Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України

навчальний заклад внутрішній міністерство

В умовах практичного здійснення стратегічного курсу на розбудову і зміцнення України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави (стаття 1 Конституції України) постійно зростає важливість забезпечення належного рівня розвитку правової свідомості та правової культури суспільства і окремих особистостей. Успіх багатьох соціальних, економічних і політичних перетворень, реалізація конституційного принципу верховенства права значною мірою залежить від соціально-правової активності суб'єктів права, їх законослухняності, професійної підготовки кадрів державних органів. Адже без глибокого розуміння соціальної ролі права, суті та змісту правових норм, значення правових відносин неможливе свідоме сприйняття і виконання населенням, державними службовцями вимог правових приписів.

Саме тому вивчення процесів становлення правомірної поведінки, її сутності, зв'язку її мотивів з правовим регулюванням суспільних відносин, закономірностями соціалізації особистості, її практичної діяльності є суттєвою особливістю розвитку юридичної науки і освіти на сучасному етапі.

Дослідженням проблем правового виховання населення у різні періоди займалося багато науковців. Так, ще наприкінці 40-?50-х років минулого століття були опубліковані роботи П. С. Елькінда, Є. А. Лукашової, В. Г. Сокуренка та ін., в яких досліджувалося ряд важливих аспектів процесу правового виховання населення.

Проте переважна більшість наукових досліджень, у сфері правового виховання припадає на 60-?80-ті роки. Саме в цей період ряд авторів (Т. І. Демченко, Ф. Ф. Третьяков, В. В. Тищенко та ін.) здійснили спробу з'ясування поняття "правове виховання", визначення його мети та завдань. Разом з цим необхідно зазначити, що тогочасним науковим працям були притаманні заполітизованість, заідеологізованість та догматизм. Такий підхід призводив до надмірного формалізму, обмежував розвиток наукових поглядів та досліджень. Проблемі правового виховання різних категорій населення присвятили чимало праць і сучасні вітчизняні науковці (В. Д. Бабкін, В. В. Головченко, В. К. Забігайло, М. І. Козюбра, Л. М. Корнієнко, К. М. Левківський, Є. В. Назаренко, Г. І. Неліп, М. І. Неліп, В. В. Оксамитний, П. М. Рабінович, Є. І. Федик, О. В. Шмоткін та ін.), які з'ясовували поняття, завдання, мету, зміст, принципи, функції, засоби, форми, методи, ефективність правового виховання та критерії її виміру. Опубліковані також змістовні підручники з теорії держави і права В. О. Котюка, М. П. Рабіновича, О. Ф. Скакун та ін., у яких приділено значну увагу зазначеним проблемам.

Аналізу різних аспектів правового виховання присвячені також праці педагогів М. Д. Касьяненка, Л. С. Нечипоренка, Я. В. Подоляка, В. Г. Паснюка та ін. З філософської точки зору правове виховання розглядали В. С. Каптарь, В. А. Чефранов, М. Й. Штангрет та ін. Крім того, Є. І. Камишанченко, В. І. Лозова та І. Ф. Прокопенко розглядали правове виховання як елемент економічного, а І. Ф. Харламов - як елемент морального виховання. Переважна більшість дослідників підкреслюють, що в умовах сьогодення існують значні резерви для правового розвитку особистості, набуття нею нових правових знань, правових переконань, навичок, вмінь, а відповідно і для підвищення рівня її правової свідомості і правової культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності. Звертається увага на необхідність дослідження процесу правового виховання окремих категорій населення, в тому числі і курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Актуальність проблеми правового виховання курсантів зумовлюється як традиційними підставами, так і потребами сьогодення: низьким розкриттям злочинів, невисоким рівнем правової свідомості, правової культури, наявністю явищ правового нігілізму, необхідністю покращення професійної підготовки. Адже після закінчення вищого навчального закладу системи МВС вони стануть офіцерами органів внутрішніх справ і відповідно будуть самі роз'яснювати сутність і зміст правових норм, а також стежатимуть за дотриманням законності та правопорядку в державі. Проблеми формування правової свідомості, правової і професійної культури фахівців органів внутрішніх справ спонукають державні органи до прийняття відповідних програмних документів, рішень та заходів. Останнім часом все більше уваги правовому вихованню цієї категорії населення приділяють науковці та викладачі, які працюють у навчальних закладах МВС України. Змістовні дослідження проведені українськими фахівцями, що спеціалізуються на вивченні проблем правового виховання МВС України (В. М. Андріанов, В. Г. Андросюк, В. І. Антипов, М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, В. В. Бородін, С. Д. Гусарєв, Л. І. Казміренко, І. Г. Кириченко, Я. Ю. Кондратьєв, А. С. Морозов, А. О. Лігоцький, М. К. Підгурський, В. Л. Регульський, М. І. Рудницький, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, О. Д. Тихомиров, В. І. Темченко, О. Н. Ярмиш та ін.).

Значною подією в розробці теорії та методології правового виховання кадрів органів внутрішніх справ стала монографія О. М. Столяренка "Юридична педагогіка" (М., 2000). Важливу роль у розробці цього напряму правознавства відіграють дослідження та публікації російських та зарубіжних вчених А. В. Мещерякової, П. П. Баранова, Л. І. Бєляєвої, І. В. Горлінського, О. В. Дамаскіна, А. І. Зубкова, В. Р. Зюбіна, В. П. Сальнікова, М. П. Стурової, М. Т. Чарльза, T. Гейнера, Г. Mерліна та ін.

У роботах цих вчених підкреслюється роль особистісного фактора у забезпеченні правових відносин у державі, дотримання правових норм, формування правової свідомості і культури у працівників органів внутрішніх справ, забезпечення органічного зв'язку між правовою і професійною культурою. Автори зауважують, що погіршення криміногенної обстановки у суспільстві вимагає зростання рівня правового мислення і творчої активності працівників правоохоронних органів. Разом з тим залишається не дослідженою проблема правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Враховуючи потреби сьогодення щодо підготовки фахівців, професіоналів високого рівня з відповідною правовою свідомістю та правовою і професійною культурою, необхідним є подальше поглиблене з'ясування поняття, сутності, змісту, функцій і форм правового виховання курсантів як основи їх майбутньої професійної діяльності.

Зв'язок проблеми правового виховання курсантів з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відповідно до планових тем "Теоретико-методологічні проблеми законності" (№ державної реєстрації 0101U001010) та "Теоретичні проблеми систематизації законодавства України" (№ державної реєстрації 0196U012887).

Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертації - концептуальна розробка проблеми правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України, що включає в себе цілісне вивчення процесів і тенденцій, механізмів і технологій, які визначають його розвиток в сучасній Україні.

Визначена мета дослідження зумовила постановку та роз'язання наступних завдань:

дати авторське визначення поняття правового виховання курсантів;

розкрити та науково обгрунтувати сутність і зміст правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України;авторське виз

з'ясувати мету, завдання, принципи, функції та механізм правового виховання загалом і курсантів зокрема;

здійснити аналіз засобів, форм та методів, що використовуються у правовому вихованні населення, в тому числі й курсантів;

охарактеризувати поняття "ефективність правового виховання" та критерії її виміру;

сформулювати відповідні практичні рекомендації, які можуть бути запроваджені у навчальному та виховному процесі вищих навчальних закладів МВС України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є процес правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Предметом дисертаційного дослідження є поняття, сутність, зміст, мета, завдання, принципи, функції, засоби, форми, методи та ефективність правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Методи дослідження. Методологію дисертаційного дослідження складають філософські, загальнонаукові принципи і методи, а також методи окремих суспільних наук (теорії держави і права, педагогіки, психології тощо).

За допомогою структурно-функціонального, системно-логічного та формально-логічного методів з'ясовані сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України. Завдяки використанню історико-порівняльного методу простежено розвиток досліджень проблеми правового виховання населення, в тому числі й працівників правоохоронних органів. Крім того, використання конкретно-соціологічного та статистичного методів дало змогу отримати кількісні, а разом з тим і якісні результати процесу правового виховання курсантів. Філософські методи забезпечили органічну єдність соціально-правового та гносеологічного аналізу, об'єктивності та конкретності істини.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження послужили наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, юридична практика, досвід навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах МВС України.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом в Україні є однією з перших, в якій у загальнотеоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності, функцій і механізму правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

У дисертації на основі встановленої мети та визначених завдань висвітлені певні теоретичні, правові, організаційно-методичні питання, викладені шляхи їх вирішення, що відповідно має забезпечити ефективність цього напряму виховання, а саме:

- сформульовано авторське визначення поняття правового виховання курсантів як цілеспрямованої, організованої, послідовної та системної діяльності з боку державних органів, інших учасників правовиховного процесу з метою формування у них необхідного рівня правової свідомості, правової і професійної культури, свідомого ставлення до виконання вимог нормативних актів, законослухняності, службової дисципліни, правомірної поведінки, прагнення до соціально-правової активності;

- визначено мету і завдання правового виховання курсантів, здійснено диференціацію цієї мети за освітнім, виховним (у вузькому розумінні) та практичним напрямами (с. 6 - 7 автореферату);

- розкрито органічний зв'язок освітнього, виховного і розвиваючого характеру навчання, як цілеспрямованого процесу збагачення особистостей і спільностей громадян науковими, систематичними знаннями, навичками та вміннями;

- систематизовано спеціально-професійні принципи, які необхідно використовувати у правовиховній роботі з курсантами, зокрема ті, що стосуються змісту правового виховання курсантів, організації правовиховного процесу, майбутньої професійної діяльності (с. 8 автореферату);

- здійснено аналіз засобів, форм і методів правового виховання курсантів, які спрямовані на переконання, формування громадянської, політичної та правової активності, відповідальності, розвиток та удосконалення професійно значущих якостей та здібностей (пам'ять, правове мислення, увага, спостережливість, навички службового спілкування, психологічної саморегуляції тощо);

- визначено, що критеріями ефективності правового виховання і підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях є спеціальні правові, професійні знання, навички, вміння; спеціальна педагогічна та психологічна підготовка; спеціальна професійна розвиненість.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота спрямована на подальше розроблення концептуальних засад, активізації і удосконалення процесу правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Положення дисертації можуть використовуватися при викладанні юридичних дисциплін (теорії держави і права, конституційного права та ін.), в освітянській, виховній, науковій роботі, при підготовці підручників і навчальних посібників. Теоретичні напрацювання можуть бути корисними для подальших наукових досліджень проблем правового виховання, правової освіти курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі та у правовиховній роботі. Зокрема, під час навчання і перепідготовки кадрів Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять з теорії держави і права. Рекомендації дисертанта також знайшли своє відображення при викладанні ряду навчальних дисциплін: педагогіки, військового навчання і виховання та кадрової, виховної та соціальної роботи в ОВС.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Теоретичні висновки дисертації були оприлюднені на наукових конференціях: "Проблеми наукового обгрунтування діяльності органів виконання покарань та внутрішніх справ України" (квітень 2000 року, м. Київ); "Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ" (травень 2000 року, м. Київ); "Дні науки в НаУКМА" (січень 2001 року, м. Київ); "Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку" (квітень 2001 року, м. Київ); "Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України" (квітень 2001 року, м. Київ, тези опубліковані).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 7 публікаціях у наукових фахових виданнях.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що мають п'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 183 сторінки. Список використаних джерел містить 220 найменувань.

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, формулюється мета і основні завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, наукова новизна, методи дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень дисертаційної роботи, його структуру та обсяг.

Розділ 1."Поняття, суть та мета правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України" складається з трьох підрозділів. Він присвячений розкриттю сутності, змісту, аналізу загальних засад правового виховання населення, в тому числі й курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Поняття "правове виховання" досліджується відповідно до тих змін, що відбуваються в різних сферах суспільного життя після проголошення незалежності Україною. Поряд з цим висвітлено взаємодію правового виховання з іншими видами виховання. Аналізуються думки юристів, філософів, соціологів та педагогів щодо правового виховання, підходи сучасного правознавства до сутності праворозуміння, людського виміру права, правопорушень, причин, що до них призводять, а також визначення заходів їх запобігання та профілактики. Досліджується сутність та зміст правових актів, які стосуються правового виховання.

Визначено, що метою правового виховання курсантів є: формування належного рівня правової свідомості, правової і професійної культури та професійної підготовки; виховання законослухняності, службової дисципліни та правомірної поведінки, а також соціально-правової активності курсантів; прищеплення курсантам поваги до Батьківщини, обраного фаху, бажання та готовність розбудовувати українську державу, вірно служити її народові; формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості; профілактика причин, наслідків і явищ правового нігілізму серед цієї категорії населення.

Крім того, мету правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України необхідно диференціювати за такими напрямами:

1) освітній - набуття достатнього рівня правових і професійних знань про положення, норми і принципи Конституції України, законодавство держави та галузі права, правові норми та приписи, норми, що містяться в статутах, наказах, настановах та інших нормативних документах;

2) виховний - (у вузькому розумінні) прищеплення, з одного боку, поважного ставлення до всіх правових приписів, а з іншого - свідомого, сумлінного, беззаперечного їх виконання;

3) практичний - відображення вміння застосовувати згадані правові і професійні знання у практичній діяльності, тобто чітко орієнтуватися в законодавстві, вміти знаходити та використовувати необхідні правові норми та приписи, надані їм законом права та виконувати покладені на них обов'язки, реалізовувати в межах повноважень завдання та функції держави.

Встановлено, що до основних завдань правового виховання курсантів необхідно віднести такі: виховання поваги до прав і свобод людини, її гідності, усвідомлення ролі працівників органів внутрішніх справ у реалізації і забезпеченні її прав і свобод; сприяння закріпленню у свідомості курсантів правових установок, правових переконань, правових навичок, правових вмінь і правових почуттів; вироблення необхідного правового мислення, волі, вмілого реагування в складних екстремальних ситуаціях; на основі отриманих правових знань і установок формування у курсантів вміння і навичок оперативно-службової діяльності, вміння творчо і активно здійснювати свої функціональні обов'язки, свідомо обирати правомірні варіанти поведінки, тверді переконання у необхідності права для нормальної життєдіяльності суспільства, його членів, а також дотримуватися чинного законодавства, брати активну участь у боротьбі з правопорушеннями тощо.

Проаналізовано дослідження українських та зарубіжних фахівців, які спеціалізуються на проблемах правового виховання та професійної підготовки курсантів. Зазначається, що вивчення їх досвіду є одним із шляхів удосконалення правовиховної роботи з майбутніми офіцерами правоохоронних органів.

У розділі аналізується один із найважливіших аспектів правового виховання, а саме - визначення змісту правовиховної роботи на сучасному етапі. Зокрема, особливу увагу акцентовано на взаємозв'язку освіти, навчання і виховання, які забезпечують вагомий внесок у розвиток та становлення особистості курсантів. Разом з цим звертається увага на необхідність забезпечення цілеспрямованості системи взаємодіючих та взаємодоповнюючих компонентів освіти, навчання і виховання.

Встановлено, що зміст правового виховання курсантів - це система правових знань, ідей, норм поведінки, вимог до особистості, колективу, відповідно до яких здійснюється виховний вплив з боку педагогів та вихователів, командирів, начальників, інших учасників правовиховного процесу на свідомість, волю та поведінку вихованців.

Реалізація мети, завдань та змісту правового виховання курсантів покладається на його механізм. Механізм правового виховання курсантів має на меті формування суспільних ідеалів, цінностей, принципів, підтримання суспільної дисципліни, законності та правопорядку, зміцнення соціальної поведінки, підвищення рівня їх правової свідомості та правової і професійної культури. Структурними елементами механізму правовиховного процесу є: суб'єкти, об'єкт, нормативно-правові акти, педагогічні технології, засоби, форми, методи та ін.

Визначено, що принципи правового виховання курсантів - це основні засади, тенденції, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами його здійснення, що мають найвищу імперативність і загальну значущість, визначають процеси формування правової свідомості, правової та професійної культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності. Виходячи з мети правового виховання, виділяють його загальні й спеціально-професійні принципи. До загальних принципів необхідно віднести: гуманізм, законність, демократизм, науковість, об'єктивність (правдивість), зв'язок з життям, доступність, дохідливість і популярність, відкритість, систематичність, системність, цілеспрямованість, доцільність.

Серед спеціально-професійних принципів необхідно виділити ті, що стосуються:

змісту правового виховання курсантів: особистісно-орієнтаційний принцип; об'єктивності; цілісності правовиховного процесу; зв'язку теорії правовиховного процесу з практичною професійною діяльністю; врахування специфіки формування особового складу;

організації правовиховного процесу: доцільності навчання та правового виховання; нероздільності навчання та правового виховання з вирішенням освітніх, навчальних, виховних і розвиваючих завдань; свідомості і активності правильного використання самостійної підготовки курсантів; єдності навчальної, практичної і дослідницької діяльності; широкого використання освітянського, навчального та виховного потенціалу вищого навчального закладу; створення належних умов для формування та становлення особистості; нероздільності правового виховання та правового самовиховання; формування в середовищі курсантів міцного колективу та доброзичливих колективістських відносин; правового виховання у колективі і через колектив; нероздільності і погодженності у правовиховній діяльності; вимогливості та поваги до особистості вихованців; комплектування форм, методів правового виховання в поєднанні з використанням інтенсивних технологій; охоплення правовиховним процесом усього особового складу; плановість проведення правовиховних заходів у взводі, на курсі тощо; міцності й індивідуальності в навчанні та правовиховній роботі;

майбутньої професійної діяльності: професіоналізації; нероздільності теорії і практики; відповідність методики впливу гуманістичній, моральній спрямованості правового виховання курсантів; включення курсантів у активну суспільно-корисну діяльність; врахування та використання в правовиховній роботі з даною категорією населення її позитивних якостей; динамізму; врахування завдань, які виконують підрозділи курсантів, стану дисципліни серед них.

У роботі міститься характеристика загальних та спеціально-професійних принципів правового виховання курсантів. Це дало можливість встановити таке: принципи правового виховання курсантів розвиваються і конкретизуються у визначених правилах поведінки, виступаючи як загальноправові основи цих правил, як критерії їх групування і систематизації; ці принципи є науковою основою змісту правового виховання курсантів, на якій базується система правовиховної роботи; дія принципів правового виховання курсантів залежить від рівня їх наукового обгрунтування, ефективного використання прогресивних засобів, форм та методів правовиховної роботи тощо.

Правове виховання як вид суспільної діяльності і його соціальна цінність реалізуються та відображаються в його функціях. Відповідно висвітлюються різні наукові підходи, які існують в юридичній науці щодо визначення поняття та класифікації функцій правового виховання.

Визначено, що функції правового виховання курсантів - це напрями його впливу на свідомість, волю та поведінку цієї категорії населення, потреба існування якого викликана необхідністю здійснення правового виховання як організованого процесу. Вони відображають його найбільш важливі, характерні елементи, риси, закономірності і спрямовані на виконання завдань, які ставляться перед правовим вихованням в умовах сьогодення. Це прояв сутності та змісту правового виховання в суспільних відносинах, але не доречно механічно пов'язувати функції правового виховання з його сутністю та змістом, адже як будь-яке явище воно завжди містить певний елемент незалежності від функцій.

Доведено, що система функцій правового виховання курсантів зумовлює його структуру, засоби, форми та методи. Серед основних функцій правового виховання цієї категорії населення, на нашу думку, виділимо такі: пізнавальна, регулятивна, охоронна, ідеологічно-виховна, практико-прикладна, прогностично-евристична, комунікативна, профілактична. Далі здійснюється дослідження змісту окремих функцій правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України і відповідно зроблено такі висновки: функції правового виховання цієї категорії населення мають складну, системну природу, з одного боку, їх реалізація відбувається одночасно, незалежно одна від одної, а з іншого - здійснення кожної стимулює ефективніше виконання інших функцій; їм притаманний динамізм, що пояснюється постійним удосконаленням, зміною відповідно до суспільних перетворень; функції правового виховання характеризуються послідовністю, безперервністю, систематичністю, що пояснюється необхідністю у постійному правовому вихованні курсантів; системний підхід у дослідженні функцій правового виховання курсантів забезпечує реалізацію його мети та дасть змогу повніше виявити об'єктивні можливості цього напряму виховання з урахуванням оптимального розподілу і координації зусиль учасників правовиховного процесу; дослідження функцій правового виховання курсантів допомагає дати правильну загальну оцінку теоретико-практичного призначення правового виховання та його ролі в суспільстві.

Розділ 2. "Система, організація та ефективність правового виховання курсантів". У цьому розділі з'ясовуються засоби, форми і методи, що використовуються у правовиховній роботі з курсантами вищих навчальних закладів МВС України, а також ефективність правового виховання та критерії її виміру.

Засобами правового виховання курсантів є організована методична система, що об'єднує предмети, технічні можливості, а також різні шляхи передачі змісту правових норм, інформації, тобто все те, що використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети. Зазначається, що у правовиховній роботі з курсантами використовується багато різних засобів правового виховання, серед яких визначальними є: засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали); культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби); наукова і навчальна література та ін. На основі цього робимо висновок про безпосередній зв'язок засобів правового виховання з метою, адже, з одного боку, без необхідних засобів не реалізується мета, а з іншого - відсутність мети негативно впливає на засоби, але при цьому необхідно зазначити, що використання лише засобів у правовиховній роботі із курсантами не забезпечить досягнення бажаної мети. Лише поєднання ефективних засобів правового виховання із відповідними формами і методами надають можливість очікувати належного правовиховного результату.

Що стосується форм правового виховання, то існують різні підходи до визначення самого поняття цієї категорії та їх класифікації. Це пояснюється складністю і багатоаспектністю системи правового виховання, а також недостатньою науковою розробленістю цієї проблеми. Встановлено, що форми правового виховання курсантів - це, насамперед, зовнішній вираз організаційної діяльності, змісту, за допомогою якої учасники правовиховного процесу забезпечують виховання у цієї категорії населення поважне ставлення до правових актів України та інших норм, а також сприяють формуванню у них належного рівня правової свідомості та правової і професійної культури, законослухняності, прищеплюють їм навички службової дисципліни та правомірної поведінки, підвищують їх соціально-правову активність.

Основними формами правового виховання курсантів є: правова освіта (навчання); правова пропаганда; правова агітація; правова просвіта; індивідуально-виховна робота; правове самовиховання; правова практика. У роботі міститься загальна характеристика кожної із зазначених форм.

Визначено, що методи правового виховання курсантів - це сукупність способів і прийомів однорідного за своєю педагогічною функцією впливу на свідомість, волю і поведінку цієї категорії населення, що здійснюється із врахуванням здібностей виховуваних, їх загальних та індивідуальних властивостей та залежно від конкретної правовиховної ситуації відповідно до мети та завдань правовиховного процесу. Основними методами правового виховання курсантів є: переконання; заохочення; примус; приклад; вправи; змагання; спостереження. В дослідженні проаналізовано кожен із вказаних методів. Зазначається, що при розгляді методів правового виховання курсантів необхідно передусім враховувати їх комплексність, тобто застосування в системі, а також необхідність індивідуального підходу, рівня сформованості колективу, характеру взаємовідносин між вихователем та вихованцем.

Робиться висновок про те, що методи правового виховання курсантів мають двосторонній характер, який передбачає взаємодію вихователів, педагогів, начальників, інших учасників правового процесу і вихованців, а також між особистістю та колективом. Вибір методів правового виховання курсантів не довільний і не стихійний процес впливу на особистість, а взаємна робота, з одного боку, вихователів, педагогів, а з іншого - виховуваних. Їх потрібно співвідносити з формами, принципами, засобами, закономірностями, змістом та метою правовиховного процесу.

Вищевикладене дає підстави сверджувати, що вибір застосування у правовиховній роботі із курсантами ефективних методів повинен відповідати таким умовам: врахування та особливості визначення мети освіти, навчання, виховання, в тому числі й правового виховання у вищому навчальному закладі, встановлення атмосфери співробітництва між учасниками правовиховного процесу; рівень правової свідомості та правової і професійної культури, підготовки курсантів, їх освіченість, розвиненість, вихованість, зокрема правову вихованість; професійну, методичну, теоретико-практичну підготовку, педагогічну майстерність, особисті якості начальників, командирів, вихователів, інших учасників правовиховного процесу, а також матеріально-технічне забезпечення вищого навчального закладу, наявність обладнання, навчальних посібників тощо.

Використання у правовиховній роботі із курсантами вищих навчальних закладів МВС України прогресивних засобів, форм та методів правового виховання допоможе донести до їхньої свідомості та поведінки такі варіанти дій, які містяться в положеннях, нормах, принципах Конституції і законах України, а також в інших правових приписах, які закріплені в суспільній свідомості та схвалені нею.

Автор погоджується з думкою В. В. Головченка, Г. І. Неліп та М. І. Неліпа, які дійшли висновку, що ефективність правового виховання можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому значенні ефективність правового виховання, як і будь-яку іншу діяльність, визначають як співвідношення між фактично досягнутим рівнем правовиховної діяльності і тією педагогічно-правовою метою, заради якої ця діяльність запроваджувалася. У більш широкому розумінні ефективність правового виховання - це здатність правовиховної діяльності реально, в оптимальні строки, з найменшими економічними витратами давати соціально-корисний результат. Це, насамперед, соціально-правові і педагогічні досягнення державних органів, громадських організацій, навчальних і педагогічних колективів, засобів масової інформації щодо формування у молоді глибоких і стійких уявлень про право, переконань, мотивів, звичок, які відповідають моральним принципам суспільства, загальнолюдським цінностям. Тобто - це високий рівень правової культури особи.

Проведені анкетування, інтерв'ювання, опитування курсантів Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України та в Національній академії внутрішніх справ України засвідчили, що саме ефективне правове виховання курсантів має забезпечити формування належного рівня їх правової свідомості та правової і професійної культури, законослухняності, службової дисципліни, правомірної поведінки, а також соціально-правової активності майбутніх офіцерів правоохоронних органів.

Серед критеріїв ефективності правового виховання виділяються такі: правові знання; правові переконання; правове мислення; правомірна поведінка; соціально-правова активність.

Розглядаючи правове виховання як компонент правової соціалізації особи, виділяються такі його критерії: правова вихованість; правова освіченість; правові і професійні знання, навички, вміння; правова розвиненість.

Визначено, що критеріями ефективності правового виховання і підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях є: спеціальні правова, професійна, педагогічна та психологічна підготовка та професійна розвиненість.

У висновках дисертації наведені основні результати дослідження:

1. Одним із видів виховання є правове, яке взаємодіє з іншими видами виховання: моральним, естетичним, трудовим, професійним та ін.

Сутність правового виховання курсантів, з одного боку, проявляється в його функціях, де синтезуються основні напрями правовиховного процесу, а з іншого - вона базується на системі норм права та здійснюється за допомогою засобів, форм і методів цього напряму виховання.

Правове виховання курсантів - це цілеспрямована, організована, послідовна та системна діяльність з боку державних органів, інших учасників правовиховного процесу з метою формування у них необхідного рівня правової свідомості, правової і професійної культури, свідомого ставлення до виконання вимог нормативних актів, законослухняності, службової дисципліни, правомірної поведінки, прагнення до соціально-правової активності

2. У дисертації узагальнено досвід дослідження поняття правового виховання, що міститься в працях педагогів та філософів, але повніше, ширше й глибше його тлумачать юристи. Їх метою є аналіз і з'ясування суті праворозуміння, людського виміру права, правопорушень, причин, що до них призводять, а також визначення заходів їх профілактики та інші дії, які спрямовані на захист прав та свобод громадян.

3. Метою правового виховання курсантів є, з одного боку, їх формування як професіоналів, фахівців належного рівня з відповідною правовою свідомістю та правовою і професійною культурою, законослухняністю, службовою дисципліною, правомірною поведінкою, а також соціально-правовою активністю, а з іншого - виховання громадянина як розвинутої особистості. Її диференційовано на: освітню, виховну та практичну. Відповідно до завдань правового виховання курсантів належать: виховання поваги до прав і свобод людини, її гідності, усвідомлення ролі працівників органів внутрішніх справ у реалізації і забезпечення її прав і свобод; сприяння закріпленню у свідомості курсантів правових установок, правових переконань, правових навичок, правових вмінь і правових почуттів; вироблення необхідного правового мислення, волі, вмілого реагування в складних екстремальних ситуаціях тощо;

4. Мета правового виховання курсантів досягається завдяки використанню його механізму. У дисертації визначено, що механізм правового виховання курсантів реалізується шляхом засвоєння учасниками правовиховного процесу правових ідей, знань, які містяться в суспільній правовій свідомості, в свідомість курсантів. Структурними елементами механізму правового виховання є: суб'єкти, об'єкти, нормативно-правові акти, педагогічні технології, засоби, форми, методи та ін.

5. Правове виховання курсантів потребує поєднання теоретичної та практичної підготовки, формування у них оперативного мислення, розуміння змісту оперативного ризику, формування навичок екстремальної та аналітичної роботи, відповідних педагогічних та психологічних знань, навичок, вмінь, вмілого реагування в складних, екстремальних ситуаціях.

6. Особливу увагу звернуто на взаємозв'язок освіти, навчання і виховання, які забезпечують вагомий внесок у становлення та розвиток особистості курсантів. Важливим є те, щоб освіта, навчання і виховання були розвиваючими, тобто здійснювалися цілеспрямовано, утворюючи систему взаємодіючих та взаємодоповнюючих компонентів.

7. Визначено, що під принципами правового виховання курсантів розуміємо основні закономірності навчального та виховного процесу, які випливають із досвіду правовиховної теорії та практики, враховуючи при цьому основні вимоги до його суті, змісту, методики і організації. Поряд із загальними принципами правове виховання курсантів базується ще й на спеціально-професійних, а саме тих, що стосуються: змісту правового виховання курсантів; організації правовиховного процесу; майбутньої професійної діяльності.

8. Робиться висновок, що функції правового виховання - це прояв його сутності і змісту. Вони мають складну, системну природу, характеризуються безперервністю, послідовністю, систематичністю, що пояснюється необхідністю постійного правового виховання курсантів. У дисертації розглядаються такі функції правового виховання: пізнавальна, регулятивна, охоронна, ідеологічно-виховна, практико-прикладна, прогностично-евристична, комунікативна, профілактична.

9. Проаналізовано зміст, структуру, функції основних засобів, форм та методів правового виховання курсантів.

10. Визначено, що ефективність правового виховання курсантів - це передусім отриманий результат, який вимірюється співвідношенням досягнутого рівня правовиховної роботи і тією бажаною метою, яку ставили перед собою керівники, педагоги, вихователі та інші учасники правовиховної роботи і яку необхідно було досягти.

11. Критерії ефективності правового виховання курсантів визначають рівень досягнення його результату. Серед них виділимо основні : правові знання, правові переконання, правове мислення, правомірна поведінка, соціально-правова активність. Розглядаючи правове виховання як компонент правової соціалізації особистості виділяють такі критерії: правова вихованість; правова освіченість; правові професійні знання; правова розвиненість. Визначено, що критеріями ефективності правового виховання і підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях є: спеціальні правова, професійна, педагогічна та психологічна підготовка, професійна розвиненість.

Література

1. До визначення поняття правового виховання слухачів та курсантів вищих навчальних закладів МВС України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 6. - К.: ІДіП НАНУ; Спілка юристів України; Юрид. книга, 2000. - С. 36 - 39.

2. Правове виховання та його роль в умовах сьогодення // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 7. - К.: ІДіП НАНУ; Спілка юристів України; Юрид. книга, 2000. - С. 23 - 29.

3. Стан та перспективи розвитку правової освіти в Україні // Правова держава: Щорічник наук. праць.- Вип.11. - К.: Юрид. книга, 2000. - С. 494 - 503.

4. До визначення змісту правової культури та правової свідомості // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К.: МП Леся, - 2000. - №5. - С.134 - 139.

5. Шляхи подолання правового нігілізму в середовищі слухачів та курсантів // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. - К.: МП Леся, - 2001. - №6. - С. 340 - 347.

6. Стан та перспективи формування правової свідомості та правової культури громадян в період державотворення в Україні // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - Вип. 12. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - С. 42 - 47.

7. Правове виховання на сучасному етапі: проблеми та перспективи // Проблеми і перспективи розвитку і реалізації законодавства України.- К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.- С.157 - 160.

Размещено на Allbest.ru