Захист прав та законних інтересів потерпілого від злочину в кримінальному судочинстві англо-американської системи права

залучення інших (окрім органів кримінальної юстиції) державних органів та недержавних формувань до діяльності, пов'язаної із захистом прав та інтересів жертв злочину.

У останньому, 3-му розділі “Захист прав та законних інтересів жертв злочину у Великобританії та США шляхом здійснення відновного судочинства” проаналізовано відновне судочинство (далі - ВС) через призму інтересів жертв злочину, спрогнозовано перспективи застосування відновних підходів в Україні на противагу каральним та визначено роль у них жертв злочину. Для глибшого розуміння проблеми в розділі розглянуто походження ідей ВС та історію його становлення, місце і роль ВС в сучасних правових системах Великобританії і США, поняття, зміст, основні моделі ВС, інтереси жертв злочину та перспективи ВС в Україні.

Насамперед, в розділі акцентовано на основній особливості ВС - розмежування процесу ВС і практики його здійснення. Ця риса суттєво відрізняє його від кримінального судочинства, де процес розглядається як практична діяльність. З одного боку ВС це процес, “в якому небайдужі до злочину особи шляхом колективних зустрічей вирішують, що вчинити з наслідками злочину та роблять висновки на майбутнє” (Т. Маршал). З іншого боку, функціонування і розвиток ВС завжди були невід'ємно пов'язані з реалізацією відповідних програм, схем ВС (програми Примирення жертви і злочинця, Медіацій “жертва-злочинець”, Кругового засудження, Конференцій для неповнолітніх злочинців тощо), більшість з яких проводять спеціалізовані недержавні формування із залученням посадових осіб державних органів (поліції, суддів).

У результаті аналізу питань про зміст ВС, ми запропоновали таке визначення ВС: це діяльність усіх осіб, залучених до процесу ВС, в тому числі сторін (жертви, злочинця, їхніх сімей), в процесі якої вони, шляхом проведення колективних зустрічей, обговорюють злочин, його наслідки та приймають спільне рішення про відшкодування шкоди жертві та громаді, а також заходи щодо виправлення особи злочинця. Було здійснено спробу сформулювати вичерпний перелік принципів ВС та умов його здійснення.

У роботі стисло проаналізовано чотири найбільш поширені моделі ВС - Посередництво “жертва-злочинець”, Сімейні конференції, Кругові засудження та Ради з виправлення - та зроблено висновок, що участь жертви у ВС є однією з центральних засад цього типу судочинства, а роль жертви для здійснення завдань і цілей ВС - вирішальною.

Щодо перспектив ВС в Україні, обґрунтовано важливість збереження позапроцесуальності цього інституту із залученням до нього членів громади та створення умов з боку держави для ширшого застосування зустрічей ВС з врахуванням традицій владнання конфліктів в Україні. Окремо досліджено перспективи шкільних батьківських зборів як моделі ВС для України, однак при певному їх вдосконаленні.

Спираючись на досвід Великобританії та США у галузі здійснення ВС, треба вказати на недопустимість обмеженого трактування відновного судочинства (через, для прикладу, медіаційне провадження), оскільки таке несе в собі ризик упущення з виду основної мети існування цього інституту - відновлення. Медіація ж - це посередництво, яке є лише одним із засобів для досягнення відновлення.

Важливим кроком на шляху розвитку ВС в Україні повинна стати законодавча регламентація цього інституту для створення належних умов для його повноцінного функціонування і розвитку. Для цього, поряд з уже висловленими в літературі пропозиціями, запропоновано доповнити українське законодавство нормами, які б:

1) закріплювали повноваження слідчого, прокурора, суду, (залежно від того, в чиєму провадженні перебуває справа) передавати справи для здійснення відновного провадження у всіх випадках вчинення злочину невеликої тяжкості чи неумисного злочину середньої тяжкості вперше або вчинення злочину неповнолітнім, при цьому не обмежуючись лише справами приватного звинувачення;

2) закріплювали права потерпілого у сфері здійснення ВС (зокрема, права на поводження щодо нього з повагою; примирення з обвинуваченим/підсудним; відшкодування шкоди або реституцію шляхом укладення угоди; конфіденційність переговорів під час зустрічей ВС);

3) чітко окреслювали обов'язки посадових осіб, що ведуть кримінальний процес (дізнавача, слідчого, прокурора, судді), щодо роз'яснення потерпілому та обвинуваченому права на примирення; передачі справи для здійснення відновного провадження у передбачених законом випадках; прийняття звіту про проведення зустрічей ВС та долучення його до матеріалів справи;

4) передбачали правовий статус правопорушника під час здійснення ВС (право на участь у зустрічах ВС близьких родичів або знайомих; обов'язок виконати всі умови угоди про примирення);

5) передбачали обов'язки та відповідні гарантії для посередника/ів (обов'язок зберігати конфіденційність переговорів, для чого наділити їх свідоцьким імунітетом; обов'язок зберігати нейтральність під час проведення зустрічей ВС; обов'язок подавати звіт про результати проведених зустрічей).

Проте внесення відповідних змін і доповнень не обов'язково стане запорукою дієвості цього інституту. У Великобританії та США більшість програм ВС фінансує держава, оскільки вона як представник народу найбільше зацікавлена у зменшенні рівня кількості засуджених, підтримці жертви злочину та відшкодуванні їй шкоди, залагодження конфліктів та відновлення гармонії в суспільстві. Тому в роботі обґрунтовано важливість матеріально-фінансової підтримки відновного провадження з боку держави через створений в майбутньому інститут Фонду потерпілого в Україні.

У висновках узагальнено основні результати дослідження історичної ролі і значення жертви злочину у кримінальному судочинстві Великобританії та США, правового статусу жертви злочину та процесуальних засобів захисту її прав та інтересів, основних напрямків розвитку сучасного законодавства та прецедентного права в сфері захисту жертв злочину.

Зроблено висновки про те, що повноцінний захист прав та інтересів жертв злочину можливий лише за допомогою функціонування комплексу юридичних механізмів та їх диверсифікації. Більш гуманне ставлення як до потерпілих від злочину шляхом надання їм ширшого кола прав, так і до обвинувачених (підсудних, засуджених) є одним із шляхів цивілізаційного гуманного розвитку української держави.

Список опублікованих праць

1. В. Нор, Н. Федорчук. Особливості правового статусу потерпілої від злочину особи за законодавством США. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 39. - Львів, 2004. - 465-475.

2. Н. Федорчук. Конфіденційність інформації про жертву злочину в кримінальному судочинстві США. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 40. - Львів, 2004. - 378-387.

3. Н. Федорчук. Способи захисту та поновлення прав потерпілих від злочину за законодавством і прецедентним правом Великої Британії. // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2005. - №8. -145-148.

4. Н. Федорчук. Відновне судочинство як альтернатива кримінальному: огляд його у Великій Британії та інших країнах прецедентної системи права. Вісник Львівського університету. Серія юридична. Випуск 42. - Львів, 2006. - 360-365.

5. Н. Федорчук. Перспективи впровадження нових способів захисту і поновлення прав потерпілих від злочину в Україні на основі британського та американського досвідів. // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами І Міжвузівської науково-практичної конференції 27-28 травня 2005 р. - Луцьк: юридичний факультет державного університету ім. Л. Українки. - 408-413.

6. Н. Федорчук. Порівняльний аспект у компенсації моральної/немайнової шкоди потерпілому від злочину в Україні і Великобританії. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції 3-4 лютого 2005 р. - Львів: юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, 2005. - 440-442.

7. Н. Федорчук. Право потерпілого на інформацію: новий погляд. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції. 9-10 лютого 2006 р. - Львів: юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, 2006. - 455-457.

8. Н. Федорчук. Компенсаційні виплати з державного бюджету потерпілим від злочину в Україні: проблемні питання. // Актуальні питання правознавства: тези доповідей і наукових повідомлень учасників наукової конференції молодих учених та здобувачів. - Харків 2006. - 235-238.

9. Н. Федорчук. Державна компенсація потерпілим від злочину: чергова декларація чи істинний намір? // П'яті осінні юридичні читання: збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених. 27-28 жовтня 2006 р. - Хмельницький: видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - 107-110.

10. Н. Федорчук. Психологія жертви злочину. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2007 р. - Львів: юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, 2006. - 582-583.

Размещено на Allbest.ru