Адміністративна відповідальність юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративна відповідальність юридичних осіб

адміністративний відповідальність юридичний особа

Пріоритетним завданням держави Конституція України проголосила захист прав і свобод людини, з чим пов'язані значні зміни в соціально-політичному та економічному житті.

Відомо, що економічні, політичні, соціальні права людини можуть бути реалізовані нею як самостійно, так і через відповідні об'єднання громадян - в тому числі визнані юридичними особами, до яких чинне законодавство відносить політичні партії, громадські та релігійні організації. Також громадянин може бути власником або співвласником приватних та колективних підприємств, господарських товариств.

Кількість колективних утворень нині в Україні значно зросла, істотно змінилися і урізноманітнилися їх відносини з державою. Юридичні особи - одні з таких утворень. Вони є активними учасниками суспільного життя, виступають самостійними суб'єктами суспільних, в тому числі правових відносин. Держава, як організація політичної влади, здійснює через свої органи певний вплив на об'єкти управління. До числа таких об'єктів потрапляють і юридичні особи.

Суспільні відносини в сфері державного управління, учасниками яких є юридичні особи, в тій чи іншій мірі відносяться до предмету адміністративного права. Серед методів цього управління одну із значущих позицій займає державний примус, видом якого виступає адміністративна відповідальність юридичних осіб.

Питання адміністративної відповідальності юридичних осіб завжди були актуальними для адміністративно-правової науки, однак, за радянських часів, при існуванні планової економіки, фактично повного одержавлення власності та централізованого управління вони не мали такого великого практичного значення, як нині. В наш час, за умов, коли переважна більшість юридичних осіб не перебуває у прямій підпорядкованості державних органів, заснована не на державній формі власності, необхідність забезпечення державної дисципліни в різних сферах суспільного життя не відпала, а навпаки, значно загострилась. На такі обставини зверталась увага і в Рішенні Конституційного Суду України від 30.05.01р., у справі № 1-22/2001.

Юридичні особи здатні акумулювати значно більші фінансові, матеріальні, інтелектуальні ресурси для досягнення своєї мети, ніж окрема фізична особа, що має як позитивну, так і негативну сторону, оскільки порушення встановленого порядку управління та державної дисципліни, скоєне юридичною особою, може завдати значно більшу шкоду державі і суспільству, ніж проступок окремої фізичної особи.

Адміністративна відповідальність юридичних осіб має за мету протистояти таким правопорушенням, захищати законні права та інтереси громадян, держави, інших юридичних осіб, встановлений порядок управління, а також забезпечувати відновлення порушених прав та відшкодування втрат, що виникли в результаті правопорушення, тягти для правопорушника обтяжливі наслідки організаційного та матеріального характеру.

Більше 30 законів України, що прийняті за останні 10 років присвячені встановленню та регламентації відповідальності юридичних осіб за скоєння ними правопорушень. До їх числа належать закони України «Про об'єднання громадян», «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування», «Про виключну (економічну) морську зону України», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» та ін. Однак єдиний кодифікований акт з цього приводу відсутній. Це викликає спірні тлумачення окремих положень чинного законодавства, ускладнює його застосування на практиці, а також робить непростим проведення чіткої межі між адміністративною відповідальністю юридичних осіб та іншими видами відповідальності і державного примусу. Іноді можна зустрітись з твердженням, що відповідальність юридичних осіб за порушення, скоєні у сфері державного управління, не є адміністративною, оскільки не може застосовуватись у відповідності з приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Дійсно, у Рішенні Конституційного Суду України, про яке раніше велась мова сказано, що адміністративна відповідальність юридичних осіб не може наступати у відповідності з КУпАП та регулюватись його приписами, однак не можна ігнорувати той факт, що вона (така відповідальність) існує, передбачена чинним законодавством, визнається науковцями і застосовується в практичній діяльності.

В цьому зв'язку, теоретичне та практичне значення має встановлення загальних засад адміністративної відповідальності юридичних осіб, її підстав, уніфікованого порядку притягнення до відповідальності, чіткого переліку стягнень, які можуть бути до них застосовані. Важливим є визначення напрямків приведення в систему, удосконалення і впорядкування законодавства, присвяченого адміністративній відповідальності юридичних осіб.

На наш погляд, викладене пояснює актуальність обраної теми кандидатської дисертації, її структуру, зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового та практичного матеріалу, який використовувався при написанні роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана у відповідності з Комплексною державною програмою № 0186.0.070865 «Проблеми вдосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні», яка розробляється у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичної бази, необхідної для виділення адміністративної відповідальності юридичних осіб в окремий підінститут адміністративної відповідальності і напрацювання пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, механізму її застосування та систематизації законодавства в цій сфері. Теоретична база дослідження ґрунтується на результатах комплексного наукового опрацювання таких правових явищ, як адміністративна відповідальність юридичних осіб, її особливості, адміністративні стягнення, що застосовуються до юридичних осіб та ін. Опрацьована також сукупність правових актів, що встановлюють та регламентують публічно-правову відповідальність юридичних осіб, проаналізована практика їх застосування юрисдикційними органами.

Для досягнення поставленої мети основна увага була приділена вирішенню наступних завдань:

опрацюванню поняття «адміністративної відповідальності юридичних осіб» та встановленню її співвідношення з іншими видами правової відповідальності;

встановленню спільного та відмінностей між адміністративною відповідальністю фізичних та юридичних осіб;

аналізу сукупності правових актів, що встановлюють та регламентують адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні;

дослідженню зв'язків між окремими нормативними актами, для визначення основних напрямків удосконалення та систематизації законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб;

аналізу історії розвитку адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні;

встановленню кола підстав застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб;

опрацюванню поняття адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою;

дослідженню правової та економічної природи адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб, їх класифікації та визначенню шляхів формування найбільш ефективної системи адміністративних стягнень;

розробці конкретних рекомендацій, спрямованих на розвиток законодавства, що встановлює та регламентує адміністративну відповідальність юридичних осіб.

Ступінь дослідженості проблеми. Проблема адміністративної відповідальності юридичних осіб характеризується тим, що вона недостатньо науково розроблена і висвітлена у юридичній літературі. У 1982 році була захищена дисертація В.І. Димченка, спеціально присвячена дослідженню проблеми адміністративної відповідальності організацій в Радянському Союзі. В 2000 році була захищена дисертація Д.М. Лук'янця, що присвячувалась дослідженню підстав адміністративної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності і де розглядались окремі аспекти адміністративної відповідальності юридичних осіб. Окремі аспекти проблеми розглядаються у працях Д.М.Бахраха, І.П. Голосніченка, Л.В. Коваля, В.І. Новосьолова, О.В. Овчарової та інших. Запропонована робота, таким чином, є однією з перших в Україні спроб комплексного дослідження всього спектру питань адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Об'єктом дослідження є поняття, юридична природа, ознаки, зміст, мета, функції та підстави адміністративної відповідальності юридичних осіб, історія її розвитку та особливості, як окремого підвиду адміністративної відповідальності, види та система стягнень, які застосовуються до юридичних осіб, прийоми та засоби підвищення ефективності адміністративної відповідальності юридичних осіб, а також визначення шляхів удосконалення та систематизації законодавства, що регламентує цю відповідальність.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні проблеми правових відносин, пов'язаних з порушенням юридичними особами встановленого державою порядку організації і діяльності, законних прав та інтересів громадян, юридичних осіб, державної дисципліни та встановленого порядку управління, особливості притягнення їх до адміністративної відповідальності і накладення на них адміністративних стягнень.

Методологічну основу дослідження становлять діалектичний та системний методи наукового пізнання. Також під час роботи над дисертацією були використані наступні методи: історико-правовий, формально-логічний, статистичний, логічно-нормативний, метод моделювання і прогнозування та інші. Так при дослідженні виникнення та становлення адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні застосовувались історико-правовий метод. При дослідженні законодавства, що регламентує адміністративну відповідальність юридичних осіб та шляхів його розвитку застосовувались системний, формально-логічний, логічно-нормативний методи та метод моделювання і прогнозування. При вивченні системи адміністративних стягнень, що застосовуються до юридичних осіб застосовувались системний та статистичний методи.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з філософії, теорії права, конституційного, адміністративного, цивільного, фінансового та інших галузей права. Зокрема використовувались праці В.Б.Авер'янова, Д.М.Бахраха, К.С.Бельского, Ю.П.Битяка, С.М.Братуся, Л.К.Воронової, І.А.Галагана, І.П.Голосніченка, В.І.Димченка, Є.В.Додіна, Л.В.Коваля, С.В.Ківалова, Ю.М.Козлова, А.Т.Комзюка, В.М.Кудрявцева, М.Ф.Кузнєцова, Б.М.Лазарєва, Д.М.Лук'янця, М.С.Малеїна, В.І.Новосьолова, О.В.Овчарової, В.А.Ойгензихта, В.Ф.Опришка, В.І.Ремньова, І.С.Самощенка, А.О.Селіванова, М.С.Студеникиної, В.А.Тархова, Е.М.Трубецького, Ю.С.Шемшученка, О.М.Якуби та багатьох інших.

Емпіричною базою роботи є Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади опубліковані у офіційних виданнях, а також узагальнення практики діяльності органів, уповноважених притягати юридичних осіб до адміністративної відповідальності.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно є першим у вітчизняній науці адміністративного права комплексним монографічним дослідженням проблем адміністративної відповідальності юридичних осіб, у якому по новому розглянута проблема публічно-правової відповідальності юридичних осіб в Україні і зроблена спроба визначити її місце в системі правової відповідальності.

Елементи наукової новизни містяться в ряді висновків та положень, напрацьованих автором. До їх числа слід віднести наступні:

висновок про те, що адміністративна відповідальність юридичних осіб регламентується значною кількістю правових норм, які входять до правового інституту адміністративної відповідальності і утворюють окремий підінститут - «Адміністративна відповідальність юридичних осіб»;

висновки відносно того, що закони і підзаконні нормативно-правові акти, які регламентують адміністративну відповідальність юридичних осіб не складають єдиної цілісної системи, в певній мірі між собою не узгоджені, тому підвищення ефективності адміністративної відповідальності юридичних осіб вимагає проведення систематизації, в тому числі кодифікації нормативних актів, що її встановлюють;

рекомендації щодо кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, яка може бути проведена або на базі КУпАП, шляхом включення в нього відповідних приписів, або шляхом прийняття нового закону, який би регламентував виключно адміністративну відповідальність юридичних осіб;

вперше обґрунтована практична доцільність прийняття нового законодавчого акту, «Основи законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні» в якому встановити завдання, підстави та суб'єкти такої відповідальності, систему стягнень, загальний механізм їх накладення та ін.;

розроблено рекомендації відносно системи законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб, яка має складатись з закону, що містить загальні положення, стосовно адміністративної відповідальності юридичних осіб, законів, які встановлюють правопорушення, за які юридична особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності, актів, що деталізують положення відносно порядку накладення адміністративних стягнень;

висновок, що належний рівень ефективності адміністративної відповідальності юридичних осіб може бути досягнутий лише в разі її поєднання з різними формами особистої відповідальності посадових осіб;

визначення підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб, поняття адміністративного правопорушення, скоєного юридичною особою, особливостей його складу;

пропозиції щодо вини юридичної особи, як важливого елементу складу правопорушення;

система стягнень, які можуть бути встановлені в законодавстві щодо юридичних осіб, визначення серед них основних та додаткових, а також термінів притягнення юридичних осіб до відповідальності;

проблеми приюдиції при притягненні юридичних осіб до адміністративної відповідальності, встановлення термінів, протягом яких адміністративне стягнення може розглядатись в якості приюдиційного факту.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що винесені на захист положення є важливими для подальшого розвитку науки адміністративного права, створюють теоретичну основу для виділення правового підінституту - «Адміністративної відповідальності юридичних осіб», обґрунтовують його основні засади. В роботі винесено на розгляд ряд пропозицій, які можуть бути використані у законодавчій діяльності, спрямованій на вдосконалення та систематизацію чинного адміністративного законодавства щодо відповідальності юридичних осіб.

Матеріали дисертації дають можливість отримати цілісну інформацію про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні, яку можна використовувати під час викладання у юридичних вузах курсу «Адміністративне право України» та інших курсів, що стосуються питань державного впливу на діяльність юридичних осіб. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності при застосуванні адміністративно-правових норм судами, органами адміністративної юрисдикції та юридичними особами.

Ряд сформульованих у роботі положень носить дискусійний характер і передбачає подальші наукові дослідження (поняття адміністративного правопорушення скоєного юридичною особою, вина, механізм притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб та ін.).

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і неодноразово обговорювалась на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Основні теоретичні положення і висновки дисертації обговорювались також на Першій національній науково-практичній конференції «Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування» (18-21 червня 1998 року, м. Яремча Івано-Франківської області), Другій національній науково-теоретичній конференції «Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування» (25-27 травня 2000 року, м. Суми) та на науковому семінарі молодих вчених «Право власності: проблеми забезпечення реалізації та захисту» (14-15 вересня 2001 року, м. Харків). Теоретичні положення дисертації використовувались під час проведення практичних занять з курсу «Адміністративне право України» та курсу спеціалізації «Адміністративна відповідальність».

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у чотирьох статтях, надрукованих у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. У відповідності до мети, завдання і предмету дослідження, дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаної літератури та нормативних актів. Повний обсяг дисертації складає 154 сторінки.

У «Вступі» обґрунтовується актуальність теми дисертації, проводиться аналіз стану її дослідження, визначається об'єкт, предмет, методи, мета і основні завдання роботи, характеризується наукова новизна, теоретичне та практичне значення дослідження. Міститься інформація відносно зв'язку роботи з науковими програмами, апробації та публікації результатів дослідження, структури та обсягу дисертації.

У розділі 1 «Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб» досліджується правова природа адміністративної відповідальності юридичних осіб, встановлюється її місце в системі юридичної відповідальності.

На думку автора, юридична особа є суб'єктом правової поведінки, може скоювати правопорушення, а отже має нести за їх скоєння відповідальність. Для вітчизняного права характерним є притягнення юридичної особи до цивільно-правової відповідальності. Адміністративна відповідальність юридичних осіб отримала відновлення після проголошення Україною незалежності та переходу до ринкових відносин (ринкової економіки).

Необхідність існування адміністративної відповідальності юридичних осіб зумовлена тим, що останні є не лише учасниками суспільних та правових відносин. Вони також виступають одним з об'єктів державного управління. Таким чином, органи державної виконавчої влади, здійснюючи державне управління мають вчиняти на них певний вплив, застосовувати відповідні управлінські (регулятивні) методи. За однією з поширених класифікацій ці методи поділено на переконання і примус, одним з видів якого є адміністративна відповідальність.

Історія появи, розвитку та становлення адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні у ХХ столітті загалом може бути умовно поділена на чотири етапи:

1. Виникнення і становлення за часів НЕПу, коли чіткої межі між відповідальністю фізичних і юридичних осіб майже не було. Часом мова велась про приватних осіб (фізичних та юридичних).

2. Чітка межа між адміністративною відповідальністю фізичних та юридичних осіб була проведена в 1961р., Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку». Цей документ підкреслював спеціальний статус адміністративної відповідальності юридичних осіб. Він її не відміняв, а скоріше впорядковував, а також став передумовою наукових дискусій з цього приводу.

3. З прийняттям 1980р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік, а потім у 1984-85р.р. в республіках кодексів про адміністративні правопорушення, акцент змістився на відповідальність фізичних осіб. В Основах законодавства і кодексах адміністративна відповідальність юридичних осіб не знайшла свого місця і хоча продовжувала існувати, стала мало привертати до себе увагу науковців.

4. Сучасний етап - відродження адміністративної відповідальності юридичних осіб - розпочався на початку дев'яностих років і пов'язаний зі змінами в економічній системі суспільства, а також в методах державного управління. Його можна пов'язати з переходом до ринкових відносин, урівнянням правового статусу всіх форм власності, прийняттям ряду законів, які встановлюють адміністративну відповідальність юридичних осіб (наприклад, закони України «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування» та інші).

На наш погляд, адміністративна відповідальність юридичних осіб - це складова частина адміністративної відповідальності. Вона розвиваючись набула ряду ознак, що відрізняють її від адміністративної відповідальності фізичних осіб і дають змогу говорити про неї, як про окремий підінститут адміністративної відповідальності.

До числа згаданих його ознак слід віднести:

специфічний (не спеціальний) суб'єкт відповідальності;

правову поведінку суб'єкта, яка реалізується в діяльності фізичних осіб, що складають соціальний субстрат юридичної особи, внаслідок чого вина юридичної особи серйозно відрізняється від вини особи фізичної;

стягнення, яке застосовується до правопорушника, тягне негативні наслідки не лише відносно порушника (юридичної особи), а й пов'язаним з нею фізичним особам.

Виділення адміністративної відповідальності юридичних осіб в окремий підінститут має істотне практичне значення. Саме з ним пов'язано розмежування процедури притягнення до відповідальності фізичних та юридичних осіб, а також встановлення системи стягнень, що можуть застосовуватись до юридичних осіб.

У розділі 2 «Адміністративна відповідальність юридичних осіб як окремий підінститут адміністративної відповідальності» детально розглянуті особливості функцій, ознак, підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб, а також проведено аналіз стану законодавства, що регламентує цю відповідальність.

Так, на відміну від адміністративної відповідальності фізичних осіб, домінуючою в нашому випадку є не превентивна (виховна), а правовідновлююча (компенсаційна) функція. Її може доповнювати репресивно-карна.

Основна підстава адміністративної відповідальності юридичних осіб - проступок. Сучасними російськими науковцями неодноразово підкреслювалась тотожна природа проступку фізичної та юридичної особи і пропонувалось ввести одне спільне визначення. На нашу думку, з цим не варто поспішати, враховуючи відмінності в природі вини та суспільної шкідливості цих правових явищ.

Склад проступку, скоєного юридичною особою, має ряд особливостей. Вони пов'язані переважно з суб'єктом та суб'єктивною стороною правопорушення.

Загальним суб'єктом правопорушення є правосуб'єктна юридична особа, тобто така, яка пройшла процедуру державної реєстрації в порядку встановленому для цього виду юридичних осіб і включена до єдиного державного реєстру.

Існує і спеціальний суб'єкт - юридична особа, яка крім загальних має спеціальні, додаткові ознаки. Такі ознаки, необхідні для статусу спеціального суб'єкта, можна набути двома шляхами:

- нормативним - отримання державного дозволу, ліцензії, делегування повноважень, наявність яких робить можливим скоєння правопорушення;

- фактичним - набуття певних реальних ознак (монопольне становище на ринку), не пов'язаних з державним дозволом, але за відсутності яких конкретне правопорушення вчинене бути не може.

Щодо суб'єктивної сторони проступку, то вина юридичної особи визначається автором, як суб'єктивне відношення до проступку фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи чи перебувають з нею в іншому зв'язку (членство, право власності) і трудова діяльність чи управлінські повноваження яких, пов'язані з вчиненням протиправного діяння. Вина має визначатись за переважаючою волею, під якою слід розуміти волю адміністрації та інших осіб, які мають право давати вказівки в межах юридичної особи та її підрозділів.

Законодавство про адміністративну відповідальність юридичних осіб в Україні не складає цілісної системи, що веде до зниження його ефективності. Необхідна систематизація, яка може бути проведена шляхом включення норм про адміністративну відповідальність юридичних осіб до КУпАП, або шляхом об'єднання їх в самостійну систему. Другий шлях більш перспективний, оскільки потребує менше часу, не вимагає об'єднання правових норм, що стосуються згаданого питання в одному документі, дасть змогу здійснити апробацію окремих загальних положень і, разом з тим, не перешкоджає можливості провести в майбутньому кодифікацію норм про адміністративну відповідальність в єдиному законодавчому акті.

Система законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб може мати такий загальний вигляд:

закон (Основи законодавства), що містить загальні положення відносно адміністративної відповідальності юридичних осіб;

спеціальні закони, що встановлюють відповідальність за правопорушення, скоєні юридичним особами в різних сферах;

підзаконні нормативні акти, які регламентують окремі питання механізму та порядку застосування адміністративної відповідальності до юридичних осіб.

При створенні такої системи слід пам'ятати, що у відповідності з конституційними нормами, адміністративна відповідальність може бути встановлена лише законом. Постане питання про долю підзаконних актів, які встановлюють адміністративну відповідальність юридичних осіб, або деталізують її, причому дуже істотно (наприклад, Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», інструкція про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затверджена наказом Міністерства фінансів та Міністерства економіки України та ін.). Як видається, такі підзаконні акти повинні пройти серйозну експертизу з приводу їх відповідності Конституції та законам України. Офіційне (нормативне) визнання юридичної особи суб'єктом адміністративної відповідальності зніме всі протиріччя відносно цього питання.

У розділі 3 «Адміністративні стягнення, що застосовуються до юридичних осіб» проаналізовано види стягнень, які нині застосовуються до юридичних осіб в Україні. Вони не складають цілісної системи, їх кількість значно перевищує необхідну для ефективного функціонування даного виду адміністративної відповідальності.

Моделюючи адміністративну відповідальність, ми розглядаємо її, як сукупність трьох складових:

А) реакція державного органу на правопорушення (безпосередньо стягнення);

Б) система прав особи, на яку накладено стягнення;

В) порядок накладення стягнення (юридична процедура).

Ефективність відповідальності, в цілому, значною мірою залежить саме від адміністративних стягнень і може бути забезпечена лише за існування наступних умов:

чітке розуміння природи стягнення;

струнка система стягнень;

адекватність порушення і стягнення;

чітка процедура накладення стягнення.

В сучасному українському законодавстві процедура накладення стягнень на юридичних осіб залишається майже не врегламентованою, не визначена і система стягнень. Це підтверджується наступним.

Нині, жодним нормативним актом не встановлений повний перелік стягнень, які можуть бути застосовані до юридичних осіб, хоча окремі закони дають переліки стягнень, що можуть бути застосовані за порушення в певній сфері (наприклад, закони «Про цінні папери і фондову біржу», «Про об'єднання громадян»). Загалом різними нормативними актами встановлено близько 12 стягнень, які можуть бути застосовані до юридичних осіб. Причому, в ряді випадків, не проведено розмежування стягнень з заходами припинення і іншими формами юридичного впливу.

Існуючі стягнення, на думку автора, можна розділити на фінансові та організаційні. Фінансові стягнення це такі, що впливають виключно на фінансову сторону діяльності юридичної особи і розмір яких може бути визначений у грошовій формі. Сюди ми відносимо штраф, пеню, вилучення незаконно отриманої виручки, конфіскацію предметів, що безпосередньо пов'язані зі скоєнням проступку, а також спеціальні стягнення близькі до конфіскації.

Організаційні (нефінансові) стягнення спрямовані на обмеження, певні зміни в організації виробничої, підприємницької, соціально-політичної діяльності порушника або в його структурі. Застосування деяких з них часто слугує й заходом припинення правопорушення. До них слід віднести: офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; анулювання дозволу чи ліцензії; зупинення певного виду діяльності чи зупинення всієї діяльності юридичної особи на певний строк; припинення юридичної особи (примусовий поділ (реорганізацію) або ліквідацію).

Окремо стоїть попередження. Воно не здійснює на порушника ні фінансового, ні організаційного впливу. За таких обставин його слід розглядати виключно як приюдиційний факт - передумову застосування більш суворих адміністративних стягнень.

На наш погляд, для ефективного функціонування адміністративної відповідальності юридичних осіб цілком достатньо семи видів стягнень, які мають бути розділені на основні і додаткові. До їх числа слід віднести попередження, штраф, конфіскацію предметів, що безпосередньо пов'язані зі скоєнням проступку, безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів моря, анулювання дозволу чи ліцензії, зупинення певного виду діяльності, припинення юридичної особи (примусовий поділ (реорганізація) або ліквідація). Складаючи цілісну систему, ці стягнення мають бути поділені на основні та додаткові.

Основними стягненнями доцільно визнати попередження, штраф, зупинення діяльності юридичної особи (певного виду діяльності), анулювання дозволу (ліцензії), припинення юридичної особи, додатковим - безоплатне вилучення незаконно добутих продуктів моря. Конфіскація може виступати, як основним, так і додатковим стягненням.

У «Висновках» підводяться підсумки роботи і стисло формулюються основні результати отримані в наслідок проведення дисертаційного дослідження. Серед них слід відзначити наступні:

твердження відносно необхідності нормативного визнання юридичної особи суб'єктом адміністративної відповідальності;

пропозиції щодо систематизації законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб;

встановлення особливостей функцій адміністративної відповідальності юридичних осіб;

визначення поняття вини юридичної особи;

розробка системи стягнень, що можуть застосовуватись до юридичних осіб.

Література

1. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. - Вип. 34.- С. 98 - 101.

2. Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб у системі заходів адміністративного примусу // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 41. - С. 128 - 131.

3. Зима О.Т. Вина юридичних осіб // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 43. - С. 85 - 90.

4. Зима О.Т. Повноваження державних службовців щодо притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов'язків: Наук. зб. - Харків: Українська акад. держ. упр. при Президентові України, 2000. - С. 184-187.

Размещено на Allbest.ru