Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 351.741.

Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України

Спеціальність: 12.00.01 -- теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Левицька Марина Борисівна

Київ 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Тихомиров Олександр Деонисович професор Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Назаренко Євгенія Володимирівна професор Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України (м. Київ) кандидат юридичних наук, доцент Шмоткін Олексій Вікторович начальник кафедри Національної академії Служби безпеки України (м. Київ)

Провідна установа - Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, кафедра теорії держави та права (м. Харків)

Захист відбудеться 15 листопада 2002 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України ( 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 ).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту

Автореферат розіслано 14 жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень.- Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2002.

Дисертація присвячена методологічним та теоретико-правовим проблемам гарантування національної безпеки органами внутрішніх справ як суб'єкта системи забезпечення національної безпеки України. У роботі визначено такі поняття як національна безпека, національні інтереси, система забезпечення національної безпеки, безпека особи, діяльність при забезпеченні національної безпеки, взаємодія органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки. Охарактеризовано місце і роль органів внутрішніх справ у системі забезпечення національної безпеки та проблеми правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ для забезпечення національної безпеки України як в умовах звичайної ситуації, так і при виникненні надзвичайної ситуації. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства, відомчих нормативних актів в галузі забезпечення національної безпеки України.

Ключові слова: національна безпека, загрози національній безпеці, безпека особи, система забезпечення національної безпеки, суб'єкти системи забезпечення національної безпеки України, зміст діяльності органів внутрішніх справ, правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ, правове регулювання надзвичайних ситуацій, міжнародні системи безпеки.

Левицкая М.Б. Теоретико-правовые аспекты обеспечения национальной безопасности органами внутренних дел Украины.- Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права, история политических и правовых учений.- Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена методологическим и теоретико-правовым проблемам гарантирования национальной безопасности органами внутренних дел как субъекта системы обеспечения национальной безопасности. На основе теоретического анализа юридической литературы, социологических данных и статистических материалов, международных, иностранных и внутригосударственных нормативно-правовых актов, проведенного научно-теоретического анализа в работе исследуются проблемы становления, эволюции, содержания и категориального аппарата теории национальной безопасности, а именно таких понятий как безопасность, национальная безопасность, безопасность личности, система обеспечения национальной безопасности; содержание национальные интересы, угрозы национальной безопасности и формы деятельности органов внутренних дел по предупреждению угроз национальной безопасности и ликвидации их последствий.

Осуществлён теоретический анализ составных системы обеспечения национальной безопасности (цель, объекты, субъекты, функции, задания и т.д.) раскрываются правовые и организационные аспекты деятельности органов внутренних дел в сфере обеспечения национальной безопасности.

Охарактеризованы теоретические основы института безопасности личности, в результате чего показано его место среди других объектов безопасности (общество, государство), раскрыты правовые формы закрепления безопасноти личности как центрального, определяющего звена.

Рассматриваются также проблемы правового регулирования деятельности органов внутренних дел по гарантированию национальной безопасности Украины, среди которых значительное внимание уделяется вопросам нормативно-правового обеспечения деятельности органов внутренних дел по обеспечению национальной безопасности, правовым формам взаимодействия органов внутренних дел с другими субъектами системы обеспечения национальной безопасности Украины. Определены авторские подходы к проблеме критериев эффективности деятельности субъектов системы обепечения национальной безопасности Украины, которые базируются, прежде всего, на необходимости чёткого соблюдения режима законности.

Охарактеризованы особенности правового регулирования обеспечения национальной безопасности в условиях чрезвычайной ситуации, раскрыта сущность и характерные признаки чрезвычайной ситуации, сделаны рекомендации с целью усовершенствования процесса правовой регламентации деятельности органов внутренних дел в данной ситуации.

Значительное внимание уделяется рассмотрению значения и правовых оснований участия органов внутренних дел в международных системах безопасности и в обеспечении безопасности других стран, формам сотрудничества органов внутренних дел с субъектами обеспечения международной безопасности (Совет Безопасности ООН, ОБСЕ) и соответствующими органами национальной безопасности других стран.

Ключевые слова: национальная безопасность, угрозы национальной безопасности, безопасность личности, система обеспечения национальной безопасности, субъекты системы обеспечения национальной безопасности Украины, содержание деятельности органов внутренних дел, правовое регулирование деятельности органов внутренних дел, правовое регулирование чрезвычайных ситуаций, международные системы безопасности.

LEVITSKA M.B. Theoretical and legal aspects of ensuring the national security by the bodies of internal affairs of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of candidate of science (law), on the speciality 12.00.01 - theory and history of the state and law, history of political and legal studies. - V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The thesis covers methodological, theoretical and legal problems of guaranteeing the national security by the bodies of internal affairs being an entity of the system of ensuring the national security of Ukraine. The thesis specifies such notions as the national security, national interests, the system of ensuring the national security, security of a person, activity on guaranteeing the national security, interaction of the bodies of internal affairs with other entities in charge of the national security. The author describes the place and role of the bodies of internal affairs in the national security system and the problems of legal regulation of activity of these bodies on guaranteeing the national security of Ukraine both in ordinary and extraordinary situations. The recommendations are given on improvement of the laws currently in force and departmental enactments pertaining to the national security of Ukraine.

Key words: national security, threats to the national security, security of a person, system of ensuring the national security, entities of the system of guaranteeing the national security of Ukraine, description of activity of the bodies of internal affairs, legal regulation of activity of the bodies of internal affairs, legal regulation of extraordinary situations, international security systems.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Проблема “безпеки” на початку ХХІ століття набула універсального змісту. Окрім традиційної військової та військово-політичної сфери, вона поширилася на області соціальних, економічних, правових, культурних, екологічних та інформаційних відносин. До того ж, існує тенденція до появи різноманітних видів безпеки: енергетичної, продовольчої, демографічної, епідеміологічної тощо, що зумовлено виникненням відповідних загроз як національного, так і глобального рівнів.

Для українського суспільства питання забезпечення національної безпеки стоять особливо гостро, що пояснюється наявністю таких проблем як:

необхідність створення сприятливих умов для подальшого розвитку українського суспільства та держави; існування перманентної економічної кризи; порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні та за її межами; зростання рівня злочинності та корупції; поширення загрози тероризму, неконтрольованого розповсюдження зброї та наркотиків; загрозливий стан довкілля; значне ускладнення демографічної ситуації.

Необхідною передумовою належного захисту національних інтересів та протидії зазначеним загрозам є створення та ефективне функціонування системи забезпечення національної безпеки. В цій системі значна роль належить органам внутрішніх справ, завданням яких в є протидія певним внутрішнім загрозам, насамперед, боротьба із злочинністю, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення в разі катастроф, стихійних лих тощо.

Відповідно в умовах сьогодення органи внутрішніх справ поступово перетворюються із державного органу, що виконує каральні функції, на орган, основним пріоритетом діяльності якого є захист інтересів суспільства, що зумовлює зміну їх місця та ролі в системі забезпечення національної безпеки.

Все це зумовлює гостру потребу в дослідженні проблем стану і розвитку системи забезпечення національної безпеки, її правових, організаційних та інших складових, нормативно-правового забезпечення організації та функціонування суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України, зокрема, органів внутрішніх справ.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається також відсутністю теоретико-правових досліджень питань місця та ролі органів внутрішніх справ у системі забезпечення національної безпеки України, проблем правового регулювання їх діяльності по забезпеченню національної безпеки, правових форм взаємодії з іншими суб'єктами цієї системи.

Окрім того, важливість теми дисертаційного дослідження пояснюється необхідністю наукового осмислення в контексті сучасної державно-правової реформи шляхів вдосконалення системи органів внутрішніх справ, з тим, щоб вона була б здатна своєчасно адаптуватися до змін у суспільстві, передусім у разі виникнення чи наростання дестабілізуючих чинників у державі, тенденцій до зміни рівнів небезпеки існуючих загроз і ступеня важливості пріоритетних національних інтересів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки (затверджено наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), безпосередньо пов'язане з основними напрямками наукового забезпечення реалізації Концепції (основ державної політики) національної безпеки України та Концепції розвитку системи Міністерства внутрішніх справ.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вирішенні теоретико-правових проблем забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв'язання таких завдань:

- проаналізувати й систематизувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння поняття і змісту національної безпеки та її місця в системі теоретичних конструкцій теорії держави та права, зокрема, таких як предмет цієї науки, функції держави, законність, правопорядок, правовий статус особи тощо;

- вивчити історичний генезис ідеї та практику становлення і розвитку національної безпеки як об'єктивного явища та поняття теорії держави і права;

- надати теоретичну характеристику загрозам національній безпеці, здійснити їх класифікацію, визначити коло існуючих на сучасному етапі державотворення загроз національним інтересам України із виокремленням тих, яким протистоять органи внутрішніх справ;

- розкрити теоретичні аспекти компетенції, методів, правових та організаційних форм діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України;

- з'ясувати місце та значення інституту безпеки особи у порівнянні з іншими об'єктами національної безпеки (суспільство, держава), охарактеризувати особливості діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні основних прав, свобод та законних інтересів особи, що складають підгрунтя безпеки особи;

- визначити теоретичні проблеми правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки;

- з'ясувати систему правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки в умовах надзвичайних ситуацій;

- здійснити теоретичний аналіз правових форм взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України;

- визначити правові засади забезпечення міжнародної безпеки та участі органів внутрішніх справ у міжнародних та регіональних системах безпеки (миротворчі операції);

- розробити рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України.

Об'єктом наукового аналізу дисертаційної роботи є правові основи діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні питання правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ України як суб'єкта системи забезпечення національної безпеки та механізму держави.

Методи дослідження. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням філософських принципів єдності соціально-правового і гносеологічного аналізу, об'єктивності, історизму, конкретності істини тощо, загальнонаукових методів (передусім, системного, синергетичного, логічного, структурного, функціонального). Це дозволило розглянути національну безпеку як складну соціальну систему, з'ясувати місце і призначення її взаємопов'язаних елементів, їх видове різноманіття, а також прослідкувати розвиток досліджень проблеми забезпечення національної безпеки. Крім того, автором застосовувались спеціальні методи дослідження: формально-юридичний, порівняльно-правовий, конкретно-соціологічний та інші, що дало змогу проаналізувати правові аспекти забезпечення національної безпеки.

Теоретична та нормативна основа дослідження базується на загальних принципах об'єктивності та пріоритету загальнолюдських цінностей, які передбачають об'єктивний опис і аналіз подій, явищ на основі науково-критичного використання різноманітних джерел.

Дисертант спирався на результати теоретичних досліджень представників вітчизняної і зарубіжної наукової правової думки, роботи вчених, які працюють у галузі теорії та історії держави і права, конституційного права, історії України, політології, філософії та інших наук. У процесі дослідження застосовувалися положення та висновки наукових праць таких вчених: В. Авер'янова, С. Алексєєва, І. Бачило, В. Баришпольця, В. Баркова, В. Батюка, А. Бєлова, П. Бєлова, П. Біленчука, І. Бінька, Л. Гаухмана, О. Гончаренка, В. Горбуліна, О. Дергачова., Л. Івашова, Л. Ільчука, О. Семікова, В. Картавцева, А. Качинського, В. Ковальського, А. Колодія, В. Косевцова, Н. Косолапова, В. Копєйчикова, Е. Кравця, В. Кременя, О. Лазаренка, В. Лапіна, М. Липатова, О. Литвиненка, Д. Ловцова, М. Марченка, О. Маначинського, М. Мельника, Г. Мурашина, С. Павленка, В. Паламарчука, М. Пальчука, Б. Парахонського, Г. Пастернак-Таранушенка, Л. Попова, Г. Почепцова, С. Пирожкова, В. Ребкала, Є. Назаренко, В. Селіванова, О. Українчука, Г. Хміля, В. Шамрая, В. Шахова, О. Шмоткіна, О. Чорноусенка, Ю. Шемшученка, В. Цвєткова та інших.

Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають положення, які розробили в своїх працях видатні мислителі і науковці минулого, зокрема, І. Бентам, Г. Гегель, Т. Гобс, І. Кант, Н. Макіавеллі, Ш.-Л. Монтеск'є, П. Сорокін, Ф. Енгельс та інші.

Нормативно-правова база дослідження включає міжнародно-правові документи, Конституцію України та інші нормативно-правові акти вітчизняного і зарубіжного законодавства, а також правозастосовчі та інтерпретаційні акти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертаційна робота є одним із перших в Україні монографічних досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристики теоретико-правових аспектів забезпечення національної безпеки України із визначенням місця і ролі органів внутрішніх справ у цьому напряму державної діяльності.

Зокрема наукова новизна дослідження характеризується такими найважливішими висновками та положеннями:

запропоновано авторське бачення основних понять теорії національної безпеки, а саме: безпеки як соціального явища, національної безпеки, загроз національній безпеці, надзвичайної ситуації, діяльності із забезпечення національної безпеки, безпеки особи, форм і методів діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки, предмета правового регулювання в сфері національної безпеки, взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України;

висновок про те, що органи внутрішніх справ, спираючись на багатофункціональність їх діяльності, належать до органів держави, місце та роль яких в механізмі держави визначається, зокрема, тим, що об'єктом їх діяльності є реалізація національних інтересів (забезпечення конституційних прав і свобод громадян, участь в підтримці соціальної стабільності, сприяння створенню в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, участь в забезпеченні екологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства, захист особи, суспільства і держави від тероризму) шляхом протидії загрозам національній безпеці;

висновок про те, що в сфері безпосереднього впливу органів внутрішніх справ знаходяться внутрішні загрози національній безпеці України, передусім такі як криміналізація суспільства, зростання “тіньової” економіки, різноманітні прояви тероризму, неналежне виконання законів та низький рівень правопорядку;

запропоновано нове бачення змісту діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки із врахуванням сучасних тенденцій в цій сфері (с.8-9 автореферату);

висновок про те, що основною функцією органів внутрішніх справ є забезпечення національної безпеки держави шляхом протидії внутрішнім загрозам, що досягається шляхом виконання таких завдань: боротьба із злочинністю, особливо її організованими формами; протидія різноманітним проявам сучасного тероризму; боротьба із незаконним обігом наркотиків, неконтрольованим розповсюдженням зброї, незаконною міграцією; забезпечення громадської безпеки; участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих тощо; забезпечення екологічної безпеки;

дістало подальший розвиток дослідження теоретичних засад безпеки особи як об'єкта правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України (с.9 автореферату);

вперше досліджено систему правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ в сфері національної безпеки, розроблені пропозиції щодо напрямів удосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ у згаданій сфері, а також визначено особливості механізму правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій (с.10 -11 автореферату);

на основі аналізу правових форм запропоновані рекомендації щодо удосконалення правових форм взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України та із суб'єктами системи забезпечення міжнародної безпеки та безпеки інших країн.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані у подальшому розробленні концептуальних засад (наукових рекомендацій, концепцій, програм тощо), законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальних питань забезпечення національної безпеки, та у вдосконаленні нормативно-правових актів, що регулюють діяльність суб'єктів системи забезпечення національної безпеки, зокрема, органів внутрішніх справ.

У науковій та освітянській діяльності матеріали дисертації можуть бути використані для подальших теоретико-правових досліджень національної безпеки, наукового забезпечення реформування механізму держави та системи органів внутрішніх справ, а також у навчально-методичному забезпеченні навчальних курсів з теорії держави та права, актуальних проблем теорії держави та права, інших нормативних та спеціалізованих курсів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України.

Результати дисертаційного дослідження були використані у навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України при викладанні навчальних курсів “Основи держави та права”, “Теорія держави та права”, “Актуальні проблеми теорії держави та права”.

Основні результати дисертаційної роботи були оприлюднені автором на міжнародних та інших науково-практичних конференціях, нарадах, семінарах, а саме: Міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика “Україна: поступ у майбутнє” - Київ, квітень 2000р. ( тези доповіді опубліковані); Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття - нові проблеми”- Київ, травень 2000р. (тези доповіді опубліковані); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” - Київ, травень 2000 р. (тези доповіді опубліковані); Науково-практичній конференції “Боротьба з тероризмом у міжнародному і українському національному праві: соціальні та правові проблеми” - Одеса, травень 2000 р. (доповідь опублікована як наукова стаття); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” - Одеса, жовтень 2000 р. (доповідь опублікована як наукова стаття); Науково-практичній конференція “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” - Запоріжжя, грудень 2000 р. (доповідь опублікована як наукова стаття).

Публікації. За темою дисертації автор підготував 9 публікацій, у тому числі 6 наукових статей у фахових виданнях.

Структура дисертації, зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження, складається зі вступу, двох розділів, кожен з яких містить чотири підрозділи, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації - 206 сторінок, в тому числі список використаних джерел - 16 сторінок (220 посилань).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами й темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт та предмет, методологічні і науково-теоретичні основи дисертації. Розкривається наукова новизна одержаних результатів, формулюються основні висновки і положення дослідження. Обгрунтовується практичне значення одержаних результатів та зазначаються дані щодо апробації результатів дослідження, його структури та обсягу.

Перший розділ дисертаційного дослідження-“Теоретичні основи забезпечення національної безпеки України” - присвячений дослідженню загальнотеоретичних та методологічних проблем національної безпеки, змісту діяльності органів внутрішніх справ у системі забезпечення національної безпеки України та її особливостей в аспекті забезпечення безпеки особи, а також виробленню відповідного понятійного апарату.

Із застосуванням історичного методу автор розглянув становлення і розвиток поняття соціальної безпеки, сучасні методологічні підходи до правових, політичних, економічних та інших складових змісту безпеки, що дало змогу визначити загальнотеоретичне поняття соціальної безпеки як комплексу оптимально збалансованих умов, які становлять основу сталого функціонування соціальних об'єктів при впливі зовнішніх та внутрішніх загроз.

Одним із видів безпеки є національна безпека, особливості визначення якої були проаналізовані дисертантом з огляду на різноманітні погляди вчених, на основі узагальнення яких було виокремлено декілька підходів до цієї проблеми :

- перший підхід пов'язаний з тим, що сутність національної безпеки вбачається у відсутності загроз та, відповідно, необхідності захисту національних інтересів від них у разі їх виникнення, при цьому пропонуються такі її визначення як забезпечення національних інтересів; захищеність громадянина, суспільства і держави від загроз тощо;

- при другому підході увага акцентується на внутрішніх причинах саморозвитку суспільства, при якому національна безпека розглядається як спосіб здійснення такого саморозвитку суспільства; певна система гарантій щодо саморозвитку тощо;

- третій підхід визначає національну безпеку стосовно ступеня сталості та послідовності розвитку суспільства та держави й відповідного забезпечення зазначених складових, в даному випадку вона розуміється як досягнення країною відповідного рівня конкурентоспроможності; підтримання і примноження життєздатності і конкурентоздатності окремого суспільства та держави тощо.

Дисертант пропонує визначити національну безпеку як такий ступінь захищеності особи, держави та суспільства, що забезпечує їх стале функціонування та базується на діяльності людей, держави, суспільства і світової спільноти для виявлення, попередження, припинення та ліквідації наслідків загроз національним інтересам.

Особливу увагу здобувач приділяє визначенню поняття, конкретизації змісту, класифікації національних інтересів України, в результаті чого доходить висновку, що своєрідність національних інтересів на конкретному історичному етапі розвитку суспільства зумовлює відповідні мету, напрями та механізм забезпечення національної безпеки.

На основі аналізу відповідних нормативно-правових актів, насамперед, Конституції України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України та інших джерел виокремлено коло сучасних національних інтересів України, а серед них ті, які є об'єктами захисту органів внутрішніх справ.

Далі в дисертаційному дослідженні обгрунтовується визначення загроз національній безпеці України як потенційно небезпечних впливів, джерел, сукупності факторів (як природних, так і соціальних), що діють на особу, суспільство, державу, які здатні завдати шкоди національним інтересам або унеможливити їх реалізацію.

Автор пропонує класифікацію загроз за такими критеріями: відповідно до ймовірності реалізації (потенційні та реальні); за розташуванням (внутрішні, зовнішні); за відношенням до людської діяльності (об'єктивні, суб'єктивні), за наслідками (загальні, локальні, індивідуальні), за характером засобів застосування (воєнні та невоєнні загрози) тощо.

Звертається увага на те, що загрози мають кілька стадій розвитку: зародження (початок формування), прояв (набуття зовнішніх форм), загострення (стадія найбільшого негативного впливу з відповідними наслідками). Відповідно до наведених стадій автор пропонує розрізняти наступні напрями протидії загрозам, що реалізуються органами внутрішніх справ: попередження загроз, припинення загроз, зменшення та ліквідація наслідків загроз.

У результаті комплексного аналізу сучасних загроз національній безпеці України зроблено висновок про домінуюче значення внутрішніх загроз, що становлять найбільшу небезпеку для розвитку держави.

Докладно розглянуто такі особливо небезпечні загрози, як криміналізація суспільства і зростання “тіньової” економіки, розповсюдження тероризму тощо, які є предметом безпосереднього впливу органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України. Серед зовнішніх загроз особливу увагу приділено проблемам транснаціональної злочинності, а саме: міжнародному тероризму як складовому чиннику, різноманітні прояви якого набули глобального характеру. На основі загальнотеоретичного аналізу сучасних проявів організованої злочинності в Україні зроблено висновок про її інтелектуалізацію та транснаціоналізацію.

У дисертації розглядаються такі теоретичні й прикладні проблеми системи забезпечення національної безпеки як: поняття, мета, завдання, функції, об'єкти, суб'єкти тощо.

Запропоновано різноманітні підходи до класифікації суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України, насамперед державних органів, а також визначення ролі та місця органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки в механізмі держави.

Дисертант доходить висновку, що органи внутрішніх справ належать до виконавчих органів державної влади спеціальної компетенції, які здійснюють безпосередній вплив на загрози національним інтересам України.

Основним напрямом діяльності органів внутрішніх справ, який характеризує основне їх призначення, котрому підпорядкована вся діяльність при забезпеченні національної безпеки України, є забезпечення внутрішньої безпеки, підтримка внутрішньої стабільності в державі, що зумовлює їх участь в припиненні та нейтралізації кола загроз в різних сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, екологічній, інформаційній.

Автор вважає, що до основних завдань органів внутрішніх справ, що виконуються з метою протидії сучасним внутрішнім загрозам національній безпеці України, належать боротьба із організованою злочинністю та різноманітними проявами тероризму, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих, забезпечення екологічної безпеки, боротьба із незаконним обігом наркотиків, розповсюдженням зброї, незаконною міграцією.

У роботі досліджується інститут безпеки особи як об'єкт правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України з метою виокремлення безпеки особи серед інших об`єктів безпеки, правових форм її закріплення як центральної, визначальної ланки та розкриттю місця та ролі правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ в системі її забезпечення.

Сучасна теоретико-правова думка визнає права людини найважливішою цінністю суспільства і держави, що зумовило гуманізацію ідеології безпеки та утвердження синергетичного підходу до проблеми безпеки.

Дисертант розуміє безпеку особи як стан її оптимальної (тобто найбільш сприятливої) життєдіяльності в певних конкретно-історичних умовах.

В результаті з'ясування сучасних загроз безпеці особи були виокремлені підсистеми системи безпеки особи (фізична, економічна, екологічна тощо).

Наголошується на необхідності закріплення у відповідних нормативно-правових актах поняття “безпека особи”, що сприяло б ефективності правових гарантій такого виду безпеки.

При розгляді правової характеристики напрямів та аспектів діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні безпеки особи робиться висновок, що основний зміст діяльності органів внутрішніх справ як одного із суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України полягає в гарантуванні безпеки особи в усіх сферах її життєдіяльності.

Автор обгрунтовує доцільність розроблення та схвалення концепції комплексного забезпечення безпеки особи із врахуванням складності, важливості та актуальності проблеми забезпечення безпеки особи на сучасному етапі розвитку нашої держави.

Другий розділ дисертації -“Правові аспекти забезпечення національної безпеки України” - присвячено розгляду проблем правового регулювання забезпечення національної безпеки, зокрема, в умовах надзвичайних ситуацій, питань взаємодії з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України і участі у міжнародних системах безпеки та у забезпеченні безпеки інших країн.

Правові основи національної безпеки України, на думку дисертанта, зокрема, зумовлюють:

- правову регламентацію організації і функціонування системи забезпечення національної безпеки;

- правові форми взаємодії всіх ланок системи забезпечення національної безпеки;

- створення гарантій законності функціонування суб'єктів системи забезпечення національної безпеки, які б виключали можливість її протиправних дій у забезпечуваній сфері;

- оптимальний розподіл повноважень між окремими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки;

- правовий порядок одержання, аналізу, узагальнення, накопичення і руху інформації в системі забезпечення національної безпеки.

Враховуючи важливість правового регулювання організацї системи забезпечення національної безпеки, розглядаються його принципи, вимоги, а також завдання та функції.

На основі аналізу нормативно-правової бази щодо змісту діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки України, зокрема їх компетенції, завдань, форм і методів діяльності:

1) виокремлено її певні рівні; 2) відзначаються прогалини та інші недоліки; 3) вносяться пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ при забезпеченні національної безпеки.

Далі у розділі здійснено теоретико-правовий аналіз нормативної основи, порядку правової регламентації діяльності органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій.

Специфічні ознаки будь-якої надзвичайної ситуації зумовлюють потребу в чіткому визначенні правил поведінки суб'єктів, які діють в її умовах, що зумовлюють особливості правового регулювання забезпечення національної безпеки, зокрема діяльності органів внутрішніх справ. Природа надзвичайних ситуацій відрізняє їх від інших загроз національній безпеці, які протікають в звичайних умовах, а саме:

- ступінь розвитку надзвичайної ситуації на певній території

досягає таких масштабів, що становить реальну, неминучу загрозу;

- настання незворотних, тривалих, суттєвих наслідків;

- швидкий розвиток подій;

-зміна способів поведінки людей та правового становища правоохоронних органів, що зумовлює необхідність вжиття додаткових заходів для запобігання чи мінімізації наслідків надзвичайної ситуації.

При аналізі проблем правового регулювання забезпечення національної безпеки в умовах надзвичайних ситуацій:

- досліджено нормативне закріплення поняття та класифікації надзвичайних ситуацій у чинній нормативно-правовій базі;

- проаналізовано нормативно-правову базу запобігання надзвичайним ситуаціям, що спричиняються аваріями, катастрофами і стихійними лихами та заходи щодо мінімізації та ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

- визначено правову основу діяльності органів внутрішніх справ при захисті субєктів, суспільних цінностей в разі катастроф, стихійних лих, епідемій та інших надзвичайних ситуацій;

- з'ясовано недоліки законодавства, запропоновано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в згаданій сфері.

Пропонується розробити з метою більш чіткої регламентації діяльності органів внутрішніх справ в умовах надзвичайних ситуацій два закони: - про надзвичайний стан і про стан національного лиха з різними правовими режимами, різними підставами та правообмеженнями. Зазначається, що національне лихо в такому випадку може бути викликане природними, техногенними та біологічними факторами, а надзвичайний стан виникає внаслідок соціальних конфліктів (масові безладдя, міжнаціональні сутички тощо) і між ними існує суттєва відмінність.

З метою вирішення проблеми визначення порядку побудови та організації взаємодії суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій пропонується розробити концепцію Загальнодержавної системи запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, яка б об'єднувала зусилля і засоби зазначених суб'єктів. Щодо правового забезпечення ефективного функціонування системи національної безпеки України, необхідно прийняти Закон про запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.

Звертається увага на питання визначеності механізму правового регулювання управління державними органами в умовах надзвичайної ситуації, у зв'язку з чим доцільною є розроблення і прийняття концепції реформування управління державними органами в умовах надзвичайних ситуацій, зокрема, управління органами внутрішніх справ в особливих умовах.

Відзначається особливе місце Ради національної безпеки і оборони України, що пов'язано із реалізацією функцій координації та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки в умовах надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Дисертант дослідив різноманітні підходи до розуміння поняття взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України, на підставі яких в подальшому розкривається її загальнотеоретичний зміст, об'єктивні передумови, принципи, рівні та значення для підвищення ефективності забезпечення національної безпеки.

На думку автора, найбільш доцільним вважається визначення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України як соціально необхідної, спільної діяльності, що здійснюється на основі нормативно-правових актів у конкретних організаційних формах, узгодженої за метою, місцем та часом, спрямованої на якісне та ефективне виконання покладених на них завдань забезпечення національної безпеки України шляхом попередження, припинення загроз та ліквідації їх наслідків.

Від рівня правового регулювання скоординованості дій суб'єктів системи забезпечення національної безпеки залежить рівень гарантування національної безпеки як такої, ступінь протидії потенційним та реальним загрозам в досліджуваній сфері.

З метою вироблення пропозицій щодо вдосконалення взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами досліджуваної системи здійснено аналіз загальних та специфічних властивостей забезпечення зазначеної взаємодії, а саме: з`ясовані повноваження державних органів, що складають важливу частину суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України, досліджені законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють форми взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами цієї системи.

Серед проблем взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами досліджуваної системи в роботі було приділено увагу питанням визначення критеріїв ефективності діяльності суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України, під якою пропонується розуміти результат досягнення належного (високого) рівня національної безпеки з мінімальними витратами на матеріально-технічні, фінансові, людські, інформаційні та інші ресурси. Визначені авторські підходи до проблеми критеріїв ефективності діяльності суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України, які базуються, передусім, на необхідності чіткого дотримання режиму законності.

Як один із найбільш ефективних факторів підвищення взаємодії визначається правове регулювання, у зв'язку з чим автор пропонує розробити спеціальний закон, в якому необхідно визначити загальні положення взаємодії державних органів, насамперед виконавчих, при забезпеченні національної безпеки України. Наголошується на необхідності прискорення проведення збалансованої радикальної структурної реорганізації та реформування суб'єктів системи забезпечення національної безпеки.

Наприкінці розділу містяться результати дослідження теоретико-правових питань форм співробітництва органів внутрішніх справ із суб'єктами забезпечення міжнародної безпеки (Рада Безпеки при ООН, ОБСЄ) та відповідними органами інших країн.

Автор звертає увагу на те, що на сучасному етапі розвитку людства ефективність функціонування системи забезпечення національної безпеки будь-якої країни передбачає її співробітництво з міжнародними та регіональними системами безпеки, що пов'язано із взаємозалежністю, інтеграцією та глобалізацією політичних та економічних процесів й структур.

З'ясовано місце національної безпеки окремої країни в міжнародній безпеці, зокрема визначено, що:

- гарантування національної безпеки країни має здійснюватися принаймні на трьох рівнях: національному, регіональному та глобальному;

- домінуюче значення при забезпеченні міжнародної безпеки має вирішення конфліктів та інших кризових ситуацій регіонального та локального рівнів на правових принципах ;

- основним суб'єктом координації оптимального співвідношення між національною та міжнародною безпекою на європейському рівні є Організація з питань безпеки та співробітництва в Європі, на світовому рівні - Рада Безпеки при ООН.

Із врахуванням вищезазначеного досліджуються правові підстави участі органів внутрішніх справ у миротворчих, рятувальних і гуманітарних операціях у рамках міжнародних систем безпеки, які проводяться за рішенням ООН, ОБСЄ.

Однією із основних загроз міжнародній та регіональній безпеці є розповсюдження транснаціональної злочинності, у зв'язку з чим були розглянуті правові основи протидії транснаціональним загрозам у правоохоронній сфері, правові засади діяльності Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол), Національного центрального Бюро Інтерпола в Україні, Антитерористичного центру, а також інші форми участі органів внутрішніх справ на підставі дво- та багатосторонніх міжнародно-правових угод.

У висновках сформульовано загальні підсумки дисертаційного дослідження, основні теоретико-правові та практичні положення розв'язання проблеми гарантування національної безпеки органами внутрішніх справ як суб'єкта системи забезпечення національної безпеки України. Серед них:

1. Соціальна безпека - це комплекс оптимально збалансованих умов, які становлять основу сталого функціонування соціальних об'єктів при впливі зовнішніх та внутрішніх загроз, а національна безпека - такий ступінь захищеності особи, держави та суспільства, що забезпечує їх стале функціонування та базується на діяльності особи, суспільства, держави та інших суб'єктів для виявлення, попередження, припинення та ліквідації наслідків загроз національним інтересам.

2. У механізмі держави органи внутрішніх справ не є спеціальним органом, покликаним безпосередньо гарантувати належний рівень національної безпеки (як Служба безпеки України та Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи), але в силу багатоаспектності й багатофункціональності їх діяльності із протидії широкому колу загроз, національна безпека, а саме національні інтереси, є об'єктом їх захисту.

3. У результаті проведеного дослідження загроз національній безпеці пропонується під ними розуміти потенційно або реально існуючі небезпечні впливи у різних формах прояву, які здатні завдати або завдають шкоду національним інтересам, ускладнюють або унеможливлюють їх реалізацію.

4. У сфері безпосереднього впливу органів внутрішніх справ перебувають, передусім такі основні загрози національній безпеці України на сучасному етапі як криміналізація суспільства, зростання “тіньової” економіки, різноманітні прояви тероризму.

5. Особливості діяльності органів внутрішніх справ, що належать до тих державних органів, діяльність яких підпорядкована завданням забезпечення відповідного рівня національної безпеки на окремих напрямках діяльності, випливають із їх загального призначення та соціальної ролі в механізмі держави і полягають в специфіці змісту діяльності як суб'єкта системи забезпечення національної безпеки, які випливають із розподілу праці серед відповідних державних органів, який і зумовлює відповідні форми та методи діяльності, що закріплюється відповідними нормативно-правовими актами.

6. Метою діяльності органів внутрішніх справ є захист із застосуванням відповідних форм та методів основних об'єктів національної безпеки, насамперед прав, свобод і законних інтересів особи, життєво важливих інтересів і цінностей нації тощо, а основними завданнями органів внутрішніх справ є забезпечення безпеки особи, суспільства, держави шляхом протидії переважно таким внутрішнім загрозам як боротьба із організованою злочинністю, забезпечення громадської безпеки, участь у захисті населення у випадках катастроф, стихійних лих тощо, забезпечення екологічної безпеки, боротьба із незаконним обігом наркотиків, розповсюдженням зброї, незаконною міграцією та інші. За певних умов, що визначаються відповідними нормативно-правовими актами та конкретною ситуацією, органи внутрішніх справ беруть участь у забезпеченні зовнішньої безпеки.

7. Безпека особи на сучасному етапі розвитку державно-правової думки перетворюється з феномену, похідного від розуміння безпеки інших рівнів та якостей, на фундаментальну цінність, що становить безумовний пріоритет при створенні відповідних систем безпеки та приводить до збільшення багатоманітності предметної компетенції органів внутрішніх справ в системі забезпечення безпеки особи, що безпосередньо випливає з їх завдань, функцій, прав та обов'язків.

Чинна система правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ у сфері національної безпеки потребує значних за обсягом та суттєвих за змістом удосконалень, доповнень та змін, а саме:

а) у діючій нормативно-правовій базі з питань забезпечення національної безпеки відсутні такі основні нормативно-правові акти як, передусім, закон про національну безпеку України, а щодо практики забезпечення діяльності органів внутрішніх справ в цій сфері - закон про органи внутрішніх справ України, наявність яких ліквідувала б існуючі прогалини;

б) для побудови ефективної системи координації органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами системи забезпечення національної безпеки доцільно розробити єдиний закон, який би визначав загальні положення взаємодії державних органів, насамперед виконавчих, при забезпеченні національної безпеки України.

9. Ефективне правове регулювання діяльності суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України в умовах надзвичайних ситуацій повинно базуватися на всебічному врахуванні їх специфічного характеру, в зв'язку з чим пропонуються такі рекомендації:

а) з метою вирішення проблеми визначення порядку побудови та організації взаємодії суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України пропонується розробити концепцію загальнодержавної системи запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій, яка б об'єднувала зусилля і засоби відповідних державних органів, до компетенції яких входить розв'язання питань захисту суб'єктів, суспільних цінностей в умовах надзвичайних ситуацій;

б) при правовому забезпеченні ефективного функціонування системи національної безпеки України необхідно прийняти закон про запобігання та ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, в якому визначити єдине розуміння надзвичайних ситуацій, чітко визначити їх ознаки, загальноправову компетенцію суб'єктів системи забезпечення національної безпеки в умовах надзвичайної ситуації, порядок їх підпорядкованості тощо. Паралельно необхідно розробити і прийняти концепцію реформування управління державними органами в умовах надзвичайних ситуацій, зокрема управління органами внутрішніх справ України в особливих умовах;

в) органи внутрішніх справ при здійсненні заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації, наділяються додатковими повноваженнями відповідно до законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідній сфері, тому для більш чіткої регламентації та вдосконалення правової бази їх діяльності та інших відповідних суб'єктів системи забезпечення національної безпеки України необхідно прийняти два закони - про надзвичайний стан і про стан національного лиха з різним правовим режимом, різними підставами та правообмеженнями.

10. При розгляді участі органів внутрішніх справ у міжнародних системах безпеки та у забезпеченні безпеки інших країн доцільно виокремити наступні форми, які регламентовані відповідними міжнародними та внутрішньонаціональними правовими нормами, а саме: участь у миротворчих операціях ООН, ОБСЄ, що є одним з важливих факторів розширення співпраці з іншими країнами у напрямку забезпечення як міжнародної, так і власної національної безпеки; обмін інформацією; участь у спільних нарадах, симпозіумах, конференціях з питань національної та міжнародної безпеки; спільне вироблення рекомендацій і пропозицій з проблем національної безпеки з наступним закріпленням у національному законодавстві; створення міжнаціональних структур для координації діяльності правоохоронних органів та участь в їх діяльності.

національний безпека внутрішній

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ ЗДОБУВАЧА

1. Значення концепції національної безпеки України для вдосконалення законодавства в сфері забезпечення національної безпеки // Держава і право- Вип. 6 - К., 2000.- С. 382-389.

2. Тероризм як загроза міжнародній і національній безпеці України // Збірник наукових праць “Актуальні проблеми держави та права”. - Одеса, 2000.- Вип.8.- С. 219-224.

3. Реформування системи органів внутрішніх справ як один із напрямків реалізації Концепції національної безпеки України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.- К., 2000.- № 3.- С. 205-213.

4. Роль і місце Ради національної безпеки і оборони України в системі забезпечення національної безпеки держави // Держава і право.- Вип. 9 - К., 2001.-. С. 117-125.

5. Боротьба зі злочинністю як одна із основних функцій органів внутрішніх справ по забезпеченню національної безпеки України // Науково-практичний збірник “Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених” (Додаток до журналу “Міліція України”).- К., 2001.- № 6.- С. 3-7.

6. Проблеми нормативно-правового забезпечення безпеки особи як головного об'єкта системи національної безпеки України // Держава і право.- Вип. 10 - К., 2001.- С. 212-215.

7. Проблеми нормативно - правового регулювання в галузі національної безпеки України // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України.- К., 2000.- С. 243-246.

...