Акти прямого народовладдя у правовій системі

Автор зазначає, що нормативні акти прямого народовладдя щодо нормативної основи механізму правового регулювання здійснюють певні функції, а саме: розвитку і вдосконалення нормативної основи; приведення її у відповідність до вимог розвитку суспільства; сприяння підвищенню ефективності правових норм; регулювання системи суспільних відносин (у межах компетенції колективного суб'єкта безпосередньої демократії).

Щодо реалізації актів прямого народовладдя, то цей процес відбувається впорядковано і за такими основними правилами: він має бути безперервним і включати всі стадії -- інформування, застосування його норм, контроль, оцінка ефективності; для їх виконання необхідно використовувати весь комплекс засобів -- юридичних, економічних, соціально-психологічних, організаційних; у реалізації зазначених актів мають брати участь всі суб'єкти, передбачені його нормами, -- виконавчі органи, підприємства та їх трудові колективи, громадяни, засоби масової інформації тощо; їх реалізація мусить бути системною. Засоби щодо їх виконання мають бути погодженими. Важливий також соціально-психологічний аспект реалізації актів прямого народовладдя.

Особливу увагу дисертант звертає на засоби вдосконалення забезпечення реалізації актів прямого народовладдя, зокрема на контроль. Він доходить висновку про його здійснення в таких формах: розгляд виконання прийнятих актів на зборах громадян; проведення територіальними громадами громадських слухань, зустрічей з депутатами відповідної ради та посадовими особами, під час яких можуть бути заслухані звіти про виконання відповідних положень актів, прийнятих населенням безпосередньо щодо питань місцевого значення; перевірка стану справ на місцях; вивчення громадськістю, ініціативними групами матеріалів про громадську думку (скарги, виступи, анкети, опитування тощо); аналіз статистичної та іншої інформації; експертні оцінки наукових установ, груп фахівців. Нарешті, автор вважає, що доцільно було б як на стадії розробки актів прямого народовладдя, так і при їх прийнятті визначити обсяг матеріальних і грошових витрат на виконання відповідних рішень, необхідний термін на здійснення передбачених у актах заходів.

Розглядаючи ефективність реалізації актів прямого народовладдя та її показники, дисертант доводить, що не можна будь-які прояви реалізації актів безпосередньої демократії вважати доказами ефективності або недостатності їх остаточних результатів. Тільки система науково обгрунтованих оцінок дає змогу судити про це цілком певно. Щодо актів прямого народовладдя, то на думку дисертанта, вихідними позиціями мають бути: мета; завдання акта прямого народовладдя; дії, спрямовані на їх досягнення; отримані результати. Порівняння фактичних результатів з метою, завданнями, поставленими колективними суб'єктами прямого народовладдя, і оцінка ступеня їх досягнення з урахуванням виконаних дій в сукупності й дають ступінь ефективності цих актів.

У дисертації досліджуються критерії ефективності дії актів прямого народовладдя, засоби та умови її забезпечення. Щодо останніх, то такими є: систематичне і всебічне вивчення соціальної дійсності, найбільш типових ситуацій застосування акта прямого народовладдя, що дає змогу встановити тенденції, фактори, які позитивно чи негативно впливають на дію зазначеного акта; вивчення і аналіз ефективності його дії як багатогранного явища. Для цього варто здійснити: вивчення дії норм акта прямого народовладдя; аналіз ефективності врегульованих ним відносин; вивчення дії акта прямого народовладдя у цілому з урахуванням специфіки правовідносин, що регулюються ним; оцінку ефективності акта прямої правотворчості у різних сферах суспільного життя. Маючи на увазі основні соціальні функції «безпосереднього» акта, слід виходити з оцінки його впливу на особу і соціальні спільності, на державні й недержавні організації, на процеси у певних галузях і сферах суспільного життя, у суспільстві взагалі. Необхідно використовувати комплекс показників, що дає можливість судити про реальні зміни в об'єкті регулювання під впливом акта прямого народовладдя в цілому і окремих його положень, а також планомірно організовувати всю діяльність з виконання зазначеного акта. З цією метою слід запровадити складання комплексних програм їх реалізації, котрі охоплюють погоджену діяльність органів держави, місцевого самоврядування, громадських об'єднань, трудових колективів, громадян, наукових установ, що передбачають систему збору й аналізу інформації про хід дії акта, заходи на різних рівнях соціальної організації, аналітичні оцінки, коригування та прогнози можливих наслідків дії акта прямого народовладдя.

Дисертантом проаналізовані різні гарантії реалізації актів безпосередньої демократії, які визначаються комплексом умов та засобів, що забезпечують громадянам можливість втілити у життя реально усвідомлену свободу волевиявлення з тих чи інших питань, що міститься у зазначених актах.

З огляду на існуючий поділ гарантій на загальні та спеціальні автор зазначає, що актам прямого народовладдя більш властива система спеціальних гарантій, яка характеризуються сукупністю відповідно прийнятих і закріплених норм права, що визначають загальні принципи прийняття актів прямого народовладдя; колективних суб'єктів їх прийняття та перелік питань, з яких можуть і не можуть прийматися зазначені акти; порядок підготовки, організації і прийняття актів прямої демократії, а також юридичну відповідальність у разі порушення положень, встановлених законодавством щодо цих актів.

Серед загальних гарантій чільне місце в процесі реалізації актів прямого народовладдя посідають політичні гарантії: демократичний правовий режим у державі; злагода між гілками влади, різними політичними течіями, угрупованнями, що визначається можливістю вільного волевиявлення населення та наявністю контролю за дотриманням законності як при прийнятті, так і при реалізації актів прямого народовладдя. Недостатня політична гарантованість може спричинити негативні наслідки, зокрема ігнорування, уповільнення реалізації вираженої безпосередньо волі колективних суб'єктів прямого народовладдя, як це має місце щодо рішень всеукраїнського референдуму 16 квітня 2000 р. та їхньої імплементації до законодавства України.

Автор доводить неможливість ефективної дії актів прямого народовладдя без належної правової культури -- сукупності досягнень суспільства, його соціальних груп у галузі регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права у суспільному житті, тобто без панування правових принципів справедливості й гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі та гідності, реального забезпечення місця людини як найвищої соціальної цінності.

Дисертантом розглянуто сутність правової культури суспільства, визначено зміст її основних компонентів та структуру.

У Висновках підбиті основні підсумки дослідження.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення нової проблеми, що виявляється у створенні системної концепції актів прямого народовладдя. Її створення передбачало осмислення проблем, що виникли в процесі проведення правової реформи в Україні, реформування системи здійснення народовладдя, зокрема прямого, вироблення теоретико-методологічних засад їх вирішення, врахування вітчизняного і зарубіжного досвіду функціонування інститутів прямого народовладдя, уточнення теоретико-категоріального арсеналу юридичного аналізу феномена акта прямого народовладдя як правового акта, формування сучасної ідеальної моделі актів прямого народовладдя, розробка заходів щодо підвищення ефективності прийняття і реалізації цих актів.

Основні теоретичні та практичні результати дисертації полягають у наступному.

Акти прямого народовладдя є правовими актами і мають всю сукупність притаманних їм властивостей. Водночас вони мають і свої особливості: є результатом функціонування інститутів безпосередньої демократії; прийняті шляхом здійснення прямого волевиявлення громадян; воля, що виражена в актах, співпадає з волею суб'єкта її виявлення; містять волю особливого кола суб'єктів політичних відносин; метою актів є здійснення громадянами влади від свого імені; рішення (акт) присвячене питанням, які ці суб'єкти мають право безпосередньо вирішувати або брати участь у їх вирішенні. Через похідність актів прямого народовладдя від інститутів прямої демократії їх окремі ознаки збігаються.

Отже, акти прямого народовладдя -- це правові акти, що є результатом функціонування інститутів прямої демократії, які містять у собі безпосередньо виражену волю населення щодо розв'язання певних питань державного і суспільного життя у вигляді прийнятих ним владних настанов.

Акти прямого народовладдя як різновид правового акта є ланкою "правового ланцюга" у правовій системі -- правова культура, правова свідомість, настанови, правові потреби, принципи, правоцiлеположення, правотворчість, правова норма, юридичні дії i стан. Періодично відновлюючи цей "правовий ланцюг", акти прямого народовладдя виступають як один з його можливих імпульсів, виконуючи роль його мети та засобу.

Пряма правотворчість, яка являє собою офіційну організаційно оформлену діяльність колективних суб'єктів безпосередньої демократії, що спрямована на створення правових норм, має здійснюватися у суворій відповідності з тими принципами, що зумовлюють єдність та загальну спрямованість вказаної діяльності, -- демократизмом, законністю, гуманізмом, науковою обгрунтованістю, системністю і узгодженістю, наступністю, своєчасністю, юридично-технічною досконалістю. На думку дисертанта, найважливішими характеристиками принципу демократизму як пріоритетного принципу прямої правотворчості слід вважати: самостійність суб'єктів безпосередньої правотворчості -- самостійне і остаточне вирішення питань у межах наданої законом компетенції без будь-якого попереднього дозволу; безпосередня участь громадян у розробці та прийнятті актів; колективність -- колективне вивчення стану справ, збирання та аналіз різних матеріалів для підготовки актів і їх прийняття; гласність -- відкритий характер такої діяльності, широка та систематична інформація про неї. Гласність у прямій правотворчості, зокрема, виконує такі функції: гносеологічну (пізнавальну), оскільки дає можливість отримувати повну інформацію про прийняті правові акти та про проекти, що прийматимуться колективними суб'єктами прямого народовладдя; комунікативну функцію, котра передбачає в процесі прямої правотворчості необхідність налагодження ефективного спілкування між усіма суб'єктами політичної системи; стабілізуючу функцiю, що сприяє налагодженню порозуміння мiж усiма зацікавленими сторонами i т. ін.

Послідовне втілення в життя цих принципів має велике значення для підвищення рівня культури прямої правотворчості, забезпечення соціальної ефективності актів прямого народовладдя. Відступ від цих принципів веде до довільних та помилкових рішень, зайвих витрат праці, часу, енергії, зниження ефективностi прямого правового регулювання.

Правотворчий процес суб'єктів прямого народовладдя -- це юридично встановлена процедура щодо надання юридичної сили безпосередньо вираженій волі громадян, порядок формування i закріплення такої волi у формально обов'язкових приписах загального характеру, упорядкована система стадій діяльності з встановлення, зміни чи скасування правових норм.

Стадією прямого правотворчого процесу є самостійний етап процедурних дій щодо формування безпосередньої волі громадян, організаційно відокремлений комплекс тісно зв'язаних між собою дiй, які спрямовані на створення певного нормативного акта безпосереднього народовладдя.

Прямий правотворчий процес складається з двох основних стадій. Перша -- попереднє формування безпосередньої волі громадян, що передбачає дії, які прямо не породжують правових норм; полягає у прийнятті рішення про розробку проекту та його тексту. Друга -- офіційне надання юридичної сили безпосередній волi громадян. Вона складається з двох окремих етапів: офіційного схвалення проекту та прийняття нормативного акта і офiцiйного оприлюднення (опублікування) прийнятого акта. До етапу офiцiйного схвалення проекту акта прямого народовладдя належать: а) передача проекту на розгляд суб'єкта прямої правотворчості, розгляд проекту; б) обговорення ним проекту; в) прийняття офiцiйного рiшення щодо проекту нормативного акта.

Ідеальна модель нормативного акта прямого народовладдя включає ряд вимог: наявність об'єктивних соціально-економічних потреб його прийняття; відповідність попередньо обговореним і схваленим населенням програмам економічного i соціального розвитку; своєчасне прийняття на підставі досить повної i об'єктивної інформації суб'єктами прямого народовладдя, що мають необхідну фактичну компетентність i з додержанням усіх встановлених процедур; прийняття реальною більшістю з урахуванням думки меншості; легітимність; оптимальність для цих умов, що гарантується здебільшого вибором між різними альтернативними проектами актів прямого народовладдя; містить механізм реалізації, що забезпечує його повне виконання з метою отримання задуманого при прийнятті суб'єктом безпосередньої демократії акта ефекту.

Громадська думка, що міститься в актах прямого народовладдя, справляє безпосредній вплив на суспільну діяльність, виконуючи оціночну, регулятивну i аналiтично-конструктивну функції, забезпечуючи певну спрямованість поведінки людей і відповідний вплив на суспільні відносини.

Акти безпосереднього народовладдя можна класифікувати за такими критеріями: за юридичною природою; за юридичною силою; за змістом; за основними сферами державного i суспільного життя; за колом i характером найбільш типових i сталих відносин, що регулюються ними; за предметом їх впливу; за їх структурною формою (способом організації нормативного матеріалу); за особливим, встановленим у нормативному порядку способом підготовки i порядком прийняття актів; за дією в просторі та характером дії; за обсягом питань, що містяться в актах прямого народовладдя. Похідність актів прямого народовладдя від інститутів прямої демократії зумовлює збіг їх окремих класифікацій.

Виходячи із соціального призначення акта виборiв -- найбільш поширеного акта прямого народовладдя, -- виділено основні функції, які він виконує у регулюванні суспільних відносин: як важливий інструмент здійснення народного суверенітету -- делегує в концентрованому вигляді зібрані в ньому "окремі частинки" народного суверенiтету, носієм якого є кожний громадянин, визначеним суб'єктам для здiйснення ними своїх повноважень; реалізує суверенні права, що випливають з національного суверенітету; забезпечує легiтимнiсть, стабільність, поступовість i наступність органу законодавчої влади і органів місцевого самоврядування; забезпечує формальну, відправну початкову основу для ефективного функціонування законодавчого органу та виборних органів місцевого самоврядування; формує, концентрує, виражає громадську думку та формує суб'єкти вираження настроїв суспільства.

Акти прямого народовладдя місцевого рівня виконують такі загальні функції, як: соціальна; культурна; політична; економічна, планувальна; бюджетно-фінансова (матеріально-фінансова); матеріально-технічна; соціального контролю та захисту інтересів прав місцевого самоврядування; екологічна тощо. Враховуючи тісний зв'язок різних колективних суб'єктів прямого народовладдя місцевого рівня, неможливість їх відокремленого існування в господарській, соціально-культурній та інших сферах, доцільно виділити зовнішні функції місцевих актів прямого народовладдя (за об'єктами зовнішнього впливу, тобто за певними галузями і сферами життя): зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну, зовнішньосоціальну, зовнішньо-культурну, зовнішньоекологічну та ін. За рівнями регулювання слід розрізняти стосунки між колективними суб'єктами прямого народовладдя місцевого рівня; зв'язки між ними та державою і її органами; міжнародні зв'язки зазначених суб'єктів.

Локальні акти прямого народовладдя, які є результатом саморегуляції в трудовому колективі, акціонерному товаристві і т. ін., що складаються в рамках конкретної організації, виконують кілька взаємозв'язаних і взаємодіючих функцій: захисну; соціального партнерства; нормотворчу.

Ефективність дії актів прямої демократії забезпечується: вивченням населенням їх положень; інформаційними заходами; періодичним розглядом виконання актів прямого народовладдя органами держави, місцевого самоврядування, посадовими особами, зборами громадян, іншими колективними суб'єктами прямого народовладдя; зміцненням матеріальних гарантій дієвості актів прямого народовладдя; поширенням передового досвіду; плануванням і фінансуванням відповідних заходів; науковими, у тому числі соціологічними, дослідженнями цієї ефективності; вихованням і навчанням населення; аналізом факторів дії актів прямого народовладдя за сигналами громадської думки.

Література

1. Акти прямого народовладдя у правовій системі. -- К.: Знання, 1999. -- 182 с. Рецензії: Акуленко В. Об актах прямого народовластия // Юридическая практика. -- 1999. -- №18 (100). -- 16 - 30 сент.; Погорілко В., Федоренко В. Акти прямого народовладдя в Україні // Право України. -- 2000. -- №2. -- С.33-35.

2. Прямое правотворчество. Особенности принятия актов прямого народовластия // Гос. и право. -- 2001. -- №2. -- С.85-93.

3. Всенародні обговорення як ознака демократизації функціонування державності // Правова держава: Щорічник наук. праць. --К.: Ін-т держ. і права НАН України, 2001. -- Вип. 12. -- С. 202-206.

4. Роль правової культури у прийнятті і реалізації актів прямого народовладдя // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. -- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001. -- Вип.10. -- С.157-164.

5. Аспекти прямого правотворчого процесу: особливості стадій // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. -- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. -- Вип. 8. -- С.112-117.

6. Вибори як акти прямого народовладдя // Вісник Львівського університету. Серія юридична. -- Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. -- Вип. 35. -- С.180-185.

7. Принципи прямої правотворчості: проблеми теорії та практики // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. -- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2000. -- Вип. 7. -- С.65-71.

8. Юридична природа підзаконних актів прямого народовладдя// Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. -- К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім «Юридична книга», 2000. -- Вип. 6. -- С.122- 125.

9. Локальні акти прямого народовладдя: зміст і функції // Предпринимательство, хозяйство, право. -- 2000. -- № 12. -- С.67-69.

10. Страйки: правові питання // Предпринимательство, хозяйство, право. -- 2000. -- № 10. -- С.67-69.

11. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. -- 2000. -- № 9. -- С.18 -20.

12. Референдуми в Україні -- сьогоднішній погляд у майбутнє // Віче. -- 2000. -- № 8. -- С.155 -157.

13. Форма, зміст та модель акта прямого народовладдя // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2000. -- № 2 . -- С.38-46.

14. Акти прямого народовладдя, їх система та класифікація // Вісник Академії правових наук України. -- 2000. -- № 1. -- С.61-68.

15. Накази виборців як акти прямого народовладдя (історико-теоретичний аспект) // Вісник Університету внутрішніх справ. -- Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. -- Вип.7. -- Ч.3. -- С. 3-8.

16. Петиції як форма колективних звернень: правові аспекти // Правова держава: Щорічник наук. праць. -- К.: Ін-т держ. і права НАН України, 1999. -- Вип.10. -- С. 150-155.

17. Акти прямого народовладдя місцевого рівня // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. -- К.: Ін-т держ. і права ім. В.М.Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім «Юридична книга»,1999. -- Вип. 4. -- С.81-91.

18. Всенародні та народні обговорення як форма виявлення громадської думки // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. -- К.: Ін-т держ. і права ім. В.М.Корецького НАН Ук раїни; Спілка юристів України; Видавничий Дім «Юридична книга»,1999. -- Вип.3. -- С.83-91.

19. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. -- 1999. -- № 10. -- С.3-7.

20. Выборы и отзыв как акты прямого народовластия // Журнал российского права. -- 1999. -- № 10. -- С. 140-145.

21. Правозастосовчi акти прямого народовладдя (теоретичний аспект) // Право України. -- 1999. -- № 8. -- С.20-23.

22. Економічні відносини і локальні акти прямого народовладдя // Юридический вестник. -- 1999. -- № 4. -- С.72-76.

23. Акти прямого народовладдя та громадська думка // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 1999. -- № 3. -- С.29-35.

24. Юридична освіта в Україні та сучасні проблеми прямого народовладдя // Українське право. -- 1999. -- № 2. -- С.65-71.

25. Поняття, суть та юридичні властивості актів прямого народовладдя // Вісник Запорізького юридичного інституту. -- Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 1999. -- № 1 (6). -- С.20-29.

26. Акти прямого народовладдя: критерії систематизації // Систематизація законодавства в Українi: проблеми теорії i практики: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. -- К.: Ін-т зак-ва Верховної Ради України, 1999. -- С.130-132;

27. Акти прямого народовладдя в місцевому самоврядуванні (актуальні проблеми) // Матерiали наук.-практ. конф. "Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи". 25 червня 1997 р., Київ / Упор. Ю.М.Грошевий. -- Харкiв: Право, 1998. -- С.49-51.

28. Акти прямого народовладдя i місцеве самоврядування // Державно-правова реформа в Українi: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, листопад 1997 р. -- К.: Iн-т. зак-ва Верховної Ради України, 1997. -- С. 397-399.

29. Традиції та звичаї в правотворчості // Право та культура: теорія i практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конференції, м. Київ, 15 - 16 травня 1997 р. -- К.: МП "Леся", 1997. -- С.48-51.

30. Акти прямого народовладдя в регулюванні соціально-економічних відносин в адміністративних районах // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адмiнiстративних районів: Наук. доп. міжнар. наук.-практ. конф., м.Тернопiль, 17 - 18 квітня 1997 р.: У 3-х ч. -- Львiв: Iн-т регіональних досліджень НАН України, 1997. -- Ч. II. -- С.112-116.

31. Акти прямого народовладдя i місцеве самоврядування: історичний та сучасний аспекти // Ідеологія державотворення в Українi: історія i сучасність: Матеріали наук.-практ. конф., Київ, 22 - 23 листопада 1996 р. -- К.: Генеза, 1997. -- С.325-328.

32. Методологічні орієнтири прямого народовладдя в праві України // Проблеми методології сучасного правознавства: Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., 9 - 10 жовтня 1996 р., м.Київ. -- С.84-85.

33. Актуальні питання прямого народовладдя в аспекті законодавчої діяльності // Концепція розвитку законодавства України: Матерiали наук.-практ. конф., травень 1996 року, Київ. -- К.: Ін-т зак-ва Верховної Ради України, 1996. -- С.168-170.

34. До питання про законність правозастосовчих рішень // Забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ України: Зб. наук. праць. -- К.: УАВС, 1995. -- С.81-85;

35. Акти безпосереднього народовладдя i юридичні колізії // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії i практики: Матеріали мiжнар. наук.-практ. конф., Київ, 23 - 24 жовтня 1995 р. -- К.: Генеза, 1996. -- С.45-46.

36. Інститут петицій: конституційний та управлінський аспекти // Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти: Тези доп. i наук. повідомлень наук.-практ. конф., Київ, 10 - 11 березня 1995 р. -- К.: Право, 1995. -- С.46-48;

37. До питання про законність правозастосовчої практики на Українi // Правова система України: теорія i практика: Тези наук. доп. наук.-практ. конф., Київ, 7 - 8 жовтня 1993 р. -- К., 1993. -- С.196-197.

38. Нова книга про методологію вдосконалення законодавства // Радянське право. -- 1991. -- № 5. -- С.90.

39. Лисенков С.Л., Мурашин О.Г. Навчальний посібник з теорії держави і права // Радянське право. -- 1991. -- № 1. -- С.94.

40. Правовые проблемы разрешения коллективных трудовых споров (конфликтов) // Правовые проблемы экономической реформы в СССР: Материалы науч. конф., Киев, 29 - 31 мая 1990 г. -- М.: Изд-во "Известия Советов народных депутатов СССР", 1990. -- С.246-249.

Размещено на Allbest.ru