ограниченная вменяемость, невменяемость, насилие, насильственное преступление, насильственная преступность, личность преступника с психическими аномалиями, механизм совершения преступления, предупреждение насильственной преступности.

Annotation

Khodimchuk O.O. Violent crimes committed by criminals with psychiatric anomalies and their prevention. - Manuscript.

Thesis for a candidate degree on law in speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. - The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2005.

The thesis is dedicated to the problems of violent crimes committed by persons with psychiatric anomalies and to the prevention of such crimes. The author has researched the notion, types, causes and prevalence of psychiatric anomalies of persons who had committed violent crimes. Criminal nature of these psychiatric anomalies proves to be the cause of violent crimes though not always direct. The historical development of such important criminal notions as sanity, limited sanity and insanity and their relevance to psychiatric anomalies of individuals who had committed violent crimes is investigated. The author defines the main characteristics of a violent crime and formulates the notion of a violent crime as a criminological type.

The thesis is the first to study the personality of a violent criminal with psychiatric anomalies in the terms of sanity. On the basis of the main criminological characteristics of such criminals the thesis draws the psychological type of violent criminal with psychiatric anomalies. The main reasons, conditions and the specific features of committing crimes by above mentioned persons is researched.

Practical measures of prevention of violent crimes committed by persons with psychiatric anomalies are suggested on general and criminological levels.

Key words: psychiatric anomalies, sanity, limited sanity, insanity, violence, violent crime, personality of a violent criminal with psychiatric anomalies, prevention of violent crimes.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення, що відбуваються в українському суспільстві, здійснення судової реформи, прийняття нового Кримінального кодексу, а відтак і необхідність максимально індивідуалізувати покарання з урахуванням особливостей кримінологічної характеристики особи злочинця, вимагають нових наукових розробок в юридичній науці та нових підходів щодо бачення проблем запобігання злочинності, особливо якщо її суб'єктом є особа з психічними аномаліями.

Актуальність проблеми кримінологічної та кримінально-правової характеристики насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями визначається, по-перше, колом проблем правового характеру, що виникають у діяльності правоохоронних і судових органів України при здійсненні ними запобіжної діяльності та правосуддя у зв'язку з утвердженням України як самостійної держави та створенням системи власного законодавства. По-друге, особи, які мають психічні аномалії, що не позбавляють їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, становлять 36,9% серед винних у вчиненні насильницьких злочинів.

У ХХ ст. питання про особливості вчинення злочинів особами з психічними аномаліями порушували Ю.М. Антонян, Ю.В. Александров, Ю.С. Богомяков, С.В. Бородін, П.С. Дагель, Л.Д. Гаухман, І.І. Горелік, В.П. Ємельянов, А.А. Жижиленко, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, Є.К. Краснушкін, В.Х. Кандинський, І.І. Карпец, В.М. Кудрявцев, Н.С. Лейкина, Д.Р. Лунц, О.Є. Михайлов, Р.І. Михеєв, Г.М. Міньковський, С.В. Познишев, В.П. Сербський, Ю.М. Ткачевський, В.С. Трахтеров, В.О. Туляков, Н.І. Фелінська, О.Є. Фрейєров, В.І. Шакун та ін. Ними, переважно на теоретичному рівні, було обґрунтовано особливу роль психічних аномалій у генезисі злочинної поведінки, визначено розповсюдженість психічних аномалій серед різних категорій злочинців, досліджено особливості особи злочинця, на підставі чого в загальному вигляді аргументовано необхідність здійснення запобіжної діяльності правоохоронними органами.

Однак, така увага до проблеми впливу психічних аномалій на злочинність ще не означає її повного вивчення, адже до тепер в Україні не має монографічних праць, які б комплексно досліджували проблему насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, а у сучасній кримінології співіснують різні, іноді суттєво відмінні та мало аргументовані відомості щодо розповсюдженості психічних аномалій серед осіб, які вчинили насильницькі злочини. В практичній діяльності правоохоронних органів по запобіганню злочинів, по суті, не враховуються особливості вчинення злочину, що обумовлюються наявністю саме психічних аномалій в межах осудності, а самі психічні аномалії не виявляються, що суттєво знижує результативність такої діяльності. Відсутність практичного розв'язання названих завдань потребує додаткової наукової аргументації, яка б ґрунтувалася на глибокому вивченні емпіричного матеріалу, всебічному аналізу виявлених закономірностей, розробці рекомендацій щодо форм і засобів забезпечення більш ефективного запобігання саме насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

Тому актуальність і доцільність наукового розроблення поняття насильницької злочинності, визначення чітких критеріїв віднесення злочину саме до такого виду, а також розв'язання питання взаємозв'язку наявних у особи психічних аномалій та насильницької злочинності не викликає сумніву. Теоретичному аналізу та практичній розробці названих проблем присвячене дане дослідження.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента від 25.12.00 р. № 1376/2000 р., а також відповідно до планів досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на 2001-2005 рр. та планів науково-дослідницьких робіт і тематичних планів Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є встановлення кримінологічного значення психічних аномалій. При підтвердженні їх особливої ролі в детермінації насильницької злочинності, - обґрунтування обумовленої ними специфіки та визначення переважаючого кола цих злочинів; встановлення головних ознак, які характеризують особу насильницького злочинця з психічними аномаліями; з'ясування особливостей механізму вчинення даних злочинів, а також формулювання практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства в галузі запобігання насильницькій злочинності осіб з психічними аномаліями.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань: розглянути види психічних аномалій, що впливають на насильницьку злочинну поведінку осіб; з'ясувати співвідношення понять осудність, обмежена осудність та неосудність за наявності в особи психічних аномалій; дослідити кримінально-правову та кримінологічну характеристики насильницьких злочинів даної категорії, засоби та способи, якими вони переважно вчиняються; визначити головні ознаки, притаманні особі злочинця з психічними аномаліями; встановити причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів даною категорією осіб; з'ясувати особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями; висвітлити основні напрями запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

Об'єктом дослідження є насильницька злочинність осіб з психічними аномаліями.

Предметом дисертаційного дослідження є психічні аномалії в межах осудності, що найбільш часто мають місце у осіб, які вчиняють насильницькі злочини; кримінально-правові та кримінологічні аспекти насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями; особливості кримінологічної характеристики особи злочинця з психічними аномаліями; детермінанти та особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями, а також практика правоохоронних та судових органів щодо запобігання злочинів даного виду.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальних та спеціальних наукових методів та прийомів наукового пізнання. Головним у дослідженні є системний метод, згідно з яким дослідження здійснюється у безпосередньому зв'язку із суміжними поняттями: психічні аномалії, осудність, обмежена осудність, неосудність, насильство, насильницький злочин, насильницька злочинність, особа насильницького злочинця з психічними аномаліями, механізм вчинення насильницьких злочинів, запобігання злочинності. Системно-структурний метод дозволив комплексно дослідити психічні аномалії у співвідношенні з осудністю, обмеженою осудністю та неосудністю. Застосування історико-правового методу дозволило вивчити історію розвитку поглядів на насильницьку злочинність осіб з психічними аномаліями. Порівняльно-правовий, логіко-семантичний та формально-юридичний методи дозволили визначити поняття та види насильницьких злочинів, що розглядаються, дослідити окремі питання кримінальної відповідальності та покарання осіб з психічними аномаліями. Також у роботі було використано математичні засоби статистичного аналізу; соціологічні методи (вибірки) та методики (стандартизованого аналізу документів, анкетування). Зібраний емпіричний матеріал було піддано системній обробці й аналізу, що забезпечило отримання достовірного уявлення про нього.

Теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці вчених не лише в галузі кримінального права та кримінології, але й загальної психіатрії. У дисертації у порівняльно-правовому аспекті досліджено кримінальне законодавство Російської Федерації, Польщі, Угорщини, Данії, Франції, Німеччини та інших країн щодо проблеми співвідношення обмеженої осудності осіб з психічними аномаліями та кримінальної відповідальності за вчинені ними злочини. У роботі також використовувалась енциклопедично-довідкова література та словники.

Нормативною базою дисертаційного дослідження є чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України, Закони України, Постанови Пленуму Верховного Суду України.

Емпіричну базу дослідження становлять:

1. Статистичні дані щодо розповсюдженості психічних аномалій серед населення України за період з 1991 по 2004 рр.

2. Статистичні дані щодо розповсюдженості психічних аномалій серед засуджених за насильницькі злочини (було вивчено в Київській області за період з 1997 по 2003 рр. 732 кримінальні справи за ст.ст. 115, 121, 122, 146, 152, 153, 156, 296 КК України. В процесі досудового слідства судово-психіатричні, судово-психологічні та наркологічні експертизи проводилися по 406 справам. У 150 осіб (36,9%) встановлено психічні аномалії в межах осудності і неосудними були 25 осіб (6,2%).

3. Статистичні дані щодо рівня педагогічної занедбаності неповнолітніх Київської області (за даними анкетування 125 класних керівників старших класів загально освітніх шкіл регіону, які дали відповіді стосовно своїх учнів).

4. Механізм вчинення насильницьких злочинів за кримінальними справами щодо 150 засуджених осіб, які мають психічні аномалії в межах осудності.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим монографічним дослідженням в Україні, присвяченим проблемі насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями та її запобіганню. Проведене автором дослідження дозволило сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків:

1. На підставі виділених ознак насильницького злочину, а саме злочинності діяння в цілому; наявності однорідного об'єкту посягання (суспільних відносин, що забезпечують фізичні блага особи); однакового за своєю суттю способу вчинення злочину (застосування фізичного або психічного насильства всупереч волі потерпілого); умисного характеру насильства - дисертантом розроблено власне поняття насильницької злочинності, під якою розуміється сукупність умисних злочинів, що посягають на охоронювані кримінальним законом фізичні та моральні блага людини, та осіб, які вчиняють ці злочини шляхом фізичного або психічного насильства у певному просторі та часі.

2. Запропоновано класифікувати насильницькі злочини залежно від об'єкту посягання (на насильницькі злочини проти особи, проти власності, проти громадської безпеки, проти національної безпеки держави) та за ступенем тяжкості (невеликої тяжкості (умисне легке тілесне ушкодження), середньої тяжкості (доведення до самогубства; умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження; побої і мордування; погроза вбивством; розбещення неповнолітніх), тяжкі (злочини проти основ національної безпеки; умисне вбивство, умисне тяжке тілесне ушкодження; зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом; розбій, поєднаний з насильством; вимагання, поєднане з насильством; бандитизм; хуліганство, поєднане з насильством), особливо тяжкі (умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, терористичний акт).

3. Визначено кримінологічну характеристику насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями. Результати проведеного дослідження відображають стан, структуру, питому вагу та динаміку насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

4. Комплексно розглянуто низку складних теоретичних і практичних кримінологічних питань щодо природи та сутності психічних аномалій та доведено їх вплив на вчинення насильницьких злочинів, який проявляється в тому, що психічні аномалії в межах осудності є умовами вчинення насильницьких злочинів, хоча і не завжди безпосередніми.

5. Розроблено власне поняття особи злочинця з психічними аномаліями - це особа, яка має розлади психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключають осудності, але тягнуть особистісні зміни і можуть призвести до відхилень у поведінці, а також ускладнюють соціальну адаптацію такої особи, знижують її здатність керувати своїми діями, і яка характеризується специфічною сукупністю соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та соціально-психологічних ознак.

6. Виявлено особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями, які проявляються через емоційно-вольові порушення, своєрідність мислення, зниження критичної здатності та контролю над собою, а також дратівливість та конфліктність. Особам з психічними аномаліями притаманна швидкоплинність мотивації злочинної поведінки, що в найменшому ступені обумовлюється інтелектуально за рахунок переважання емоційно-вольових елементів; мета злочину диференціюється залежно від виду психічної аномалії.

7. Дисертантом викладено пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства щодо запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, сформульовані та викладені в дисертації, можуть служити вихідною науковою базою для подальшого вивчення кримінально-правових та кримінологічних аспектів насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, сприяти процесу подальшого вдосконалення редакції норм кримінального законодавства.

Практичне значення одержаних результатів визначається конкретними пропозиціями щодо доцільності внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, зокрема до ст. 20 та ст. 66 КК України, ст. 76 та ст. 433 КПК України, ст. 12 Закону України “Про попередження насильства в сім'ї”.

Окремі положення і висновки дисертації можуть бути враховані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з курсу “Кримінологія і профілактика злочинів”, зокрема, за темою “Попередження насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями”, у науково-дослідній роботі слухачів та курсантів, які навчаються в системі юридичних закладів МВС України, при підвищені кваліфікації працівників органів внутрішніх справ.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути також використані: в практичній діяльності органів досудового слідства та суду при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням судово-психіатричних, судово-психологічних та наркологічних експертиз по даній категорії кримінальних справ з метою виявлення у обвинувачених (підсудних) психічних аномалій та їх врахуванні при призначенні покарання.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були обговорені на кафедрі кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України, знайшли відображення в доповідях та виступах на науково-практичних, в тому числі, міжнародних конференціях, зокрема, на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”, організованій Хмельницьким інститутом регіонального управління та права 29-30.04.02 р., м. Хмельницький; на Міжнародній науково-практичній конференції “Нове кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України”, організованій Луганською академією внутрішніх справ МВС імені 10-річчя Незалежності України 30-31.05.02 р., м. Луганськ; Міжнародній науковій конференції “Шляхи вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування”, організованій Львівським інститутом внутрішніх справ при НАВСУ 04-05.04.03 р., м. Львів.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, практичні рекомендації дисертаційного дослідження знайшли відображення у семи наукових публікаціях, шість з яких надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації визначається її метою та завданням і композиційно складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновку, списку використаної літератури (326 джерел) та трьох додатків на 24 сторінок. Загальний обсяг дисертації 196 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У вступі висвітлюється актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами та темами, визначаються об'єкт і предмет, його мета і завдання, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, апробації та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ “Соціально-правова та біологічна природа психічних аномалій, що зустрічаються у осіб, які вчинили насильницькі злочини” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Поняття та сутність психічних аномалій” розглядаються поняття та природа психічних аномалій в межах осудності, виокремлюються конкретні види психічних аномалій, що найбільш часто трапляються серед осіб, які вчинили насильницькі злочини. Зазначається, що в соціальному аспекті наявність психічних аномалій пов'язується із певним ступенем відхилення від нормальної реакції людини на вплив оточуючого середовища. У біосоціальному аспекті основою таких психічних аномалій є відхилення у діяльності головного мозку, ураження або нерівномірний розвиток його окремих структур, що не забезпечують оптимальне співвідношення інтелектуальної та емоційно-вольової сфер, соціального розвитку особи, ускладнюють її адаптацію в оточуючому середовищі. У дисертації психічні аномалії в межах осудності визначаються автором як розлади психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключають осудності, але тягнуть особистісні зміни, які можуть призвести до відхилень у поведінці. Відмічається, що деякі форми насильницької поведінки осіб, які мають психічні аномалії в межах осудності, прийнято пов'язувати з клінічними проявами відповідних її різновидів.

Наводяться дані власного дослідження щодо розповсюдженості психічних аномалій в межах осудності серед осіб, які вчинили насильницькі злочини проти особи (36,9%).

У підрозділі 1.2 “Історично-правовий екскурс відповідальності за насильницькі злочини осіб з психічними аномаліями” крізь призму історичного ставлення до божевілля та релігії розглядаються історичні аспекти зв'язку психічних аномалій саме з насильницькими злочинами проти особи, початок яких відліковується ще з VI-V ст. до н.е. (Давньогрецька та Давньоримська міфологія), а на теренах сучасної України з часів Київської Русі (Статут Володимира Всеволодовича 1113 р.).

Дисертант звертає увагу на той факт, що в епоху середньовіччя осіб, які вчиняли насильницькі злочини і мали психічні аномалії, покаранню не піддавали. На початку XVIII ст. до сфери судочинства в якості експертів (у сучасному розумінні) залучаються вчені та лікарі, визнається принцип відповідальності особи за вину, розмежовуються дії психічно хворих та здорових осіб і як наслідок, з'являються категорії осудність та неосудність. Автор зазначає, що у 1861 р. було запроваджено обов'язкове ретельне обстеження обвинуваченого, у зв'язку з чим згодом з'являється судово-психіатрична експертиза. Початок ХХ ст. в історичному плані відзначився розвитком вчення антропологічної школи кримінального права (Ч. Ломброзо, Е. Феррі, Р. Гарофало) про особу злочинця, представники якої вважали злочинність патологічним явищем біологічного характеру, а злочин наслідком хвороби, морального божевілля. На цій підставі вони стверджували, що такі поняття як осудність, неосудність та обмежена осудність - непотрібні, і всі повинні нести соціальну відповідальність. До найбільш відомих насильницьких злочинців ХХ ст. автор відносить Г. Михасевича, А. Чикатило, О. Поліщука, А. Онопрієнка.

У підрозділі 1.3 “Співвідношення осудності та неосудності осіб з психічними аномаліями” розглядаються поняття та критерії таких кримінально-правових категорій як осудність та неосудність. Під осудністю, відповідно до чинного кримінального закону, автор розуміє здатність особи під час вчинення діяння, усвідомлювати значення своїх дій (бездіяльності), розуміти їх характер, передбачати їх наслідки для себе й оточуючих, свідомо керувати своїми діями і нести у зв'язку з цим кримінальну відповідальність і покарання.

Дисертант, базуючись на результатах проведеного дослідження, зазначає, що питання про визнання осудними осіб, які мають психічні аномалії та вчинили насильницькі злочини, в судово-психіатричній практиці вирішується наступним чином: злочинці з хронічним алкоголізмом, психопатією, олігофренією в ступені дебільності, різними видами наркоманій, із статевими збоченнями та епілепсією майже у 100,0% випадків визнаються осудними.

Під неосудністю дисертант, відповідно, до поглядів сучасної кримінально-правової науки, розглядає неможливість особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. У межах неосудності дисертант звертає увагу на патологічне сп'яніння і розглядає його як сутінкове потьмарення свідомості, що триває від кількох хвилин до кількох годин і виникає на тлі алкогольної інтоксикації. Судово-психіатрична оцінка неосудності осіб, які вчинили насильницькі злочини і мають психічні аномалії, зводиться до того, що 6,2% таких осіб визнаються неосудними і переважно мають такий вид психічних аномалій, як шизофренія.

У підрозділі 1.4 “Характеристика обмеженої осудності осіб з психічними аномаліями” розглядається проблема співвідношення обмеженої осудності та наявних у особи психічних аномалій в межах осудності. Дисертант зауважує на тому, що при проведенні дослідження, на жаль, не було виявлено випадків застосування у судовій практиці України норм про обмежену осудність щодо вказаної категорії осіб, а тому характеристика обмеженої осудності в дисертації обмежується суто теоретичними положеннями.

Становлення поняття обмеженої осудності автор розглядає від правових понять часів Київської Русі (Х ст.) до сьогодення в історичному аспекті і зазначає, що чинне кримінальне законодавство під обмеженою осудністю розуміє такий психічний стан особи, при якому її здатність усвідомлювати дії або керувати ними під час вчинення злочину була обмежена (знижена) внаслідок розладів психічної діяльності (психічних аномалій).

Другий розділ “Кримінально-правова та кримінологічна характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями” складається з чотирьох підрозділів і присвячений кримінально-правовому та кримінологічному аналізу насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

У підрозділі 2.1 “Кримінально-правова оцінка насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями” аналізуються погляди вчених щодо поняття насильства, насильницького злочину та насильницької злочинності, а також наводиться кримінально-правова характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями.

Насильство автор визначає як зовнішній, зі сторони інших осіб умисний та протизаконний вплив на особу (або групу осіб), що здійснюється шляхом фізичного або психічного насильства і здатний спричинити цій особі фізичну та (або) психічну шкоду. На підставі узагальнень дисертант виводить головні ознаки насильницьких злочинів: злочинність діяння в цілому; наявність однорідного об'єкту посягання (суспільних відносин, що забезпечують фізичні блага особи); однаковий за своєю суттю спосіб вчинення злочину (застосування фізичного або психічного насильства всупереч волі потерпілого); умисний характер насильства і пропонує власне поняття насильницького злочину як суспільно небезпечного діяння, що посягає на охоронювані кримінальним законом фізичні блага особи, і вчиняється проти її волі шляхом умисного фізичного чи психічного насильства і здатне спричинити цій особі фізичну, моральну або матеріальну шкоду. Виходячи з цього, насильницька злочинність, на думку дисертанта, є сукупністю умисних злочинів, що посягають на охоронювані кримінальним законом фізичні та моральні блага людини, та осіб, які вчиняють ці злочини шляхом фізичного або психічного насильства у певному просторі і часі.

Автором наводиться кримінально-правова характеристика складів насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями, де умисні вбивства складають 49,0% від загальної кількості злочинів даної категорії, причому 66,0% з них - це умисні вбивства за обтяжуючих обставин; питома вага спричинення тяжких тілесних ушкоджень становить 16,0%; тілесні ушкоджень середньої тяжкості - 0,5%; незаконне позбавлення волі - 0,5%; зґвалтування - 12,3%; насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом - 3,0%; розбещення неповнолітніх - 2,5%; хуліганство - 16,7%.

У підрозділі 2.2 “Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями” на основі базисного методу аналізується сучасний стан, рівень і динаміка насильницької злочинності взагалі та насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями зокрема.

Дисертант зазначає, що насильницька злочинність у структурі всієї злочинності становить в середньому 5,0-6,0%. Наголошується на тому, що такий вид насильницьких злочинів, як статеві, через певні причини суб'єктивного характеру залишається латентним, тому реально питома вага насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями є більшою в декілька разів.

Автором доведено, що в Україні особами з психічними аномаліями вчиняється понад 36,9% насильницьких злочинів проти особи, серед яких домінують умисні вбивства (48,8%), статеві злочини (17,8%), поєднане з насильством хуліганство (16,7%), умисні тяжкі тілесні ушкодження (16,0%). Найбільш розповсюдженою психічною аномалією серед насильницьких злочинців є хронічний алкоголізм, на нього страждають 34,0% засуджених; психопатії виявлено у 20,7% осіб; розумова відсталість (олігофренія) - 16,0%; наркоманія - 13,3%; органічне ураження головного мозку - 11,3%; статеві розлади - 2,0%. Серед засуджених за вбивство 36,0% мають різноманітні психічні аномалії, а серед тих, хто спричинив тяжкі тілесні ушкодження - 38,3%.

Визначено, що інтенсивність вчинення насильницьких злочинів чоловіками з психічними аномаліями в 12,6 разів перевищує злочинну активність таких жінок (повнолітні чоловіки складають 90,7% злочинців з психічними аномаліями; жінки становлять 7,3% злочинців; неповнолітні особи чоловічої статі - 2,0%). Причину такого різкого розриву автор вбачає в особливостях соціальних ролей чоловіка та жінки.

Автор робить висновок про те, що насильницькі злочини вчиняють переважно особи з психічними аномаліями у віці від 30 до 49 років (47,5%). Жертвами насильницьких злочинів, вчинених особами з психічними аномаліями, є: чоловіки - 56,1%; жінки - 31,7%; неповнолітні - 12,6%, з яких малолітні особи жіночої статі становлять 25,0%, неповнолітні особи чоловічої статі - 50,0%, неповнолітні особи жіночої статі - 25,0%.

Визначено, що переважними місцями вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями є квартири (53,0%), громадські місця (22,5%), вулиці та подвір'я будинків (24,5%). Найчастіше злочини, які розглядаються, вчиняються у вечірні години (з 18⁰⁰ до 19⁰⁰) - 30%, в пізні вечірні години (з 20⁰⁰ до 23⁰⁰) - 23,8%; вдень (з 15⁰⁰ до 16⁰⁰) - 20,2%. Автором також виявлено певну закономірність щодо розповсюдженості насильницьких злочинів щодо пори року: в літні місяці особами з психічними аномаліями вчиняється лише 30,0% насильницьких злочинів, а восени та взимку понад 59,0%.

Зазначається, що 45,3% злочинів даної категорії вчиняються у групі, причому групою дорослих вчиняється 40,7% злочинів, змішаною групою
(за участю неповнолітніх) - 4,6% злочинів. Одноособові злочини складають 54,7%.

У підрозділі 2.3 “Характерні ознаки та властивості особи з психічними аномаліями, яка вчинила насильницький злочин” розглядаються основні кримінологічні характеристики, що притаманні особі злочинця з психічними аномаліями.

Дисертантом розроблено власне поняття особи злочинця з психічними аномаліями - це особа, яка має розлади психічної діяльності, що не досягли психотичного рівня і не виключають осудності, але тягнуть особистісні зміни і можуть призвести до відхилень у поведінці, а також ускладнюють соціальну адаптацію такої особи, знижують її здатність керувати своїми діями, і яка характеризується специфічною сукупністю соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та соціально-психологічних ознак.

Вивчаючи соціально-демографічну характеристику злочинця з психічними аномаліями, автор звертає увагу на такі ознаки, як вік, рівень освіти, соціальний та сімейний стан і робить висновок про те, що з віком кількість психічно здорових злочинців зменшується майже у 24 рази: з 2,0% серед неповнолітніх до 47,3% серед осіб у віці від 30 до 49 років. Зазначається, що серед осіб з психічними аномаліями, засуджених за насильницькі злочини, найбільшу категорію становлять ті, чий освітній рівень обмежується загально освітньою школою - 64,0%; з неповною середньою освітою (в межах 9 класів) - 16,7%; без освіти (закінчили 2-4 класи) - 3,3% осіб; з вищою освітою - 3,3% осіб.

Соціально-рольова характеристика злочинців з психічними аномаліями свідчить про те, що група непрацюючих складає 82,7%. Серед зазначених осіб неодружені (або розлучені) становлять 77,3%. Їх спосіб життя характеризується нетривалим співмешканням з особами, які ніде не працюють, або такими, що не мають постійної роботи та ведуть аморальний спосіб життя. У зв'язку з цим автор робить висновок, що рівень освіти, соціальне та сімейне становище осіб з психічними аномаліями мають вирішальне значення і визначають поведінку таких осіб у суспільстві.

При розгляді кримінально-правової характеристики належну увагу дисертант приділяє питанню рецидиву з боку осіб з психічними аномаліями. Дослідження показало, що 48,7% осіб з психічними аномаліями раніше вже були засуджені, причому одну судимість мають 30,7% осіб; дві судимості мають 16,7% осіб; чотири судимості мають 1,3% осіб.

Вивчаючи соціально-психологічну характеристику, автор зазначає, що особам, які вчинили насильницькі злочини і мають психічні аномалії, притаманні такі риси, як жорстокість, агресивність, відсутність співчуття. Розглянута група злочинців відрізняється примітивізмом потреб, вузьким колом інтересів; їм притаманні повна відсутність справжніх культурних запитів та позиція самовиправдовування, що випливає з егоїстичної орієнтації і пов'язана з тенденцією перекласти вину на потерпілого.

У підрозділі 2.4 “Причини, умови та механізм вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями” розглядаються головні детермінанти та особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями.

Автор доводить, що психічні аномалії є внутрішніми, суб'єктивними умовами, тобто підґрунтям, на якому за несприятливих соціальних обставин легко виникають і реалізуються антисуспільні наміри, а тому вони не можуть цілком пояснити причини вчинення насильницьких злочинів. Зазначається, що детермінантами насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями, є сукупність наявних у суспільстві матеріальних, ідеологічних, соціально-демографічних та інших факторів, під впливом яких у осіб з психічними аномаліями, розвиваються антисуспільні погляди та звички і на цій підставі формується та реалізується злочинний намір.

Причини існування насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями дисертант вбачає у низькому освітньому рівні значної частини населення, у прогалинах виховної роботи закладів освіти та установ системи виконання покарання.

Умови вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями розглядаються дисертантом через співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця. За наявності у особи психічних аномалій в межах осудності соціальне і біологічне виступають або як необхідна умова, або як вирішальний фактор поведінки. Дисертант зазначає, що психічні аномалії можуть виступати як умови вчинення насильницьких злочинів, але лише тоді, коли буде визначено, де і яким чином біологічне і соціальне є необхідною умовою, або керівним фактором поведінки.

Визначаючи особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями, дисертант не визнає за такими психічними аномаліями вирішального значення, оскільки навіть за наявності психічних аномалій у особи зберігається не тільки зв'язок із зовнішнім світом, але й детермінація психічної діяльності та вчинків, хоча і з деякими обмеженнями. Особливості механізму вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями проявляються через емоційно-вольові порушення, своєрідність мислення, зниження критичної здатності та контролю над собою, а також у дратівливості та конфліктності. Таким особам притаманна швидкоплинність мотивації злочинної поведінки, що в найменшому ступені обумовлюється інтелектуально за рахунок переважання емоційно-вольових елементів. Мета вчинення насильницького злочину в осіб з психічними аномаліями в межах осудності диференціюється залежно від виду наявної у особи психічної аномалії.

Третій розділ “Запобігання насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями” складається з двох підрозділів і присвячений заходам запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

В підрозділі 3.1 “Заходи загальної профілактики насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями” дисертант у загальному вигляді розглядає суть, значення, об'єкт, цілі та завдання запобігання насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

Під запобіганням злочинності автор розуміє діяльність, що здійснюється державними органами і громадськістю, носить системний характер як за комплексом заходів, так і за колом суб'єктів, які її здійснюють, спрямована на недопущення виникнення, усунення, послаблення або нейтралізацію причин та умов злочинності, окремих її видів та конкретного злочину. Запобігання злочинності здійснюється на загальному (заходи загальної профілактики) та спеціально-кримінологічному (спеціально-кримінологічне попередження) рівнях.

До основних заходів загальної профілактики насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями дисертант відносить: створення спеціальних установ виконання покарань для осіб з психічними аномаліями; ведення статистичного обліку осіб з психічними аномаліями в межах осудності; взаємодію юристів і психіатрів у профілактиці злочинів; соціально-педагогічні заходи.

У підрозділі 3.2 “Спеціально-кримінологічні заходи попередження насильницьких злочинів, що вчиняються особами з психічними аномаліями” визначається суть, види та значення спеціально-кримінологічних заходів попередження насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

Зазначається, що спеціально-кримінологічне попередження - це сукупність впливу на конкретних осіб та конкретні види злочинності. До основних кримінально-правових засобів попередження насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями дисертант відносить: використання з метою профілактики відповідних кримінально-правових норм та інститутів; своєчасне виявлення та облік правопорушників з психічними аномаліями в межах осудності органами внутрішніх справ; застосування примусових заходів медичного характеру; профілактику незаконного використання вогнепальної зброї особами з психічними аномаліями; усунення процесуальних помилок в слідчо-судовій практиці; заходи індивідуальної профілактики; віктимологічну профілактику.

Висновки

У висновках містяться основні результати дослідження, сформульовано рекомендації та пропозиції щодо їх наукового та практичного використання, зокрема:

в структурі насильницької злочинності питома вага осіб з психічними аномаліями складає 36,9%;

встановлено, що співвідношення понять осудність, обмежена осудність та неосудність проявляється в тому, що особи, які мають психічні аномалії за результатами судово-психіатричних, судово-психологічних і наркологічних експертиз, що призначаються в процесі провадження досудового слідства або під час розгляду справи в суді, майже у 100% випадків визнаються осудними. Обмежено осудними такі особи майже не визнаються;

визначено головні ознаки насильницького злочину і на їх підставі сформульовано власне поняття насильницького злочину та насильницької злочинності;

сформульовано власне поняття особи злочинця з психічними аномаліями;

доведено, що психічні аномалії впливають на механізм вчинення насильницького злочину і проявляються через емоційно-вольові порушення, своєрідність мислення, зниження критичної здатності та контролю над собою, а також дратівливість та конфліктність;

запропоновано нову редакцію ч. 2 ст. 20 КК України:

“Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання як обставина, що пом'якшує відповідальність і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру”;

запропоновано доповнити ст. 66 КК України п. 10 в редакції:

“Вчинення злочину в стані обмеженої осудності або за наявності психічних аномалій непсихотичного рівня”;

запропоновано доповнити ст. 76 КПК України п. 3-1 у наступній редакції:

“3-1) визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого, який вчинив умисне вбивство, умисне вбивство з обтяжуючими обставинами, спричинення тяжких тілесних ушкоджень”;

запропоновано п. 2 ст. 433 КПК України викласти в новій редакції і доповнити статтю п. 7 та п. 8 у такій редакції:

“2) стан здоров'я та загального розвитку неповнолітнього. При наявності у неповнолітнього психічних аномалій, що не виключають осудності, повинно бути також з'ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними під час вчинення злочину; обставини, що сприяли вчиненню злочину;

вплив психічних аномалій неповнолітнього обвинувачуваного на прийняття ним рішення про вчинення злочину, на вибір варіанта поведінки і його реалізацію (вплив психічних аномалій на сам факт і процес вчинення злочину);

взаємозв'язок психічних аномалій неповнолітнього з небезпекою для нього чи інших осіб або можливістю заподіяння їм іншої істотної шкоди (ця вимога стосується особливостей обставин, що підлягають встановленню по справах осіб, щодо яких застосовуються примусові заходи медичного характеру);

запропоновано ч. 1. ст. 12. Закону України “Про попередження насильства в сім'ї” викласти у такій редакції:

“Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї:

1. Членів сім'ї, яким було винесено офіційне застереження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. В разі виявлення у членів сім'ї, яким було винесено офіційне застереження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, ознак психічних аномалій, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх направляють таких членів сім'ї на примусове психіатричне обстеження.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Ходимчук О.О. Наявність психічних аномалій та їх вплив на насильницьку злочинність // Право України. - 2003. - № 7. - С. 60-64.

2. Ходимчук О.О. Щодо поняття насильницької злочинності в теорії та практиці кримінального права та кримінології // Держава і право. Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. - Випуск 21. - К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України. - 2003. - С. 515-521.

3. Ходимчук О.О. Обмежена осудність: історія і сучасність // Вісник Луганської академії внутрішніх справ ім. 10-річчя Незалежності України, м. Луганськ. - Частина 1. - 2002. - С. 65-68.

4. Ходимчук О.О. Прогалини у слідчо-судовій практиці та деякі причини вчинення насильницьких злочинів особами з психічними аномаліями // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. - 2003. - С. 284-286.

5. Ходимчук О.О. Медико-соціальні аспекти вживання наркотиків // Вісник Національної академії внутрішніх справ України. - № 3. - 2003. - С. 95-103.

6. Ходимчук О.О. Співвідношення психічних аномалій та педагогічної занедбаності. - Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. - Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України. - 2004. - С. 487-493.

7. Ходимчук О.О. Психічні аномалії: кримінологічний аспект // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький. - 2002. - С. 239-240.

Размещено на Allbest.ru

...