Розробка моделі формування сценарію розвитку міста

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

25.00.04 - місцеве самоврядування

Розробка моделі формування сценарію розвитку міста

Кокіц Олексій Петрович

ДНІПРОПЕТРОВСЬК - 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним з найбільш важливих завдань реформи публічного адміністрування в Україні є зміцнення спроможності територіальних громад до результативного і якісного самоврядування. Сьогоднішнє українське місто все більше перетворюється на реальний суб'єкт публічних відносин з правом і можливістю прийняття стратегічних рішень. Це вимагає від органів місцевого самоврядування міст здійснення обґрунтованого вибору й реалізації стратегій подальшого розвитку з огляду на майбутні суспільні вигоди, отримання яких зумовлює підвищення рівня і якості життя громадян. З огляду на те, що міста інтенсивно переходять до класу самокерованих систем, суспільні трансформації на цьому рівні мають концентруватися, насамперед, навколо опрацювання механізмів їх керованого довгострокового розвитку на принципах самоорганізації в умовах високої невизначеності.

Сучасний стан методологічного забезпечення формування стратегій розвитку міст характеризується орієнтацією на використання методів SWOT-аналізу, PEST-аналізу, ABC-аналізу, бенчмаркінгу, більшість з яких є адаптованими інструментами стратегічного планування у сфері бізнесу. Розрахунки основних показників програм соціально-економічного розвитку здійснюються, переважно, на основі балансових, нормативних, економетричних методів. Можна стверджувати, що існуючі підходи не враховують внутрішні механізми функціонування громади, обумовлені колективною саморефлексією її поведінки з приводу реалізації суперечливого комплексу місцевих потреб, інтересів, цілей і стратегій діяльності.

Нові підходи до планування розвитку міст досліджують у своїх працях О. Алимов, В. Бабаєв, В. Бакуменко, О. Бойко-Бойчук, В. Вакуленко, В. Дзюндзюк, М. Долішній, В. Дорофієнко, В. Задорський, Л. Зайцева, В. Кравченко, В. Куйбіда, О. Лазор, Ю. Лебединський, О. Лебединська, М. Лесечко, В. Мамонова, В. Нудельман, А. Осітнянко, Г. Одинцова, В. Пархоменко, М. Пітцик, В. Пила, В. Прошко, М. Пухтинський, І. Розпутенко, В. Рубцов, С. Саханенко, Ю. Сурмін, В. Тарасевич, В. Тронь, О. Топчієв, Ю. Шаров, А. Шапар, В. Хазан та інші. У публікаціях зазначених авторів превалюють політико-правові, адміністративні, економічні, господарські аспекти вивчення сутності міста як елементу територіальної самоорганізації влади в Україні, опрацьовуються системно-організаційні проблеми забезпечення сталого розвитку міст, концепції їх соціально-економічного і просторового розвитку. Однак недостатньо дослідженим залишається питання синтезу механізмів розвитку міста з механізмами самоврядування й самоорганізації, з можливостями практичного використання останніх під час планування перспективи міста. Уявляється, що саме такий зв'язок є критично важливим фактором наукового обґрунтованого вибору стратегії розвитку міста. Якщо цього не врахувати, цілі стратегії та зумовлюваний ними її зміст можуть бути визнані як неадекватні внутрішнім джерелам і об'єктивним механізмам розвитку міста, а значить будуть слабкореалізованими.

Доведено і підтверджено досвідом, що доцільним для вирішення проблеми багатофакторного і багатоваріантного планування розвитку міста є використання методу сценаріїв. Його застосування дозволяє покроково відобразити розвиток досліджуваного об'єкта з урахуванням динаміки ключових факторів, розробити на цій основі альтернативи розвитку, дослідити шляхи та очікувані наслідки їх реалізації.

Отже, актуальність дослідження обумовлена існуванням проблеми, що полягає у протиріччі між необхідністю об'єктивізації змістовно-цільової компоненти формування стратегій розвитку міст та відсутністю адекватної сучасним реаліям моделі розробки сценарію як засобу обґрунтованого визначення областей бажаного та можливого на рівні міста.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

В основу дисертації покладені результати наукових досліджень і розробок автора, отримані під час участі у виконанні держбюджетних тем науково-дослідних робіт кафедри менеджменту та управління проектами Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України: “Науково-методичне забезпечення керованого розвитку муніципального утворення на базі стратегічних підходів до управління” (державний обліковий номер ДР № 0102U003692 (2002-2003рр.); “Науково-методичне забезпечення муніципального менеджменту” (державний обліковий номер ДР № 0104U006878 (2004-2005рр.); “Розробка підходів і механізмів забезпечення якості муніципальної управлінської діяльності” (номер державної реєстрації ДР № 0106U006533 (2006-2007рр.).

Також у роботі відображено результати досліджень, які були використані під час формування програми “Розробка стратегічного плану розвитку територіальної громади м. Дніпропетровська” (затверджено рішенням сесії Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 р.) та у розробці стратегічного плану розвитку м. Миргорода Полтавської області (затверджено рішенням сесії Миргородської міської ради від 18 травня 2006 р.)

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування концептуальної моделі формування сценарію розвитку міста та прикладних моделей і засобів її практичної реалізації.

Поставлена мета досягається через послідовне вирішення таких завдань теоретичного й науково-практичного характеру:

- виявити об'єктивні передумови виникнення та використання методу сценаріїв, його місця та ролі у процесах планування розвитку локальних територіальних соціально-економічних систем на основі дослідження вітчизняного та світового досвіду розробки і застосування сценарних підходів у плануванні;

- дослідити сучасні концептуально-методологічні засади моделювання розвитку соціальних систем, сформувати систему понять для конструювання гіпотези про структуру і механізм розвитку міста;

- розкрити особливу природу громади міста як саморефлексивної системи і суб'єкта цілепокладання та оцінювання сценаріїв;

- узагальнити існуючі підходи щодо розуміння механізмів розвитку міста, сформувати підхід до розкриття механізму розвитку міста з урахуванням факторів самоорганізації динамічних систем;

– обґрунтувати концептуальну модель формування сценарію розвитку міста, узагальнити теоретико-методологічні засади синтезу та аналізу сценарної системи;

– визначити й розкрити поняття “сценарне дослідження розвитку міста”, здійснити його структурно-семантичний аналіз;

- сформувати алгоритмічну модель та комплекс методико-технологічних засобів реалізації процесу сценарного дослідження розвитку міста;

- здійснити апробацію запропонованих наукових положень і науково-прикладних засобів у практиці планування розвитку українського міста.

Об'єктом дослідження даної роботи є процес стратегічного планування розвитку міста.

Предметом дослідження є модель формування сценарію розвитку міста.

Гіпотеза дослідження базується на тому, що урахування “м'яких” динамічних факторів самоорганізації в територіальній громаді міста дозволяє більш адекватно уявити внутрішні джерела розвитку міста і під час розробки сценарію покроково дослідити їх взаємодію з “жорсткими” інфраструктурними інерційними факторами, що забезпечує розширення набору засобів здійснення керованого розвитку міста, об'єктивізує визначення цілей та змісту стратегії та підвищує вірогідність її реалізації.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана із застосуванням таких загальнонаукових методів дослідження як системний підхід, аналіз та синтез, порівняння й аналогія, класифікація, моделювання, формалізація, експертні оцінювання тощо. Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи й використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Методи порівняння та аналогії, аналізу й синтезу застосовані окремо або в комплексі під час виявлення проблематики й визначення предмета дослідження, узагальнення досягнень і невирішених питань у сфері планування розвитку міста, для удосконалення й оновлення понятійно-категоріального апарату предметної області дослідження, для обґрунтування концептуальної моделі формування сценарію розвитку міста. У роботі також використано міждисциплінарний метод для формування поняття “сценарне дослідження розвитку міста”; методи та моделі економіки добробуту для формування оціночного критерію сценаріїв з позицій вигід-витрат громади. Методи класифікації застосовані для впорядкування комплексу моделей і методів сценарних досліджень; метод аналізу ієрархій, методи теоретико-множинного, теоретико-ігрового, ймовірнісного моделювання (теорія еволюційних ігор, теорія активних систем, теорія колективного вибору, ланцюги Маркова) - для формування алгоритмічної моделі сценарного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розв'язанні актуальної наукової задачі щодо розробки концептуальної моделі формування сценарію розвитку міста та прикладних моделей і методико-технологічних засобів її практичної реалізації, що створює інформаційно-аналітичну основу обґрунтованого визначення цілей і змісту стратегії розвитку міста. До отриманих у дисертації найбільш суттєвих наукових результатів можна віднести таке:

уперше:

– сформовано підхід до розкриття механізму розвитку міста з урахуванням факторів самоорганізації колективних взаємодій у територіальній громаді;

– обґрунтовано концептуальну модель формування сценарію розвитку міста, яка базується на механізмі його розвитку і враховує фактори самоорганізації, що дозволяє ідентифікувати джерела варіантності взаємодії стратегічних суб'єктів міста й органічно імплементувати оцінювання сценаріїв у процес сценарного дослідження;

– для оцінювання варіантів сценарію розроблено підкріплений відповідними методико-технологічними моделями підхід на основі функції колективного добробуту, який дозволяє враховувати у агрегованому вигляді незалежно від шкали вимірювання сукупні вигоди-витрати громади міста й такі характеристики оптимальності як вигідність, справедливість, стійкість (рівновага за Парето, Нешем);

– запропоновано розглядати як закономірність, що альтернативна вартість відносних витрат часу стратегічних суб'єктів на процеси економічної взаємодії максимізується за умов створення у межах міста ситуацій, рівноважних за Нешем та Парето одночасно; це дозволяє визначити бажану спрямованість вектора сценарію та критерії оцінювання його варіантів;

удосконалено:

– уявлення про підхід щодо територіальної громади міста як соціального стратегічного суб'єкту проектування власного розвитку завдяки наявності процесів колективної рефлексії;

– структурно-семантичний зміст поняття “сценарне дослідження розвитку міста” - це модель покрокового проектування й аналізу віртуальних ймовірнісних ситуацій взаємодії стратегічних суб'єктів міської громади, обумовлених закономірностями колективної самоорганізації як на основі оптимізації абсолютних та відносних витрат часу на процеси економічних взаємодій стратегічних суб'єктів міста, так і здатністю самих суб'єктів до саморефлексії.

дістали подальшого розвитку:

– підхід щодо опису механізму розвитку міста через пропонований теорією самоорганізації набір чотирьох універсальних атракторів, один з яких (а саме хаотичний, що характеризує рівень організованості системи) практично не був системно розглянутим на рівні міста.

– використання методу аналізу ієрархій для побудови “воронки причинності” з метою виявлення структурного контексту домінуючої ситуації у місті;

– класифікація сценаріїв за запропонованою системою критеріїв, а саме за змістом об'єкту сценарного дослідження та за наявністю впливу результатів сценарних досліджень на об'єкт;

Практичне значення одержаних результатів. Здійснені у дисертаційній роботі дослідження доведені до конкретних положень, прикладних моделей, методик і рекомендацій, найбільш вагомі з яких знайшли впровадження в практичній діяльності органів місцевого самоврядування під час формування стратегій розвитку окремих міст. Результати наукового дослідження та практичні рекомендації дають можливість провести сценарний аналіз конкретного міста, сформувати сценарії подальшого розвитку, на основі моделювання та оцінки відібрати найбільш прийнятний варіант та використати його як основу для розробки стратегії розвитку міста. Одержані в процесі виконання дисертації результати використані, зокрема, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради під час опрацювання програми “Розробка стратегічного плану розвитку територіальної м. Дніпропетровська” (довідка про впровадження від 26.01.2007 р. № 7/12-114); Миргородською міською радою для розробки стратегії розвитку міста (довідка про впровадження від 01.12.2006 р. № 516/1-30); Дніпропетровським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в навчальному процесі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування (довідка про впровадження від 06.12.2006 р. № 03/6-18-879.1).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведених досліджень автора. Ідеї співавторів наукових праць здобувача в роботі використані не були.

Апробація результатів досліджень. Основні теоретичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, що викладені у дисертаційній роботі, доповідалися і були схвалені на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Муніципальний менеджмент: становлення і розвиток в Україні” (м. Дніпропетровськ, ДРІДУ НАДУ, 10 грудня 2004 р.); на ІІІ регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми Європейської та Євроатлантичної інтеграції України” (м. Дніпропетровськ, 18 травня 2006 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (м. Київ, 31 травня 2006 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми муніципального управління” (м. Київ, 15 грудня 2006 р.)

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, з них: 4 наукових статті у фахових виданнях, 4 публікації у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій, у тому числі за міжнародною участю, 1 науково-методична розробка (у співавторстві).

Структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Вона викладена 187 сторінках, з яких 160 сторінок основного тексту, 11 рисунків, з них 2 на окремих сторінках, 11 таблиць, з них 2 на окремих сторінках. Список використаних джерел (218 найменувань) - на 24 сторінках. Додатки на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, показано її зв'язок з науковими програмами й темами, зокрема, з напрямами науково-дослідної роботи Національної академії державного управління при Президентові України, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет, гіпотезу й методи дослідження, систематизовано наукову новизну й практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо опублікування та апробації отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретичні та методологічні засади планування розвитку міста із застосуванням сценарних підходів” - розкрито планування сучасного українського міста як управлінську проблему, узагальнено досвід застосування сценарного методу у плануванні локальних територіальних соціально-економічних систем (ЛТСЕС) та відповідний понятійно-категоріальний апарат, визначено проблему, методи та концепцію дослідження.

З використанням методології системного аналізу соціальних систем показано, що в плануванні розвитку міст України, з огляду на інтегрований характер, багатоцільову спрямованість, високу складність і динамізм процесів функціонування й розвитку територіальних громад, все більш нагальною стає проблема об'єктивізації управлінських рішень для забезпечення їх адекватності реаліям сьогодення. Визначено, що проблеми планування сучасного українського міста обумовлені паралельним і неузгодженим реформуванням механізмів здійснення самоврядних функцій місцевих громад та становленням багатоукладного міського господарства. А саме показано що, по-перше, ініціатива в управлінні містом може переходити від одних соціальних груп до інших з конструктивними чи деструктивними наслідками для громади у цілому. План розвитку виступає інструментом колективної рефлексії, випереджаючого відображення очікуваних результатів спільної діяльності, технологією взаємодії зацікавлених сторін у соціальному часі і просторі міста. По-друге, жоден із суб'єктів, що входить до складу міського господарства, не володіє критичною вагою ресурсів і компетенції для монополізації перспектив розвитку міста. Тому результатом планування повинна бути консолідація необхідного обсягу ресурсів, зменшення інформаційної асиметрії і невизначеності у поведінці груп інтересів. По-третє, класичний детермінізм в управлінні сучасним містом є неможливим, а ядром плану має бути прогностичне дослідження, якість якого прямо залежить від багатоваріантного розгляду як об'єктивної, так і суб'єктивної невизначеності.

Під час аналізу практики планування ЛТСЕС виявлено чинники актуалізації проблеми варіантності розвитку та сценарних підходів як системного засобу її вирішення. З'ясовано, що у тенденції існує пряма залежність потреби реалізації варіантних досліджень від зменшення жорсткості централізації територіального управління та зростання рівня невизначеності його наслідків. Про це свідчить проведений автором аналіз підходів до вирішення проблеми варіантності управління розвитком ЛТСЕС на прикладі планування у СРСР за період 1917 - 1990 рр., країн Західної Європи та США.

Вивчення досвіду планування ЛТСЕС на прикладі міст і регіонів України, Російської Федерації, країн далекого зарубіжжя проведено з позицій використання методу сценаріїв з метою виявлення можливих варіантів майбутнього, нормативної орієнтації використання потенціалу об'єкту планування, оптимізації вибору альтернатив (політик) реалізації завдань плану. Установлено, що найчастіше сценарний підхід залучається на передплановій стадії з використанням методів побудови багатомірної функції корисності та дерева рішень, методу аналізу ієрархій Сааті, матриць Леонтьєва “витрати-випуск”, структурно-функціонального аналізу підсистем міста, економетричної нелінійної секторальної моделі Солоу, експертних методів, імітаційного моделювання за принципами Дж. Форестера, структурних матриць Шатихіна тощо. Зроблено висновок, що загальним недоліком практики використання зазначених методів для сценарних досліджень є неадекватність кожного з них і навіть їх певної сукупності складності проблеми розробки сценарію розвитку міста та завданням її практичної реалізації.

З метою усвідомлення природи міста як соціально-економічного утворення і узагальнення теоретичних основ моделювання життєдіяльності міста було досліджено класичні концепції щодо уявлення механізмів розвитку міста: економіко-географічні (Н. Баранський, П. Хаггет, В. Кристаллєр, А. Льош, фон Тюнен, У. Ізард, Г. Лаппо, В. Шупер, П. Мерлен, І. Лоурі, Дж. Форестер, Г. Гольц), історико-соціологічні (М. Вебер, Р. Парк, Е. Берджес, Д. Гарві, М. Кастелс, Е. Гіденс, Т. Дрідзе, В. Глазичєв), архітектурно-містобудівні (К. Доксіадіс, З. Яргіна, А. Гутнов, В. Нудельман), політико-правові, та управлінські (С. Саханенко, В. Куйбіда, О. Батанов, О. Лазор, В. Григор'єв, Ю. Шаров), сталого розвитку (В. Задорський, В. Хазан, А. Шапар). Головним недоліком зазначених концепцій є їх обмеженість внаслідок певної односторонності і відсутності комплексності у розгляді об'єкта, слабковиражений управлінський аспект з точки зору розвитку громади міста, яка має стати ключовим актором цього процесу. Проте здобутки досліджених концепцій узагальнені автором і використані при розкритті механізмів розвитку міста.

Виходячи з результатів аналізу здобутків щодо вирішення проблеми варіантності планування розвитку міст, зроблено висновок, що предмет сценарних досліджень на рівні міста потребує розширення у напряму моделювання механізмів розвитку з урахуванням інтересів і поведінки колективної субстанції - соціальних груп і колективів міста.

Головними методами дослідження визначено: міждисциплінарний метод (необхідність використання здобутків синергетики і самоорганізації для конструювання “теоретичного сита” факторів розвитку міста); метод “м'якого моделювання” (дефіцит об'єктивної релевантної інформації та необхідність аналізу виникнення нових тенденцій і якостей системи).

У другому розділі - “Теоретичне обґрунтування моделі сценарного дослідження розвитку міста” - обґрунтовано концептуальну модель формування сценарію розвитку міста, яка ураховує природу міста як складної соціально-економічної системи і сучасні засади моделювання розвитку таких систем, фактори самоорганізації систем і міську громаду як саморефлексивну систему, сформовано поняття “сценарне дослідження розвитку міста”.

Показано, що за своєю природою місто, завдяки наявності характеристик відкритості, нерівноважності й нелінійності, відноситься до так званих дисипативних систем, критерієм ефективності розвитку яких є структурна стійкість. Виходячи з теорії самоорганізації систем, можна стверджувати, що максимальна структурна стійкість може бути забезпечена лише синтезом порядку та хаосу, які є похідними від процесів самоорганізації і кожен з яких окремо відображує мінімально стійкий стан системи. Базовим постулатом, обґрунтованим автором, є те, що джерелом дисипативних процесів і характеристик структурної стійкості на рівні міста є територіальна громада міста, з позицій чого побудовано й розкрито концептуальну модель формування сценарію розвитку міста (рис. 1).

Виходячи з виявлених у першому розділі недоліків класичних концепцій уявлення механізмів розвитку міст (МРМ), ключовим з яких у контексті даної роботи є недостатнє урахування у цілеспрямованій діяльності громади об'єктивних закономірностей розвитку міста, зроблено намагання систематизації часткових концепцій на некласичній теоретичній платформі.

Базуючись на положеннях теорії самоорганізації, з'ясовано, що основою моделювання розвитку урбанізованих систем є визначення параметрів порядку (ПП) як універсальних для міст категорій часу і простору, та критеріїв виділення станів порядку і хаосу, які характеризують, відповідно, можливу структуру і динаміку МРМ. Проте існуючі теорії не розглядають ПП у термінах порядку й хаосу, а це є критично важливим для реалізації авторського постулату щодо провідної ролі колективної динаміки громади: лише свідомість людини чи спільноти рефлексує стани порядку та хаосу. Проведений аналіз дозволив висунути гіпотезу про те, що МРМ поєднує у собі не тільки об'єктивний детермінізм циклічних стійких процесів просторово-комунікаційних взаємодій, а й свідому цілеспрямовану соціальну активність мешканців міста.

У дослідженні міська громада розкривається як соціальний суб'єкт проектування власного розвитку завдяки наявності процесів колективної рефлексії (колективних очікувань). Зазначимо, що до стратегічних суб'єктів (СС) відноситься лише та частина мешканців громади, що найбільш повно рефлексує систему у цілому, здатна впливати на її структуру та процеси завдяки власним та залученим ресурсам. Індивідуальна поведінка мешканців в значній мірі визначається процесами конкуренції СС за ресурси міста, що є об'єктивно обмеженими. Тобто структурна стійкість міста залежить від міри конфліктності інтересів СС. Важливо, що органи міського самоврядування є СС, мета яких полягає у підвищенні структурної цілісності шляхом зменшенні конфліктності місцевих інтересів, а головним засобом цього є передбачення на основі сценарного аналізу потенційно-конфліктних ситуацій і сприяння можливим конструктивним взаємодіям усіх СС.

У процесі розкриття МРМ авторська позиція полягає у тому, що індивідуальний характер саморефлексії в громаді міста залежить, принаймні, від двох основоположних закономірностей територіальної самоорганізації колективних взаємодій. По-перше, це згадувана у наукових публікаціях закономірність самоорганізації міського простору за законом оптимізації населенням абсолютних витрат часу на процеси комунікації. Унаслідок цього вектор колективних зусиль спрямовується на обмеження просторових меж (розміру міста), а наслідком відповідного оптимуму є ефект агломерації та Парето-ефективний розподіл немобільних ресурсів простору міста. При цьому просторова організація міського середовища є жорсткою і інертною в часі.

По-друге, це запропонована автором закономірність самоорганізації міського населення за вектором оптимізації відносних витрат часу в межах міста з точки зору їх альтернативної вартості. Зусилля СС громади з приводу реалізації власних інтересів завжди є різноспрямованими та пов'язані з необхідністю вибору систем продуктивної діяльності. Реалізуючи свої інтереси, усі СС прагнуть до мінімізації не лише абсолютних, а й відносних витрат часу. При цьому вартість часу залежить від характеру взаємодії між стратегічними суб'єктами, які можна характеризувати з позицій рівноваги. Тобто закономірним можна вважати, що у ситуації кооперативної взаємодії вартість часу мінімізується, а відносні вигоди максимізуються; за умов конфлікту - навпаки. Це твердження є ключовим з огляду на пошук напряму вектору сценарію розвитку міста і стосується розгляду ситуації рівноваги з позицій оптимуму за Парето (коли критичні ресурси міста розподілені та їх перерозподіл може привести до підвищення ефективності їх використання, але не гарантує “справедливості” розподілу отриманих вигод) і оптимуму за Нешем (коли ресурси міста використовуються недостатньо ефективно, але їх перерозподіл не приводить до порушення принципу “справедливості” і до конфліктності). Оскільки місто є децентралізованою системою, найбільші вигоди досягаються за умов реалізації ситуацій, рівноважних за Нешем та Парето одночасно: кожен стратегічний суб'єкт максимізує свої власні вигоди від використаного часу, не породжуючи конфліктних ситуацій, тому що отриманий приріст вигод розподіляється “справедливо”. Отже, виходячи із запропонованої закономірності, вектор сценарію має бути спрямованим до ймовірних зон компромісу стратегій ключових СС, а конструктивність зазначених стратегій може бути оцінена з позицій згаданих критеріїв рівноваги.

Взаємодія абсолютних та відносних витрат часу у термінах порядку та хаосу розкрито у такому ПП як корисність соціального простору-часу міста (КСПЧМ), який формалізовано представляється таким чином: , де - вектор тиску абсолютних витрат часу; - вектор тиску відносних витрат часу у межах міста. Функцію пропонується визначати через поведінку стратегічних суб'єктів громади міста. Розкриття природи даного параметру можна розглядати як авторський внесок до підходу щодо опису механізму розвитку міста через пропонований теорією самоорганізації набір атракторів (точковий, циклічний, детермінований та хаотичний). Якщо перші три з них достатньо детально досліджені, то останній на рівні міста практично не був системно розглянутим. Даний, так званий “дивний” атрактор, характеризує рівень організованості системи.

Реалізація зазначеної моделі вимагає визначення адекватних підходів та методів. У роботі здійснено аналіз існуючого методологічного апарату сценарних досліджень і запропоновано їх матричну класифікацію за ознаками тип об'єкту сценарного дослідження та характер впливу результатів сценарного дослідження на об'єкт. Квадранти матриці відображають еволюцію методології сценарного дослідження від простих (економетричних, мережевих, морфологічних, дерева цілей тощо) до найбільш складних (теорія активних систем, теорія еволюційних та динамічних ігор, теорія колективного вибору тощо). Саме останні окреслюють клас методів і теорій з високим потенціалом практичної реалізації принципів самоорганізації систем.

На основі запропонованої класифікації за базовий для уявлення механізму розвитку міста обрано метод колективної динаміки, за допомогою якого поведінку стратегічних суб'єктів громади міста можна представити як відповідну модель

,

де - розподіл за типами стратегій СС з приводу виробництва, споживання і розподілу благ у місті у певний момент часу; - вплив факторів, обумовлених характером інформаційного обміну, тиском структури міського простору, історичним досвідом та рефлексією, очікуваним приростом вигід ситуацій взаємодії, а

.

Логіка розробки сценарію спрямована на дослідження особливостей майбутньої поведінки СС в залежності від умов взаємодії -

,

де - очікувані оптимальні ситуації рівноваги за Парето і Нешем, залежно від конкретних умов . При цьому колективна функція добробуту

спрямована на максимізацію NSB_j - сукупних чистих вигід громади від розподілу економічної ренти на рівні міста у результаті реалізації відповідного розподілу стратегій.

Як підсумок наведених міркувань запропоновано авторське визначення сценарного дослідження розвитку міста - це модель покрокового проектування й аналізу віртуальних ймовірнісних ситуацій взаємодії стратегічних суб'єктів міської громади, обумовлених закономірностями колективної самоорганізації як на основі оптимізації абсолютних та відносних витрат часу на процеси комунікації, так і здатністю самих суб'єктів до саморефлексії на рівні міста. Структура даного поняття містить коло актуальних СС, функції і питому вагу СС у системі вигод-витрат громади міста, характер рефлексії СС, структуру відносин СС, актуальну ситуацію взаємодії СС, тиск внутрішнього і зовнішнього середовища на поведінку СС. Продуктом сценарного дослідження є сценарій розвитку міста як відібраний за прийнятими критеріями та за результатами політичної експертизи можливий та бажаний варіант його розвитку, покладений в основу розробки низки стратегій реалізації сценарію.

У третьому розділі - “Розробка алгоритмічної моделі реалізації процесу сценарного дослідження розвитку міста” - запропоновано підхід до побудови логіки процесу сценарного дослідження, сформовано відповідну алгоритмічну модель, описані результати її практичної апробації на прикладі конкретного міста.

Показано, що сутність процесу сценарного дослідження полягає у синтезі сценарної системи, сценарного простору та оцінювання варіантів сценаріїв. Так, сценарна система міста включає, по-перше, найголовніші параметри порядку його розвитку, пасивні (структурно-функціональний потенціал, характеристики основних підсистем - житлової, виробничої, демографічної, екологічної) та активні елементи (СС), наявні ресурси з точки зору головного параметру - КСПЧМ. По-друге, вплив середовища, що включає регуляторний вплив держави, поширення технологій, ранг міста в системі розселення, рентний потенціал економіко-географічного положення, зміни в демографічному потенціалі тощо. По-третє, модель вимірювання можливих станів системи, що включає оцінку функції колективного добробуту громади за кожним варіантом сценарію на основі реалізації аксіоми сепарабельності. По-четверте, процес змін параметрів порядку з урахуванням біфуркаційно-адаптаційного механізму розвитку міста.

Розкрито сценарний простір, у межах якого синтезуються конкретні варіанти сценарію розвитку міста, як множину k-крокових послідовностей елементів відповідних підмножин: експертно-визначених подій - стратегій СС; гіпотез щодо розвитку факторів зовнішньої та внутрішньої невизначеності; інструментів і факторів управління ситуацією відповідно до компетенції органу місцевого самоврядування; правил вибору оптимальних стратегій СС. Включення до складу сценарного простору компетенції органу місцевого самоврядування (ОМС) дозволяє на кожному кроці гіпотетичної послідовності подій формувати як пошукові, так і нормативні сценарії розвитку ситуації. Подібний синтез є основою вибору послідовностей управлінських дій ОМС щодо управління процесом розвитку міста - стратегії.

Запропоновано для оцінки варіантів сценарію використання підходу на основі функції колективного добробуту (ФКД), що агрегує індивідуальні корисності в єдиний індекс колективного добробуту громади міста й найбільш повно, на думку автора, відображає параметр КСПЧМ. Згідно з нею очікуваний добробут на i-тому кроці розгортання варіанту сценарію (S_v) визначається як:

(1)

де - очікуваний приріст добробуту ситуації взаємодії як наслідку реалізації множини стратегій СС з умовною ймовірністю на i-тому кроці; - нормований коефіцієнт у діапазоні для з точки зору альтернативної вартості (упущених вигід на основі NSB) колективного СС - громади міста, як актора небайдужого до розподілу стратегій взаємодії між СС. Пропонована зважена адитивна цільова функція оцінювання варіантів сценарію дозволяє враховувати незалежно від шкали вимірювання у агрегованому вигляді як абсолютні показники - сукупні вигоди-витрати громади міста, так і відносні характеристики оптимальності ситуацій взаємодій СС - вигідність, справедливість, стійкість (рівновага за Парето, Нешем).

Запропоновано авторську методику розрахунку сукупних чистих вигод громади (NSB) на основі показників сукупного попиту та сукупної пропозиції на рівні міста. Даний агрегований показник є відображенням інтересів громади міста у взаємодії з регіональним, національним рівнем і дозволяє інтерпретувати взаємодії СС з точки зору вигід-витрат громади у певний інтервал часу, чого практично не можна зробити під час використання традиційних показників загальних обсягів виробництва, валової доданої вартості, індексу людського розвитку тощо.

Сформовано алгоритмічну модель сценарного дослідження (рис. 2), базовану на формально-експертній організації процесу.

місто громада соціальний

Для синтезу сценарної системи використано метод аналізу ієрархій Сааті (МАІ), за допомогою якого реалізовано ідею так званої “воронки причинності”. Такий підхід дозволяє комплексно розглянути переплетіння об'єктивних і суб'єктивних факторів і в ході аналізу поступово звузити склад акторів і факторів їх взаємодій до рівня виділення ключової тенденції розвитку міста (структурного контексту домінуючої ситуації). Для формування в сценарному просторі варіантів сценарію використано експертні методи ігрового позиційного та матричного аналізу, моделювання динаміки ймовірностей взаємодії стратегій на основі керованого Марківського процесу тощо.

Сформовані варіанти сценарію оцінюються за формулою (1), піддаються соціально-політичній експертизі на відповідність вихідним інформаційним гіпотезам, після чого здійснюється дескриптивно-конструктивне представлення варіанту, обраного за базовий. Саме він є інформаційно-аналітичним підґрунтям розробки послідовних стратегій розвитку міста.

У ході практичного використання наукових результатів роботи на прикладі конкретного українського міста, під час чого апробовано методику розрахунку вигод-витрат громади, підхід до формування інформаційних гіпотез, синтезу варіантів сценарію та їх оцінювання тощо, доведено коректність отриманих результатів та їх практичну прийнятність.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено розв'язання актуального наукового завдання теоретичного обґрунтування підходу до розробки моделі формування сценарію розвитку міста як інформаційно-аналітичної основи для планування його стратегії. Одержані в ході проведеного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дають можливість зробити основні висновки.

1. В умовах підвищеної невизначеності функціонування українських територіальних громад актуалізується проблема об'єктивізації управлінських рішень щодо міського розвитку для забезпечення їх адекватності тенденціям і реаліям сьогодення. Аналіз наукових публікації за темою дослідження показав, що під час розроблення стратегій розвитку міст недостатньою мірою враховуються внутрішні механізми їх розвитку, а класичні концепції щодо відображення зазначених механізмів не забезпечують достатньої комплексності підходу та практично ігнорують існування фактору колективної динаміки громади міста. Показано, що застосування такого потужного інструменту багатоваріантного планування розвитку міста як сценарний підхід потребує вдосконалення його методології в напряму моделювання механізмів розвитку міста з урахуванням колективних уявлень і очікувань громади щодо власного майбутнього, які визначають її поведінку як стратегічного суб'єкта.

2. Авторська позиція щодо підходу до розробки сценарію розвитку міста полягає в тому, що він має базуватися на механізмі розвитку міста та враховувати основні фактори, що спричиняють об'єктивні тенденції розвитку. На підставі дослідження сучасних концептуально-методологічних засад моделювання розвитку соціальних систем сформовано авторське уявлення щодо основоположних факторів, дія яких у комплексі зумовлює механізм розвитку міста. Показано, що за своєю природою місто відноситься до дисипативних систем, а джерелом дисипативності й характеристик структурної стійкості є територіальна громада міста.

3. У роботі громада розкривається як соціальний стратегічний суб'єкт проектування власного розвитку завдяки наявності процесів колективної рефлексії. Обґрунтовано, що індивідуальний характер саморефлексії в громаді міста залежить від двох основоположних закономірностей самоорганізації колективних взаємодій: оптимізації населенням абсолютних і відносних витрат часу на реалізацію процесів комунікацій та економічної взаємодії в межах міста з точки зору їх альтернативної вартості. З урахуванням цього сформульовано вихідний постулат, що визначає бажану спрямованість вектору сценарію та критерії оцінювання його варіантів: найбільші вигоди досягаються за умов реалізації ситуацій, рівноважних за Нешем та Парето одночасно: кожен стратегічний суб'єкт максимізує свої власні вигоди від використаного часу, не породжуючи конфліктних ситуацій, тому що отриманий приріст вигод розподіляється “справедливо”.

4. Взаємодія абсолютних і відносних витрат часу в термінах порядку та хаосу розкрито з використанням моделі колективної динаміки в такому параметрі порядку, як корисність соціального простору-часу міста. Це можна розглядати як авторський внесок до підходу щодо опису механізму розвитку міста через пропонований теорією самоорганізації набір чотирьох універсальних атракторів, один з яких (а саме хаотичний, що характеризує рівень організованості системи) практично не був системно розглянутим на рівні міста.

5. Із зазначених позицій обґрунтовано концептуальну модель формування сценарію розвитку міста. Вона базується на дослідженні природи міста крізь призму здобутків теорії самоорганізації систем, ідентифікує джерела варіантності взаємодії стратегічних суб'єктів розвитку міста, органічно імплементує оцінювання сценаріїв у процес сценарного дослідження. Запропонована зважена адитивна цільова функція оцінювання варіантів сценарію дозволяє враховувати в агрегованому вигляді незалежно від шкали вимірювання як абсолютні показники ситуацій взаємодій стратегічних суб'єктів - сукупні вигоди-витрати громади міста, так і відносні характеристики оптимальності - вигідність, справедливість, стійкість (рівновага за Парето, Нешем).

6. Запропонована на підставі концептуальної моделі формування сценарію розвитку міста відповідна алгоритмічна модель є формально-експертною. У ній для синтезу сценарної системи використано підхід “воронки причинності”, який реалізовано методом аналізу ієрархій. Це дозволяє виявити ключову тенденцію розвитку міста та її носіїв. Сценарний простір визначається на основі формалізованого алгоритму із застосуванням експертних методів ігрового позиційного та матричного аналізу, моделювання динаміки ймовірностей взаємодії стратегій на основі керованого Марківського процесу.

7. У результаті проведених досліджень і розробок сформовано цілісну теоретико-прикладну концепцію формування сценарію розвитку міста, яка може бути використана як інструмент реалізації принципу альтернативності під час планування розвитку міста. Апробація наукових результатів роботи на прикладі конкретного українського міста довела їх теоретичну коректність та практичну прийнятність.

8. Розроблені в дисертації підходи та моделі реалізовані в практиці стратегічної діяльності окремих міст України та можуть бути розповсюджені далі для обґрунтування стратегій розвитку вітчизняних міст. Результати й висновки дисертації можуть бути використані науково-дослідними установами для продовження досліджень за тематикою дисертації в напрямах, що потребують подальшого розроблення, а саме: удосконалення методики ідентифікації стратегічних суб'єктів громади, формування кола адекватних інституційних, мотиваційних, інформаційних механізмів впливу органу місцевого самоврядування на них, створення організаційно-методичного забезпечення роботи експертів; Національною академією державного управління при Президентові України та її регіональними інститутами для застосування в навчальному процесі підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування та розроблення відповідного навчально-методичного забезпечення; іншими навчальними закладами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кокіц О.П., Шаров Ю.П. Методи та моделі в розробці сценаріїв розвитку міста: обґрунтування концепції дослідження // Актуал. пробл. держ. упр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 1(19) - С. 254 - 265. (автору належить аналіз понятійно-категоріального апарату, визначення змісту процесів функціонування, розвитку та стадій еволюції міста)

2. Кокіц О.П. Місто як об'єкт і предмет сценарного дослідження // Актуал. пробл. держ. упр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 2(24) - С. 278 - 285.

3. Кокіц О.П. Апріорна оцінка сценаріїв розвитку міста: проблема пошуку оціночного критерію // Актуал. пробл. держ. упр. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3(27). - С. 241 - 245.

4. Кокіц О.П. Механізм розвитку міста: інтеграція підходів на основі принципів самоорганізації систем // Актуал. пробл. держ. упр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3(25) - С. 278 - 285.

5. Стратегія розвитку м. Дніпропетровська. Стратегічний вибір Дніпропетровська: теоретичні засади та провідні тенденції: Наук.-метод. розробка / За наук. ред. Ю.П. Шарова, С.А. Квітки. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. - 124 с. (Особистий внесок здобувача: частина розділу: “Провідні тенденції розвитку м. Дніпропетровська в аспекті розробки стратегічного бачення”, стор. 55 - 98).

6. Кокіц О.П. Ключові аспекти перспективного розвитку м. Дніпропетровська // Муніципальний менеджмент: становлення і розвиток в Україні: матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю / За заг. ред. Ю.П. Шарова. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2004. - С. 81 - 84.

7. Кокіц О.П. Європейський досвід розробки стратегічних концепцій розвитку муніципалітетів та регіонів // Актуальні проблеми Європейської та Євроатлантичної інтеграції України: Матеріали 3-ї регіональної наук.-практ. конф. / За заг. ред. Л.Л. Прокопенка. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006 р. - С. 247 - 250.

8. Кокіц О.П. Місце і сутність сценарного дослідження в системі планування розвитку міста” // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. У 2 т. / За заг. ред. О.Ю. Оболенського, В.М. Князева. - К.: Вид-во НАДУ, 2006 р. - т. 2 - С. 116 - 118.

9. Кокіц О.П. Обґрунтування стратегій розвитку міста: сценарний підхід // Актуальні проблеми муніципального управління: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. - С. 321 - 324.

Размещено на Allbest.ru