Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук україни

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики

Спеціальність 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

Волинка Катерина Григорівна

Київ - 2000р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі політології і соціології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.

Науковий керівник: Офіційні опоненти: Провідна установа: доктор політичних наук, професор БАБКІНА Ольга Володимирівна, Міжрегіональна академія управління персоналом, директор Інституту права. доктор юридичних наук, професор КОПЄЙЧИКОВ Володимир Володимирович, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри теорії держави і права; кандидат юридичних наук, доцент ЛИСЕНКОВ Сергій Леонідович, Інститут по підвищенню кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів Генеральної прокуратури України, проректор. Університет внутрішніх справ МВС України (м. Харків), кафедра теорії та історії держави і права.

Захист відбудеться 12 січня 2001 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 252001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий 11 грудня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження та стан наукової розробки проблеми. В сучасному світі ступінь забезпеченості прав і свобод особи є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. В Україні на тлі глибоких соціально-економічних, політичних, ідеологічних і культурних перетворень створення належних умов для реального здійснення кожним своїх суб'єктивних прав виступає актуальною теоретичною і практичною проблемою. Зрозуміло, що остання потребує відповідних науково-теоретичних досліджень, в центрі яких повинен бути комплекс взаємопов'язаних соціальних та юридичних чинників.

В роботі здійснено спробу комплексного загальнотеоретичного аналізу механізму забезпечення прав і свобод особи як складного, багатоаспектного і водночас цілісного явища правової дійсності, що має зміст, структуру, форму і власне місце в правовій системі. Всебічне вивчення цієї проблеми потребує значних зусиль не лише спеціалістів із загальної теорії держави і права, а й фахівців галузевих наук, тому дане дослідження не претендує на вичерпне висвітлення теми.

Охорона, захист, гарантування, дотримання і повага прав і свобод особи складають предмет великої кількості науково-теоретичних досліджень. Однак вважається за необхідне розглянути вищезазначені питання з принципово нової точки зору, а саме з точки зору функціонування єдиного і цілісного механізму забезпечення прав і свобод особи. Проблематика дисертаційного дослідження вимагала звернення до наукових праць з питань реалізації та захисту прав і свобод людини, системи їх гарантування, механізмів правового регулювання та правореалізації, які в цілому досить детально вивчені.

Окремим питанням забезпечення прав і свобод особи були присвячені розділи в дослідженнях про правове положення особи та систему гарантування прав і свобод, вони досліджувались в контексті інших проблем загальної теорії держави і права та галузевих наук. Ці питання розглядались, зокрема, у працях В.Д. Бабкіна, О.Г. Бережнова, М.В. Вітрука, Л.Д. Воєводіна, В.М. Горшенєва, В.Є. Гулієва, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, Л.Г. Заблоцької, М.І. Козюбри, В.М. Корельського, В.В. Копєйчикова, І.А. Ледях, С.Л. Лисенкова, О.А. Лукашової, О.В. Марцеляка, М.І. Матузова, О.М. Мироненка, В.С. Нерсесянца, М.П. Орзиха, В.А. Патюліна, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, І.В. Ростовщикова, Ф.М. Рудинського, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, Л.А. Уманського, Н.Ю. Хаманевої, В.О. Четверніна, Ю.С. Шемшученка, В.І. Шишкіна та інших вчених.

Механізмам реалізації норм права та правового регулювання в юридичній науці також приділено значну увагу. Над цими проблемами працювали М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, С.А. Авак'ян, С.В. Бобровник, Л.М. Завадська, В.В. Копєйчиков, М.П. Орзих, Ю.С. Решетов та інші дослідники.

Водночас, механізм забезпечення прав і свобод особи поки що не став цілісним об'єктом спеціальної уваги дослідників. В попередніх дослідженнях піднімались важливі, але лише окремі його аспекти, висвітлення яких в працях О.А. Лукашової, О.В. Марцеляка, О.С. Мордовця, І.В. Ростовщикова, О.Д. Святоцького та інших надало значну допомогу в осмисленні проблеми, що розглядається в дисертації. Саме праці вищезазначених дослідників схилили автора до спроби здійснити комплексний і системний аналіз механізму забезпечення прав і свобод особи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика даного дослідження відповідає Координаційному плану науково-дослідних робіт Міністерства освіти і науки України, затвердженому Наказом №37 від 13.03.1997р., а також узгоджується з напрямом “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова (Протокол №5 засідання Вченої ради університету від 25.12.1994р.).

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс правовідносин у сфері перетворення закріплених в нормативних актах прав і свобод з потенційних можливостей в реальну практику суспільного життя.

Предметом дисертаційного дослідження є механізм забезпечення прав і свобод особи в його теоретичних і практичних вимірах.

Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертації є комплексне наукове опрацювання основних закономірностей розвитку механізму забезпечення прав і свобод особи в сучасній Україні. Реалізація основної мети передбачає вирішення наступних конкретних завдань:

- здійснити загальнотеоретичний аналіз поняття, суті і змісту механізму забезпечення прав і свобод особи, його місця і ролі в правовій системі;

- визначити соціальне призначення і проаналізувати функції механізму забезпечення прав і свобод особи;

- розкрити суть і зміст основних форм забезпечення прав і свобод особи;

- проаналізувати структуру механізму забезпечення прав і свобод особи в цілому та охарактеризувати його складові елементи;

- визначити ступінь ефективності механізму забезпечення прав і свобод особи в Україні на сучасному етапі суспільного розвитку та виробити науково-практичні рекомендації стосовно подальшого вдосконалення його дії.

Методологічна основа дисертації. Методологічну основу даного дослідження складає сукупність засобів і прийомів наукового пізнання. До них належать як загально-наукові (діалектичний, системний, структурний, функціональний), так і спеціальні методи (формально-юридичний, порівняльного правознавства). Використання системного методу дозволило розглянути механізм забезпечення прав і свобод особи як єдину злагоджену систему; застосування структурного методу надало можливість виявити стійкі взаємозв'язки між його складовими елементами; функціональний метод сприяв визначенню основних якостей і призначення даного механізму та його впливу на суспільні відносини; завдяки використанню формально-юридичного методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні прав і свобод особи, досліджено основні форми забезпечення прав і свобод; метод порівняльного правознавства дозволив розробити напрямки подальшого вдосконалення зазначеного механізму.

Наукова новизна дисертації полягає у спробі комплексного і системного аналізу проблеми соціально-юридичної сутності, структури та функціонування механізму забезпечення прав і свобод особи. В результаті проведеного дослідження сформульовані і обгрунтовані наступні підсумкові положення, які відображають науковий внесок автора в опрацювання даної проблеми:

1. Встановлено, що механізм забезпечення прав і свобод особи виступає єдиним, цілісним і якісно самостійним явищем правової системи, є комплексом взаємозв'язаних і взаємодіючих юридичних передумов, нормативних засобів та загальносоціальних умов, які створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним своїх прав і свобод.

2. Визначено, що функції механізму забезпечення прав і свобод особи є найбільш важливими якісними характеристиками, в яких відображається та конкретизується соціально-правова сутність і призначення, розкриваються цілі і завдання даного механізму по перетворенню закріплених в законодавстві прав і свобод з потенційних можливостей в реальні суспільні відносини. Виявлено, що головними функціями механізму забезпечення прав і свобод особи є сприяюча (допоміжна), стимулююча, превентивна, відновлювальна і виховна.

3. Виявлено, що формами забезпечення прав і свобод особи є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення прав і свобод особи, спрямовані на перетворення закріплених в законі прав і свобод в дійсність. Ними виступають забезпечення реалізації прав і свобод особи, забезпечення охорони прав і свобод особи та забезпечення захисту прав і свобод особи.

4. Встановлено, що кожний структурний елемент механізму забезпечення прав і свобод особи має особливе призначення в сфері реалізації, охорони і захисту прав і свобод:

- правовий статус особи як юридична передумова забезпечення прав і свобод закріплює у нерозривній єдності права, свободи і обов'язки як нормативно забезпечену можливість користуватись суспільними благами, що опосередковуються ними, та необхідність слідувати певним типам поведінки в інтересах інших осіб, суспільства і держави;

- нормативно-правові засоби забезпечення прав і свобод особи (юридичні гарантії) створюють належні юридичні можливості для ефективного здійснення, охорони і захисту прав і свобод особи;

- загальносоціальні умови забезпечення прав і свобод особи як комплекс соціально-економічних, політичних, культурних та інших умов суспільної життєдіяльності виступають фактичним середовищем здійснення, охорони і захисту прав і свобод.

5. Обгрунтовано, що об'єктивно необхідне в сучасних умовах суспільного розвитку України підвищення ефективності механізму забезпечення прав і свобод особи повинно здійснюватись за рахунок цілеспрямованого впровадження комплексу взаємопов'язаних заходів правового, соціального, економічного, політичного, організаційного і виховного характеру.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані: 1) для подальшої науково-теоретичної розробки проблем функціонування механізму забезпечення прав і свобод особи та ефективності його дії; 2) в навчальному процесі у викладанні курсів теорії держави і права та конституційного права, при підготовці відповідних розділів підручників та навчально-методичних матеріалів; 3) в нормотворчій роботі для вдосконалення нормативної бази з питань забезпечення прав і свобод особи; 4) у практичній діяльності правозастосовчих органів, а також спеціальних закладів і установ, які безпосередньо вирішують проблеми забезпечення прав і свобод особи; 5) у виховній роботі з метою правового виховання населення, підняття рівня правової культури та правосвідомості.

Апробація дослідження. Основні ідеї дослідження розкривались на науковому симпозіумі “Внутрішня і зовнішня політика України в 2000-2005 роках” (м. Київ, 1999р., тези доповідей не були опубліковані), а також на загальноуніверситетських науково-теоретичних конференціях викладачів, аспірантів і докторантів, які проводились в Національному педагогічному університеті ім. М.П.Драгоманова у квітні 1997 р. та у квітні 1998 р. Опрацьований матеріал викладався автором в учбових курсах “Теорія держави і права”, “Конституційне право України” та “Основи правознавства” в Київському інституті “Слов'янський університет” в 1999-2000 рр., був використаний в підготовці методичних матеріалів.

Структура дослідження. Дисертаційне дослідження складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел, який нараховує 167 позицій і займає 16 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі здійснюється обґрунтування актуальності теми дослідження, характеризується стан її наукової розробленості, визначаються мета і завдання дослідження, розкриваються його теоретико-методологічні засади, окреслюється наукова новизна а також теоретична і практична значимість дисертації, викладені дані про її апробацію, структуру і обсяг.

У першому розділі "Загальна характеристика механізму забезпечення прав і свобод особи" на основі системного, структурного та функціонального аналізу здійснюється обґрунтування загальних теоретичних положень, які стосуються механізму забезпечення прав і свобод особи, розкривається його поняття, соціально-юридична сутність і призначення, структура і функції, а також форми забезпечення прав і свобод особи, в яких втілюються основні напрями дії даного механізму.

Підкреслюється, що в юридичній науці поки що не вироблено єдиної точки зору щодо питань надання закріпленим у законодавстві правам і свободам особи реального характеру. Робиться висновок, що найбільш вдало охарактеризувати комплексну і цілеспрямовану діяльність по наданню правам і свободам реального змісту можна за допомогою терміну “забезпечення прав і свобод особи”, який передбачає їх повагу, дотримання, визнання і гарантування.

Дисертант дійшов висновку, що найбільш повне розуміння закономірностей забезпечення прав і свобод особи досягається в результаті дослідження єдиного і цілісного механізму його здійснення. Категорія “механізм забезпечення прав і свобод особи” акцентує увагу на динамічних взаємозв'язках між основними умовами, передумовами і засобами забезпечення прав і свобод особи та їх взаємодії. Вона є не лише збірною, але й системною, дозволяє охопити весь процес забезпечення прав і свобод особи, подати його в системно-динамічному вигляді, розкрити структуру, взаємозв'язок і взаємодію всіх елементів і ланок забезпечення прав і свобод, з'ясувати їх специфічні функції, узагальнити в єдиному процесі юридичні і загальносоціальні аспекти забезпечення прав і свобод особи та виявити їх взаємний вплив.

Підкреслюється, що в юридичній науці поки що недостатньо ґрунтовних теоретичних розробок з питань структури, форм і функцій механізму забезпечення прав і свобод особи як єдиного цілісного явища суспільно-правової дійсності: деякі наукові праці висвітлюють лише окремі його сторони. В цих роботах аналізуються нормативні засоби забезпечення прав і свобод особи, але не завжди враховуються соціальні фактори та їх роль як складового елементу даного механізму. Деякі дослідники вважають, що права і свободи потребують лише охорони або захисту, а забезпечення реалізації, таким чином, залишають поза увагою.

Виходячи з усього вищезазначеного, робиться висновок, що механізм забезпечення прав і свобод особи - це єдине, цілісне і якісно самостійне явище правової системи, яке є комплексом взаємозв'язаних і взаємодіючих передумов, засобів та умов, які створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним своїх прав і свобод.

Наголошується, що складові елементи механізму забезпечення прав і свобод особи, до яких належать правовий статус особи, юридичні гарантії прав і свобод та загально соціальні умови, знаходяться між собою не у простих односторонніх зв'язках, їх зв'язки є взаємними, тобто всі елементи даного механізму взаємно впливають один на одне.

Взаємозв'язок правового статусу особи і загально соціальних умов забезпечення прав і свобод проявляється в тому, що стан розвитку суспільства обумовлює наявність певних запитів, необхідних для нормального існування індивідів, а правовий статус опосередковує юридичні можливості використовувати соціальні блага, створені в конкретно-історичних умовах. Правовий статус особи визначає зміст і призначення юридичних гарантій прав і свобод особи, а нормативні засоби забезпечення прав і свобод в свою чергу створюють належні юридичні умови для ефективного їх здійснення. Загально соціальні умови безпосередньо обумовлюють дієвість юридичних гарантій забезпечення прав і свобод особи, в свою чергу можлива недостатня результативність юридичних засобів забезпечення прав і свобод викликає нагальну потребу у впровадженні комплексних соціально-економічних, політичних та інших перетворень.

На основі проведеного аналізу дисертантом зроблено висновок, що призначення механізму забезпечення прав і свобод особи розкривається через систему функцій, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини. Зазначено, що критерієм розмежування функцій механізму забезпечення прав і свобод особи служить їх соціально-юридична спрямованість, на основі чого виділено сприяючу (допоміжну), стимулюючу, превентивну, відновлювальну і виховну функції.

Встановлено, що сприяюча (допоміжна) функція механізму забезпечення прав і свобод особи виявляється у створенні практичних можливостей для безперешкодного користування правами і свободами; стимулююча функція полягає у спонуканні суб'єктів до правомірної поведінки; превентивна функція спрямована на вжиття запобіжних заходів по недопущенню будь-якої можливості порушення прав і свобод особи; відновлювальна функція має на меті поновлення порушених прав і свобод; виховна функція виражається у цілеспрямованому впливі на свідомість індивідів з метою переконання їх у цінності прав і свобод, формування непримиренного ставлення до їх порушень та вміння будь-якими дозволеними законом засобами захищати їх.

Наголошується, що для всебічного і об'єктивного аналізу дії механізму забезпечення прав і свобод особи необхідно розглянути основні форми, в яких здійснюється безпосередній процес забезпечення прав і свобод. В залежності від конкретних цілей і завдань, які ставляться перед механізмом забезпечення прав і свобод особи в тому чи іншому випадку, співвідношення між його структурними елементами може бути різним. Від цього залежать форми, в яких здійснюється безпосередній процес забезпечення прав і свобод особи.

Дисертант зазначає, що формами забезпечення прав і свобод особи є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення прав і свобод особи, спрямовані на перетворення закріплених в законі прав і свобод в дійсність, які відображають забезпечення реалізації прав і свобод особи, забезпечення охорони прав і свобод особи та забезпечення захисту прав і свобод особи.

Визначено, що забезпечення реалізації прав і свобод особи - це форма забезпечення прав і свобод, в якій відображається діяльність по створенню належних юридичних і фактичних умов безперешкодного і найбільш повного використання соціальних благ, опосередкованих правами і свободами, з метою максимального задоволення інтересів і потреб. В цій ланці механізму забезпечення прав і свобод залучаються всі його складові елементи: як суто юридичні, так і загально соціальні.

Встановлено, що забезпечення охорони прав і свобод особи - це форма забезпечення прав і свобод, яка виражає діяльність, спрямовану на запобігання будь-яких порушень прав і свобод особи, шляхом витіснення негативних факторів соціального середовища, які можуть спровокувати або полегшити порушення прав і свобод особи. Охорона прав і свобод як профілактична діяльність націлена на безпосереднє утвердження правомірної поведінки, на формування соціально зрілої і відповідальної особистості, яка поважає соціальні норми, на формування у індивідів активної позиції і розвиток почуття громадського обов'язку. Засобами охорони прав і свобод особи виступає цілеспрямована діяльність компетентних органів державної влади і різноманітних суспільних інституцій.

Підкреслено, що захист прав і свобод особи - це форма забезпечення прав і свобод, яка відображає дію даного механізму, спрямовану на: припинення порушень прав і свобод особи; ліквідацію будь-яких перешкод, що виникають при їх здійсненні; відновлення порушених прав і свобод; притягнення особи, винної у скоєнні правопорушення, до юридичної відповідальності. Через те, що захист прав і свобод виступає необхідним і закономірним наслідком їх порушення, особливе місце в ньому посідає юридична відповідальність, яка виступає правовим засобом забезпечення охорони і захисту прав і свобод і засобом забезпечення реалізації юридичних обов'язків. На відміну від попередніх форм забезпечення прав і свобод особи, забезпечення захисту порушених прав і свобод здійснюється переважно за рахунок юридичних засобів.

В другому розділі “Структура механізму забезпечення прав і свобод особи” розкривається сутність складових елементів механізму забезпечення прав і свобод: правового статусу особи, системи нормативно-правових засобів та загальносоціальних умов забезпечення прав і свобод особи.

Встановлено, що юридичними передумовами забезпечення прав і свобод особи виступають закріплені в законодавчих актах права, свободи і обов'язки, які в сукупності складають правовий статус особи. В цій частині роботи розкривається місце правового статусу особи в механізмі забезпечення прав і свобод; аналізується структура правового статусу особи, соціально-юридична сутність його складових компонентів та їх класифікація; здійснюється класифікація правових статусів особи; досліджується правовий статус особи за Основним законом - Конституцією Україні; здійснюється порівняння правового статусу і фактичного становища особи, розкриваються причини їх невідповідності; досліджується взаємозв'язок правового статусу з іншими складовими елементами механізму забезпечення прав і свобод особи.

Правовий статус як складовий структурний елемент механізму забезпечення прав і свобод особи - це система прав, свобод і обов'язків, закріплених в чинному законодавстві і обумовлених станом суспільного розвитку, які відображають юридичні можливості користуватись соціальними благами та необхідність слідувати інтересам інших осіб, суспільства і держави, що в цілому покликано забезпечувати узгодженість інтересів окремих осіб, суспільства в цілому і держави. Наголошується, що забезпечення прав і свобод як система соціально-юридичних заходів по наданню їм практичного, реального характеру є дієвою в першу чергу по відношенню до тих прав, свобод і обов'язків, які зафіксовані в законодавстві і тим самим підійняті до рангу юридичних. Адже тим самим держава бере на себе зобов'язання по створенню належних умов для їх реалізації, практичного втілення їх в дійсність, перетворення їх з нормативних приписів в реальні суспільні відносини.

Підкреслюється, що права і свободи є найважливішим елементом правового статусу особи, який безпосередньо визначає суть і зміст іншого елементу - юридичних обов'язків. Права і свободи особи визначають можливості її нормальної життєдіяльності, створюють необхідні умови для її всебічного розвитку, найбільш повного задоволення інтересів і потреб.

Зворотною стороною прав і свобод і невід'ємним складовим елементом правового статусу особи виступають юридичні обов'язки. Надаючи людині можливості для використання соціальних благ і цінностей, суспільство і держава не можуть не вимагати від неї вчинення дій, які відповідають як загальним, так і приватним інтересам.

Але самих лише норм, які закріплюють права і свобод особи, для повноцінного використання соціальних благ, опосередкованих ними, недостатньо. Риси стабільності, цілісності і непорушності правового статусу особи надаються правовому статусу завдяки системі заходів по його соціально-юридичному забезпеченню. Закріплені в законі права, свободи і обов'язки реалізуються під впливом різноманітних факторів. До головних чинників забезпечення реальності правового статусу належать юридичні гарантії та загальносоціальні умови забезпечення прав і свобод, які поряд із правовим статусом особи складають цілісний механізм забезпечення прав і свобод особи.

Встановлено, що під гарантіями прав і свобод особи слід розуміти сукупність конкретних нормативно-правових засобів загальнообов'язкового характеру, завдяки яким можливе найбільш повне і всебічне забезпечення ефективного здійснення, охорони і захисту прав і свобод особи. Їх головне призначення полягає у наданні всім і кожному рівних юридичних можливостей для набуття, реалізації, охорони і захисту прав і свобод, тобто у створенні необхідних умов для перетворення закріплених в нормативно-правових актах прав і свобод з потенційних можливостей в реальну практику суспільних відносин. Правові гарантії прав і свобод особи створюють таким чином максимально сприятливі юридичні умови для перетворення закріпленого в законодавстві правового статусу особи, і в першу чергу її прав і свобод, у фактичне соціальне положення.

В роботі зазначено, що система юридичних гарантій прав і свобод особи як нормативно-правових засобів їх забезпечення виявляється сукупністю взаємопов'язаних і взаємодіючих нормативно-правових та інституційно-організаційних засобів їх забезпечення. Нормативні гарантії забезпечення прав і свобод особи - це передбачені нормами матеріального і процесуального права юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод. За характером юридичних норм вони поділяються на матеріальні і процесуальні; за сферою дії - на міжнародні і внутрішньодержавні, які в свою чергу поділяються на конституційні і загальногалузеві. Особливим нормативно-правовим засобом забезпечення прав і свобод особи виступає юридична відповідальність - засіб забезпечення охорони і захисту прав і свобод та реалізації юридичних обов'язків.

Інституційно-організаційні гарантії забезпечення прав і свобод особи - це передбачені в нормативно-правових актах суспільно-політичні інституції, на які покладаються відповідні функції і повноваження по організації і здійсненню юридичного забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина. За суб'єктами здійснення забезпечувальної діяльності вони можуть поділятися на державні і громадські.

Проте нормативно-правові засоби забезпечення прав і свобод особи самі по собі не можуть створити фактичні умови для використання кожним своїх прав і свобод. Гарантування прав і свобод особи не може бути достатньо ефективним за відсутності належних соціально-економічних, політичних, культурних та інших умов, які визначають дієвість суто юридичного забезпечення прав і свобод особи. Загальносоціальні умови як об'єктивні умови суспільної життєдіяльності виступають “матеріальною”, фактичною основою забезпечення прав і свобод особи.

В своїй сукупності вони складають макросередовище існування, функціонування та розвитку інших елементів механізму забезпечення прав і свобод особи, обумовлюють можливість фактичного здійснення прав і свобод та відображають повноту задоволення опосередкованих ними інтересів і потреб. Можливість на практиці використовувати соціальні блага, опосередковані правами і свободами людини, які складають основу правового статусу особи, а також ефективність юридичних гарантій забезпечення прав і свобод особи залежить від того, наскільки відповідають економічні, політичні, культурні та інші умови життєдіяльності суспільства нормативним настановам, які закріплюють правовий статус особи та гарантії прав і свобод.

В дисертації розглянуто проблему недостатньої ефективності механізму забезпечення прав і свобод особи в контексті конкретних соціальних, економічних та політичних процесів, які відбуваються нині в Україні. Останні п'ятнадцять років в історії нашої країни стали переломним етапом, який ознаменувався глибокими перетвореннями в усіх сферах суспільного життя. Однак наше суспільство поки що не можна з повною впевненістю назвати громадянським, економіку не можна визнати ринковою, а державу не можна охарактеризувати як правову і соціальну, що пояснюється багатьма об'єктивними і суб'єктивними причинами, які не могли не відобразитись на дієвості даного механізму.

Зазначено, що його вдосконалення можливе лише за рахунок цілеспрямованого і системного впровадження комплексу заходів правового, соціально-економічного, політичного, організаційного і виховного характеру, метою яких є створення належних фактичних умов для реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи.

До заходів юридичного характеру, звернених на вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод особи, належить підвищення ефективності правотворчої і правозастосовчої діяльності. Нормативно-правові акти, що приймаються, мають відповідати загальноправовим принципам рівності, справедливості, гуманізму, солідарності, демократизму, науковості, законності і системності, волевиявленню всього народу, його реальним інтересам і потребам. Вважається необхідним підсилення юридичних гарантій прав і свобод особи, зокрема, шляхом прийняття такого принципово нового нормативно-правового акту, як Адміністративний процесуальний кодекс, в якому регулюватиметься адміністративна (позасудова) процедура розгляду скарг громадян на незаконні рішення, дії або бездіяльність органів виконавчої влади та їх посадових осіб, а також внесення відповідних змін до статусу і розширення повноважень деяких інституційно-організаційних гарантів прав і свобод особи, насамперед, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Конституційного Суду України.

До політичних заходів вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод особи належать стабілізація державно-владних відносин і подальше вдосконалення механізму стримувань і противаг між гілками влади; вдосконалення інструментів реального впливу громадянського суспільства на державну владу; розвиток свободи слова і звільнення засобів масової інформації від ідейної та політичної кон'юнктури; встановлення дієвих механізмів відповідальності представників державної влади перед суспільством; подальший розвиток реального народовладдя.

Економічний вплив на підвищення ефективності механізму забезпечення прав і свобод особи передбачає систему взаємопов'язаних заходів, спрямованих на створення належних умов для найбільш повної реалізації соціально-економічних прав людини. Проблематичність здійснення деяких з них пояснюється нездатністю нашої економіки забезпечити всім належні умови для їх здійснення, і тому одним з найважливіших завдань, які стоять перед нашим суспільством і державою, є подальше впровадження економічних перетворень з метою переорієнтування нашої економіки на загальносоціальні потреби, збалансування свободи ринкових відносин із забезпеченням соціальної захищеності громадян.

Організаційний вплив на вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод повинен здійснюватись через систему заходів з матеріально-технічного, наукового, експертного, інформаційного, фінансового, кадрового забезпечення умов для успішної роботи правоохоронних і правозахисних органів.

До виховних заходів підвищення ефективності механізму забезпечення прав і свобод особи належить цілеспрямоване і систематичне правове виховання населення, спрямоване на зростання позитивної правосвідомості, правової активності і правової культури громадян та посадових і службових осіб, на подолання негативних проявів широко розповсюдженого в нашому суспільстві правового нігілізму.

Дослідження завершується наступними висновками:

Питання надання закріпленим в законодавстві правам і свободам людини і громадянина реального характеру складає предмет великої кількості науково-теоретичних досліджень, здійснених в останній час. Така підвищена увага вчених до цієї теми обумовлена в цілому незадовільним станом захищеності прав і свобод особи в сучасній Україні, а також необхідністю вироблення наукових підходів до розв'язання проблем їх реалізації, охорони і захисту. На теоретичному рівні ці проблеми можуть бути вирішені шляхом комплексного аналізу єдиного цілісного механізму забезпечення прав і свобод особи на основі застосування системного, структурного, функціонального, формально-юридичного та інших методів наукового пізнання.

Виділення механізму забезпечення прав і свобод особи як самостійного об'єкту вивчення пояснюється його важливістю для правової системи в цілому, і особливо - для надання правам і свободам людини і громадянина реального змісту. Механізм забезпечення прав і свобод особи виступає комплексом взаємодіючих складових, які створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним своїх прав і свобод. Його структурними елементами є: юридичні передумови забезпечення прав і свобод (правовий статус особи); нормативно-правові засоби забезпечення прав і свобод (юридичні гарантії); загальносоціальні умови реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи (фактичне соціальне макросередовище, в якому здійснюється забезпечення прав і свобод). Внутрішні взаємозв'язки цих складових елементів обумовлюють узгоджену роботу механізму забезпечення прав і свобод в цілому.

Функції механізму забезпечення прав і свобод особи, до яких належать сприяюча (допоміжна), стимулююча, превентивна, відновлювальна і виховна, є найбільш суттєвими якісними характеристиками, в яких відображається та конкретизується соціально-правова сутність і призначення, розкриваються цілі і завдання даного механізму по перетворенню закріплених в законодавстві прав і свобод з потенційних можливостей в реальні суспільні відносини.

Безпосередній процес забезпечення прав і свобод особи здійснюється в певних формах, в яких відображаються співвідношення і взаємозв'язки між складовими елементами даного механізму. Формами забезпечення прав і свобод особи є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення прав і свобод особи, спрямовані на перетворення закріплених в законі прав і свобод в дійсність, які відображають забезпечення реалізації прав і свобод особи, забезпечення охорони прав і свобод особи та забезпечення захисту прав і свобод особи.

Кожний структурний елемент механізму забезпечення прав і свобод особи має особливе призначення в сфері реалізації, охорони і захисту прав і свобод.

Правовий статус особи як структурний елемент механізму забезпечення прав і свобод - це система прав, свобод і обов'язків, закріплених в чинному законодавстві і обумовлених станом суспільного розвитку, які відображають юридичні можливості користуватись соціальними благами та необхідність слідувати інтересам інших осіб, суспільства і держави. Саме завдяки нормативно-правовому закріпленню становища людини в суспільстві як системи взаємопов'язаних прав, свобод і обов'язків виникають юридично забезпечені державою можливості використання різноманітних соціальних благ - матеріальних і духовних, створених в процесі розвитку суспільства. Сума цих благ є вирішальною умовою для нормального існування і самовизначення індивіда в конкретно-історичних умовах. Лише опосередковані юридично, ці можливості стають більш реальними, фактичними.

Нормативно-правові засоби забезпечення прав і свобод особи (юридичні гарантії) безпосередньо створюють належні юридичні можливості для ефективного здійснення, охорони і захисту прав і свобод особи. Під гарантіями прав і свобод особи слід розуміти сукупність конкретних засобів, що носять юридичний, загальнообов'язковий характер, завдяки яким можливе найповніше і всебічне юридичне забезпечення ефективного здійснення, охорони і захисту прав і свобод особи. Головне їх призначення полягає у наданні всім і кожному рівних правових можливостей для набуття, реалізації, охорони і захисту прав і свобод, у створенні необхідних юридичних умов для перетворення закріплених в нормативно-правових актах прав і свобод з потенційних можливостей в реальність.

Загальносоціальні умови забезпечення прав і свобод особи як комплекс соціально-економічних, політичних, культурних та інших умов суспільної життєдіяльності є вирішальним чинником ефективності механізму забезпечення прав і свобод особи в цілому, виступають фактичним середовищем здійснення, охорони і захисту прав і свобод. Загальносоціальні умови як складовий елемент механізму забезпечення прав і свобод особи безпосередньо обумовлюють повноту використання соціальних благ в силу розвиненості політичних, економічних, соціальних, ідеологічних та культурних відносин, адже система юридичного забезпечення прав і свобод особи функціонує в певному соціальному, політичному, економічному, ідеологічному контексті, який може як знижувати, так і підсилювати ефективність її дії.

Вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод особи, об'єктивно необхідне в сучасних умовах суспільного розвитку України, можливе лише в результаті здійснення глибоких соціальних перетворень, які торкатимуться всіх складових компонентів даного механізму, і відбуватиметься за рахунок системи різноманітних цілеспрямованих заходів юридичного, соціально-економічного, політичного, ідеологічного і організаційного характеру. Всі вони мають на меті надати механізму забезпечення прав і свобод особи ознак справжньої дієвості та ефективності, створити належні умови і реальні можливості для здійснення кожним своїх прав і свобод, розвивати безперечне їх дотримання, виховувати у громадян, службових і посадових осіб поважне ставлення до прав і свобод, боротись з будь-якими проявами їх порушень.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані для подальшої науково-теоретичної розробки положень, що стосуються: правового статусу і фактичного становища особи в суспільстві та шляхів їх зближення; системи гарантування прав і свобод та підвищення її дієвості; створення необхідних умов для найбільш повної та ефективної реалізації, охорони і захисту суб'єктивних прав шляхом вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод особи. Також висновки даного дослідження можуть використовуватись в процесі практичного розв'язання проблем, що виникають в сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

право свобода особа система

Основні положення дисертації викладено в наступних публікаціях

1. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України - К: РННЦ “Дініт”, 1998. - 36 с.

2. Деякі проблеми системи соціального забезпечення в Україні // Нова політика. - 1997. - № 3. - С. 29-32.

3. Поділ влад і конституційно-правова відповідальність як гарантії реалізації прав і свобод людини в Україні // Нова політика. - 1998. - № 4. - С. 57-61.

4. Розвиток правової держави та формування громадянського суспільства в Україні. Проблема власності // Підтекст. - 1998. - № 23 (93). - С. 13-16.

5. Основні тенденції розвитку громадянського суспільства і правової держави в сучасній Україні // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 1999. - №4. -С.307-313.

6. Проблема забезпечення прав і свобод особи в Україні // Людина і політика. 2000. - №1. - С.64-68.

7. Конституційне забезпечення прав і свобод особи в Україні // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 5. - К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. - С.137-147.

8. Теоретичні аспекти механізму забезпечення прав і свобод особи // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 7.- К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2000. - С.77-81.

АНОТАЦіЯ

Волинка К.Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. - Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, Київ, 2000.

В дисертації досліджується соціально-юридична сутність механізму забезпечення прав і свобод особи. Зроблено висновки про соціальне призначення і функції даного механізму, про форми забезпечення прав і свобод особи. Проаналізовано структуру механізму забезпечення прав і свобод та його складові елементи, в якості яких розглядаються правовий статус особи як юридична передумова забезпечення прав і свобод, система юридичних засобів та загальносоціальні умови забезпечення прав і свобод особи. Аналіз сучасного суспільно-політичного розвитку України надав можливість виробити конкретні практичні рекомендації стосовно вдосконалення механізму забезпечення прав і свобод.

Ключові слова: механізм забезпечення прав і свобод, форми забезпечення прав і свобод, правовий статус особи, гарантії прав і свобод, ефективність механізму забезпечення прав і свобод.

АННОТАЦИЯ

Волынка Е.Г. Механизм обеспечения прав и свобод личности: вопросы теории и практики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений.- Институт государства и права имени В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.

Вопросы поиска путей придания правам и свободам личности реального характера составляют предмет значительного числа научных исследований, осуществленных в последнее время. Повышенное внимание к данной тематике объясняется тем, что, с одной стороны, в Украине, как и в большинстве бывших советских республик, состояние обеспеченности прав и свобод человека является в целом недостаточно удовлетворительным, а с другой стороны, существует острая необходимость в дальнейшей научной разработке проблем реализации, охраны и защиты прав и свобод. На теоретическом уровне они могут быть решены путем анализа единого и целостного механизма обеспечения прав и свобод личности, то есть при условии учета всего комплекса предпосылок, условий и факторов как юридического, так и общесоциального содержания.

Наиболее всесторонне и полно охарактеризовать деятельность по приданию правам и свободам реальности можно с помощью термина “обеспечение прав и свобод личности”. Оно включает в себя разнообразные способы преобразования прав и свобод из нормативных положений в действительность - уважение, соблюдение, признание, гарантирование и т.д. Целостное понимание основных закономерностей обеспечения прав и свобод личности достигается в результате исследования единого механизма его действия, что позволяет охватить весь процесс осуществления, представить динамику функционирования, раскрыть взаимосвязи всех составных элементов и звеньев обеспечения прав и свобод.

Механизм обеспечения прав и свобод личности представляет собой комплекс взаимосвязанных и взаимодействующих предпосылок, средств и условий, которые создают надлежащие юридические и фактические возможности для полноценного осуществления каждым своих прав и свобод. Этот механизм является специфическим явлением правовой действительности, которое имеет свое содержание, структуру, предназначение, функции и формы.

Функции механизма обеспечения прав и свобод личности, к которым относятся содействующая, стимулирующая, превентивная, восстановительная и воспитательная, представляют собой наиболее существенные качественные характеристики, в которых отображается и конкретизируется социально-правовая сущность, предназначение, цели и задания данного механизма.

Непосредственный процесс обеспечения прав и свобод личности осуществляется в определенных формах, в которых выражаются соотношения и взаимосвязи составляющих элементов данного механизма. Формами обеспечения прав и свобод выступают обеспечение реализации, обеспечение охраны и обеспечение защиты прав и свобод.

В работе проанализирована структура механизма обеспечения прав и свобод личности и ее составные элементы, в качестве которых рассматриваются: правовой статус личности как нормативная предпосылка обеспечения прав и свобод; система юридических гарантий обеспечения реализации, охраны и защиты прав и свобод личности; общесоциальные условия обеспечения прав и свобод личности, которые непосредственно обуславливают полноту реализации прав и свобод и эффективность юридических гарантий в силу развитости политических, экономических, социальных и культурных общественных отношений.

Анализ современного общественно-политического развития Украины предоставил возможность выработать практические рекомендации относительно повышения эффективности механизма обеспечения прав и свобод путем осуществления комплекса разнообразных социально-экономических, политических, организационных и воспитательных мер, касающихся всех его составляющих и направленных на дальнейшее совершенствование механизма обеспечения прав и свобод личности.

Ключевые слова: механизм обеспечения прав и свобод, формы обеспечения прав и свобод, правовой статус личности, гарантии прав и свобод, эффективность механизма обеспечения прав и свобод.

Размещено на Allbest.ru