Роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини в процесі реалізації її норм

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.645

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

РОЛЬ КОНТРОЛЬНОГО МЕХАНІЗМУ КОНВЕНЦІЇ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ І ОСНОВНИХ СВОБОД ЛЮДИНИ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЇЇ НОРМ

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

АНДРІАНОВ КИРИЛ ВІКТОРОВИЧ

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Заблоцька Людмила Григорівна, кандидат юридичних наук, доцент

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент.

Офіційні опоненти:

Денисов Володимир Наумович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу міжнародного права та порівняльного правознавства.

Неліп Михайло Іванович, кандидат юридичних наук, доцент, Дипломатична Академія України при МЗС України, кафедра зовнішньої політики та міжнародного права.

Провідна установа - Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого Міністерства освіти та науки України, м. Харків.

Захист відбудеться "07" квітня 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: Київ, вул. Володимирська 58, к. 10.

Автореферат розіслано "28" лютого 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Бурлай Є.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після ратифікації Україною у 1997 році Конвенції про захист прав і основних свобод людини перед нашою державою постав комплекс питань, пов'язаних з її реалізацією. Ефективна реалізація міжнародних договорів у галузі прав людини повинна підкріплюватись стійкою системою виконання державами своїх зобов'язань. Контроль за виконанням зобов'язань державами став дієвим засобом підвищення ефективності Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Аналіз положень цього міжнародного договору та практика його застосування державами-учасницями свідчать, що саме контрольний механізм відіграє ключову роль у процесі реалізації Конвенції. Відповідно, дослідження міжнародно-правової природи функцій органів контролю (Європейського суду з прав людини та Комітету міністрів Ради Європи), їх компетенції є вкрай важливим для забезпечення належної реалізації Конвенції.

Актуальним з практичної та теоретичної точок зору є питання впливу діяльності механізму контролю на процес реалізації Конвенції у державах-учасницях, зокрема, в Україні. Одним з важливих компонентів цього процесу є виконання рішень Європейського суду з прав людини. Після винесення Судом 25 липня 2002 року рішення по справі "Совтрансавто-Холдінг проти України" проблема створення внутрішньодержавних механізмів реалізації Конвенції постає перед нашою державою особливо гостро.

Разом з тим, у практиці органів державної влади, вітчизняній науковій літературі та пресі прослідковується тенденція до "ідеалізації" контрольного механізму Конвенції, приписування йому невластивих правових ознак. Передусім, це стосується застосування так званої "прецедентної практики" Європейського суду з прав людини в процесі реалізації Конвенції, коли його рішення часто розглядаються як судові прецеденти, робиться висновок про їх обов'язковість для національних правозастосовних органів. Крім того, актуальність дослідження також обумовлюється поширенням в Україні хибного уявлення про Суд як орган, що має наднаціональні повноваження. З цього випливає ставлення до нього як до певної міжнародної апеляційної інстанції, яка скасовує рішення вітчизняних правозастосовних органів, зокрема судів.

В умовах становлення демократичних інститутів і недосконалості режиму захисту прав людини в Україні, подібні тенденції негативно відбиваються на правосвідомості суспільства. Вони можуть призвести до невірного уявлення про засоби, необхідні для реалізації Конвенції в нашій державі, і навіть зашкодити їй. Прикладом цього є підготовлений групою народних депутатів Проект Закону України "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини", який не зміг запропонувати належного внутрішньодержавного механізму реалізації Конвенції.

На сьогоднішній день реальні гарантії захисту прав людини в нашій державі, попри досить розвинуте законодавство у цій сфері, є малоефективними. Для вирішення згаданої проблеми повинен активно використовуватись багатий досвід контрольних органів Конвенції, практика тлумачення і застосування її норм.

Незважаючи на те, що Україна є стороною Конвенції вже понад п'ять років, робота щодо вивчення національного законодавства на предмет відповідності її вимогам (з урахуванням практики її тлумачення і застосування контрольними органами) практично не ведеться.

У зв'язку з цим, існує нагальна потреба у науковому аналізі режиму функціонування конвенційного контрольного механізму, кореляції його міжнародно-правової природи з особливостями побудови вітчизняної правової системи, дослідженні оптимальних шляхів реалізації Конвенції в умовах України. Іншими словами, в сучасних умовах існує нагальна потреба у детальному вивченні проблем, пов'язаних з функціонуванням контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини, його можливим впливом на національне право України в контексті її реалізації в нашій державі.

Теоретичні питання діяльності контрольного механізму Конвенції тривалий час розроблялися у зарубіжній правовій літературі, особливо юристами з країн Західної Європи. Серед них - Е. Бредлі, Д. Гом'єн, М. Дженіс, Л. Зваак, Р. Кей, Х. Крюгер, Р. Лоусон, Л. Лусаидес, С. Мартенс, Дж. Меррілз, М. О'Бойл, Р. Рісдал, А. Робертсон, К. Уарбрік, Д. Харріс, Г. Шермерс та багато інших. В останні роки згадані проблеми докладно вивчалися і відомими російськими правознавцями. Серед них слід відзначити роботи М. Ентіна, В. Карташкіна, Г. Лук'янцева, В. Туманова та інших. Серед вітчизняних учених різноманітні аспекти функціонування контрольного механізму Конвенції розглядали М. Буроменський, В. Буткевич, В. Денисов, С. Добрянський, В. Євінтов, В. Забігайло, Л. Заблоцька, М. Козюбра, В. Мармазов, В. Муравйов, П. Рабінович, Н. Раданович, М. Рісний, С. Федик та інші. Водночас, в Україні бракує комплексних, розгорнутих наукових праць з правової тематики контрольного механізму Конвенції та її реалізації в нашій державі, що стало ще однією суттєвою підставою для звернення до означеної теми.

Викладені вище мотиви визначили вибір теми дослідження та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова міжнародних, правових політичних та економічних основ державності України" № 97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Правові основи і механізми забезпечення суверенітету України" № 97132; а також плану науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Інтеграція України у світовий та європейський простір" №01БФ048-01.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є дослідження правової природи контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини на основі аналізу відповідних нормативних документів, праць вітчизняних і закордонних вчених. Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації спрямовано на вирішення таких завдань:

- дослідити інституційні механізми міжнародного співробітництва на підставі вивчення правової природи структурно-організаційних форм взаємодії суб'єктів міжнародного права;

- проаналізувати природу міжнародного контролю за дотриманням державами міжнародно-правових зобов'язань і, виходячи з неї, дати визначення контрольного механізму Конвенції про захист прав і свобод людини, а також проаналізувати причини його ефективності;

- дослідити особливості міжнародно-правової природи контрольного механізму Конвенції, його структури і функцій на підставі аналізу положень цього міжнародного договору, практики її контрольних органів, доктринальних досліджень;

- визначити місце і роль Європейського суду з прав людини в рамках контрольного механізму Конвенції, і у зв'язку з цим проаналізувати правовий статус рішень Суду;

- дослідити умови ефективної реалізації Конвенції в рамках правопорядку її держав-учасниць;

- проаналізувати основні проблеми у сфері реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини в Україні і сформулювати пропозиції щодо шляхів їх вирішення.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини щодо здійснення контролю за дотриманням норм міжнародних договорів у галузі прав людини їх державами-учасницями.

Предмет дослідження є механізми здійснення міжнародного контролю за дотриманням державами-учасницями Конвенції їх конвенційних зобов'язань.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. Так, загально-діалектичний метод пізнання застосовано для аналізу ролі міжнародного контролю в процесі реалізації норм міжнародного права, а також функціональних зв'язків між контрольними інститутами Конвенції. Формально-логічний метод застосовано для визначення понять "інститут міжнародного співробітництва", "інституційний механізм міжнародного співробітництва" та "контрольний механізм Конвенції про захист прав і основних свобод людини". Системно-функціональний метод використано в ході дослідження питання ефективності контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини. За допомогою формально-юридичного методу проводився аналіз текстів Конвенції про захист прав і основних свобод людини і протоколів до неї, законодавчих та нормативних актів України. Для вивчення відмінностей законодавчого режиму перегляду рішень національних судів України та інших держав внаслідок прийняття рішення Європейським судом з прав людини використано порівняльно-правовий метод. Цей метод також було частково застосовано в процесі вивчення правової природи рішень Європейського суду з прав людини.

Емпіричну основу дисертації склали міжнародно-правові акти, нормативні документи Ради Європи, законодавчі акти України та інших держав-учасниць Конвенції про захист прав і основних свобод людини, праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань, що досліджуються. У дисертації досліджується рішення Європейської комісії з прав людини та Європейського суду з прав людини.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в Україні вперше на монографічному рівні досліджено особливості правової природи, функцій та структури контрольного механізму Конвенції як засобу реалізації її норм. Виявлено функціональні зв'язки між її контрольними інститутами та розкрито міжнародно-правову природу рішень Європейського суду з прав людини. Визначено місце правозастосовних органів держав-учасниць Конвенції в процесі реалізації її положень. Здійснено комплексний аналіз вітчизняного законодавства в контексті реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини в рамках правопорядку нашої держави, а також виконання нею рішень Європейського суду з прав людини. Критично вивчено положення проекту Закону України "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини" та сформульовано низку конкретних пропозицій щодо покращання внутрішньодержавного механізму реалізації Конвенції, виконання рішень Європейського суду з прав людини, включаючи внесення відповідних змін і доповнень до деяких законодавчих актів нашої держави. конвенція європейський суд право

Наукову новизну даного дослідження відбивають такі його результати:

- досліджено природу інституційного механізму міжнародного співробітництва як комплексу органів та процедур, покликаних забезпечити виконання тих чи інших функцій, покладених на них згідно з відповідними нормами міжнародного права, з метою забезпечення ефективного регулювання певного комплексу міжнародних відносин;

- сформульовано визначення контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини як комплексу міжнародних органів та процедур, завданням яких є виявлення порушень норм Конвенції її державами-учасницями, їх фіксація у міжнародних правозастосовних актах Європейського суду з прав людини, а також притягнення держав-порушниць до міжнародно-правової відповідальності для виправлення встановленого порушення;

- проаналізовано феномен ефективності контрольного механізму Конвенції на підставі аналізу особливостей природи та функцій міжнародного контролю, визначено, що її основною передумовою є співпадіння інтересів держав-учасниць щодо повної реалізації цього міжнародного договору шляхом встановлення міжнародних гарантій дотримання його норм кожною з договірних сторін;

- встановлено, що з огляду на особливості міжнародно-правової природи, функції та структуру контрольного механізму Конвенції його основним завданням є виявлення конкретних порушень її норм, в той час як зміна або скасування норми національного права чи практики правозастосування здійснюється самою державою-порушницею відповідно до її внутрішніх процедур;

- здійснено аналіз правової природи рішень Європейського суду з прав людини на підставі дослідження його місця та ролі в контрольному механізмі Конвенції, доведено, що правовий статус цих рішень не дає підстав розглядати їх як прецеденти в розумінні англійської доктрини судового прецеденту;

- визначено, що ефективна реалізація Конвенції про захист прав і основних свобод людини в рамках національного правопорядку значною мірою залежить від того, наскільки гармонійно корелюються правотворча та правозастосовна практика щодо захисту прав людини у відповідній державі-учасниці з практикою застосування і тлумачення Конвенції контрольними органами, передусім Європейським судом з прав людини;

- проаналізовано основні проблеми реалізації Конвенції в нашій державі, які зокрема, полягають у відсутності чіткого механізму виконання рішень Європейського суду з прав людини, що може призвести до значних ускладнень у процесі застосування цього міжнародного договору в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні результати дисертаційної роботи можуть бути використані органами влади нашої держави, залученими до реалізації Конвенції, насамперед Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ України тощо з метою удосконалення внутрішньодержавних механізмів захисту прав людини. Основні наукові положення дисертаційного дослідження було направлено до Апарату Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного бюро України у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Наукові положення, сформульовані за результатами дисертаційного дослідження, можуть бути використані для удосконалення законодавства України у сфері захисту прав людини, зокрема, в ході роботи над проектом Закону України "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини".

Дослідження може бути використано в рамках навчального процесу, здійснюваного у вищих навчальних закладах України юридичного профілю при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій, при викладенні навчального курсу "Міжнародне публічне право", спецкурсів "Право міжнародних організацій", "Міжнародне право у галузі захисту прав людини" та "Європейське право у галузі захисту прав людини".

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження були оприлюднені у виступі на науковій конференції Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 18 жовтня 2001 р. (тези виступу опубліковано), на наукових семінарах, що проводилися на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, обговорювались на засіданнях кафедри.

Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладено у шести наукових публікаціях у фахових виданнях, в тому числі у п'яти наукових статтях та одних тезах виступу на науковій конференції.

Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів. Загальний обсяг дисертації становить 185 сторінок, в тому числі список використаних джерел (176 найменування) - на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізуються стан наукової розробки проблеми, її науково-теоретичне підґрунтя, зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначаються мета й завдання, методологічні, теоретичні та нормативні основи, фактологічна база. Окреслено наукову новизну одержаних результатів, сформульовано висновки й положення, яких дійшов дисертант у процесі дослідження, обґрунтовано практичне значення отриманих результатів, які виносяться на захист, зазначено дані щодо апробації результатів дослідження.

У першому розділі "Поняття контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини" здійснено аналіз доктринальних та практичних підходів до проблеми функціонування контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Досліджено інституціональні та функціональні аспекти діяльності контрольного механізму, феномен його високої ефективності. Визначається роль міжнародного контролю в процесі реалізації норм міжнародного права.

В роботі стверджується, що прогалини у доктринальному досліджені міжнародно-правової природи конвенційного контролю негативно позначаються на формуванні адекватних підходів до реалізації Конвенції на національному рівні, насамперед в Україні. На думку автора, заповненню зазначеної прогалини сприятиме визначення ролі інституційних форм міжнародної співпраці, зокрема, контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини, в процесі реалізації норм міжнародного права.

В розділі дається визначення інституційного механізму міжнародного співробітництва, що розглядається як комплекс міжнародних органів та процедур, покликаних сприяти досягненню відповідними міжнародно-правовими нормами їх цілей.

Автор відзначає, що в процесі реалізації норм міжнародного права їх цілі відіграють вирішальну роль. З'ясування ж цілей міжнародно-правової норми відбувається шляхом її тлумачення і застосування. При цьому, критерієм ефективності норми міжнародного права є співвідношення закладеного у цілях норми ідеального стану об'єкта регулювання та його фактичного стану.

В дисертації робиться висновок про те, що наявність чіткого інституційного механізму застосування і тлумачення норм міжнародного права значно сприяє їх реалізації. В ході тлумачення і застосування міжнародно-правової норми також відбувається її перевірка на відповідність об'єктивним історичним і соціальним умовам, в яких відбувається процес реалізації.

Дисертантом приділяється значна увага аналізу правової природи міжнародного контролю та його функцій. Дається визначення поняття контрольного механізму. Під ним автор розуміє інституційний механізм міжнародного співробітництва, завданням якого є визначення відповідності поведінки суб'єктів міжнародного права приписам міжнародно-правових норм, фіксація випадків їх порушення та притягнення порушників до міжнародно-правової відповідальності. В рамках міжнародної організації контрольний механізм - це комплекс інститутів, що забезпечує виконання контрольної функції цієї організації, на основі її статутних документів.

Автор виходить з координаційної природи міжнародного права під час дослідження ролі міжнародного контролю в процесі реалізації міжнародно-правових норм. У зв'язку з цим, робиться висновок про те, що добровільне дотримання міжнародно-правових зобов'язань, встановлених нормою міжнародного права, суб'єктами такої норми є основним засобом її реалізації. При цьому, відповідність даної норми міжнародного права потребам та інтересам її суб'єктів є фундаментальною умовою ефективності такої норми. Таким чином, міжнародний контроль розглядається в дисертації лише як допоміжний засіб досягнення цілей міжнародного договору його учасниками.

В розділі також приділяється увага принципу достатності міжнародного контролю. Він полягає у неприпустимості перебільшення ролі контролю в процесі реалізації міжнародно-правових норм. Стверджується, що за обсягом контроль повинен відповідати змісту та цілям відповідних норм міжнародного права, і, разом з тим, чітко не виходити за рамки правового режиму контролю.

Контрольний механізм Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначається автором як комплекс міжнародних органів та процедур, завданням яких є виявлення порушень норм Конвенції її державами-учасницями, їх фіксація у міжнародних правозастосовних актах Європейського суду з прав людини, а також здійснення міжнародного впливу на держав-порушниць для виправлення встановленого порушення.

У другому розділі "Особливості побудови контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини" дається характеристика компетенції та функцій контрольних органів Конвенції про захист прав і основних свобод людини, розкриваються особливості їх взаємодії. На підставі аналізу норм Конвенції та практики тлумачення і застосування її положень контрольними органами визначаються переваги та недоліки контрольного механізму, досліджується правова природа рішень Європейського суду з прав людини.

В розділі приділяється значна увага аналізу юрисдикції Європейського суду з прав людини. Автор стверджує, що перевірка всього масиву національного законодавства на відповідність положенням Конвенції не є завданням цього органу, він має справу тільки з конкретними випадками порушень.

На підставі дослідження підходів Суду до тлумачення і застосування норм Конвенції відзначається, що із змінами в суспільному житті, законодавчій та правозастосовній практиці держав, появою нових доктринальних досліджень в галузі прав людини, розвитком технологій та економічних відносин у Європі відбувається зміна змістовного наповнення конкретних прав і свобод, передбачених Конвенцією.

У зв'язку із згаданими факторами автор дійшов висновку, що Суд пристосовує відповідні конвенційні положення до умов обставин у справі з урахуванням аналізу загальних тенденцій розвитку режиму захисту прав людини на всьому європейському континенті. Його рішення відображають певні загальноєвропейські стандарти захисту прав людини. Відповідно, з часом зміст цих стандартів може змінюватись, ці зміни, фіксуються у рішеннях Суду.

В розділі докладно досліджено питання природи так званої "прецедентної практики" Європейського суду з прав людини. Автор підкреслює, що процедура розгляду справ Судом має певні ознаки, властиві англійській доктрині прецеденту. Незважаючи на цю зовнішню схожість, аналіз положень Конвенції і практики Суду не дають підстав вважати його рішення судовими прецедентами. Адже Суд є міжнародним органом і не має компетенції щодо оцінки юридичної сили актів національних правозастосовних органів. Суд не є апеляційною інстанцією відносно національних органів влади, зокрема судів, і не може скасовувати їх рішення. Повторне застосування Судом принципів і підходів використаних у попередніх рішеннях має передусім технічний характер. Метою такого підходу є визначення європейських стандартів в тій чи іншій сфері суспільних відносин, охоплюваних Конвенцією. При цьому, наявність цих стандартів є досить умовною і випливає лише з певного масиву розглянутих справ.

Аналіз функціональних зв'язків між Європейським судом з прав людини і Комітетом міністрів Ради Європи доводить актуальність питання подальшого підвищення ефективності контрольного механізму, зокрема у сфері контролю за виконанням рішень Суду. Досвід діяльності контрольних органів Конвенції доводить, що Комітет міністрів не завжди здатний віднайти адекватні засоби впливу на державу-порушника, а іноді виходить із певних політичних міркувань, які не завжди корисні для забезпечення ефективності контрольного механізму.

Проаналізувавши положення Конвенції про захист прав та основних свобод, документи Комітету міністрів щодо контролю за виконанням рішень Суду, дисертант підкреслює, що відповідні процедури розраховані на добровільне виконання державами-учасницями рішень контрольних органів.

У третьому розділі "Національне право України і Конвенція про захист прав і основних свобод людини" дисертантом досліджуються шляхи впливу Конвенції про захист прав і основних свобод людини на національне право її держав-учасниць, зокрема, за допомогою контрольного механізму ЄКПЛ. В цьому розділі приділено увагу питанням статусу Конвенції в системі права України, її реалізації в нашій державі. Зокрема, аналізується вітчизняне законодавство та правозастосовна практика у сфері реалізації норм Конвенції в Україні.

Дисертант робить висновок про те, що ефективність реалізації Конвенції в рамках національного правопорядку значною мірою залежить від того наскільки гармонійно корелюються практика застосування Конвенції її контрольними органами і нормотворча та нормозастосовна практика захисту прав людини у відповідній державі-учасниці.

У цьому контексті автором також підкреслюється, що вплив контрольного механізму на національну правову систему держави-учасниці суттєво обмежений нормами Конвенції. Ці обмеження полягають, зокрема у наступному. Ухвалення Європейським судом з прав людини рішення про порушення Конвенції автоматично не впливає на юридичну силу в рамках національного правопорядку актів законодавства, інших правових норм держави-відповідача, з дією яких пов'язується таке порушення. Так само, рішення Суду автоматично не впливає на юридичну силу рішень національних судів. Суд не може вважатись вищою інстанцією по відношенню до національних судових органів. Рішення Суду, в тому числі і по справах, де дана держава виступає як відповідач, не має характеру обов'язкового прецеденту для органів всіх гілок влади даної або інших держав-учасниць.

Аналізуючи режим дії Конвенції та її статус в рамках національного права нашої держави дисертант відзначає, що переважна більшість застережень, висунутих Україною під час ратифікації, знято внаслідок внесення змін та доповнень до законодавства. Наша держава поступово йде шляхом до беззастережного застосування Конвенції, що значно спрощує умови її реалізації. Застереження, дія яких не припинена, не створюють особливих перешкод для належної реалізації Конвенції в Україні.

Розглядаючи проблему виправлення наслідків порушення Конвенції після прийняття Судом відповідного рішення, автор підкреслює, що законодавство України надає досить широкі можливості для забезпечення restitutio in integrum шляхом перегляду рішень вітчизняних судів в рамках індивідуальних заходів з метою виконання рішень Європейського суду з прав людини по справах проти України. Разом з тим, автором зазначається, що перегляд рішень українських судів після прийняття рішення Європейським судом з прав людини проти України може відбутися лише за виняткових, виключних обставин, визначених законодавством, коли права суб'єктів права нашої держави не можуть бути відновлені в інший спосіб.

Крім того, дисертант стверджує, що ефективність реалізації Конвенції в нашій державі залежатиме в тому числі від того, наскільки конкретний результат дії контрольного механізму (рішення Суду по справі, в які Україна є стороною) реалізується в середині держави. Іншими словами, наскільки чітким і ефективним є національний механізм його виконання.

В розділі здійснено аналіз вітчизняного законодавства у сфері захисту прав людини в контексті реалізації Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Автор робить висновок, що українському законодавству бракує чіткості в питанні виконання рішень Європейського суду з прав людини. Такий стан справ може призвести до певних ускладнень у процесі застосування Конвенції в Україні. Незважаючи на загалом сприятливі умови для реалізації Конвенції, в нашій державі відсутні чіткі механізми, які дозволяли б швидко реагувати на рішення Суду, уникати повторення порушень, ефективно адаптувати вітчизняне законодавство і правозастосовну практику до європейських стандартів в галузі прав людини.

У зв'язку з цим, головним фактором підвищення ефективності реалізації Конвенції в нашій державі, на думку дисертанта, є чітке законодавче оформлення зазначеного механізму, прагматичне вирішення питання взаємодії органів державної влади з метою виконання рішень Суду. Одним з найбільш доцільних шляхів врегулювання цієї ситуації є законодавче закріплення згаданих механізмів. Сприяти вирішенню цієї проблеми має суттєво доопрацьований Закон "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини".

В дисертації відзначається, що метою Конвенції є сприяння створенню своєрідного "європейського правового простору" в галузі захисту прав людини, який би ґрунтувався на відповідних стандартах, загальних для всіх держав-учасниць. Успішність інтеграції України у цей "простір" залежатиме від того, наскільки зміст національного режиму захисту передбачених Конвенцією прав і свобод співпадає із змістом, який вкладається в них контрольними органами.

Автором також досліджується питання інтеграції європейських стандартів щодо захисту прав людини у правову систему України. Така інтеграція може здійснюватись як опосередковано, так і безпосередньо. Опосередкований шлях передбачає, що доктринальні правові підходи, виражені у рішеннях Європейського суду з прав людини, трансформуються у національному законодавстві і закріплюються у суспільній правосвідомості. Здійснюється це за допомогою комплексу заходів правозастосовного, організаційного та інформаційного характеру.

Безпосередній шлях передбачає виконання Україною рішень Суду у випадку порушення нашою державою норм Конвенції. Цей шлях ще можна назвати імплементаційним. Адже рішення Європейського суду з прав людини є актами тлумачення і застосування норм Конвенції і виносяться на підставі норм міжнародного права. Вони є міжнародними актами і не можуть безпосередньо застосовуватись в рамках правопорядку держави. Для їх виконання необхідно вжити додаткові імплементаційні заходи, передбачені національним правом. Це продиктоване, як самою правовою природою рішень, так і їх формою.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено основні результати дисертаційного дослідження, що відбивають сутність ролі, яку відіграє контрольний механізм Конвенції про захист прав та основних свобод людини в процесі реалізації її норм.

Міжнародний контроль за дотриманням міжнародно-правових зобов'язань є допоміжним засобом реалізації норм міжнародного права. Він покликаний сприяти досягненню їх цілей. Виходячи з координаційної природи міжнародного права, контроль як засіб реалізації не замінює, а доповнює добровільне дотримання суб'єктами міжнародного права їх міжнародно-правових зобов'язань. Він має субсидіарний, додатковий характер у порівнянні з іншими засобами реалізації міжнародно-правових норм і залишається ефективним лише доки такі норми відповідають потребам і інтересам суб'єктів міжнародного права.

Підвищенню ефективності реалізації норм міжнародного права, зокрема у сфері захисту прав і основних свобод людини, сприятиме створення відповідного інституційного механізму їх застосування і тлумачення з урахуванням об'єктивних історичних, соціальних і правових умов, в яких відбувається процес реалізації цих норм.

Важливою передумовою ефективності Конвенції про захист прав і основних свобод людини є наявність чіткого механізму реалізації її норм. Основу такого механізму складає міжнародний судовий орган - Європейський суд з прав людини. Головною передумовою ефективності контрольного механізму Конвенції є співпадіння інтересів її держав-учасниць у повній реалізації цього договору шляхом встановлення колективних міжнародних гарантій дотримання кожною з них його норм. Об'єктивну основу співпадіння згаданих інтересів держав-учасниць становить потреба у більшій економічної та соціальної інтеграції в рамках регіональної системи міжнародних відносин.

Із змінами в суспільному житті, законодавчій та правозастосовній практиці держав, появою нових доктринальних досліджень в галузі прав людини, з розвитком нових технологій та економічних відносин у Європі та світі в цілому відбувається зміна змістовного наповнення конкретних прав і свобод, передбачених Конвенцією про захист прав і основних свобод людини.

У своїх рішеннях Суд "пристосовує" відповідні конвенційні положення до умов конкретної ситуації з урахуванням аналізу загальних тенденцій розвитку режиму захисту прав людини на всьому європейському континенті. Рішення Суду відображають певні загальноєвропейські стандарти захисту прав людини як принципи політико-правового характеру, зміст яких з часом може суттєво змінюватись в залежності від об'єктивних умов реалізації Конвенції.

Завданням контрольного механізму Конвенції є виявлення її порушень з метою подальшої зміни норми національного права чи практики правозастосування, якими викликане це порушення, самою державою-учасницею.

Повторне застосування Європейським судом з прав людини принципів і підходів, використаних у попередніх рішеннях, має технічний характер. Воно допомагає визначити існування європейських стандартів в тій чи іншій сфері суспільних відносин, охоплюваних Конвенцією.

Питання щодо подальшого підвищення ефективності конвенційного контрольного механізму залишається актуальним, зокрема, що стосується контролю виконання рішень Суду.

Ефективна реалізація Конвенції в рамках національного правопорядку значною мірою залежить від того наскільки гармонійно корелюються практика застосування Конвенції контрольними органами, передусім Європейським Судом з прав людини і нормотворча та нормозастосовна практика захисту прав людини у відповідній державі-учасниці.

Ефективність реалізації Конвенції в Україні, зокрема, залежатиме від того, наскільки конкретний результат дії міжнародного контрольного механізму (рішення Суду) реалізовується в середині держави, наскільки чітким і ефективним є національний механізм його виконання.

Українському законодавству бракує чіткості в питанні виконання рішень Європейського суду з прав людини. Такий стан справ може призвести до певних ускладнень у процесі застосування Конвенції в Україні. Незважаючи на загалом сприятливі умови для реалізації Конвенції, в нашій державі відсутні чіткі механізми, які дозволяли б швидко реагувати на рішення Суду, уникати повторення порушень, ефективно адаптувати вітчизняне законодавство і правозастосовну практику до європейських стандартів в галузі прав людини.

Головним фактором підвищення ефективності реалізації Конвенції в нашій державі є чітке законодавче оформлення зазначеного механізму, прагматичне вирішення питання взаємодії органів державної влади з метою виконання рішень Суду. Сприяти вирішенню цієї проблеми має суттєво доопрацьований Закон "Про виконання рішень Європейського суду з прав людини", а також внесення змін і доповнень до низки законодавчих актів нашої держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андріанов К.В. Юрисдикція Європейського суду з прав людини // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.14 (частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 1999. - С. 66-87.

2. Андріанов К.В. До питання про юрисдикцію Європейського суду з прав людини // Право України. - 2000. - № 8. - С. 46-51.

3. Андріанов К.В. До питання ефективності контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.24 (частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2000. - С. 102-108.

4. Андріанов К.В. Роль міжнародного контролю в процесі реалізації норм міжнародного права в галузі прав людини // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.27 (частина І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С. 116-128.

5. Андріанов К.В. Правова природа рішень Європейського суду з прав людини // Право України. - 2002. - № 3. - С. 46-51.

6. Андріанов К.В. Правова природа прецедентної практики Європейського суду з прав людини // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Вип.29 (частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2001. - С. 10-16.

АНОТАЦІЇ

Андріанов Кирил Вікторович. Роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини в процесі реалізації її норм. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

В дисертації досліджено роль контрольного механізму Конвенції про захист прав і основних свобод людини в процесі реалізації її норм. Розглянуто інституційні та функціональні особливості побудови цього механізму та його завдання. Дисертантом здійснено аналіз доктринальних та практичних підходів до проблеми функціонування контрольного механізму Конвенції. Розкрито роль міжнародного контролю в процесі реалізації норм міжнародного права, зокрема в галузі прав людини. Дана характеристика компетенції та функцій контрольних органів, розкрито особливості їх взаємодії. Досліджено функціональні зв'язки між Європейським судом з прав людини і Комітетом міністрів Ради Європи, а також актуальні питання подальшого підвищення ефективності контрольного механізму. Розкрито зміст поняття "прецедентної практики Суду", а також міжнародно-правову природу його рішень. Досліджено шляхи впливу Конвенції на національне право її держав-учасниць, зокрема, за допомогою контрольного механізму. Визначено статус Конвенції в системі права України. Здійснено критичний аналіз вітчизняного законодавства та правозастосовної практики щодо реалізації Конвенції в Україні, зокрема, в контексті виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Ключові слова: Європейський суд з прав людини, захист прав і основних свобод людини, інституційний механізм, Комітет міністрів Ради Європи, контрольний механізм, міжнародний контроль, національне право, прецедентна практика, реалізація Конвенції.

Андрианов Кирилл Викторович. Роль контрольного механизма Конвенции о защите прав и основных свобод человека в процессе реализации её норм. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В диссертации исследована роль контрольного механизма Конвенции о защите прав и основных свобод человека в процессе реализации её норм. Рассмотрены институционные и функциональные особенности построения данного механизма и его задачи. Диссертантом проведён анализ доктринальных и практических подходов к проблеме функционирования контрольного механизма Конвенции. Раскрыта роль международного контроля в процессе реализации норм международного права, в том числе в области прав человека. Даётся характеристика компетенции и функций контрольных органов, раскрываются особенности их взаимодействия. Изучены функциональные связи между Европейским судом по правам человека и Комитетом министров Совета Европы, а также актуальные вопросы дальнейшего повышения эффективности контрольного механизма. Раскрывается содержание понятия "прецедентной практики Суда", а также международно-правовая природа его решений. Исследованы способы влияния Конвенции на национальное право её государств-участников, в частности, с помощью контрольного механизма. Определяется статус Конвенции в системе права Украины. Осуществляется критический анализ внутреннего законодательства и правоприменительной практики в области реализации Конвенции в Украине, в том числе, в контексте исполнения решений Европейского суда по правам человека.

Ключевые слова: Европейский суд по правам человека, защита прав и основных свобод человека, институционный механизм, Комитет министров Совета Европы, контрольный механизм, международный контроль, национальное право, прецедентная практика, реализация Конвенции.

Andrianov Kyryl. The role of the Convention for the Protection on Human Rights and Fundamental Freedoms control mechanism in the process of realising its norms. - Manuscript.

The thesis for the candidate degree by the specialty 12.00.11 - International law. - Institute of International Relations of Kyiv National University of Taras Shevchenko, Kyiv, 2003.

The thesis is devoted to studying the role of control mechanism of the Convention for the Protection of human rights and Fundamental Freedoms in the process of realizing its norms. The work examines the institutional and functional design features of the Convention's control mechanism and its tasks. Proceeding from the coordinating nature of the international law, the author determines the notion of the institutional mechanism for international co-operation as a tool for implementing international law subjects' needs, interests and aims, reflected by the international treaties.

The work reveals the legal nature and objectives of the international control over implementing the participating states' obligations under the Convention. The author explains the meaning of notion of the Convention's control mechanism. It is considered as a complex of international bodies and procedures aimed at revealing violations of the Convention by its contracting parties, fixation of such violations in the international acts of application of the Convention by the European Court of Human Rights, and projecting international impact on the violating states in order to remedy the violations found.

Thus, it is emphasized in the thesis that the task of this control mechanism is to reveal violations (whether in administrative practice or legislation rules, which conflict with the Convention) with the view to further altering the existing national legal norms or practices of apply national law by a responding state itself.

The author deems that the presence of the clear implementation mechanism is the important precondition of the Convention's efficiency. The core of this mechanism is constituted by the international judicial body - the European Court of Human Rights. The key prerequisite of the Convention control mechanism's effectiveness is the coincidence of the contracting states' interests in full realization of this treaty by means of establishing collective international guarantees of adherence to its norms by each of the states. The objective basis for the mentioned coincidence of interests is created by the need in greater economic and social integration within the framework of the regional system of international relations.

The work also studies the main features of the jurisdiction of the European Court of Human Rights as the key element of the Convention's control mechanism. The author analyses the legal nature of the Court's decisions and explains the meaning of the notion of "case-law of the Court". On the basis of analyzing the decisions' legal nature it is stated in the work that they can not be considered as precedents in the sense of doctrine of precedent e.g. typical for legal system of England.

It is stated by the author that the Court in its decisions "adapts" the relevant Convention rules to the conditions of a concrete situation subject to analysis of general tendencies of development of the human rights protection regime on the whole European continent. Thus, the Court's decisions reflect some general European standards of human rights protection as the political-legal principles. The content of the later may essentially change due to objective conditions of the Convention implementation.

The author considers the ways of interaction of the European Court of Human Rights and the Committee of Ministers of the Council of Europe within the framework of control activities. The work comprises study of means for the Convention and its control mechanism to influence the national law of the contracting states, though limited by the rules and principles of international law including the Convention itself. In this regard, it is concluded that the effective realization of the Convention within a national legal order should depend on whether the practice of applying the Convention by the control institutions, first of all by the European Court of Human Rights, harmoniously correlates with law establishing and law applying practices in the sphere of human rights protection within a contracting state.

The work concerns the analysis of the Convention's status in legal system of Ukraine. The author critically examines the existing mechanisms of implementing the Convention and executing the decisions of the European Court of Human Rights in Ukraine. The work proposes a number of precise recommendations on improving those mechanisms, e.g. by amending and changing Ukrainian legislation in this field.

Key words: case-law, Committee of Ministers of the Council of Europe, control mechanism, European Court of Human Rights, institutional mechanism, international control, national law, protection of human rights and fundamental freedoms, realization of Convention.

Размещено на Allbest.ru

...