Уніфікація норм міжнародного приватного права в рамках Гаазької конференції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УНІФІКАЦІЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА В РАМКАХ ГААЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПОПКО ВАДИМ ВІКТОРОВИЧ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кисіль Василь Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Коссак Володимир Михайлович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри цивільного права та процесу кандидат юридичних наук Галущенко Герман Валерійович, Секретаріат Президента України Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

Захист відбудеться 24 жовтня 2006 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий 22 вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук М.М. Гнатовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається значенням, що надається уніфікації норм міжнародного приватного права в умовах побудови правової системи України та розвитку державності, пріоритетними напрямками діяльності якої є гарантування та забезпечення прав і свобод людини та громадянина, політичний та економічний плюралізм та міжнародне співробітництво. Інтернаціоналізація господарського життя та розвиток міжнародних наукових і культурних зв'язків є об'єктивною основою для міждержавної уніфікації колізійних і матеріальних цивільно-правових норм, що регламентують майнові й немайнові правовідносини, ускладнені іноземним елементом.

Проблеми цивільно-правових і цивільно-процесуальних відносин, що випливають із міжнародного життя, виникають головним чином в умовах економічного і культурного обміну між державами. В правовому регулюванні цих відносин неабияку роль відіграють норми міжнародного приватного права, що регулюють правоздатність та дієздатність іноземців, правове становище іноземних юридичних осіб й іноземної власності, спадкування майна, правовий режим зовнішньоторговельних угод, авторське право та право на винаходи іноземців, а також питання про шлюбні та сімейні права з “іноземним елементом”.

Законотворча діяльність вимагає постійного звернення до міжнародно-правових норм, що містяться в договорах та рішеннях міжнародних організацій. У зв'язку з цим виникає необхідність наближення національної правової системи України до правових систем тих країн, з якими налагоджені постійні контакти економічного, політичного, культурного й іншого характеру. Наявність в діючому законодавстві України прогалин в правовому регулюванні обумовлює нагальну потребу в глибокому й скрупульозному вивченні теоретичних проблем уніфікації правових норм в різних сферах приватноправових відносин.

У створенні ефективної національної правової системи значну роль відіграє співробітництво з міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на уніфікацію міжнародного приватного права (далі МПрП). Серед них провідну роль відіграють Гаазька конференція з міжнародного приватного права (ГК МПрП) та Міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА). Вагомий внесок в уніфікацію МПрП вносять і такі міжнародні організації, як Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ІМО), Міжнародна організація праці (МОП), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) та інші. Основна мета їхньої діяльності - уніфікація норм права, що може відбуватися або в рамках міжнародної організації, або під її егідою. У цих випадках уніфікація має багатосторонній характер.

Гаазька конференція з міжнародного приватного права - одна з найдавніших міжнародних організацій (створена у 1893 р.), робота якої спрямована на уніфікацію правових (здебільшого колізійних) норм, в основному в галузі сімейних, спадкових, комерційних, транспортних правовідносин та міжнародного цивільного процесу. Виходячи з ролі Гаазької конференції в сфері уніфікації приватного права, Україна повинна не тільки усвідомити значення цієї організації, але й активно в ній співпрацювати заради своїх інтересів. З огляду на це, членство України у Гаазькій конференції є важливим елементом інтеграції до європейського та світового правового простору.

Теоретичну основу дисертації становлять праці радянських та вітчизняних вчених в сфері міжнародного приватного права, серед яких роботи Б.М. Ашавського, М.М. Богуславського, Л.Г. Варшаломідзе, Н.Г. Вилкової, Г.В. Галущенка, І.К. Городецької, В.А. Гридіна, В.Н. Денисова, Г.К. Дмитрієвої, А.С. Довгерта, В.П. Звєкова, О.В. Кабатової, В.Я. Калакури, В.І. Кисіля, М.І. Козюбри, Л.А. Лунца, А.Н. Мандельштама, Н.І. Малишевої, Г.К. Матвєєва, Г.І. Морозова, К.І. Налетова, Т.Н. Нешатаєвої, Н.В. Орлової, І.С. Перетерського, В.Ф. Петровського, Д.І. Полумордвинова, А.А. Рубанова, О.М. Садікова, Г.І. Тункіна, Г.С. Фединяк, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, А.Г. Хачатуряна, С.В. Шевчука, О.А. Шибаєвої, Н.Г. Швидак, Т.М. Яблочкова. Важливе значення для написання даного дослідження мали праці зарубіжних авторів А. Батиффоля, Дж.А.Л. Дроза, Г. ван Лоона, М. Іссад, Х. Коха, Л. Оппенгейма, Л. Раапе, Дж. Чешира, П. Норта й інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”, теми дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 та відповідно до плану науково-дослідної теми кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір”.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження - визначити роль ГК МПрП на основі вивчення теоретичних аспектів проблеми уніфікації міжнародного приватного права, аналізу роботи та результатів діяльності Гаазької конференції, її ролі в уніфікації міжнародного приватного права, проаналізувати значення гаазьких конвенцій, до яких приєдналась Україна, та їх вплив на національне законодавство, а також з'ясувати основні закономірності становлення й розвитку Гаазької конференції з міжнародного приватного права.

З огляду на поставлену мету в процесі дослідження були поставлені такі завдання:

- проаналізувати роль, місце та значення Гаазької конференції з МПрП в механізмі уніфікації норм міжнародного приватного права;

- визначити досвід уніфікаційної діяльності Гаазької конференції та можливості подальшої перспективи розвитку уніфікаційних процесів у міжнародному приватному праві;

- розкрити сутність та специфіку діяльності ГК МПрП виходячи з її правового статусу;

- охарактеризувати техніко-юридичний процес розробки, процедури, стадій та етапів прийняття основних юридичних документів (актів) різними органами Гаазької конференції;

- дослідити специфіку та механізми процесу уніфікації норм міжнародного приватного права в рамках Конференції;

- виявити сучасні тенденції розвитку міжнародного приватного права на прикладах уніфікації норм, що регламентують сімейні, процесуальні та спадкові правовідносини (в рамках Гаазької конференції);

- дослідити сучасний стан та перспективи участі України в діяльності Гаазької конференції щодо уніфікації норм міжнародного приватного права, а також визначити пріоритетність приєднання України до діючих гаазьких конвенцій.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є діяльність Гаазької конференції з міжнародного приватного права та конвенції, що нею приймаються, а також участь України в уніфікації норм міжнародного приватного права.

Предметом дослідження є юридичний статус та основні напрямки діяльності Гаазької конференції щодо уніфікації та розвитку міжнародного приватного права.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладено загальні та спеціальні методи, якими користується сучасна правова наука, сучасні загальнотеоретичні погляди на міжнародне приватне право та комплексний підхід до аналізу ГК МПрП в сфері уніфікаційної діяльності. Використано філософські абстрактно-логічні методи (аналіз, синтез, дедукція, індукція та аналогія, перехід від конкретного до абстрактного і навпаки, побудова дефініцій понять, застосування поділу та кваліфікації), історико-правовий, структурно-функціональний, порівняльно-правовий та інші загальнонаукові й спеціальні методи дослідження. Історико-правовий метод використовувався при зверненні до генезису предмету дослідження. Структурно-функціональний підходи застосовувалися, зокрема, при аналізі процесу формування Гаазької конференції, її організаційної структури, уніфікаційної діяльності, розробки та процесу прийняття конвенцій. При дослідженні проблематики уніфікації колізійних норм автором здійснена спроба застосувати поряд з історичним і порівняльним методами системний підхід, принципи якого представляють собою компонент діалектики.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняному правознавстві комплексним монографічним дослідженням, присвяченим теоретико-правовому та практичному аналізу статусу, діяльності Гаазької конференції з міжнародного приватного права та механізмів прийняття конвенцій в сферах приватноправових відносин. В ході проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист. Зокрема,

вперше:

з'ясовано характер діяльності ГК МПрП як суб'єкта міжнародного права, зміст правосуб'єктності якого передбачає можливість здійснювати уніфікацію та прогресивний розвиток міжнародного приватного права, а також обґрунтовано приватноправову суб'єктність ГК МПрП - міжнародної міжурядової організації - як учасника цивільно-правових відносин;

виявлено, що пріоритетними сферами діяльності Гаазької конференції, спрямованої на прогресивну уніфікацію норм міжнародного приватного права, є розробка та прийняття багатосторонніх конвенцій в таких сферах, як міжнародне співробітництво із судових та адміністративних справ, уніфікація колізійних норм стосовно контрактів, деліктів, статусу й захисту неповнолітніх, сімейних відносин, заповітів, визнання правоздатності компаній, юрисдикції й виконання іноземних судових рішень;

визначено основні функції Гаазької конференції, реалізація яких забезпечила їй в системі міжнародних організацій місце центру міжнародного юридичного та адміністративного співробітництва в галузі приватного права;

досліджено структуру Організації, її керівні органи та бюджетну політику, а також функціональне призначення та відповідність статутних цілей та завдань характеру діяльності органів цієї міжнародної міжурядової організації;

обґрунтовано висновок про те, що участь України в Гаазькій конференції з міжнародного приватного права відповідає як стратегічним, так й тактичним цілям розвитку українського законодавства в сфері правового регулювання колізійних питань та використання потенційних можливостей Конференції для активного залучення України в уніфікаційні процеси правового регулювання приватноправових відносин;

обґрунтовано висновок про те, що поглиблення співробітництва України з Гаазькою конференцією є необхідною передумовою використання її можливостей у напрямку наближення національного законодавства до законодавства ЄС, врегулювання приватноправових відносин у цивільних справах на багатосторонньому рівні, налагодження безпосередніх контактів з експертами іноземних держав тощо;

обґрунтована необхідність та запропонована послідовність приєднання України до гаазьких конвенцій; з цією метою виявлено, що першочергової уваги вимагає внесення змін у законодавство України в сфері захисту прав і свобод дітей, міждержавного усиновлення, а також створення законодавчої бази для діяльності та співробітництва Національного органу України для сприяння контактам з Постійним бюро ГК МПрП та з іншими державами-учасницями конвенцій.

Удосконалено:

положення про концепцію правосуб'єктності міжнародної організації, основними аспектами якої є: можливість укладати міжнародні угоди, користуватися привілеями та імунітетом від національних юрисдикцій та подавати позови, а також статус міжнародної міжурядової організації, її функціональне призначення, форми та засоби діяльності, правила процедури, основні компоненти конференційної системи, механізм прийняття рішень, а також види актів, що нею приймаються, та їх правове значення;

дослідження механізму реалізації приватноправової суб'єктності ГК МПрП, що включає: розробку та застосування багатосторонніх договорів (конвенцій) у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема, міжнародного співробітництва судових і адміністративних органів з питань правової допомоги, колізійного права щодо договорів, зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяної шкоди, аліментних зобов'язань, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів, юрисдикції й визнання та виконання іноземних судових рішень, а також моніторинг існуючих конвенцій, співпрацю з іншими міжнародними організаціями у сфері кодифікації міжнародного приватного права, організацію та проведення семінарів для суддів, правових симпозіумів та колоквіумів.

Дістало подальший розвиток:

положення про те, що уніфікація права в рамках ГК МПрП являє собою процес вироблення, за допомогою міжнародно-правових засобів і механізмів, єдиних правових норм, призначених для регулювання цивільних відносин з іноземним елементом у сфері цивільного процесу, сімейних, спадкових, комерційних та транспортних правовідносин;

положення про те, що діяльність ГК МПрП у сфері приватноправових відносин відбувається у відповідності із загальновизнаними принципами міжнародного права - дотримання рівності прав її учасників, поваги до суверенітету держав, співробітництва, демократичності, відкритості, взаємодопомоги організацій і взаємної поваги до судових рішень держав-учасників, відсутності формалізму в питаннях визначення компетенції на основі таких ознак, як національність сторін в спорі, арешт майна в певній державі тощо;

положення про необхідність участі України в розробці та прийнятті конвенційних угод з метою сприяння більш ефективній реалізації національних інтересів країни у співробітництві держав, приведення чинного законодавства у відповідність зі світовими стандартами;

положення про необхідність приєднання України до основоположних конвенцій, розроблених в рамках Гаазької конференції, які вже певною мірою адаптовані у законодавстві ЄС, що дозволить Україні використовувати можливості цієї міжнародної організації та застосовувати найбільш розповсюджені міжнародно-правові механізми у сфері забезпечення прав людини.

За результатами дослідження підготовлено наступні пропозиції:

запропоновано на законодавчому рівні врегулювати питання про включення загальновизнаних принципів та норм міжнародного права у внутрішній правопорядок України, що має передбачити певний законодавчий акт конституційного рівня, який також має містити норми, які б забезпечували механізм реалізації міжнародних конвенцій, учасницею яких Україна є чи до яких вона приєдналася, у конкретних правовідносинах. Це значно полегшить процес рецепції норм міжнародного права, зокрема в сфері приватноправових відносин, у правопорядок України, а створення механізму застосування норм міжнародного права та вдосконалення юридичної техніки застосування міжнародно-правових норм сприятиме ефективності уніфікації колізійного права;

з метою створення гарантій дотримання основних прав дитини при здійсненні усиновлення та створення систем співробітництва між державами для відвернення викрадення, продажу дітей, торгівлі ними та забезпечення визнання усиновлення у договірних державах уявляється доцільним прискорення приєднання України до таких гаазьких конвенцій: Конвенції про юрисдикцію, застосовуване право й визнання рішень про усиновлення 1965 р. та Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення 1993 р.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у науково-дослідній сфері одержані результати можуть сприяти подальшій розробці проблематики теоретичного дослідження уніфікації норм міжнародного приватного права. У сфері правотворчості ці результати можуть бути використані при удосконаленні законодавства сфери міжнародного приватного права. У правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів може сприяти формуванню правових механізмів регулювання міжнародних відносин з участю України. У навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури з дисциплін “Міжнародне приватне право”, “Право міжнародних організацій”, при проведенні семінарських занять, написанні навчально-кваліфікаційних робіт тощо.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були апробовані в ході науково-практичних конференцій, зокрема, на ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку”, (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги “Шевченківська весна” (м. Київ, 2005 р.), Конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин”, присвяченої 170-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка та 60-річчю Інституту міжнародних відносин, (м. Київ, 2004 р.), Науковому семінарі, присвяченому впровадженню нового Цивільного Кодексу України та проблематиці його застосування (Інститут міжнародних відносин, кафедра міжнародного приватного та митного права, м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Приватноправовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку” (м. Київ, 2005 р.).

Положення дисертації доповідалися на теоретичних семінарах викладачів відділення міжнародного права, розглядалися на засіданнях кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у п'яти статтях та тезах однієї доповіді, що опубліковані у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження: робота складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок рукописного тексту, із них основний текст дисертації 211 сторінок, список використаних джерел на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі надане обґрунтування актуальності теми дослідження, розглядається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, ступінь розробленості питання, визначається об'єкт і предмет дослідження, мета і завдання дослідження, його методологічна основа, нормативна й емпірична база, наукова новизна, теоретичне і практичне значення, застосування результатів дослідження на практиці, формулюються положення, що виносяться на захист.

Розділ I “Становлення та розвиток Гаазької конференції з міжнародного приватного права” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню генезису формування та тенденціям розвитку Гаазької конференції, а також перспективам взаємовідносин з Україною.

У підрозділі 1.1 “Загальнометодологічні підходи до уніфікації норм міжнародного приватного права в рамках Конференції” досліджуються теоретичні аспекти уніфікаційної діяльності Гаазької конференції. Уніфікація колізійних норм розглядається як один з методів, за допомогою якого здійснюється регулювання як майнових, так і немайнових відносин, ускладнених іноземним елементом. Система колізійних норм в кожній з держав-учасників міжнародного спілкування має передумовою наявність розбіжностей в матеріальному приватному праві окремих держав. Розбіжності ці існують і при співставленні правових систем держав, що належать до однієї і тієї ж правової сім'ї чи суспільної формації. Іноді розбіжності існують лише в деталях, але й вони суттєво відбиваються на вирішенні конкретних справ. Цілям уніфікації міжнародного приватного права слугує низка міжнародних конвенцій, зокрема конвенції, прийняті Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права протягом тривалого часу.

Дослідження проблематики уніфікації міжнародного приватного права дає можливість виявити дві взаємообумовлені, хоча і суперечливі тенденції: з одного боку держави прагнуть зберегти свою юрисдикцію відносно власних громадян та юридичних осіб, навіть при їх знаходженні за кордоном, з іншого боку, - поширити свою юрисдикцію на іноземців, що перебувають на їх території. В цих відносинах застосовуються колізійні прив'язки lex domicilii та lex patriae. Разом з тим, розвиток міжнародних відносин вимагає певної ясності, особливо відносно односторонніх та двосторонніх колізійних прив'язок. Навіть у випадку їх застосування в одній правовій сім'ї, в кожній з національних правових систем зберігаються власні способи кваліфікації колізійних норм, неоднакове ставлення до зворотної відсилки, до публічного порядку тощо. В результаті одна й та ж ситуація може бути вирішена на підставі різних колізійних норм не однаково. Найбільш виразно це проявляється в колізійних принципах щодо особистого статус громадян, шлюбно-сімейних відносин, відносини батьків та дітей, спадкових відносин.

У підрозділі 1.2 “Формування Гаазької конференції та генезис уніфікаційної діяльності” досліджуються засади створення ГК МПрП та її уніфікаційна діяльність, в якій виділяють два етапи: з 1893 р. до 1951 р. та другий з 1951 р. Конференція виробила проекти ряду конвенцій: про купівлю-продаж рухомостей, про визнання прав юридичної особи за іноземними компаніями, асоціаціями і установами, про конфлікт lex patriae і lex domicilii, про цивільну процедуру, а також розробила та прийняла Статут Організації. Формування Гаазької конференції відбувалось в певних історичних умовах; Організація розвивалась з урахуванням вимог часу, що визначило збільшення її держав-членів до 65 та держав-учасниць гаазьких конвенцій до 57, які представляють усі континенти. Своєю діяльністю у сфері міжнародного приватного права Гаазька конференція сприяє уніфікації колізійних норм та взаємозв'язкам держав у цих відносинах.

Набуття членства в цій міжнародній організації відкриває широкі можливості не лише для приєднання до існуючих конвенцій, а й для безпосередньої участі у розробці нових міжнародних інструментів у цій сфері. Не менш важливою є також можливість встановлення безпосередніх контактів з представниками інших держав, які відповідають за виконання положень гаазьких конвенцій за кордоном. На практиці це сприяє оперативнішому вирішенню питань, що виникають при виконанні цих конвенцій. Важливим при цьому є те, що учасниками конвенцій, прийнятих на Гаазькій конференції, як вже зазначалось, є як її члени, так і держави, що не є членами Організації.

Найбільш відомими та значущими є конвенції з питань цивільного процесу, прийняття закордонних свідчень, легалізації документів, врегулювання колізій між законами стосовно положень про спадщину, забезпечення зобов'язань, визнання розлучень, захист неповнолітніх, протидію міжнародному викраденню дітей, усиновлення в іншу країну.

У підрозділі 1.3 “Сучасні тенденції розвитку Гаазької конференції з міжнародного приватного права” здійснена спроба спрогнозувати розвиток Організації на передбачуване майбутнє. Діяльність Конференції визначають теми, що складають сучасну Робочу програму Конференції, серед яких найбільш значущі: затвердження та поширення Конвенції про юрисдикцію, визнання та виконання іноземних судових рішень в цивільних та комерційних справах; розвиток діяльності з удосконалення існуючих та прийняття нових міжнародних інструментів про виконання зобов'язань (особливо стосовно підтримки дітей) тощо.

На виконання цих завдань спрямована робота щодо розробки документів про налагодження контактів батьків та дітей; з питань міжнародного приватного права, що виникають в інформаційному суспільстві, включаючи електронну торгівлю; у сфері конфліктів юрисдикцій, законодавства, міжнародної юрисдикції та адміністративного співробітництва стосовно цивільної відповідальності за завдання шкоди навколишньому середовищу; вирішення проблем, що виникають у випадку нечесної конкуренції та проблем, що застосовуються в випадку передачі прав власності.

На розгляд Конференції винесено низку тем, запропонованих зацікавленими сторонами, що співробітничають з Організацією: розробка прикладу двосторонньої угоди про виконання гаазьких конвенцій; питання міжнародного приватного права стосовно інтелектуальної власності; питання, пов'язані з міжнародним поверненням активів; питання, пов'язані з економічною міграцією; питання стосовно статусу дітей; питання міжнародного усиновлення; законодавство стосовно спеціальних контрактів (бартерні угоди; ф'ючерсна торгівля на фондовому ринку).

У підрозділі 1.4 “Перспективи взаємовідносин України та Гаазької конференції” викладено основні етапи набуття Україною членства в ГК МПрП, що визначено Законом України “Про прийняття Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права” 15 травня 2003 р., та проаналізовано форми та принципи взаємовідносин України й Гаазької конференції в таких основних напрямках співробітництва, як цивільний процес, сімейні, спадкові й інші правовідносини. Державні делегації України є учасниками засідань Спеціальних комісій, Дипломатичної конференції та Пленарних сесій (остання 20-та сесія відбулась в червні 2005 р.).

Членство України у Гаазькій конференції - впливовій міжнародній організації з приватного права - відкриває широкі можливості для врегулювання на багатосторонньому рівні колізійних питань у сфері цивільного права, участі в підготовці й прийнятті конвенцій, що розробляються в рамках Організації, а також в налагодженні співробітництва з представниками інших держав-учасниць.

З набуттям повноправного членства в ГК МПрП Україна є учасницею п'яти гаазьких конвенцій: 1) Конвенції з питань цивільного процесу 1954 р., яка залишається чинною для України у зв'язку з офіційним оформленням правонаступництва. Ця конвенція набула чинності для СРСР з 26 липня 1967 р.; на сьогодні учасниками цієї Конвенції є близько п'ятдесяти держав з різних континентів; 2) Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах 1965 р.; 3) Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних та комерційних справах 1970 р.; 4) Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 р.; 5) Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 р.

Механізм приєднання до гаазьких конвенцій передбачає, по-перше, внесення відповідних змін до законодавства України, наприклад приєднання до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (1993) передбачає зміни в Цивільний, Сімейний, Цивільно-процесуальний та Кримінальний кодекси; по-друге, з метою приведення у відповідність правових норм у сфері захисту прав дітей, батьківської відповідальності необхідним є забезпечення співробітництва Національних органів держав-учасниць гаазьких конвенцій.

У розділі II “Правовий статус міжнародної організації - Гаазька конференція з міжнародного приватного права” обґрунтовується правовий статус ГК МПрП як міжнародної організації, її організаційна структура, особливості діяльності та процес прийняття конвенцій. Основна діяльність Гаазької конференції з міжнародного приватного права полягає в розробці багатосторонніх конвенцій у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема міжнародного співробітництва судових і адміністративних органів з питань правової допомоги; колізійного права щодо договорів, зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяної шкоди; аліментних зобов'язань, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів та нерухомості або довірчої власності; юрисдикції і визнання та виконання іноземних судових рішень.

В підрозділі 2.1 “Поняття міжнародної організації й міжнародної конференції та статутні положення Гаазької конференції” аналізується поняття міжнародної організації та конференції, їх видів, функцій, підготовки та скликання, правил процедури, основних компонентів конференційної системи, механізмів прийняття рішення, а також видів актів, що приймаються, та їх правове значення. Проаналізовані питання міжнародної правосуб'єктності міжнародних міжурядових організацій, які завжди були одними з найбільш складних і суперечливих у науці міжнародного права, та встановлено особливості міжнародної правосуб'єктності Гаазької конференції.

У підрозділі 2.2 “Організаційна структура Гаазької конференції з міжнародного приватного права” розглядаються механізми співпраці в рамках Гаазької конференції делегацій держав та керівних посадових осіб. Досліджується робота системи спеціально утворених органів, яка включає в себе: Пленарні сесії (засідання), Урядовий Комітет Нідерландів з питань міжнародного приватного права, Постійне Бюро (Секретаріат), Раду дипломатичних представників та Спеціальні комісії.

Держави-члени, в особі своїх органів та урядових делегатів, призначених відповідно до ст. 6 Статуту ГК МПрП, мають змогу брати повноцінну участь в роботі Гаазької конференції. Вони приймають рішення щодо загального політичного курсу Організації, пропонують та визначають порядок розгляду тем, прийнятих Гаазькою конференцією, беруть участь з правом голосу в обговореннях, прийнятті та моніторингу інструментів тощо.

Держави, що не є членами Організації, в особі своїх урядових делегатів можуть, за запрошенням, брати участь в обговоренні питань, що розглядаються, як спостерігачі; вони беруть участь в моніторингу та огляді рішень та конвенцій, сторонами яких вони є; можуть користуватися результатами роботи Гаазької конференції, зокрема у видках, коли вони найближчим часом мають намір стати державою-членом ГК МПрП чи стороною конвенції.

У підрозділі 2.3 “Механізми реалізації приватноправової суб'єктності Гаазької конференції з міжнародного приватного права” досліджено основні напрямки діяльності ГК МПрП, серед яких головне місце належить розробці багатосторонніх договорів (конвенцій) у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема: міжнародного співробітництва судових та адміністративних органів з питань правової допомоги; колізійного права щодо договорів, зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяної шкоди; аліментних зобов'язань, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів та нерухомості або довірчої власності; юрисдикції, визнання та виконання іноземних судових рішень.

Діяльність Гаазької конференції на сучасному етапі її розвитку визначена в концепції, сформульованій в Стратегічному плані Організації: “працювати для світу, в якому приватні особи, сім'я, а також компанії та інші організації, життя та діяльність яких пов'язанні з різними правовими системами, будуть отримувати високий рівень правової безпеки”. З концепцією діяльності Організації тісно пов'язана місія Гаазької конференції, що також визначена в Стратегічному плані: “бути форумом для держав-членів з метою розробки і виконання загальних правил міжнародного приватного права, для того, щоб координувати відносини між різними системами приватного права в міжнародних ситуаціях”.

Підрозділ 2.4 “Розробка та процес прийняття гаазьких конвенцій” присвячений дослідженню процесу розробки та основних етапів прийняття конвенцій, а саме: відбір питань для обговорення, дослідження, власне обговорення проекту, прийняття тексту та ухвалення угод, що вимагає цілеспрямованого, організованого, творчого, наукового й правового підходу. Процес розробки й прийняття конвенцій включає стадії й етапи, визначені в Робочій моделі діяльності Гаазької конференції.

Як правило, етапи дослідження, обговорення, проведення переговорів та прийняття рішення тривають протягом чотирьох років, а після успішного укладення угоди слідують стадії ратифікації та виконання конвенцій, які завершуються етапом надання допомоги у разі необхідності та проведення моніторингу. Проект конвенції включається в порядок денний майбутньої роботи сесії за пропозицією Спеціальної комісії із загальних справ та політики. Пропозицію обговорити, а згодом і прийняти те чи інше рішення може бути внесено державою-членом або групою держав, іншим органом Гаазької конференції (наприклад, Постійним Бюро) чи іншою міжнародною організацією - як міжурядовою, так і неурядовою. В деяких випадках пропозиції можуть висуватися іншими міжнародними організаціями в рамках угод про співпрацю Конференції з різними організаціями. Багатостороннє наукове дослідження проекту конвенції базується на порівняльному методі роботи, мета якого підготувати тему в вигляді питань, що в багатьох випадках супроводжується проведенням опитування, призначеним для держав-членів. Обговорення включає також попереднє виявлення позицій держав і створення допоміжних органів, на які покладається підготовка проектів рішень і резолюцій Організації. Після складення проекту Конвенції Спеціальною комісією, її функції переходять до Комісії Пленарної сесії Конференції для прийняття висновків та ухвалення Заключного акту. Прийняття рішення не зводиться тільки до голосування, воно є завершенням етапу обговорення того чи іншого питання та, як правило, відбувається прийняття рішення кваліфікованою чи абсолютною більшістю голосів держав-членів, а в останній час все частіше застосовується консенсус.

Держави-учасники Конференції можуть прийняти конвенцію в певній формі, із застереженнями, тимчасово чи утриматися від приєднання до неї. Крім того, прийнятий текст може бути переглянутий, розглянутий знову чи виправлений на наступній Пленарній сесії. За звичаєм конвенція ніколи не підписується під час закриття сесії, а відкривається для підписання, за чим слідує ратифікація.

У розділі III “Основні напрямки діяльності з уніфікації та розвитку міжнародного приватного права” досліджується діяльність по уніфікації норм в документах Гаазької конференції у сфері міжнародного цивільного процесу, сімейних та спадкових правовідносин.

У підрозділі 3.1 “Уніфікація норм міжнародного цивільного процесу в актах Гаазької конференції” проаналізовано уніфікаційну діяльність з питань, які відносять до міжнародного цивільного процесу: про міжнародну підсудність (юрисдикцію) у цивільних справах з “іноземним елементом”; про цивільне процесуальне становище іноземних громадян та юридичних осіб, а також становище іноземної держави та її дипломатичних представників, міжнародних (міждержавних) організацій; про доручення судів однієї держави судам іншої; про судові докази в цивільних справах з іноземним елементом; про порядок встановлення змісту належного застосування іноземного закону; визнання і примусове виконання іноземних судових рішень і визнання іноземних адміністративних актів по цивільним справам; про визнання іноземних арбітражних угод і примусове виконання рішень іноземного арбітражу. Особливе значення в сфері цивільно-процесуальних відносин має Конвенція з питань цивільного процесу (1954), яка регулює: процедуру вручення судових та позасудових документів; виконання судових доручень іноземних держав; внесення завдатку та стягнення платежів у разі винесення й виконання рішень стосовно іноземців; заставу “judicatum solvi”; безоплатну видачу виписок із актів запису громадського стану; надання безоплатно правової допомоги тощо. Прийнята у 1965 р. Конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних і комерційних справах, що регулювала виконання судових доручень, була перероблена, в результаті чого з'явилась Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних та комерційних справах (1970). З конвенціями, які регулюють процесуальні питання, тісно пов'язана Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (1961). Відповідно до її умов учасники Конвенції звільняють від легалізації видані в інших державах-учасницях документи: судових органів чи службових осіб; адміністративні; нотаріальні; офіційні посвідчення, що підтверджують факти та автентичність підписів. Конвенція про міжнародний доступ до правосуддя (1980) відкрита для підписання. Однією з останніх є Конвенція про угоди про вибір суду, затверджена на 20-й сесії Гаазької конференції.

Підрозділ 3.2 “Уніфікація норм у міжнародних сімейних правовідносинах” присвячений дослідженню правовідносин, які потребують колізійного регулювання в зазначеній галузі. Це, зокрема, умови укладення шлюбу, форма і порядок реєстрації шлюбу, визнання шлюбів, укладених за кордоном, шлюбний договір, юридичні наслідки шлюбу, майнові відносини подружжя, припинення шлюбу, визнання шлюбу недійсним, встановлення та спростування батьківства, стосунки між батьками і дітьми, утримання, усиновлення тощо. Уніфікації законодавства вимагають шлюби, що зареєстровані за участю іноземців, на території іноземної держави, з використанням іноземного законодавства, оскільки для визначення правового статусу подружжя застосовують колізійні норми, що є необхідним для визначення змісту матеріальних та формальних умов оформлення шлюбу. Колізійні принципи можуть міститися як у національному законодавстві, так і в міжнародних договорах.

В уніфікаційному процесі Гаазької конференції в сфері сімейного права характерним є уніфікація не матеріально-правових норм, а колізійних. Це засвідчують, зокрема, Конвенція щодо колізії законів стосовно наслідків шлюбу на права та обов'язки подружжя в їхніх особистих відносинах та щодо їхнього майна (1905), Конвенція про визнання розлучень та рішень щодо окремого проживання подружжя (1970), Конвенція про укладення та визнання дійсності шлюбів (1978), Конвенцію про право, що застосовується до аліментних зобов'язань (1973), Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (1980), Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення (1993) та інші.

В сфері сімейних відносин уніфікація колізійних норм йде по шляху укладання як двосторонніх, так й багатосторонніх конвенцій. Такі домовленості містять єдині правила по питанням правовідносин між батьками і дітьми, між подружжям з приводу майнових та інших відносин, а також по питанням спадкування, усиновлення і піклування.

У підрозділі 3.3 “Уніфікація норм у сфері спадкових правовідносин” аналізуються міжнародні багатосторонні конвенції, які містять матеріально-правові чи колізійні норми, застосовувані у сфері спадкового права. Гаазька Конвенція про колізії законів щодо форми заповітів (1961) містить норми декількох колізійних прив'язок, застосовуваних до визначення дійсності заповідального розпорядження чи такого, що скасовує попереднє заповідальне розпорядження. Норми Конвенції застосовуються також до форми заповідальних розпоряджень, вчинених двома чи більшою кількістю осіб в одному документі. Втім, якщо Гаазька конвенція про конфлікт законів відносно форми заповідальних розпоряджень тільки констатує право особи на вибір певного правопорядку для врегулювання спадкових правовідносин, то Гаазька конвенція про право, що застосовується до спадкування нерухомого майна померлої особи (1989), вимагає ще й юридичного оформлення такого вибору шляхом складення відповідної заяви. Ця Конвенція визначає процес правозастосування у спадкових відносинах.

Загальні тенденції розвитку та уніфікації норм міжнародного приватного права в частині колізійного регулювання відносин спадкового характеру спрямовані на застосування єдиних норм права. Як відомо, в різних державах питання спадкування регулюється по-різному - в одних передбачається неоднаковий режим для рухомого й нерухомого майна (Франція), в інших - для всього спадку встановлюється єдиний режим (ФРН, Італія). Прийняття в міжнародному уніфікованому документі єдиного принципу свідчить про прагнення держав до створення єдиної системи, про якісно новий рівень уніфікації.

Відносини щодо спадкування характеризуються зв'язком з іншими правовими інститутами: питаннями правосуб'єктності, правом власності, сімейним правом тощо, а розмаїтість практики в цій сфері пояснюється значними розходженнями, що існують у національних законодавствах, міжнародних договорах і конвенціях, які стосуються спадкових відносин. Метою гаазьких конвенцій щодо успадкування майна є запровадження в державах уніфікованого документа, який дозволяє визначати коло осіб та їх повноваження стосовно управління майном (рухомим, нерухомим, майновими правами) померлого, своєрідного міжнародного заповіту.

У висновках викладено основні положення дисертаційної роботи, а також сформульовано основні теоретичні та практичні результати, отримані автором в ході дослідження, висловлені пропозиції щодо першочергових завдань в частині приєднання України до найважливіших конвенцій Гаазької організації з міжнародного приватного права, зокрема з питань захисту прав дітей, шлюбно-сімейних відносин та цивільного процесу.

ОПУБЛІКОВАНІ ПРАЦІ АВТОРА

міжнародне право уніфікаційний гаазька конференція

1. Попко В.В. Уніфікація міжнародного приватного права в рамках Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Випуск 49, частина ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2004. - С. 112-115.

2. Попко В.В. Уніфікація міжнародного права в рамках міжнародних організацій. // „Шевченківська весна” Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 60-річчю Великої Перемоги. Випуск ІІІ, частина І. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2005. - С. 233-235.

3. Попко В.В. Уніфікація норм у сфері спадкових правовідносин в актах Гаазької конференції з міжнародного приватного права // Збірник наукових робіт міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів „Приватно-правовий метод регулювання суспільних відносин: стан та перспективи розвитку”. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Хмельницький університет управління та права, 2005. - С.152-154.

4. Попко В.В. Роль міжнародних організацій в уніфікації та розвитку міжнародного приватного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 55, частина ІІ (у 2-х частинах). - К.: Київський національний інститут ім. Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2005. - С. 115-125.

5. Попко В.В. Теоретичні питання уніфікації колізійних норм в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права // Часопис Київського університету права. 2006/1. - К.: Київський університет права НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006 - С. 169-173.

6. Попко В.В. Колізійні питання усиновлення та їх уніфікація в актах Гаазької Конференції з міжнародного приватного права // Збірник наукових праць. Держава і право. Юридичні і політичні науки. Випуск 31. - К.: Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - С. 460-466.

АНОТАЦІЇ

Попко В.В. Уніфікація норм міжнародного приватного права в рамках Гаазької конференції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 2006.

Дисертація присвячена вивченню уніфікаційної діяльності Гаазької конференції з міжнародного приватного права, її правового статусу, організаційної структури, діяльності та прийнятим конвенціям. Досліджується генезис формування та розвиток цієї міжнародної організації, процес прийняття конференційних угод, зміст основних конвенцій у сфері цивільного процесу, сімейних та спадкових правовідносин. В дисертації обґрунтована необхідність участі України в розробці та прийнятті конвенційних угод, серед яких визначено першочергові, з метою приведення чинного законодавства у відповідність зі світовими стандартами та сприяння більш ефективній реалізації національних інтересів країни у співробітництві держав.

Ключові слова: Гаазька конференція з міжнародного приватного права, міжнародна міжурядова організація, уніфікація, міжнародне приватне право, колізійні норми, конвенція, цивільний процес, сімейні правовідносини, спадкові правовідносини.

Попко В.В. Унификация норм международного частного права в рамках Гаагской конференции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, г. Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению унификационной деятельности Гаагской конференции по международному частному праву, её правового статуса, организационной структуры, деятельности и принятия конвенций. Исследуется генезис формирования и развития этой международной организации, процесс принятий соглашений, содержание основных конвенций в сфере гражданского процесса, семейных, коммерческих, транспортных и наследственных правоотношений. В диссертации обоснована необходимость участия Украины в разработке и принятии конвенционных соглашений, среди которых определены первоочередные, с целью приведения действующего законодательства в соответствие с мировыми стандартами и обеспечения эффективной реализации национальных интересов страны в сотрудничестве государств.

Ключевые слова: Гаагская конференция по международному частному праву, международная межправительственная организация, унификация, международное частное право, коллизионные нормы, конвенция, гражданский процесс, семейные правоотношения, наследственные правоотношения.

Popko V.V. Unification of the rules of private international law within the framework of the Hague Conference. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific degree of Candidate of Law Sciences in the specialization 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law; private international law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2006.

The thesis deals with researches in the field of unification activity of the Hague Conference on Private International Law, its theoretical and legal status, its practical activity and creating conventions. The author makes examinations on the genese of formation and developing this international organization, on the process of making decisions, on the content of main conventions in the sphere of civil procedure, family and succession relations. In the thesis is assessed the importance of participation Ukraine in creating and adopting conventions, with the purpose of leading Ukrainian legislation to world standards and making effective the realization of national interests by Ukraine.

Key words: Hague conference on private international law, international intergovernmental organization, unification, private international law, conflict rules, convention, civil procedure, family legal relations, legal relations on succession.

Размещено на Allbest.ru