Міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ЖІНОК І ДІТЕЙ У ПЕРІОД КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур

Харків - 2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 51/88 від 12 грудня 1996 р., присвяченій святкуванню 50-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини, містяться керівні ідеї по підготовці до ювілейних заходів, серед яких привертають особливу увагу, нарівні з ідеями універсального характеру, що стосуються всіх жителів планети Земля - “права людини - спільна мова людства - побудова універсальної культури прав людини - освіта у сфері прав людини на всіх рівнях і для всіх людей - побудова глобального партнерства заради прав людини - сприяння толерантності в дусі прав людини в усьому світі”. Ряд ідей, що безпосередньо належать до соціально уразливих груп населення - “повага до гідності всіх людей: свобода, рівність, відсутність дискримінації - особливі права вразливих груп: дітей, меншостей, місцевого корінного населення, біженців, переселенців, недієздатних осіб і робітників-мігрантів”; “права жінок, боротьба з усіма формами насильства над жінками - повноправна участь жінок у розвитку - сприяння рівноправності статейок” виступають не тільки як ідеологічні парадигми світового співтовариства, але є й своєрідним планом конкретних дій для його держав-членів.

Актуальність теми дослідження визначає ще ряд обставин, статутарного й функціонального характеру, що знаходять свій прояв як у процесі міжнародного співробітництва держав на міжнародній арені, так і в результаті об'єктивного зростання необхідності міжнародного захисту прав жінок і дітей від негативних чинників, що виникають в умовах ординарного й екстраординарного функціонування держав.

По-перше, до статутарних обставин належить те, що в сучасному міжнародному праві склався й утвердився новий, невідомий раніше традиційному міжнародному праву, принцип загальної поваги до основних прав і свобод людини. Разом з тим жінки і діти, залишаючись найменш захищеними соціальними групами населення, незважаючи на зусилля більшості держав-членів світового співтовариства, залишаються основними суб'єктами-об'єктами системної дискримінації, що посилюється особливо в умовах кризових ситуацій у функціонуванні державності (збройні конфлікти, економічна криза та її наслідки). Не випадково на Міжнародному симпозіумі, присвяченому теорії та методам, використовуваним у міжнародному праві (1999 р.), серед семи виділених напрямів була зазначена феміністська юриспруденція, основною метою якої виступає аналіз впливу міжнародних норм на становище жінки усередині держави й яка виявляється у вигляді системи гендерного домінування, спрямованої на радикальне викорінювання дискримінації жінок і дітей. Разом з тим дискримінація зазначених категорій населення виступає як одна зі сторін дихотомії тенденції зростання, що виявляється у ролі жінки в житті суспільства й усвідомлення соціумом і державою такої ролі - об'єктивується визнання їхнього істотного внеску в економічний, політичний, культурний розвиток держав, визнається велика роль жінок у вихованні молодого покоління.

По-друге, раніше в практиці міждержавних відносин відбувалися окремі випадки укладення договорів і угод - по боротьбі з рабством і работоргівлею, торгівлею жінками й дітьми, договори щодо захисту прав релігійних і національних меншин, у яких починалися спроби регламентації окремих питань захисту прав людини. Але вони мали лише загальний, декларативний характер, тому що не містили конкретні зобов'язання держав-учасниць і механізми контролю за їх виконанням. У сучасний період відсутність таких договорів з широкого кола питань захисту прав жінок і дітей істотно збіднює міждержавне співробітництво в рамках світового співтовариства, робить його недостатньо ефективним. Це все більш очевидно на фоні процесів глобалізації - важливих чинників, що впливають на міжнародне право, визначають і модифікують його характер, зміст, механізм дії, формують мегатренди світового розвитку, до яких належить проблема становлення правового статусу жінок і дітей, його міжнародний захист.

По-третє, розвиток принципу загальної поваги до основних прав і свобод людини прямо пов'язаний з актуалізацією проблеми захисту прав жінок і дітей як в ординарних умовах функціонування державності, так і в умовах кризових ситуацій. Збройні конфлікти, що призводять до величезних людських жертв і страждань, значних матеріальних утрат, кризи в економіці окремих держав і у світовій економічній системі, ведуть до масового безробіття, істотному зниженню життєвого рівня населення, погіршенню його медичного обслуговування, зниженню якості й обсягу освітніх і інших найважливіших послуг і, як результат, до зростання насильства в сім'ях, їх розпаду, появі соціального сирітства, проституції, зростання наркоманії, негативно впливають на становище жінок і дітей, що обумовлює необхідність їх захисту не тільки на внутрішньодержавному, але і на міжнародному регіональному й універсальному рівнях. Ці явища лежать в основі здійснення міжнародних злочинів - торгівлі людьми, їхніми органами і зброєю, контрабанди наркотиків і ін., боротьба з якими є однім із основних завдань співробітництва в рамках ООН.

Зазначені чинники актуалізують міжнародне співробітництво у сфері захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. Але “розкид” міжнародних профільних норм по різноманітних актах, високий ступінь їхньої декларативності об'єктивують необхідність підвищення ефективності й результативності такого співробітництва за допомогою прийняття нових кодифікованих міжнародних актів, що закріплюють нові форми співробітництва держав у зазначеній сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося як складова частина тематики досліджень, проведених на кафедрі загальноправових дисциплін і міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за темою “Державно-творчі, правові й соціально-політичні процеси в Україні” (державна реєстрація № 240).

Мета і завдання дослідження. Основною метою роботи є концептуальне обґрунтування необхідності міжнародного захисту жінок і дітей, дослідження міжнародних правовідносин, що виникають у процесі становлення і функціонування системи міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій, створення й вивчення її науково-теоретичної моделі, а також розробка практичних рекомендацій з удосконалення інституту захисту прав жінок і дітей у міжнародному публічному праві.

Зазначена мета дослідження зумовила постановку й вирішення таких завдань:

- проаналізувати соціальні й міжнародні процеси становлення й розвитку системи захисту прав людини й системи захисту прав жінок і дітей як її найважливішої складової частини, що обумовлюють і супроводжують її міжнародно-правову регламентацію;

- узагальнити практику укладення міжнародних договорів щодо захисту прав жінок і дітей у рамках світового співтовариства та їх імплементації в національне законодавство держав-учасниць;

- розробити правові засоби міжнародно-правового захисту прав жінок і дітей в ординарних умовах функціонування державності й в екстраординарних умовах кризових ситуацій;

- виявити соціальні детермінанти і сфери дискримінації прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій як об'єкт міжнародно-правового регулювання;

- визначити стан і ефективність міжнародно-правової регламентації й інституціональних механізмів захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій і формування відповідного національного законодавства держав-членів світового співтовариства;

- розробити конкретні науково-практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення інституту захисту прав жінок і дітей.

Об'єктом дослідження виступають міжнародні правовідносини публічного характеру, що виникають у процесі захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій.

Предметом дисертаційного дослідження виступають правотворча і правозастосовча діяльність держав, як основних суб'єктів міжнародного публічного права, у рамках світового співтовариства й міжнародних організацій, а також у процесі розробки й реалізації національного (внутрішньодержавного) законодавства у процесі захисту прав жінок і дітей в ординарних і екстраординарних умовах функціонування державності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукові методи, що базуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу суспільних явищ міжнародно-правового характеру, до яких належить захист прав жінок і дітей і його нормативна регламентація. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи й підходи з визначення вихідних параметрів становлення, функціонування й розвитку захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. З цією метою при дослідженні системи міжнародного захисту прав жінок і дітей, її значення в механізмі міжнародного захисту прав людини використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу й синтезу, індукції та дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування й інші. У процесі розробки проблеми соціальних детермінант і сфер дискримінації прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій використовувалися формально-логічний, метод системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий (компаративний), історичний і інші методи дослідження.

У дослідженні використовувалися праці радянського періоду - Н.Т.Блатової, І.П. Блищенка, Ю.Р. Боярса, Г.К. Дмитрієвої, В.А.Зоріна, В.А. Карташкіна, А.П. Мовчана, Л.А. Моджорян, П.Є.Недбайла, У.В. Рудницького, Г.І. Тункіна, С.В. Черниченка, В.М. Чхиквадзе й інших дослідників. Відмічаючи значний внесок зазначених авторів у розробку теоретичних основ становлення міжнародного захисту прав людини, прав жінок і дітей, слід зазначити, що вони в основному розглядали їх як соціально-класові явища, обумовлені й нерозривно пов'язані виключно з діяльністю соціалістичної держави.

Після набуття Україною незалежності й становлення в юридичній науці національної школи міжнародного права почався процес формування сучасних поглядів на міжнародно-правову проблематику захисту прав людини, зокрема становлення інституту захисту прав жінок і дітей. Ця проблематика знайшла особливе місце в працях М.О. Баймуратова, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, О.І. Венгловської, В.Н. Денисова, В.І. Євинтова, С.В. Ісаковича, В.В.Костицького, М.П. Орзіх, І.М. Панкевича, П.М. Рабиновича, Ю.І. Римаренка й інших учених.

При науковому дослідженні окремих аспектів становлення й розвитку міжнародної системи захисту прав людини, прав жінок і дітей використовувалися праці відомих учених минулих століть і сучасних учених - істориків, правознавців і міжнародників - Л.А.Алексидзе, І. Бентама, І. Блоха, В.Г. Грива, Г. Гроція, Т.Джефферсона, В.М. Додонова, І. Канта, А. Кассезе, Ю.М.Колосова, К.М. Коршунової, Дж. Локка, І.І. Лукашука, Дж.-С.Милля, Д.А. Митрані, Ш.-Л. Монтеск'є, Р.А. Мюллерсона, В.С. Нерсесянца, В.П. Панова, А.Н. Робертсона, О.Г. Румянцева, Ж.Ж. Руссо, Б.-Б. Спінози, а також праці відомих арабських учених у сфері міжнародного права - Абделя Каріма Аль-Вана, Аль-Ауомле Мансура, Аль-Канаді, Гассана Аль-Джунді, Хазбуна Джорджа й інших.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною роботою, першим в Україні комплексним науковим дослідженням, у процесі якого проаналізовано міжнародно-правовий захист прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій. Крім того, наукова новизна визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку правових механізмів, що розглядаються в роботі.

У дисертації обґрунтовується ряд нових концептуальних у науковому плані й важливих для практики понять, положень і висновків, отриманих особисто здобувачем:

1. По-новому сформульовано висновок про те, що права людини, які виступають як одна з найважливіших сфер співробітництва держав на міжнародній арені, нормативно формулюють ті умови й засоби життєдіяльності людей, що об'єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда, суспільства, держави й, в остаточному підсумку, всього світового співтовариства.

2. Аналіз конституювання й інституціоналізації прав жінок і дітей уперше призвів до висновку про те, що, будучи невід'ємною частиною прав людини й розвиваючись разом із ними в історичній ретроспективі, вони відрізняються диверсифікаційністю підходу конкретних держав і міжнародних організацій, який знаходить свій прояв у сучасній практиці світового співтовариства, що регламентує права жінок і дітей: а) поряд із правами і свободами людини, припускаючи їх як членів людського співтовариства; б) окремо - з урахуванням фізіологічних, вікових, статевих особливостей жінок і дітей, виходячи з істотної соціальної вразливості цих категорій населення.

3. Удосконалено тезу про те, що в результаті співробітництва держав сформувався міжнародно-правовий механізм захисту прав людини (що містить в собі міжнародні норми, принципи і спеціальні міжнародні інституції, які здійснюють контрольні функції), в якому механізм захисту прав жінок і дітей є істотно складовим.

4. Доведено, що застосування системного підходу до виявлення соціальних детермінантів у становленні прав жінок і дітей сприяло виявленню: а) їх прямого зв'язку з державною ідеологією, якою й обумовлюються сфери дискримінації цієї категорії населення; б) ролі і значення позитивного формування правового становища жінок і дітей, котрі виступають як мегатренд світового розвитку, що впливає на всі основні процеси в сучасному світі і прямо пов'язаний із практично неконтрольованим зростанням народонаселення; в) негативних тенденцій у визначенні соціального статусу жінки, що визначається державою й суспільством шляхом порівняння і протиставлення зі статусом чоловіка, який перетворює жінку в заздалегідь установлений об'єкт-суб'єкт соціальної дискримінації; г) позиції Ісламу стосовно поділу чоловіка й жінки, що трактує його відповідно до істинної логіки уродженої властивості.

5. Використання розширювального тлумачення соціальної вразливості жінок і дітей привело до об'єктивізації й актуалізації необхідності розгляду проблеми міжнародного захисту жінок і дітей в умовах кризових ситуацій, виявленню відповідних їм соціальних сфер і форм дискримінації, обґрунтуванню виділення цього субінституту як одного з найважливіших у сучасних умовах міжнародного співробітництва держав.

6. Дослідження механізму сприйняття міжнародних норм, які регламентують права людини, національною системою права Йорданії й України привело до висновку, що в цих державах у процесі імплементації реалізуються схожі засоби трансформації норм міжнародних договорів, що, зокрема, стосуються прав і свобод людини.

7. Розгляд питань міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів міжнародного й неміжнародного характеру привів до обґрунтування необхідності кодифікації норм міжнародного гуманітарного права, що стосуються захисту цієї категорії населення в окремому міжнародно-правовому акті договірного характеру.

8. Аналіз міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах економічної кризи, що супроводжується системною дискримінацією, дозволив виявити істотну роль і визначити важливе значення в цьому процесі національних механізмів захисту, що, у свою чергу, об'єктивує активізацію діяльності держав-членів світового співтовариства по боротьбі з наслідками економічної кризи, зокрема із проституцією, торгівлею людьми й людськими органами.

9. Сформульовано конкретні пропозиції з удосконалення міжнародно-правової (виділення окремого субінституту міжнародного права) й національної законодавчої бази щодо удосконалення захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій.

Практичне значення отриманих результатів дисертації полягає в тому, що сформульовані в ній положення й висновки у своїй сукупності дають певну цілісну картину захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій і можуть бути використані надалі по таких напрямах: а) науково-дослідному - для поглиблення наукових знань, пов'язаних із становленням, розвитком і діяльністю міжнародної й національної систем захисту прав людини, прав жінок і дітей в ординарних і екстраординарних умовах функціонування державності, створення для цього необхідної теоретичної бази; б)науково-освітньому - сприяти вдосконаленню навчального процесу при викладанні курсів міжнародного публічного права, спеціальних дисциплін з міжнародно-правової гуманітарної й гендерної проблематики, а також при підготуванні відповідних навчальних видань; в) інформаційно-аналітичному - застосовуватися у процесі поширення знань і пропаганди про міжнародно-правовий захист прав людини, прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій; г) правотворчому - враховуватися в період розробки, обговорення й висновку (затвердження) міжнародно-правових документів з питань співробітництва держав у сфері захисту прав людини. Висновки, концептуальні підходи, що містяться в дисертації, можуть бути використані в законотворчій роботі парламентів Йорданії й України при розробці проектів законодавчих актів і прийнятті законів, що регламентують правовий статус жінок і дітей, при ратифікації міжнародних договорів Йорданії й України; д)зовнішньополітичному - використовуватися в роботі Міністерств закордонних справ Йорданії й України при формуванні зовнішньополітичного курсу держав із питань співробітництва у сфері прав людини.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі загально-правових дисциплін і міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.

Положення дисертації обговорювалися на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 27 квітня 2001 р., тези опубліковані) й науково-практичній конференції “Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи” (Одеса, 25 травня 2001 р., тези опубліковані).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що він самостійно розробив концептуальне обґрунтування необхідності міжнародно-правового захисту прав жінок і дітей у період кризових ситуацій і виділив її в окремий субінститут міжнародного права. У співавторстві з М.О. Баймуратовим опублікована стаття “Международно-правовая защита прав ребенка”. Внесок автора в її написання полягає в розробці концептуальних положень захисту прав дитини.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли свій відбиток у шести статтях, що розміщені в спеціальних наукових виданнях, які входять у перелік, затверджений ВАК України, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура й обсяг дисертації обумовлені метою й завданнями дослідження. Структура складається з вступу, двох розділів, що поділені на п'ять підрозділів, висновку і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок, в тому числі список використаних джерел 20 сторінок (295 джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

міжнародний правовий жінка дитина

У вступі обґрунтовується актуальність і ступінь дослідження теми, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначені мета й завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, охарактеризована його методологічна основа, розкривається наукова новизна роботи і практичне значення отриманих результатів, містяться зведення про публікації результатів дисертації, структуру й обсяг роботи.

Перший розділ “Концептуальне обґрунтування необхідності міжнародно-правового захисту прав жінок і дітей” присвячений дослідженню місця захисту прав жінок і дітей у механізмі міжнародного захисту прав людини, аналізу соціальних детермінантів і сфер дискримінації прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій як об'єкта міжнародно-правового регулювання, розгляду питань імплементації міжнародних стандартів прав жінок і дітей у національному законодавстві Йорданії та України.

Зазначається, що проблема прав людини є однією з актуальніших проблем сучасності. Права людини виступають як одна з найважливіших сфер співробітництва держав на міжнародній арені. Повага й дотримання їх органами конкретної держави та її посадовими особами є переконливим доказом прихильності цієї держави до ідеалів світового співтовариства, загальновизнаних норм і принципів сучасного міжнародного права, спрямованого на підтримку міжнародного миру й безпеки, повагу й дотримання прав людини.

Дослідження концептуальних основ прав людини приводить до висновку, що вони фактично є нормативною формою взаємодії людей, упорядкування їхніх зв'язків, координації їхніх вчинків і діяльності, запобігання суперечностям, протиборству, конфліктам. За своєю суттю вони нормативно формулюють ті умови і способи життєдіяльності людей, що об'єктивно необхідні для забезпечення нормального функціонування індивіда, суспільства, держави і, в остаточному підсумку, усього світового співтовариства.

Дисертант підкреслює, що до питання становлення прав людини необхідно підходити конкретно історично. У сучасному розумінні права людини, механізм їх міжнародного захисту сформувалися у другій половині ХХ сторіччя після Другої світової війни й пов'язані з процесами конституювання та інституціоналізації ООН і її органів.

Права жінок і дітей, будучи невід'ємною частиною прав людини і розвиваючись разом із ними в історичній ретроспективі, відрізняються диверсифікаційністю підходу конкретних держав і міжнародних організацій. Світове співтовариство прийняло цілий ряд договорів, що містять міжнародні стандарти прав жінок і дітей, які є обов'язковими до виконання для їхніх держав, що підписали, і мають за мету регламентацію прав жінок і дітей як поряд із правами і свободами людини, розуміючи їх як членів людського співтовариства, так і окремо - з урахуванням їхніх фізіологічних, вікових, статевих особливостей, виходячи з істотної соціальної вразливості цих категорій населення.

У результаті багатостороннього продуктивного міжнародного співробітництва держав сформувався міжнародно-правовий механізм захисту прав людини, що включає в себе міжнародні норми, принципи і спеціальні міжнародні інституції, які здійснюють контрольні функції, що являють собою квінтесенцію міжнародного захисту прав людини. Стверджується, що міжнародний механізм захисту прав жінок і дітей є складовою й однією із суттєвих частин міжнародно-правового механізму захисту прав людини.

Визначаються соціальні детермінанти у становленні прав жінок і дітей, що прямо пов'язані з державною ідеологією, більш того - у ній самій кореняться й вона обумовлює сфери дискримінації цієї категорії населення. Водночас правове становище жінок і дітей виступає як мегатренд світового розвитку, що впливає навряд чи не на всі основні процеси в сучасному світі та прямо пов'язаний з практично неконтрольованим зростанням народонаселення.

З іншого боку, становище жінки й дитини в суспільстві являє собою найскладніше суспільне явище. Воно є соціально-історичним феноменом, що виник у результаті взаємодії економічних, політичних, культурних, соціальних, правових, етнічних колізій життя суспільства, релігійних, наукових і побутових норм, догм, теорій, нововведень.

Аналізується соціальний статус жінки, обумовлений і формований державою й суспільством, акцентується увага на негативний характер його інституціоналізації - за допомогою порівняння і протиставлення зі статусом чоловіка, що істотно принижує роль і значення жінки в сучасному соціумі, робить її апріорі другорядною, перетворюючи в заздалегідь установлений об'єкт-суб'єкт соціальної дискримінації. Водночас, у вирішенні цієї проблеми, Іслам йде своїм реалістичним шляхом, усвідомлюючи й оцінюючи вроджений характер людської натури. Чоловік і жінка зрівнюються й поділяються істинною логікою вродженої властивості.

Соціальний статус жінки (як нормативний, так і фактичний) характеризується інтегративністю й об'єднує в собі велику кількість параметрів, що характеризують жінку як рівноправного члена соціуму й водночас суб'єкта, котрий несе основну вагу з відтворення людської популяції й виховання дітей. Стверджується, що така соціальна дихотомія лежить в основі соціальної дискримінації й об'єктивно детермінує необхідність державного й міжнародно-правового захисту жінок і дітей.

У результаті соціальної дискримінації, що має системний характер і здійснюється в рамках конкретної держави, жінок і дітей можна вважати належними до соціально вразливих категорій населення, які мають потребу в особливому захисті міжнародного права.

Виходячи з предмета й об'єктів міжнародно-правового регулювання захисту прав жінок і дітей, а також розширювального тлумачення соціальної вразливості, можна говорити про зростання різноманітних форм дискримінації цієї соціальної групи в умовах кризових ситуацій, що об'єктивує й актуалізує необхідність як самого міжнародно-правового регулювання профільного характеру, так і його удосконалення.

Розширювальне тлумачення соціальної вразливості жінок і дітей, що прямо має вихід на кризові ситуації, дозволяє говорити не тільки про різке зростання такої вразливості в цих ситуаціях, але і про посилення, зростання різноманітних форм дискримінації цієї соціальної групи. Виходячи з цього, запропонована класифікація кризових ситуацій і форм дискримінації з виділенням рівневих параметрів: а) на макрорівні - виникають у результаті світових і локальних війн, глобальної економічної кризи, що веде до масового порушення прав людини й насамперед жінок і дітей (безробіття, голод, торгівля людьми, інші міжнародні злочини); б) на мезорівні - у межах конкретної держави (збройні конфлікти неміжнародного характеру, економічна криза, надзвичайні події, порушення прав національних меншостей і т.д.); в) на мікрорівні - на рівні людського мікроколективу (колективні й індивідуальні трудові суперечки й конфлікти, насильство в сім'ї, порушення прав трудящих-мігрантів, біженців, іноземців, девіації правового статусу замужньої жінки-іноземки, питання вибору громадянства чоловіка й дітей і т.д.).

Відзначається продуктивний потенціал такої класифікації, що дозволяє виявити рівні й форми дискримінації, визначити об'єкти міжнародно-правового регулювання й запропонувати договірні форми контролю у процесі взаємодії і співробітництва держав на міжнародній арені у сфері захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій.

Дисертант звертає увагу на те, що наростаючі інтеграційні процеси об'єктивно обумовлюють більш тісну взаємодію національного й міжнародного права, причому їхній взаємовплив стає потужним чинником правового розвитку в сучасному світі. У цьому контексті проводиться дослідження механізму сприйняття міжнародних норм, що регламентують права людини, національною системою права Йорданії й України. Звертається увага на те, що в цих державах у процесі імплементації реалізуються подібні засоби трансформації норм міжнародних договорів, зокрема, що стосуються прав і свобод людини.

У другому розділі “Міжнародно-правова регламентація й інституціональні механізми захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій” досліджується захист прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів і економічної кризи, а також в інших екстраординарних умовах функціонування державності.

Автор відзначає, що становлення міжнародного захисту прав жінок і дітей у період збройних конфліктів бере свій початок із XIV століття у формі взаємних обов'язків воюючих сторін.

Звертається увага на те, що питання міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів міжнародного й неміжнародного характеру, розробки спеціальної конвенції з цього питання є дуже актуальними внаслідок того, що під час таких дій найбільша кількість жертв із числа мирного населення припадає саме на ці категорії.

У загальному міжнародному праві в рамках міжнародного гуманітарного права (далі: МГП) створена достатньо ефективна система захисту прав людини, що включає міжнародний захист прав жінок і дітей, основою якого є Женевські конвенції 1949 р. і Додаткові протоколи до них 1977 р. Систематичний аналіз цього міжнародно-правового масиву дає можливість виділити два основних напрями міжнародно-правового захисту жінок в умовах збройних конфліктів: а) як частини цивільного населення; б) захист жінок-учасниць військових дій. Перший напрям у залежності від періоду початку й вирішення збройного конфлікту можливо диференціювати на: а) захист жінок від дурного поводження з ними стороною в конфлікті, у владі якої вони опинилися; і б) захист жінок від наслідків військових дій. У другому напрямі виділяється: а)дотримання статусу жінок-комбатантів; б) поводження з жінками-комбатантами й військовополоненими. Аналогічний аналіз норм МГП стосовно захисту дітей приводить до висновку, що діти користуються особливою повагою й відповідно до міжнародних правоположень їм має бути забезпечений захист від будь-якого роду непристойних посягань.

Стверджується, що в міжнародних актах, які у своїй сукупності складають МГП, існує особливий конвенційно-інституціональний механізм захисту прав мирного населення в період збройних конфліктів, що включає ряд заходів організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення дотримання норм МГП і захист прав жінок і дітей. Дуже важливою гарантією позитивної реалізації норм МГП є можливість застосування загального механізму захисту прав людини, що функціонує в рамках світового співтовариства.

Відзначається, що розкиданість положень щодо заходів для захисту жінок і дітей по текстах Женевських конвенцій і Додаткових протоколів і, як результат, відсутність системності в їх викладі прямо й дуже негативно впливає на дотримання й виконання державами-учасницями цих міжнародних угод. Вихід із цього дисертант бачить у розробці і прийнятті спеціальної Конвенції профільного характеру про особливий захист прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів, яка б ввійшла в масив МГП.

Автор вважає, що необхідність прийняття такої угоди обумовлюється підвищенням числа й інтенсивності збройних конфліктів, застосуванням під час таких конфліктів зброї та характером каральних мір, застосовуваних сторонами, що воюють, до мирного населення, перманентним зростанням людських утрат серед мирного населення й насамперед жінок і дітей. Зазначається, що особлива роль у розробці такого документа має належати Міжнародному Комітету Червоного Хреста.

Виходячи з того, що профільні положення МГП є міжнародними стандартами й визначають мінімальні вимоги до захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів, пропонується доповнити їх новими правилами, спрямованими на якісне й кількісне підвищення таких гарантій щодо поваги до жінок-військовополонених у період їх захоплення в полон, забезпечення продуктами харчування всіх дітей, котрі перебувають на окупованих територіях, підвищення вікової межі для участі дітей у збройних конфліктах.

Аналіз міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах економічної кризи привів до висновку, що він супроводжується системною дискримінацією цієї категорії населення.

Істотна роль у процесі захисту прав жінок і дітей в умовах економічної кризи належить національним механізмам захисту; їх становлення й розвиток, зокрема в Йорданії, носить об'єктивний характер.

Діяльність держав-членів світового співтовариства по боротьбі з наслідками економічної кризи, зокрема з проституцією, наркоманією, торгівлею людьми й людськими органами, об'єктивується й актуалізується внаслідок їхнього різко негативного впливу на ординарне функціонування державності, дотримання прав людини і громадянина, зберігання й розвиток генофонду націй і народів.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснені теоретичне узагальнення й нормативний аналіз наукової проблеми, запропоновані заходи для її практичного вирішення, що виявляється в необхідності виділення в окремий субінститут міжнародного права міжнародний захист прав жінок і дітей у період кризових ситуацій. Автор сформулював і узагальнив найважливіші результати дисертаційного дослідження, зокрема зазначається:

1. Концептуальне обґрунтування необхідності міжнародного захисту прав жінок і дітей, проведений у контексті історико-правового становлення системи міжнародного захисту прав людини й механізму такого захисту, прав жінок і дітей у національному й міжнародному праві, показало, що їх захист виступає складовою частиною міжнародного захисту прав людини й нерозривно пов'язаний із діяльністю світового співтовариства.

2. Аналіз соціальних детермінантів прав жінок і дітей указує на їхній зв'язок із державною ідеологією, що обумовлює сфери дискримінації прав цих суб'єктів, в основі якої лежить негативний шлях визначення соціального статусу жінки за допомогою порівняння і протиставлення зі статусом чоловіка. Щодо цього варто звернути увагу на досвід Ісламу, який оцінює цю проблему, виходячи з уродженого характеру людської натури: чоловік і жінка зрівнюються й поділяються там, де це диктується істинною логікою вродженої властивості.

3. Правове становище жінок і дітей виступає мегатрендом світового розвитку, прямо пов'язаним із практично неконтрольованим зростанням народонаселення.

4. Виходячи з тлумачення категорії соціальної вразливості стосовно жінок і дітей, запропонована класифікація кризових ситуацій і форм дискримінації з виділенням рівневих параметрів: а)на макрорівні - виникають у результаті світових і локальних війн, глобальної економічної кризи, що веде до масового порушення прав людини і насамперед жінок і дітей (безробіття, голод, торгівля людьми, інші міжнародні злочини); б) на мезорівні - у межах конкретної держави (збройні конфлікти неміжнародного характеру, економічна криза, надзвичайні події, порушення прав національних меншостей і т.д.); в) на мікрорівні - на рівні людського мікроколективу (колективні й індивідуальні трудові суперечки й конфлікти, насильство в сім'ї, порушення прав трудящих-мігрантів, біженців, іноземців, девіації правового статусу замужньої жінки-іноземки, питання вибору громадянства чоловіка й дітей і т.д.).

5. Імплементація міжнародних стандартів прав жінок і дітей у національне законодавство Йорданії й України проходить за допомогою схожих засобів трансформації міжнародних норм і, зокрема, норм договорів, що стосуються прав і свобод людини.

6. Міжнародний захист прав жінок в умовах збройних конфліктів здійснюється по двох основних напрямах міжнародно-правового захисту жінок в умовах збройних конфліктів: а) частини цивільного населення; б) жінок-учасниць військових дій. Діти в МГП користуються особливою повагою, й відповідно до його норм їм має бути забезпечений захист від будь-якого роду непристойних посягань.

7. Розкиданість правових норм щодо заходів для захисту жінок і дітей у МГП по різноманітних актах і, як результат, відсутність системності в їх викладі негативно впливають на дотримання й виконання державами-учасницями своїх зобов'язань, що актуалізує необхідність кодифікації таких норм у єдиній конвенції по особливому захисту прав жінок і дітей в умовах збройних конфліктів.

8. Системний характер дискримінації прав жінок і дітей в умовах економічної кризи актуалізує не тільки необхідність розробки й удосконалення в першу чергу національних механізмів захисту, але об'єктивує діяльність світового співтовариства по боротьбі з наслідками економічної кризи, зокрема із проституцією, торгівлею людьми і людськими органами.

Запропоновані висновки й положення складають елементний склад цілісної теорії становлення міжнародного захисту прав жінок і дітей в умовах кризових ситуацій як субінституту міжнародного публічного права. Формулюються основні напрями розвитку й удосконалення цього субінституту, даються науково-практичні рекомендації, що спрямовані на вирішення цього політичного й організаційно-правового завдання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦІЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Баймуратов М.А., Мохаммад Абдель Карим Мусса Аль-Нсур. Международно-правовая защита прав ребенка // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 1999. - Вип. 5. - С.159-164.

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод про права дитини і жінки // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 10-11. - С. 119-125.

Мохаммад Абдель Карим Мусса Аль-Нсур. Роль ООН в легализации женского фактора в развитии // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. - Одеса: Юридична література, 2001. - Вип. 12. - С. 330-334.

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Актуалізація проблеми міжнародно-правового захисту жінок і дітей // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 1. - С. 62-66.

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Норми, що регулюють взаємини між чоловіком і жінкою в Ісламі // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 2. - С. 102-104.

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Міжнародно-правовий захист політичних прав жінок // Правова держава. - 2001. - № 3. - С. 153-156.

Мохаммад Абдель Карім Мусса Аль-Нсур. Дотримання міжнародних стандартів прав дитини в законодавстві України // Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності: Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф., Донецьк, 27 квітня 2001 року / Гол. ред. І.Г. Кириченко. - Донецьк: ДІВС, 2001. - С. 146-155.

Размещено на Allbest.ru