Організаційно-правове забезпечення вдосконалення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ СЛІДЧИХ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ТАМРАЗОВА ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

ХАРКІВ - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Побудова в Україні правової соціальної держави вимагає переосмислення існуючих форм і методів управління апаратом досудового слідства системи Міністерства внутрішніх справ України, впровадження в його діяльність новітніх технологій, раціоналізації службово-трудової діяльності слідчих, використання прихованих резервів їх робочого часу, функціонування діючої системи стимулювання персоналу до високопродуктивної праці. Вказані завдання вирішуються у межах наукової організації праці, яка є невід'ємною складовою теорії управління, і від їх вирішення залежить рівень злочинності у нашій державі, додержання прав, свобод і інтересів учасників суспільних відносин, ставлення до України у міжнародному співтоваристві. Проте, необхідно зазначити, що, незважаючи на важливість даної проблематики в сучасних умовах реформування системи органів внутрішніх справ, організаційно-правовим аспектам наукової організації праці слідчих в останні роки не приділялося достатньої уваги. Наслідками такої ситуації стали недостатня якість роботи слідчих, нераціональне використання ними робочого часу, висока плинність кадрів, слабка дієвість існуючих методів стимулювання, що певною мірою гальмує подальший розвиток системи досудового слідства.

Подолання вказаних негативних тенденцій є можливим лише за умов наявності достатнього теоретико-методологічного підґрунтя наукової організації діяльності слідчих органів. Деякі аспекти проблематики наукової організації слідчих розглядалися у роботах О.М. Бандурки, С.П. Бочарової, Л.М. Давиденка, Г.Ф. Горського, Г.Г. Зуйкова, Л.М. Карнеєвої, В.І. Ключанського, В.О. Коновалової, О.Є. Крикунова, О.М. Ларіна, П.Я. Нагойного, М.І. Порубова, О.Р. Ратинова, В.В. Романова, Л.О. Соя-Серка, П.І. Тарасова-Родіонова, І.М. Якимова, Ю.П. Яновича. Однак, незважаючи на розробленість певних аспектів наукової організації праці слідчих, дане питання ще не було предметом комплексного наукового дослідження у вітчизняній науці. Отже, актуальність роботи полягає в:

науковій і практичній важливості вивчення малодослідженої теми організаційно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України;

перегляді існуючих форм та методів управління апаратом досудового слідства в умовах реформування органів внутрішніх справ та розробки нового кримінально-процесуального законодавства;

обґрунтуванні потреби удосконалення наукової організації праці слідчих відповідно до вимог побудови в Україні правової соціальної держави;

створенні ефективного організаційно-правового механізму забезпечення високої продуктивності та якості діяльності слідчих органів внутрішніх справ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження проводилося відповідно до Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України, визначених наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001- 2005 рр.” (п. 7.3), Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 (п.1.1), Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр. (п.6.6.), а також плану наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні організаційно-правових засад наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України, і розробці на цій основі пропозицій та рекомендацій, спрямованих на її вдосконалення.

Для досягнення цієї мети в дисертації поставлені такі основні задачі:

визначення ролі та місця наукової організації праці слідчих у вирішені завдань побудови в Україні правової соціальної держави;

проведення історико-правового аналізу розвитку наукової організації праці в нашій державі та визначення її основних закономірностей;

аналіз існуючих теоретичних підходів до визначення поняття та змісту наукової організації праці слідчих;

удосконалення понятійного та категоріального апарату наукової організацій праці слідчих;

аналіз сучасного стану нормування слідчої діяльності та формулювання пропозиції щодо його удосконалення;

вивчення особливостей режиму та умов праці (відпочинку) слідчих як фактору підвищення результативності їх роботи;

визначення напрямків оптимізації трудових операцій слідчих;

аналіз організаційно-правових засад наукової організації роботи з персоналом органів досудового слідства;

встановлення особливостей формування професіоналізму слідчих як передумови наукової організації їх праці;

визначення напрямків впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність;

розробка пропозицій щодо удосконалення правового забезпечення наукової організації праці слідчих у сучасних умовах правоохоронної діяльності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України.

Предметом дослідження є правове та організаційне забезпечення вдосконалення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Як загальнонауковий метод використовується системний підхід, який дозволив окреслити проблемні питання наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ. За допомогою історико-правового методу визначено основні закономірності розвитку наукової організації праці в нашій державі, а використання методу класифікації дало змогу здійснити його періодизацію (підрозділ 1.1.). Застосування методу аналізу дозволило виділити та дослідити основні складові наукової організації праці слідчих (підрозділи 1.2., 2.1.-2.3.) та її передумови (підрозділи 3.1.-3.3.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат досліджуваного явища (підрозділи 1.2., 2.1.-2.3.). Документальний аналіз дав можливість виробити пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку нормативно-правового регулювання наукової організації праці слідчих (підрозділ 3.1.).

Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається недостатністю наукових досліджень у галузі наукової організації праці слідчих у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ. Представлена дисертація є першою працею такого плану. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:

вперше доведено, що активізація досліджень з наукової організації праці у суспільстві на певних етапах його розвитку визначається рівнем демократизації суспільно-політичних процесів;

вперше складено періодизацію розвитку наукової організації праці та визначено основні закономірності, притаманні кожному з її етапів;

обґрунтовано, що наукову організацію праці необхідно розуміти у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті наукову організацію праці необхідно розуміти як систему соціально-економічних, організаційно-технічних, соціально-психологічних, медико-фізіологічних, санітарно-гігієнічних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки та передового досвіду та забезпечують найбільш ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів і забезпечення високої продуктивності та якості праці за умов збереження здоров'я працівника та його задоволеності професійною діяльністю. У вузькому аспекті вона являє собою процес досягнення виробничого результату з мінімальними витратами сил, часу та фінансово-матеріальних ресурсів завдяки використанню досягнень науки та передового досвіду;

вперше сформульовано головну мету наукової організації праці слідчих, яка полягає у досягненні максимальної результативності за мінімальних затрат робочого часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, збереження здоров'я працівників та забезпеченні високого рівня їхньої працездатності та задоволеності своєю професійною діяльністю;

вперше запропоновано доповнити перелік принципів наукової організації праці слідчих принципом екологічності, під яким необхідно розуміти пріоритетність збереження існуючої рівноваги у біологічних та соціальних системах;

удосконалено поняття працездатності слідчого, яке запропоновано розглядати з об'єктивного та суб'єктивного боку. З об'єктивного боку працездатність слідчих органів внутрішніх справ необхідно розуміти як динаміку продуктивності їх службово-трудової діяльності за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо). З суб'єктивного боку працездатність слідчого являє собою сукупність функціональних можливостей слідчого (стан його здоров'я, рівень розвитку професійно значущих психофізіологічних та соціально-психологічних якостей тощо), які обумовлюють здатність працівника до продуктивної службово-трудової діяльності.

На цій основі в дисертації запропоновано проект Положення про інноваційну діяльність в системі Міністерства внутрішніх справ України, а також розроблено пропозиції та методичні рекомендації, спрямовані на удосконалення наукової організації праці слідчих ОВС України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у наступних сферах:

у науково-дослідній сфері, де результати можуть стати матеріалом для подальшого опрацювання загальних і спеціальних питань організаційно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих;

у правотворчості, де висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки проектів та удосконалення існуючих загальних і відомчих нормативно-правових актів у сфері регулювання діяльності апарату досудового слідства системи МВС України;

у галузі організаційно-управлінських відносин, де одержані теоретичні положення та результати дослідження можуть бути використані керівниками слідчих органів (підрозділів) та кадровими службами для створення оптимальних організаційних умов для ефективної роботи слідчих;

у навчальному процесі, де матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з наукової організації праці в слідчих підрозділах, у викладанні навчальних фахових дисциплін, у науково-дослідній роботі студентів, слухачів та курсантів. Висновки та пропозиції дисертації можуть бути також використані для удосконалення навчальних програм перспективного і поточного характеру, навчальних та тематичних планів.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано в науково-дослідній лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюднювалися на двох наукових та науково-практичних конференціях: „Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (Дніпропетровськ, 2004) та „Права громадян та правоохоронна діяльність” (Одеса, 2004), а також на теоретичних семінарах та засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано п'ять статей у наукових журналах, які входять до переліку фахових видань.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Повний обсяг дисертації становить 234 сторінки. Список використаних джерел складається із 232 найменувань і займає 19 сторінок. В якості додатку наводиться проект Положення про інноваційну діяльність в системі Міністерства внутрішніх справ України (14 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і задачі‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 “Теоретично-методологічні засади наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України” містить два підрозділи. У підрозділі 1.1. “Роль та місце наукової організації праці слідчих у вирішені завдань побудови в Україні правової соціальної держави” зроблено історико-правовий аналіз розвитку наукової організації праці (далі - НОП) в нашій державі. З'ясовано, що суспільна потреба у науковій організації праці обумовлена закономірностями розвитку людської цивілізації. Це проявляється у зміні відношення до процесу праці, яка із засобу виживання окремої особи зокрема, та людської популяції взагалі, шляхом задоволення потреб нижчого рівня (фізіологічних та потреби у безпеці) поступово перетворюється на засіб задоволення чисельних потреб особистості вищого рівня (у спілкуванні, у належності до соціуму, у самоактуалізації тощо). На підставі розгляду історичних закономірностей розвитку теорії та практики вітчизняної наукової організації праці зроблено висновок, що даний процес доцільно поділити на три етапи. Перший етап (20-ті та початок 30-х років минулого століття), пов'язаний із розробкою понятійної бази та напрацюванням методичного інструментарію досліджуваної галузі. Особливостями даного періоду були низька формалізація зв'язків між теорією та практикою, що знаходило свій вияв у швидкому впровадженні результатів наукових розробок, високому ступені ідеологізації змісту суспільних відносин у сфері наукової організації праці (наявність біполярності капіталізм-соціалізм як концептуального науково-практичного постулату організації суспільної праці) та наявності прагматичного відношення до екзистенціальних потреб працівника (технократичне ставлення до особистості, сприйняття її як “гвинтика у державному механізмі”). Другий етап (початок 60-х - 80-ті роки минулого століття) характеризується створенням широкомасштабної диференційованої системи наукової організації праці. Особливостями другого етапу були фундаментальність та глибина теоретичних досліджень у зазначеній галузі у поєднанні із високою формалізацією суспільних відносин у сфері наукової організації праці (наявність чисельних проміжних ланцюжків між розробкою та впровадженням кожного заходу з наукової організації праці, існування багатьох інстанцій та посадових осіб, відповідальних за означені заходи) та розмитістю критеріїв ефективності впроваджуваних заходів наукової організації праці через відсутність ринкових відносин. Третій етап розвитку наукової організації праці розпочався на початку 90-х років і триває дотепер. Його особливостями є особистісний підхід до працівника під час вирішення питань наукової організації його праці, приділення значної уваги інформаційним технологіям, а також широке, часто некритичне, використання закордонного досвіду.

У підрозділі 1.2. “Поняття та зміст наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України у сучасних умовах державотворення” зазначено, що різноманітність існуючих дефініцій наукової організації праці свідчить про багатозначність даного поняття, яке необхідно розуміти у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті наукову організацію праці необхідно розуміти як систему соціально-економічних, організаційно-технічних, соціально-психологічних, медико-фізіологічних, санітарно-гігієнічних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки та передового досвіду та забезпечують найбільш ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів і забезпечення високої продуктивності та якості праці за умов збереження здоров'я працівника та його задоволеності професійною діяльністю. У вузькому аспекті НОП необхідно розуміти як процес досягнення виробничого результату з мінімальними витратами сил, часу та фінансово-матеріальних ресурсів завдяки використанню досягнень науки та передового досвіду.

У дисертаційному дослідженні розглянуто співвідношення понять „організація праці слідчого” та „організація розслідування злочинів”, визначено предмет, мету і завдання наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України. Зокрема, на підставі аналізу теоретичних джерел зроблено висновок, що предметом наукової організації праці є не праця сама по собі, а її організація, тобто приведення трудової діяльності людей у систему, яка забезпечує досягнення максимально можливого корисного ефекту з урахуванням конкретних умов даної діяльності. Проаналізовано соціально-економічні, техніко-економічні психофізіологічні та нормативно-правові засади наукової організації праці слідчого. Досліджено систему принципів НОП слідчого та запропоновано доповнити його принципом екологічності, під яким необхідно розуміти пріоритетність збереження існуючої рівноваги у біологічних та соціальних системах. Визначено, що перелік напрямків наукової організації праці слідчих ОВС України у сучасних умовах побудови правової, соціальної держави має включати: 1) удосконалення нормування слідчої діяльності; 2) раціональну організацію робочого часу слідчих; 3) раціоналізацію трудових операцій слідчих; 4) створення і використання найбільш сприятливих умов для роботи і відпочинку слідчого; 5) удосконалення практики, форм і методів матеріального та морального стимулювання слідчих; 6) зміцнення дисципліни та законності у діяльності слідчого апарату; 7) удосконалення організації професійного відбору, підготовки та підвищення кваліфікації слідчих.

Розділ 2 “Основні напрямки наукової організації праці слідчих” складається із трьох підрозділів, в яких аналізуються організаційно-правові аспекти раціоналізації нормування слідчої діяльності, режиму й умов праці та відпочинку слідчих, оптимізація трудових операцій слідчих, а також наукова організація роботи з персоналом органів досудового слідства.

У підрозділі 2.1. “Раціоналізація нормування слідчої діяльності, режиму й умов праці та відпочинку слідчих як фактор підвищення результативності їх роботи” з'ясовано, що нормування професійної діяльності слідчого необхідно розуміти як встановлення певних кількісних показників праці слідчого за визначених умов його професійної діяльності. Норма праці повинна враховувати складність розслідування кримінальних справ, використання найбільш раціональних прийомів та методів праці, характер технології виконання робіт, ступінь технічного обладнання. Доведено, що розробка науково обґрунтованих норм праці слідчого повинна передбачати їх технічне, економічне та психофізіологічне обґрунтування. Технічне обґрунтування норм праці слідчих має передбачати найбільш повне та ефективне використання науково-технічних засобів (комп'ютерної техніки, фото-, аудіо- та відеоапаратури, засобів зв'язку тощо), найбільш доцільні технологічні способи виконання робіт. Економічне обґрунтування норм праці слідчого повинно враховувати встановлення мінімальних витрат часу на виконання певного виду робіт, що забезпечують зростання продуктивності праці та підвищення ефективності діяльності всього слідчого апарату. Психофізіологічне обґрунтування норм праці означає, що під час розробки норм необхідно забезпечити нормальний рівень інтенсивності та змістовності праці, що дозволяє виключити надмірну втому у процесі роботи та зберегти високу працездатність слідчих, створити оптимальні умови для відтворення робочої сили, для підвищення ступеня привабливості праці.

Запропоновано під час нормування службово-трудової діяльності слідчих органів внутрішніх справ враховувати наступні межі (зони) допустимих робочих навантажень: 1) зона гранично допустимого навантаження - від 55 до 65 кримінальних справ, що знаходяться в одного слідчого у провадженні протягом року. Навантаження у вказаних межах передбачає здійснення слідчим своєї службово-професійної діяльності на межі своїх психофізіологічних можливостей, у зв'язку з чим підвищується вірогідність настання несприятливих наслідків для його соматичного благополуччя; або суто формальний підхід до розслідування; 2) зона підвищеного навантаження - від 54 до 45 кримінальних справ, що знаходяться в одного слідчого у провадженні протягом року; 3) зона раціонального навантаження - від 44 до 36 кримінальних справ, що знаходяться в одного слідчого у провадженні протягом року; 4) зона оптимального навантаження - від 35 до 33 кримінальних справ, що знаходяться в одного слідчого у провадженні протягом року. Врахування зон допустимого службово-трудового навантаження на слідчих в організації діяльності апарату досудового слідства дозволить гнучко використовувати заходи стимулювання працівників із високою продуктивністю та одночасно відстежувати перевищення раціонального навантаження та вживати відповідні заходи щодо відновлення працездатності слідчих, які працюють на межі своїх психофізіологічних можливостей.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано проблему працездатності слідчих у контексті проблем управління органами внутрішніх справ та надано пропозиції щодо використання організаційно-правових засобів її підтримання на оптимальному рівні. Визначено, що створення на робочих місцях слідчих нормальних умов праці повинно йти за такими напрямками: впровадження у процес службово-трудової діяльності слідчих нової техніки, яка забезпечує збереження здоров'я людини; застосування нових прогресивних технологій, які сприяють мінімізації негативного впливу умов праці на слідчих; впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які забезпечують запобігання виробничого травматизму; проведення організаційних, психофізіологічних та соціальних заходів щодо оздоровлення виробничого середовища та забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов праці; покращання естетичних умов виробничого середовища в слідчих підрозділах на основі впровадження художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття працівника і на підвищення результативності його праці тощо.

У підрозділі 2.2. “Оптимізація трудових операцій слідчих” основну увагу приділено дослідженню проблем використання різних технічних засобів, що дозволяють скоротити час, який витрачається слідчими на виконання робіт, усунути їх зайві переміщення. Доведено, що гостра нестача новітньої правової, криміналістичної, методичної, оперативної та довідкової інформації негативно впливає на результативність слідчої діяльності. Так, за даними опитування 128 слідчих з усіх регіонів України зі стажем роботи в органах досудового слідства від 3 до 18 років 100 % опитаних визнали інформаційне забезпечення своєї професійної діяльності незадовільним. У найбільш вразливому становищі знаходяться слідчі, які працюють у районних центрах. Так, якщо лише 18 % слідчих, які працюють в обласних центрах, повідомили, що вони не мають змоги своєчасно довідатися про зміни у законодавстві та відомчих нормативно-правових актах, то серед слідчих, які працюють у райцентрах, аналогічний показник дорівнює 82 %. На підставі аналізу досвіду Російської Федерації у сфері комп'ютерного забезпечення процесу розслідування визначено пріоритетні напрямки скорочення часу на виконання слідчих дій. Доведено, що необхідною умовою раціоналізації трудових операцій слідчих є розробка автоматизованого робочого місця слідчого, яка повинна включати наступні блоки. По-перше, це блок “Планування”, в якому мають бути передбачені плани-схеми для кожного етапу розслідування кримінальної справи; планування окремих, найбільш складних слідчих дій залежно від специфіки злочинів; календарні плани роботи слідчого. По-друге, допоміжні автоматизовані системи, наприклад, “Судові експертизи”, “Процесуальні акти”, “Обліки”. По-третє, блок комп'ютерних методик з розслідування найбільш поширених видів злочинів. По-четверте, блок, у якому будуть міститися матеріали кримінальних справ, що знаходяться у провадженні слідчого. По-п'яте, блок, що буде містити одну з інформаційних систем законодавства України. Впровадження у практику діяльності слідчого апарату органів внутрішніх справ України автоматизованих робочих місць слідчого дозволить значно підвищити якість розслідування та скоротити кількість часу, що витрачається на виконання допоміжних трудових операцій.

З метою раціоналізації використання технічних засобів та створення належних організаційних умов для більш широкого впровадження засобів організаційної, криміналістичної та спеціальної техніки у діяльність слідчого апарату запропоновано ввести у кожному слідчому підрозділі зі штатним розкладом більше ніж 20 слідчих, посаду „помічник слідчого-технік”, які доцільно комплектувати особами, що мають базову або повну вищу технічну освіту та навички обслуговування апаратних і програмних засобів. До функціональних обов'язків помічника слідчого-техніка, зокрема, має бути віднесено: здійснення профілактичного огляду технічних засобів, їх дрібний ремонт, взаємодія із продавцями та виробниками технічних засобів з питань гарантійного ремонту останніх, ведення обліку використаних видаткових матеріалів, надання допомоги слідчим у використанні засобів організаційної, криміналістичної та спеціальної техніки під час проведення слідчих дій тощо. Реалізація даного заходу дозволила б значною мірою подолати негативне відношення слідчих до застосування вказаних засобів та використовувати відповідні приховані резерви робочого часу працівників слідчого апарату.

У підрозділі 2.3. „Наукова організація роботи з персоналом органів досудового слідства” досліджено основні напрямки роботи з персоналом слідчого апарату. Доведено, що провідне місце у механізмі регулювання службово-трудової поведінки працівників апарату органів досудового слідства належить стимулюванню їх службово-трудової діяльності. Матеріальне стимулювання слідчих здійснюється за допомогою системи економічних засобів і нормативів, які ґрунтуються на економічних інтересах і регулюють розподіл матеріальних благ, що стимулюють раціональну службово-трудову поведінку, найбільш повного використання трудового потенціалу за допомогою таких важелів, як оплата й умови праці, забезпечення перспективи службового зростання, поліпшення житлових умов тощо. Отже, в матеріальному стимулюванні використовуються як грошові стимули (зарплата, премії, різні доплати та надбавки), так і не грошові (надання житла, путівок до санаторіїв і будинків відпочинку тощо). Проте, центральне місце у вказаній системі належить саме грошовим стимулам. З'ясовано, що нематеріальне стимулювання включає моральне, творче і соціально-психологічне. Моральне стимулювання діє поруч із матеріальним і пов'язане із потребами людини у визнанні (повазі, престижі, авторитеті). Моральними стимулами є: особиста, усна чи оформлена у письмовому вигляді, подяка від керівника за добре виконану роботу; публічне виголошення керівником визнання високої ефективності праці; урахування думки працівників і залучення їх до процесу прийняття рішень; нагородження медалями, орденами, почесними знаками, грамотами тощо. Творче симулювання спрямоване на задоволення потреб у самореалізації та самовизнанні, що залежить від освітньо-професійного рівня, творчого потенціалу працівника, змісту праці. Тому стимулом може бути сам трудовий процес, його висока змістовність і такий рівень його регламентації, який забезпечує певну свободу дій працівника, вияв його здібностей. Соціально-психологічне стимулювання ґрунтується на соціальних потребах особи у спілкуванні, новій інформації, престижній роботі, належності до певної організації, групи, в комфортних умовах роботи, наявності вільного часу. В організації цього виду стимулювання важливе місце належить соціально-психологічному клімату, міжособистісним стосункам. Запропоновано систему принципів, дотримання яких дозволить оптимально використовувати людський потенціал, створюючи умови для максимального розвитку професійної майстерності персоналу, творчої ініціативи та відданості своїй справі. До таких принципів мають бути віднесені комплексність і диференційованість стимулювання, гнучкість і оперативність, гласність і справедливість у використанні стимулів праці.

В цьому підрозділі також розглянуто особливості адаптації та професійної деформації слідчих в аспекті наукової організації їх праці, питання впливу професійної орієнтації на подальшу продуктивну професійну діяльність працівників слідчого апарату. Особливу увагу приділено питанням зміцнення професійного ядра слідчого апарату. У роботі запропоновано методику впорядкованої поетапної діяльності щодо управління плинністю кадрів у рамках загального управління персоналом апарата досудового слідства, яка включає п'ять послідовних етапів та визначення конкретного змісту кожного з них.

Розділ 3 “Шляхи розвитку наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України” складається з трьох підрозділів, які присвячено дослідженню напрямків вдосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності слідчих, підвищенню їх професіоналізму та активізації впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність.

У підрозділі 3.1. “Удосконалення нормативно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих” з'ясовано, що у процесі реформування органів досудового слідства, що відбувається відповідно до вимог Конституції України, надзвичайно гостро постає проблема визначення в чинному законодавстві України статусу слідчих працівників, які в межах своїх повноважень забезпечують функцію розслідування злочинів і здійснення кримінального судочинства. Доведено, що нормативно-правове забезпечення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України потребує негайного вдосконалення. Першочерговими заходами у даному напрямку повинні бути наступні. По-перше, якнайшвидше прийняття закону, який регламентував би правовий статус слідчих. При цьому необхідно: а) викласти назву закону в редакції: „Про правовий статус слідчого”; б) положення, пов'язані із визначенням процесуальних гарантій слідчого виключити із законопроекту. Оскільки вони містяться у Кримінально-процесуальному кодексі України, їх дублювання є недоцільним, а удосконалення має йти або шляхом внесення відповідних змін до вказаного Кодексу або врахування під час розробки нового Кримінально-процесуального кодексу України; в) конкретизувати зміст відповідної статті, де визначено відповідальність за неповагу до слідчого;

г) для забезпечення дієвого механізму реалізації вказаного закону доцільно чітко визначити перелік осіб, на яких покладається відповідальність за матеріальне забезпечення та соціальні гарантії діяльності слідчих, а також включити до нього розділ „Відповідальність за порушення вимог даного Закону”, в якому передбачити, до яких видів юридичної відповідальності мають притягуватися особи, винні у невиконанні встановлених ним вимог. По-друге, прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу України, у якому мають бути чітко визначені правові підстави кримінально-процесуальної діяльності слідчих. По-третє, удосконалення відомчих нормативно-правових актів у сфері організації діяльності слідчого апарату. В роботі сформульовано низку пропозицій стосовно внесення змін та доповнень до відомчих нормативно-правових актів, які регламентують організаційно-правові питання діяльності апарата досудового слідства.

У підрозділі 3.2. “Підвищення професіоналізму в діяльності працівників досудового слідства як передумова наукової організації їх праці” визначено, що якісний аналіз існуючої практики професійної підготовки слідчих органів внутрішніх справ у вищих відомчих закладах освіти системи МВС України свідчить, що ефективність впливу на формування професійних якостей майбутніх слідчих знижується у зв'язку з наступними недоліками: відсутність системної організації у формуванні професійних якостей курсантів та слухачів (навчальні програми і плани традиційно орієнтуються на пояснювально-ілюстративний тип навчання; помітною є перевантаженість навчального процесу аудиторними заняттями, насамперед лекціями; у навчальних планах міститься недостатня кількість занять, спрямованих на формування у курсантів та слухачів умінь і навичок самостійної роботи; недостатньо враховуються під час організації навчальної діяльності курсантів та слухачів їхні індивідуальні особливості; не повністю використовуються резерви стимуляції індивідуальної навчальної роботи слухачів); недостатня конкретизованість і професійна зорієнтованість цілей навчання (існують суперечності між переважно теоретичним характером засвоєння навчального матеріалу й особливостями практичної діяльності, між ілюстративно-пояснювальним типом навчання та активно-діяльнісним характером майбутньої професійної діяльності слідчих ОВС); обмежене використання нових технологій навчання. У зв'язку з цим з'ясовано, що найважливішими педагогічними умовами формування професійних якостей майбутніх працівників сфери досудового слідства є: забезпечення професійної спрямованості педагогічного процесу на основі використання принципів контекстного навчання; активізація навчально-пізнавальної діяльності курсантів та слухачів шляхом використання форм і методів активного навчання; забезпечення постійного моніторингу рівня сформованості професійних якостей курсантів та слухачів. Доведено, що педагогічне керівництво формуванням професійних якостей майбутніх слідчих доцільно здійснювати поетапно через: 1) визначення цілей і завдань управління процесом розвитку професійних якостей курсантів та слухачів (накопичення інформації про вихідний рівень інтересу курсантів до професії слідчого, мотиви її вибору, розробка програми дій щодо формування професійних якостей); 2) визначення технології розвитку професійних якостей (аналіз робочих планів і програм, визначення інтегративних курсів й змісту занять, а також тем для спільного комплексного вивчення на заняттях з психології слідчої діяльності та спеціальних дисциплін); 3) уточнення шляхів, методів, засобів і форм педагогічного керівництва формуванням професійних якостей (оцінка матеріально-технічної бази факультету, психолого-дидактичного комплексу, забезпечення взаємозв'язку зі слідчими підрозділами тощо); 4) реалізація наміченої програми дій щодо формування професійних якостей, її корегування, проведення контрольних зрізів; 5) аналіз результатів діяльності щодо формування професійних якостей, визначення рівня їх розвитку, стійкості, дієвості, внесення необхідних коректив. У роботі запропоновано низку заходів, спрямованих на удосконалення юридичної освіти в Україні взагалі та підготовки слідчих для органів внутрішніх справ, зокрема.

У підрозділі 3.3. “Напрямки активізації впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність” досліджено особливості сучасного стану інноваційної діяльності в Україні. На підставі розгляду нормативно-правових документів, які регламентують інноваційні процеси в Україні, з'ясовано, що сучасний стан впровадження інноваційних технологій у слідчу діяльність характеризується недостатньою активністю, основною причиною якої є невизначеність правового статусу суб'єктів інноваційної діяльності, а також відсутність правового механізму розробки, поширення та застосування інновацій. Доведено, що дана проблема має бути вирішена шляхом розробки та затвердження Положення про інноваційну діяльність в системі Міністерства внутрішніх справ України. Даний нормативний акт повинен регламентувати розробку, поширення та застосування інновацій в органах системи МВС України, під якими необхідно розуміти вперше створені, вдосконалені або застосовані управлінські, освітні, виховні, інформаційні, технічні системи, їх компоненти, що суттєво покращують результати діяльності системи в цілому та освітньої діяльності в відомчих закладах освіти. Чітка правова регламентація заходів інноваційної діяльності в системі МВС України дозволить, по-перше, збільшити якість наукових досліджень та їх практичну орієнтованість; по-друге, сприятиме підвищенню відповідальності як науковців за результати своїх досліджень, так і керівників практичних підрозділів за своєчасне впровадження сучасних інноваційних технологій; по-третє, допомагатиме подоланню певної роз'єднаності між теорією та практикою правоохоронної діяльності; по-четверте, дозволить вивести НОП в слідчому апараті на рівень, який необхідний для побудови в Україні правової соціальної держави.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення наукової організації праці слідчих.

До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, можна віднести:

1. Активізація досліджень з наукової організації праці у суспільстві на певних етапах його розвитку визначається рівнем демократизації суспільно-політичних процесів. Це пов'язано з особливостями вирішення проблеми організації та стимулювання суспільної праці: за умов тоталітаризму основним видом організації праці є примус, основним засобом стимулювання - страх покарання, тому потреба у науковій організації праці стає незначною, дослідження у відповідній галузі гальмуються, а наукові висновки та рекомендації носять суто формальний характер. За умов демократизації суспільно-політичних процесів, за яких працівник сприймається як їх повноправний учасник, що має невід'ємні права, свободи та інтереси, актуалізується потреба у науковій організації праці, що обумовлює розвиток наукових досліджень, їх глибину, охоплення багатьох аспектів трудової діяльності, практичну спрямованість одержаних наукових результатів.

2. Поняття наукової організації праці необхідно розуміти у широкому та вузькому аспекті. У широкому аспекті вона є системою соціально-економічних, організаційно-технічних, соціально-психологічних, медико-фізіологічних, санітарно-гігієнічних заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки та передового досвіду та забезпечують найбільш ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів і забезпечення високої продуктивності та якості праці за умов збереження здоров'я працівника та його задоволеності професійною діяльністю. У вузькому аспекті НОП необхідно розуміти як процес досягнення виробничого результату з мінімальними витратами сил, часу та фінансово-матеріальних ресурсів завдяки використанню досягнень науки та передового досвіду.

3. Головна мета наукової організації праці слідчого - досягнення максимальної результативності за мінімальних затрат робочого часу, матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, збереження здоров'я працівників та забезпечення високого рівня їхньої працездатності та задоволеності своєю професійною діяльністю.

4. Перелік напрямків НОП слідчих ОВС України у сучасних умовах побудови правової, соціальної держави має включати: 1) удосконалення нормування слідчої діяльності; 2) раціональну організацію робочого часу слідчих; 3) раціоналізацію трудових операцій слідчих; 4) створення і використання найбільш сприятливих умов для роботи і відпочинку слідчого; 4) удосконалення практики, форм і методів матеріального та морального стимулювання слідчих; 5) зміцнення дисципліни та законності у діяльності слідчого апарату; 6) удосконалення організації професійного відбору, підготовки та підвищення кваліфікації слідчих.

5. У зв'язку зі значними відмінностями у навантаженні слідчих різних регіонів України доцільним є створення при ГСУ МВС України спеціального слідчого підрозділу, метою якого буде надання допомоги тим слідчим підрозділам, в яких середнє навантаження на слідчого перевищує зону підвищеного навантаження.

6. Слідчим, які закінчили розслідування більш ніж 40 кримінальних справ на рік, необхідно надавати додаткову відпустку строком 5 календарних днів. Слідчим, які закінчили розслідування більш ніж 50 кримінальних справ на рік, варто надавати додаткову відпустку строком 10 календарних днів. Доцільність даного заходу пояснюється тим, що, по-перше, завдяки встановленню додаткової відпустки слідчі ОВС матимуть можливість більш повно відновити свою працездатність; по-друге, даний захід сприятиме використанню слідчими прихованих резервів робочого часу.

7. Необхідною умовою раціоналізації трудових операцій слідчих є налагодження автоматизованого робочого місця слідчого, яке повинно включати наступні блоки елементів. По-перше, це блок “Планування”, в якому мають бути передбачені плани-схеми для кожного етапу розслідування кримінальної справи; планування окремих, найбільш складних слідчих дій; календарні плани роботи слідчого. По-друге, допоміжні автоматизовані системи “Судові експертизи”, “Процесуальні акти”, “Обліки”. По-третє, блок методичних рекомендацій, алгоритмів та програм розслідування найбільш поширених видів злочинів. По-четверте, блок, у якому будуть міститися матеріали кримінальних справ, що знаходяться у провадженні слідчого. По-п'яте, блок, що буде містити одну з інформаційних систем законодавства України. Впровадження у практику діяльності слідчого апарату ОВС автоматизованих робочих місць слідчого дозволить значно підвищити якість розслідування та скоротити кількість часу, що витрачається слідчими на виконання допоміжних трудових операцій.

8.Надано наступні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання НОП слідчих ОВС України:

-п. 1.5 Інструкції з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України у розкритті та розслідуванні злочинів викласти у наступній редакції: “...контроль за діяльністю органів досудового слідства здійснюється: керівниками органу внутрішніх справ, слідчого підрозділу - за режимом робочого часу та відпочинку, умовами праці слідчих…” (і далі за текстом);

-п.1.6 вказаної Інструкції викласти у наступній редакції: “Працівникам державних та недержавних органів, установ та організацій, за винятком працівників прокуратури, суду та організаційно-методичних підрозділів ГУМВС, УМВС, УМВСТ України у визначених законом випадках, забороняється втручатися в процесуальну діяльність слідчих, витребувати та перевіряти кримінальні справи і матеріали, які знаходяться в їх провадженні чи архівах, давати по них вказівки чи оцінку прийнятих слідчим процесуальних рішень”;

-п.11.2 Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України викласти у наступній редакції: „На посаду слідчого-методиста Головного слідчого управління, слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС, УМВСТ призначаються працівники слідчого апарату органів внутрішніх справ, які мають повну вищу юридичну освіту, стаж практичної роботи на слідстві не менше 5-ти років, мають науковий ступень „кандидат юридичних наук” або „доктор юридичних наук”, а також педагогічні та організаторські здібності”;

- розробити та затвердити Положення про інноваційну діяльність в системі МВС України. Даний нормативний акт повинен регламентувати розробку, поширення та застосування інновацій в органах системи Міністерства внутрішніх справ, під якими необхідно розуміти вперше створені, вдосконалені або застосовані управлінські, освітні, виховні, інформаційні, технічні системи, їх компоненти, що суттєво покращують результати діяльності органів системи та освітньої діяльності в відомчих закладах освіти.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.Гамаль О.В. Забезпечення оптимальної працездатності слідчих органів внутрішніх справ України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -2004. - Вип.28. - С. 487-491.

2.Гамаль О.В. Питання нормування діяльності слідчих органів внутрішніх справ України // Право і безпека. - 2005. - №4/2. - С. 55-57.

3.Гамаль О.В. Щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення наукової організації праці слідчих органів внутрішніх справ України // Право і безпека. - 2005. - №4/3. - С. 55-57.

4.Гамаль О.В. Щодо оптимізації трудових операцій слідчих органів внутрішніх справ України // Право і безпека. - 2005. - №4/5. - С. 57-61.

5.Гамаль О.В. Створення методики управління плинністю кадрів у підрозділах досудового слідства органів внутрішніх справ України // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2005. - Вип.30. - С.487-491.

Размещено на Allbest.ru