Міжнародно-правове регулювання зовнішньоторговельної діяльності та національне законодавство України (нетарифний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна юридична академія України

Імені Ярослава Мудрого

Спеціальність 12.00.11 - Міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Міжнародно-правове регулювання зовнішньоторговельної діяльності та національне законодавство України (нетарифний аспект)

Голубєва Вікторія Олегівна

Харків - 2004

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки та техніки України Висоцький Олександр Федорович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, провідний науковий співробітник відділу міжнародного права та порівняльного правознавства.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн;

кандидат юридичних наук, доцент Вінгловська Олена Іванівна, Міжнародний Соломонів університет, заступник декана юридичного факультету.

Провідна установа:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, кафедра міжнародного права, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 23 грудня 2004 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків 24, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків 24, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 16 листопада 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Рум'янцев В.О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із головних факторів, що впливає на рівень світового прогресу та розвиток економіки окремої країни, є міжнародна торговельна діяльність. Кожна держава проводить власну зовнішньоекономічну політику, вступаючи у різноманітні міжнародні відносини торговельного характеру, що вимагає від неї узгоджувати свої дії з діями інших держав шляхом прийняття певних рішень щодо регулювання та упорядкування зовнішньоторговельних відносин. Інструментами таких дій є норми права (міжнародні та національні), що створюють правову базу зовнішньоторговельного регулювання країни.

Сучасний механізм регулювання зовнішньої торгівлі є комплексом взаємодоповнюючих захисних заходів, серед яких є традиційні та порівняно нові, припустимі й неприпустимі з точки зору міжнародно-правових норм. Отже, постає питання дослідження теоретичних та практичних аспектів розвитку державного механізму регулювання зовнішньої торгівлі у співвідношенні з міжнародною практикою в цій сфері. Це особливо важливо у процесі інтеграції України в світове господарство, що потребує формування національного торговельно-політичного механізму на основі принципів та норм, що існують у міжнародній торгівлі. Як свідчить міжнародна практика, одним із важливих напрямів регулювання зовнішньої торгівлі є нетарифні методи, роль яких у загальному обсязі регулюючих інструментів постійно зростає. Використанням нетарифних обмежень у зовнішній торгівлі країни вирішують широкий комплекс завдань зовнішньої та внутрішньої економічної політики.

Сучасна сфера зовнішньоекономічної діяльності розглядається на двох рівнях: міжнародному, де представлена світова торгівля, та внутрішньодержавному через зовнішньоекономічну діяльність певної країни. Регулювання торгівлі на міжнародному рівні забезпечується загальновизнаними нормами міжнародного права. У зв'язку з приєднанням до СОТ для України одним із важливих завдань стало вдосконалення національної правової бази державного регулювання зовнішньої торгівлі. В зв'язку з цим необхідне спеціальне вивчення та осмислення методів та інструментів управління зовнішньоторговельною діяльністю, розробка концептуальних основ її регулювання, в рамках яких могли б узгоджуватися інтереси держав, регіонів та господарюючих суб'єктів.

В Україні вже зроблено певні кроки для створення власної правової бази, спрямованої на здійснення правового регулювання суспільних відносин у сфері зовнішньої торгівлі, однак практично відсутні розробки та дослідження комплексного плану. Тобто є нагальна потреба узагальнити та проаналізувати прийняті в країні нормативно-правові акти щодо нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, а особливу увагу приділити зіставленню їх з міжнародно-правовими актами, зокрема з вимогами ГАТТ/СОТ. Однак новизна та актуальність теми полягає не тільки в практичному, а й у дослідницькому плані, адже серед досліджень вітчизняних науковців майже немає монографічних розробок та теоретичних обґрунтувань, які стосуються правових аспектів регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Наукові розробки українських вчених з проблем регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені переважно економічному аспекту і меншою мірою торкаються правового регулювання даної сфери, особливо нетарифного регулювання. При дослідженні аспектів торговельно-політичного механізму, складових його інструментів та практики їх застосування теоретичною базою дисертації стали праці іноземних вчених (Шміттгоффа К., Карро Д. та ін.), російських вчених (Шумилова В., Шишаєва О., Богуславського М., Вельямінова Г., Колосова Ю. та ін.), а також українських вчених (Осики С., Покрещука О. та ін.), що вивчають проблеми світової торгівлі, висвітлюються різні аспекти функціонування системи ГАТТ/СОТ. Водночас, функціонування системи регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом застосування нетарифних методів досі не було предметом комплексних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової науково-дослідної роботи Української академії зовнішньої торгівлі з тем:

Розробка аналітичних коментарів щодо юридико-економічних аспектів системи ГАТТ/СОТ як регулятора світової торгівлі (державна реєстрація - 0199U002199).

Розробка пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання регіональної та міжрегіональної інтеграції України (державна реєстрація - 0201U004076).

Розробка програми адаптації національного законодавства до законодавства ЄС у сфері економіки (державна реєстрація - 0101U006914).

Науково-економічний та правовий аналіз ефективності укладання міжнародних договорів України про вільну торгівлю (державна реєстрація -0202U006350).

Практика захисту внутрішніх ринків через механізм спеціальних, антидемпінгових та антисубсидиційних розслідувань і розробка рекомендацій щодо її вдосконалення на основі світового досвіду (державна реєстрація - 0101U006909).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правової бази формування державного торговельного регулювання на сучасному етапі, практики її застосування країнами, можливостей і механізму використання сучасних нетарифних методів впливу на зовнішньоторговельну політику; а також визначення, з урахуванням особливостей міжнародних норм і правил та української правової системи у даній сфері, національного механізму державного нетарифного регулювання зовнішньоторговельної діяльності з метою подальшої інтеграції до світового співтовариства.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- дослідити роль норм міжнародного права в забезпеченні державами регулювання зовнішньої торгівлі та структурувати систему міжнародно-правових джерел, охарактеризувати роль СОТ у формуванні міжнародно-правового торговельного режиму;

- дати визначення торговельно-політичного механізму, його інструментів, означити основні напрями, за якими він має розвиватися в Україні;

- виявити основні принципи застосування інструментів торговельної політики в рамках сучасної системи норм, визнаної на міжнародному рівні; розглянути системи класифікації інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі;

- проаналізувати правові та організаційні основи застосування нетарифних інструментів зовнішньоторговельного регулювання, розглянути та класифікувати методи здійснення нетарифного регулювання;

- дослідити заходи нетарифного регулювання, що застосовуються в міжнародній торгівлі, принципи їх систематизації;

- виявити основні ознаки та характеристики нетарифних обмежень;

- охарактеризувати діючий механізм нетарифного регулювання України та проаналізувати його елементи, оцінити застосування інструментів національної торговельної політики та сформулювати практичні рекомендації з урахуванням міжнародно-правових норм.

Об'єктом дослідження є правовідносини між державами і міжнародними організаціями з регулювання міжнародної торгівлі, а саме застосування нетарифних обмежень.

Предметом дослідження є правила застосування нетарифних інструментів торговельної політики в рамках національних систем та багатосторонніх зобов'язань, що склалися у процесі державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; міжнародно-правові рамки формування національних торговельно-політичних режимів та правил застосування різних інструментів державного регулювання експорту та імпорту.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система взаємопов'язаних загальнонаукових, спеціальних методів наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання та вирішення поставлених цілей і завдань. Зокрема, системно-структурний метод дав змогу визначити будову механізму регулювання зовнішньоторговельної діяльності на міжнародному і національному рівнях та місце нетарифних методів у системі регулювання зовнішньоекономічної діяльності. За допомогою порівняльно-правового та історико-правового методів, комплексного аналізу визначено підходи до вирішення проблем гармонізації зовнішньоекономічного законодавства України з відповідними нормами міжнародного права. Використання нормативного та формально-юридичного методу дозволило визначити коло правових норм, що регулюють зовнішньоторговельну діяльність. Застосовані наукові методи не виключають в окремих випадках можливості викладення фактів для аргументації певної точки зору, які мають достатню доказову силу та висвітлюють особливості проблеми дослідження у той або інший період часу, в тій або іншій країні чи у світовому масштабі.

Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає у тому, що дисертація є цілісним монографічним дослідженням, в якому комплексно, системно вивчаються теоретичні та практичні питання, зокрема:

розглянуто міжнародно-правове нетарифне регулювання торгівлі, практика його застосування державами, діючі міжнародні правила використання найпоширеніших нетарифних інструментів, їх правова регламентація в СОТ; зовнішньоторговельна нетарифна регулювання правова

обґрунтовані теоретично та практично рекомендації щодо формування механізму нетарифного регулювання в умовах лібералізації зовнішньоекономічної діяльності; представлено авторське визначення механізму торговельно-політичного регулювання та основних тенденцій його розвитку;

проведено аналіз національної правової бази з нетарифного регулювання, відповідно до результатів якого надано пропозиції щодо вступу України до СОТ;

комплексно проаналізовані проблеми державного регулювання зовнішньої торгівлі України та визначено коло нормативно-правових актів, які слід застосовувати для забезпечення виконання зобов'язань України як майбутнього члена СОТ;

обґрунтовано необхідність першочергового використання в нинішніх умовах адміністративно-правових інструментів у регулюванні зовнішньоторговельних операцій, застосування нетарифного регулювання в сучасній світовій практиці у зв'язку з потребою у надійних, гнучких та оперативних заходах забезпечення внутрішньої економічної політики.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю та новизною піднятих проблем, орієнтованістю їх на вдосконалення вітчизняної нормативно-правової бази у сфері зовнішньоторговельного регулювання. Висновки та рекомендації, що містяться в роботі, можуть бути використані:

у практичній діяльності органів влади, що відповідають за розробку та застосування заходів регулювання зовнішньої торгівлі;

при підготовці нормативно-правових актів у сфері регулювання зовнішньої торгівлі;

при підготовці навчальних програм, методичних та інших матеріалів.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції були відображені в наукових статтях та тезах науково-практичних конференцій:

- ІV Міжнародна конференція “Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (м. Дніпропетровськ, 1997 р.);

- ІІІ Науково-практична конференція УАЗТ "Зовнішньоекономічна політика України в умовах глобалізації і регіоналізації світогосподарських зв'язків” (м. Київ, 2000 р.);

- ІV Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах" (м. Київ, 2001 р.);

- V Міжнародна науково-практична конференція “Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України” (м. Київ, 2002 р.);

- VІ Міжнародна науково-практична конференція УАЗТ “Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків” (м. Київ, 2003 р.);

- VІІ Міжнародна науково-практична конференція “Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2004 р.).

Публікації. Основні положення та теоретичні висновки автора знайшли відображення у п'яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, та 6-ти тезах доповідей і наукових повідомлень.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (всього 282 джерела) та 11 додатків. Обсяг рукопису - 183 сторінки друкованого тексту. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені його мета і завдання, методологічна та теоретична основа проведеного наукового пошуку, новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення.

Перший розділ “Нетарифні заходи в системі правового регулювання зовнішньоторговельної діяльності” присвячений дослідженню механізму зовнішньоторговельного регулювання та його складових, місця нетарифного регулювання в науці міжнародного економічного права. Окрему увагу приділено поняттю, характеристиці та класифікації методів нетарифного регулювання у світовій практиці.

У підрозділі 1.1. “Нетарифні заходи у правовому механізмі зовнішньоторговельного регулювання” розглянуто регулювання зовнішньоторговельної діяльності, що втілюється державою здебільшого через зовнішньоекономічну політику. Проаналізовано основні елементи формування та реалізації торговельної політики, а саме: міжнародно-правові та національні норми, принципи та механізми їх взаємодії; інституційна основа торговельної політики; тарифні та нетарифні інструменти торговельної політики; торговельний режим.

Запропоновано авторське визначення торговельно-політичного режиму держави як сукупності різноманітних інструментів державного регулювання зовнішнього обігу, закріплених актами національного права та механізмами їх застосування, відповідно до норм та принципів міжнародного права. Зазначено, що торговельна політика країни може бути реалізована на трьох рівнях: національному (автономно), двосторонньому або багатосторонньому. Вона має свої цілі та завдання, що ставляться при введенні режимів зовнішньої торгівлі та визначають жорсткість цього регулювання, різноманітність використовуваних інструментів та методів. Арсенал заходів зовнішньоекономічної політики можна визначити, з одного боку, як систему державних інститутів, які реалізують цілі та зовнішньоекономічну стратегію держави. З іншого боку - як нормативно-правове застосування інструментів у національному торговельному регулюванні, що має відповідати нормам міжнародного права, які визначають права та обов'язки держави щодо узгодженого з іншими країнами використання певних інструментів у зовнішньоторговельній діяльності.

Зазначається, що торговельно-політичний інструментарій - це усі нормативно-правові акти держави, які регулюють сферу експортно-імпортних операцій та положення імпортних товарів на внутрішньому ринку. А сам інструмент - це засіб зовнішньоторговельного регулювання, за допомогою якого держава цілеспрямовано впливає на певні сфери зовнішньоекономічної діяльності шляхом комплексу спеціальних методів, які можна поділили на дві групи: економічні та адміністративно-правові. Існує також інша класифікація - тарифні та нетарифні інструменти, яка має більш широке практичне застосування.

Особливого значення набуває поняття “правового режиму” та розмежування понять міжнародного та внутрішнього правових режимів. Під “правовим режимом” розуміється сукупність засобів, методів, способів правового регулювання щодо тієї чи іншої сфери. Скажімо, міжнародний правовий режим, створений в рамках ГАТТ-47, має бути максимально сумісним з національним законодавством (тобто фактично виходити з пріоритету національного права перед міжнародно-правовими нормами). Але в сучасній торговельній системі, згідно з “правом СОТ”, національне законодавство має бути приведене у відповідність до діючих багатосторонніх угод (тобто забезпечується пріоритет міжнародно-правових норм перед внутрішніми).

Підрозділ 1.2. “Міжнародно-правове визначення поняття та змісту інституту нетарифних обмежень” розглядає нетарифні інструменти як комплекс обмежувально-заборонних заходів, що перешкоджають проникненню іноземних товарів на внутрішній ринок. Мета даних заходів полягає не тільки в ускладненні умов конкуренції, а й у реалізації національної макроекономічної політики, захисті національної промисловості, охороні життя та здоров'я населення, національної безпеки тощо.

Дослідженням встановлено, що найактивніше країни використовують нетарифні обмеження, що зумовило необхідність створення відповідних баз даних, які сприяли б вирішенню завдань систематизації та класифікації нетарифних обмежень. В результаті цього було узагальнено міжнародний досвід застосування нетарифних обмежень, визначено основні тенденції та перспективи використання цих заходів, бо сьогодні міжнародна практика йде шляхом скасування інструментів нетарифного регулювання. Важливе значення має ступінь сумісності та уніфікації національних систем регулювання торгівлі та господарської діяльності в цілому.

Доведено, що проблема полягає, по-перше, у тому, що в національних арсеналах заходів державного регулювання економіки нетарифні обмеження займають дуже важливе місце та виконують значні господарські, соціальні й навіть політичні функції, щоб від них можна було відмовитися, а по-друге, значна їх частина застосовується поза рамками СОТ: або в односторонньому порядку, або на основі двосторонніх домовленостей. Крім того, деякі нетарифні обмеження так добре “законспіровані” й важкодоступні, що боротися з ними дуже складно.

Визначено особливості нетарифних обмежень, а саме: невизначеність впливу конкретних форм регулювання, що зумовлено насамперед важкодоступністю і несвоєчасністю отримання необхідної та достовірної інформації про умови торгівлі; не лише застосування нетарифних обмежень, а часто і введення їх у дію в багатьох країнах залишається прерогативою виконавчих органів влади (загальнодержавного та місцевого рівня), що надає їм прихованого характеру; складність, а іноді неможливість кількісної оцінки їх впливу на міжнародну торгівлю, бо до конкретного товару при ввезенні може бути застосований цілий комплекс заходів нетарифного характеру.

У підрозділі 1.3. “Дослідженість питання нетарифного регулювання в науці міжнародного економічного права” приділено увагу системі джерел, що використана при проведенні дисертаційного дослідження. Відзначено: недостатність національних фундаментальних праць у цій сфері юридичних знань; необхідність застосування на українському ґрунті досвіду іноземних держав та міжнародного досвіду; націленість досліджень на розробку стратегії побудови українського торговельно-політичного механізму, що враховує передовий міжнародний досвід та є сумісним з міжнародною системою регулювання торгівлі.

У другому розділі “Інструменти нетарифного регулювання у міжнародно-правовому регулюванні зовнішньоторговельної діяльності” дано характеристику інструментів нетарифного регулювання, механізму та особливостей їх уведення в дію і застосування. Особливу увагу приділено міжнародно-правовій системі СОТ щодо застосування цих заходів.

У підрозділі 2.1. “Правова характеристика інструментів нетарифного регулювання” нетарифні обмеження поділено на дві групи: обмеження, створені для регулювання зовнішньої торгівлі (квотування, ліцензування та ін.), які спираються на розвинену законодавчу та адміністративну базу; обмеження, що виникали у міру необхідності (щодо використання заходів технічної та екологічної політики, охорони здоров'я, сертифікації тощо).

Визначено, що найпоширеніші сьогодні нетарифні обмеження охоплюють п'ять категорій, хоча існує і велика кількість інших класифікацій: кількісні обмеження та подібні до них адміністративні заходи (квоти; ліцензування; добровільні обмеження експорту; валютні обмеження та інші заходи валютного й фінансового контролю; заборони; внутрішні вимоги щодо обов'язкового використання національних компонентів при виробництві продукції); збори, податки, фінансові заходи (попередні імпортні депозити; ковзаючі податки; додаткові митні збори; антидемпінгові та компенсаційні мита; прикордонне оподаткування); обмежувальна практика державних органів (субсидії та інші дотації експортерам або імпортозаміщувальним галузям, переважна для національних підприємств система розміщення урядових замовлень; регіональна політика розвитку та ін.); митні процедури й формальності, коли вони виходять за нормальні та загальновизнані норми, що перетворює їх на додатковий бар'єр у торгівлі (процедура митної оцінки; система митної класифікації в тих випадках, коли вона затримує митне оформлення або дає можливість тлумачити й застосовувати її самовільно); технічні бар'єри в торгівлі (санітарно-ветеринарні норми, які іноді утруднюють експорт або імпорт товарів чи прямо дискримінують іноземні товари; промислові стандарти та вимоги безпеки; вимоги до пакування і маркування товарів).

З метою аналізу можливостей та перспектив використання нетарифних методів торговельної політики запропоновано виокремити чотири групи інструментів, за напрямами їх впливу. По-перше, заходи, що спрямовані на обмеження конкуренції та доступу товарів на ринок, - адміністративні й кількісні обмеження. Ці заходи завжди є винятками з національного режиму і безпосередньо пов'язані з дискримінацією іноземних товарів. По-друге, заходи, які безпосередньо не обмежують конкуренції, але можуть використовуватися як засіб обмеження доступу на ринок. По-третє, заходи конфліктного характеру, пов'язані з обмеженням конкуренції при врегулюванні торговельних спорів на основі переговорів та угод - добровільні обмеження експорту та інші заходи “сірої зони”. По-четверте, заходи, застосування яких пов'язане з протидією недобросовісній конкуренції або в особливих випадках для обмеження іноземної конкуренції.

У підрозділі 2.2. “Міжнародно-правове регулювання застосування нетарифних обмежень” наголошено, що міжнародно-правова система регулювання торгівлі ГАТТ/СОТ базується на двох основних принципах: відмові від дискримінації та ринковій ефективності, що передбачають відкритий і безпечний взаємний доступ на ринки. Щодо застосування нетарифних методів регулювання імпорту товарів, то систему вищезгаданих принципів можна визначити так: режим найбільшого сприяння доступу товарів на внутрішній ринок країни-імпортера; національний режим щодо положення товарів на внутрішньому ринку країни-імпортера; зобов'язання ліквідувати усі форми кількісних обмежень; встановлення загальновизнаних універсальних міжнародно-правових стандартів застосування непрямих форм нетарифного регулювання, у використанні яких можливі приховані дискримінація та протекціонізм; створення жорсткого механізму захисту інтересів країни імпорту від несправедливої торговельної політики та неочікуваних змін на ринку й у виняткових випадках (кризовий стан національної промисловості, стихійні лиха та аварії тощо); транспарентність нормативно-правової бази нетарифного регулювання.

Уся правова система ГАТТ/СОТ щодо нетарифного регулювання спрямована на деталізацію зазначених вище принципів. Дослідження показало, що різні положення або зміцнюють, або послаблюють (шляхом надання певних винятків) принципи ринкової ефективності та недискримінації. Угоди ГАТТ-94 встановлюють правила недискримінаційного застосування, наприклад, кількісних обмежень: кількісні обмеження мають застосовуватися до товарів, що ввозяться з усіх без винятку країн. Доведено, що положення ГАТТ/СОТ, які стосуються кількісних обмежень у міжнародній торгівлі, вкрай суперечливі, містять самовиключні положення (якщо їх не розглядати як винятки) і, по суті, не створюють чіткої міжнародно-правової основи, що регулює порядок їх застосування. Зокрема: вимога відмовитися від використання кількісних обмежень; дозволи застосовувати кількісні обмеження для забезпечення зовнішнього фінансового становища та рівноваги платіжного балансу або вибірково проти окремих країн; деякі аспекти діяльності державних підприємств тощо.

Проаналізована та узагальнена також низка винятків як з режиму найбільшого сприяння, так і з національного режиму, які дозволяють урядам застосовувати несумісні з відкритим ринком заходи для досягнення різних цілей: захист суспільної моралі, життя або здоров'я людей, тварин або рослин; щодо торгівлі золотом та сріблом, до продукції, виробленої ув'язненими, або щодо зберігання природних ресурсів; захист національних скарбів тощо. Окрему увагу слід приділити виняткам з міркувань безпеки, що надають значні можливості урядам держав-членів СОТ застосовувати дії, які вони вважають необхідними для захисту національних інтересів.

У підрозділі 2.3. “Міжнародно-правові особливості застосування нетарифних інструментів регулювання у торгівлі деякими видами товарів (секторальні угоди)” розглянута Угода про сільське господарство, що стала частиною пакету документів СОТ. Щоб зробити прозорішими заходи щодо торгівлі сільськогосподарськими товарами, нетарифні бар'єри мають бути замінені на мито, а країни повинні обмежити державну підтримку сільського господарства та його експортне субсидування. Підкреслено, що така трансформація повертає торгівлю сільськогосподарськими товарами до сфери загального права міжнародної торгівлі товарами, що базується на принципі митно-тарифного захисту. Нетарифні обмеження на імпорт сільськогосподарських товарів (після їх перерахунку в кількісні показники мит) стануть прозорими, що полегшить доступ на відповідні ринки.

Сектор торгівлі текстильною продукцією та одягом має менше значення, ніж аграрний, однак ним не можна нехтувати. Угода про текстиль та одяг, інтегрована до СОТ, має перехідний характер і спрямована на скасування обмежень, що існують у міжнародній торгівлі текстильними товарами.

Третій розділ “Правові засади формування та функціонування української системи регулювання зовнішньоторговельної діяльності” присвячено дослідженню механізму нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні, питанням його вдосконалення, що пов'язано з намірами та проблемами інтеграції до СОТ і захистом національних інтересів держави.

Підрозділ 3.1. “Механізм нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі у праві України” присвячений дослідженню національної системи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, в результаті якого зазначено, що розвиток даної системи на сучасному етапі йде переважно шляхом удосконалення, зміни її якісних характеристик. У цьому підрозділі охарактеризовано вітчизняні нетарифні методи регулювання зовнішньоторговельної діяльності та їх нормативно-правове закріплення за трьома основними групами: кількісні обмеження, приховані та фінансові методи.

У підрозділі 3.2. “Удосконалення нормативно-правового механізму нетарифного регулювання в умовах вступу України до Світової організації торгівлі” акцентовано увагу на тому, що в найближчі роки система нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні розвиватиметься в рамках правових норм СОТ, у зв'язку з чим основним напрямом такого розвитку є: удосконалення нетарифних інструментів регулювання зовнішньої торгівлі; застосування незаборонених нетарифних обмежень, які сьогодні в Україні не використовуються або використовуються недостатньо.

Визначено основні переваги, які може мати Україна від приєднання до СОТ, а саме: можливість не тільки брати участь у нових формах світових зовнішньоторговельних зв'язків, а й одночасно впливати на них з урахуванням своїх національних інтересів; вихід до уніфікованого загального правового простору; створення сприятливих умов для міжнародної виробничої кооперації та розвиток на цій основі нових перспективних секторів вітчизняної промисловості; збільшення можливостей імпорту сучасних технологій виробництва та управління, зростання притоку іноземних інвестицій; вирішення суперечок та конфліктних ситуацій у зовнішній торгівлі шляхом застосування механізму консультацій та пошук рішень в рамках ГАТТ/СОТ для захисту національних інтересів, наприклад, при неправомірному застосуванні торговельних заходів, несправедливому використанню антидемпінгових процедур при експорті товарів тощо.

У зв'язку з пріоритетністю завдання вступу України до СОТ розвиток національної системи нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності має відбуватися на основі загальновизнаної світової практики. Наприклад, в Україні не відповідають положенням ГАТТ/СОТ: умови введення кількісних обмежень у торгівлі, видачі ліцензій та розподілу квот; процедури прийняття захисних заходів; положення про відповідність імпортних товарів технічним та іншим вимогам. Треба приділи також увагу положенням про: зв'язок між захисними заходами і конкурентною політикою, що стосуються експортних субсидій та інших форм підтримки експорту або виробництва; створення інформаційного центру з зовнішньоторговельної діяльності; незалежні судові або адміністративні процедури для вирішення спорів між суб'єктами зовнішньоекономічних відносин та державними органами; ліцензування експорту (імпорту) товарів має здійснюватися у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування тощо. Також належить вирішити питання скорочення вітчизняних митних формальностей, спрощення документообігу у цій сфері та системи стандартизації та сертифікації тощо. Отже, основними недоліками системи правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є її громіздкість, відсутність стабільності, чіткості та гнучкості, тому вона потребує певних змін.

Висновки

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні міжнародно-правової та національної бази державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності шляхом використання нетарифних методів. Головним науковим і практичним результатом роботи є такі висновки:

Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією з істотних та необхідних функцій будь-якої держави. В основі сучасних міжнародних економічних відносин лежить система, що являє собою торговельно-політичний режим - сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обігу, закріплених у нормах національного права та механізмах їх застосування, відповідно до міжнародного права.

Поряд з тенденцією до лібералізації торговельного життя, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу можна охарактеризувати як помірно протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати торговельні відносини з метою захисту інтересів національних суб'єктів, використовуючи при цьому увесь арсенал інструментів торговельної політики, дозволених у міжнародному праві.

Узгодженість у регулюванні зовнішньоторговельної діяльності досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод, що утворюють загальну уніфіковану систему, провідна роль в якій належить СОТ. ГАТТ є кодексом універсальних імперативних принципів та норм міжнародної торгівлі, на основі яких побудовані торговельно-політичні системи більшості країн світу. Відбулася уніфікація правових, адміністративних та організаційно-технічних правил регулювання зовнішньої торгівлі. На цій основі сформувалася сучасна міжнародна торговельна система, триває інтенсивний процес створення єдиного правового простору, в рамках якого існують та розвиваються торговельні системи окремих країн.

Сумісність національних торговельно-політичних систем із системою СОТ означає одночасну їх сумісність між собою, що зводить перешкоди в міжнародній торгівлі до мінімуму.

Усе різноманіття наявних інструментів зовнішньоторговельного регулювання, залежно від механізму їх впливу на торгівлю, можна класифікувати в дві основні групи - тарифні й нетарифні. Незважаючи на те, що положення ГАТТ/СОТ передбачають пріоритет тарифного регулювання і вимагають спростування практики застосування нетарифних інструментів як бар'єрів, і ті, й інші є невід'ємними елементами торговельно-політичного режиму сучасної держави, що в сукупності забезпечують ефективну зовнішньоторговельну політику.

Основними ознаками нетарифних обмежень, що зумовлюють підвищення їх ролі у регулюванні міжнародної торгівлі, є: висока регулююча та захисна ефективність; економічна невизначеність впливу на торгівлю внаслідок неможливості кількісної оцінки; простота механізму введення в дію; різноспрямованість та прихованість інструментів тощо.

Сукупність усіх нетарифних інструментів дає змогу здійснювати гнучке, оперативне та цілеспрямоване регулювання.

Децентралізація зовнішньої торгівлі, складний фінансово-економічний стан України ставлять завдання щодо створення ефективного торговельно-політичного механізму, який захищатиме економічні інтереси, цілісність, незалежність та безпеку країни. Потрібно сформувати організаційну та правову базу для використання усього комплексу інструментів нетарифного регулювання, максимально враховуючи міжнародну практику їх застосування та регламентації.

Вступ до СОТ є обов'язковою умовою повноправної інтеграції України у міжнародну торговельну систему та формування сучасного торговельно-політичного механізму. Для цього необхідна стратегія, що включає два основні напрями: формування правової бази та інституційного механізму торговельно-політичного регулювання.

Формування правової бази механізму регулювання зовнішньої торгівлі вимагає створення організаційно-технічної структури її реалізації, яка має включати системи: державних органів влади, що здійснюють функції регулювання зовнішньої торгівлі, та юрисдикційних органів, що забезпечують застосування судових і адміністративних процедур; юридичних консультантів для надання правової допомоги; інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності, яка містила б різні відомості про законодавство України й іноземних країн та ін.

Для України як незалежної держави, яка сьогодні стикається з серйозними економічними проблемами, важливо вирішити питання про те, яким чином міжнародна торговельна система може допомогти вийти на шлях стабільного розвитку. У світі, де окремі держави дедалі більше залежать у своєму розвитку від стану всієї економічної системи, кожна країна відіграє певну роль у вирішенні глобальних проблем. Україна може й повинна зайняти належне, гідне місце у світовій економіці, увійти в універсальну торговельну систему, яка об'єднує країни на основі базових міжнародних правил.

За темою дисертації автором опубліковані такі роботи:

Міжнародно-правове та внутрішнє регулювання кількісних обмежень у зовнішньоторговельній діяльності // Митна справа. - 2001. - № 2. - С. 57-65.

Глобалізація світової економіки та державне регулювання зовнішньої торгівлі // Митна справа. - 2003. - № 6. - С. 56-63.

Нетарифні заходи та регулювання зовнішньоторговельної діяльності // Держава і право (НАН України, інститут Держави і права ім. В.Корецького). - 2003. - № 22. - С. 589-596.

Вступ країни до СОТ: умови та наслідки // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2004. - № 1 (13). - С. 15-20.

Механізм зовнішньоторговельного регулювання // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2004. - № 2 (14). - С. 17-20.

Государственное регулирование внешнеэкономической деятельности // Матеріали ІV Міжнар. конф. “Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”. - Т. ІІ, Ч. І. - Дніпропетровськ: Поліграфіст, 1997. - С. 57-58.

Деякі аспекти правового наближення законодавства України до норм Європейського Союзу // Збірник матеріалів ІІІ Науково-практичної конф. УАЗТ “Зовнішньоекономічна політика України в умовах глобалізації і регіоналізації світогосподарських зв'язків”. - К.: Видавництво УАЗТ, 2000. - С. 57-60.

Загальні підходи до застосування кількісних обмежень у міжнародній та національній нормативно-правовій практиці // Зб. матеріалів ІV Міжнар. науково-практичної конф. УАЗТ “Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах”. - К.: УАЗТ, 2001. - С. 253-256.

Досвід нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в ЄС // Збірник матеріалів V Міжнар. науково-практична конф. “Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України”. - К.: УАЗТ, 2002. - С. 135-139.

Необхідність та перспективи приєднання України до СОТ // Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків: Зб. матеріалів VІ Міжнар. науково-практичної конф. УАЗТ 30-31 травня 2003 р. К.: УАЗТ, 2003. - С. 265-267.

Удосконалення механізму зовнішньоторговельного регулювання в умовах вступу України до СОТ // Міжнародно-правове та економічне регулювання торгівлі: проблеми теорії і практики: Зб. матеріалів VІІ Міжнар. науково-практичної конф. 27-28 травня 2004 року. - К.: УАЗТ, 2004. - С. 175-176.

Анотація

Голубєва В.О. Міжнародно-правове регулювання зовнішньоторговельної діяльності та національне законодавство України (нетарифний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - “Міжнародне право”. - Українська академія зовнішньої торгівлі, м. Київ, 2004 р.

У дисертації розглянуто міжнародно-правове та національне регулювання зовнішньоторговельної діяльності через застосування нетарифних методів. У роботі аналізується механізм регулювання зовнішньоторговельної діяльності та його складових, зокрема правова природа нетарифних обмежень. Проведено дослідження міжнародно-правових вимог щодо застосування в практиці держав нетарифних інструментів регулювання торгівлі. Розглянуті вітчизняна нетарифна система регулювання зовнішньоторговельної діяльності та її проблеми. Сформульовано ряд пропозицій, реалізація яких дозволить забезпечити вступ України до СОТ як єдиного універсального правового простору торгової сфери.

Ключові слова: нетарифні заходи, механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зовнішньоторговельне регулювання, нетарифні обмеження, нетарифні інструменти.

Аннотация

Голубева В.О. Международно-правовое регулирование внешнеторговой деятельности и национальное законодательство Украины (нетарифный аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - “Международное право”. - Украинская академия внешней торговли, г. Киев, 2004 г.

В диссертации рассмотрено международно-правовое и национальное регулирование внешнеторговой деятельности с помощью нетарифных методов. В работе анализируется механизм регулирования внешнеторговой деятельности и его составляющих, в частности правовая природа нетарифных ограничений. Проведено исследование международно-правовых требований по применению в практике государств нетарифных инструментов регулирования торговли. Рассмотрены украинская нетарифная система регулирования внешнеторговой деятельности и ее проблемы. Сформулировано ряд предложений, реализация которых позволит обеспечить вступление Украины в ВТО, как единое универсальное правовое пространство сферы торговли.

Ключевые слова: нетарифные методы, механизм регулирования внешнеэкономической деятельности, внешнеторговое регулирование, нетарифные ограничения, нетарифные инструменты.

Annotation

Gоlubeva V.O. - International Legal Regulations of Foreign Economic Activities and Ukrainian National Legislation (Non-Tariff Aspect). - Manuscript.

The dissertation for a candidate degree in legal studies. Speciality 12.00.11 - International Law.- Ukrainian Academy of Foreign Trade. - Kyiv, 2004.

The dissertation deals with the regulation of foreign economic activities run by the state through the foreign economic policy. main elements of formation and realization of trade policy have been singled out and analyzed in the paper.

Non-tariff instruments are a set of restrictive and prohibitive measures preventing from penetration of foreign goods into the domestic market. These instruments deprive buyers of freedom in choosing goods. The procedure of applying these methods is much simpler than that of applying economic instruments. These days the international practice follows the path of abolishing instruments of non-tariff regulation. The main mechanism of cutting down on the use of non-tariff instruments is multilateral international organizations.

Non-tariff measures are the most abundant and manifold category of trade policy instruments in the field of trade in goods. In the world trade policy practice non-tariff restrictions are divided into two independent groups: non-tariff restrictions meaningfully established to regulate foreign trade; non-tariff restrictions arising as needed to pursue technical policy, to realize governmental environmental, sanitary, financial programs etc.

The most prevalent current non-tariff restrictions cover the five categories given below: quantitative restrictions and administrative measures similar to them; charges, taxes, financial measures; restrictive practice of state bodies; customs procedures and formalities in case when they are more severe than the generally accepted rules; technical barriers in trade.

As regards the use of non-tariff methods of regulating import of goods, the system of GATT/WTO principles may be defined as follows: most-favoured-nation treatment in respect of the access of goods to the domestic market of an importing country; national treatment in respect of the position of goods on the domestic market of an importing country; the obligation to liquidate all forms of quantitative restrictions; establishment of generally accepted universal international legal standards of applying indirect forms of non-tariff regulation, the use of which, as a rule, may entail concealed discrimination and protectionism; creation of a tough mechanism for protecting interests of an importing country against unfair trade policy and unexpected changes on the market and in exceptional cases; transparency of normative and legal base of non-tariff regulation. The paper studies the mechanism of non-tariff regulation of foreign economic activities in Ukraine, issues of its improvement connected with intentions and problems of the integration into the WTO and protection of national interests of our state.

At present the development of the Ukrainian system of non-tariff regulation of foreign economic activities is aimed at the improvement and change in qualitative adjectives. Since the liberalization of foreign trade non-tariff-methods have changed considerably, and now they more and more meet generally accepted international standards. The state gradually passes on to the regulation of narrow sectors of foreign economic activity.

The author classifies non-tariff restrictions by three groups: quantitative restrictions; latent restrictions; certification of imported products; veterinary, phytosanitary, environmental, as well as sanitary and hygienic control, state export control, technical barriers in respect of certain kinds of goods and financial measures.

Ukraine is a participant of global world political and economic processes. This means that in the nearest future the system of non-tariff regulation of foreign trade in Ukraine will develop within the framework of legal norms of GATT/WTO. So, the main directions of the development for Ukraine are: improvement of existing non-tariff instruments of foreign trade regulation; use of non-tariff restrictions, which are not prohibited by GATT/WTO regulations.

In general the stage of so-called “extensive” development of the non-tariff foreign trade regulation mechanism in Ukraine has finished: its legislative provision has been formed, the structure has been established, the scope of functioning has been determined. At present the following problems are of priority nature: improvement of concrete components (elements) of this mechanism; strengthening of interrelations between such elements; use of the elements of the mechanism which are not applied or are ineffectively applied at present.

Key words: non-tariff methods; quantitative, latent and financial methods of regulation; mechanism of regulation of foreign economic activity, foreign trade regulation, non-tariff restrictions, non-tariff instruments.

Размещено на Allbest.ru

...