Методика розслідування вбивств, прихованих інсценуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

СЕМЕНОГОВ ВЯЧЕСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.98

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ПРИХОВАНИХ ІНСЦЕНУВАННЯМ

Спеціальність 12.00.09 - Кримінальний процес та криміналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Харків - 2004г.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки України, доктор юридичних наук, професор Коновалова Віолетта Омелянівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Клименко Ніна Іванівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри криміналістики.

Доктор юридичних наук, доцент Тіщенко Валерій Володимирович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри криміналістики.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ МВС України, кафедра криміналістики, м. Київ.

Захист відбудеться 25 червня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розіслано 18 травня 2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шепітько В. Ю.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан криміногенної обстановки в Україні характеризується зростанням чисельності тяжких злочинів, що вирізняються старанністю підготовки, витонченістю вибору способів учинення і приховування, зухвалістю й жорстокістю. Особливої уваги заслуговують насильницькі й корисливо-насильницькі злочини, оскільки саме вони спрямовані проти найважливішого для людини - її життя і здоров'я та являють собою політичну й соціальну загрозу суспільству й державі. Вбивства взагалі завжди вносять у суспільство особливий резонанс. Низький духовний і матеріальний рівень розвитку суспільства, правовий нігілізм залишають свій негативний відбиток на розвитку держави й кожного її громадянина окремо. Бажання легкої наживи, озлобленість, байдужість до всього - далеко не вичерпний перелік причин, які визначають посягання на життя людини.

Зміни, що відбуваються в даний час у суспільстві, перерозподіл сфер впливу, реформування економіки породили загострення криміногенної обстановки, виникнення нових видів злочинної діяльності. До числа злочинів, які є особливо небезпечними сьогодні, належать убивства, приховані інсценуванням.

Конституція України визначає життя і здоров'я людини як найвищу соціальну цінність. Саме тому вбивство - це тяжкий злочин проти особи, що становить загрозу людині і суспільству в цілому.

При загальному зростанні чисельності вбивств, учинених як окремими особами, так і організованими групами, мають місце й убивства, приховані інсценуванням, розслідування яких становить особливу складність. У цьому зв'язку вбачається важливим і необхідним формування окремої, специфічної методики розслідування, що має метою розробку положень криміналістичної характеристики, планування й організацію розслідування цього виду злочину.

У теорії криміналістики ще й дотепер залишаються нерозробленими важливі положення, що стосуються методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. До останнього належать способи інсценування і виявлення негативних обставин як результатів дослідження причинних зв'язків у процесі огляду місця події, а також способи встановлення інсценування.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних проблем, пов'язаних з розслідуванням убивств, зокрема, тих, що приховуються інсценуванням, внесли вчені-криміналісти України та інших держав. Проблемні питання розслідування вбивств розглядаються в дослідженнях Т. В. Авер'янової, Ю. П. Аленіна, О. Я. Баєва, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. І. Боярова, О. Ю. Булулукова, І. В. Борисенка, О. М. Васильєва, Л. Г. Видонова, В. К. Гавла, В. Г. Гончаренка, А. В. Дулова, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, В. П. Колмакова, О. Н. Колесниченка, В. О. Коновалової, В. С. Кузьмичова, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, Г. М. Мудьюгіна, М. В. Салтевського, В. В. Тіщенка, В. Ю. Шепітька, М. П. Яблокова та ін.

Разом із тим важливо відзначити, що в теорії криміналістики немає детальних розробок, щодо розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. У цьому зв'язку вкрай необхідне формування й удосконалення методик розслідування вбивств досліджуваної категорії і рекомендацій, спрямованих на його оптимізацію.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається нагальною потребою аналізу особливостей розслідування названої категорії вбивств, розробки її криміналістичної характеристики й провадження початкових слідчих дій, а також специфіки планування й організації всього процесу розслідування.

Перелічені обставини дозволяють віднести досліджувані проблеми до актуальних.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого й кафедри криміналістики. Воно виконано відповідно до цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення організації й діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави" (державний реєстраційний номер 186.0.099031) за напрямком "Актуальні проблеми судової влади, зміцнення законності, забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю".

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є формування основних положень методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням. Відповідно до зазначеної мети в дисертації були поставлені наступні завдання:

1. Дослідити поняття "інсценування", що мається в криміналістичній літературі, й адаптувати його до методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.

2. Узагальнити і проаналізувати способи інсценування вбивств, у тому числі як уже відомі (повішення, утоплення, з використанням вогнепальної зброї), так і ті, що раніше не зустрічалися (з використанням джерел радіоактивного випромінювання, лікарських препаратів, наркотичних засобів).

3. Визначити й детально розглянути види негативних обставин, які є підставою для виявлення інсценування.

4. Дати рекомендації щодо методів огляду місця події і трупа, де виявлення останнього викликає припущення про інсценування смерті.

5. Виявити й вивчити слідчі ситуації, у яких версії про інсценування виникають за відсутності трупа.

6. Визначити різні види судових експертиз (судово-медичну, пожежотехнічну, авторознавчу, почеркознавчу, судово-балістичну, експертизу вузлів і петель, мікрооб'єктів тощо), які слід проводити з метою виявлення інсценування.

7. Обґрунтувати й запропонувати рекомендації по проведенню слідчих експериментів і перевірці показань на місці з метою викриття інсценування.

Об'єктом наукового дослідження виступає розробка методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням.

Предметом дисертаційного дослідження є планування й організація розслідування зазначеної категорії вбивств, а також специфіка провадження початкових слідчих дій.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації послужили положення теорії пізнання й загальної теорії криміналістики. У процесі дослідження були використані наступні методи наукового пізнання: формально-логічний - при класифікації видів інсценувань, використовуваних для приховування вбивств; функціональний - для дослідження окремих елементів криміналістичної характеристики вбивств, прихованих інсценуванням; історико-правовий - при розгляді етапів розвитку теоретичних уявлень про поняття "інсценування" та його ролі у приховуванні вбивств; статистичний метод - для аналізу й узагальнення кримінальних справ про вбивства, приховані інсценуванням, а також для опрацювання результатів висновків експертів при розслідуванні злочинів розглядуваної категорії.

Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають дані вивчення й узагальнення матеріалів слідчої практики за спеціально розробленою анкетою (250 кримінальних справ про вбивства за 1998-2003 рр., серед яких виявлено 75 справ про вбивства, приховані інсценуванням).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням методики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, що ґрунтується на теоретичних концепціях криміналістики й узагальненнях слідчої практики. У роботі пропонуються нові теоретичні положення і практичні рекомендації щодо проведеного дослідження, у тому числі:

1) уперше в криміналістичній літературі сформульована в узагальненому виді криміналістична характеристика вбивств, прихованих інсценуванням;

2) досліджено поняття "інсценування", адаптоване до методики розслідування вбивств;

3) уперше в криміналістичній літературі аналізуються і класифікуються способи інсценування вбивств, у тому числі як уже відомі (повішення, утоплення, з використанням вогнепальної зброї), так і ті, які раніше не зустрічалися (з використанням джерел радіоактивного випромінювання, лікарських препаратів, здатних викликати смерть, наркотичних засобів);

4) по-новому розглянуті негативні обставини, які є підставою для виявлення інсценування як логічного методу дослідження наявної інформації;

5) уперше в криміналістичній літературі досліджені слідчі ситуації, у яких версії про інсценування виникають за відсутності трупа;

6) позначені різні види експертиз, слідчих експериментів, які сприяють встановленню інсценування щодо наявної слідчої ситуації;

7) визначені питання планування й організації розслідування вбивств при малому обсязі й перекрученому змісті доказової інформації.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підвищення ефективності:

- практичної діяльності правоохоронних органів - як рекомендації щодо вдосконалення слідчої діяльності при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, зокрема, в тактиці огляду місця події і трупа, при припущенні інсценування смерті, а також у з'ясуванні негативних обставин, які є підставою для виявлення інсценування;

- науково-дослідницької роботи - як матеріал для подальших наукових досліджень в галузі криміналістичних методик;

- навчального процесу - як фундаментальний матеріал для підготовки відповідних методичних посібників і розділів підручників з курсу "Криміналістика", а також при читанні лекцій і проведенні практичних занять по криміналістиці.

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, обговорена на її засіданнях, схвалена й рекомендована Вченою радою до захисту. Основні положення цього наукового дослідження висвітлювалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: "Методологічні проблеми правової науки" (м. Харків, 2002 р.); "Актуальні проблеми криміналістики" (м. Харків, 2003 р.), що проводилися Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого.

За результатами дисертаційного дослідження підготовлені й надіслані на адресу Генеральної прокуратури України доповідні записки з метою впровадження рекомендацій по розслідуванню вбивств, прихованих інсценуванням, у практичну діяльність слідчих.

Пропозиції, сформульовані в цій науковій роботі, знайшли своє впровадження в навчальному процесі Національної юридичної академії України при читанні лекцій і проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових досліджень дисертації.

Публікації. Основні положення викладені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, й у двох тезах наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації - 182 сторінки. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дванадцять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (198 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, предмет і завдання дослідження, методологічна основа, наукова новизна, розкривається теоретичне і практичне значення роботи, наведені дані про апробацію роботи.

Розділ перший "Криміналістична характеристика вбивств, прихованих інсценуванням" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Способи вчинення злочину" на підставі вивчення існуючих теоретичних досліджень у даній галузі і практики розслідування вбивств запропоновано загальне поняття криміналістичної характеристики вбивств, прихованих інсценуванням, розглядаються дискусійні положення щодо елементів цієї характеристики, їхнього взаємозв'язку, теоретичного значення для формування окремих методик розслідування злочинів.

Відзначається теоретична значимість дослідження криміналістичної характеристики; при цьому розділяються теоретичні концепції, сформульовані Т. В. Авер'яновою, В. П. Бахіным, Р. С. Бєлкіним, О. Н. Колесниченком, В. О. Коноваловою, В. С. Кузьмичовим, В. К. Лисиченком, В. Ю. Шепітьком та ін.

Особливу увагу приділено дослідженню способів учинення злочину як одного з важливих елементів криміналістичної характеристики. Наголошується на тому, що належний аналіз способу вчинення злочину дає можливість правильно встановити об'єктивну сторону злочину, наявність чи відсутність суспільно-небезпечного діяння, його рамки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, а також місце, час та обстановку вчинення злочинного діяння, якими спосіб детерміновано.

Стосовно розглянутої категорії вбивств, прихованих інсценуванням, спосіб вчинення і спосіб приховування мають нетрадиційний характер, оскільки злочинець із самого початку має за мету вбити і приховати вчинене діяння, використовуючи при цьому будь-яке інсценування, яке він і обирає у ситуації, що виникла.

У підрозділі 1.2. "Спосіб приховування злочину" головна увага приділяється розгляду способів приховування злочину та їх класифікації. Зазначається, що способи приховування окремих видів убивств у криміналістичній літературі розглядаються як дії злочинця, спрямовані на маскування факту насильницького, протиправного позбавлення життя людини й ліквідацію слідів цього злочинного діяння. Теоретичні дослідження способів приховування злочину знайшли своє відбиття в роботах Є. В. Баранова, Р. С. Бєлкіна, О. М. Васильєва, В. П. Колмакова, В. О. Коновалової, І. М. Лузгіна, І. Х. Максутова, С. І. Медвєдєва, І. О. Николайчука, В. А. Овєчкіна, М. О. Селиванова, М. П. Яблокова та інших учених-криміналістів.

Аналіз теоретичних положень, узагальнення практики розслідування вбивств, прихованих інсценуванням, дозволили сформулювати поняття "інсценування", а також запропонувати класифікацію інсценувань як способів приховування вбивств.

Інсценування класифікувалися за наступними підставами: за характером події, яка інсценується (зокрема, інсценування самогубства, нещасного випадку, природної смерті, вчинення вбивства іншою особою, інсценування інсценування); за обсягом події; за ступенем її складності. У наведеній класифікації детально досліджені конкретні способи інсценування. Так, при інсценуванні самогубства виділяються такі способи, як інсценування: а) повішення; б) із застосуванням вогнепальної зброї; в) із використанням холодної зброї; г) утоплення; ґ) спалення; д) отруєння; е) падіння з висоти (вистрибування).

Такі ж детальні класифікації даються й щодо інших способів інсценування.

У підрозділі 1.3. "Типова слідова картина" досліджуються комплекс слідів, місце, час і обстановка події, як елементи криміналістичної характеристики вбивства, прихованого інсценуванням. Слідова картина є відправною точкою розслідування вбивств, і в багатьох випадках саме вона визначає успіх розкриття цих злочинів.

Поведінка людини завжди знаходить своє відбиття в навколишньому середовищі у вигляді комплексного особистісно-регуляційного сліду. Останній завжди присутній на місці події і зберігає в собі досить великий обсяг криміналістично значущої інформації про подію злочину й особу злочинця. Однак при інсценованому вбивстві звичайна картина вчиненого постає в перекрученому вигляді, що порушує природний розвиток події, інакше кажучи, ті причинно-наслідкові зв'язки, що встановлюються під час аналізу виявлених слідів і дозволяють дійти висновків про причину їх появи в даному місці чи опинитись в цій обстановці.

Аналіз комплексу слідів викликає необхідність звернутися до таких категорій діалектики, як сутність і явище, що відбиває поняття про можливе протиріччя сутності події злочину тому явищу, що ми спостерігаємо в процесі його виявлення.

Сутність тієї чи іншої події за звичайних умов - це адекватне відбиття певних слідів чи обставин. У випадку інсценування явище не відбиває сутності події, а, навпаки, суперечить йому, порушує природні причинні зв'язки і тому випадає із загальної схеми слідів, викликаючи сумніви щодо справжності їх утворення й відбиття.

Окремі криміналісти (М. В. Даньшин, С. І. Медвєдєв, В. А. Овечкін), які досліджують питання виявлення інсценувань, переконують: як би мистецьки й витончено злочинець не намагався вжити заходів по приховуванню злочину чи його окремих обставин, як би правдоподібно не поводився при цьому, завжди існують об'єктивні й суб'єктивні чинники, що перешкоджають цьому. Адже злочинець, як правило, має лише фрагментарне уявлення про подію, яку він інсценує, крім того, у зв'язку з учиненням злочину, він може знаходитися в особливому емоційному стані і тому не в змозі всього передбачити при створенні інсценування.

Ознаки інсценування - це фактичні дані, які виявляються в процесі розслідування і свідчать про штучність уяваної події. У криміналістичній теорії і практиці такі ознаки традиційно позначаються як негативні обставини.

При розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням, дослідження проблеми негативних обставин має важливе значення, тому що останні, як правило, є ключем до розкриття злочину. До з'ясування поняття "негативні обставини" зверталися науковці, які досліджують види і форми приховування злочинів (Р. С. Бєлкін, М. В. Даньшин, В. К. Лисиченко, С. І. Медвєдєв, І. О. Николайчук та ін.). Визначення негативних обставин, незважаючи на їх чисельність, містили, власне кажучи, головне - наявність чи відсутність матеріально-фіксованих слідів і поведінки, які у відповідних умовах місця й часу суперечать об'єктивному розвитку події, причинним зв'язкам між явищами та їх наслідками.

Проаналізувавши наявні у криміналістичній літературі визначення негативних обставин, автор вважає за потребу вирізнити їхні основні ознаки: а) це фактичні дані, певна інформація, яку одержує слідчий у процесі розслідування; б) негативний характер цих фактичних даних виявляється при їх співвідношенні з певним можливим поясненням події; в) негативні обставини суперечать припущенням про природний розвиток події.

Дисертант зазначає, що негативні обставини можуть містити в собі не тільки деталі обстановки місця події, а й елементи поведінки осіб і відомості, які вони несуть собою. Такі дані розглядаються як докази поведінки, що нерідко свідчать про винну поінформованість особи, яка вчинила злочин.

Дослідження проблеми негативних обставин дозволило класифікувати останні за різними підставами, як-то: а) за зовнішнім вираженням - матеріально-фіксовані сліди, предмети, поведінка злочинця; б) за способом виявлення - явні сліди, виявлення яких не вимагає спеціальних знань чи прийомів, і приховані, для з'ясування яких вимагаються спеціальні знання чи прийоми; в) за характером протиріч, що можуть знаходити свій прояв у відсутності чого-небудь, що суперечить можливому поясненню події, наприклад, слідів, які повинні були залишитися, у наявності чого-небудь, що суперечить припущенню про природний розвитку події, у невідповідності припущенню слідчого яких-небудь обставин події.

Криміналістична література не містить докладного переліку негативних обставин, що можуть мати місце при розслідуванні вбивств, прихованих інсценуванням. Тому в завдання дослідження входила розробка такого роду переліку на підставі узагальнення теорії і практики розслідування розглядуваного виду злочинів і сформулювання рекомендацій, які орієнтували б слідчого на висунення слідчих версій при розслідуванні злочинів, прихованих інсценуванням.

В основу таких рекомендацій покладені види типових негативних обставин, які маються в наявності залежно від відповідних способів убивств.

У підрозділі 1.4. "Особа злочинця" досконало вивчається соціально-психологічна характеристика особи, яка вчинила злочин. Специфічні риси, притаманні особі злочинця, знаходять свій прояв у його поведінці, яка передує вчиненню злочину, а згодом супроводжує його. У досліджуваній категорії злочинів особа злочинця виступає свого роду носієм інтелектуальних задач: злочинець моделює подію в її, нібито, природному прояві і тому, інсценуючи останню не завжди може передбачити чи простежити свою помилку, що в результаті порушує всю схему події).

У практиці розслідування зустрічаються інсценування, які бувають настільки складними й продуманими, що призводять до випадків, коли вбивства не розкриваються. Саме тому надзвичайно важливим є ретельний, досконалий аналіз обстановки події злочину, комплексу слідів, показань свідків та іншої інформації, що дозволяє відшукати допущені злочинцем прорахунки.