Міжнародно-правові механізми протидії нелегальній міграції

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Міжнародно-правові механізми протидії

нелегальній міграції

Сєрова Ірина Ігорівна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі міжнародного права та порівняльного правознавства та відділі історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Науковий керівник - член-кореспондент АПрН України

доктор філософських наук, професор

РИМАРЕНКО Юрій Іванович,

Інститут держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України

головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПрН України

доктор юридичних наук, доцент,

БУРОМЕНСЬКИЙ Михайло Всеволодович,

Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого

(м. Харків), професор кафедри міжнародного права

та державного права зарубіжних країн

кандидат юридичних наук, доцент,

НЕЛІП Михайло Іванович,

Дипломатична академія України при

МЗС України (м. Київ),

доцент кафедри зовнішньої політики та

міжнародного права

Провідна установа - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченко,кафедра міжнародного права

Захист відбудеться 23 січня 2004 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано 11грудня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради УСЕНКО І.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Міжнародна міграція набула глобального характеру та особливої актуальності з кінця 80-х - початку 90- х років ХХ ст., коли всі континенти опинилися під впливом даного явища. На сьогодні кардинальне розв'язання проблем міжнародної міграції знаходиться в епіцентрі міжнародних відносин. Однією з існуючих конфліктогенних проблем міжнародної міграції є такий її різновид, як нелегальна міграція. За даними ООН, з 1975 р. чисельність мігрантів у світі збільшилась удвічі та досягла 175 млн. чоловік. Кількість нелегальних мігрантів у світі за останні 10 років зросла до 30 млн. чоловік (і це дуже приблизні дані, бо нелегальна міграція є надзвичайно латентним явищем).

Для ефективної протидії нелегальній міграції слід вдосконалювати універсальні міжнародні норми, механізми та процедури. Невід'ємно від них мають розвиватися регіональні механізми протидії, які також відіграють важливу роль у сфері міжнародного співробітництва. Окрім того, в кожній державі з урахуванням її економічного становища, політичних, правових та соціальних умов розвитку, слід створити власні механізми протидії нелегальній міграції.

Нелегальна міграція є суттєвою проблемою і для України. Вона виступає провокативно-конфліктогенним фактором у соціальній, політичній та інших сферах. Аналіз основних проблем міжнародно-правової протидії нелегальній міграції сприятиме формуванню та реалізації на практиці цілісної концепції українського міграційного законодавства та політики.

У зв'язку з тим, що нелегальна міграція потребує комплексного підходу, в даному дослідженні протидія нелегальній міграції представлена у трьох ракурсах: захисту прав людини-нелегального мігранта; боротьби з транснаціональною організованою злочинністю, яка поширює свою діяльність на нелегальне переправлення мігрантів; протидії незаконному перетинанню кордонів.

Міжнародна міграція почала відігравати значну роль у кінці ХІХ - початку ХХ ст. Саме в цей період старі наукові підходи почали трансформуватися і започатковуватися нові. Про існування нелегальної міграції заявляли такі відомі дослідники міжнародного права того періоду, як І. Блюнчлі, Ф. Ліст, Є.П. Казанський, М.М. Коркунов, Ф.Ф. Мартенс, Л.Ф.Л. Оппенгейм, В.І. Пєроговський, О.О. Ейхельман. Наприкінці 50-х років ХХ ст. почалось поступове відродження досліджень у галузі міграції. Особливу увагу у радянський період привертають роботи В.І. Переведенцева, І.М. Занданова, Л.Л. Рибаковського, Ж.А. Зайончковської, І.С. Матліна, А.В. Топіліна та ін.

Протягом останнього десятиріччя почали з'являтися доктринальні розробки, які спеціально присвячені проблемі нелегальної міграції. Наприклад, у США проблему нелегальної міграції досліджують відомі фахівці міжнародного міграційного права Т. Александр, Д. Мартін, Р. Босвелл. Наукові школи створено у Канаді, Австралії та Великобританії: Р. Епплярд, Р. Плендер, Гай С. Гудвін-Гілл. З країн СНД та Балтії найбільш систематизовані та комплексні дослідження нелегальної міграції у демографічних, соціологічних та юридичних напрямах проводять В.С. Айрапетов, Л.А. Арутюнян, А.Г. Вишневський, Г.С. Вітковська, Л.М. Дробижева, Ж.А. Зайончковская, А.Г. Здравомислов, Ю.М. Колосов, В.В. Лунеєв, Е.А. Паїн, Л. Саккеус, В.О. Тішков, Б.Л. Цілевич тощо.

Слід звернути увагу на те, що в Україні, починаючи з 1990 р., опублікована значна кількість робіт, присвячених міграційній проблематиці. Відзначимо таких вчених, як: О.Г. Бабенко, В.І. Банних, А.С. Довгерт, В.І. Євінтов, О.А. Малиновська, В.О. Новік, В.І. Олефір, О.М. Овсюк, О.І. Піскун, Н.В. Плахотнюк, І.М. Прибиткова, Ю.І. Римаренко, М.О. Шульга, Р.Ш. Чілачава, С.Б. Чехович та ін. На аспекти прав людини та мігранта, проблему імплементації міжнародного права, які також є актуальними при вивчені проблеми нелегальної міграції, звертають увагу такі дослідники, як В.Н. Денисов, В.Г. Буткевич, Ю.М. Тодика, Ю.С. Шемшученко та ін.

Мета і задачі дисертаційного дослідження. Мета даного дисертаційного дослідження полягає в аналізі сучасних міжнародно-правових відносин та їх суб'єктів, міжнародно-правових механізмів й процедур, які діють у сфері співробітництва з протидії нелегальній міграції, а також в оцінці можливостей використання міжнародного досвіду для удосконалення внутрішнього законодавства та національної стратегії України.

Відповідно до цього, визначена мета зумовила зосередження уваги на постановці та розв'язанні наступних задач:

розкрити поняття нелегальної міграції та міжнародно-правових механізмів протидії даному явищу, історичний розвиток нелегальної міграції та норм міжнародного права щодо неї;

проаналізувати зміст універсальних та регіональних норм міжнародного права, які стосуються проблеми протидії нелегальній міграції;

визначити взаємозв'язок нелегальної міграції з іншими міжнародними проблемами, такими як торгівля людьми, вимушена міграція, організована злочинність;

вивчити взаємодію елементів міжнародної інституційної системи і її роль у сфері протидії зазначеному явищу;

проаналізувати державні заходи стосовно запобігання та протидії нелегальній міграції;

оцінити міграційну ситуацію та характер міжнародних зобов'язань України стосовно протидії зазначеному явищу;

розкрити рівень та недоліки реалізації норм міжнародного права у законодавстві та інституційній системі України у сфері протидії нелегальній міграції; протидія нелегальна міграція міжнародна

запропонувати відповідні рекомендації щодо вдосконалення національного законодавства України стосовно протидії нелегальній міграції.

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс міжнародних правовідносин, пов'язаних із створенням, розвитком та функціонуванням міжнародних механізмів у сфері протидії нелегальній міграції, а також взаємодія цих механізмів з внутрішніми правопорядками держав.

Предметом дисертаційного дослідження є конкретні міжнародно-правові механізми, що діють у сфері протидії нелегальній міграції.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять застосування в сучасній науці міжнародного права. У процесі дослідження прав людини-мігранта, автор роботи виходить з поєднання природно-правового та позитивно-правового підходів. Для розгляду досліджених проблем та визначення основних напрямів розвитку інституту міжнародно-правової протидії нелегальній міграції використовувався діалектичний системний підхід. Крім того, у процесі дослідження використовувалися загальновизнані у правовій науці конкретно-наукові методи: історичний, соціологічний, логіко-юридичний, порівняльний, порівняльно-ретроспективного аналізу, системного аналізу. Використання історичного, порівняльного та формально-юридичного методів надало можливість провести аналіз змісту міжнародно-правових норм з протидії нелегальній міграції, виявити зв'язок даного явища з тероризмом, торгівлею людьми, транснаціональною злочинністю. При розгляді проблем та напрямів розвитку інституту протидії нелегальній міграції були використані діалектичний системний підхід та загальна теорія наукового пізнання суспільно-правових явищ. Для аналізу організаційно-правових механізмів держав щодо протидії нелегальній міграції та ступеня імплементації норм міжнародного права у національні законодавства (у тому числі й України) використовувався логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи. Використання соціологічного методу дало змогу проаналізувати деякі причини виникнення нелегальної міграції та її тенденції розвитку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальшому науковому опрацюванні загальнотеоретичних питань, пов'язаних із становленням норм міжнародного права стосовно нелегальної міграції, конвенційним закріпленням міжнародних засобів протидії даному явищу, ролі та розвитку інституційної системи та національних законодавств у цій сфері. Матеріали дослідження дозволяють більш детально і об'єктивно оцінити ситуацію, яка склалася у сфері протидії нелегальній міграції в світі та в Україні, визначити ефективність правових заходів і діяльність світової спільноти в рамках основних форм та напрямків міжнародного співробітництва у зазначеній сфері. Положення й висновки, які викладені в дисертації, можуть бути корисними для відповідних державних установ і відомств, громадських організацій, що займаються питаннями протидії нелегальній міграції, для удосконалення законодавства та активізації участі України в міжнародно-правовому співробітництві, для навчального процесу.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Застосування норм міжнародного права в комплексних галузях законодавства України” (№ державної реєстрації 0100 U 000800).

Наукова новизна одержаних результатів. Дана робота є комплексним дослідженням міжнародно-правових механізмів протидії нелегальній міграції. Наукова новизна проявляється насамперед в наступних основних результатах даного дисертаційного дослідження:

Визначено, що явище нелегальної міграції (у його сучасному розумінні) не існувало до кінця ХІХ - початку ХХ ст. Необмежена міграція закінчилась з початком Першої світової війни. Період 20-х - 30-х рр. ХХ ст. мав чітку тенденцію запобігання нелегальній міграції, коли вперше світове співтовариство усвідомило хитку межу та взаємозв'язок між такими категоріями осіб як “біженці” та “нелегальні мігранти”.

У науковий обіг введено авторське визначення “нелегальної міграції” (стор. 6 автореферату).

Встановлено, що новітнє міжнародно-правове співробітництво держав у сфері нелегальної міграції має складатися з трьох напрямів: захисту прав людини-нелегального мігранта; боротьби з транснаціональною організованою злочинністю у сфері нелегальної міграції; протидії незаконному перетину кордонів.

Визначено, що регіональні норми Ради Європи та Європейського Союзу у сфері протидії нелегальній міграції спрямовані як на створення загальноприйнятих заходів щодо посилення контролю за міграційними потоками й боротьбу з організованою злочинністю, так й на заходи інтеграції переселенців. Однак залишається необхідність розробки пан-європейської Програми протидії нелегальній міграції та створення пан-європейських Конвенцій щодо боротьби з нелегальною міграцією та торгівлею людьми, правового врегулювання проблем неповнолітніх нелегальних мігрантів та жінок.

Найбільш ефективним у міграційному законодавстві держав є так званий „комбінований підхід” (поєднання сприяння та контролю), який пропонує стримуючу політику “відчинених передніх дверей” особам, у в'їзді яких країна зацікавлена, та політику “зачинених задніх дверей” для тих, хто застосовує нелегальні шляхи в'їзду. Баланс складових у цьому комбінованому підході часто змінюється, з тим щоб відреагувати на політичний тиск всередині країн.

Пропонуються заходи вдосконалення механізму протидії нелегальній міграції в Україні, які передбачають необхідність виваженої стратегії приєднання до основних міжнародних документів у міграційній сфері; поетапну систематизацію міграційного законодавства за окремими сферами та інститутами, кожен етап якої має закінчуватися підготовкою окремих частин проекту Міграційного кодексу України; реформування діючої системи державних органів або створення нового окремого державного органу, пріоритетним завданням якого буде протидія нелегальній міграції; обґрунтований та послідовний вибір форм та методів протидії нелегальній міграції.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертації обговорювалися на спільному засіданні відділу історико-правових досліджень і відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Національно-культурне відродження і державотворчий процес в Україні: надбання та перспективи” (28 березня 2001 р., м. Київ, тези опубліковано); Науково-практичній конференції молодих вчених та аспірантів України “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (19 квітня 2001 р., м. Київ, тези не публікувалися); Міжнародному науково-практичного семінарі “Боротьба з нелегальною міграцією” (12-13 червня 2001 р., тези не публікувалися); Міжнародній конференції „Чи потрібні іммігранти? Розвиток імміграційної політики ЄС чи розвиток політики працевлаштування” (13 травня 2002 р., тези подано до друку); ІХ Регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14 лютого 2003 р., м. Львів, тези опубліковано).

Структура та загальний обсяг дисертації визначається її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінок, в т.ч. список використаних джерел - 15 сторінок (233 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, визначені мета і задачі дослідження, його об'єкт та предмет, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

У першому розділі “Міжнародно-правова протидія нелегальній міграції: теоретичний та історіографічний аспекти” на основі аналізу попередніх концептуальних розробок визначається поняття нелегальної міграції та міжнародно-правового механізму протидії нелегальній міграції, вивчається стан дослідженності проблеми нелегальної міграції в науковій літературі, проводиться аналіз становлення та розвитку норм міжнародного права у сфері протидії нелегальній міграції.

Нелегальна міграція включає ряд характерних рис, які у міжнародних документах визначаються так: 1) наявність посередника, контрабандиста, який організовує перетин кордону, але не надає такого широкого кола послуг, як торгівці людьми (у деяких окремих випадках нелегальне перетинання відбувається самостійно); 2) мігрант може повністю уникнути контактів з владою під час перетинання кордону, надати фальшиві чи справжні документи чи повідомити неправдиві відомості про свої наміри; 3) переміщення людей відбувається цілком добровільно; 4) прибуток отримується з тих коштів, які нелегальний мігрант сплачує контрабандисту, а боргова кабала майже не практикується. Слід наголосити на тому, що споріднений злочин - торгівля людьми ніколи не несе в собі добровільного характеру і має на меті експлуатацію. Це є двома основними критеріями, які відрізняє її від нелегальної міграції. Саме фактори добровільності та подальшої експлуатації, з позицій ООН, є основою розмежування термінів „торгівля людьми” та „нелегальна міграція”.

Дисертант зауважує, що останнім часом термін “нелегальна міграція” почав активно використовуватися у нормативних документах, наукових дослідженнях, засобах масової інформації. Але чіткого визначення та погодження з характерними ознаками цього явища не існує. У зв'язку з цим, в даному досліджені запропонований власний альтернативний варіант поняття “нелегальної міграції”. Отже, нелегальна міграція - це добровільне переміщення легальним або нелегальним способом через державний кордон країни-призначення осіб, що не є її громадянами або не мешкають постійно на її території, самостійно або за допомогою окремих посередників чи організованих злочинних груп, з метою нелегального транзиту, постійного проживання або тимчасового притулку.

В наукових дослідженнях також не існує чіткого поняття міжнародно-правового механізму протидії нелегальній міграції. Основні визначення “механізму правового регулювання” ми знаходимо в доктринальних розробках з теорії держави та права. Однак, сучасна наука міжнародного права зробила суттєвий внесок щодо вивчення механізму правового регулювання та його елементів (головним чином принципів та норм). Базисні дослідження з питань механізму міжнародно-правового регулювання належать І.І. Лукашуку, який визначає даний механізм як сукупність міжнародно-правових засобів та методів впливу на міждержавні відносини. Відповідно такий механізм складається з міжнародно-правової норми та міжнародно-правових відносин.

Незважаючи на глибокі загальні доктринальні розробки у сфері правових механізмів, визначення саме міжнародно-правового механізму протидії нелегальній міграції доктрина міжнародного права не має. О.В. Кузьменко визначила, що адміністративно-правовий механізм протидії нелегальній міграції містить у собі: систему правових актів; організаційно-структурні формування механізму (тобто суб'єкти, що здійснюють протидію); організаційно-правові способи (тобто види діяльності суб'єктів протидії).

На основі існуючих доктринальних розробок, у даній дисертації пропонується визначення “міжнародно-правового механізму протидії нелегальній міграції” як сукупності міжнародно-правових засобів та методів цілеспрямованого впливу на міжнародно-правові відносини з протидії нелегальній міграції, що здійснюється суб'єктами міжнародного права спільно або індивідуально за допомогою міжнародно-правових норм та принципів. У зв'язку з цим, міжнародно-правовий механізм протидії нелегальній міграції складається з таких елементів: міжнародно-правові норми та принципи; суб'єкти міжнародного права; міжнародно-правові відносини з протидії нелегальній міграції.

У дисертаційному дослідженні на тлі історії розвитку міжнародного права та світової міграції здійснюється історико-правовий аналіз виникнення та розвитку міжнародних норм стосовно нелегальної міграції. Визначено, що у Давні часи не існувало поняття “нелегальний мігрант” у сучасному розумінні. Встановлено, що питання міграції у міжнародних документах спочатку включались в договори про дружбу та мореплавство, консульські конвенції та угоди про поселення. Пізніше питання міграції почали регламентуватися різноманітними протоколами, обмінними нотами, меморандумами тощо Разом з тим, ці питання, особливо до Першої світової війни, були об'єктом більш. простого регулювання між компетентними органами зацікавлених держав. Згодом у воєнні роки був запроваджений систематичний імміграційний контроль. Події Першої світової, революції та громадянської війни в Росії, греко-турецької війни 1912-1922 рр. стали значним поштовхом для незаконного пересування великої кількості людей. Виникла потреба якимось чином регламентувати становище цих осіб. Саме діяльність Ліги Націй (1919 - 1939 рр.) на той період запобігла збільшенню потенційних нелегальних мігрантів. 12 травня 1926 р. була прийнята Угода Ліги Націй про видачу посвідчень особи російським та вірменським біженцям, яка доповнювала схожі угоди 1922 р. та 1924 р. У цій Угоді більш детально регламентувався порядок видачі посвідчень особи біженцям (так звані “Нансенські паспорти”) для відновлення легального статусу цих осіб. 30 червня 1928 р. приймається Угода про правовий статус російських та вірменських біженців.

У другому розділі „Міжнародно-правове регулювання протидії нелегальній міграції” характеризуються універсальні норми міжнародного права у даній сфері та аналізуються відповідні регіональні норми Ради Європи та право Європейського Союзу.

Запропонована наступна класифікація універсальних норм міжнародного права з проблеми нелегальної міграції: універсальні норми міжнародного права загального характеру, які посередньо стосуються міграції та нелегальної зокрема (найчастіше це міжнародні норми, які стосуються прав людини та мають зазвичай універсальний характер); універсальні норми міжнародного права спеціального характеру, які безпосередньо стосуються нелегальної міграції (до цієї категорії слід віднести: міжнародні норми стосовно боротьби з транснаціональною організованою злочинністю; міжнародні норми відносно протидії (запобіжні, превентивні міри) нелегальному перетинанню кордону).

Зарубіжні дослідники визначають Загальну декларацію прав людини 1948 р. (далі - ЗДПЛ) та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (далі - МПГПП) одними з найвагоміших документів, які містять у собі основні норми щодо недискримінації мігрантів. Замість абстрактних формулювань, МПГПП встановлює більш чітку різницю у багатьох сферах між громадянами та іноземцями, рівно як між легальними та нелегальними іноземцями.

У 1990 р. була прийнята Конвенція ООН про захист прав трудящих-мігрантів та членів їх сімей. Даний документ ні в якому разі не має тлумачитися як намагання встановити статус для трудящих-мігрантів, які перебувають нелегально або не мають постійного статусу. Слід визначити, що він, шляхом більш ширшого визнання загальних прав усіх трудящих-мігрантів, намагається перешкодити найму останніх, які не мають легального статусу та виконує превентивну роль.

Іншим міжнародним документом, який має безпосереднє відношення до проблеми нелегальної міграції, є Конвенція ООН про статус біженців 1951 р. Вдала протидія нелегальній міграції є суттєвим моментом для ефективного функціонування інституту притулку. Ступінь сприйняття проблем біженців залежить від складності їх становища. Якщо вивчати Конвенцію крізь призму проблеми нелегальної міграції, її слід розглядати у двох ракурсах: у зв'язку з принципом non-refoulement (невислання); у зв'язку з проблемою затримання та поводження з шукачами притулку, які в'їхали нелегально.

Значну увагу слід приділити міжнародно-правовому захисту прав жінок та дітей, які знаходяться у особливо тяжкому становищі, перебуваючи у статусі нелегальних мігрантів. Окремо у цьому ракурсі постає проблема торгівлі жінками. Міжнародні договори з питань боротьби з торгівлею жінками можуть стосуватися різних аспектів і напрямків такого співробітництва, є різними за змістом і формою, з неоднаковим практичним значенням. Як правило, конкретні та практичні питання співробітництва держав з цієї проблеми розв'язуються на двосторонній основі. Окремі питання такого співробітництва регулюються різними видами двосторонніх угод: консульськими конвенціями, угодами про реадмісію (повернення та зворотній прийом), про правову допомогу. Вкрай важливим документом, що безпосередньо регулює питання співробітництва у сфері запобігання і боротьби з торгівлею людьми, є Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами 1949 р.

У даному дисертаційному дослідженні також аналізується специфіка регіональних норм Ради Європи та Європейського Союзу у сфері протидії нелегальній міграції. Розглядаючи проблему нелегальної міграції у її регіонально-європейському ракурсі, слід виходити з того, що країни-члени Ради Європи та Європейського Союзу переважають загальносвітові показники щодо кількості легальних та нелегальних мігрантів, які становлять 4,1% сукупного населення (16,8 млн. чол.) проти 1,7% населення земної кулі. Сучасна міграційна європейська політика визначається кількома пан-європейськими угодами та конвенціями, які були прийнятті за останні два десятиріччя. Це Шенгенські угоди 1985 та 1990 рр., Дублінська Конвенція 1990 р., Маастрихтський договір 1992 р. та Амстердамський договір 1997 р.

Шенгенська конвенція 1990 р. вперше вводить таке поняття, як “іноземець, зареєстрований як особа, якій не дозволений в'їзд”. Під цим поняттям розуміється особа, яка зареєстрована у Шенгенській інформаційній системі (далі - ШінфоС) та якій не дозволений в'їзд. Згідно зі ст. 26 важливою особливістю, є те, що Шенгенська конвенція 1990 р. зобов'язує держав-учасниць закріпити правила, які зобов'язують транспортні підприємства прийняти назад тих осіб, яких вони доставили та яким було відмовлено у в'їзді. За вимогою прикордонних органів транспортні підприємства мають доставляти таких осіб до “третіх країн” звідки вони прибули, у “третю країну”, яка видала закордонний паспорт, або ж у будь-яку іншу країну, в'їзд в яку їй дозволено.

Сучасні тенденції європейської міграційної політики містить в собі План єдиного курсу протидії нелегальній міграції, який був прийнятий в Севільї на Самміті країн-членів ЄС у 2002 р. Мова йде про спробу інтегрувати ці засоби у єдину зовнішню політику та політику безпеки ЄС при стосунках з третіми країнами. Вочевидь, ЄС пропонує третім країнам предметно замислитися про майбутні відносини з ним у разі відмови від співробітництва з питань міграції. Документ не передбачає жорстких санкцій проти нелегальних мігрантів та містить доволі збалансовані засоби протидії. Поряд з посиленням боротьби з організованою злочинністю, європейські лідери вирішили проводити єдину політику щодо інтеграції легальних іммігрантів та біженців, перегляду процедур, пов'язаних з правом на отримання притулку.

Третій розділ “Міжнародна інституційна система та внутрішньодержавні заходи протидії нелегальній міграції” присвячений системі та функціям міжнародних організацій, а також державним заходам відносно вирішення проблеми нелегальної міграції.

Важлива роль в організації міжнародно-правового співробітництва держав у протидії нелегальній міграції належить спеціалізованим установам ООН (Міжнародній організації праці, Міжнародній організації цивільної авіації, Міжнародній морській організації). Крім того, суттєвим є внесок однієї з найавторитетніших організацій, яка займається вирішенням різноманітних проблем міграції, зокрема, біженців та нелегальної міграції - Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). Її діяльність останні роки спрямована на забезпечення такого важливого компоненту вирішення проблеми нелегальної міграції, як надання допуску особам до справедливих, ефективних, та прискорених процедур надання притулку; активну боротьбу зі свідомо неправильним використанням процедур надання притулку. Рада Європи застосовує при дослідженні процесів міграції гендерний підхід, що зумовлюється, зокрема, зростанням кількості жінок у характерних для Європи імміграційних потоках. Рада Європи також розглядає проблему нелегальної міграції крізь призму організованої злочинності, що є надзвичайно важливим. Характерно, що реалізація прийнятої РЄ міжурядової робочої програми боротьби із злочинністю відбувається через Європейський комітет з проблем злочинності. Одним з результатів цієї роботи стала Заключна декларація та план заходів, яка була прийнята на Зустрічі у верхах Ради Європи, що відбулась у жовтні 1997 р. Була досягнута домовленість про зміцнення міжнародного співробітництва, зокрема, у боротьбі проти нелегальної міграції.

Спеціальну роль у протидії нелегальній міграції відіграють неурядові організації (далі - НУО). Згідно з позицією ООН, саме вони забезпечують діалог та співробітництво між мігрантами (легальними, нелегальними та біженцями), громадянами, роботодавцями та урядовими організаціями. НУО торкаються широкого спектру міграції. Деякі з них допомагають іммігрантам інтегруватися, інші представляють інтереси окремих груп мігрантів. Характерно, що допомога НУО мігрантам надається не тільки після їх виїзду з країни походження, але й ще до цього. Допомога НУО продовжується й після від'їзду мігранта (наприклад, допомога у підтриманні зв'язку з родиною, пересилання грошей).

Протидія нелегальній міграції здійснюється не тільки в рамках міжнародного співробітництва, а й на національному рівні. В даній дисертації проаналізовані основні державні механізми, які запроваджуються для вирішення проблеми нелегальної міграції в країнах світу та пропонується їх узагальнена класифікація. А саме: запобігання нелегальній міграції (ліквідація причинно-факторного механізму нелегальної міграції, “імміграційний контракт”, спеціальні програми інформування потенційних нелегалів, збалансована національна політика надання притулку та статусу біженців); протидія нелегальному перетинанню кордонів (“зворотній допуск осіб”, “перенесення контрольованих кордонів”, штрафні та судові санкції проти наймачів нелегальних мігрантів, легалізація нелегальних мігрантів); боротьба з транснаціональною організованою злочинністю (міждержавне поліцейське співробітництво, двостороннє співробітництво країн, використання технічних засобів.

У четвертому розділі “Міжнародно-правові зобов'язання України у сфері протидії нелегальній міграції та їх імплементація у законодавство” розглянута сучасна міграційна ситуація в Україні, здійснено аналіз характеру міжнародно-правових зобов'язань України, рівня їх імплементації в національне законодавство.

Якщо звернутися до питання масштабів нелегальної міграції в Україні, то їх оцінити досить важко. За даними Міністерства внутрішніх справ за 2000 р., без будь-яких підстав для перебування у країні знаходились від 20 до 30 тис. іноземців. Проте оцінки інших експертів значно відрізнялись від цієї цифри і сягають 500 тис. або навіть одного мільйона осіб. За дослідженнями спеціалістів, якщо в попередні роки значна кількість нелегальних мігрантів складалася з порушників-одинаків, то нині на 90 % це - організовані групи.

Актуальності для України останнім часом набула проблема нелегальної трудової імміграції. У зв'язку з цим виникає потреба у створенні виваженої стратегії прийняття міжнародних документів з питань міграції взагалі та зокрема захисту прав трудящих мігрантів. Але ратифікацію Конвенції ООН про захист прав трудящих-мігрантів та членів їх сімей 1990 р. можна вважати для України передчасною зважаючи на низку факторів. По-перше, це відсутність зацікавленості у ратифікації цієї конвенції з боку країн ЄС, куди спрямовані основні потоки трудових мігрантів з України. По-друге, участь України у конвенції викличе певні труднощі із забезпеченням прав трудящих-мігрантів (головним чином із країн, що розвиваються) в Україні, пов'язані із необхідністю фінансових витрат на систему їхнього соціального захисту. Однак, є доцільним приєднання до Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів 1977 р. - документу, більш прийнятного для України в сучасних умовах. Дане приєднання дасть можливість суттєво посилити рівень захисту прав громадян України, працевлаштованих за кордоном, передусім у країнах-членах конвенції.

Важливим аспектом є те, що Україна приєдналася до Конвенцiї проти катувань та iнших жорстоких, нелюдських, або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання вiд 10 грудня 1984 р., але положення даної Конвенції не знайшли належного висвiтлення в Кримiнальному кодексi України (крiм статтi про покарання за катування, побої та мордування). Адже статус, наприклад, бiженця (або особи, що прагне набути цього статусу) вимагає окремого захисту з боку закону. Так, варто було б доповнити Роздiл III Кримiнального кодексу України "Злочини проти волi, честi та гiдностi особи" спецiальною статтею про захист честi та гiдностi бiженцiв та осiб, якi прагнуть набути такого статусу, а також внести до Роздiлу ХVII "Злочини у сферi службової дiяльностi" статтю про вiдповiдальнiсть компетентних органiв (прикордонних, мiлiцiї) за порушення законодавства про правовий статус iноземцiв та, особливо, бiженцiв. Зазначенною Конвенцiєю передбачено, що "кожна держава-сторона встановлює вiдповiднi покарання за такi злочини з урахуванням їх тяжкого характеру". Стаття 127 Кримiнального кодексу України встановлює термiн позбавлення волi за вчинення злочину, якій квалiфiкується як катування, вiд 3-х до 5-ти рокiв, що, вiдповiдно до ст. 12 КК є лише злочином середньої тяжкостi. Тому варто переглянути санкцiї ст. 127 щодо приведення їх у вiдповiднiсть iз вищезгаданою Конвенцiєю та принципами в галузi прав людини. Адже існує аксiоматичне правило: стосовно незаконних мiгрантiв не припиняють дiяти основоположнi права людини.

Україна, яка приєдналася до Конвенції проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. має враховувати закладенi в нiй норми як при пiдписаннi мiждержавних угод з цього питання, так i при внесеннi змiн до внутрiшнього законодавства. Однак існують проблеми, що виникають на цьому шляху для України. По-перше, це прогалини у кримiнальному законодавствi. Хоча й існує ст. 332 КК України, що передбачає відповідальність за незаконне переправлення осіб через кордон, втiм Україна ще не здiйснила таких законодавчих заходiв, якi дозволили б визнати кримінально-переслiдуваними всю сукупнiсть умисних дiянь, спрямованих на органiзацiю незаконних мiграцiй. По-друге, українське законодавство не достатньо врегульовує питання депортацiї незаконних мiгрантiв. По-третє, вiдсутнє законодавче забезпечення протидiї незаконному ввезенню мiгрантiв по морю. Статтею 8 Протоколу проти незаконного ввезення мiгрантiв по суші, морю та повітрю, що доповнює дану Конвенцію, передбачено цiлий комплекс заходiв протидiї незаконному ввезенню мiгрантiв по морю.

У дисертації наголошується, що як один із засобів поліпшення правового регулювання процесу міграції слід розглядати систематизацію законодавства, яка сприятиме впорядкуванню відповідних юридичних інститутів, усуненню протиріч у змісті правових норм. Відзначається, що однією з найзагрозливіших тенденцій в Україні є відсутність будь-який конкретних довгострокових програм державного регулювання імміграційних процесів, Програми ратифікації міжнародних документів у галузі міграції, аналітичної роботи та прогнозування в державних органах, які покликані контролювати процеси в цій сфері, не кажучи вже про планування та розробку будь-яких практичних рекомендацій.

У висновках узагальнюються результати дисертаційного дослідження та визначаються основні тенденції розвитку та функціонування конкретних механізмів та процедур, що діють у сфері міжнародно-правової протидії нелегальній. Зокрема, відзначається:

1. Міжнародно-правові документи визначають певні характерні риси нелегальної міграції: наявність посередника, контрабандиста, який організовує перетин кордону; прибуток отримується з тих коштів, які нелегальний мігрант сплачує контрабандисту. Боргова кабала майже не практикується. Якщо ж вона виникає, з'являються грошові вимоги до нелегального мігранта, які у свою чергу можуть перетворитися у експлуатацію останнього; контрабанді людей не завжди притаманний прямий взаємозв'язок з іншими формами організованої злочинності, тим часом як у торгівлі людьми цей взаємозв'язок не підлягає сумніву. Слід наголосити, що саме торгівля людьми ніколи не носить добровільного характеру і має на меті експлуатацію. З позиції ООН, це є два основних критерії, які відрізняє її від нелегальної міграції.

2. У дисертації проведено аналіз становлення міжнародних норм з протидії нелегальній міграції крізь призму історії становлення міжнародного права загалом та періодів розвитку міграції зокрема. Визначається, що такі категорії, як “нелегальна міграція”, “нелегальний мігрант” у Давні часи замінювались такими поняттями, як “чужинець” або “ворог”, а пізніше - “безпаспортний”. Крім того, виникнення паспортної системи у ХV ст. відіграло роль стримуючого фактору у запобіганні неурегульованих та незаконних переміщень населення між країнами. Необмежена міжнародним правом та національними законами міграція закінчилася з початком Першої світової війни, коли запроваджується систематичний імміграційний контроль. Саме у цей період виникає явище нелегальної міграції у сучасному розумінні.

3. Проблему нелегальної міграції слід розглядати у контексті прав людини, бо воно є як грубим порушенням прав людини-мігранта, так й порушенням інтересів держави. Універсальні норми міжнародного права відображають наступні тенденції розвитку протидії нелегальній міграції у світі: робиться акцент на захисті загальних прав людини-нелегального мігранта; визнається, що більш універсальна процедура надання статусу біженця та захист прав легальних трудящих-мігрантів безпосередньо впливає на зменшення нелегальної міграції; окрема увага приділяється посиленню міжнародно-правового захисту жінок та дітей, що перебувають у статусі нелегальних мігрантів; нелегальне переправлення мігрантів визнається транснаціональним злочином та посилюється відповідальність осіб, які займаються таким переправленням; ініціюється розробка міжнародних інформаційних програм з запобігання нелегальній міграції.

4. Нелегальна міграція, як правило, зумовлена такими ж факторами, що й легальна. Багато урядів визначило, що метод, який вони використовують для розробки своєї політики та законодавства щодо регулювання легальної міграції, часто може впливати на те, яких неорганізованих форм набирає така міграція. Країни призначення не є пасивною стороною, вони сприяють прямо чи опосередковано створенню умов для стимулювання міграції, при чому як легальної, так і нелегальної. Так, наприклад, неефективна політика уряду з питань легальної міграції ненавмисно сприяє інтенсифікації нелегальної міграції. До того ж, уряди країн-призначення обмежені наступними внутрішніми та зовнішніми факторами та через це не мають достатньо повноважень для контролю за імміграцією.

5. Останнім часом виникла проблема взаємозв'язку між організованою злочинністю та нелегальною міграцією, які мають двобічний характер: вертикальний та горизонтальний. По-перше, нелегальна міграція складається з низки тісно пов'язаних між собою окремих злочинів. По-друге, поміж різними типами злочинної діяльності в межах однієї організації існують і горизонтальні зв'язки. Таким чином, явища нелегальної міграції є не лише проблемою міграції населення, але й проблемою організованої злочинності, тому слід зосередити увагу на ліквідації організованих злочинних формувань на рівні їх керівництва. Проблема взаємозв'язку нелегальної міграції та міжнародного тероризму останнім часом привернула особливу увагу національних урядів країн та потребує більш детальної подальшої концептуальної розробки.

6. Нелегальна міграція у нинішніх масштабах в Україні створює додаткові умови для конфліктів: між місцевим населенням та нелегальними мігрантами, між нелегальними мігрантами та владою, між представниками різних національно-етнічних груп мігрантів, всередині та між злочинними угрупуваннями. Україні, перед підписанням та подальшою імплементацією кожного важливого міжнародного документу у міграційній сфері, слід уважно оцінити свої національні ресурси, кадрові потреби та економічні можливості для реального виконання взятого на себе міжнародного зобов'язання.

Нормативна база України стосовно питання протидії нелегальній міграції за останні роки збільшилась, однак продовжує проходити складний та конструктивний процес гармонізації з міжнародно-правовими та загальноєвропейськими стандартами у сфері протидії нелегальній міграції. Систематизацію законодавства слід розглядати як один із засобів поліпшення міграційно-правового регулювання. Основними формами систематизації міграційного законодавства, на думку автора, може бути інкорпорація та кодифікація. Створення Міграційного кодексу, пропозиції про прийняття якого вже виникали в науковій сфері, призведе до єдиної цілісної системи міграційні норми, які забезпечать правовий вплив на суб'єкти міграційних процесів та визначать їх правову поведінку в різних ситуаціях. Здійснити систематизацію норм міграційного законодавства одночасно і в єдиному акті на рівні Кодексу на даний час досить складно, тому пропонується поетапна їх кодифікація за окремими сферами та інститутами міграційного правового регулювання.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Міжнародна міграція у сучасному світі: етнічний аспект // Наукові записки.-Вип.15. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. - С.108-110.

Особливості історичного становлення та розвитку норм міжнародного права щодо проблеми нелегальної міграції // Держава і право: Зб. Наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип.13. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С.485-493.

Проблеми визначення дефініцій “торгівля людьми” та “нелегальне переправлення мігрантів” у міжнародному праві // Держава і право: Зб. Наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип.12. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С.524-530.

Характеристика регіональних європейських норм у сфері протидії нелегальній міграції у сучасний період // Держава і право: Зб. Наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип.16. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - С.392-398.

Національна політика світових країн по протидії нелегальній міграції у сучасний період // Підприємництво, господарство та право. -№1. - К., 2003. - С.103-106.

Актуальні підходи до протидії нелегальній міграції на рівні універсальних норм міжнародного права // Часопис Київського університету права. - К., 2002.- №1. - С. 76-81.

Система та функції міжнародних організацій відносно протидії нелегальній міграції // Підприємництво, господарство та право. - К., 2003. - №6. - С.113-117.

Захист прав людини-нелегального мігранта на рівні універсальних норм міжнародного права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції. - Л., 2003. - С.46-48.

Сєрова І.І. Міжнародно-правові механізми протидії нелегальній міграції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2003 р.

Дисертація присвячена науковому обґрунтуванню та системному аналізу основних концептуальних проблем міжнародно-правової протидії нелегальній міграції. В роботі висвітлено становлення та розвиток норм міжнародного права щодо міграції, особливості міжнародно-правового регулювання протидії нелегальній міграції на рівні універсальних та регіональних (європейських) норм міжнародного права, ролі інституційної системи в даній сфері. Досліджується особливості міжнародно-правових зобов'язань України та рівня їх імплементації в національне законодавство стосовно вирішення проблеми нелегальної міграції. Сформульовані наукові висновки та пропозиції, спрямовані на поліпшення правового регулювання протидії нелегальній міграції.

Ключові слова: нелегальна міграція, протидія нелегальній міграції, універсальні та регіональні норми з протидії нелегальній міграції, міжнародно-правові механізми, міжнародна інституційна система, імплементація міжнародного права в законодавство України.

Серова И.И. Международно-правовые механизмы противодействия нелегальной миграции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2003 г.

Диссертация посвящена исследованию развития и функционирования конкретных механизмов и процедур, которые действуют в сфере международно-правового противодействия нелегальной миграции.

На основе проведенного анализа исторического развития норм международного права доказано, что явление нелегальной миграции со всеми присущий ему признаками, не существовало почти до конца ХІХ - начала ХХ ст. Однако прототипы этого явления прослеживаются еще в период колонизации. В диссертации исследование международных норм по противодействию нелегальной миграции представлено с учетом современных тенденций международно-правового сотрудничества государств в данной сфере, которое состоит из трех направлений: защиты прав человека-нелегального мигранта; борьбы с транснациональной организованной преступностью в сфере нелегальной миграции; противодействия незаконному пересечению границ.

Качественно по-новому определенные особенности регулирования миграционных процессов и противодействия нелегальной миграции на уровне норм Совета Европы и права Европейского Союза. А именно, оно состоит из общепринятых мероприятий по усилению контроля за миграционными потоками; предусматривает мероприятия, направленные на интеграцию переселенцев в страну, которая принимает; политика относительно регулирования и контроля за потоками мигрантов направляется на улучшение их управления.

Подчеркивается, что особенности регулирования процессов легальной миграции оказывают непосредственное влияние на решение проблемы нелегальной миграции. Наиболее эффективным в национальной миграционной политике есть подход объединения содействия и контроля (комбинированный подход), что предлагает сдерживающую политику “открытой передней двери” лицам, во въезде которых государство заинтересована, и политики “закрытой задней двери”

В диссертации определяется характер международно-правовых обязательств Украины относительно противодействия нелегальной миграции и степени их имплементации. Предлагаются мероприятия усовершенствования механизма противодействия нелегальной миграции в Украине, которые содержат в себе: необходимость ускорения процесса присоединения к важнейшим международным документам в миграционной сфере; поэтапную систематизация миграционного законодательства за отдельными сферами и институтами, каждый этап которой может заканчиваться подготовкой отдельных частей проекта Миграционного кодекса Украины; реформирования действующей системы государственных органов; правильный выбор форм и методов противодействия нелегальной миграции.

Ключевые слова: нелегальная миграция, противодействие нелегальной миграции, универсальные и региональные нормы по противодействию нелегальной миграции, международная институционная система, международно-правовые механизмы, имплементация международного права в законодательство Украины.

Serova I.I. International legal mechanisms of resistance to illegal migration. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of the Сandidate of Science (law) on the speciality 12.00.11 - International law. - V.M. Koretsky Institute of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2003

The dissertation is devoted to the scientific substantiation and system-defined analysis of the main conceptual problems of international legal resistance to illegal migration.

The author illustrates formation and development of international law rules, peculiarities of international legal regulation of resistance to illegal migration on the level of universal and regional (European) international law norms, role of the institutional system in this field. The peculiarities of Ukraine's international legal obligations together with the level of their implementation for solving the problems of illegal migration are examined. The scientific conclusion and suggestions for improving legal regulation of resistance to illegal migration are formulated.

Key words: illegal migration, resistance to illegal migration, universal and regional norms of international law, international institutional system, international legal mechanisms, implementation of international law into Ukrainian legislation.

Размещено на Allbest.ru