Кримінологічні аспекти сімейного виховання

7) покращення здоров'я дітей та підлітків; підвищення якості медичного обслуговування сім'ї; доступність повноцінного відпочинку і оздоровлення дітей (забезпечення реалізації вже існуючих правових норм у цій галузі; діяльність служб у справах неповнолітніх стосовно оздоровлення тих категорій дітей, що перебувають в особливо складних умовах);

8) надання державою допомоги сім'ям, що виховують дітей-інвалідів (інформаційно-консультативна та соціально-психологічна допомога сім'ї, організація роботи щодо використання дітьми-інвалідами та їх родинами наданих їм прав та пільг, допомога у догляді і нагляді за дитиною тощо);

9) організація змістовного дозвілля підлітків та їх сімей (відновлення роботи та розширення мережі культурно-виховних, спортивних закладів, гуртків та клубів за місцем проживання; доступність цих закладів для широких верств населення; відпрацювання механізму контролю за роботою вказаних закладів).

Незважаючи на те, що економічна нестабільність, соціальні протиріччя, ускладнення матеріального характеру та інші кризові явища, які сьогодні характеризують ситуацію у більшості сферах суспільного життя, надзвичайно ускладнюють проведення заходів загальносоціальної профілактики, необхідно не лише ставити питання, але й по мірі можливостей поетапно здійснювати ці заходи.

В підрозділі 3.2. (“Спеціально-кримінологічне попередження”) недоліки сімейного виховання визначаються як один з найскладніших об'єктів попереджувальної діяльності. На думку автора, це пов'язано, з одного боку, з неоднорідністю явища сімейного неблагополуччя, з іншого - автономністю родини, індивідуальним характером її діяльності, завдяки чому стосунки, які панують у сім'ї, залишаються в більшій мірі невідомі. Така ситуація надзвичайно ускладнює роботу суб'єктів профілактики, на яких законом покладено здійснення заходів спеціально-кримінологічного попередження. До цих суб'єктів відносяться, насамперед, служби у справах неповнолітніх, кримінальна міліція у справах неповнолітніх (далі - КМСН), суди, слідчі та органи освіти. Нагляд за додержанням законів у цій сфері здійснює прокуратура.

Дисертант визначає можливості кожного суб'єкта профілактики щодо впливу на різні негативні обставини сімейного виховання, з'ясовує, як ці можливості реалізуються на практиці та надає практичні рекомендації у вказаному напрямі.

Так, служби у справах неповнолітніх повинні працювати і з сім'ями, де батьки характеризуються негативно, і з родинами, в яких мають місце обмежені виховні можливості дорослих. До виявлення сімей, які негативно впливають на особистість неповнолітнього, службам необхідно підключати не лише спеціалізованих (КМСН, інші правоохоронні органи), але й неспеціалізованих (школи, дитсадки, органи охорони здоров'я тощо) суб'єктів попередження. На думку автора, це допоможе уникнути невиправданого втручання в особисте життя членів родини і одночасно сприятиме ефективному виявленню недоліків сімейного виховання.

Під час розробки і здійснення заходів попередження працівники служб повинні керуватися диференційованим підходом. В зв'язку з цим дисертант пропонує систему профілактичних заходів стосовно різних видів сімейного неблагополуччя.

Аналізуючи роботу КМСН, автор наголошує на необхідності здійснення нею не лише оперативно-розшукової, але й профілактичної діяльності, зокрема, у напрямі покращення умов сімейного виховання. Проте якщо на етапі раннього попередження участь КМСН у цьому процесі певною мірою умовна, то під час здійснення заходів безпосередньої профілактики і попередження рецидиву її роль значно підвищується.

КМСН працює в основному з родинами, де батьки характеризуються негативно. Такі сім'ї потребують комплексного впливу на них усіх суб'єктів попередження. Дисертант підкреслює, що під час планування профілактичної роботи з вищеназваними родинами КМСН слід враховувати рівень криміногенності даної сім'ї. Виходячи з цього, КМСН в одних випадках може обмежитися бесідами з батьками, які характеризуються негативно, щодо їх виховних обов'язків, наданням допомоги останнім у вирішенні питань, пов'язаних з працевлаштуванням (разом з державною службою зайнятості, службою у справах неповнолітніх), покращенням стосунків з сусідами, в інших - повідомленням у відповідні державні органи, за місцем роботи батьків про факти їх негативного впливу на дітей, неналежного виконання обов'язків по вихованню та навчанню неповнолітніх. В тих же випадках, коли батьки ухиляються від виконання своїх виховних обов'язків і своєю антисуспільною поведінкою негативно впливають на неповнолітніх, сприяють вчиненню ними правопорушень, вони можуть бути позбавлені батьківських прав або ж притягнуті до адміністративної чи кримінальної відповідальності (наприклад, за ст. 208 КК України, ст.ст. 180 і 184 КпАП України). Часто заходи саме правового впливу виявляються найбільш дієвими у роботі з батьками, що характеризуються аморальною, антигромадською поведінкою.

КМСН повинна вирішувати проблему впливу на родини невиявлених злочинців. На думку автора, неналежна поведінка дітей з таких сімей має стати поштовхом для підключення оперативних працівників міліції з метою викриття злочинів, скоєних батьками.

Дисертант вказує на деякі особливості роботи з сім'ями неповнолітніх злочинців, які були звільнені з місць позбавлення волі або повернулися зі спеціальних навчально-виховних закладів. Таку родину КМСН повинна готувати до повернення в неї підлітка, що відбув покарання, та проводити разом зі службою у справах неповнолітніх та відділом освіти ретельне обстеження умов сімейного виховання в них. Автор пропонує оцінювати доцільність повернення підлітків до своїх батьків уже в момент направлення неповнолітніх до відповідних закладів.

Детальному аналізу піддається профілактична діяльність судів та слідчих органів в аспекті впливу на негативні умови сімейного виховання. На думку дисертанта, остання повинна спрямовуватися, по-перше, на виявлення і більш ретельне вивчення недоліків виховання в родині серед інших причин та умов злочинів неповнолітніх, а також обов'язкове реагування на них в поданнях та окремих ухвалах. В зв'язку з цим автор пропонує закріпити у законодавчому порядку структуру і зміст подання та встановити судовий контроль за виконанням пропозицій щодо усунення причин та умов, викладених у поданні слідчого.

По-друге, суди і слідчі повинні грунтовніше з'ясовувати умови життя та виховання підлітка у справах про злочини неповнолітніх. В зв'язку з цим пропонується уточнити п.п. 4,5 ст. 433 КПК України: після слів “умови життя та виховання неповнолітнього” записати “в сім'ї (склад сім'ї, матеріально-побутові умови сім'ї, морально-правові та педагогічні позиції батьків, недоліки у вихованні неповнолітнього)”, а після слів “обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього” зазначити “в найближчому побутовому оточенні, за місцем навчання або роботи”. Далі, після переліку обставин, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх, доцільно другою частиною ст. 433 КПК України записати таке: “В разі недодержання вимог частини першої цієї статті справа про злочин неповнолітнього направляється прокурором або судом для провадження додаткового розслідування”.

По-третє, з метою ранньої профілактики підліткової злочинності слід налагодити чітке інформування судами відповідних органів, які беруть участь у попередженні злочинів неповнолітніх (наприклад, служб у справах неповнолітніх, шкіл, КМСН), про факти розірвання шлюбу, позбавлення батьківських прав, відібрання дітей тощо.

Окреме місце в роботі займає аналіз попереджувальної діяльності органів освіти. Відтак, констатується, що навіть часткове здійснення можливостей цих органів по впливу на недоліки сімейного виховання могло б вирішити проблему виявлення не лише педагогічно неспроможних родин, але й сімей, які зовні видаються благополучними, а насправді в них процвітають глибоко негативні процеси.

Таким чином, автор доводить, що суб'єкти профілактики мають досить широкі можливості для впливу на негативні обставини сімейного виховання, водночас наголошуючи на тому, що ці можливості сьогодні залишаються практично нереалізованими. Потрібно не лише зробити вищеназвані органи та служби більш дієвими, але й рухатися далі у напрямі відновлення колишньої системи суб'єктів профілактики злочинності неповнолітніх.

Дисертантом підкреслюється необхідність відпрацювання чіткої взаємодії всіх цих органів щодо попередження злочинності неповнолітніх і, зокрема, покращення умов сімейного виховання. В кінці зазначається, що попереджувальна діяльність в аспекті впливу на негативні обставини родинного виховання повинна носити системний характер як за комплексом заходів, так і за колом суб'єктів і бути спрямованою, з одного боку, на всебічний розвиток антикриміногенних сторін інституту сім'ї в цілому, з іншого - на недопущення виникнення, усунення, послаблення або нейтралізацію негативних компонентів сімейного виховання, що детермінують злочинну поведінку підлітка.

У висновках викладаються основні положення дисертаційного дослідження (головними напрямами раннього попередження злочинів підлітків виступають розумове, емоційне, моральне, статеве, естетичне, трудове, екологічне, патріотичне, фізичне та правове виховання в родині; недоліки сімейного виховання займають провідне місце в системі факторів, які впливають на злочинну поведінку підлітка; сім'ї, що сприяють формуванню особистості неповнолітнього злочинця, поділяються на сім'ї з негативною морально-правовою характеристикою батьків і сім'ї з обмеженими виховними можливостями дорослих; необхідно створити в масштабах усієї країни систему цілеспрямованого поліпшення сімейного виховання як одного з головних аспектів попередження злочинності неповнолітніх), а також надаються рекомендації по вдосконаленню правової бази сімейного виховання у напрямі профілактики злочинів підлітків та вносяться пропозиції, що стосуються шляхів покращення виховання в родині на рівні загальносоціального і спеціально-кримінологічного попередження.

Результати проведеного дослідження можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства; в практичній діяльності суб'єктів попередження підліткової злочинності; під час проведення педагогічного і правового всеобучу батьків тощо.

Список опублікованих праць

1. Васильківська І.П. Кримінологічні аспекти сімейного виховання //Держава і право. - К.: Ін Юре. - 1999. - Вип. 4. - С. 265-275.

2. Васильківська І.П. Сімейне виховання: правовий аспект проблеми //Право України. - 1998. - № 6. - С. 25-29.

3. Васильківська І.П. Сімейне виховання в Україні: шляхи вдосконалення в аспекті запобігання злочинності неповнолітніх //Право України. - 2000. - № 4. - С. 99-102.

4. Васильківська І.П. Законодавче забезпечення права сім'ї на державний захист //Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: Зб. наук. статей. - К.: АПСВ. - 1998. - Ч. 3. - С. 6-9.

5. Васильківська І.П. Вплив недоліків сімейного виховання на процес формування особистості неповнолітнього (за матеріалами соціологічного дослідження) //Наукові записки: Зб. наук. статей. - К.: НПУ. - 1998. - Вип. 4. - С. 33-38.

Размещено на Allbest.ru