Формування механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

30

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Формування механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості

Кравченко Тетяна Анатоліївна

АНОТАЦІЯ

харчовий промисловість державне регулювання

Кравченко Т.А. Формування механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Запоріжжя, 2007.

У дисертації визначено вплив механізму державного регулювання на стійкий розвиток харчової промисловості. Запропоновано цілі державного регулювання розвитку харчової промисловості. Встановлено недоліки в законодавчій базі та діяльності органів державної влади, що гальмують розвиток харчової промисловості. Уточнено сутність державного управління продовольчою безпекою. Досліджено дієвість адміністративно-організаційної структури управління харчовою промисловістю в Україні. Запропоновано модель регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості. Удосконалено механізм державного регулювання розвитку харчової промисловості.

Ключові слова: державне регулювання, механізм, продовольча безпека, розвиток, управління, формування, харчова промисловість.

АННОТАЦИЯ

Кравченко Т.А. Формирования механизмов государственного регулирования развития пищевой промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Гуманитарный университет “Запорожский институт государственного и муниципального управления”, Запорожье, 2007.

Определено, что влияние механизма государственного регулирования на устойчивое развитие пищевой промышленности может быть описано через его роль и функциональное значение. Его роль в обеспечении устойчивого развития экономики области состоит во вмешательстве в механизм функционирования рынка для обеспечения такого уровня совокупного спроса, который бы отвечал наиболее полному использованию продуктивных мощностей и занятости. Функциональное значение закдючается в обеспечении общественных потребностей на основе устойчивого развития области.

Установлены недостатки в законодательной базе и деятельности органов государственной власти, которые тормозят развитие пищевой промышленности в целом. Это касается адаптации законодательства Украины к законодательству ЕС, недостаточности работы относительно разработки технических регламентов и стандартов, отсутствия информационного и материально-технического обеспечения отечественного товаропроизводителя.

Предложено создание цивилизованного украинского рынка пищевой продукции. Определено, что состояние защищенности и уверенности потребителя в безопасности и качестве продукции будут зависеть от понимания сущности государственного управления продовольственной безопасностью на всех уровнях: законодательном, исполнительном и судебном. При этом подготовка и реализация управленческих решений должны происходить с целью обеспечения потребности в качественных продуктах питания в строгом соответствии санитарно-гигиеническим нормам и стандартам.

Определено, что в действующей структуре органов исполнительной власти в области обеспечения продуктами питания набдюдается слишком много параллелизма и дублирования функций, которые выполняются однопрофильными структурными подразделениями в составе разных министерств и ведомств, нерешенной остается проблема разделения полномочий между органами исполнительной власти общего и регионального уровней.

Соответственно этому предложена комплексная реорганизация, начиная с преобразования Министерства аграрной политики в Министерства сельского хозяйства и продовольствия, структурным подразделением которого будет Государственный комитет пищевой промышленности. Это будет оказывать содействие защите потребителя и систематизации необходимой информации для принятия оперативных решений.

Предложена модель региональной концепции государственного регулирования пищевой промышленности. Установлена неэффективность механизма стимулирования производства продукции пищевой промышленности, суть которого состоит в определении количественных ограничений по объему продукции. При этом государство должно формировать ту гарантированную цену на продукцию, при которой производство и реализация ее в рамках квоты обеспечат для товаропроизводителей получение прибыли, достаточной для осуществления расширенного воспроизведения. С целью усовершенствования механизма государственного регулирования пищевой промышленности в работе предложен использовать принципиально новый подход в направлении гарантирования уровня закупки продовольственной продукции государством, что стимулирует отечественного производителя.

Предложены мероприятия внешнеторгового регулирования относительно процессов развития рынка продуктов питания и его областей в направлениях стимулирования интеграционных и кооперационных связей с зарубежными партнерами на основе межгосударственных соглашений об экономическом и научно-техническом сотрудничестве. С целью приведения в соответствие системы нормативной документации и новых условий ее использования предлагается сократить дублирование и избыточную регламентацию показателей в технических условиях, заменив их государственными стандартами безопасности на сгруппированные по определенному критерию однородные группы продуктов, которые включают обязательные для выполнения показатели безопасности и качества для отечественных производителей и для поставщиков импортных продуктов питания. Повышению эффективности функционирования механизма государственного регулирования развития пищевой промышленности будет способствовать предложенная система информационного обеспечения. Она учитывает характеристики масштаба рынка; его пропорции и устойчивость, состояние конкурентной среды, удовлетворение потребительского спроса, обеспечение физиологических потребностей в питании.

Для улучшения государственного регулирования развития пищевой промышленности Украины предлагается: разработать и принять нормативно-правовые акты на выполнение Закона Украины “О Государственном бюджете Украины на 2007 год”; внести изменения в помесячную роспись расходов Государственного бюджета на 2007 г. Министерству аграрной политики Украины с учетом фактора сезонности сельскохозяйственного производства; ускорить разработку технических регламентов и стандартов; оказывать содействие внедрению комплексной Программы развития украинского села на 2006 - 2010 гг.

Ключевые слова: государственное регулирование, механизм, пищевая промышленность, продовольственная безопасность, развитие, управление, формирование.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У перехідний період становлення ринкової економіки України галуззю, що найбільш динамічно розвивається, є харчова промисловість. Економіка харчової промисловості України за часи незалежності кардинально змінилася. Це зумовлено зміною форм власності, реструктуризацією підприємств, зміщенням центрів відповідальності за кінцеві результати діяльності. Останніми роками посилилися негативні тенденції щодо розбалансованості ресурсного потенціалу харчової промисловості, нееквівалентності обміну між галузями ресурсного забезпечення та переробними підприємствами.

Порушення рівноваги між попитом з урахуванням медичних норм споживання продовольства та купівельною спроможністю населення також вказує на необхідність розробки результативного механізму державної підтримки продовольчого забезпечення. У зв'язку з цим проблема державного регулювання розвитку харчової промисловості стала ключовою з погляду створення сприятливого інвестиційного клімату агропромислового виробництва, а також забезпечення ефективності функціонування капіталу в країні.

Зазначені питання перебувають у полі зору вітчизняних та зарубіжних вчених. Так, зокрема, аспекти державного регулювання аграрного сектора економіки, переробної галузі в цілому досліджувались у працях таких українських науковців, як: В. Галанець, Н. Кіданова, М. Корецький, О. Лебединська, О. Мордвінов, Г. Мостовий, А. Савков, І. Сурай, С. Таршин, Ю. Ульянченко, А. Чемерис та ін. Дослідження теоретичних основ та практичного застосування різних систем регулювання харчової промисловості знайшли своє відображення в працях Л. Анічина, Г. Андрусенка, П. Борщевського, В. Гейця, Л. Дейнеко, Д. Крисанова, І. Лукінова, П. Макаренка, П. Саблука, О. Скидана, В. Трегобчука, В. Юрчишина та ін. Серед зарубіжних учених необхідно відзначити праці російських науковців, зокрема С. Авдашевої, В. Ароніна, Н. Пімашкова, О. Попової, Т. Рябової, О. Філатова, Л. Ходова, Ю. Хромова та ін.

Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державного регулювання розвитку харчової промисловості залишились невирішеними. Так, потребують уточнення цілі державного регулювання розвитку харчової промисловості. Не ліквідовано недоліки в законодавчій базі та діяльності органів державної влади, що гальмують розвиток харчової промисловості. Відсутні обґрунтовані рекомендації щодо підвищення ефективності адміністративно-організаційної структури управління харчовою промисловістю в Україні. Потребує вдосконалення модель регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості.

Актуальність проблеми, її практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах наукової теми Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління”: “Механізми управління об'єктами і процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0105U002566). Роль автора полягає в розробці механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

визначити вплив механізму державного регулювання на стійкий розвиток харчової промисловості;

запропонувати цілі державного регулювання розвитку харчової промисловості;

визначити недоліки в законодавчій базі та діяльності органів державної влади, що гальмують розвиток харчової промисловості;

уточнити сутність державного управління продовольчою безпекою;

дослідити дієвість адміністративно-організаційної структури управління харчовою промисловістю в Україні;

запропонувати модель регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості;

удосконалити механізм державного регулювання розвитку харчової промисловості.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку харчової промисловості України.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти формування механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що існуюча система регулювання розвитку харчової промисловості не забезпечує досягнення належних результатів, а науково обґрунтована і впорядкована система державного регулювання розвитку харчової промисловості суттєво підвищить ефективність діяльності підприємств та організацій цієї галузі, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності всієї галузі харчової промисловості України.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у дисертації мети й завдань використовувався комплекс взаємопов'язаних загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, що взаємодоповнюють один одного та спрямовані на отримання об'єктивних та достовірних результатів. В основу дослідження покладено системний підхід, який дав змогу розглянути керовану й керуючу підсистеми регулювання розвитку харчової промисловості як цілісний комплекс із взаємопов'язаними і взаємозалежними елементами. Для аналізу документальних та літературних джерел, вивчення рівня розробленості проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі, еволюції політики держави щодо регулювання розвитку харчової промисловості застосовувалися історичний і логічний методи. Методи наукової абстракції, експертних оцінок та описового моделювання й узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків, рекомендацій і пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації регулювання розвитку харчової промисловості та визначення напрямів державної політики України у цій сфері.

Інформаційною основою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти вищих державних органів влади, наукова література, зокрема монографії, статті зарубіжних і вітчизняних учених у періодичних виданнях, результати власних досліджень дисертанта і досліджень вітчизняних та зарубіжних центрів, офіційні публікації органів законодавчої влади Європейського Союзу, комісій та органів ООН.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше:

- запропоновано генеральну мету державного регулювання розвитку харчової промисловості ? соціальне орієнтування в економіці, що передбачає: дотримання достатнього рівня життя населення; забезпечення продовольчої безпеки; розвиток науки, освіти, підвищення кваліфікаційного рівня працівників; підтримку національної системи стандартизації і технічного регулювання;

удосконалено:

- модель регіональної концепції державного регулювання розвитку харчової промисловості, яка базується на принципах безпечності, доступності, якості харчових продуктів, пріоритетності вітчизняного виробника;

- механізм державного регулювання розвитку харчової промисловості шляхом включення як невід'ємної складової системи інформаційного забезпечення, що поділяється на блоки: аналіз і оцінка кон'юнктури галузевого ринку; аналіз і оцінка структури галузевого ринку; аналіз поведінки ринкових суб'єктів; аналіз і оцінка результативності галузевого ринку;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні засади формування механізму державного регулювання, який забезпечує стійкий розвиток харчової промисловості, шляхом визначення його ролі та функціонального значення;

- сутність державного управління продовольчою безпекою як діяльності органів усіх гілок влади з метою забезпечення потреб населення у харчових продуктах відповідно до норм і стандартів, що відповідають повноцінному фізичному, психічному і соціальному благополуччю населення.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації стосовно реалізації моделі регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості використані Торгово-промисловою палатою у Запорізькій області (довідка № 43 від 07.09.2006 р.). Результати досліджень щодо формування механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості використані при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового виробництва Запорізької області на період до 2010 року. Автор вносила конкретні пропозиції Головному управлінню агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації щодо фінансової підтримки розвитку агропромислового виробництва і соціальної сфери села, прискорення розробки технічних регламентів та стандартів, гармонізованих з вимогами Європейського Союзу та Російської Федерації, впровадження комплексної Програми розвитку українського села на 2006?2010 рр. (довідка № 06-11/13-198/121080 від 15.09.2006 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” при підготовці спеціалістів з менеджменту та державної служби. Матеріали розділів дисертації використовуються при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки”, “Правове забезпечення державного регулювання” (довідка № 47 від 02.09.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто і викладено в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані автором на таких науково-практичних конференціях, конгресах та семінарах: “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2006 р.); “Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки” (м. Запоріжжя, 2006 р.); “Гуманитарные и естественнонаучные факторы решения экологических проблем и устойчивого развития” (м. Новомосковськ, 2006 р.); “Проблемы и перспективы развития сельскохозяйственных консультационных служб” (м. Судак, 2006 р.); “Екологічне підприємництво в АПВ” (м. Мелітополь, 2006 р.); “Фінансування та кредитування аграрного сектора: проблеми та перспективи” (м. Мелітополь, 2006 р.); “Соціально-економічний розвиток України: Європейський вибір” (м. Мелітополь, 2006 р.); “Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність” (м. Мелітополь, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дослідження викладено в 13 наукових працях загальним обсягом 4,8 друк. арк., у тому числі у 5 статтях у наукових фахових виданнях, обсягом 2,8 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи становить 206 сторінок, в тому числі 14 рисунків, 17 таблиць, 2 додатки, список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

харчовий промисловість державний

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв'язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - “Науково-теоретичні засади державного регулювання розвитку харчової промисловості” - здійснено виклад теоретико-методологічної бази досліджень державного регулювання харчової промисловості. Визначено, що необхідність державного втручання у функціонування ринкової економіки зумовлена: існуючими збоями в механізмі функціонування ринкового господарства; необхідністю пошуку більш ефективних варіантів задоволення потреб в суспільних благах; необхідністю вирівнювання зовнішніх ефектів, пов'язаних з нездатністю ринкового господарства в певних ситуаціях вирішувати завдання розвитку економіки та її складових.

Вплив механізму державного регулювання на стійкий розвиток харчової промисловості проявляється через його роль та функціональне значення. Його роль в забезпеченні стійкого розвитку економіки галузі полягає у втручанні в механізм функціонування ринку для забезпечення такого рівня сукупного попиту, який би відповідав найбільш повному використанню виробничих потужностей і зайнятості. При цьому механізм рівноваги між виробництвом і споживанням спрямований на створення та підтримку зростаючого рівня життя населення країни; механізм перетворення капіталу в дохід і доходу в капітал - на підтримку на необхідному рівні ресурсів для розширеного відтворення; мультиплікаційні механізми - на постійне підвищення ефективності економічної діяльності; механізми економічних циклів - на підтримку стабільності розвитку галузі. Тому функціональне значення механізму державного регулювання полягає в забезпеченні суспільних потреб на основі стійкого розвитку харчової промисловості. Істотну специфіку має система цільових установок державного регулювання процесів стійкого розвитку харчової промисловості на рівні стратегічних цілей. В процесі дослідження визначено цілі державного регулювання у сфері стійкого розвитку економіки (табл. 1).

При цьому запропоновано генеральну мету державного регулювання розвитку харчової промисловості - соціальне орієнтування в економіці.

Господарська діяльність підприємств харчової промисловості забезпечується відповідним законами, основними з яких є такі: “Про зерно та ринок зерна в Україні”; “Про молоко та молочні продукти”; “Про порядок ввезення в Україну солоду та окремих видів хмільсировини”; “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них”; “Про виноград та виноградне вино” та інші.

Таблиця 1. Генеральні та стратегічні цілі державного регулювання стійкого розвитку харчової промисловості

Існують відповідні розпорядження Президента України про стимулювання розвитку харчової промисловості. Проаналізувавши ці нормативно-правові акти, ми визначили, що до їх основних позитивних тез, які є актуальними і сьогодні,слід зарахувати: впровадження у виробництво прогресивних технологій; вживання заходів щодо підвищення конкурентоспроможності харчових продуктів; створення ринку сучасного вітчизняного технологічного устаткування; розроблення законодавчої і нормативної бази для забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної харчової продукції з урахуванням міжнародних стандартів.

Відповідно до рішень Міжвідомчої координаційної ради з адаптації законодавства України до законодавства ЄС на Міністерство аграрної політики України покладено обов'язки з приведення нормативних актів з питань агропромислового комплексу у відповідність з нормативними актами ЄС.

Проте для проведення всіх вищеперелічених заходів ми вважаємо за необхідне кадрово, професійно та матеріально зміцнити Міністерство аграрної політики України. Для цього потрібно ввести в штат Міністерства спеціальний юридично-лінгвістичний відділ (профільні перекладачі і юристи), проводити постійне підвищення професійної та мовної (англійська мова) кваліфікації працівників, відповідальних за співробітництво з ЄС. Також необхідно матеріально-технічно забезпечити відповідні підрозділи Міністерства.

Серед недоліків державного управління слід відзначити такі: недостатню роботу щодо розробки технічних регламентів і стандартів та їх гармонізації з вимогами Європейського Союзу та Російської Федерації; відсутність підтримки вітчизняного товаровиробника в напрямі забезпечення його відповідною якісною технікою; невідповідність системи документального оформлення відомостей про розташування і правовий режим природних об'єктів; невирішеність питання покращення інформування споживачів про властивості як вітчизняних, так і імпортованих харчових продуктів; недотримання належного контроля за ввезенням на митну територію України продукції тваринницького походження.

Характеристики сьогоднішньої харчової промисловості України засвідчують, що для неї інтеграція в ЄС є досить проблематичною і вимагає певних адаптивних заходів. При цьому необхідно досягти зведеного показника економічної підтримки харчової промисловості на рівні країн ЄС. Це передбачає досягнення певних вихідних моментів, серед яких: завершення приватизації землі, яка належить державі; охорона внутрішнього ринку відповідно до вимог Світової організації торгівлі; продовження практики компенсування економічних втрат сільгоспвиробникам у несприятливих регіонах тощо.

Майбутнє входження України до СОТ потребує гарантій державної безпеки харчової продукції. Це зумовлено також і недостатньою ефективністю існуючої системи контролю за якістю продукції. Сьогодні можливості контролюючих державних органів непорівнянні з масштабами ринку. Сертифікати, які видають товаровиробникам на продукцію, слугують лише „перепусткою” на ринок, а в подальшому ніхто не перешкоджає підприємцю змінити з тих чи інших міркувань умови виготовлення, зберігання, транспортування, продажу, тобто відійти від існуючих технічних регламентів на продукт чи товар.

Створення цивілізованого українського ринку харчової продукції, стан захищеності і впевненості споживача у безпечності та якості продукції будуть залежати від того, наскільки предметно і кваліфіковано буде виконуватися Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів” на всіх рівнях. Тому в дисертації пропонується розглядати державне управління продовольчою безпекою як діяльність органів усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої і судової) з вироблення й реалізації управлінських рішень для здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на комплекс галузей агропромислового виробництва з метою забезпечення потреби у продуктах харчування, питній воді в обсязі, якості, асортименті, доступності в будь-який час і суворій відповідності санітарно-гігієнічним нормам і стандартам, необхідних і достатніх для повноцінного фізичного, психічного і соціального благополуччя кожного громадянина країни, згідно з його індивідуальними фізіологічними потребами.

У другому розділі - “Оцінка ефективності механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості” - досліджуються адміністративно-організаційна структура управління та можливості застосування концепції державного регулювання розвитку харчової промисловості.

З 1997 р. адміністративно-організаційна структура управління харчовою промисловістю в Україні зазнала багатьох змін. Це стосувалося таких перетворень: Державного комітету України з харчової промисловості у Комітет харчової промисловості України, останнього у Державний департамент продовольства, потім у Департамент харчової промисловості. Такі зміни були пояснені Мінагрополітики тим, що старі адміністративні структури, які працювали як державні органи управління, вже не виконували державних розпорядчих функцій, оскільки майже вся харчова і рибна промисловість стали приватними.

У галузі створені і працюють громадські професійні об'єднання, серед яких - “Укрцукор”, “Укрмаслопром”, “Укроліяпром”, “Укрм'ясо”, Українська аграрна конфедерація, Українська зернова асоціація та ін. У березні 2006 р. Кабінет Міністрів України підписав з ними договір про співробітництво щодо захисту інтересів вітчизняних підприємств. Однак слід констатувати, що задекларовані колегіальність і узгодженість дій уряду з громадськими професійними об'єднаннями повністю проігноровані. Прикладом цього була ліквідація Державного департаменту продовольства і Державного департаменту рибного господарства без будь-якого погодження з цими організаціями.

Харчова промисловість відіграє особливу роль у вирішенні продовольчої проблеми. Вона є не тільки заключною ланкою виробництва харчових продуктів, а й організатором та інтегратором ефективного функціонування продовольчого комплексу. У харчовій промисловості працює сьогодні близько 22 тисяч підприємств, на частку яких припадає п'ята частина обсягу промислового виробництва в Україні. Передчасне прийняття рішення про ліквідацію Державного департаменту продовольства може привести до незворотних наслідків для розвитку галузі. Це є вкрай актуальним напередодні вступу України до СОТ.

Потрібна комплексна реорганізація, починаючи з перетворення Міністерства аграрної політики у Міністерство сільського господарства і продовольства. Державний комітет харчової промисловості повинен стати одним з основних структурних підрозділів у ньому. Ця структура є потрібною як виробникам харчової продукції, так і державі та споживачам. З одного боку, він буде захищати споживача, з іншого - володіти необхідною інформацією для прийняття оперативних рішень.

Виділення галузей харчової промисловості як об'єкта державного регулювання у складі агропромислового виробництва доцільно з позиції необхідності індикативного планування, економічного регулювання міжгалузевих зв'язків, яке може здійснюватися не тільки Міністерством економіки, але й іншими структурами. Проте невпорядкованість у статусі регіональних органів державного управління у змісті та характері їх діяльності негативно впливає на ефективність процесів державного регулювання. У зв'язку з цим на державному рівні має бути прийнята єдина методологічна і нормативно-правова основа розробки системи державного управління галузями агропромислового виробництва на рівні регіонів. На нашу думку, вона повинна базуватися на розумінні кластерної організації структури економіки, оцінці ролі і значення кластерів галузей у процесі забезпечення населення продуктами харчування. При цьому напрями державної політики мають охоплювати комплекс взаємозв'язків між галузями. Так, досягнення заданих параметрів розвитку економіки харчової промисловості може бути здійснено при відповідних тенденціях і темпах розвитку її сировинної бази - сільського господарства. Акціонування підприємств галузей харчової промисловості без збереження за державою пакета акцій призвело до неможливості введення лінійного управління, що зумовлено незбіжністю їх інтересів із сільськогосподарськими виробниками.

У цьому випадку державне регулювання розвитку харчової промисловості має бути орієнтоване на координацію міжгалузевих і міжрегіональних зв'язків, регулювання виробництва продуктів харчування і сільськогосподарської сировини шляхом проведення цінової, податкової, інвестиційної політики, виконання необхідних контрольно-інспекційних функцій, здійснення заходів соціального захисту населення, проведення зовнішньоекономічної діяльності.

На сьогодні темпи розвитку підприємств харчової промисловості значною мірою залежать від зміцнення позицій продуктів вітчизняного виробництва на українському споживчому ринку й успішності конкуренції з імпортними продуктами. Це зумовлює необхідність раціонального поєднання державної підтримки галузі при одночасній активізації зусиль самих підприємств у формуванні сучасної, адекватної реаліям сьогодення маркетингової політики.

У цьому аспекті необхідним є забезпечення всього населення відповідним харчуванням. У першу чергу, це стосується хворих на цукровий діабет та інші захворювання, що потребують спеціальної дієти. Розробка і постійне функціонування комплексних національних і як їх складових - регіональних програм з найважливіших медико-соціальних захворювань дасть змогу забезпечити на державному рівні гарантії щодо забезпечення нормальної життєдіяльності всіх груп населення.

Тому в дисертації запропоновано модель регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості, базуючись на принципах безпечності, доступності, якості харчових продуктів, пріоритетності вітчизняного виробника, що реально дасть змогу на державному рівні сформувати основні засади для збалансованого перспективного розвитку харчової промисловості як певного регіону, так і держави в цілому. Безпечність передбачає проведення фітосанітарного контролю та контролю за надходженням у реалізацію трансгенних продуктів. Територіальна доступність досягається забезпеченням безперебійного надходження продуктів харчування до всіх місць їх споживання. Економічна доступність визначається можливістю споживання громадянами необхідних для нормальної життєдіяльності продуктів харчування при існуючій системі цін, рівні доходів, соціальній допомозі і пільгах, що виділяються споживачам. Якість продукції виявляється у відповідності санітарно-гігієничним нормам, смаковим характеристикам, калорійності, мінерально-вітамінному складу. Пріоритет вітчизняного виробника передбачає задоволення потреб населення в життєво важливих продуктах забезпечення продовольчої безпеки за рахунок вітчизняного виробництва.

Реалізація такої моделі передбачає поділ функцій за органами державної влади, вищими навчальними закладами, підприємствами харчової промисловості. Так, зокрема, функціями Міністерства аграрної політики України є такі: розробка національної концепції державного регулювання харчової промисловості; координуючий вплив щодо реалізації регіональних концепцій. Функції обласних державних адміністрацій полягають у спільній з науково-дослідними закладами розробці регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості; координуючому впливі щодо впровадження концепції. Функції профільних вищих навчальних закладів виявляються у кадровому забезпеченні галузі (підготовка та перепідготовка спеціалістів). Профільні науково-дослідні заклади мають виконувати функції з наукового обґрунтування і розробки регіональної концепції; розробки нормативно-правового забезпечення реалізації концепції. Суміжні галузі народного господарства забезпечують виконання заходів щодо реалізації регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості у межах їх компетентності. Регіональні підприємства і організації харчової промисловості здійснюють безпосередню реалізацію заходів, передбачених регіональною концепцією.

У третьому розділі - “Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку харчової промисловості” - визначені механізми сталого розвитку економіки харчової промисловості на основі державного регулювання, аспекти забезпечення якості харчових продуктів, удосконалено систему інформаційного забезпечення державного регулювання харчової промисловості.

Сьогодні через відсутність нормативно-правового забезпечення не може повністю бути реалізований механізм стимулювання виробництва, суть якого полягає у встановленні кількісних обмежень з обсягу продукції, яка виробляється підприємствами, так званої виробничої квоти. Встановлюючи ліміти виробництва, держава має формувати ту гарантовану ціну на продукцію, при якій виробництво та реалізація її в межах квоти забезпечать для товаровиробників отримання прибутків, достатніх для здійснення розширеного відтворення. Іншими словами, квотування виробництва має бути не обмежувальним заходом, а стимуляцією, за допомогою якої забезпечується прибуткове функціонування виробників. Оскільки виробництво продуктів харчування сьогодні не забезпечує потреб ринку за всіма товарними групами, то максимально мають використовуватися власне стимулюючі функції квотування, причому можливе встановлення виробничої квоти на рівні, який перевищує існуючий обсяг виробництва. Це дасть підприємствам можливість подолати кризовий стан і створить базу для масштабного й оперативного регулювання ринку в аспекті обсягів виробництва продукції.

У регіональних програмах демонополізації галузей продовольчого комплексу пріоритети мають бути віддані розробці та реалізації цільових проектів регулювання бар'єрів входження на товарні ринки продуктів харчування.

Українська економіка сьогодні є диспропорційною і переживає складний період. Тому є потреба у застосуванні всього арсеналу можливих заходів зовнішньоторговельного регулювання з боку держави стосовно процесів розвитку ринку продуктів харчування і його галузей. З цією метою на національному і регіональному рівнях передбачається здійснення таких заходів: тарифне і нетарифне регулювання експортно-імпортних операцій постачання продовольчих товарів і сільськогосподарської продукції, квотування і ліцензування (за необхідності) закупівель окремих видів сировини і продуктів харчування за імпортом; створення преференціальних митних режимів на ввезення сільськогосподарської і харчової сировини, технологічного обладнання для виробництва продуктів харчування, попит на які не задовольняється вітчизняною промисловістю; стимулювання інтеграційних і коопераційних зв'язків з зарубіжними партнерами на основі міждержавних угод про економічну і науково-технічну співпрацю, у тому числі прямих зв'язків між вітчизняними підприємствами галузей продовольчого комплексу із зарубіжними фірмами; державне сприяння процесам формування загального аграрно-продовольчого ринку країн СНД; розширення експорту продукції продовольчого комплексу і розвиток експортної інфраструктури.

Державне регулювання якості продукції здійснюється, перш за все, через стандартизацію і сертифікацію. Діюча система нормативної документації сьогодні не зовсім відповідає новим умовам її використання. Регулювання поставок за імпортом продовольства і сировини здійснювалась шляхом застосування митних зборів. В існуючій системі державних стандартів не приділялося необхідної уваги контролю за запобіганням фальсифікації продуктів харчування, оскільки це явище не було характерним для підприємств державної форми власності. Гостро постала проблема створення й удосконалення стандартизованих методів дослідження продукції щодо її безпечності. Є необхідним скоротити дублювання і надлишкову регламентацію показників у технічних умовах, замінивши їх державними стандартами безпечності на згруповані за певним критерієм однорідні групи продуктів, які включають обов'язкові для виконання показники безпечності і якості для вітчизняних виробників і для постачальників імпортних продуктів харчування. Це пропонується здійснити на основі принципів НАССР “Аналіз безпечних чинників та критичні точки контролю”, Міжнародного стандарту ISO 15161:2001 „Керівні вказівки по застосуванню ISO 9001:2000 в харчовій промисловості, включаючи виробництво напоїв”, які покликані забезпечити продовольчу безпеку на основі вимог Кодексу аліментаріус і принципів НАССР.

З метою підвищення ефективності функціонування механізму державного регулювання розвитку харчової промисловості в роботі запропонована система інформаційного забезпечення, яка є його невід'ємною складовою (рис. 1).

Рис. 1. Механізм державного регулювання розвитку харчової промисловості

Запропонована система має включати такі блоки: аналіз і оцінка кон'юнктури галузевого ринку; аналіз і оцінка структури галузевого ринку; аналіз поведінки ринкових суб'єктів; аналіз і оцінка результативності галузевого ринку.

Основними завданнями аналізу й оцінки кон'юнктури галузевого ринку є: характеристика масштабу ринку; оцінка й аналіз основних пропорцій ринку; виявлення та аналіз тенденцій ринку і його динамічної стійкості. Вивчення кон'юнктури ринку продуктів харчування дає змогу отримати інформацію про стан і тенденції розвитку ринку, про причини змін в перспективі співвідношення попиту й пропозиції. Результати вивчення кон'юнктури ринку продуктів харчування мають бути використані для обґрунтування, формування виробничого і торгового асортименту, коригування замовлень торговельних організацій, тобто поточного регулювання попиту і пропозиції.

Блок структури галузевого ринку передбачає аналіз і оцінку: конкурентного середовища галузевого ринку, стану конкурентного середовища галузевого ринку, інтенсивності конкуренції.

Вхідною інформацією під час аналізу поведінки ринкових суб'єктів будуть дані про її складові: потенційні конкуренти (бар'єри входження на ринок), конкуренція всередині ринку, постачальники, покупці, товари-замінники. У процесі аналізу даного блоку оцінюються значення і сила кожного з факторів конкуренції. Останні змінюються від ринку до ринку і визначають основні їх параметри: ціни, витрати, розміри капіталовкладень у виробництво і збут продукції, прибутковість бізнесу.

Специфікою блоку результативності галузевого ринку є той факт, що результативність функціонування харчової промисловості виявляється не в створенні продуктів, а в задоволенні споживацького попиту, забезпеченні фізіологічних потреб у харчуванні. При цьому враховується ефект, що виявляється в різних поєднаних галузях і сферах діяльності, виявляється вплив на тривалість всього циклу відтворення, зростання загальної продуктивності праці і, відповідно, економічна ефективність економіки в цілому. Тому система показників результатів для найповнішої характеристики ефекту повинна включати як показники соціальної діяльності, так і показники виробничих результатів.

Тільки створення цілісної системи інформування й орієнтування господарюючих суб'єктів дасть змогу забезпечити ефективність процесу державного регулювання. Функціонування системи необхідно забезпечити державними органами влади та державним комітетом статистики. Крім того доцільно утворювати в органах управління харчовою промисловістю служби з маркетингу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання державного регулювання розвитку харчової промисловості шляхом визначення теоретичних підходів, удосконалення механізму інформаційного забезпечення, моделі формування регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості, розробки шляхів формування продовольчої безпеки України. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Вплив механізму державного регулювання на стійкий розвиток харчової промисловості може бути описаний через його роль та функціональне значення. Його роль у забезпеченні стійкого розвитку економіки галузі полягає у втручанні в механізм функціонування ринку для забезпечення такого рівня сукупного попиту, який би відповідав найбільш повному використанню продуктивних потужностей і зайнятості. Функціональне значення полягає в забезпеченні суспільних потреб на основі стійкого розвитку галузі.

2. В Україні потребує розробки система цільових установок державного регулювання процесів стійкого розвитку харчової промисловості на рівні стратегічних цілей. У зв'язку з цим у дисертації запропоновано генеральну мету державного регулювання розвитку харчової промисловості ? соціальне орієнтування в економіці. На відміну від діючих генеральних цілей, вона передбачає: дотримання достатнього рівня життя населення; забезпечення продовольчої безпеки; розвиток науки, освіти, підвищення кваліфікаційного рівня працівників; підтримку національної системи стандартизації і технічного регулювання.

3. Господарська діяльність підприємств харчової промисловості забезпечується відповідним законами, які в цілому регулюють їх розвиток за такими напрямами: впровадження у виробництво прогресивних технологій; вживання заходів щодо підвищення конкурентоспроможності харчових продуктів; створення ринку сучасного вітчизняного технологічного устаткування; забезпечення виробництва якісної конкурентоспроможної харчової продукції з урахуванням міжнародних стандартів.

Однак у законодавчій базі та діяльності органів державної влади існують певні недоліки, що гальмують розвиток харчової промисловості в цілому. Це стосується адаптації законодавства України до законодавства ЄС, недостатності роботи щодо розробки технічних регламентів і стандартів, відсутності інформаційного та матеріально-технічного забезпечення вітчизняного товаровиробника.

4. Майбутнє входження України до СОТ потребує гарантій державної безпеки харчової продукції. Створення цивілізованого українського ринку харчової продукції, стан захищеності і впевненості споживача у безпечності та якості продукції будуть залежати від розуміння сутності державного управління продовольчою безпекою на всіх рівнях: законодавчому, виконавчому і судовому. При цьому вироблення й реалізація управлінських рішень мають відбуватись з метою забезпечення потреби у якісних продуктах харчування в суворій відповідності санітарно-гігієнічним нормам і стандартам.

5. Визначено, що у діючій структурі органів виконавчої влади в галузі забезпечення продуктами харчування є занадто багато паралелізму і дублювання функцій, які виконуються однопрофільними структурними підрозділами у складі різних міністерств і відомств, невирішеною залишається проблема розмежування повноважень між органами виконавчої влади загального і регіонального рівнів.

Відповідно до цього запропоновано комплексну реорганізацію, починаючи з перетворення Міністерства аграрної політики у Міністерство сільського господарства і продовольства, структурним підрозділом якого буде Державний комітет харчової промисловості. Це сприятиме захисту споживача та систематизації необхідної інформації для прийняття оперативних рішень.

6. У дисертації запропонована модель регіональної концепції державного регулювання харчової промисловості. Реалізація такої моделі передбачає розподіл функцій між органами державної влади, вищими навчальними закладами, підприємствами харчової промисловості та дає змогу поєднати використання адміністративних, законодавчих, економічних, адміністративно-економічних та інформаційно орієнтованих механізмів як прямого, так і непрямого впливу, що в цілому підвищить ефективність державного управління у харчовій промисловості.

7. Визначена неефективність механізму стимулювання виробництва продукції харчової промисловості, суть якого полягає у встановленні кількісних обмежень з обсягу продукції. При цьому держава має формувати ту гарантовану ціну на продукцію, при якій виробництво і реалізація її в межах квоти забезпечать для товаровиробників отримання прибутків, достатніх для здійснення розширеного відтворення. З метою удосконалення механізму державного регулювання харчової промисловості в роботі запропоновано використовувати принципово новий підхід в напрямі гарантування рівня закупівлі продовольчої продукції державою, що стимулює вітчизняного виробника.

8. У роботі запропоновано заходи зовнішньоторговельного регулювання стосовно процесів розвитку ринку продуктів харчування і його галузей за напрямами стимулювання інтеграційних і коопераційних зв'язків із зарубіжними партнерами на основі міждержавних угод про економічну і науково-технічну співпрацю.

З метою приведення у відповідність системи нормативної документації і нових умов її використання пропонується скоротити дублювання і надлишкову регламентацію показників в технічних умовах, замінивши їх державними стандартами безпеки на згруповані за певним критерієм однорідні групи продуктів, які включають обов'язкові для виконання показники безпечності та якості для вітчизняних виробників і для постачальників імпортних продуктів харчування.

9. Підвищенню ефективності функціонування механізму державного регулювання розвитку харчової промисловості буде сприяти запропонована система інформаційного забезпечення. Вона враховує характеристики масштабу ринку; його пропорції та стійкість, стан конкурентного середовища, задоволення споживацького попиту, забезпечення фізіологічних потреб у харчуванні.

Її створення як цілісної системи інформування й орієнтування господарюючих суб'єктів дасть змогу забезпечити ефективність процесу державного регулювання.

10. Для покращання державного регулювання розвитку харчової промисловості України пропонується:

- розробити та прийняти нормативно-правові акти на виконання Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо фінансової підтримки розвитку агропромислового виробництва і соціальної сфери села;

- внести зміни до помісячного розпису видатків Державного бюджету на 2007 р. Міністерству аграрної політики України з урахуванням фактора сезонності сільськогосподарського виробництва;

- прискорити розробку технічних регламентів та стандартів, гармонізованих з вимогами Європейського Союзу та Російської Федерації, зокрема активізувати контроль за введенням нових стандартів на молоко і молочні продукти;

- сприяти впровадженню: комплексної Програми розвитку українського села на 2006?2010 рр., зокрема, стосовно підвищення якості агропромислової продукції з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу; системи інженерно-технічного забезпечення харчової промисловості України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Кравченко Т.А. Концептуальні засади механізмів державного регулювання розвитку підприємств харчової промисловості // Теорія та практика державного управління: Збірник наукових праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - №2 (14). - С. 127-131.

2. Кравченко Т.А. Правове забезпечення процесу формування якості продукції АПК для харчової промисловості // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2005. - № 2. - С. 112-116.

3. Кравченко Т.А. Проблема єдності термінології в державному управлінні продовольчою безпекою України // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2006. - № 2. - С. 121-123.

4. Кравченко Т.А. Роль державного управління в забезпеченні продовольчої безпеки країни // Економіка і держава. - 2006. - № 6. - С.65-66.

5. Кравченко Т.А. Роль державного управління в забезпеченні якості харчових продуктів // Вісник НАДУ. - 2006. - № 2. - С. 206-209.

6. Кравченко Т.А. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення механізмів державного регулювання харчової промисловості // Збірник науково-методичних праць. ? Мелітополь: ТДАТА, 2006. - С. 64-70.

7. Кравченко Т.А. Государственное регулирование производства экологически чистой продукции предприятиями пищевой промышленности Украины // Материалы III Международной научно-практической конференции “Гуманитарные и естественнонаучные факторы решения экологических проблем и устойчивого развития”, 22-23 сентября 2006 р. - Новомосковск: НФ УРАО, 2006. - С. 62-67.

8. Кравченко Т.А. Державне регулювання виробництва та споживання екологічно чистої продукції підприємствами харчової промисловості та АПК // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Екологічне підприємництво в АПВ”, 9-11 червня 2006р. - Мелітополь: ТДАТА, 2006. - С. 150-156.

9. Кравченко Т.А. Державне регулювання розвитку АПК Запорізької області // Матеріали VI Міжнародної наукової конференції молодих учених “Соціально- економічний розвиток України: європейський вибір”, 20 квітня 2006 р. - Мелітополь: МІДМУ ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - С. 118-119.

10. Кравченко Т.А. Дорадчі служби в АПК України, як механізм державного регулювання розвитку харчової промисловості // Материалы Международной научной конференции “Проблемы и перспективы развития сельскохозяйственных консультационных служб”, 10-12 мая 2006 р. - Мелитополь: ТГАТА, 2006. - С. 170-178.

11. Кравченко Т.А. Інституціональна парадигма державного регулювання харчової промисловості // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність”, 8-10 вересня 2006 р. - Мелітополь: МІДМУ ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - С. 115-116.

12. Кравченко Т.А. Інформаційно-консультаційні центри в АПК як механізм державного регулювання харчової промисловості // Дні науки. Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 5-6 жовтня 2006р.; Ред.кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2006. - Т.1. - С. 225-226.