Теоретичні проблеми ефективності законодавства в сфері державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАКОНОДАВСТВА В СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Спеціальність: Теорія та історія держави і права

Скриль Сергій Анатолійович

Київ, 2001 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформація засад суспільного життя в Україні і в зв'язку з цим перехід до якісно нових цінностей організації держави і суспільства ставлять перед вченими питання як фундаментального, так і прикладного характеру. Розуміння об'єктивних закономірностей діалектики саморозвитку суспільства потребує створення наукової теорії управління соціальними процесами.

У цих умовах перед вченими-правознавцями постає проблема розроблення принципів правової держави, юридичних механізмів ефективного функціонування системи державного управління в Україні.

Однією з найактуальніших проблем правознавства є проблема ефективності законодавства. Безумовно, будь-який законодавчий акт не має соціального сенсу, якщо він неефективний за своїм змістом або не має ефективного механізму застосування. У зв'язку з цим наукове формулювання принципів та умов ефективності законодавства виходить на перший план серед багатьох інших проблем юридичної науки.

Проблема ефективності законодавства розглядалась, зокрема, у працях С.В. Бобровник, В.В. Глазиріна, С.Є. Казаринової, В.П. Казимирчука, М.І. Козюбри, В.М. Кудрявцева, О.Е. Лейста, В.К. Мамутова, В.І. Никитинського, В.Ф. Сіренка, Ф.М. Фаткулліна, Л.Д. Чулюкіна, Я.М. Шевченко, Ю.С. Шемшученка та інших.

Питання ефективності законодавства в сфері державного управління аналізуються в працях В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, С.Д. Дубенко, Л.Т. Кривенко, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, Ю.О. Тихомирова, В.В. Цвєткова та інших.

Дослідження та обґрунтування постулатів ефективності законодавства виходить за межі правознавства та вимагає синтезу філософських, соціологічних, економічних, культурологічних знань. Але, використовуючи ці знання, слід чітко уявляти, що вони є інструментом для більш глибокого розуміння саме правового аспекту поставленої проблеми. Глибина дослідження проблеми залежить від уміння визначити межі її між дисципліні.

Також актуальність роботи полягає в дослідженні проблеми, що має, крім теоретичного, важливе практичне значення. Так, проведення в Україні комплексної державно-правової реформи є умовою цивілізованого розвитку держави та суспільства.

Наукова цінність дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні автором погляду на ефективне законодавство як систему, що включає якісні закони, адаптивне правозастосування, правосвідомість соціальної згоди. В дисертації надається характеристика перелічених елементів ефективного законодавства, розглядаються соціальні та юридичні критерії ефективності законодавства.

Принциповим моментом наукового дослідження є проголошення ідеї “плюралістичної ефективності”, тобто визнання того факту, що засоби правового регулювання повинні постійно змінюватися відповідно до типу, структури суспільства та домінуючих суспільних інтересів. Так, у правовій науці до теперішнього часу єдиної загальновизнаної теорії ефективності законодавства не існує. Скоріше можливо говорити лише про загальні принципи, глибоке розуміння та використання яких в практичній діяльності дає можливість ефективно регулювати об'єктивні суспільні відносини. Безумовно, що різні моделі ефективності законодавства мають свою “історичну епоху” та географію використання. Але виявлення та дослідження соціальних і правових факторів, що обумовлюють формування правопорядку в суспільстві, є кроком до наукового регулювання процесів соціальної самоорганізації.

Отже, актуальність дослідження теоретичних проблем ефективності законодавства в цілому, та в сфері державного управління - зокрема пов'язана, по-перше, з необхідністю створення цілісної концепції ефективності законодавства, яка відповідає історичним, економічним, культурним особливостям розвитку українського суспільства. По-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства в сфері державного управління; по-третє, з важливістю розуміння орієнтирів розвитку правової системи України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, є складовою частиною загальної теми “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації на тему “Теоретичні проблеми ефективності законодавства в сфері державного управління” є дослідження певних юридичних та соціальних особливостей ефективного законодавства. Перед дослідженням поставлені наступні завдання:

- проаналізувати ефективне законодавство як соціально-правове явище, тобто визначити соціальні та юридичні параметри ефективності, умови, при яких можливо досягнення ефекту дії правових норм;

- встановити співвідношення соціального порядку та правопорядку;

- визначити складові (елементи) ефективності законодавства, дати їм характеристику;

- розробити принципи аналізу та встановити соціальні та юридичні критерії ефективності законодавства взагалі та в сфері державного управління - зокрема;

- з'ясувати специфіку державного управління як предмету правового регулювання;

- встановити взаємозв'язок категорій “система державного управління”, “структура органів державного управління”, “функції органів державного управління”;

- сформулювати соціальні завдання розвитку системи державного управління в Україні, напрями удосконалення законодавства у вказаній сфері;

- обґрунтувати критерії та принципи ефективної правової системи.

Слід наголосити, що основна мета дисертації знаходиться в області загальнотеоретичній, і тому більше уваги в дослідженні приділяється саме формулюванню загальних принципів розвитку державного управління в Україні, удосконаленню законодавства.

У роботі розглядаються питання ефективності законодавства в сфері державного управління через призму діючої Конституції України. Аналізу піддаються Концепція адміністративної реформи в Україні та проект Концепції реформи адміністративного права України. Враховуючи тенденції розвитку законодавства в досліджуваній сфері, саме вказані документи є основою реформування нормативної бази, що регулює правовідносини в системі державного управління в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є ефективність законодавства як правова категорія, що характеризується певними ознаками.

Предмет дисертаційного дослідження - ефективність законодавства, що регулює відносини у сфері державного управління.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення змісту ефективного законодавства. З цією метою дисертантом використовується увесь комплекс методів досліджень. Серед філософських методів - це,насамперед, принцип об'єктивності (при систематизації та класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації). Серед загальнонаукових методів використовувались структурно-функціональний та порівняльно-ретроспективний, які дозволили розглянути ефективне законодавство як систему елементів, що складають його зміст, проаналізувати правову думку щодо визначення ефективності законодавства. Застосування методів багатофакторності, моделювання і прогнозування дало можливість розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері державного управління в Україні. Використання серед спеціальних методів формально-юридичного та порівняльно-правового дало змогу проаналізувати систему законодавства в сфері державного управління в Україні під кутом зору ефективності. Використання математичного та статистичних методів дозволило обґрунтувати спосіб вимірювання ступеня ефективності законодавства. За допомогою соціологічного методу вдалось розкрити складові правосвідомості певного елемента ефективності законодавства.

Наукова новизна роботи. Дисертація є одним із перших в Україні монографічних досліджень, яке присвячене теоретичним проблемам ефективності законодавства в сфері державного управління. Дисертантом комплексно досліджені особливості ефективності законодавства як соціально-правового явища.

Новизна дослідницького підходу полягає у використанні при аналізі співвідношення правопорядку та соціального порядку категорій міждисциплінарної теорії самоорганізації. Слід відмітити, що в юридичній науці раніше самостійно організаційний метод вивчення соціальних, правових явищ майже не використовувався. В роботі вживається понятійний апарат для характеристики соціальних процесів, пояснення умов формування соціального порядку. Останній розглядається як стійка, сформована в суспільстві система соціальних відносин, соціальної взаємодії та соціальних установок як фактору активності суб'єктів відносин. Соціальний порядок характеризується як мета і одночасно як кінцевий результат взаємодії різних соціальних систем.

Ступінь ефективності законодавства визначається через співвідношення правопорядку та соціального порядку. У роботі пропонуються математичні формули для характеристики ступеня ефективності законодавства. Зокрема, пропонується застосування коефіцієнтів для виміру ефективності законодавства, адаптивності правозастосування, а також суспільної думки (елементу правосвідомості) як відношення суб'єктів правовідносин до діючих законів, їх застосуванню уповноваженими органами. Вживання математичного апарату має практичне значення при розробці законодавчих актів. Крім того, враховуючи ускладнення системи суспільних відносин в умовах технічного прогресу, необхідні нові методологічні підходи до дослідження проблеми ефективного управління суспільством.

Досвід вимірювання ефективності різних правових норм свідчить про те, що при всій різноманітності застосовуваних методів подібні дослідження заключають у собі наступні основні етапи. Визначення ступеня ефективності норм, що досліджуються; висунення гіпотез, пояснюючих причини недостатньої ефективності правової норми (норм). Розробка способів їх перевірки. Аналіз інформації, отриманої в ході дослідження (підтвердження чи спростування висунутих гіпотез). Реалізація кожного етапу дослідження пов'язана з вирішенням ряду загальних методичних проблем.

У дисертації робиться спроба формулювання орієнтирів подальшого розвитку теоретичних та прикладних досліджень ефективності законодавства.

Наукова новизна дослідження знайшла своє втілення в наступних основних висновках та положеннях:

- ефективне законодавство являє собою складну систему, що складається з трьох елементів: якісних законів, адаптивного правозастосування, правосвідомості соціальної згоди;

- метою законодавства є відображення процесів соціальної самоорганізації та досягнення правопорядку;

- ступінь ефективності законодавства може бути виміряна за допомогою математичних формул, запропонованих автором (див. стор. 7 автореферату);

- важливими передумовами досягнення ефективності законодавства є економічний потенціал суспільства, структурованість суспільства, високий рівень правової соціалізації населення;

- реформування законодавства в сфері державного управління в Україні пов'язане з проведенням комплексної державно-правової реформи, що включає конституційну, адміністративну реформи, а також реформу місцевого самоврядування;

- важливими критеріями ефективності законодавства в сфері державного управління є прозорість системи державного управління, її зорієнтованість на охорону прав та основних свобод громадян, а також наявність діючих механізмів відповідальності суб'єктів державного управління.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Основні засади, висновки, пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані для подальших теоретичних досліджень проблем ефективності законодавства, для підготовки підручників і навчальних посібників, у процесі викладання нормативних курсів теорії держави і права, адміністративного права і спецкурсів. Також результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі законотворчої діяльності, зокрема, для удосконалення конституційного механізму організації державного управління в Україні, проведення адміністративної реформи та реформи місцевого самоврядування.

Апробація результатів дисертації. Найважливіші положення дисертації доповідалися на засіданнях відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Основні наукові результати, отримані автором у процесі дослідження, опубліковані в 3 статтях у спеціальних наукових виданнях.

Деякі положення дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Право, державне управління та соціальні зміни“ (Будапешт, Угорщина, 1997, тези не публікувалися).

Окрім того, основні результати дисертаційного дослідження у процесі викладання нормативного курсу “Фінансове право”.

Структура дисертації складається із вступу, двох розділів, поділених на підрозділи та висновків.

Загальний обсяг дисертації 194 сторінки, в тому числі список використаних джерел - 7 сторінок (101 посилання).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі міститься обґрунтування актуальності дослідження, визначається стан наукової розробленості теми, зв'язок роботи з науковими програмами, плановими темами, мета і задачі дослідження, об'єкт та предмет дослідження та методологічні і науково-теоретичні основи дисертації. Визначається наукова новизна отриманих результатів, формулюються основні висновки і положення, до яких дійшов дисертант у ході дослідження, обґрунтовується практичне значення отриманих результатів та викладаються дані щодо апробації результатів дослідження.

Перший розділ - “Методологія дослідження законодавства в сфері державного управління” - присвячений дослідженню методологічних аспектів проблеми ефективності законодавства, визначенню категорії “ефективне законодавство”. Значне місце в розділі займає аналіз елементів, що складають ефективне законодавство. Також розглядаються критерії ефективності різних галузей законодавства. Особлива увага приділяється визначенню умов та критеріїв ефективності законодавства в сфері державного управління.

Обґрунтовується категорія “ефективність законодавства” як система певних чинників, які вважаються необхідними елементами оцінки ефективності. Досліджується структура якісних законів, адаптивного правозастосування та правосвідомості соціальної згоди.

Дисертант наголошує, що метою ефективного законодавства є досягнення узгодженості інтересів суб'єктів правовідносин, а результатом ефективного законодавства є правопорядок. Автором розроблені математичні формули визначення ефективності законодавства. Так, автор пропонує для встановлення ступеня ефективності законодавства обчислення коефіцієнтів ефективності законів, актів правозастосування, суспільної думки. Коефіцієнт ефективності законодавства є співвідношенням між математично обчисленою системою “правопорядок” та системою “соціальний порядок”. У разі, якщо законодавство є абсолютно ефективним, коефіцієнт ефективності законодавства дорівнює одиниці.

Де:

К1, К2, Кn - коефіцієнти ефективності окремих законодавчих актів;

n - кількість законодавчих актів;

1 - система “Соціальний порядок”.

Коефіцієнт ефективності окремого законодавчого акту (Кn) обчислюється за формулою:

Кn = Ксп * Кпп

Де:

Ксп - коефіцієнт суспільної думки;

Кпп - коефіцієнт правозастосування.

Далі:

Коефіцієнт суспільної думки повинен обчислюватись, як співвідношення між кількістю адресатів закону, що його підтримують і готові виконувати, та кількістю адресатів, які не підтримують закон та ігнорують його виконання. В разі повної, абсолютної підтримки адресатами норм закону та практики його застосування, коефіцієнт суспільної думки дорівнює одиниці.

Аналізуючи взаємозв'язок, що існує між соціальним порядком та правопорядком, автор дійшов висновку, що існування останнього можливе лише в тому разі, якщо правова система держави відповідає особливостям суспільної свідомості народу. Тобто критеріями якості законів та ефективності правозастосування є готовність суб'єктів правовідносин до правомірної поведінки. Таким чином, визнаючи велике значення юридичних критеріїв ефективності законодавства, дисертант наголошує на необхідності дослідження особливостей правосвідомості соціальних груп, прошарків населення з метою розроблення дійсно ефективних правових засобів регулювання суспільних відносин.

Обґрунтовуються соціальні та юридичні критерії якості законів, визначаються критерії ефективності законодавства у різних галузях права. Автор пропонує системний підхід до аналізу ефективності норм та законодавчих актів.

Дисертант розділяє такі поняття, як якісний закон та якісне законодавство. Так, останнє є сукупністю якісних законів. Якщо в правовій системі існують як якісні, так і неякісні закони, то їх юридичну взаємодію не можна розглядати як якісне законодавство. Якісний закон і якісне законодавство співвідносяться як частина і ціле. У свою чергу, співвідношення якісного законодавства (як сукупності якісних законів) та ефективного законодавства також є співвідношенням частини і цілого.

Автор вважає, що до соціальних критеріїв якості закону належать:

- по-перше, відповідність правовідносин, що програмуються нормами закону, рівню розвитку суспільних відносин у конкретній сфері регулювання;

- по-друге, економічна обґрунтованість;

- по-третє, організаційно-інституційна забезпеченість;

- по-четверте, соціально-психологічна готовність адресатів закону виконувати його приписи.

До соціальних критеріїв ефективності законодавства дисертант відносить:

- ступінь соціальної напруги, яка залежить від можливостей законодавства забезпечувати задоволення потреб суб'єктів різноманітних соціальних систем;

- соціальне самопочуття - емоційний аспект оцінки представниками різних соціальних груп свого суспільного положення, рівня задоволення соціально-економічних та духовних потреб, інтересів;

- рівень правової соціалізації суб'єктів соціальних систем.

Аналізується управління як вид соціальної діяльності. Дається характеристика управлінських відносин, державно-управлінських правовідносин, визначаються державно-управлінські процедури.

Автор поділяє наукову позицію, згідно з якою державне управління здійснюється усіма гілками влади. Але пріоритет в організації і відповідальності за результат становища у суспільстві в першу чергу віддається виконавчій владі. При цьому дисертант звертає увагу на наступні принципові позиції, необхідні для організації виконавчої влади: цілі управління, ідеологію, механізм зворотного зв'язку з населенням, ступінь відповідальності влади. Якщо розглядати державне управління як предмет правового регулювання, то його концептуальні моменти бачаться наступним чином. Правові акти в досліджуваній сфері повинні відображати характерні ознаки державного управління, а саме:

- державне управління - це перш за все соціальне, політичне явище;

- державне управління та державні органи, що виконують функції державного управління, є складовою частиною єдиного механізму державної влади;

- державне управління є процес реалізації державної влади. Зміст влади має прояви саме в державному управлінні.

Виходячи з наведених положень, дисертант визначає, що право регулює державно-управлінські відносини.

Задача правового регулювання державного управління полягає в забезпеченні правовими засобами функцій держави.

При цьому принципом ефективності системи законодавства в сфері державного управління є принцип взаємної відповідальності громадян, юридичних осіб, суб'єктів громадянського суспільства, з однієї сторони, та держави - з іншої.

Особлива увага надається дослідженню системи правовідносин, які існують у правовій державі при поділі державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Автор указує на зв'язок таких понять, як демократія, соціальна справедливість, законність та ефективне державне управління.

Досліджуються різні види соціально-правових механізмів ефективності державного управління, а саме:

- механізм відповідальності органів державного управління за прийняті рішення та дії перед населенням;

- механізм відкритості інформації, гласності в діяльності органів виконавчої влади;

- механізм оперативності прийняття рішень та їх виконання органами державного управління;

- механізм надання державних (управлінських) послуг громадянам, юридичним особам;

- механізм організації державної служби;

- механізм формування суспільної думки.

Дисертант, аналізуючи критерії ефективності законодавства в сфері державного управління, вказує на наступне:

1. Ефективне законодавство та ефективне державне управління пов'язані між собою. При цьому ефективне державне управління є метою законодавства та критерієм його ефективності.

2. Законодавство в сфері державного управління повинно закріплювати структуру органів управління, їх функції, повноваження і відповідальність службових осіб органів державного управління.

3. Критерієм ефективності законодавства в сфері державного управління є дієвість правових засобів, що забезпечують функції державного управління в правовій державі.

Автор наголошує на взаємному зв'язку реформи адміністративного права як базової галузі системи державного управління та реформи самої системи державного управління.

Розділ другий - “Проблеми ефективності законодавства в сфері державного управління в Україні” - присвячений аналізу діючого законодавства України в сфері державного управління з точки зору його ефективності. Досліджуються особливості функцій державного управління в умовах переходу до ринкових економічних відносин. Значне місце займає аналіз процесу адміністративної реформи в Україні, а також реформи адміністративного права.

Розглядається ієрархія правових норм, що регламентують державне управління в Україні. Визначається роль та місце Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України в системі державної влади. Автор наголошує, що закріплена в Конституції України система розподілу повноважень між гілками влади не є ефективною. Серед недоліків конституційного механізму функціонування різних гілок влади дисертант указує на відсутність у системі влади механізму зворотного зв'язку з виборцями. Так, законодавча влада в Україні - Верховна Рада - не має ефективних правових засобів формування виконавчої влади, а також юридичних механізмів ефективного контролю за діяльністю Уряду. З точки зору ефективності досліджуються норми, що регулюють функції та взаємовідносини між центральними органами виконавчої влади та місцевою владою.

Досліджується специфіка правових норм, що регулюють здійснення економічних реформ в Україні. Особливістю правового регулювання державою економічних відносин є дозвільний характер юридичних норм. Але цей принцип не виключає механізми макроекономічного регулювання державою господарського комплексу.

Законодавче поле змішаної економічної системи, що функціонує в умовах різних форм власності, зумовлює не тільки приватно - правові, а й публічно-правові основи, які санкціонують юридичний контроль. Економічна свобода, приватна власність пов'язані як з правами, так і з обов'язками і відповідальністю.

Реформування економіки в Україні поставило завдання по правовому забезпеченню трансформаційних процесів. Основні напрямки розвитку правових інститутів та норм в умовах реформування економіки в Україні наступні:

- нормативне закріплення рівності форм власності, встановлення правових режимів їх функціонування;

- правове забезпечення механізмів приватизації майна державних підприємств;

- правове забезпечення антимонопольної політики держави;

- відтворення правових механізмів державного податкового, митного, фінансового контролю;

- правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва;

- встановлення правового режиму інвестиційної діяльності.

Дисертант наголошує, що функції державного управління на різних етапах формування ринкової економіки змінюються. Перший етап - етап проголошення ринкових цінностей - потребує більше управлінсько-керуючої ролі держави. Наступний етап становлення ринкових інститутів та формування середовища конкуренції в економіці потребує посилення контролюючої ролі держави. З періоду оформлення та стабільного функціонування ринкових інститутів виникає потреба в більш регулюючій ролі держави в економічних процесах.

Розглядаються цілі, принципи та правові засоби здійснення адміністративної реформи в Україні. Серед принципів адміністративної реформи виділяються такі: реалізм, науковість, законність, прагматизм, демократизм.

Автор вказує, що для успішного проведення адміністративної реформи в Україні необхідно внесення змін до Конституції України щодо організації державної влади в країні (статусу, повноважень Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України), а також прийняття певних законів з метою досягнення цілей реформи. Дисертант вважає, що ефективність державної влади можлива за умови розширення повноважень Верховної Ради України. Як найбільш ефективна форма державного правління в Україні пропонується парламентська республіка. Автор вважає, що саме Верховна Рада України повинна формувати Уряд України. Також робиться висновок про необхідність переходу до пропорційної системи виборів до парламенту. Саме пропорційна система найбільш відповідає принципу зворотного зв'язку між представницькою владою та виборцями.

Аналізуються основні напрямки удосконалення системи виконавчої влади, що викладені в Концепції адміністративної реформи в Україні. Дисертант наголошує на необхідності прийняття законів “Про Кабінет Міністрів України” та ”Про міністерства в Україні”. Важливим є відображення в перелічених законах наступних моментів:

- законодавче регулювання функцій, повноважень і порядку діяльності органів виконавчої влади;

- здійснення внутрішнього і судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади;

- відповідальність органів виконавчої влади та службових осіб за рішення, що приймаються, перед громадянами, права яких були порушені;

- дієвість та прозорість механізму контролю за діяльністю виконавчої влади з боку суспільства через інститути парламентської або прямої демократії; закріплення положення, згідно з яким найвищі посади в Кабінеті Міністрів є політичними посадами.

Важливе місце в дослідженні займає розгляд питання щодо реформування адміністративного права як ведучої галузі законодавства, що регулює відносини держави з громадянами в адміністративній сфері. Автор наголошує на необхідності створення в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод громадян у сфері діяльності виконавчої влади.

У висновках підведені підсумки дисертаційної роботи, подані положення дослідження, що мають певні ступені наукової новизни, та сформульовані деякі пропозиції щодо удосконалення законодавства.

Проблема ефективності законодавства є методологічною проблемою юридичної науки. Без розроблення наукової концепції ефективності законодавства неможливе будь-яке удосконалення правової системи держави.

Ефективне законодавство є система, що включає: якісні закони, адаптивне правозастосування, правосвідомість соціальної згоди.

Основною метою ефективного законодавства є узгодження інтересів різних суб'єктів правовідносин, а результат слід розглядати як досягнення правопорядку в суспільстві. При цьому законодавство лише тоді є абсолютно ефективним, коли правопорядок повністю охоплює систему “соціальний порядок”.

Державне управління є формою соціальної діяльності. Цілями державного управління виступають: узгодження суспільних відносин, керування соціальними процесами в суспільстві в напрямку досягнення правопорядку.

Ефективне державне управління пов'язане з ефективним законодавством і є елементом останнього, тобто державне управління не може бути ефективним, якщо правові норми, що його регулюють, не є якісними. Крім того, державне управління суспільними відносинами в певній сфері є стадією реалізації, застосування законодавства.

Критерієм ефективності законодавства в сфері державного управління виступає дієвість правових засобів забезпечення функцій державного управління в правовій державі. Ці засоби:

а) загально-нормативне регулювання;

б) застосування способів офіційного визнання господарюючих і інших суб'єктів;

в) введення ліцензування суб'єктів та їх діяльності;

г) визначення порядку здійснення видів господарської діяльності;

д) підтримка та стимулювання підприємництва;

є) здійснення функцій нагляду;

е) забезпечення дійової охорони прав та інтересів громадян.

В адміністративному, фінансовому, а також у цивільному законодавстві закріплюються правові режими здійснення цих функцій. Серед основних напрямків удосконалення законодавства в сфері державного управління слід виділити правове забезпечення адміністративної реформи в Україні та реформування адміністративного права. Метою адміністративної реформи в Україні є формування такої системи державного управління, яка в змозі забезпечити ефективну реалізацію принципів правової держави.

Для формування необхідної правової бази, що регламентує державне управління в Україні , потрібно прийняття законів, які:

- закріплюють основи функціонування виконавчої влади в демократичній, соціальній, правовій державі;

- регулюють державну службу в Україні;

- визначають статус та функції місцевих органів виконавчої влади;

- закріплюють територіальний устрій та систему місцевого самоврядування;

- регламентують фінансові основи функціонування системи державного управління. правопорядок державний реформування

Реформування адміністративного права слід розглядати як складову частину адміністративної реформи. У визначенні адміністративного права має бути зафіксована єдність його трьох головних функцій, а саме:

- управлінської (тобто регулювання управлінської діяльності);

- правової реалізаційної (реалізація прав);

- правозахисної (захист порушених прав).

У висновках автор аргументує необхідність розроблення та введення в дію нових кодексів України: про адміністративні правопорушення, адміністративно-процесуального, адміністративно-процедурного, кодексу державної служби, кодексу основних правил поведінки державних службовців. Поряд із загальнотеоретичними висновками та пропозиціями щодо вдосконалення законодавства висновки містять організаційно-правові пропозиції та рекомендації, націлені на вдосконалення правової системи України.

ПУБЛІКАЦІЇ

Некоторые методологические аспекты эффективности законодательства в сфере государственного управления // Держава і право. Щорічник наук. праць молодих вчених. / Редкол. В.Н. Денисов (голова ред.) та ін.-К.:ВЦ ІДіП НАНУ, 1997. Вип. 1. - С. 41-46.

Ефективне законодавство як соціально-правове явище // Держава і право. Збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 7. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. - С. 12-18.

Юридичні критерії ефективності законодавства // Держава і право. Збірник наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 8. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2000. - С. 35-41.

Размещено на Allbest.ru

...