Актуальність теми дослідження обумовлена зростанням кількості договірних зв'язків в економічному середовищі України та міжнародній торгівлі у зв'язку із запровадженням нових принципів цивільного права, розвитком різних договірних форм та електронної комерції, що спостерігається з початку 90-х років та зумовлено здійсненням державою широкого спектру економічних перетворень. Зазначене вимагає формулювання і застосування нових підходів до цивільно-правового регулювання інституту договору взагалі та укладення, зміни і розірвання договору, зокрема. Цей процес супроводжується звуженням адміністративного впливу держави на діяльність фізичних і юридичних осіб, чим розширюється свобода цивільно-правового договору та виникає потреба у регулюванні договірних відносин на основі загальних принципів цивільного і договірного права.

Ступінь наукової розробленості питань укладення, зміни та розірвання договору в Україні є досить низькою. Протягом останніх десятиліть інститут договору із запропонованої нами точки зору практично не вивчався, а тому не було запропоновано оптимальних способів його застосування на практиці. З часу переорієнтації економічної системи України було опубліковано декілька наукових статей та праць з цієї тематики (О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Н.С. Кузнєцова, В.М. Коссак, В.В. Луць, З.В. Ромовська, М.М. Сібільов, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський та інші). Але на даний час відсутнє чітке і єдине законодавче визначення поняття договору. Поза увагою українських вчених залишились окремі питання правового регулювання укладення, зміни та розірвання договору, неповно досліджені проблеми оферти та акцепту, недосконало вивчено сутність зміни і розірвання договору, відмови від договору тощо.

Окремі питання договірного права досліджувались у дисертаційних роботах присвячених змішаним договорам (Р.А. Лідовець, 2005р.), договору ренти (М.П. Апанасюк, 2004р.), цивільно-правового договору, як підстави виникнення права власності юридичної особи (І.Р. Калаур, 2004р.), договору, як підстави виникнення права власності фізичної особи (Л.М. Николайчук, 2004р.), поняттю, функцій та системі цивільно-правового договору (В.Г. Олюха, 2003р.), зміни цивільно-правового договору (Н.М. Процьків, 2003р.), договорам франчайзингу (Г.В. Цірат, 2003р.), свободи договору (А.В. Луць, 2001р.), договорам факторингу (Я.О. Чапічадзе, 2000р.), договору консигнації (В.А. Васильєва, 2000р.), господарського договору (О.А. Беляневич, 1999р.), договорам страхування (В.П. Янишен, 1997р.), підрядним договорам у будівництві (Н.С. Кузнєцова, 1993р.) та інші. Однак, зазначені дослідження в основному стосуються окремих видів договорів, що значною мірою зумовлює актуальність дисертаційного дослідження саме загальнодоговірних проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до комплексної цільової програми "Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070867), а також теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника "Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі Конституції України”, затвердженої Радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, протокол №9 від 27.03.2001 р.

Мета і завдання дослідження полягають у комплексному аналізі юридичної природи, доктринальних положень, чинників розвитку, особливостей правового регулювання укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві України, а також у розробці і обґрунтуванні на цій основі пропозицій та рекомендацій щодо його удосконалення. Мета дисертаційного дослідження визначається його теоретико-прикладним характером і включає в себе такі основні завдання:

встановити правове регулювання та його вплив на укладення, зміну і розірвання договору;

уточнити сутність цивільно-правового договору і стадії його укладення;

з'ясувати поняття, зміст, порядок та способи надіслання пропозиції укласти договір (оферти);

визначити поняття прийняття пропозиції укласти договір (акцепту), порядку прийняття чи відхилення акцепту;

з'ясувати поняття та механізм вирішення переддоговірного спору;

встановити сутність, правові підстави, порядок, наслідки зміни і розірвання договору в цивільному праві України;

сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання досліджуваних відносин.

Об'єктом дослідження є сучасний стан порядку укладення, зміни і розірвання цивільно-правового договору.

Предметом дослідження виступають відносини щодо укладення, зміни та розірвання договору, система чинних нормативних актів, що регулюють укладення, зміну і розірвання договору, договірні зобов'язання, вчинення правочинів, національні та іноземні наукові джерела, існуюча юридична практика.

Методи дослідження. Основу дослідницької роботи складають філософські, загальнонаукові та соціально-юридичні методи. Використання діалектичного методу пізнання протягом всього процесу дисертаційного дослідження надало можливість розглянути тенденції розвитку досліджуваних інститутів у цивільних правовідносинах.

Системно-функціональний та історичний методи дозволили автору дослідити питання правового регулювання укладення, зміни і розірвання цивільно-правового договору як системи взаємопов'язаних елементів; визначити коло правовідносин та принципи правового регулювання укладення, зміни і розірвання цивільно-правового договору.

На основі формально-логічного методу дослідження запропоновано визначення декількох понять (договір, порядок укладення договору, спосіб укладення цивільно-правового договору, публічна оферта тощо).

На основі порівняльно-правового методу досліджено положення міжнародного та зарубіжного законодавства щодо укладення, зміни і розірвання договору з метою виявлення певних позитивних чи негативних характеристик в національних нормативно-правових актах.

За допомогою таких методів пізнання як аналіз і синтез досліджено порядок укладення договору, що дало змогу виділити в структурі цього поняття такі його стадії як оферта, акцепт та контрпропозиція, а також зроблено висновок, що укладення, зміна і розірвання договору є стрижневим елементом інституту договору.

З позицій логіко-юридичного методу та методу прогнозування зроблено висновки про шляхи подальшого вдосконалення і розвитку інституту договору.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у тому, що робота є комплексною, завершеною, самостійною науковою працею щодо дослідження відносин, пов'язаних з укладенням, зміною та розірванням договору в цивільному праві України. Системно сформульовані висновки, пропозиції з теорії та практики укладення, зміни і розірвання договорів, які спираються на сучасний досвід правотворення та правозастосування. Наукова новизна конкретизується в таких основних положеннях:

удосконалено поняття цивільно-правового договору і визначено його як юридичний акт двох і більше осіб, заснований на їх погоджених діях, виражений в єдиному волевиявленні, зафіксований у передбаченій законом формі і спрямований на досягнення правового результату, який полягає у встановленні, зміні та припиненні цивільних прав і обов'язків;

сформульовано порядок укладення цивільно-правового договору як визначену правовими нормами юридично-логічну послідовність стадій встановлення цивільних прав і обов'язків, здійснену на основі погоджених дій осіб, звернених назустріч одна одній та виражених у різноманітних способах узгодження змісту договору. У зв'язку з цим розрізняються загальний, спеціальний і судовий порядок укладення договору;

удосконалено поняття оферти як адресованої чітко визначеній особі пропозиції про укладення договору, що містить всі істотні умови майбутнього договору, виражає згоду оферента бути пов'язаним такими умовами, породжує для оферента обов'язок укласти договір з моменту її отримання вказаною особою та вимагає повного і безумовного її акцепту. Відповідно до часового проміжку дії оферта може: а) бути акцептована негайно (у договорі між присутніми сторонами); б) діяти з врахуванням часу, необхідного для поштового чи іншого способу її доставки; в) дію оферти може бути обмежено визначеним періодом часу або поставлено в залежність від виникнення події, вказаної в оферті (це стосується і публічної оферти, що умовно не обмежена дією в часі);

удосконалено визначення публічної оферти як зверненої до необмеженого кола осіб пропозиції про укладення договору, що містить всі істотні умови майбутнього договору, виражає згоду оферента бути пов'язаним її умовами та вимагає повного і безумовного акцепту. Критикується поділ публічної оферти на колективну і абстрактну. Вказується, що безпідставним є виділення колективної оферти як самостійного виду оферти;

уперше визначено запрошення зробити пропозицію укласти договір як будь-яку пропозицію інформаційного характеру, спрямовану на спонукання особи чи групи осіб звернутися до адресата цього запрошення з пропозицією укласти договір (офертою);

запропоновано узгодити норми ЦК про згоду укласти договір на інших умовах (ст.646 ЦК) та норми п. п.4, 5 ст.181 ГК про укладення договору за протоколом розбіжностей, шляхом доповнення ст.181 ГК пунктом 4-1 у такій редакції: "Складення протоколу розбіжностей є новою пропозицією укласти договір на інших умовах”;

обґрунтовано положення, що акцепт є стадією, яка завершує формування договору і, на відміну від оферти, характеризується виникненням договірних прав і обов'язків у обох сторін договору;

аргументовано теоретичне положення, що договір може бути укладено за пропозицією у формі конклюдентних дій або шляхом акцепту, вираженого мовчанням та розмежовано правостворюючі властивості конклюдентних дій і мовчання;

удосконалено поняття публічного договору і визначено його як договір, відповідно до якого у підприємця виникає обов'язок продати товари, виконати роботи чи надати послуги на користь споживачів, які є рівними у своєму праві вимагати укладення з ними такого договору, а у випадку відмови від виконання зазначеного обов'язку можуть примусити підприємця укласти з ними договір на визначених ним умовах;

обґрунтовано, що договір приєднання необхідно розглядати як форму укладення договору, а не як вид договору;

уперше запропоновано визначати переддоговірний спір як конфлікт зустрічних інтересів учасників переддоговірного процесу з приводу укладення договору, а не як спір, що виникає при укладенні, зміні і розірванні господарського договору;

зроблено висновок, що після укладення договору його істотні умови не перетворюються безслідно у права і обов'язки сторін. У змісті договору протягом його дії постійно повинні бути присутні три групи істотних умов:

1) істотні умови про предмет договору;

2) істотні умови, які визнані такими за законом;

3) істотні умови, необхідні для даного виду договору. Такі істотні умови можуть бути змінені, але не виключені зі змісту договору;

обґрунтовано, що пролонгація строкового цивільно-правового договору на новий строк передбачає його продовження шляхом зміни умови про строк дії договору. Строк дії договору конкретизується в межах певного часового проміжку, встановленням дати укладення договору і дати його припинення. При пролонгації змінюються обидві дати. У передбачених законом випадках, пролонгація договору вимагає додержання нотаріальної форми договору або його державної реєстрації.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що викладені в роботі висновки й пропозиції є вкладом у теорію цивільного права й можуть використовуватись у: науково-дослідній сфері - для наступної розробки вчення про правовідносини щодо укладення, зміни і розірвання договору; правотворчій діяльності - для вдосконалення чинного цивільного законодавства; практичній діяльності - для розв'язання юридичних проблем і спірних питань договірної, нотаріальної, судової практики; навчальному процесі - при підготовці навчальних посібників, підручників, читанні лекцій для студентів юридичних вузів з курсів "Цивільне право України”, "Договірне право”.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Основні положення роботи оприлюднені на: міжнародній науковій конференції "Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” 29-30.04.2004 р. (м. Харків); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів "Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні" 16.04.2004 р. (м. Івано-Франківськ); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів "Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України" 2-3.11.2002 р. (м. Івано-Франківськ). Результати дисертаційного дослідження відображено в 6 публікаціях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими.

Структура дисертації визначається метою дослідження. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють 8 підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 209 сторінок, список використаної літератури складається з 315 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі розкривається актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання дослідження, теоретична та методологічна основи роботи, наукова новизна, висвітлюється практичне і теоретичне значення, надається інформація про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1. "Поняття цивільно-правового договору та джерела правового регулювання цивільно-договірних відносин в Україні" включає два підрозділи та присвячений дослідженню поняття "договір”, загальних засад укладення, зміни і розірвання договору, обмеження свободи договору, державного регулювання договірних відносин в сучасних умовах.

У підрозділі 1.1 "Поняття цивільно-правового договору в літературі та законодавстві" дається загальнотеоретичний аналіз генезису та сутності цивільно-правового договору, узагальнюються основні ознаки, особливості і функції цивільно-правового договору. На основі та у розвиток наукових поглядів стосовно багатозначного розуміння поняття "договір" проводиться аналіз складових елементів та джерел формування договору.

За допомогою системно-функціонального методу дослідження доводиться, що юридичні норми, які регулюють укладення, зміну і розірвання договору, є стрижневою частиною інституту договору, яка в його межах здійснює регулювання відносин з приводу укладення, зміни і розірвання договору. Вказано, що із цією частиною інституту договору пов'язане вирішення багатьох питань, починаючи від виникнення ініціативи укласти договір до настання наслідків розірвання договору. Укладення, зміна і розірвання договору визначається як сукупність дій осіб, що спрямовані на набуття, зміну і припинення цивільних прав і обов'язків в майбутньому.

Проаналізовано співвідношення таких правових категорій, як закон і договір. У зв'язку із цим підкреслено, що договірне регулювання відносин сторін є настільки ж важливим для них, як і нормативно-правове регулювання.

Цивільно-правовий договір розглядається через категорію юридичного акту, що дає можливість відобразити його особливості як юридичного факту, зобов'язального правовідношення і як документ. Підтримано позицію, що поняття договору складається з двох груп елементів. Одні з них характеризують юридичну конструкцію договору, інші - його істотні характеристики.

Досліджуючи волевиявлення, підкреслено, що воно є юридичним фактом, який тягне за собою виникнення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Тому саме з моменту волевиявлення сторін договір вважається укладеним. Разом з тим, наголошено, що воля сторін в договорі повинна полягати і виявлятись у її відповідності одна одній, а не однорідності.

Правочинна природа договору передбачає його формування на основі дій сторін, а домовленість є результатом таких дій. Розвивається позиція, що визначення договору через категорію дії "розмиває” його правову природу як результату цих дій - домовленості спрямованої на досягнення правового результату.

У підрозділі 1.2 "Загальна характеристика нормативно-правової основи укладення, зміни і розірвання договорів у цивільному праві України" розглядаються особливості нормативно-правового регулювання укладення, зміни і розірвання договору. За допомогою історичного методу та з метою виявлення внутрішніх і зовнішніх зв'язків, закономірностей в інституті договору досліджено виникнення, формування та розвиток нормативно-правового регулювання цього інституту.

В широкому розумінні законодавче регулювання порядку укладення, зміни і розірвання цивільно-правового договору є системою правових норм, які визначають вид і характер поведінки учасників цих відносин. Таке регулювання є лише формою, що наповнюється змістом через вираження сторонами волі укласти, змінити чи розірвати договір. При дослідженні цього питання, в основу систематизації чинного законодавства покладені певні критерії, а саме: юридична сила нормативно-правових актів; спрямованість регулювання нормативно-правового акту - загальна і спеціальна, що при рівній юридичній силі нормативно-правових актів дає змогу визначити правове регулювання відносин з приводу укладення, зміни і розірвання договору.

Юридичні норми про укладення, зміну та розірвання договору поділяються на такі групи:

норми, які визначають загальні (базисні) положення укладення договорів;

норми, які визначають загальний (традиційний) порядок укладення договору;

норми, які визначають спеціальний порядок укладення окремих видів договорів (господарського договору, укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах);

норми, які встановлюють обмеження щодо укладення договору (містять вийнятки щодо загального правила про свободу договору);

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, шляхом комплексного дослідження відносин укладення, зміни і розірвання договору у цивільному праві України. Основні результати дослідження можуть бути зведені до таких:

Цивільно-правовий договір - це юридичний акт двох і більше осіб, заснований на їх погоджених діях, виражений у вільному волевиявленні, зафіксований у встановленій законом формі і спрямований на досягнення єдиного правового результату, який полягає у встановленні, зміні та припиненні цивільних прав і обов'язків;

Порядок укладення цивільно-правового договору - це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення цивільних прав і обов'язків, здійснена на основі дій осіб, звернених назустріч одна одній та виражених у різноманітних способах узгодження змісту договору;

Оферта - це адресована чітко визначеній особі пропозиція про укладення договору, що містить всі істотні умови майбутнього договору, виражає згоду оферента бути пов'язаним такими умовами, породжує для оферента обов'язок укласти договір з моменту її отримання вказаною особою та вимагає повного і безумовного її акцепту. Відповідно до часового проміжку дії оферта може: а) бути прийнята акцептантом негайно і діяти лише цей дуже короткий термін (договір між присутніми сторонами); б) діяти з врахуванням часу, необхідного для поштового чи іншого способу її доставки; в) дію оферти може бути обмежено визначеним періодом часу або поставлено в залежність від виникнення події, вказаної в оферті (це стосується і публічної оферти, що умовно не обмежена дією в часі);

Запрошенням зробити пропозицію укласти договір є будь-яка пропозиція інформаційного характеру, спрямована на спонукання особи чи групи осіб звернутися до адресата цього запрошення з пропозицією укласти договір (офертою). Пропозиція, спрямована на укладення договору, яка не відповідає положенням законодавства щодо змісту оферти, є запрошенням зробити пропозицію про укладення договору;

Публічною офертою є звернена до необмеженого кола осіб пропозиція про укладення договору, що містить всі істотні умови майбутнього договору, виражає згоду оферента бути пов'язаним її умовами та вимагає повного і безумовного акцепту. Публічна оферта може містити застереження її дійсності на певній території, по колу осіб (особи, які набули статусу підприємця) або до настання певного моменту в часі чи події. Якщо інше не вказано в самій публічній оферті, то її акцепт здійснюється в порядку черговості за принципом, що договір укладається із тією особою, акцепт якої, одержано оферентом раніше інших, за умови можливості його задоволення в даний час;

Акцептом є вираження згоди особи, якій направлено оферту, про прийняття запропонованих умов та про укладення договору між цими сторонами на таких умовах. Акцепт є стадією, що завершує формування договору і, на відміну від оферти, характеризується виникненням договірних прав і обов'язків у обох сторін договору. Акцепт як стадія укладення договору розпочинається з моменту отримання оферти і закінчується в момент укладення договору, отримання відповіді на оферту, або спливом часу, необхідного для подання відповіді на оферту. Адресність акцепту не може трактуватись настільки широко як адресність оферти, оскільки акцепт може передбачати тільки певного оферента, і тільки чітко визначені запропоновані умови;

Договір може бути укладено за пропозицією у формі конклюдентних дій або шляхом акцепту, вираженого мовчанням. Конклюдентні дії набувають юридичного змісту тільки для договорів, укладених в усній формі. За допомогою конклюдентних дій може бути виражено оферту і акцепт договору. Мовчання може бути тільки акцептом договору і використовується сторонами виключно у випадках передбачених законом, домовленістю сторін або практикою їх відносин. Мовчання може відноситися до власних дій особи, наприклад, коли очікується її активна поведінка замість якої вона мовчить або може відноситися до дій інших осіб, коли мовчання є відповіддю на певні дії (пропозиції). Мовчання може виражати згоду або непогодження із пропозицією. Умови здійснення мовчання та його зміст тісно пов'язані з правовими наслідками самого мовчання і повинні бути відомі сторонам наперед;

Необхідно узгодити норми ЦК про згоду укласти договір на інших умовах (ст.646 ЦК) та норми п. п.4, 5 ст.181 ГК про укладення договору за потоколом розбіжностей, шляхом доповнення ст.181 ГК пунктом 4-1 і викласти його у такій редакції: "Складення протоколу розбіжностей є новою пропозицією укласти договір на інших умовах”;

Публічним є договір, відповідно до якого у підприємця виникає обов'язок продати товари, виконати роботи чи надати послуги на користь споживачів, які є рівними у своєму праві вимагати укласти з ними такий договір, а у випадку відмови від виконання зазначеного обов'язку можуть примусити підприємця укласти з ними договір на визначених нею умовах;

Договір приєднання необхідно розглядати як форму укладення договору, а не як вид договору, оскільки він укладається шляхом приєднання до умов, розроблених однією із сторін для їх багаторазового використання. Цивільно-правові норми, що регулюють публічний договір і договір приєднання, здійснюють таке регулювання самостійно в різних площинах, а тому не конкурують одна з одною;

Переддоговірний спір необхідно визначати як конфлікт зустрічних інтересів учасників переддоговірного процесу з приводу укладення договору;

Для існування договору необхідно щоб у його змісті, постійно залишались три групи істотних умов:

1) істотні умови про предмет договору;

2) істотні умови, які визнані такими за законом;

3) істотні умови, які необхідні для даного виду договору. Вказані істотні умови можуть бути змінені, але не можуть бути виключені сторонами;

Пролонгація строкового цивільно-правового договору на новий строк передбачає його продовження шляхом зміни умови про строк дії договору. Строк дії договору конкретизується в межах певного часового проміжку, встановленням дати укладення договору і дати його припинення. При пролонгації змінюються обидві дати. У передбачених законом випадках, пролонгація договору вимагає додержання нотаріальної форми договору або його державної реєстрації;

У разі істотного порушення умов договору його може бути змінено або розірвано у судовому порядку. Встановлення істотності такого порушення, визначеної терміном "позбавлення значною мірою" (п.2 ст.651 ЦК) суд повинен здійснити на основі дослідження мети договору.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бородовський С.О. Деякі особливості сучасного правового регулювання укладення, зміни і розірвання цивільно-правового договору // Юридична Україна. - №2. - 2005. - С.22-27;

2. Бородовський С.О. Деякі питанні укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві України // Юридична Україна. - №1. - 2005. - С.23-26;

3. Бородовський С.О. Окремі питання зміни і розірвання договору у цивільному праві України // Право України. - №3. - 2005. - С.43-46;

4. Бородовський С.О. Щодо укладення, зміни і розірвання договору в цивільному праві України // Право України. - №12. - 2004. - С.80-82;

5. Бородовський С.О. Деякі питання укладення цивільно-правового договору // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статтей. - 2003. - Випуск ХІ. - С.86-89;

6. Бородовський С.О. Правове регулювання порядку укладення договору в цивільному праві України // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статтей. - 2002. - Випуск ІХ. - С.88-91;

7. Бородовський С.О. Вирішення переддоговірних спорів // Корпоративне право в Україні: становлення і розвиток. Зб. наук. праць (За матеріалами міжрегіональної наук. - практ. конф., м. Івано-Франківськ, 26-27 вересня 2003р.) / Ред. кол.: О.Д. Крупчан (голова), В.Д. Басай, В.В. Луць та ін. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АпрН України, 2004. - С.147-158;

8. Бородовський С.О. Окремі питання акцепту цивільно-правового договору // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.29-30 квітня 2004 р., м. Харків. - К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 2004. - С.289-291;

9. Бородовський С.О. Поняття договору в літературі та законодавстві // Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України: Матер. наук. - практ. конф. [Івано-Франківськ] 3-4 жовтня 2002 р. / Редкол.: Басай В.Д. (голов. ред) та ін. - Івано-Франківськ: Обласна друкарня, 2002. - С.80 - 83.

Анотації

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2005 р.

Дисертація присвячена дослідженню питань щодо укладення, зміни і розірвання договору у цивільному праві України. У роботі розглянуто нормативно-правове регулювання договору, з'ясовано його сутність, основні ознаки цієї правової конструкції. Особливу увагу приділено теоретичному дослідженню юридичної термінології, стадіям укладення договору, особливостям укладення окремих видів договорів, вирішенню переддоговірних спорів, порядку, способам, підставам і наслідкам зміни і розірвання договору. Аналізуються новели ЦК України щодо укладення публічних договорів, договору приєднання, попереднього договору.

Ключові слова: договір, правочин, волевиявлення, оферта, акцепт, укладення, зміна і розірвання договору, публічний договір, договір приєднання, попередній договір, переддоговірний спір.

Бородовский С.А. Заключение, изменение и расторжение договора в гражданском праве Украины. - Рукопись.