Концептуальні основи розвитку судової експертизи в сучасних умовах

До соціальних якостей, обумовлених спрямованістю особистості експерта, можна віднести його моральні якості, установку на заняття експертною діяльністю, що виявляється, як з'ясувалося при вивченні експертної практики, у переважній суспільній мотивації щодо заняття експертною діяльністю. Тому експерт повинен володіти такими якостями: а) високою суспільною мотивацією до роботи в судово-експертних організаціях; б) потребою в праці і задоволенням цієї потреби експертною діяльністю; в) потребою виконувати роботу великої суспільної значимості; г) бажанням сприяти здійсненню задач правосуддя; д) наявністю розвинутого почуття відповідальності за свою діяльність взагалі і за виконання кожного із конкретних завдань.

До соціальних якостей експерта належить і його правосвідомість, що являє собою сферу суспільної, групової й індивідуальної свідомості, яка відбиває дійсність у формі юридичних знань, оціночного ставлення до права і практики його застосування, правових установок і ціннісних орієнтацій, що регулюють людську поведінку в юридично значимих ситуаціях.

У дисертації автор докладно зупиняється на всьому переліку якостей, а також знань і навичок, необхідних судовому експерту.

З метою упорядкування відображення професійних знань судового експерта автор їх відповідним чином класифікує. За основу поділу вибрані послідовність отримання знань у процесі навчання та спільність їх використання в процесі практичної діяльності.

Розроблено типову модель судового експерта, яка покликана стати орієнтиром, що дозволяє максимально точно визначити коло необхідних експерту спеціальних і загальнонаукових знань, і буде сприяти поглибленню наукового обґрунтування та оптимізації планів підготовки спеціалістів даного профілю. Йдеться, зокрема, про науково аргументований вибір дисциплін, що включаються в навчальний план, обґрунтування і конкретизацію їх змісту та обсягу, визначення послідовності їх вивчення, оптимізацію співвідношення між різноманітними формами і методами навчання.

Одночасно з уточненням і конкретизацією змісту і форм підготовки експертів, запропонована модель дозволить розгорнути роботу по створенню науково обґрунтованих як загальних, так і безпосередніх критеріїв визначення рівня та якості підготовленості експерта до професійної діяльності.

Підрозділ 3.3 “Методи загальної теорії судової експертизи і судово-експертної діяльності”. Загальним для наукового дослідження і практичної діяльності є обґрунтованість, достовірність одержуваних результатів, безпека, ефективність і економічність. Стосовно методів, які використовуються при проведенні експертиз, ставляться і деякі особливі вимоги, зокрема, такі як допустимість методу. Ця вимога загальна для всіх методів, які використовуються у рамках кримінально-процесуальної діяльності. Допустимість методу, у даному випадку, обумовлена вимогами законності здійснюваної діяльності. Однак, при виборі методу, на думку автора, необхідно враховувати те, що допустимість, доцільність, ефективність одного методу, який складає основу конкретної слідчої дії, не може давати підстав для беззастережного результативного його використання в рамках іншої слідчої дії. Інакше кажучи, методи, призначені для однієї процесуальної дії не повинні складати основу процесуальної дії іншого виду. Наприклад, основним методом такої слідчої дії як огляд є спостереження. Автор вважає, що навряд чи припустимо в рамках огляду піддавати дослідженню матеріальні об'єкти методам, які властиві судовій експертизі. У свою чергу судова експертиза не може обмежуватися лише засобами і прийомами спостереження й опису очевидних ознак досліджуваних об'єктів. З цього погляду в ієрархії методів, які використовуються при розслідуванні злочинів (правові, пізнавальні, що виділяються з урахуванням рівня останніх і т.д.), методи експертного дослідження повинні займати власне місце.

У той же час головне, чим повинна визначатися допустимість методу безпосередньо в самому експертному дослідженні, це його наукова спроможність. Більш того варто враховувати наукову обґрунтованість методу новітніми досягненнями в даній області знань.

Існують і інші питання, що стосуються допустимості методів експертної діяльності, що також обумовлені характером експертизи, вимогами, запропонованими до порядку поводження з досліджуваними об'єктами. Так, у практиці дослідження мікрослідів, мікрочастинок речовин і матеріалів гостро стоїть питання про допустимість застосування методів руйнуючих або видозмінюючих об'єкти, що аналізуються (О.Р.Росинська, 1993). Розглядаючи цю проблему, автор відзначає, що поряд із досить активною її розробкою, в загальній теорії судової експертизи дотепер залишаються невирішені два важливих питання: а) питання про термін, що визначає небажаний вплив методу на досліджуваний об'єкт - речовий доказ; б) питання про узагальнені рекомендації щодо того, як варто діяти в подібних ситуаціях.

Для визначення зазначеної спроможності методу автор пропонує ввести в судову експертизу термін “інтеркурентність” (від лат. - “intercurrentis”- інтеркурентний, який означає “що втручається”). Цим медичним терміном раніше позначалася спроможність однієї хвороби ускладнювати інше захворювання. У даному випадку пропонується цим терміном окреслити таку ситуацію, коли використання одного методу дослідження ускладнює застосування інших, або коли повторне використання одного й того ж методу може викликати руйнацію або видозміну досліджуваного об'єкта. В роботі автором сформульовані правила, якими доцільно керуватися в тих випадках, коли не гарантована цілісність об'єктів, які досліджуються. У судовій експертизі існують й інші вимоги до методу: зокрема, наочність одержуваних за його допомогою результатів для учасників процесу, їхня доступність, можливість перевірки в заданих умовах і ін.

Далі розглядаються інші загальні критерії оцінки методів експертного дослідження, такі як ефективність, достовірність, доступність, комплексність. Вивчення практики судової експертизи й ознайомлення з літературними джерелами по цих проблемах дозволило автору виділити такі основні тенденції розвитку методів експертного дослідження:

- розширення кола експертних методів під впливом процесів інтеграції і диференціації наукового знання, взаємопроникнення наук і їхніх методів;

- ускладнення експертних методів, що пов'язане з розширенням використання новітніх технічних засобів дослідження об'єктів, появою принципово нових апаратури і матеріалів;

- формування методик, як комплексів однорідних по своїй природі, науковим основам і джерелам формування методів, прийомів, способів, так і різнорідних, таких що виникли і застосовуються в різноманітних областях науки;

- заміна застарілих або недостатньо ефективних методів новими, більш ефективними, із більшими можливостями;

- пріоритетний розвиток методів, що не руйнують об'єкти дослідження, а також експрес-методів;

- уніфікація експертних методик, на базі методів, що рекомендуються;

- математизація методів експертного дослідження й автоматизація процесів їх застосування.

Особлива увага в роботі приділена питанням класифікації методів судової експертизи. Аналізуючи існуючі підходи до вирішення цієї задачі, автор формулює власну концепцію системної характеристики експертних методів.

У дисертації також розглядається питання про джерела формування експертних методів, у якості яких, на думку автора, виступають: експертна практика, специфічні якості конкретного об'єкта, поданого на експертизу, особливості конкретної експертної задачі й особистий професійний досвід експерта, аналіз власного досвіду експертної діяльності.

У структурі експертного методу автор виділяє три складові: обґрунтовуючи, операційну та технічну і наводить характеристики кожної із них. Висвітлюючи практичний аспект методів судової експертизи автор розглядає сутність і класифікацію судово-експертних методик. Дисертант дотримується думки, що формування експертних методик містить у собі такі етапи:

1. Дослідження закономірностей, що обумовлюють прояви ознак, які характеризують ті або інші об'єкти.

2. Виділення з усієї сукупності виявлених ознак тих, які задовольняють вимоги, що дозволяють використовувати їх в експертному дослідженні.

3. Визначення доступних широкому колу експертів-практиків технічних засобів, методів і прийомів, що дають можливість вивчати зазначені ознаки.

4. Оформлення методики у вигляді, що дозволяє однозначно сприймати і використовувати викладену в ній інформацію методичного характеру, в тому числі проводити оцінку одержуваних результатів.

судовий експертиза криміналіст процесуальний

ВИСНОВКИ

У висновку сформульовані основні підсумки і пропозиції, що стосуються розвитку правових, теоретичних і організаційних основ судово-експертної діяльності:

- роль експертизи в пізнанні механізму вчинення злочинів і одержанні науково-обґрунтованих доказів, що сприяють об'єктивному дослідженню і з'ясуванню обставин розслідуваних кримінальних справ, неухильно росте. Водночас динамічність розвитку професійної судово-експертної діяльності, її функціональна багатогранність (в освоєнні і застосуванні досягнень науки і техніки) породжують низку проблем правого, гносеологічного й організаційного характеру. Цілеспрямованому вирішенню цих проблем сприяє спеціальна теоретична база судово-експертної діяльності, предметом якої є загальні і специфічні закономірності пізнавальної діяльності, здійснюваної експертами різноманітного профілю у рамках судочинства і дослідження умов її розвитку;

- у сучасному уявленні загальна теорія судової експертизи предметно охоплює собою гносеологічний аспект судово-експертної діяльності, системно пов'язаної із юридичними і галузевими науками. Емпіричною базою загальної теорії судової експертизи є слідчо-судова практика, задачі, що нею ставляться і результати науково-технічного прогресу, які підлягають своєчасному освоєнню для вирішення цих задач. Тому з позицій загальної теорії судової експертизи успіхи галузевих наук, що розкривають нові практичні можливості використання експертних знань і криміналістичної техніки в розслідуванні злочинів, потребують глибокої теоретичної розробки і своєчасного реагування як у плані вдосконалення методології й організації проведення судово-експертних досліджень, так і в плані створення сприятливих процесуально-правових умов модернізації експертної діяльності;

- комунікативний зв'язок загальної теорії судової експертизи із суміжними науками здійснюється за допомогою елементів її структури - окремих вчень судової експертизи. Ці вчення також носять узагальнюючий характер і відбивають окремі аспекти (особливості) судово-експертної діяльності, які властиві експертизам різноманітного профілю, і тому складають предмет загальної теорії. Взаємодія структурних елементів загальної теорії судової експертизи з окремими галузями експертно-криміналістичних знань, що розвиваються динамічно, обумовлює їх взаємозбагачення і взаємовплив, а в остаточному підсумку - концептуальний розвиток внутрішнього змісту загальної теорії судової експертизи , конкретизацію сутності і функціональної орієнтації елементів її структури;

- взаємодія загальної теорії судової експертизи з наукою кримінально-процесуального права, зокрема, виражається не тільки в тому, що остання розробляє принципи, які багато в чому визначають специфіку теорії і практики судової експертизи, але й у тому, що загальна теорія судової експертизи наділяється функцією наукового обґрунтування необхідності корегування окремих процесуально-правових норм, які не завжди відповідають фактичному стану і тенденціям розвитку експертної практики, оптимальним можливостям використання експертних знань у діяльності по розслідуванню злочинів;

- у формуванні розвинутої загальної теорії, що визначає методологічну базу судово-експертної діяльності, важливу роль грає виділення і дослідження тих структурних елементів, які складають предметну основу загальної теорії будь-якого рівня. Це - характеристика предметної області діяльності, її об'єкта і суб'єкта, методів досягнення конкретних цілей. Причому під методами загальної теорії судової експертизи слід розуміти як загальнонаукові методи і методи окремих наук, що лежать в основі побудови і розвитку даної предметної теорії, так і методи практичної судово-експертної діяльності, загальні особливості яких повинні відповідати її специфіці;

- у рамках відповідних окремих вчень загальної теорії судової експертизи повинні знайти закріплення і розвиток усі практично значимі характеристики або теоретичні моделі об'єкта і суб'єкта й інших елементів судово-експертної діяльності, які виконують роль орієнтирів у вирішенні всього комплексу проблем теорії і практики судової експертизи.

ЛІТЕРАТУРА

1.Джавадов Ф.М. Экспертная деятельность и развитие науки о судебной экспертизе: Монография. - Баку, 1998.-188с. (5 д.а.).

2.Джавадов Ф.М. Частные теории судебной экспертизы: Монография. - Баку, 1999. - 72 с. (3 д.а.).

3.Криминалистика: Учебник / Под ред. Д.И.Сулейманова. - Баку, 2000. - гл.гл.37 и 39. (20 д.а./2 д.а.).

4.Криминалистика: Учебник / Под ред. К.Г.Сариджалинской). - Баку, 2000. - 4-ый раздел. (18 д.а./2 д.а.).

5.Джавадов Ф.М., Касумов Э.Л. Некоторые теоретические проблемы комплексных исследований в судебной экспертизе. - Баку, 2000.-60 с. (2,8д.а./2д.а.).

6.Джавадов Ф.М., Аташова Р.Г. Организация и развитие судебно-технической экспертизы документов. (Краткий исторический очерк). -Баку, 1997. -27с. (1,2 д.а./0,8 д.а.).

7.Джавадов Ф.М., Нуриев М.Н., Дашаев Ф.Д., Мамедов М.Е. Следственная обработка свидетельских показаний с помощью модели отношения предпочтений и принятия решений на базе теории нечетких множеств: Методическое пособие. -Баку, 1997. - 23с. (1 д.а./0,5 д.а.).

8.Джавадов Ф.М., Эфендиев Э.М. Примерный список вопросов, поставленных на разрешение судебной экспертизы .-Баку, 1998. -80с. (3,5д.а./2,8д.а.).

9.Джавадов Ф.М., Меликов А.С., Аташова Р.Г., Дышин О.А. Исследование с использованием ЭВМ документов с измененным первоначальным содержанием путем подчистки, дописки и дорисовки.: Пособие. - Баку, 1999, - 31 с. (1,5 д.а./1 д.а.).

10.Джавадов Ф.М., Меликов А.С., Дышин О.А. Методика автоматизированного исследования оттисков печати и способов изготовления клише.: Пособие. - Баку, 1998, - 20 с. (0,8 д.а./0,5 д.а.).

11.Шейдаева С.К., Джавадов Ф.М. О современных возможностях экспертизы наркотических средств: Информационное письмо. -Баку, 1997. -7с. (0,3 д.а./0,2 д.а.).

12.Джавадов Ф.М., Абдуллаев Я.С. Проблемы применения математических методов и ЭВМ в криминалистике, криминологии и судебной экспертизе //Ганунчулуг. -Баку, 1996. -№10. -С.6-12. (0,5 д.а./0,3 д.а.).

13.Джавадов Ф.М. Формирование и современное состояние экспертных учреждений в Азербайджане // Вопросы судебной экспертизы и криминалистики: Сб. науч. тр. Азерб. НИИПСЭКиК. - Баку.1996. -№34. -С.33-51. (0,8 д.а.).

14.Джавадов Ф.М., Аташова Р.Г. Электронно-вычислительная техника и её печатная продукция-новый объект судебно-технической экспертизы документов. //Ганунчулуг.-Баку, 1997.-№3 .-С.9-13. (0,3 д.а./0,2 д.а.).

15.Джавадов Ф.М., Салимов А.А., Садыхов Г.И. Актуальные аспекты общей теории криминалистики //Ганунчулуг. -Баку, 1997. -№7. -С.26. (0,12д.а./0,1 д.а.).

16.Джавадов Ф.М. Обсуждение проекта закона "О борьбе с незаконным оборотом наркотических средств, психотропных веществ и прекурсоров": Рецензия. //Правовое государство и закон.-Баку, 1998. -№5-6. -С.81-83. (0,2д.а.).

17.Джавадов Ф.М., Абдулаев Я.С., Аббасова Ф.М. Структурное строение, организационно-методические аспекты деятельности судебно-экспертных учреждений в различных странах: Методическое пособие.-Баку, 1998. -45с. (2д.а./1 д.а.).

18.Джавадов Ф.М., Абдулаев Я.С. Наркотизм и наркомания: проблемы и пути решения //Ганунчулуг. Баку, 1998. -№1. -С.7-13. (0,4 д.а./0,2 д.а.).

19.Джавадов Ф.М. О профессиональных основах экспертной деятельности//Правовое государство и закон.-Баку, 1998. -№6. -С.50-62. (0,7д.а.).

20.Джавадов Ф.М. Организационные и процессуальные проблемы судебной экспертизы в Азербайджане //Возрождение XXI век. -Баку, 1998. -№6. - С.50-62. (0,5 д.а.).

21.Джавадов Ф.М., Аббасова Ф.М., Абдулаев Я.С. Раскрытие преступлений и основные направления внедрения сов-ременных компьютеров в следствие. //Ганунчулуг. - Баку, 1998. -№7. С.3-10. (0,3д.а./0,1д.а.).

22.Джавадов Ф.М., Абдулаев Я.С. Криминологическая характеристика организованной преступности. //Ганунчулуг.-Баку, 1999. -№2. -С.3-11. (0,3д.а./0,2 д.а.).

23.Джавадов Ф.М. Частные теории судебно-экспертной деятельности, их современное состояние и тенденции развития. //Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики: Сб. науч. тр. Аз.НИИПСЭКиК. -Баку, 1999.-№36.-С.3-37. (1,6 д.а.).

24.Аверьянова Т.В., Джавадов Ф.М. К вопросу о субъектах и объектах экспертного исследования //Труды Академии Управления МВД России. -М., 1998. -С. 43-55. (0,4 д.а./0,2 д.а.).

25.Джавадов Ф.М. Экспертная профилактика как составная часть общей теории судеб-ной экспертизы //Правовое государство и закон. - Баку, 2000. -№2. -С.20-22. (0,1 д.а.).

26.Джавадов Ф.М., Касумов Э.Л. О некоторых аспектах комплексности в судебной экспертизе //Актуальные вопросы организации и производства судебных экспертиз (Материалы школы-семинара, 26-29 мая 1998), Санкт-Петербург, 1999. - С.204-211. (0,3 д.а./0,2 д.а.).

27.Джавадов Ф.М. Актуальные проблемы развития судебной экспертизы. // Ганунчулуг, Баку, 2000. - №5, С.3-6. (0,1 д.а.).

28.Джавадов Ф.М. Квалификация насильственных преступлений, совершенных с применением оружия. - Баку, 1997. - с. 56-76. (0,9 д.а.).

Размещено на Allbest.ru