Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні засади

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КІНАШ ЯРОСЛАВ ІВАНОВИЧ

УДК 342.9 (477)

ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ

12.00.07 - теорія управління;

адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Ірпінь-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор

Коваль Микола Васильович,

Національна академія державної податкової служби України, заступник начальника кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності

Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор

Пєтков Валерій Петрович,

Кіровоградський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ України, ректор

кандидат юридичних наук, доцент

Курило Володимир Іванович,

Національний аграрний університет, декан юридичного факультету, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Провідна установа - Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова Міністерство освіти і науки України, кафедра адміністративного і господарського права, м. Одеса

Захист відбудеться “ 2 ” червня 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий “15” квітня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Г. Забарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

адміністративний відповідальність державний індивідуалізація

Актуальність теми дослідження. Однією з найважливіших тенденцій розвитку суспільства в контексті сучасної цивілізації є суттєве збільшення тих векторів діяльності державної влади, які спрямовані на реалізацію прав людини та антропоцентричний вимір у правозастосуванні. У процесі проведення адміністративної реформи в Україні передбачено розширення і модифікацію діапазону застосування заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

Інститут адміністративної відповідальності, що передбачає застосування державного примусу щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), започатковує положення про те, що міри відповідальності у правовій сфері є визначеними не раз і назавжди, а вони можуть трансформуватися шляхом певних видозмін.

Трансформація адміністративної відповідальності покликана забезпечувати дієвий, ефективний шлях реалізації принципу справедливості, який зобов'язує орган (посадову особу) адміністративної юрисдикції дотримуватися гуманного та індивідуального підходу при застосуванні заходів державного примусу щодо осіб, які вчинили протиправні діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення (проступку).

На сьогодні потребують вивчення, розгляду й обґрунтування положення, які врегульовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов'язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою трансформації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж громадсько-моральної відповідальності, а також у незастосуванні мір будь якої відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність.

Окремі аспекти означеної проблеми досліджувалися у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як Авер'янов В.Б., Алексєєв С.С., Бахрах Д.М., Братусь С.М., Васильєв А.С., Гетьман А.П. Голосніченко І.П., Гончарук С.Т., Додін Є.В., Ківалов С.В., Коваль Л.В., Коваль М.В., Колпаков В.К., Копєйчиков В.В., Комзюк А.Т., Коренєв А.П., Кузьменко О.В., Курило В.І., Маслєнніков М.Я., Опришко В.Ф., Остапенко О.І., Пєтков В.П., Савченко Л.А., Тихомиров Ю.О., Тищенко М.М., Шамрай В.О., Шкарупа В.К., Юсупов В.О. та ін.

Разом з тим, в українській правничій науці ще відсутнє монографічне дослідження, яке б систематизувало існуючі погляди на проблемні питання, пов'язані з нормативно-правовим регулюванням та процедурою трансформування адміністративної відповідальності в інші види відповідальності, а також у безвідповідальність взагалі. Дана проблема вимагає пошуку можливих шляхів її вирішення, що дисертант і робить у проведеному дисертаційному дослідженні.

Зазначеним обумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, його теоретичне, прикладне і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження базується на основних положеннях: - Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, схваленої рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 км/1; - Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; - Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000-2004 роки, які розроблені згідно Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 року та Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у ХХI столітті і Програми Міністерства внутрішніх справ України „Народ і міліція - партнери”. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України 2003 рік.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження й обґрунтування положень, які врегульовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов'язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою здійснення трансформації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж у громадсько-моральну відповідальність, а також у безвідповідальність взагалі.

Для досягнення зазначеної мети ставилися такі завдання:

- висвітлити основні концептуальні підходи до розуміння окремих ознак адміністративної відповідальності, що забезпечують реалізацію можливостей її трансформації;

- провести історико-теоретичний аналіз трансформації юридичної відповідальності;

- розкрити зміст відповідальності особи за вчинені правопорушення в контексті її трансформування;

- виокремити і систематизувати основні принципи адміністративної деліктології з позицій проблеми, що вивчається, з урахуванням її міждисциплінарності;

- розглянути питання реалізації принципів гуманізації та індивідуалізації відповідальності при застосуванні заходів державного примусу;

- дослідити проблему застосування альтернатив адміністративної відповідальності як реалізації принципів гуманізації та індивідуалізації, вивчити інші шляхи трансформації адміністративної відповідальності;

- обґрунтувати нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності;

- дослідити організаційно-управлінські основи трансформації адміністративної відповідальності.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі застосування заходів адміністративної відповідальності як різновиду адміністративного примусу та можливості її трансформування в інші види відповідальності, у незастосування відповідальності взагалі.

Предметом дисертаційного дослідження є адміністративно-правові норми та управлінські рішення, що регулюють ситуації, пов'язані з трансформуванням адміністративної відповідальності, та за допомогою яких здійснюється сам процес трансформації адміністративної відповідальності.

Методи дослідження, обрані автором, сформували методологічне підґрунтя дисертаційної роботи, яке складається із сукупності загальнонаукового діалектичного та окремих наукових методів структурно-системного, порівняльного, логічного аналізу та інших. При цьому автор виходив із того, що трансформація адміністративної відповідальності розглядалася в діалектичному взаємозв'язку та ієрархії відповідних компонентів.

Що стосується окремих методів дослідження, то структурно-системний метод використовувався, головним чином, як інструмент з'ясування характеру і сутності адміністративно-правових засобів, а також виявлення системи засобів державного примусу, їхнього взаємозв'язку та ієрархії: при дослідженні даної категорії необхідним є застосування системно-структурного підходу, вивчення системи засобів як у цілому, так і окремих частин. Системний підхід у даному випадку є одним із інструментів дослідження об'єкта як складного явища, що містить елементи, взаємозв'язок між якими забезпечує їхню цілісність.

Метод порівняльного аналізу було використано при встановленні особливостей національних адміністративно-правових засобів порівняно з іншими правовими системами і, відповідно, впливу цього фактора на особливості засобів державного примусу. Метод логічного (догматичного) аналізу дозволив з'ясувати сутність норм права, що встановлюють засоби державного примусу та регулюють застосування останніх. Додатково з метою аргументації вибору термінів використовувався метод логіко-семантичного аналізу.

Метод статистичного аналізу дозволив прослідкувати в динаміці певні аспекти трансформації адміністративної відповідальності.

Емпіричною базою дослідження стали матеріали правозастосовчої практики ряду органів адміністративної юрисдикції щодо даної категорії справ за останні роки.

Основні положення та висновки роботи ґрунтуються на аналізі нормативних актів, юридичної практики, наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що за характером і змістом розглянутих питань воно є одним із перших у вітчизняній теорії комплексним монографічним дослідженням, що присвячене аналізу застосування засобів адміністративного примусу в законодавстві України як державного явища в його проявах, пов'язаних з трансформацією адміністративної відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

У дисертації обґрунтовується ряд положень, які мають наукову новизну, зокрема,

уперше:

- в теорії національного права обґрунтовано поняття та сутність такого явища як трансформація мір юридичної відповідальності при застосуванні до конкретної особи заходів примусу, в тому числі і державного, за вчинене нею адміністративне правопорушення (проступок);

- введене до вживання в інституті відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення таке поняття, як „трансформація адміністративної відповідальності” та обґрунтовано необхідність його використання при вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням до конкретної особи заходів адміністративного примусу, в тому числі й державного, за вчинене нею адміністративне правопорушення (проступок);

- запропоновано для використання в теорії адміністративного права такого явища, як „трансформація адміністративної відповідальності” в інші види юридичної відповідальності, в міри громадсько-моральної відповідальності та у незастосування відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність щодо окремих правопорушників та їхніх діянь;

- здійснено історико-теоретичний аналіз підґрунтя використання такого явища, як трансформація юридичної відповідальності взагалі й адміністративної зокрема;

- набула подальшого розвитку теза, що використання такого явища, як трансформація, в законодавстві про адміністративну відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення забезпечує: по-перше, реалізацію принципу справедливості при застосуванні заходів адміністративного примусу щодо осіб, які їх вчинили; по-друге, - дозволяє застосувати більш диференційований та індивідуалізований підхід до застосування заходів впливу на осіб, які вчинили такі протиправні діяння;

- удосконалено окремі аспекти вчення про шляхи трансформування адміністративної відповідальності в інші види юридичної відповідальності, а також у громадсько-моральну відповідальність за вчинені особою діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення;

- обґрунтовані нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності, які пов'язані з регламентацією в правових приписах підстав, порядку, умов, способів та шляхів видозмінення мір відповідальності при їх застосуванні до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки);

- набули подальшого розвитку дослідження організаційно-управлінських основ трансформації адміністративної відповідальності, які пов'язані з використанням не правових, а організаційних дій, що забезпечують застосування трансформування мір відповідальності;

- сформульовано пропозиції щодо доцільності зміни окремих положень редакції статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення „Строки накладення адміністративного стягнення” та ст. 328 „Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил” Митного кодексу України, передбачивши, що адміністративне стягнення може бути накладене в строк не два місяці, а один рік з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - один рік з дня його виявлення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані у процесі дисертаційного дослідження результати мають теоретичне і практичне значення. Досліджені положення та сформульовані висновки щодо трансформації адміністративної відповідальності можуть бути використані як науковцями, які працюють у галузі адміністративного права, так і практичними працівниками адміністративно-юрисдикційних органів держави.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:

- у законодавчій та нормотворчій діяльності - при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення регулювання суспільних відносин, пов'язаних із застосуванням мір державного примусу по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки). З цією метою дисертант розробив пропозиції щодо заміни редакції статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 328 Митного кодексу України стосовно продовження до одного року можливості притягнення до відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки) для впровадження у законодавчу діяльність, направлені до Верховної Ради України;

- у науково-дослідній сфері - положення та отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування арсеналу мір юридичної відповідальності відносно осіб, що вчиняють правопорушення взагалі, і адміністративні зокрема;

- у навчальному процесі - значна частина висновків і ряд положень дисертаційної роботи використовуються студентами, курсантами та слухачами при вивченні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність” та „Адміністративна відповідальність” у Донецькому університеті економіки та права (акт впровадження від 15 березня 2004 року), Національній академії внутрішніх справ України, а також у Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 21 червня 2004 року);

- у правозастосовчій діяльності - використання отриманих результатів дозволить органам адміністративної юрисдикції та їх посадовим особам, застосовуючи явище трансформації, більш предметно і виважено підходити до застосування мір юридичної відповідальності по відношенню до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації зроблено автором у результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної літератури з проблем провадження у справах про адміністративні правопорушення та матеріалів практичної діяльності органів адміністративної юрисдикції.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданнях кафедри господарсько-правових дисциплін Донецького університету економіки та права, кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, а також кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.

Результати досліджень були оприлюднені на конференціях: Науково-практичній українсько-польській конференції „Громадянське суспільство і політика органів місцевого самоврядування” (м. Львів, 4-5 квітня 2002 р., за підтримки Доброчинного громадського фонду ім. князя Осмомисла - Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка); Науково-практичній конференції „Правове регулювання економіки періоду трансформації” (м. Донецьк, 23 листопада 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних умовах” (Донецький Національний університет, 15-18 квітня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы юридической науки и практики” (Орловський юридичний інститут МВС Російської Федерації, 26 лютого 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (Національна академія управління при Президентові України, м. Київ, 28-29 квітня 2004 р.)

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в шістьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пізнання і вимогам ВАК України, складається зі вступу, 3 розділів, розподілених на 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (214 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації 182 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається її зв'язок з науковими програмами, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, характеризується його методологія, теоретична база та практичне значення, наукова новизна, викладаються основні положення, що виносяться на захист, відомості про апробацію та публікацію основних положень дослідження, структуру та обсяг дисертаційного дослідження.

Перший розділ „Загальнотеоретичні основи трансформації юридичної відповідальності” присвячений аналізу теоретичних засад вказаної проблеми.

У першому підрозділі „Сутність трансформації юридичної відповідальності та її поняття” автором визначено, що юридична відповідальність - це регламентована правовими нормами потенційна реакція з боку уповноважених державою суб'єктів на діяння фізичних або юридичних осіб (колективних суб'єктів), яка викликана недотриманням встановлених законом заборон, невиконанням встановлених законом обов'язків суб'єктами правовідносин, порушенням цивільно-правових зобов'язань, нанесенням шкоди або збитків та виражена в застосуванні до осіб, які вчинили такі діяння, засобів впливу, що спричиняють позбавлення особистого, майнового або організаційного характеру.

Дисертант досліджує таке явище правової дійсності, як трансформація юридичної відповідальності, і пропонує таке визначення ключового терміну: „Трансформація юридичної відповідальності - це можливість для органу, посадової особи, наділених законодавцем правом притягувати осіб, які вчинили протиправні діяння, що містять ознаки правопорушення до відповідальності, змінювати вид і міру відповідальності, враховуючи певні обставини, передбачені в законодавстві”.

Досліджуючи явище трансформації відповідальності за вчинені протиправні діяння, здобувач зазначає, що це передбачена в законодавстві можливість, що надається органам чи посадовим особам, наділених правом розглядати і вирішувати спори про право чи притягувати до відповідальності осіб, які вчинили протиправні діяння, змінювати вид чи міру юридичної відповідальності, застосовувати заходи громадської або моральної відповідальності, чи взагалі звільнити особу від відповідальності.

У другому підрозділі „Трансформація відповідальності у праві - реалізація принципу справедливості при застосуванні заходів державного примусу” дисертантом зазначено, що інститут адміністративної відповідальності громадян за порушення норм адміністративного законодавства є одним з інститутів національного права, який покликаний забезпечити правомірну поведінку громадян і посадових осіб у сфері державного управління. Цей інститут ґрунтується на послідовних демократичних засадах впливу на осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки). Поряд із такими засадами цього інституту, як невідворотність, індивідуалізація, гласність, персоніфікація, самостійне місце займає таке явище, як трансформація відповідальності, відповідно до якої юридична відповідальність не є безумовною і категоричною, а припускає можливості різного роду замін у межах, заздалегідь передбачених законом.

Наявність можливості застосування трансформації в інституті юридичної відповідальності у праві взагалі і в адміністративному законодавстві зокрема дозволяє правозастосовному органу більш успішно досягати мети застосування державного примусу, запроваджувати принцип його індивідуалізації. За допомогою використання такого явища, як трансформація юридичної відповідальності, знаходить своє відображення демократичний характер примусової діяльності держави як у правовому полі взагалі, так і в адміністративно-правовій сфері зокрема. Трансформація юридичної відповідальності, яка передбачена у чинному законодавстві, дозволяє органу адміністративної юрисдикції (посадовій особі) найбільш оптимально запроваджувати в життя положення, що містяться у правових приписах.

Другий розділ „Використання явища трансформації при застосуванні заходів примусу за законодавством України, яке регулює відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення (проступки)” присвячений питанням, пов'язаним із використанням явища трансформації в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів державної влади.

У першому підрозділі „Поняття і правові засади трансформації адміністративної відповідальності та її способи” дисертантом досліджується процес здійснення в Україні адміністративної реформи та пов'язані з нею проблеми. У межах проведеного дисертаційного дослідження автор пропонує таке визначення дефініції адміністративної відповідальності: „Адміністративна відповідальність - це правовий інститут, який започатковує потенційну можливість держави, закріплену в сукупності матеріальних і процесуально-правових норм, що регулюють виникнення, установлення, зміну і припинення суспільних відносин у зв'язку із вчиненням особою адміністративно караного діяння і процедуру притягнення правопорушника до відповідальності згідно із законом”.

Досліджуючи способи, за допомогою яких реалізується (здійснюється) трансформація адміністративної відповідальності, дисертант констатує, що чинне законодавство України про відповідальність за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) використовує такий спосіб, як диспозитивність, тобто можливість суб'єктів адміністративної юрисдикції в межах, передбачених законодавством, відносно автономно діяти на свій розсуд: застосовувати ті чи інші адміністративні стягнення (адміністративно-правові норми у своїх конструкціях містять санкції, що передбачають альтернативні адміністративні стягнення); замінювати адміністративну відповідальність заходами дисциплінарної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення (проступок) (ст. 15 КУпАП), заходами громадської відповідальності (ст. 21 КУпАП), заходами морального характеру (ст. 22 КУпАП). У таких випадках, що передбачені законодавцем, орган адміністративної юрисдикції або посадова особа має право прийняти одне з передбачених у диспозиції чи санкції рішень.

Поряд із зазначеним способом законодавець, конструюючи матеріальні, адміністративно-правові норми, що регулюють застосування заходів відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення (проступки), використовує й такий спосіб, як імперативність, тобто категоричність при виборі заходів впливу на правопорушника. При цьому поняття „категоричність” застосовується при заміні одного виду юридичної відповідальності іншим: адміністративну на дисциплінарну (ст. 15 КУпАП); адміністративну на дипломатичну (ст. 16 КУпАП); адміністративну на кримінальну (ст. 9, ч. 2 ст. 253 КУпАП); а також при незастосуванні мір відповідальності взагалі щодо осіб, які вчинили діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення (проступку) (ст.ст. 17, 18, 19, 20, 184, 247 КУпАП).

У другому підрозділі „Трансформація адміністративної відповідальності шляхом застосування способу диспозитивності” насамперед автор констатує, що інститут адміністративної відповідальності громадян за порушення норм адміністративного законодавства ґрунтується на послідовно демократичних заходах впливу на осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Враховуючи основні засади, на яких базується вибір міри відповідальності за вчинене особою адміністративне правопорушення, а це невідворотність, справедливість та індивідуалізація, гласність, персоніфікація, здобувач виводить таку засаду, яка займає самостійне місце, як трансформація відповідальності шляхом диспозитивності, відповідно до якої адміністративна відповідальність не безумовна і категорична, а припускає можливості різного роду замін у межах, заздалегідь передбачених законом.

Далі автор приходить до висновку, що диспозитивність при застосуванні заходів відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) базується і випливає з такого явища при реалізації адміністративної відповідальності, як альтернативність, що означає момент, ситуацію, у якій слід зробити вибір однієї з двох чи декількох можливостей, з яких одна виключає іншу. Кожна з цих можливостей є „альтернативною”, тобто допустимою і правомірною, з позиції правового припису. Таким чином кожна з перерахованих у законі ситуацій чи міра впливу на правопорушника, що може застосовуватися замість іншої, і є альтернативою. У той же час сама ситуація, у якій необхідно зробити вибір, фіксується законодавцем у відповідному правовому приписі, а питання про вибір заходу реагування цілком покладається для використання на правозастосовчий орган. У цьому випадку законодавець ніби розширює можливості органів (посадових осіб), які здійснюють адміністративну юрисдикцію, у питанні застосування правових приписів, надаючи їм для цього певну „свободу” у виборі того чи іншого стягнення, передбаченого нормою права, чи виду юридичної або громадсько-моральної відповідальності щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

За допомогою застосування альтернатив набуває вираження демократичний характер категорії адміністративної відповідальності. Варіанти, надані законодавцем органу адміністративної юрисдикції при застосуванні різних заходів відповідальності, дозволяють йому найбільш оптимально запроваджувати в життя правові приписи, що містять правила поведінки суб'єктів адміністративних правовідносин.

У третьому підрозділі „Трансформація адміністративної відповідальності шляхом застосування способу імперативності” дисертантом описується сутність даного явища, що полягає у беззастережному в повному обсязі та у відведений строк виконанні певного, передбаченого в адміністративно-правовій нормі, припису. Це може бути вимога, наказ, правило поведінки та інша категорична вказівка.

У національному законодавстві - це норма права, яка містить чітко визначене правило поведінки, категоричні приписи. Формами вираження імперативності правових норм є категоричність припису, визначеність кількісних (строки, розміри, періодичність, частки, відсотки тощо) та якісних (перелік видів майна, опис передбачених дій і порядок їх виконання тощо) умов застосування і способів реалізації правової норми, заборона інших, ніж передбачено, дій.

Використовуючи таке явище, як імперативність, в інституті відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) законодавець конструює в Кодексі України про адміністративні правопорушення ряд норм, які в категоричній формі зобов'язують орган адміністративної юрисдикції чи посадову особу здійснити дії передбачені в правовому приписі, а їх ухилення від цього веде до порушення закону.

Передбачені у ст. 247 та інших статтях КУпАП обставини, якщо вони виникають при здійсненні юрисдикційного провадження є імперативними вказівками, тобто обов'язковими до застосування вимогами для органів адміністративної юрисдикції, посадових осіб, які наділені правом розгляду справ про адміністративні правопорушення (проступки), щодо звільнення осіб, які вчинили діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення, як від адміністративної відповідальності (не накладається адміністративне стягнення) зокрема, так і відповідальності взагалі. При виникненні цих обставин, особа, що вчинила протиправні діяння не притягується ні до юридичної відповідальності, ні до будь - якої іншої відповідальності, наприклад, громадської або ж моральної, як це в деяких випадках передбачено законодавством України про відповідальність за вчинені адміністративні правопорушення (проступки). Обставини що передбачені в статті 247 та інших статтях КУпАП трансформують адміністративну відповідальність у безвідповідальність взагалі.

Третій розділ „Реалізація трансформації відповідальності в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів (посадових осіб)” присвячено розгляду процедурно-процесуальних, нормативно-процесуальних та організаційно-управлінських засад трансформації адміністративної відповідальності.

У першому підрозділі „Процедурно-процесуальні аспекти трансформації адміністративної відповідальності” аналізується процесуально-процедурна діяльність, що у вітчизняній юридичній науці називається адміністративним процесом і під якою розуміється здійснення конкретних управлінських дій з реалізації і застосування матеріальних адміністративно-правових норм.

Автор звертає увагу на те, що процедури охоплюють питання, пов'язані з тим, як має починатися процес, хто повинен його проводити, як отримуються докази, оформляється інформація, у які терміни, протягом яких строків та в якій послідовності повинні бути зроблені ті чи інші процесуальні дії і як можна добитися перегляду чи скасування попереднього рішення. Це лише частина питань, що повинні розв'язуватися процесуальними чи процедурними кодексами або конкретними процесуальними законами. Загальна мета таких процедур - втілення впорядкованого методу ведення адміністративної справи взагалі і справи про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, зокрема.

Дисертант вважає, що процесуальні дії входять у сферу організаційної і процесуальної діяльності, мають відношення до техніки застосування норм матеріального права і, на перший погляд, не становлять реального інтересу, проте порядок і системний підхід при вирішенні адміністративної справи - це важливі цінності як такі. Вони сприяють ефективній, ощадливій та своєчасній реалізації чинних законів. Адміністративні процедури у першу чергу важливі для сторін, на які вони поширюються, тому що забезпечують засоби, за допомогою яких сторони можуть здійснювати дії для одержання ліцензій, дозволів, певних пільг. У тих випадках, коли адміністративна дія ініціюється державним органом, органом місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами, сторони, на які вона поширюється, можуть бути впевнені в тому, що вона повинна здійснюватись при дотриманні певних процедур. Ясні й чітко встановлені процедури, у свою чергу, сприятимуть формуванню стабільних відносин між громадянами і державою.

Завданням адміністративних процедур є створення інструментарію, за допомогою якого загальновизнані цінності адміністративного права втілюються у практичне адміністрування.

Аналізуючи чинне законодавство про відповідальність осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення (проступки), дисертант зазначає, що реалізація такого явища, як трансформація заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), може здійснюватися у межах адміністративного процесу, тієї його частини, яка торкається адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Автор дотримується думки, що юридичний процес в адміністративному праві, мабуть, доцільно розділяти на два його види: управлінський і адміністративний, у яких є всі передумови для формування самостійних, відносно відокремлених суспільних відносин, що мають свій предмет правового регулювання і відображають специфіку підгалузей адміністративного права. Щодо адміністративно-деліктного процесу, то його завдання - реалізувати матеріальні норми деліктного права у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності. У межах адміністративно-деліктного процесу застосовується таке законодавчо врегульоване явище соціальної дійсності, як трансформація заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

У другому підрозділі „Нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності” дисертантом розглядається порядок застосування норм законодавства, що містять положення, які стосуються ситуацій, пов'язаних з можливістю застосування трансформації адміністративної відповідальності. Аналізуючи правові приписи, що встановлюють порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення (проступки), які в основному сконцентровані в КУпАП, автор визначає, яким саме шляхом, а також у якому порядку та часі здійснюються: виявлення вчиненого адміністративного правопорушення (проступку); збір інформації про його вчинення та осіб, які його скоїли, а також фіксації отриманої інформації з метою її використання для подальшого вирішення справи про адміністративне правопорушення (проступок) по суті. Здійснюючи кваліфікацію проступку особи, яка його вчинила, орган адміністративної юрисдикції або його посадова особа оцінює діяння щодо того, чи воно вчинено дією чи бездіяльністю, які його шкідливі наслідки, чи є причинний зв'язок між цим діянням і шкідливими наслідками, місце, час, обставини, спосіб, знаряддя та засоби вчинення адміністративного правопорушення (проступку).

Автор, виходячи з аналізу чинного законодавства та спираючись на узагальнення теорії адміністративного права, дійшов висновку про доцільність диференційованого підходу при обранні органом адміністративної юрисдикції, заходів впливу до правопорушника і замість більш суворого адміністративного стягнення призначити менше суворе, а також навпаки.

У третьому підрозділі „Організаційно-управлінські засади трансформації адміністративної відповідальності” автор, враховуючи стадійність юридичного процесу взагалі і адміністративно-юрисдикційної діяльності зокрема, виділив і послідовно розглянув, на яких стадіях здійснюється трансформація адміністративної відповідальності в інші види юридичної відповідальності, досліджується заміна виду адміністративної відповідальності.

Дисертант, детально аналізуючи, які юридично-значимі дії здійснюються на стадіях адміністративного розслідування, розгляду справи по суті, апеляції приходить до висновку, що рішення про трансформування адміністративної відповідальності приймається в процесі розгляду справи про вчинене адміністративне правопорушення по суті та винесення по ній обґрунтованої постанови. При прийнятті рішення по справі про вчинене адміністративне правопорушення (проступок), орган адміністративної юрисдикції (посадова особа) фіксує його у винесеній постанові. І саме в ній зазначається про застосування до особи, що вчинила адміністративне правопорушення(проступок), уповноваженим органом або посадовою особою, якщо маються правові підстави заміну юридичної відповідальності одного виду на інший або ж заміну юридичної відповідальності мірами громадського чи морального характеру, чи не застосовувати зовсім міри будь - якої відповідальності.

У проведеному дисертаційному дослідженні автор обґрунтовує необхідність при виборі міри впливу на правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення (проступок), враховувати обставини, які: а) характеризують особу правопорушника позитивно; б) характеризують його з негативної сторони; в) обставини, які є „нейтральними”.

У висновках відображено сформульовані автором за результатом дисертаційного дослідження пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення правового та організаційного врегулювання процедури трансформації адміністративної відповідальності. Основними з підсумкових теоретичних положень є такі:

1. В теорії права, науковій та довідниковій літературі з юриспруденції розподіл юридичної відповідальності на види ведеться здебільшого з урахуванням галузевого критерію. Законодавчо це відображено в Конституції Україні. У правових наукових джерелах, які теоретично обґрунтовують види юридичної відповідальності як сталі, започатковані наступні: цивільна, матеріальна, адміністративна, дисциплінарна, кримінальна відповідальність. Дискусійними в теорії права є такі види як конституційна, міжнародно-правова відповідальність. Автором пропонується наступна класифікація юридичної відповідальності за галузевою ознакою: цивільно - правова та її різновид матеріальна; адміністративно - правова та її різновид дисциплінарна; кримінально - правова; конституційно - правова; міжнародно - правова.

2. Використовуючи таке явище, як трансформація мір юридичної відповідальності щодо осіб, які вчинили правопорушення того чи іншого виду, законодавець забезпечує реальне наповнення принципу справедливості, гуманний і індивідуальний підхід до вибору конкретного заходу щодо конкретної особи.

3. Адміністративна відповідальність не безумовна і категорична щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), а дозволяє використовувати певні „варіації” при притягненні правопорушника до відповідальності.

4. Інваріантність у виборі заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), пов'язана з використанням такого явища в інституті адміністративної відповідальності, як трансформація мір впливу, що можуть бути застосовані до правопорушників законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення.

5. Трансформація заходів відповідальності за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) регулюється законодавцем з використанням такого способу, як „диспозитивність”, тобто передбачені варіанти вибору заходів впливу на правопорушника (адміністративні стягнення та їхній розмір „від” і „до”), заміна одних стягнень іншими в межах санкцій статей КУпАП, а також заміна заходів одного виду юридичної відповідальності на інший (адміністративна - на дисциплінарну (ст. 15 КУпАП) чи заміна заходів адміністративної відповідальності заходами громадського або ж морального впливу (положення, що містяться у ст.ст. 21, 22, 24, 24-1 КУпАП).

6. При трансформації мір відповідальності за вчинені особою адміністративні правопорушення (проступки) законодавець використовує і такий спосіб, як „імперативність”, тобто категоричність, це пов'язано з тим, що при застосуванні мір відповідальності застосовується тільки ця міра, а не інший захід. Впливають обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення (ст. 35 КУпАП), а також положення, що містяться у ч. 2 ст. 9; ст. 15-16; ч. 2 ст. 29; ч. 2 ст. 30; ч. 2 ст. 32; ст. 247; ст. 325 КУпАП).

7. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє запропонувати для теоретичного застосування наступну дефініцію: „Трансформація адміністративної відповідальності - це законодавчо передбачена можливість органів адміністративної юрисдикції (посадових осіб) застосовувати заміну заходів адміністративної відповідальності іншими заходами впливу - як іншими видами юридичної відповідальності, так і заходами громадської чи моральної відповідальності, або взагалі не застосовувати будь-якого заходу відповідальності”.

8. Запропоновано дефініцію адміністративної відповідальності в наступній редакції: „Адміністративна відповідальність - це правовий інститут, який започатковує потенційну можливість держави в особі уповноважених на те органів (посадових осіб), що закріплена в сукупності матеріальних та адміністративно-процесуальних норм права, які регулюють виникнення, установлення, зміну і припинення суспільних відносин у зв'язку із вчиненням особою адміністративно караного діяння і процедуру притягнення правопорушника до відповідальності згідно із законом”. Це поняття здобувачем пропонується включити до проекту Кодексу України про адміністративні проступки.

У зв'язку з цим слід констатувати, що за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) особа, яка їх вчинила, може бути притягнута як до адміністративної відповідальності шляхом накладення на винного адміністративного стягнення, так і до іншого виду юридичної відповідальності (дисциплінарної відповідальності). У деяких випадках, пов'язаних із ситуаціями суспільної небезпеки, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності чи до сукупності різних видів юридичної відповідальності, або до громадської чи моральної відповідальності, чи взагалі буде звільнена від будь-якої відповідальності, тобто заходи відповідальності не можуть бути застосовані.

9. Настання адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення (проступки) законодавцем не вводиться у розряд категоричності, тобто законодавець, конструюючи адміністративно-правові норми, моделює положення, які дозволяють трансформацію (заміну) адміністративної відповідальності в інші види відповідальності (юридичну, громадсько-моральну) чи безвідповідальність узагалі.

10. Реалізація можливості застосування трансформації заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), юрисдикційними органами (посадовими особами) можлива на стадії прийняття рішення у справах про адміністративні правопорушення (проступки), яке повинно бути детально відображене в постанові. Це рішення ґрунтується на інформації і матеріалах, що були зібрані при проведенні адміністративного розслідування.

11. Розроблено конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства. Так, у Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема в ст. 38 КУпАП, пропонується внести такі зміни: „...Адміністративне стягнення на особу, яка вчинила адміністративне правопорушення (проступок), може бути накладене протягом одного року з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - одного року з дня його виявлення”, та до Митного кодексу України в ст. 328 „...Адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути накладені не пізніш як протягом одного року з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - одного року з дня його виявлення.”

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Кінаш Я.І. Застосування матеріалів адміністративної діяльності в кримінальному судочинстві // Право України. - 2001. - № 7. - С. 93-96.

2. Кінаш Я.І. Розслідування кримінальних справ з використанням доказів адміністративного провадження // Право України. - 2001. - № 10 - С. 51-54.

3. Кінаш Я.І. Відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним притягненням до адміністративної відповідальності // Право України. - 2002. - № 5. - С. 34-36.

4. Кінаш Я.І. Альтернативи заходів адміністративного впливу на неповнолітніх // Право України. - 2003. - № 4. - С. 90-92.

5. Кінаш Я.І. Трансформація відповідальності у праві - реалізація принципу справедливості при застосуванні мір державного примусу // Право України. - 2004. - № 3. - С. 103-106.

6. Кінаш Я.І. Трансформація адміністративної відповідальності шляхом застосування способу імперативності // Право України. - 2004. - № 5. - С. 138-141.

АНОТАЦІЇ

Кінаш Я.І. Трансформація адміністративної відповідальності: правові та організаційні засади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. Національна академія державної податкової служби України. - Ірпінь, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню проблем трансформації адміністративної відповідальності.

У дисертації проведено всебічний аналіз загальнотеоретичних проблем трансформації адміністративної відповідальності; розкрито поняття і правові засади трансформації адміністративної відповідальності та її способи; показано процедурно-процесуальні аспекти трансформації адміністративної відповідальності; нормативно-процесуальні засади трансформації адміністративної відповідальності; організаційно-управлінські засади трансформації адміністративної відповідальності.

Ключові слова: трансформація, юридична відповідальність, трансформація адміністративної відповідальності; примус; адміністративне правопорушення; процедура; альтернативи відповідальності; диспозитивність; імперативність; нормативно-процесуальні засади; організаційно-управлінські засади.

Кинаш Я.И. Трансформация административной ответственности: правовые и организационные основы. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальная академия государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2005.

Диссертационное исследование посвящено проблеме трансформации административной ответственности.

В диссертационном исследовании автором констатируется, что в теории права, научной и справочной литературе по юриспруденции раздел юридической ответственности на виды ведется в большинстве своем с учетом отраслевого критерия. В настоящее время юридическая ответственность подразделяется на следующие виды: гражданская, материальная, административная, дисциплинарная, уголовная. Дискуссионными в теории права являются конституционная и международно-правовая. Соискателем предлагается следующая классификация юридической ответственности по отраслевому признаку: гражданско-правовая, ее разновидность - материальная; административно - правовая, ее разновидность - дисциплинарная; уголовно - правовая; конституционно - правовая; международно - правовая. Подразделяя таким образом юридическую ответственность на указанные виды, автор использует ее классификацию для обоснования применения такого явления в праве как трансформация одних видов юридической ответственности в другие ее виды.

В работе проведен всесторонний анализ общетеоретических проблем, связанных с использованием в институте юридической ответственности такого явления, как трансформация административной ответственности. В работе акцентировано внимание на правовых основаниях, которые содержатся в законодательстве, и касаются раскрытия вопросов, связанных с путями осуществления трансформации административной ответственности в иные виды юридической ответственности, в общественно - моральную ответственность, а так же в неприменение каких - либо мер ответственности. В рукописи диссертационного исследования обоснованы и зафиксированы положения, которые раскрывают как процедурно-процессуальные аспекты трансформации административной ответственности, так и нормативно - процессуальные, а также организационно-управленческие основы трансформации административной ответственности.

Диссертант впервые вводит в правовой обиход такое понятие, как трансформация административной ответственности, и дает его дефиницию. С учетом проведенного исследования такого явления, которое зафиксировано в законодательстве, как трансформация юридической ответственности, автор вносит в традиционно устоявшееся в теории административного права понятие административной ответственности свое видение его.

Проведенное исследование трансформационных процессов, заложенных в законодательстве об ответственности за совершенное лицом административное правонарушение (проступок), позволило диссертанту разработать и представить для последующего изменения редакции ст. 38 Кодекса Украины об административных правонарушениях и редакции ст. 328 Таможенного кодекса Украины.

Ключевые слова: трансформация, юридическая ответственность, трансформация административной ответственности; принуждение; административное правонарушение; процедура; альтернативы ответственности; диспозитивность; императивность; нормативно-процессуальные основы; организационно-управленческие основы.

Kinash Y.І. Transformation of administrative responsibility and organising foundations. - Manuscript.

A thesis for a scientific degree of a candidate of juridical sciences on the specialty 12.00.07 - theory of management; administrative law and process; finance law; information law. National Academy of State Tax Service of Ukraine. - Irpen, 2005.

The thesis is devoted to the research of the problems of the transformation of administrative responsibility.

The thesis gives a detailed analysis of general theoretical problems of the transformation of administrative responsibility. It has discovered a concept, legal basis and ways of the transformation of administrative responsibility; alternatives of administrative responsibility; procedure-procedural aspects of the transformation of administrative responsibility; normative-procedural basis of the transformation of administrative responsibility; organizing-managerial basis of the transformation of administrative responsibility.

Key words: transformation, legal responsibility, transformation of administrative responsibility; enforcement; administrative infraction; procedure; alternatives of responsibility; imperativeness; normative-procedural basis; organizing-managerial basis.

Підписано до друку 15.04.05.р Формат 60х90/16

Папір офісний. Віддруковано на ризографі.

Умов. друк. Арк.. 0,9. Облік. - вид . арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. №____

Видруковано в друкарні

Національної академії державної податкової служби України

08201, Київська область, м. Ірпінь, вул.. К. Маркса,31

Размещено на Allbest.ru

...