Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНИХ СПРАВ

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДОГОВОРИ ЯК ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ГРОМАДЯН

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Николайчук Любов Михайлівна

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право та

цивільний процес; сімейне право, міжнародне

приватне право

Харків -2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Юридичному інституті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Луць Володимир Васильович,

Академія муніципального управління, завідувач кафердри цивільно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Майданик Роман Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри цивільного права

Кандидат юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра цивільного права, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса

Захист відбудеться “27” листопада 2004 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 при Національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Харків, проспект 50-річчя СРСР,27.

Автореферат розісланий “25 ” жовтня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Ю.І. Чалий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження обумовлена декількома обставинами. По-перше, інститут права приватної власності є важливою правовою формою, яка є головною і надійною основою забезпечення різноманітних матеріальних і духовних потреб громадян. Трансформація цього інституту в умовах переходу до ринкової економіки на основі нового Цивільного кодексу поставила ряд нових теоретичних і практичних питань, зокрема щодо юридичних підстав виникнення права приватної власності фізичних осіб.

По-друге, реформування цивільного і господарського законодавства викликає потребу в переосмисленні сутності та значення цілого ряду правових понять і категорій, зокрема категорії цивільно-правового договору, який є основним джерелом виникнення у громадян права приватної власності на майно. Як відомо, в новому Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р.(надалі скорочено - ЦК) закріплено ряд загальних положень про договори, зокрема принцип свободи договору, а також дається розгорнута регламентація окремих видів цивільно-правових договорів, які спрямовані на набуття громадянами права приватної власності. Господарським договорам присвячені й деякі норми Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р.(надалі скорочено - ГК), в яких або дублюються положення ЦК про відповідні види договорів, або дається інше вирішення питань договірного регулювання, що, безумовно, створює труднощі в застосуванні відповідних положень на практиці.

По-третє, важливість наукової розробки питань щодо значення та ролі цивільно-правового договору у виникненні права приватної власності фізичних осіб обумовлена також процесами інтеграції нашої держави до європейського та світового співтовариства і необхідністю врахування позитивного зарубіжного досвіду в цих питаннях. Успішність реалізації цих завдань на сучасному етапі в першу чергу залежить від того, наскільки цивільне законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку договірного права.

По-четверте, за останні роки в Україні було опубліковано декілька монографічних досліджень та навчальних посібників, присвячених загальним проблемам правового регулювання відносин власності, зокрема питанням розвитку та здійснення права приватної власності громадян.¹¹ Дзера О.В. Розвиток права власності громадян і Україні: Монографія.-К.: Вентурі, 1996; Право собственности в Украине // Под ред.Я.Н.Шевченко.- К.:Блиц-Информ, 1996; Яворська О.Юридичні підстави виникнення права приватної власності: Навчальний посібник.- Львів:1996; Право власності в Україні: Навч.посібник//Під ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.-К.: Юринком Інтер,1998; Шевченко Я.М.,Венецька М.В.,Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності: Монографія.- К.:Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2002; Домашенко М.В.,Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософі, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні.-Х.: Факт, 2002. У зазаначених працях автори лише мимохідь торкалися ролі цивільно-правового договору у виникненні права приватної власності громадян. Комплексні ж юридичні дослідження цих питань були відсутні.

Саме цими обставинами керувався автор при обрання теми для підготовки кандидатської дисертації, присвячуючи її з'ясуванню місця та ролі окремих видів цивільно-правових договорів серед загальних підстав набуття громадянами права приватної власності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника “Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі Конституції України.” Тема дисертації затверджена Радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, протокол № 6 від 29 лютого 2000 року.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є комплексний теоретичний аналіз правового регулювання договірних зобов'язань, пов'язаних з переходом права приватної власності від одних осіб до інших - громадян і розробка на цій основі науково-теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення законодавства України.

Відповідно до цієї основної мети були поставлені такі завдання:

- дати загальну характеристику юридичних підстав виникнення у громадян права приватної власності на майно і визначити місце договору серед цих підстав;

- з'ясувати поняття і систему договорів, за якими у громадян як набувачів майна виникає право приватної власності;

- розкрити умови дійсності цих договорів як необхідної передумови для переходу права власності від однієї особи до іншої;

- визначити момент виникнення права приватної власності у набувача майна за договором;

- виявити особливості набуття фізичними особами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів;

- дослідити правовий механізм та юридичні наслідки повернення майна при визнанні договору недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору.

Об'єктом дослідження є договори як підстави набуття громадянами права приватної власності на майно.

Предметом дисертаційного дослідження є позитивне регулювання договірних відносин між відчужувачами і набувачами майна - громадянами з передачі майна у власність, наукові доктрини, літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, пов'язаних з набуттям громадянами права приватної власності.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідницької роботи складають загальнонаукові, філософські та спеціальні методи, які використовуються у правових дослідженнях: порівняльно-правовий, формально-юридичний, системний, моделювання і прогнозування та інші. Зокрема, використання формально-логічного методу дозволило з'ясувати зміст правових норм, що регулюють договірні відносини з передачі майна у власність, та практику їх застосування. Системний метод дозволив визначити систему цивільно-правових договорів, які спрямовані на набуття громадянами права приватної власності на майно. Порівняльно-правовий метод використано в дисертації при порівнянні нормативно-правових актів України та інших держав, зокрема Російської Федерації, Республіки Казахстан тощо, з метою виробити пропозиції про удосконалення цивільного законодавства України з урахуванням досвіду зарубіжних країн.

Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці українських і російських вчених - правознавців дореволюційного, радянського та сучасного періодів: М.М.Агаркова, М.І.Брагінського, О.А.Беляневич, В.І.Борисової, В.А.Васильєвої, В.В.Вітрянського, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, І.О.Дзери, А.С.Довгерта, І.В.Жилінкової, О.С.Йоффе, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, А.В.Луць, Р.А. Майданика, Є.О.Мічуріна, Д.І.Мейєра, І.Б.Новицького, В.А.Ойгензіхта, І.А.Покровський, Н.М.Процьків, О.А.Пушкіна, Б.І.Пугінського, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, З.В.Ромовської, Н.О.Саніахметової, М.М.Сібільова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Є.О.Харитонова, Б.Л.Хаскельберга, Я.М.Шевченко, Р.Б.Шишки, В.С.Щербини, О.С.Яворської та іншіх учених.

Емпіричною базою дослідження є матеріали практики розгляду та вирішення спорів, що пов'язані з переходом права приватної власності за цивільно-правовими договорами про передачу майна, виконання робіт і надання послуг та поверненням майна при визнанні договорів недійсними, неукладеними і при розірванні договорів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українському правознавстві після прийняття нового Цивільного і Господарського кодексів України монографічним дослідженням договору як правової підстави набуття громадянами права приватної власності, в якому обґрунтовані нові в теоретичному і важливі в практичному аспектах положення, а також зроблені деякі пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства і практики його застосування. В результаті проведеного дослідження автором сформульовані такі основні положення, які виносяться на захист:

- у новому ЦК України, порівняно з ЦК 1963 р., значно розширено правові підстави набуття громадянами права приватної власності на майно, причому це розширення відбувається за рахунок тих підстав, за якими майно раніше переходило або виключно у власність держави, або у власність кооперативної організації (колгоспу);

- удосконалено класифікацію договорів, що є підставами набуття громадянами права приватної власності, шляхом використання способу багатоступеневої диференціації критеріїв поділу. Крім того, уточнено визначення окремих видів цивільно-правових договорів про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг, а також виявлено певні особливості переходу права приватної власності за цими договорами;

- вперше з'ясовано особливості застосування загальних вимог щодо дійсності правочинів до договорів, пов'заних з переходом права власності, зокрема договорів щодо відчуження майна, яке є спільною частковою або сумісною власністю двох чи кількох фізичних осіб;

- як позитивна риса нового Цивільного кодексу України розглядається включення вказівки на моральні засади суспільства у тканину окремих його норм. Зокрема, серед загальних засад цивільного законодавства, зазначених у ст.3 нового ЦК, названі справедливість, добросовісність і розумність, тобто й певні моральні критерії. Моральних засад суспільства повинна додержуватися особа при здійснення своїх цивільних прав (п.4 ст.13 ЦК). Але, очевидно, такими ж критеріями повинна керуватися особа і при виконанні своїх цивільних обов'язків, що,на жаль, не відображено у ст.14 ЦК, яка містить загальні вимоги щодо виконання цивільних обов'язків;

- вперше зроблено пропозицію сформулювати п.2 ст.719 ЦК у такій редакції:''Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєcтрації'';

- у дисертації як недолік нових Цивільного і Сімейного кодексів України відзначається відсутність в них визначення обсягу повноважень батьків щодо здійснення майнових прав їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей. Тому пропонується закріпити у ЦК відповідне правило такого змісту: ”Якщо у малолітніх або неповнолітніх дітей є належне їм майно, батьки здійснюють права щодо управління таким майном як опікуни чи піклувальники без спеціального на те уповноваження, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування”. Крім того, доцільно було б усунути дублювання положень щодо опіки та піклування над дітьми, поміщених у Цивільному (гл.6 Книги першої) і Сімейному (гл.19 розділу 4) кодексах України;

- вперше доведена необхідність поширення на відносини з надання поштових послуг загального правила закону (ст.334 ЦК) про момент виникнення у набувача майна за договорами про відчуження майна (крім дарування), а саме з моменту здачі майна організації зв'язку для доставки його набувачеві, та виключення з Правил надання послуг поштового зв'язку пункту 37, за яким поштові відправлення до моменту вручення їх адресатам є власністю відправників;

- зроблено висновок про можливість і доцільність розробки нормативного акту, який на засадах диспозитивності міг би регулювати питання щодо порядку передання товарів у ряді договорів про купівлю-продаж (поставка, контрактація, міна (бартер) тощо), а також договорів, які містять в собі елементи договору поставки (комісія, консигнація тощо). Особливості передачі - приймання товарів за окремими договорами можуть обумовлюватись сторонами при укладенні договорів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці підручників та іншої навчально-методичної літератури, а також при викладанні курсів `'Цивільне право'', `'Підприємницьке право'', `'Корпоративне право'' в юридичних та економічних ВНЗ. Запропоновані автором пропозиції можуть слугувати підставою для подальшого удосконалення цивільного і господарського законодавства України, а також використані у правозастосовчій практиці при розгляді та вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням договорів недійсними або неукладеними і при розірванні договорів. Одержані результати можуть слугувати базою для подальших наукових досліджень проблем набуття права приватної власності за договорами.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження використовувались автором в її педагогічній діяльності на посаді доцента при викладанні курсів з цивільного та господарського права в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та в Юридичному інституті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.

Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасній період” (м. Хмельницький, 14- 15.05.2002 р.); Науково-технічна конференція викладачів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (м. Івано-Франківськ, травень 2002 р.); Науково-практична конференція “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, вересень 2002 р.); Науково-теоретична конференція “Методологія приватного права” (м. Київ,- 30 травня 2003р); Міжнародна науково-практична конференція ”Проблеми уніфікації цивільного законодавства Бєларусі, Росії, України у зв'язку з утворенням єдиного економічного простору” (м. Бєлгород, 2-3 березня 2004 р.); Міжнародна наукова конференція “Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики” (м. Харків, 29-30 квітня 2004р).

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України, та в тезах виступів на ряді наукових конференцій.

Структура роботи обумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (181найменувань). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами, вказується мета і завдання дослідження, його об'єкт, предмет та методи формулюється наукова новизна, та основні положення, які виносяться на захист, висвітлюється практичне значення та апробація результатів дослідження, зазначаються публікації за темою дисертації.

У першому розділі `'Цивільно-правові договори серед підстав виникнення права приватної власності громадян'' дається загальна характеристика підстав виникнення права приватної власності громадян за новим цивільним законодавством, з'ясовується поняття цивільно-правового, господарського, підприємницького договорів, дається класифікація договорів, за якими виникає право приватної власності у громадян. У цьому ж розділі стосовно до зазначених договорів розкриваються загальні вимоги, дотримання яких є передумовою дійсності цивільно-правового договору.

У підрозділі 1.1.''Загальна характеристика підстав виникнення права приватної власності громадян'' автор, аналізуючи Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р., відзначає, що названі в п.2 ст.12 цього закону підстави набуття права приватної власності (одержання доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства тощо) є економічними джерелами виникнення приватної власності, за якими завжди криються конкретні юридичні підстави (факти), що породжують набуття фізичними особами суб'єктивного права приватної власності на конкретне майно. Зокрема, ведення підприємницької діяльності фізичною особою, зареєстрованою як підприємець, передбачає вчинення нею різноманітних операцій (як правило, у договірній формі), від яких вона одержує у власність або майно у речовій формі (товари), або грошові кошти (доходи). Юридичними підставами виникнення права власності у підприємця виступають цивільно-правові договори, укладені ним з іншими особами (контрагентами). Юридичними діями опосередковується також одержання громадянами у власність доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, вкладення коштів у кредитні установи, в основні фонди господарських товариств тощо.

Відзначено, що у новому ЦК України, порівняно з ЦК 1963 р., значно розширено правові підстави набуття громадянами права приватної власності на майно, причому це розширення відбувається за рахунок тих підстав, за якими майно переходило або виключно у власність держави, або у власність кооперативної організації (колгоспу).

Підставам набуття права власності присвячена глава 24 нового ЦК. Переважна більшість із передбачених в ній підстав стосується й набуття громадянами права приватної власності. Це, зокрема, набуття права власності на новостворенне майно (ст.331 ЦК) або на перероблену річ (ст.332 ЦК), привласнення загальнодоступних дарів природи ( ст.333 ЦК), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст.336 ЦК), на знахідку (ст.338, 339 ЦК), на бездоглядну домашню тварину (статті 340,341 ЦК), на скарб (ст.343 ЦК), внаслідок набувальної давності (ст.344 ЦК), у разі приватизації державного майна або майна, що є в комунальній власності (ст.345 ЦК ), набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права (ст.330 ЦК), одержання плодів та доходів від речі (ст.189 ЦК).

Ст. 328 нового ЦК містить загальне правило про те, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У ній закріплена презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При з'ясуванні правової природи відносин, які складаються у процесі приватизації громадянами житлових приміщень, що перебувають у державній та комунальній власності, відзначено, що хоч свідоцтво про право власності на приватизовану квартиру є правовстановлюючим документом, його не можна розглядати як `'єдиний договірний документ'', бо він не містить умов договору, схвалених підписами сторін - набувачів житла та органу приватизації, а сама передача житла не оформляється письмовим договором. Виникнення у громадян права приватної власності на квартиру (будинок) здійснюється на основі адміністративного акта - рішення відповідного органу приватизації при безоплатній передачі майна або сукупності юридичних підстав - рішення органу приватизації та договору купівлі-продажу надлишків загальної площі квартири, якщо такі надлишки підлягають оплаті наймачем.

У підрозділі 1.2. “Поняття і система договорів, за якими виникає право приватної власності громадян” на основі аналізу нормативного визначення поняття договору в ЦК (п.1 ст.626) та висловлених в літературі думок в цьому питанні розкривається сутність цивільно-правового договору та його співвідношення з такими поняттями, як господарський, комерційний, підприємницький договори. В дисертації обґрунтовується положення про те, що господарські договори є різновидом відповідних видів цивільно-правових договорів. Як зазначено в п.1 ст.175 ГК, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом з урахуванням особливостей,передбачених Господарським кодексом.

При з'ясуванні системи договорів, за якими виникає право приватної власності громадян, відзначено, що наукові дискусії в літературі щодо обрання критерію для класифікації договорів зводяться до обрання найбільш оптимального варіанту в цьому питанні. Більшість наукових класифікацій договорів будується або за економічним, або за юридичним критеріями, або у поєднанні одного й другого. З приведених у дисертації класифікацій цивільно-правових договорів видно, що їх автори виділяють насамперед договори, які безпосередньо спрямовані на оплатний чи безоплатний перехід (передачу) права власності, або права повного господарського відання, або права оперативного управління від однієї особи до іншої: договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, міни (бартеру), дарування, довічного утримання, ренти тощо.

Але є й інші договори, в яких можливий перехід до фізичної особи права власності на майно, створене чи передане замовникові в результаті виконання робіт чи надання послуг (договори підряду, будівельного підряду, позики, кредитний договір тощо). В літературі ці договори ще не піддавалися спеціальному дослідженню саме як підстави виникнення у громадян права приватної власності на майно. Слід мати також на увазі, що громадяни можуть набувати право власності на грошові кошти за оплатну реалізацію свого майна чи виконання робіт або надання платних послуг іншим особам за різними цивільно-правовими договорами (купівля-продаж, поставка, міна, підряд, комісія тощо).

Підрозділ 1.3. “Загальні умови дійсності цивільно-правового договору” присвячений з'ясуванню особливостей застосування загальних вимог щодо дійсності правочинів до договорів, пов'язаних з переходом права власності, зокрема договорів щодо відчуження майна, яке є спільною частковою або сумісною власністю двох чи кількох фізичних осіб. Йдеться, зокрема, про такі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і які сформульовані у ст.203 ЦК: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У дисертації як недолік нових Цивільного і Сімейного кодексів України відзначається відсутність в них визначення обсягу повноважень батьків щодо здійснення майнових прав їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей. Тому пропонується закріпити у ЦК відповідне правило такого змісту: ”Якщо у малолітніх або неповнолітніх дітей є належне їм майно, батьки здійснюють повноваження щодо управління таким майном як опікуни чи піклувальники без спеціального на те посвідчення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.” Крім того, доцільно було б усунути дублювання положень щодо опіки та піклування над дітьми, вміщених у Цивільному (гл.6 Книги першої) і Сімейному (гл.19 розділу 4) кодексах України.

У другому розділі `'Загальні положення про виникнення та припинення права приватної власності у громадянина - набувача майна за договором'' розглядаються питання щодо моменту виникнення права приватної власності у набувача майна за договором, а також умови та підстави повернення майна при визнанні договору недійсним або неукладеним та при розірванні договору.

Зокрема, в підрозділі 2.1. `'Момент виникнення права приватної власності у набувача майна за договором''підкреслено, що визначення конкретного моменту виникнення права приватної власності у громадянина - набувача майна за договором має важливе теоретичне і практичне значення, оскільки з цього моменту набувач може повною мірою здійснювати правомочності власника щодо володіння, користування і розпорядження придбаним майном.

Аналізуючи загальне правило про момент виникнення права власності у набувача майна за договором (ст.334 ЦК) і, зокрема, питання про передачу речі набувачеві за договором, автор підкреслює, що сама передача є вчиненням сторонами дій щодо здійснення права набувача і виконання обов'язку відчужувачем, які складають зміст зобов'язання, що виникло із договору про відчуження майна.

На основі дослідження дискусійного питання про момент виникнення права приватної власності на нерухомість за договором в роботі висловлена думка про те, що право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, не може виникнути лише із самого факту передачі нерухомості, бо сам договір вважається укладеним лише з моменту державної реєстрації (п.3 ст.640 ЦК). Тому, поки сторони не завершили процес укладення договору (здійснили державну реєстрацію), вони залишаються пов'язаними між собою тими правами та обов'язками, які виникли з юридичних фактів, що є необхідними для укладення договору (оферта, акцепт, нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).

Доведена необхідність поширення на відносини з надання поштових послуг загального правила закону (ст.334 ЦК) про момент виникнення права власності у набувача майна за договорами про відчуження майна (крім дарування), а саме з моменту здачі майна організації зв'язку для доставки його набувачеві, та виключення з Правил надання послуг поштового зв'язку пункту 37, за яким поштові відправлення до моменту вручення їх адресатам є власністю відправників.

У підрозділі 2.2 “Повернення майна при визнанні договору недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору” відзначено, що останнім часом в юридичній літературі пожвавилася дискусія щодо розмежування таких понять, як недійсність договору, визнання договору неукладеним і розірвання договору. Правильне з'ясування сутності цих понять є важливим з точки зору застосування правових наслідків недійсності договору, визнання договору таким, що не відбувся (неукладеним), та при розірванні договору, що певною мірою впливає і на вирішення питань щодо переходу права приватної власності до набувача майна за договором. Слід відзначити й відсутність подекуди єдиного підходу до розмежування зазначених понять в господарській та судовій практиці.

У дисертації приведені додаткові аргументи щодо критеріїв розмежування недійсних договорів (нікчемні та оспорювані). Оскільки нікчемний договір (правочин) або договір, який визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом (оспорюваний), не створюють тих правових наслідків, на які сторони розраховували при укладенні договорів, зроблено висновок про те, що за такими недійсними договорами у набувача майна не виникає й права власності на це майно. В разі коли майно за таким договором було фактично передано однією із сторін другій стороні, поновлення прав власника щодо володіння, користування і розпорядженням майном (реституція) здійснюється відповідно до загальних положень про зобов'язання, які виникають у зв'язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави (ст.1212 ЦК).

Відповідно до п.8 ст.181 ГК, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються за нормами Цивільного кодексу України. Проте, в ЦК та іншому чинному законодавстві наслідки визнання договорів неукладеними чітко не визначені. Тому доцільно було б поширити на вимоги про повернення майна - речей в натурі або грошей, переданих однією стороною іншій за договором, який визнаний неукладеним, норми, які регулюють зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (глава 83, статті 1212-1215 ЦК).

У зв'язку із розірванням договору може постати питання про долю майна, яке було передане у власність набувача за таким договором. На відміну від випадків недійсності договору або визнання його неукладеним, при яких у набувача майна не виникає права власності, при розірванні договору може виникати питання не просто про повернення сторін у попередній стан і, зокрема, про повернення в натурі майна відчужувачеві, але й про передачу цього майна у власність відчужувача.

У розділі третьому дисертації `'Особливості набуття громадянами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів'' аналізуються цивільно-правові договори про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг, за якими у громадян може виникати право приватної власності.

Зокрема, в підрозділі 3.1. `'Виникнення права приватної власності за договорами про реалізацію майна `' відзначено, що відносини учасників цивільного обороту, завдяки яким відбувається обмін товару на гроші, інший товар або результати виконаних робіт чи наданих послуг і перехід права власності до набувача, опосередковуються договорами про оплатну реалізацію майна (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна-бартер, довічне утримання, рента, постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу тощо). При цьому виявляється тенденція до універсалізації (консолідації) правил про товарний обіг на основі договору купівлі-продажу, коли загальні положення про купівлю-продаж поширюються й на інші договори (поставку, контрактацію, міну-бартер, постачання енергетичних та інших ресурсів), якщо інше не передбачено в самому договорі, законі або не випливає з характеру взаємовідносин сторін.

При порівнянні визначень договору поставки, які даються у ЦК (п.1 ст.712) і ГК (п.1 ст.265), відзначено як недолік визначення цього договору, що дано в ГК, оскільки в ньому не відображена мета використання товару покупцем, а саме спрямованість зобов'язання з поставки товару на здійснення покупцем підприємницької діяльності, а не для використання товару в цілях, пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Спрямованість договору поставки на досягнення цілей, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, в літературі розглядають як основну ознаку, за якою поставка відрізняється від купівлі-продажу.

При розгляді порядку передання товарів набувачеві за окремими видами цивільно-правових договорів зроблено висновок про можливість і доцільність розробки нормативного акта, який на засадах диспозитивності міг би регулювати питання щодо порядку передання товарів в ряді договорів про купівлю-продаж (поставка, контрактація, міна (бартер) тощо), а також договорів, які містять у собі елементи договору поставки (комісія, консигнація тощо). Особливості передачі - приймання товарів за окремими договорами можуть обумовлюватись сторонами при укладенні договорів.

У дисертації зазначено, що визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції, які приведені в п.1 ст.713 ЦК і п.1 ст.272 ГК, мають деякі спільні та відмінні ознаки, що, безумовно, є недопустимим. Як недолік визначення цього договору (п.1 ст.272 ГК) слід розглядати обмеження в ньому кола осіб - контрактантів лише заготівельними або переробними підприємствами чи організаціями (юридичними особами), оскільки заготівлею сільгосппродукції за договором контрактації можуть займатися і фізичні особи - підприємці. Тому доцільно було б внести доповнення до п.1 ст.272 ГК, зазначивши серед контрактантів сільгосппродукції і фізичних осіб - підприємців, які набувають право приватної власності на закуплену ними за договором контрактації сільськогосподарську продукцію.

Підрозділ 3.2.”Набуття громадянами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів про виконання робіт і надання послуг” присвячений з'ясуванню особливостей виникнення у громадян права приватної власності за договорами підряду, будівельного підряду, позики, комісії, консигнації, кредитним договором тощо.

Новий ЦК (ст.853 і ст.882) регулює порядок передання підрядником та прийняття замовником результатів роботи, виконаної за договором підряду. З моментом прийняття замовником виготовленої підрядником нової речі і пов'язується момент виникнення у замовника - громадянина права приватної власності на цю річ. Хоч у законі такого висновку прямо не зазначено, проте його можна вивести із правила, закріпленого у п.6 ст.653 ЦК:''Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання''.

При аналізі відносин, що регулюються договором будівельного підряду, зроблено висновок, що оскільки відповідно до ст.876 ЦК власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник, то після передачі готового об'єкта замовникові, оформленої актом здачі--приймання, право власності на цей об'єкт виникає у замовника. Отже, належно оформлений акт здачі--приймання об'єкта будівництва знаменує собою і факт набуття фізичною особою права приватної власності на цей об'єкт.

Виясняючи роль договору комісії у набутті громадянами права приватної власності, автор відзначає, що правило про закріплення за комітентом права власності на придбану комісіонером за договором комісії для комітента річ (ст.1018 ЦК) певною мірою дисонує з положенням, яке закріплене в п.2 ст.1016 ЦК: за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права (забули про обов'язки - вставка моя - Л.Н.) навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Отже, винятком з усіх тих прав і обов'язків, які комісіонер набуває за договором з третьою особою і потім передає комітентові, є право власності, яке виникає у комітента з факту придбання майна комісіонером за рахунок комітента.

Не виключена і ситуація, коли комісіонер, набуваючи майно за договором з третьою особою, не передає його комітенту, а залишає у своїй власності. Звичайно, що це можливе за згодою комітента і при умові компенсації йому грошової суми, одержаної для виконання комісійного доручення. Ясно, що комісіонер не одержить в цьому разі комісійної винагороди, оскільки відносини сторін лежать уже за межами договору комісії.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано найбільш істотні положення та пропозиції, отримані в результаті дисертаційного дослідження даної теми, даються рекомендації щодо уточнення деяких понять та удосконалення цивільно-правового регулювання договорів, за якими у громадян виникає право приватної власності.

Отримані результати у своїй сукупності розглядаються як нові науково обґрунтовані положення та висновки щодо місця цивільно-правових договорів серед юридичних підстав набуття громадянами права приватної власності на майно.

У дисертації здійснені теоретичні узагальнення і запропоновані нові вирішення конкретного наукового завдання, суть якого полягає у всебічному обґрунтуванні ролі цивільно-правових договорів про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг (купівлі-продажу, поставки, контрактації, міни-бартеру, дарування, довічного утримання, ренти, підряду, будівельного підряду, позики, комісії тощо) у виникненні приватної власності громадян.

На підставі проведених досліджень чинного законодавства, судової практики та літературних джерел автором сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо удосконалення деяких норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Зокрема, обґрунтовано пропозицію сформулювати п.2 ст.719 ЦК у такій редакції:” Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації”. Доцільно також було б поширити на вимоги про повернення майна - речей в натурі або грошей, переданих однією стороною іншій за договором, який визнаний неукладеним, норми, які регулюють зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (гл.83, статті 1212 - 1215 ЦК). Запропоновано внести доповнення до п.1 ст.272 ГК, зазначивши серед контрактантів сільгосппродукції і фізичних осіб - підприємців, які набувають право приватної власності на закуплену ними продукцію.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шандровська Л.М. Підстави виникнення права приватної власності громадян (загальна характеристика) //Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. -Випуск ХІ.-Івано-Франківськ: 2003. -С. 76-86.

2. Шандровська Л.М. Про підстави виникнення права приватної власності громадян //Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами науково-теорет. конф., м. Київ, 30 травня 2003р.) /Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - С. 344-348.

3. Шандровська Л.М. Умови дійсності договорів за новим Цивільним кодексом //Часопис Київського університету держави і права ім. Корецького. -2003. -№ 12. - С.374-380.

4. Шандровська Л.М. До питання про момент виникнення права приватної власності у громадянина - набувача майна за договором. // Юридична Україна. - 2004. - № 3. -С. 33-39.

5. Шандровська Л.М. Особливості виникнення права приватної власності за окремими видами договорів про реалізацію майна //Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей.-Випуск ХШ. -Івано-Франківськ: 2004. -С. 128-139.

АНОТАЦІЯ

приватна власність цивільний законодавство

Николайчук Л.М. Цивільно-правові договори як підстави виникнення права приватної власності громадян. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. -Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2004.

Дисертація присвячена комплексному теоретичному аналізу правового регулювання договірних відносин, пов'язаних з набуттям громадянами права приватної власності. Вперше на науковому рівні провадиться дослідження місця та ролі цивільно-правового договору серед підстав виникнення права приватної власності громадян. Зокрема, з'ясована система цивільно-правових договорів, за якими громадяни набувають право приватної власності, а також вияснено особливості застосування загальних вимог щодо дійсності правочинів до договорів, пов'язаних з переходом права власності. Визначається момент виникнення права приватної власності у громадянина - набувача майно за договором. Розглядаються питання, пов'язані з поверненням майна при визнанні договору недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору. Розкриваються особливості виникнення права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів.

Ключові слова: право власності, договір, умови дійсності договорів, купівля-продаж, поставка, контрактація, міна, дарування, рента, довічне утримання, спадковий договір, підряд, будівельний підряд, позика, кредитний договір, комісія, консигнація.

АННОТАЦИЯ

Николайчук Л.М. Гражданско-правовые договоры как основания возникновения права частной собственности граждан.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право.- Прикарпатский университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2004.

Диссертация посвящена комплексному теоретическому анализу правового регулирования договорных обязательств, связаннных с приобретением гражданами права частной собственности.

Актуальность темы диссертационного исследования обусловлена отсутствием в цивилистической литературе работ, в которых на монографическом уровне рассматривались бы вопросы о месте и роли гражданско-правового договора в возникновении права частной собственности граждан в свете нового Гражданского и Хозяйственного кодексов Украины.

В диссертации отмечено, что в новом ГК Украины 2003 г., по сравнению с ГК 1963 г., значительно расширены правовые основания приобретения гражданами права частной собственности на имущество, причем это расширение происходит за счет тех оснований, по которым имущество переходило либо исключительно в собственность государства, либо в собственность кооперативной организации (колхоза).

В работе проведена классификация договоров, на основании которых в гражданина возникает право частной собственности. Главным в этой классификации признан критерий направленности договора на достижение определенных правовых результатов (юридическая цель договора). По этому критерию выделены прежде всего договоры, непосредственно направленные на возмездный либо безвоздмездный переход (передачу) права собственности от одного лица к другому: договоры купли-продажи, поставки, контрактации, мены (бартера), дарения, пожизненного содержания, ренты, наследственный договор и т.п. Определенное внимание в диссертации уделено также договорам, по которым возможен переход к физическому лицу право собственности на имущество, созданное либо переданное заказчику в результате выполнения работ либо предоставления услуг (договоры подряда, строительного подряда, займа, кредитный договор, комиссия, консигнация и т.п.). Последние в литературе еще не подвергались специальному исследованию как основания возникновения у граждан права частной собственности на имущество. Автором, кроме того уточнены определения отдельных видов гражданско-правовых договоров о реализации имущества, выполнении работ и предоставлении услуг, а также выявлены особенности перехода права собственности по этим договорам.

Подробно проанализированы условия действительности договоров, участниками которых являются граждане - приобретатели имущества. При этом предложен ряд рекомендаций о дополнении некоторых статей нового ГК Украины, в частности ст.14 ГК положением о том, что моральные основы общества лицо должно соблюдать не только при осуществлении своих гражданских прав, но и при исполнении гражданских обязанностей; об устранении дублирования положений об опеке и попечительстве над детьми, содержащихся в Гражданском (гл.6 Книги 1) и Семейном (гл.19 раздела 4) кодексах Украины, и др.

Значительную часть в диссертации занимает характеристика положений о моментах возникновения и прекращения права частной собственности у гражданина -- приобретателя имущества по договору. На основании исследования дискуссионного вопроса о моменте возникновении по договору права частной собственности на недвижимость в работе обосновано мнение о том, что право собственности у приобретателя имущества по договору, подлежащему нотариальному удостоверению и государственной регистрации, не может возникнуть только из самого факта передачи недвижимости, ибо договор считается заключенным лишь с момента государственной регистрации (п.3 ст.640 ГК). Поэтому, пока стороны не завершили процесс заключения договора, они остаются связанными между собой теми правами и обязанностями, которые возникли из юридических фактов, необходимых для заключения договора (оферта, акцепт, передача имущества, нотариальное удостоверение, государственная регистрация).

Рассматриваются также вопросы, связанные с возвратом имущества в случаях недействительности договора либо при признании его незаключенным, а также при расторжении договора.

Ключевые слова: право собственности, договор, условия действительности договоров, купля-продажа, поставка, контрактация, мена, дарение, рента, пожизненное содержание, наследственный договор, подряд, строительный подряд, заем, кредитный договор, комиссия, консигнация.

ANNOTATION

Nicolaychouc L.M. Civil legal agreements as grounds of origin of right of private ownership of citizens. - Manuscript.

Dissertation for scientific academia degree of Candidate of Law, speciality 12.00.03 - civil law and law of civil procedure; family law; private international law. - Prykarpatsky University named after Vasyl Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2004.

Integrated theoretical analysis of the legal regulation of the contractual obligations related to passing of property from one person no another is the primary intent of the research. General description of the legal grounds of origin of private property law is given in the work, and the place of civil agreement within these grounds is defined. The system of civil agreements, after which citizens acquire the proprietary right, is defined, and also the peculiarities of application of general requirements for the force of passing of property agreement are considered. The moment of origin of private property law of the citizen who assumes the possession after the agreement is interpreted.

The questions related to the recovery of property when the agreement is declared invalid or unconcluded as well as during the dissolution of the agreement are researched. Peculiarities of origin of private law of civil agreements are interpreted in the work.

Key words: private law, agreement, terms of force of agreement, purchase-sale, delivery, contraction, barter, gift, rent, permanent alimony, contract, building contract, loan, commission, consignment, credit agreement.

Размещено на Allbest.ru