Актуальність теми. Важливим чинником побудови правової держави та економічно розвинутого суспільства в Україні є створення ефективного механізму системи державного управління, в якій особливе місце в умовах ринкової економіки займає особа керівника державного підприємства, установи, організації.

За умов соціально-економічних перетворень суспільства відбуваються певні зміни в методах управління державними підприємствами, установами, організаціями, які потребують відповідного правового врегулювання. Для підняття ефективності управління певним соціальним формуванням одним із найголовніших напрямів є створення організаційно-правових механізмів контролю, що обумовлюють поведінку і правомірну управлінську діяльність керівника, який очолює і представляє це формування в зовнішньому середовищі. Одним із важливих елементів механізму забезпечення прийняття (неприйняття) та реалізації ним відповідальних управлінських рішень є певна соціальна, юридична, зокрема, адміністративно-правова відповідальність.

Правове регулювання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, вдосконалення правових норм, що регламентують попередження його адміністративних правопорушень, внесення доповнень до чинного законодавства щодо питання вдосконалення відповідальності керівника вимагає ґрунтовних наукових досліджень, покликаних адекватно відобразити проблемну ситуацію, повязану із вищенаведеними трансформаційними змінами.

Слід зазначити, що нині названій проблемі, від вирішення якої залежить подальше вдосконалення інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, в науково-теоретичних працях вітчизняних вчених у зазначеному аспекті майже не приділялось уваги, також практично відсутні правові приписи в нормативно-правових актах, які регулюють повноваження керівника та його відповідальність, не визначені в повному обсязі й інші складові його правового статусу.

В КУпАП закріплена адміністративна відповідальність посадових осіб, але відсутня - керівників державних підприємств, установ, організацій як посадових осіб, що мають спеціальний статус, яка згідно КУпАП ототожнюється із відповідальністю посадових осіб. З цього приводу слід зазначити, що відповідальність керівника не може стояти на одному рівні з відповідальною діяльністю посадових осіб в зв'язку з тим, що керівникові надано право керувати від імені організації, яку він очолює, представляти організаційні інтереси за її межами - в макро-соціальному середовищі, і маючи досить широкі управлінські повноваження, керівник одночасно повинен нести підвищену відповідальність щодо службової або посадової особи.

Потреба в подальшому комплексному, системному дослідженні проблем, що виникають при здійсненні вищезазначеного питання, очевидна, особливо на стику трьох галузей наукових знань - теорії управління, права, економіки, оскільки розбудова національної державності залежить від успіху проведення економічних реформ в Україні. В центрі цих подій стоїть особа керівника, від якого, шляхом прийняття (неприйняття) управлінського рішення, залежить безпосередньо успіх як організації, яку він очолює, так і опосередковано - успіх взагалі всього процесу реформування держави.

Дисертаційне дослідження проведене з урахуванням зміни акцентів, пов'язаних із можливістю зменшення суспільних відносин, що охороняються кримінально-карними засобами, і збільшення обсягу суспільних відносин, які охороняються адміністративно-карними засобами.

В ході проведеного дослідження враховані розробки провідних українських і зарубіжних вчених з питань адміністративної відповідальності, державного управління, державної служби, теорії управління, психології, таких як В. Авер'янов, О. Андрійко, Д. Бахрах, І. Бачило, Ю. Битяк, Ж. Ведель, В. Венедиктов, І. Голосніченко, С. Дубенко, С. Дячук, Д. Калаянов, Р. Калюжний, С. Ківалов, В. Князєв, В. Коваленко, Л. Коваль, М. Коваль, В. Колпаков, А. Комзюк, Р. Корнута, І. Куян, Д. Лук'янець, В. Марчук, П. Мельник, М. Мельник, М. Мескон, О. Недбайло, Н. Нижник, В. Олефір, В. Опришко, В. Пєтков, О. Петришин, В. Попович, Л. Савченко, І. Самощенко, Ю. Старилов, М. Тищенко, М. Фарукшин, В. Цвєтков, В. Шамрай, Ю. Шемшученко, В. Шкарупа, А. Щербак та багатьох інших фахівців.

Використані загальнотеоретичні праці зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема, О.В. Аграновської, А. Альберта, О.Ф. Зотова, В.П. Казимирчука, В.В. Копєйчикова, М.І. Матузова, П.М. Рабіновича, Ю.А. Тихомирова, А.Ф. Плахотного, О.Ф. Скакун, В.В. Томашова, А. Хедоурі та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи, її напрямок відповідає "програмі роботи з керівниками підприємств, установ і організацій”, затвердженої Указом президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035/95, Указу Президента України "Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні" від 22.07.1998 р. №810/95, Стратегії реформування системи державної служби в Україні, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України відповідно з її Пріоритетними напрямами наукових досліджень, як частина науково-дослідної роботи академії.

Мета і завдання дослідження полягають у проведені аналізу сучасного стану управлінської діяльності керівника державного підприємства, установи, організації, пов'язаних з нею теоретичних засад його відповідальності за прийняття ним рішення, дії чи бездіяльності та визначення пропозицій з удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність керівника.

Комплексність зазначеної мети передбачає постановку та вирішення наступних завдань:

- виявлення соціально-необхідної значимості керівника в суспільстві, державі та його відповідальності за прийняті ним рішення, дії чи бездіяльність у сфері управління;

- аналіз еволюційного розвитку відповідальності керівника відповідно тенденції розвитку економіки та виробництва;

- визначення алгоритму оптимізованої структури відповідальності керівника взагалі та розроблення на його засадах відповідальної-акцентованої моделі сучасного керівника;

- теоретичне обґрунтування необхідності вдосконалення інституту правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації, який визначений у Господарському кодексі України (п.7ст.73), для задоволення потреб реалізації щодо адміністративної відповідальності керівника;

- визначення понять "службова особа”, "посадова особа”, а також "керівник” як суб'єкт в адміністративній відповідальності;

- внесення пропозицій щодо комплексного вдосконалення норм чинного законодавства з питань адміністративної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій з метою приближення національного законодавства до міжнародних стандартів.

Об'єктом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у процесі управлінської діяльності керівника державного підприємства, установи, організації, пов'язаних із прийняттям (неприйняттям) та реалізацією управлінських рішень у макро-, мікро-, мезосоціальних і особистісному середовищах, а також відповідальності за їх неправомірність.

Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм, що визначають процедуру, пов'язану з прийняттям рішень, дій чи бездіяльністю із застосуванням мір адміністративної відповідальності відносно керівника, який у процесі управління державним підприємством, установою, організацією вчиняє протиправні дії.

Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтувалась на принципах єдності теорії і практики, дотримання об'єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ, у вирішенні завдань якого використовувалися загальнотеоретичні й спеціально-наукові методи пізнання. На основі діалектичного методу була відмічена наявність складної діалектичної системи взаємовідношень керівника із суспільством та організацією, якою він керує [п.1.1.], а також визначена діалектика загального та одиничного, соціального й особистісного моментів зазначеної відповідальності [п.1.3]. Метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їх дії з урегулювання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації [п.3.3.]. За допомогою історичного методу досліджувався підхід до розгляду відповідальності керівника на окремих етапах розвитку суспільства [п.1.2.]. структурно-функціональний метод використовувався при аналізі окремих компонентів структури відповідальності керівника [п.1.3.], а також для з'ясування елементного складу моделі правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації [п.2.2.]. застосування порівняльно-правового методу дало змогу використати досвід зарубіжних країн при визначенні понять "посадова особа”, "керівник” [п.2.2.]. логіко-семантичний метод дозволив визначити окремі ключові категорії та поняття [п. п.1.1., 2.2., 3.1., 3.2.]. При розробці відповідально-акцентованої моделі сучасного керівника використовувався метод моделювання [п.2.1.]. метод графічного зображення був застосований при визначенні динаміки розвитку відповідальності керівника в історії суспільства і дозволив визначити циклічність зазначеної проблеми відповідно до великих та малих періодів розвитку економічних та виробничих відносин у суспільстві [п.1.2.], а також - ряд інших загальнонаукових і спеціальних методів.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим спеціальним комплексним дослідженням сучасного інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації як суб'єкта управлінських відносин у певному середовищі, яка містить аналіз та перспективи його вдосконалення.

На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, висновків, пропозицій, основні з яких:

уперше:

- визначена соціально-необхідна значимість керівника та його відповідальності в управлінні державно-господарськими процесами в ході прийняття (неприйняття) та реалізації ним управлінських рішень на окремих і сучасному етапах розвитку суспільства;

- обґрунтована закономірність, яка відображає невиразну роль відповідальності керівника під час економічного підйому в країні, пов'язану із зменшенням кількості порушень у цьому процесі і, навпаки, знижки темпу розвитку економічного стану зумовлюють значимість (віддзеркалення) його відповідальності, тобто відбувається процес посилення останньої;

- розроблений і логічно складений алгоритм оптимізованої структури відповідальності керівника, який передбачає динаміку її розвитку під час здійснення управлінської діяльності та сприяє процесу реалізації персональної відповідальності керівника;

- запропонована модель правового статусу керівника та уточнені основні компоненти зазначеного статусу, які мають узгоджуватися з його відповідально-акцентованою моделлю, що притаманна сучасному етапу державотворення в Україні, та які віддзеркалюють особливості адміністративної відповідальності керівника;

- вноситься пропозиція визначити керівника як окремого суб'єкта адміністративної відповідальності, започаткувавши цю назву в КУпАП;

- подальшого розвитку набув підхід до розгляду питання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації як посадової особи, що має спеціальний статус, де проблема відповідальності поєднується з аналізом його індивідуальних та загальних якостей, професійною компетентністю, стилем управління та його індивідуальними ціннісними орієнтаціями, культурою управлінської діяльності, що повною мірою відповідає вимогам моделі сучасного керівника.

- удосконалено створення спеціального термінологічного апарату з питань, що торкаються адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації взагалі та адміністративної, зокрема, а також вживання таких понять, як:,, керівник державного підприємства, установи, організації”; "адміністративний проступок керівника державного підприємства, установи, організації”; "адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації" тощо.

- внесена пропозиція про можливість створення загального Положення про правовий статус керівника державного підприємства, установи, організації для використання в практичній діяльності.

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю оновити чинне законодавство та прискорити його розвиток відносно питань, які торкаються відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій. Результати проведеного дослідження дозволили запропонувати внесення змін і доповнень до КУпАП, проекту Адміністративно-процесуального кодексу України, Господарського кодексу України, Митного кодексу України, Закону України "Про боротьбу з корупцією”, Закону України "Про охорону праці”, Закону України "Про оплату праці”. Запропоновані пропозиції щодо внесення змін і доповнень у нормативно-правові акти, направлені у Комітет із правових питань Верховної Ради України, де вони опрацьовуються.

Положення дисертації можуть бути використані в подальших наукових розробках із питань діяльності керівників державних підприємств, установ, організацій, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів курсів: "Адміністративне право”, "Адміністративна відповідальність”, "Трудове право”, а також у спецкурсі "Правове забезпечення управлінських рішень” та окремі положення дисертаційного дослідження знайшли своє впровадження в науково-дослідну діяльність та навчальний процес Національного аграрного університету (акт впровадження № 38 від 17 листопада 2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії науки управління та практики застосування адміністративної відповідальності щодо керівника державного підприємства, установи, організації. Всі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень автора. Ідеї співавтора Лукашевича В.Г. в дисертації не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були обговорені та схвалені на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Основні положення дослідження оприлюднювалися на науково-практичних конференціях: міжнародна наукова конференція "Влада та культура”, (м. Запоріжжя, 1999 р.), наукова конференція "Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2000 р.), міжвузівська науково-теоретична конференція професорсько-викладацького складу та студентів, присвячена Всесвітньому Дню прав людини "Права людини в Україні: проблеми і перспективи" (м. Київ, 2003 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові для спеціальності "Правознавство”.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, найменувань, додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основного тексту 188 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, формулюється мета і завдання дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ перший "Становлення інституту відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації в Україні" складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі "Соціально-необхідна значимість відповідальності керівника в управлінні справами суспільства, держави" досліджується соціальний вимір ролі керівника державного підприємства, установи, організації, обумовлений їх демократичними принципами функціонування, правовим забезпеченням та моральними засадами, і розглянутий нами в деяких градаціях цього виміру на рівнях мікро-, макро-, мезосоціальних та міжособистісного середовищ. Зазначається, що соціальна значимість керівника змінюється і трансформується під впливом тих процесів, які впливають на розвиток і перетворення інших суспільних структур. При цьому масштаб соціального виміру зазначеної значимості не тільки диференційований відповідно до соціальної структури, але й рухливий, як рухливе певне вищезазначене соціальне середовище, в якому саме і реалізується діяльність організації та її працівників. Підкреслюється головна вимога до сучасного керівника - вміння здолати виникаючі труднощі в господарській практиці, протиріччя між державними і колективними інтересами та здібність їх узгоджувати, при цьому дотримуватися пріоритету загальнолюдських інтересів при вирішенні господарських питань, де основною формою прояву такої його керівної діяльності виступає управлінське рішення: його підготовка, прийняття та реалізація, за яке керівник має нести відповідальність.

Звертається увага на розгляд відповідальності керівника у філософському аспекті, що являє з себе наявність діалектичного взаємозв'язку наступних категорій: свобода - необхідність - соціальна активність - управлінська діяльність - спосіб життя, як один із проявів зв'язку та взаємної залежності керівника і суспільства, де керівник являє собою складну діалектичну систему взаємовідношень загального (суспільства), особливого (організація) і одиничного (керівник), а також при цьому ґрунтовною категорією слід вважати керівну управлінську діяльність зазначеного суб'єкта відповідальності.

Відмічається, що відповідальність керівника регламентує межі діалектичної взаємодії відповідних категорій, що саме і встановлює деякі основні аспекти всієї керівної управлінської діяльності в комплексі та проявляється як внутрішнє відношення керівника до соціально-правових норм, вимог, цінностей, їх усвідомлення і прояву в формі самоконтролю своїх вчинків, а також у виразі особистих здібностей згідно із суспільними та організаційними вимогами.

З огляду на результати проведеного дисертаційного дослідження слід зазначити, що взаємозв'язок управлінських дій і відповідальності керівника дійсно існує та має враховуватися як при стратегічному плануванні організаційної діяльності, так і при розробці, реалізації останньої в масштабах держави.

У другому підрозділі "Еволюція розвинення відповідальності керівника на окремих етапах розвитку суспільства" графічно визначена якісна характеристика розвитку відповідальності керівника в історії соціальної спільноти, де в результаті проведеного дослідження з'ясована тенденція залежності динаміки розвитку відповідальності керівника відповідно до розвитку економіки та стану виробництва. На основі теорії "довгих хвиль" в економіці, яку запропонував М. Кондратьєв, виведені великі та малі цикли розвитку відповідальності керівника.

Дослідження циклічності процесу розвитку зазначеної проблеми висвітили її прояв згідно з економічними циклами та виробничими відносинами в суспільстві, де діє "психологічний закон відповідальності”, який виступає причиною періодичності вищезазначеного процесу розвитку. Цикл розвитку відповідальності керівника формують як механізм прийняття та реалізації управлінських рішень; стан сукупності мікро-, макро-, мезосоціальних та міжособистісного середовищ; ефективність управління; економічний цикл рівня комунікаційних технологій; час реалізації впровадження принципово нових підходів до проблеми відповідальності керівника.

В зв'язку із виведеною на графіку періодичністю та тривалістю процесу розвитку відповідальності керівника відповідно до економічних та виробничих циклів зроблено висновок, що під час економічного підйому в країні настає невиразна роль управлінської діяльності в плані керівництва виробничими процесами, а звідси и не "яскраво" виражена відповідальність керівника в цьому процесі, і навпаки, знижки темпу розвитку економічного стану зумовлюють значимість (віддзеркалення) управлінської діяльності та посилення відповідальності керівника за прийнятті рішення, дії чи бездіяльність у цьому процесі.

Заслуговує на увагу і розроблений на історіографічних засадах та з урахуванням результатів екстраполяції кривої процесу розвитку відповідальності керівника прогноз про стан ресурсу керівних управлінських кадрів до 2050 року, де передбачено згідно з потребами ефективної управлінської діяльності підприємством, установою, організацією більш високий рівень освіти, відповідні акцептовані якості та професійна компетенція керівника, а також посилення його персональної соціальної, правової, зокрема, адміністративно - правової відповідальності.

адміністративна відповідальність керівник управлінський

У третьому підрозділі "Структура відповідальності керівника та шляхи її оптимізації" розглянута відповідальність керівника як складний багатокомпонентний процес у межах організаційного управління, а також розроблено алгоритм оптимізованої структури відповідальності керівника, до якого внесено зовсім новий рівень управлінського рішення, - мотиваційне поле керівної управлінської діяльності з його такими важливими компонентами, як стиль та індивідуальні цінності керівника, корпоративні цінності, етичні нормативи, його потреби та матеріальна зацікавленість.

Аксіологічний рівень доповнений до відомих компонентів ще визначеними нами підрівнями мікро-, макро-, мезосоціальних середовищ та показано їх зв'язок із таким важливим компонентом, як заходи впливу на суб'єкт.

Набув нового змісту і практичний рівень управлінського рішення, де відповідальна дія, завдяки якій саме і відбувається реалізація відповідальності керівника, має базуватися на виведених принципах керівної управлінської діяльності: здібності до дотримання прав і свобод людини та громадянина, утилітаризмі, справедливості.

Зроблено висновок, що впровадження даних досліджень у практику управлінської діяльності допоможе керівнику приймати та реалізувати ефективні рішення, запобігати негативним наслідкам кризових ситуацій. Водночас систему структурних компонентів відповідальності керівника можна більш повно зрозуміти лише тоді, коли буде засвоєна діалектика загального та одиничного, соціального та особистісного моментів зазначеної відповідальності.

Розділ другий "Поняття, сутність та правовий статус керівника державного підприємства, установи, організації в Україні" складається з двох підрозділів.

Перший підрозділ "Відповідально-акцентована модель керівника на сучасному етапі державотворення в Україні" присвячений подальшому розвитку найважливіших аспектів посилення провідної ролі керівника в управлінні організацією, а звідси і зміни підходів до соціально-правової та, зокрема, його адміністративної відповідальності, які поєднані в розроблену семифакторну відповідально-акцентовану модель сучасного керівника.

При розгляді фактора матеріальної зацікавленості керівника розкрито його динамічну систему основних складових та тенденцію трансформації відповідно до управлінської мотивації керівника, що знаходить своє місце в розробленій та схематично зображеній трьохвісьовій таблиці зазначеного фактора.

Особливу увагу приділено професійним і діловим якостям керівника державного підприємства, установи, організації, які мають бути притаманні на сучасному етапі і визначатися на підставі системи оцінки управлінського персоналу, елементами яких виступають загальні здібності до управлінської діяльності, спеціальні здібності та ділові якості керівника, у відповідних "центрах оцінки".

Наприкінці зроблено висновок про бажану притаманність вищезазначених факторів керівника, які повинні сприяти формуванню в першу чергу самовідповідальності, та слугувати факторами підвищення соціальної, правової, зокрема, адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації в процесі його управлінської діяльності.

У другому підрозділі "Правове положення керівника державного підприємства, установи, організації" обгрунтовується тим, що в діяльності державних підприємств, установ, організацій поряд з інститутом "службових осіб”, "посадових осіб” існує інститут "керівника”, правові статуси яких мають багато схожого, але при цьому зазначені статуси відрізняються між собою і не є ідентичними, про що зазначено в Конституції України (статті 40, 42, 55, 56, 85, 86, 106), КупАП (статті 14, 166-1, 166-2, 166-4, 167-172), проекті Адміністративно - процесуального кодексу України від 19 червня 2002 р., Бюджетному кодексі (п.36 ст.2, п.1 ст.22, п.3 ст.23, п.2 ст.26), Митному кодексі України від 01.01.04 р. (статті 69, 362, 407 - 416, 427 - 430), Закону України "Про боротьбу з корупцією”, від 5 жовтня 1995 р. (ст.10), Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. (статті 4, 5, 11, 25) та інших законах та підзаконних актах, які торкаються регулювання цих відносин. Одна з головних юридичних ознак, що відрізняє керівників від службових та посадових осіб державних підприємств, установ, організацій - це наявність державно-владних повноважень, реалізацією яких є видання розпоряджень та наказів, що являє собою правові акти управління, та право представляти організацію, якою він керує, в зовнішньому середовищі або в інших організаціях.

Ураховуючи законодавство більшості європейських країн та США, запропоновано будь-яку посадову особу публічної влади або державного службовця, наділеного організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, які були вибрані, призначені чи обрані, та виконують функцію від імені держави чи на службі в державі назвати "публічна посадова особа”, до якої саме належать керівники державних підприємств, установ, організацій, що сприяє приближенню до міжнародних стандартів. На засадах окреслених дефініцій формулюється загальне поняття керівника державного підприємства, установи, організації для будь-якої сфери правової відповідальності, що має діяти не лише в межах одного нормативно-правового акту.

Наступним етапом дисертаційної роботи стала розробка моделі правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації, яка включає: сукупність його прав і обов'язків; державно-владних повноважень; обмежень; правове та економічне забезпечення; управлінсько-правову культуру, яка, крім особистих якостей керівника, його поваги до законності, особи, її прав, свобод, ділової репутації і гідності, включає професійну компетентність, а також - його відповідальність, яка є одним із головних елементів вищезазначеного правового статусу.

Обґрунтовано і доведено доцільність удосконалення законодавчо закріпленого правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації та вичленення більш предметної сфери відповідальності його за прийняті рішення, дії чи бездіяльність, які вчиняються ним у процесі управлінської діяльності.

Третій розділ "Шляхи вдосконалення адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації" складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі "Місце і роль соціального механізму застосування юридичної відповідальності в діяльності керівника" відмічені конституційні засади юридичної відповідальності, надані відповідно до суб'єктивного і об'єктивного моментів останньої дві основні точки зору в юридичній науці.

З метою з'ясування засад юридичної відповідальності підкреслено, що вона виступає одним із різновидів соціальної, яка визначена як міра вільного прояву керівником свого обов'язку та права вибрати за конкретних умов оптимальний варіант формування відносин відповідно до своєї управлінської діяльності на підставі врахування актуальних інтересів суспільства та організації, якою він керує. При цьому обґрунтовуються відповідність юридичної відповідальності соціальній, надання першій специфічної властивості та персонального характеру, де соціальна і юридична відповідальність керівника розглядаються в єдності двох аспектів: ретроспективного і перспективного.

Для повнішого розкриття соціального механізму юридичної відповідальності керівника концентрується увага на розробленій та схематично зображеній моделі відповідальної управлінської діяльності керівника, основою якої слід вважати: прийняття та реалізацію управлінського рішення, що спрямоване до одної організаційної мети і утворює керівну управлінську діяльність, яка має істотні особливості, що виділяють її із соціальної поведінки керівника; персоніфікація в зв'язку з керівною посадою та напрям на досягнення організаційних цілей, де остання особливість управлінської діяльності керівника включає ряд проблем, пов'язаних із відповідальністю: співвідношення відповідальності керівника і колективу; визначення меж соціальної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації.

Звертається увага на важливу ознаку юридичної відповідальності керівника - персональний характер, що виступає однією із важливіших особливостей інституту відповідальності керівника, в якому керівна особа орієнтується на високоякісне виконання службових обов'язків на основі усвідомлення необхідності, корисності та значення цього.

Наприкінці підрозділу робиться висновок, що саме розгляд соціального механізму юридичної відповідальності керівника є важливим із позиції мотивації позитивної керівної управлінської діяльності, а також нейтралізації її негативної сторони, і дає підстави визначити її як складову системи соціальної відповідальності, яку можна розглядати як правовідносини між державою і керівником, що виникають на підставі їх взаємних обов'язків при вчиненні правопорушення.

У другому підрозділі "Адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації як вид юридичної відповідальності” зазначено, що, незважаючи на низку досліджень стосовно поняття "адміністративної відповідальності”, ні чинне законодавство, ні юридична наука не дають чіткого визначення зазначеного поняття.

Висвітлена надзвичайно важлива роль адміністративної відповідальності керівника у системі юридичної відповідальності та її управлінська сутність, яка, зрозуміло, пов'язана з плануванням, організацією, мотивацією і контролем. Адміністративна відповідальність керівника встановлюється КУпАП, Митним кодексом України від 01.01.04 р., Законом України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.95 р., Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90 р. та іншими нормативно-правовими актами щодо зазначеного питання, а Бюджетним кодексом України додатково встановлюється ще й персональна відповідальність керівника (п.2, ст.123). При цьому увага до застосування адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації останнім часом зменшилась, оскільки одне й те ж саме неправомірне діяння може кваліфікуватися як адміністративний, так і дисциплінарний проступок, де відбувається поступова заміна заходів адміністративного примусу на заходи дисциплінарного, що призводить, у свою чергу, до значного зниження ступеня ефективності юридичної відповідальності в управлінській сфері.

У дослідженні сформульовано відповідне поняття адміністративного проступку керівника державного підприємства, установи, організації як протиправне винне діяння, що посягає на права і свободи, власність громадян та юридичних осіб, а також неналежне виконання або невиконання встановлених управлінських правил як безпосередньо, так і вчинені протиправні дії їх підлеглих, забезпечення виконання яких входить до службових обов'язків як посадових осіб, які обіймають керівні посади на державних підприємствах, установах, організаціях, так і на інших державних службовців, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення державно-владних повноважень у сфері державного управління і за які законом передбачено адміністративну відповідальність.

Подальше дослідження проблеми обумовлено включенням до загальновідомих принципів адміністративної відповідальності керівника ще й наступних: дотримання прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина; індивідуалізація; ситуаційність.

З метою розкриття зазначеної проблеми в цьому підрозділі концентрується увага на відповідальності керівника за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також обґрунтовується необхідність внесення в редакцію Закону України "Про боротьбу з корупцією" поняття особи керівника державного підприємства, установи, організації як суб'єкта зазначених правопорушень та поняття корупційного правопорушення.

У третьому підрозділі "Проблеми адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації та шляхи їх вирішення" концентрується увага на необхідності чіткого визначення адміністративної відповідальності зазначених керівних осіб, яка досі зовсім не визначена на законодавчому рівні, не підміняючи її адміністративною відповідальністю юридичних осіб. Існування адміністративної відповідальності юридичних осіб, на думку дисертанта, не має під собою досить чіткого теоретичного визначення і є дискусійним у плані обґрунтування складу адміністративного правопорушення (проступку). При цьому наголошується на визначенні Господарським кодексом України адміністративно-господарської відповідальності суб'єктів господарювання (ст.238), яка, на думку дисертанта, має багато спільного із економічною відповідальністю юридичних осіб.

Підрозділ завершується рядом пропозицій щодо включення до адміністративного законодавства певних редакційних викладень зазначеної проблеми; висвітлюються шляхи вдосконалення адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, наголошується на тому, що при вирішенні питань зазначеної проблеми потрібен комплексний підхід, де адміністративна відповідальність поєднується з аналізом індивідуальних та загальних якостей керівника, його стилем управління та індивідуальними ціннісними орієнтаціями, які конче потрібні сучасній незалежній країні. Такий підхід до особи керівника дозволяє враховувати, крім дотримання ним демократичних цінностей, проголошених у Конституції України, його професійну і морально-психологічну відповідальність керівній управлінській посаді.

Висновки