Організаційно-методичні та психологічні засади вдосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

УДК 351.74.057

Організаційно-методичні та психологічні засади вдосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України

Спеціальність 19.00.06 - юридична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Тимошенко Юрій Петрович

КИЇВ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі юридичної психології Національної академії внутрішніх справ України МВС України.

Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Казміренко Людмила Іванівна, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри юридичної психології

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Коновалова Віолета Омелянівна, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики; кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Алікіна Наталія Вікторівна, Київський науково-дослідний інститут судових експертиз, провідний співробітник.

Провідна установа Київський Національний університет імені Тараса Шевченка (м. Київ).

Захист відбудеться 28.02.2002 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська пл., 1.

Автореферат розісланий 23.01.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук'янчиков

криміналістичний мвс психограма

Тимошенко Ю.П. Організаційно-методичні та психологічні засади удосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 19.00.06 - юридична психологія. - Кафедра юридичної психології Національної академії внутрішніх справ України, Київ, 2001.

Дисертаційне дослідження присвячене висвітленню організаційно-методичних і психологічних засад формування професійної та професійно-психологічної готовності експертів-криміналістів МВС України до здійснення професійних функцій за рахунок детальної розробки компонентів моделі особи експерта-криміналіста (модель діяльності - модель особистості - модель навчального процесу). Надана психологічна характеристика основних напрямів діяльності експертів-криміналістів; визначені психологічні особливості провадження криміналістичних експертиз у сучасних умовах. Створені кваліфікаційна характеристика та психограма працівників експертно-криміналістичних підрозділів, яка включає сорок чинників, що охоплюють всі структурні компоненти особистості експерта-криміналіста: спрямованість та орієнтацію, характерологічні риси, пізнавальні психічні процеси та мовні здібності, психофізичні властивості. Визначені напрями та засоби оптимізації підготовки фахівців-експертів і формування у них психологічної готовності до професійної діяльності у навчальних закладах МВС України, а саме: врахування психологічних аспектів при викладанні фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін; загальна психологічна підготовка як організований і цілеспрямований процес оволодіння загальною психологічною культурою; спеціальна психологічна підготовка як формування професійно значущих психологічних властивостей і якостей, необхідних для успішного виконання службових завдань.

Ключові слова: діяльність працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України, психологічна характеристика діяльності, професійно-психологічна готовність, модель особи експерта-криміналіста, кваліфікаційна характеристика, психограма, загальна психологічна підготовка, спеціальна психологічна підготовка.

Тимошенко Ю.П. Организационно-методические и психологические основы усовершенствования деятельности сотрудников экспертно-криминалистических подразделений МВД Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 19.00.06 - юридическая психология. - Кафедра юридической психологии Национальной академии внутренних дел Украины, Киев, 2001.

Диссертационное исследование посвящено освещению организационно-методических и психологических основ формирования профессиональной и профессионально-психологической готовности экспертов-криминалистов МВД Украины к осуществлению профессиональных функций за счет разработки компонентов модели личности эксперта-криминалиста (модель деятельности - модель личности - модель учебного процесса). Обобщены научные подходы относительно теоретико-методологических основ экспертно-криминалистической деятельности в органах (подразделениях) МВД Украины, определены базовые понятия (понятие и сущность профессии эксперта-криминалиста, терминологическое поле судебной экспертизы, методы, понятие и субъекты криминалистической экспертизы, критерии эффективности деятельности экспертно-криминалистических подразделений и др.). Осуществлена психологическая характеристика основных направлений деятельности экспертов-криминалистов (познавательной, конструктивной, коммуникативной, организационной), ее социально-психологические факторы; определены психологические особенности проведения криминалистических экспертиз в современных условиях. Дано определение понятия “модель эксперта-криминалиста” - научно обоснованная система профессиональных требований к личности, совокупность свойств и качеств, обеспечивающих эффективное решение профессиональных задач по технико-криминалистическому обеспечению раскрытия и расследования преступлений и создающих возможности для дальнейшего повышения квалификации и личностного самосовершенствования с учетом потребностей практики и перспектив развития криминалистики и судебной экспертизы. Разработана квалификационная характеристика и психограмма работников экспертно-криминалистических подразделений, которая включает сорок факторов, охватывающих все структурные компоненты личности эксперта-криминалиста: направленность и ориентацию, характерологические черты, познавательные психические процессы и речевые способности, психофизические свойства. Определены направления и способы оптимизации подготовки специалистов-экспертов и формирования у них психологической готовности к профессиональной деятельности в учебных заведениях МВД Украины. Эта задача была разрешена в три этапа: 1) изучение условий и факторов профессиональной деятельности; 2) установление совокупности профессиональных задач, решаемых сотрудниками; необходимых знаний и умений, а также границ ответственности специалистов конкретного должностного уровня; 3) качественно-количественный анализ учебных дисциплин для определения степени их соответствия требованиям деятельности. Обоснованы основные пути осуществления комплексной профессионально-психологической подготовки как составляющей учебного процесса, а именно: учет психологических аспектов при преподавании фундаментальных и профессионально-ориентированных дисциплин; общая психологическая подготовка как организованный и целенаправленный процесс овладения общей психологической культурой; специальная психологическая подготовка как формирование профессионально значимых психологических свойств и качеств, необходимых для успешного выполнения служебных задач. Разработанные рекомендации могут быть использованы в рамках экспертно-криминалистической службы МВД Украины, а также при подготовке специалистов экспертно-криминалистической специализации.

Ключевые слова: деятельность сотрудников экспертно-криминалистических подразделений МВД Украины, психологическая характеристика деятельности, профессионально-психологическая готовность, модель личности эксперта-криминалиста, квалификационная характеристика, психограмма, общая психологическая подготовка, специальная психологическая подготовка.

Tymoshenko Yu. P.. Organization systematic and psychological grounds to improve personnel activity of the Expertise and Forensic Units of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. - Manuscript.

Candidate dissertation on Legal Psychology 19.00.06. - legal psychology. - National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2001.

The research of dissertation is devoted to elucidation of organization systematic and psychological grounds to form the professional and psychological ability of forensic experts MIA of Ukraine, to realize the professional functions due to detailed elaboration of the model components of forensic expert personality (activity model-personality model-educational model). There is psychological description of the main directions of forensic experts activity; the psychological peculiarities of operative forensic expertises in the modern context has been determined. The qualification description and psychogram of the personnel of the Expertise and Forensic Units has been worked out envolving fourty factors of all structural components of forensic expert personality, namely: purposefulness and orientation, distinctive features, cognitive mental processes and speaking abilities, psycho-physical peculiarities. It has determined the optimization directions and means to train experts and to prepare them psychologically for their work as experts at the educational establishments of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, namely: consideration of psychological aspects while teaching fundamental and professional course of studies; general psychological training as organized and purposeful process of mastering general psychological culture; special psychological training, which means the formation of high-professional psychological peculiarities and qualities, required for successful performance of official duties.

Key words: personnel activity of the Expertise and Forensic Units of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine; psychological description of activity; professional and psychologic ability; forensic expert personality model; qualification description; psychogram; general psychological training; special psychological training.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова правової держави, здійснювана в теперішній час, потребує від МВС України змін у стратегії та тактиці управління як всією системою, так і кожним окремим підрозділом, що неможливе без підвищення рівня професійної майстерності кадрів. Значна роль тут належить психологічній науці, яка давно обіймає одне з провідних місць у світовій практиці. Вивчення накопиченого досвіду практичної психології, його адаптація стосовно системи МВС України, проведення науково обґрунтованих юридико-психологічних досліджень та узагальнення отриманих результатів повинні стати одним із чинників, спрямованих на удосконалення діяльності співробітників основних фахових напрямів. Це повною мірою стосується діяльності експертно-криміналістичних підрозділів, ефективність якої в теперішній час залежить не тільки від оснащення новітніми технологіями та науково-технічними засобами, але й від рівня професійної, у тому числі - професійно-психологічної підготовки працівників. Між тим, коло проблем психологічного характеру тут лише окреслюється. Зазначене зумовлює актуальність нашого дослідження.

Дослідження проблем судово-експертної діяльності має досить давню історію (У. Хершел, Ф. Гальтон, О. Лакасань, І. Каспер, М. Офріла, Ж. Стас, Г. Годард та ін.). Значним є внесок у її розвиток М. Пирогова, Ф. Чистовича, Д. Менделеєва, А. Захар'їна, І. Якимова, М. Цвета. Серед видатних вчених сучасності - Р.С. Бєлкин, А.І. Вінберг, Н.Л. Гранат, В.Г. Гончаренко, С.П. Дідківська, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, В.Я. Колдін, В.К. Лисиченко, Ю.К. Орлов, Б.І. Пінхасов, Ф.М. Решетніков, М.Я. Сегай, І.М. Сорокотягін, І.Я. Фрідман, А.Р. Шляхов та ін. Засновниками та представниками криміналістичної школи Національної академії внутрішніх справ України по праву вважаються В.П. Бахін, А.В. Іщенко, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, М.В. Салтевський та ін.

Психологічні дослідження експертно-криміналістичної діяльності у межах юридичної психології практично відсутні. Виключенням є роботи з судово-психологічної експертизи М.В.Костицького, М.М. Коченова, Н.В. Алікіної та ін. Це не означає, що у теперішній час немає можливості використовувати психологічне знання для підвищення ефективності експертно-криміналістичної діяльності. У своїй роботі ми, зокрема, опиралися на теоретичні положення, що належать видатним психологам сучасності Б.Г. Ананьєву, Г.М. Андреєвій, О.М. Леонтьєву, С.Д. Максименку, К.К. Платонову, С.Л. Рубінштейну та ін., зарубіжним психологам А. Маслоу, В. Франклу, Х. Хекхаузену та ін. На формування авторського бачення проблеми значний вплив справили роботи з юридичної психології В.Г. Андросюка, А.В. Дулова, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєва, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Медведєва, О.М. Ратинова, В.М. Синьова, О.М. Столяренка, С.А. Тарарухіна, Г.О. Юхновця та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною виконання “Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 - 2005 рр.”, “Концепції розвитку системи психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ України” та “Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000-2003 рр.” (розд. 1, п. 1.9.). Вона проводиться у межах галузевого дослідження за темою “Розробка професіограм та кваліфікаційних характеристик деяких категорій фахівців МВС України”, розпочатого згідно розпоряджень МВС України від 3.02.1996 р., № 30, від 19.06.1997 р., № 129 та від 31.07.1997 р., № 153; планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України та кафедри юридичної психології. В 1999 р. тема дисертації затверджена Координаційним бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судових експертиз.

Мета і завдання дослідження: визначення організаційно-методичних і психологічних засад формування професійної та професійно-психологічної готовності експертів-криміналістів МВС України до здійснення професійних функцій за рахунок детальної розробки компонентів моделі особи експерта-криміналіста.

Завдання дослідження полягають в:

1) узагальненні наукових підходів щодо теоретико-методологічних засад експертно-криміналістичної діяльності в органах (підрозділах) МВС України;

2) наданні психологічної характеристики основних напрямів діяльності експертів-криміналістів;

3) визначенні психологічних особливостей провадження криміналістичних експертиз у сучасних умовах;

4) розробленні кваліфікаційної характеристики та психограми працівників експертно-криміналістичних підрозділів;

5) визначенні напрямів та засобів оптимізації підготовки фахівців-експертів та формування у них психологічної готовності до професійної діяльності у навчальних закладах МВС України.

Об'єкт дослідження: діяльність експертно-криміналістичних підрозділів МВС України як юридико-психологічна проблема.

Предмет дослідження: організаційно-методичні та психологічні чинники і умови ефективності зазначеної діяльності.

Методи дослідження. При проведенні дослідження ми базувалися на методичних засадах створення професіограм (психограм) працівників органів внутрішніх справ, розроблених колективом кафедри юридичної психології НАВСУ, використовуючи як порівняльні отримані раніше результати. Дослідницька процедура передбачала проведення опитування працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України щодо умов та чинників професійної діяльності, анкетування щодо визначення її психологічних особливостей діяльності, а також експертну оцінку властивостей та якостей, професійно важливих для ефективної реалізації професійних завдань, що дало змогу встановити їх перелік та орієнтовні кількісні параметри.

У дослідженні брали участь працівники експертно-криміналістичних підрозділів ГУ-УМВС 15 областей України (Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська), а також ГУ МВС м. Києва та АР Крим. Загальна кількість опитаних склала 259 осіб, у тому числі експерти - 102, старші експерти - 50, головні спеціалісти - 57, начальники відділів (відділень) - 50. Стаж роботи за фахом: 1-3 роки - 45,8%, 3-5 років - 29,0%, 5-10 років - 20,1%, 10-15 років - 3,9%, понад 15 років - 1,2%.

За територіальними, віковими та фаховими характеристиками вибірка відповідає встановленим вимогам, за кількістю опитаних - становить понад половину генеральної сукупності, що задовольняє вимогам репрезентативності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вивченні психологічних засад удосконалення експертно-криміналістичної діяльності, а саме: визначенні психологічних компонентів та особливостей експертно-криміналістичної діяльності, її соціально-психологічних чинників; розробленні кваліфікаційних характеристик експертів-криміналістів, професіографічної моделі та психограми спеціаліста даного фахового напряму; наданні пропозицій щодо оптимізації моделі професійної, та в її межах, професійно-психологічної підготовки фахівців-експертів у відомчому вищому закладі освіти; визначенні напрямів формування у спеціалістів психологічної готовності до майбутньої професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його висновки та рекомендації можуть використовуватися у масштабах експертно-криміналістичної служби МВС України, а також при підготовці фахівців експертно-криміналістичної спеціалізації за спеціальністю 7.060101 - “Правознавство”. Вони представлені у Доповідних записках начальнику Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (вих. № НА\190-М від 28.03.2001 р.) і Міністру внутрішніх справ України (вих. № 19\1-1234 від 20.04.2001 р.); покладені в основу кваліфікаційної характеристики експерта-криміналіста (розпорядження ректора НАВСУ від 25.05.2001 р., № 156). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у НАВСУ при викладанні навчальних дисциплін “Психологія експертної діяльності” та “Професійно-психологічна підготовка працівників експертно-криміналістичних підрозділів”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені у виступах: на науково-практичній конференції “Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (Київ, 2000); міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми криміналістики”, секція “Підготовка фахівців для слідчих та експертно-криміналістичних підрозділів (Київ, 2001); доповідались на засіданні кафедри юридичної психології та міжкафедральному семінарі в Національній академії внутрішніх справ України.

Публікації. Результати дослідження відображено у 7 публікаціях, у тому числі 4 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Зміст роботи викладено на 159 сторінках друкованого тексту, який доповнюють 205 назв використаних літературних джерел та 7 додатків на 39 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт та предмет, розкрито теоретико-методологічні засади та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію роботи та особистий внесок здобувача, впровадження її результатів у практику, структуру та обсяг дисертації.

Перший розділ “Правовий і психологічний зміст експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України” присвячений висвітленню теоретико-методологічних засад експертно-криміналістичної діяльності та наданню психологічної характеристики основних напрямів діяльності експертів-криміналістів.

Узагальнення наукових першоджерел свідчить, що ступінь теоретичної опрацьованості проблеми удосконалення діяльності судового експерта та працівника експертно-криміналістичних підрозділів МВС України, зокрема, у теперішній час недостатній. Особливостям провадження судових експертиз присвячена низка збірників в Україні та в Російській Федерації, але розміщені у них статті відображають лише окремі аспекти проблеми, до того ж переважна їх більшість опублікована в 70х -80х рр. і не відповідає сучасному стану розвитку криміналістичної експертизи. Водночас, вирішення прикладних завдань потребує, насамперед, розробки теоретико-методологічної бази сучасного рівня. Тому комплексне дослідження проблеми удосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України ми розпочали з визначення базових понять.

Згідно зі ст. 75, 76 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові технічні або інші спеціальні знання: “як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань”. У Законі України “Про судову експертизу” зазначається, що експерт - особа, що володіє спеціальними знаннями і може на їх основі досліджувати матеріальні об'єкти, явища та процеси, які містять інформацію про обставини справи. Експерт (судовий експерт) - поняття більш вузьке, аніж поняття “суб'єкт судово-експертної діяльності”. Останнє включає всіх осіб, які приймають участь у провадженні експертизи (від керівника до технічних помічників, лаборантів тощо), у тому числі нештатних експертів. Судовим експертом (експертом-криміналістом) є лише та особа, яка безпосередньо відповідає на запитання, поставлені органом, що призначив експертизу, незалежно від того, хто ще брав участь у її провадженні, виконуючи технологічні чи технічні функції.

Експерт зобов'язаний дати правильний висновок на поставлені запитання і має низку процесуальних прав: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи; порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу … бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, тощо (ст. 77 КПК України, пп. 1, 3 ст. 13 Закону України “Про судову експертизу”, пп. 5.2.2.1, 5.2.2.2 Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України). Порядок призначення та проведення експертизи у повному обсязі визначається ст.ст. 196-205, 310-312 КПК України (зі змінами, внесеними згідно із Законами № 2464-12 від 17.06.2001 р., № 2533-ІІІ від 21.06.2001 р., № 2670-ІІІ від 12.07.2001 р.).

Існує також принципова можливість виходити за межі поставлених запитань: при самостійному виявленні фактів, які мають значення для справи, на них вказується у заключному документі (п. 2 ст. 13 Закону України “Про судову експертизу”). У Настанові зазначені положення конкретизуються, а саме: групувати та уточнювати поставлені питання, не змінюючи їхнього змісту, а в разі потреби звертатись до органу або особи, які призначили експертизу, за роз'ясненнями; вказувати у висновку на факти, що мають значення для справи, про які не були поставлені питання; повідомляти у письмовій формі орган або особу, які призначили експертизу, про неможливість дати висновок, якщо поставлене питання виходить за межі компетенції експерта (спеціаліста) або якщо надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, а витребувані додаткові матеріали не були одержані. При порушенні зазначених прав експерт подає скаргу на дії відповідної посадової особи (п. 4 ст. 13 Закону, п. 5.2.2.2. Настанови).

У кримінально-процесуальному (ст. 75 КПК України) та цивільно-процесуальному (ст. 57 ЦПК України) законодавстві названі чотири галузі спеціальних знань, необхідних для призначення та провадження судової експертизи: наука, техніка, мистецтво, ремесло. Слід зазначити, що експертні спеціальності, спеціалізації і кваліфікації не співпадають із базовими (вузівськими) і відрізняються від них тим, що судово-експертні спеціальності - це поєднання, інтеграція на базі вищої освіти знань медичних, психологічних, економічних, технічних тощо та юридичних. Тобто, судово-експертні спеціальності мають подвійну природу, де основну роль відіграють базові науки, допоміжну - юридичні, у тому числі криміналістичні. В традиційних криміналістичних експертизах (судово-балістичній, судово-трасологічній, судово-почеркознавчій та ін.) криміналістика є базовою спеціальністю.

Специфічною характеристикою термінологічного поля судової експертизи є її категоріальний апарат, що, з одного боку, переймається з відповідних галузей науки, з іншого - орієнтований на правове термінологічне поле, усталене в слідчій та судовій практиці; відповідно, вирішення основних експертних завдань за багатьма видами судової експертизи передбачає застосування одночасно двох критеріїв, причому судовий експерт не просто констатує наявність або відсутність певного факту чи обставини, а завжди розглядає їх у взаємозв'язку з проваджуваною судом кримінальною справою.

При провадженні судово-криміналістичної експертизи використовуються три групи методів: діалектичний метод, що синтезує в собі отримання нового знання, перевірку його та застосування на практиці, дозволяє пізнати найбільш загальні закономірності розвитку природи, суспільства, держави і права… озброює науку загальними принципами пізнання, оцінки й трактування явищ і фактів (М.В.Костицький, 1990); загальнонаукові методи - спостереження, експеримент, моделювання та ін.; спеціальні методи - криміналістичної ідентифікації, криміналістичного встановлення групової належності, збирання інформації з матеріальних джерел, експертного дослідження матеріальних відображень, збирання інформації з ідеальних відображень та ін.

У першому підрозділі розглядаються також питання визначення критеріїв ефективності діяльності експертно-криміналістичних підрозділів та судової експертизи в цілому, зокрема, її об'єктивні та суб'єктивні чинники; поняття мети, засобів та методів (способів) досягнення мети; об'єкту та предметів експертно-криміналістичного дослідження.

У другому підрозділі з позицій системного підходу здійснена психологічна характеристика основних напрямів експертно-криміналістичної діяльності. Як і юридична в цілому, вона має такі основні різновиди (структурні компоненти): 1) пізнавальна; 2) конструктивна; 3) комунікативна; 4) організаторська; допоміжними її різновидами є засвідчувальна та профілактична (виховна). Названі різновиди можуть бути складовою частиною психологічної структури будь-яких видів діяльності людини, специфіка ж експертно-криміналістичної діяльності визначається саме змістовними її характеристиками.

Сутність пізнавальної діяльності експерта-криміналіста полягає в мисленому оперуванні визначеною сукупністю фактів, встановленні нових фактів з метою пізнання об'єктивної істини по справі; домінуванні евристичних прийомів над алгоритмічними; передбаченні подій та формулюванні експертних версій за допомогою логічних ототожнень, які пояснюють походження або якості об'єктів в рамках експертного дослідження, визначенні шляхів та методів їх перевірки, оцінюванні проведеного дослідження та формулюванні висновків.

Сутність конструктивної діяльності експерта-криміналіста - це планування та реалізація планів за допомогою складного структурування ситуацій; визначення послідовності вивчення об'єктів, які надійшли на дослідження; способів і методів дослідження та послідовності їх застосування (в залежності від висунутих експертних версій); термінів та порядку проведення окремих досліджень, у тому числі - складних експериментів; способів фіксації проведення та результатів дослідження; заходів убезпечення при проведенні досліджень та ін.

Комунікативна діяльність як міжособистісні зв'язки і процес спілкування між людьми в роботі експерта-криміналіста набуває своїх особливостей і проявляється, насамперед, у службовій та позаслужбовій взаємодії: при вирішенні спільних завдань по розкриттю та розслідуванню злочинів із слідчими (судом), представниками інших служб та підрозділів органів внутрішніх справ; у групах, створених для провадження комплексної або комісійної експертизи; у неформальному спілкуванні в колективі. Опитані нами експерти-криміналісти в цілому позитивно оцінюють соціально-психологічні чинники своєї діяльності, причому повною мірою це стосується особливостей взаємодії. Так, відносини зі співробітникам досить інтенсивні (27,0%), причому йдеться саме про неформальні стосунки (23,9%), почуття “близькості за духом” (23,9%) при практичній відсутності жорсткої субординації (8,9%).

Організаційна діяльність експерта-криміналіста, спрямована на створення найбільш сприятливих умов, має три аспекти: 1) організація своєї поведінки (самоорганізація); 2) організація всього процесу експертного дослідження; 3) організація спільної роботи з іншими експертами (при провадженні комплексних експертиз). Вивчення експертної практики свідчить, що організаційні аспекти діяльності оцінюються опитаними як незадовільні. Більше того, саме завдяки цьому значна кількість складових мотивації на професійну діяльність мають швидше негативне забарвлення. Більшість опитаних мали та мають плани, які хотіли б реалізувати: ідеї (45,8%), раціоналізаторські пропозиції (42,9%), нові методи і методики дослідження (15,8%). Але лише 13,1% фахівців їх реалізували, половина - реалізували частково, причому пов'язане це переважно з об'єктивними чинниками: погане забезпечення матеріалами та технікою (44,0%), завантаженість працею (29,0%), недостатнє забезпечення інформацією (27,0%), надто великий розрив між сучасними розробками і рівнем оснащеності конкретного підрозділу (22,0%). Комфортність робочого місця досить часто оцінюється нижче норми (42,9%), що створює можливість захворювань, викликаних поганими санітарно-гігієнічними умовами діяльності (44,0%), причому у третини працівників здоров'я вже реально погіршилося.

У другому розділі “Дослідження визначальних чинників та умов ефективності діяльності експерта-криміналіста системи МВС України” наводиться характеристика психологічних особливостей провадження криміналістичних експертиз у сучасних умовах та висвітлюються методичні засади створення професіографічної моделі працівників експертно-криміналістичних підрозділів.

Оскільки експертно-криміналістична дiяльнiсть, як і будь-яка професійна, характеризується певною спрямованiстю, наявнiстю специфiчних цiлей; особливостями об'єктiв дiяльностi; конкретними методами i засобами досягнення мети; наявнiстю специфiчних умов вирішення професійних завдань, то в ній проявляються особливості трьох рівнів: по-перше, властиві будь-якій діяльності, по-друге - ті, що притаманні правоохоронній діяльності, по-третє - ті, що характеризують її як особливий різновид, який полягає у провадженні судових експертиз, криміналістичному забезпеченні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Разом із тим, особливий характер функцій, що виконуються експертом як працівником органів внутрішніх справ, спеціальна мета досліджень, що ним проводяться, правове регулювання засад і порядку їх проведення, визначають специфіку професійного відбору та підготовки експертів, порядок призначення на посаду та звільнення з неї, регулюють порядок проходження служби.

Такими особливостями визначені:

на першому рівні - суспільний характер діяльності експерта, її цілеспрямованість, плановість та систематичність;

на другому рівні - правовий характер та наявність повноважень влади; дефіцит часу, що виникає як наслідок необхідності дотримання процесуальних термінів при розслідуванні кримінальної справи, так і через обмеженість фізичного існування слідів злочинів; наявність негативних емоційних станів;

на третьому рівні - інтелектуальний (творчий) характер діяльності; висока проблемність і надзвичайна різноманітність вирішуваних завдань та застосовуваних методів; обмеження області пошуку запитаннями, поставленими перед експертами, та матеріалами кримінальної справи, що стосуються предмету експертизи.

Зазначені психологічні особливості експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України по-різному сприймаються та оцінюються її суб'єктами, що домінуючим чином впливає на формування, становлення та розвиток особистості фахівця. Аналіз результатів проведеного дослідження свідчить, що більшість опитаних високо оцінюють соціальну значимість професії та її престижність (відповідно 68,0% та 61,8%), вважають свою роботу потенційно цікавою (78,4%) та зазначають, що робота їм подобається (70,2%). Переважна більшість респондентів (81,1%) вбачають для себе реальні перспективи професійного росту, але лише третина бажають (мають мотив) підвищувати свій професійний рівень (32,8%). Таким чином, існує невідповідність між “ідеальним” та “реальним” образом професії, або, якщо перейти на особистісний рівень, між мотивацією на працю та задоволенням від неї.

Другий підрозділ присвячений розгляду методичних засад створення професіографічної моделі працівників експертно-криміналістичних підрозділів, висвітленню можливостей прикладного застосування отриманих результатів. Визначається поняття “модель спеціаліста” - властивості та якості, що стосуються особистості як фахівця певного напряму, тобто професійно значущі ознаки, в тому числі - підструктура професійного досвіду (професійні знання, вміння та навички). Відповідно, модель експерта-криміналіста - науково обгрунтована система професійних вимог до особистості, сукупність властивостей та якостей особи, що забезпечують ефективне вирішення професійних завдань із техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів і створюють можливості для подальшого підвищення кваліфікації та особистісного самовдосконалення з врахуванням потреб практики та перспектив розвитку криміналістики і судової експертизи.

Зазначена система професійних вимог до особистості визначається нами на засадах функціонально-діяльністного підходу (Р.Х.Шакуров та ін.), що детермінується вимогами самої діяльності (ситуації) і передбачає попереднє створення професіограм та кваліфікаційних характеристик. Риси особистості та її якості під впливом ситуації набувають відповідних змін, у свою чергу, формуючи індивідуальний стиль діяльності та зумовлюючи ймовірність “надякісного” виконання функціональних обов'язків, коли особистість домінує над ситуацією.

У третьому розділі “Напрями та засоби підвищення ефективності діяльності експертів-криміналістів” обгрунтовуються можливості оптимізації підготовки фахівців у навчальних закладах МВС України та формування психологічної готовності курсантів до професійної діяльності. Вирішення цього завдання здійснювалось у три етапи: 1) вивчення умов та чинників професійної діяльності; 2) встановлення сукупності професійних завдань, які вирішуються співробітниками; необхідних знань і умінь, а також меж відповідальності фахівців конкретного посадового рівня, для створення кваліфікаційних характеристик; 3) кількісно-якісний аналіз навчальних дисциплін, які вивчають курсанти (спеціалізація - експертно-криміналістична, освітньо-кваліфікаційний рівень “Спеціаліст” за спеціальністю 7.060101 - “Правознавство”) для визначення ступеня їх відповідності вимогам практичної діяльності.

На першому етапі визначено 12 основних умов, що впливають на ефективність професійної діяльності (високий темп роботи, нерегламентований режим праці та відпочинку протягом робочого дня, невідповідність робочих місць та приміщень санітарно-гігієнічним вимогам, тривала безперервна робота протягом дня та ін.). Найбільш суттєвими соціально-психологічними чинниками є індивідуальний характер праці, високий рівень службової відповідальності, інтенсивні стосунки зі співробітниками при їх переважній опосередкованості неформальними зв'язками, причому рівень професійної мотивації у працівників невисокий, а більшість опитаних (63,7%) не задоволені своїм нинішнім статусом. Тенденції при оцінюванні умов і соціально-психологічних чинників представників різних фахових напрямів у цілому співпадають, але стосовно експертно-криміналістичних підрозділів показники є найбільш несприятливими. Найбільш типовими психофізичними станами при виконанні професійних функцій названі: психічна виснаженість та фізична втома наприкінці робочого дня (відповідно 60,2% та 17,8%), емоційна напруженість під час виконання професійних дій (23,9%), причинами якої є організація та власне зміст діяльності (36,3%) або вплив конкретних осіб (23,9%).

На другому етапі нами розроблений науковий проект кваліфікаційних характеристик та професіограм експертів-криміналістів, який доповідався керівництву та був взятий за основу при створенні кваліфікаційної характеристики випускника вищого закладу освіти зазначеного фахового напряму.

Аналіз навчальних планів (спеціалізація - експертно-криміналістична), проведений на третьому етапі, свідчить, що логіка побудови навчального процесу у теперішній час є цілком прийнятною, але потребує певного корегування з врахуванням результатів вивчення практичної діяльності та запропонованих кваліфікаційних характеристик. Зокрема, на нашу думку, проблемними позиціями навчального плану є історичні дисципліни, співвідношення дисциплін цивільно-правового та кримінально-правового спрямування та ін. Стосовно дисциплін спеціалізації можна висловити наступні пропозиції: 1) надто багато приділяється уваги дисципліні “Науково-дослідна фотографія” (72 години) - більше, ніж “Технічним засобам криміналістичних досліджень”, “Дактилоскопічним дослідженням”, “Дослідженням холодної зброї”, “Ідентифікації людини за ознаками зовнішності”, “Судово-балістичним дослідженням” та іншим спецкурсам та практично такий же обсяг часу, який відводиться для підготовки дипломної роботи (80 годин); 2) відсутня дисципліна, аналогічна “Участі експерта-криміналіста у слідчих діях”, між тим, надання допомоги слідчим, оперативним працівникам у використанні криміналістичних засобів і методів в розкритті і розслідуванні злочинів, в тому числі при побудові оперативно-розшукових і слідчих версій, безпосередня участь та консультування при проведенні оперативно-розшукових заходів і слідчих дій є кваліфікаційною вимогою до фахівців.

Навчальні плани потребують також доопрацювання у напрямі посилення циклу дисциплін вільного вибору за спеціалізацією підготовки, що можливе при більш виваженому підході до якісно-кількісної їх структури. Зокрема, слід визнати за необхідне більш детальне ознайомлення курсантів із іншими, відсутніми зараз, видами дослідження. Дисципліна “Теоретичні основи судової експертизи” (36 годин) вирішити цього завдання нездатна, оскільки там повинні розглядатись теоретико-методологічні засади судово-експертної діяльності (права та обов'язки експерта, мета та компетенція експертного дослідження, його об'єкт та предмет, методи, методики та засоби дослідження та ін.).

Зважаючи на суто прикладне спрямування експертно-криміналістичної спеціалізації, невиправданим виглядає наявне співвідношення теоретичної та практичної підготовки. Вивчення гуманітарних, фундаментальних та професійно-орієнтованих дисциплін необхідне не лише для оволодіння певною сукупністю знань. Мета більш високого порядку - формування професійно орієнтованого мислення, професійної мотивації, умінь кваліфікованого юридичного аналізу і оцінки соціальної та правової дійсності. Тому співвідношення між теоретичними і практичними заняттями повинне бути, на нашу думку, змінене на користь останніх, оскільки знання, не підкріплені уміннями, мало корисні для формування професійної майстерності та забуваються досить швидко.

Для визначення засад формування психологічної готовності до експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України ми базувалися на сукупності професійно значущих якостей - психограмі професії, яка за результатами нашого дослідження включає 40 чинників. Вони охоплюють всі структурні компоненти особистості експерта-криміналіста: спрямованість та орієнтацію, характерологічні риси, загальні та спеціальні здібності, пізнавальні психічні процеси та мовні здібності, психофізичні властивості.

Зокрема , професія потребує:

- дуже високого рівня розвиненості - спеціальних здібностей (99,2%), широти і глибини мислення, репродуктивної уяви (по 84,2%);

- високого рівня розвиненості - незалежності (75,3%), концентрації уваги та наочно-образної пам'яті (по 72,2%), впевненості в собі та своїх можливостях (69,1%), словесно-логічної пам'яті та концентрації мислення (по 66,4%), емоційної стійкості (66,4%), продуктивності уваги (60,2%);

- середнього рівня розвиненості - зорової пам'яті та обережності (по 57,1%), рішучості (48,3%), розподілу уваги (44,0)%), критичності мислення (42,1%).

Встановлені закономірності дають нам змогу визначити основні напрями та засоби формування психологічної готовності до експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України. Це можливе за умови здійснення комплексної професійно-психологічної підготовки як невід'ємної складової навчального процесу. Основними шляхами, на нашу думку, тут може бути:

1) врахування психологічних аспектів при викладанні фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, і особливо - дисциплін спеціалізації. Посилення практичного спрямування навчального процесу могло б сприяти формуванню професійно орієнтованого мислення, професійної мотивації, умінь кваліфікованого юридичного аналізу і оцінки соціальної та правової дійсності, надало б змогу оптимально використовувати отримані знання, тобто забезпечувати формування мотиваційного, орієнтаційного, операційного та оціночного компонентів готовності до професійної діяльності.

2) загальна психологічна підготовка курсантів-експертів як організований і цілеспрямований процес оволодіння знаннями, вміннями і навичками, що в сукупності дозволяє говорити про рівень загальної психологічної культури. Формування загальної психологічної культури забезпечується викладанням циклу психологічних дисциплін, причому цей процес може значною мірою посилюватись за рахунок акцентування психологічних аспектів при викладанні “Юридичної деонтології”, “Професійної етики та естетичної культури”, “Філософії” та ін. У цілому загальна психологічна підготовка курсантів-експертів забезпечує формування мотиваційного, орієнтаційного та оціночного компонентів готовності до професійної діяльності.

3) спеціальна психологічна підготовка як формування професійно значущих психологічних властивостей і якостей, необхідних для успішного виконання службових завдань. Така підготовка повинна здійснюватись під час викладання дисциплін психологічного спрямування (“Психологія експертної діяльності”, “Конфліктологія”) та спецкурсу “Професійна психологічна підготовка працівників експертно-криміналістичних підрозділів”. Спеціальна психологічна підготовка призвана забезпечувати формування всіх компонентів професійної готовності - мотиваційного, орієнтаційного, операційного, вольового, оціночного.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, що у дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення та практичне вирішення нової наукової проблеми - визначення організаційно-методичних та психологічних засад удосконалення діяльності працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС України. Доведено, що зазначена діяльність є специфічним різновидом правоохоронної та за психологічною класифікацією професій належить до професій типу “людина - людина” (клас - гностичний), оскільки домінуючого значення тут набуває система просоціальних ціннісних орієнтацій, виражена потреба в спілкуванні, уміння організувати та ефективно впливати на спільну діяльність та ін., оскільки в найбільш загальному смислі, проведення експертних досліджень - не зміст діяльності, а засіб досягнення мети. Основною характеристикою експертно-криміналістичної діяльності в системі МВС України є її суспільний характер: вона, як вид державної діяльності, спрямована на дотримання правопорядку та законності, і є ланкою в складній системі заходів із попередження та розкриття злочинів.

При психологічному вивченні професії експерта-криміналіста необхідно брати до уваги комплекс чинників, який не є ані сталим, ані статичним, модифікуючись під впливом адаптації, мотивації та індивідуального стилю діяльності, але може бути об'єднаний у дві основні групи: 1) кваліфікація, тобто відповідність кваліфікаційній характеристиці професії; 2) психограма - сукупність індивідуально-психологічних та соціально-психологічних характеристик, необхідних для якісного виконання професійних обов'язків.

Кваліфікаційні та психографічні параметри складають модель спеціаліста. Остання включає сукупність рис, що забезпечують ефективне вирішення професійних завдань та створює можливості для подальшого підвищення кваліфікації та особистісного самовдосконалення. Модель спеціаліста - лише те, що стосується його особистості як фахівця певного напряму, тобто професійно значущі ознаки (властивості та якості); модель експерта-криміналіста - це, насамперед, його характеристики як працівника правоохоронних органів, що сприяють успішному вирішенню завдань із техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів, а також створюють можливості для його саморозвитку з врахуванням потреб практики та перспектив розвитку криміналістики і судової експертизи.

На нашу думку, мета дисертаційного дослідження досягнута, сформульовані завдання вирішені. На підставі проведеної роботи можна зробити такі висновки:

1. Базовими методологічними положеннями судово-експертної діяльності слід вважати: поняття професії судового експерта (експерта-криміналіста); термінологічне поле судової експертизи; поняття та суб'єкти криміналістичної ідентифікації; основні характеристики експертизи. Зокрема, а) експерт є особа, що володіє спеціальними знаннями і може на їх основі досліджувати матеріальні об'єкти, явища та процеси, які містять інформацію про обставини злочину, причому це поняття більш вузьке, аніж “суб'єкт судово-експертної діяльності”, оскільки судовим експертом (експертом-криміналістом) є лише та особа, яка безпосередньо відповідає на запитання, поставлені органом, що призначив експертизу; б) термінологічне поле судової експертизи визначається подвійною природою судово-експертної спеціальності як поєднання, інтеграції на базі вищої освіти знань медичних, психологічних, економічних, технічних тощо та знань юридичних, тому вирішення основних експертних завдань передбачає застосування одночасно двох критеріїв: юридичного та запозиченого з відповідної галузі знання; в) криміналістична ідентифікація - спеціальний метод, а також процес та результат встановлення тотожності (відмінності) індивідуальної чи родової належності досліджуваного предмета (ознаки, явища та ін.) тим предметам (ознакам, явищам), що є значимими для розкриття злочину.

2. Експертно-криміналістична діяльність відноситься до системних об'єктів наукового дослідження, тобто є складним, багатомірним та багаторівневим, з динамічним розвитком явищем. Вихідним етапом психологічного аналізу експертно-криміналістичної діяльності є характеристика її психологічної структури, а саме: пізнавального, конструктивного, комунікативного, організаторського, засвідчувального та профілактичного компонентів. Вони в цілому співпадають із структурними компонентами правоохоронної діяльності, але мають відмінності, зумовлені специфікою експертних досліджень.

3. Психологічні особливості експертно-криміналістичної дiяльностi слід визначати на трьох рівнях: притаманні будь-якій діяльності; зумовлені виконанням правоохоронних функцій; ті, що характеризують її як особливий різновид, що полягає у провадженні судових експертиз. Вивчення умов та чинників професійної діяльності свідчить, що їй притаманні високий темп, нерегламентований режим праці та відпочинку, невідповідність робочих місць та приміщень санітарно-гігієнічним вимогам. Найбільш суттєвими соціально-психологічними чинниками є високий рівень службової відповідальності, значимість неформальних стосунків, зацікавленість змістом праці. При цьому рівень професійної мотивації у працівників невисокий, більшість опитаних не задоволені своїм нинішнім статусом, умовами праці та проходження служби.

4. Узагальнення результатів вивчення умов та чинників професійної діяльності, сутності професійних завдань та меж відповідальності фахівців різного рівня (експерти, старші експерти, головні спеціалісти, керівники підрозділів) дозволило скласти кваліфікаційні характеристики, де зазначаються вимоги до знань та умінь випускника вищого закладу освіти за спеціалізацією “Експерт-криміналіст”. Для побудування моделі експерта-криміналіста був здійснений аналіз судово-експертної діяльності (створена модель діяльності) та обрані методичні підходи до побудови професіограми, що дало можливість створення моделі професійної підготовки у вигляді оптимального навчального плану вищого закладу освіти як еталону свідомого та продуктивного управління процесом навчання майбутніх фахівців.

5. Кількісно-якісні показники психограми експерта-криміналіста значною мірою відрізняються від психограми працівника карного розшуку, слідства, міліції громадської безпеки. Тому навчальний процес повинен бути орієнтований не лише на засвоєння засад майбутньої професії, але й на формування психологічної готовності до неї. Структура такої готовності представлена мотиваційним, орієнтаційним, операційним, вольовим та оціночним компонентами. Основними шляхами її формування є: 1) врахування психологічних аспектів при викладанні фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін, і особливо - дисциплін спеціалізації; 2) загальна психологічна підготовка як організований і цілеспрямований процес оволодіння загальною психологічною культурою; 3) спеціальна психологічна підготовка як формування професійно значущих психологічних властивостей і якостей, необхідних для успішного виконання службових завдань.

Колом питань, що розглядались нами у дисертаційному дослідженні, проблема використання юридико-психологічних чинників для удосконалення експертно-криміналістичної діяльності МВС України не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати: визначення психологічних аспектів провадження окремих видів (родів) експертиз, встановлення кількісних параметрів психограми з метою впровадження отриманих результатів у процедуру професійного відбору, визначення психологічних засад взаємодії експерта-криміналіста з працівниками інших служб (підрозділів).