Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 347.77

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ І ПОСЛУГ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Кодинець Анатолій Олександрович

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент

Кохановська Олена Велеонінівна

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри цивільного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Шишка Роман Богданович,

Харківський національний університет внутрішніх справ МВС України,

професор кафедри цивільно-правових дисциплін кандидат юридичних наук, професор

Гопанчук Василь Степанович,

Київський національний університет внутрішніх справ МВС України,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін

Провідна установа:

Одеська національна юридична академія МОН України (м. Одеса)

Захист відбудеться “_16_” ____05___ 2006 р. о “_12__” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06. по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 12.

Автореферат розісланий “_11_” ___04____ 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доктор юридичних наук Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових відносин, активізація підприємницької діяльності, розширення сфери та обсягів матеріального виробництва, зміни у соціально-економічному устрої держави зумовили запровадження ринкових механізмів в економіці України, проявом яких стало посилення конкурентної боротьби між суб'єктами господарювання, які функціонують в одній чи суміжних галузях промисловості. Під впливом зазначених факторів зростає значення та роль спеціальних ідентифікуючих позначень, які використовуються виробниками для виокремлення та індивідуалізації себе та результатів своєї діяльності - засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Зміни в економічній сфері спричиняють необхідність розробки та впровадження адекватних правових механізмів регулювання відносин, пов'язаних з використанням та надійною охороною комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень. Їх створенню мають передувати ґрунтовні наукові дослідження правової природи, особливостей та системи засобів індивідуалізації, що базуються на врахуванні положень вітчизняного та зарубіжного законодавств, вимог міжнародно-правових документів, досягнень юридичної науки.

Першим кроком у напрямку формування правоохоронного механізму у даній галузі стало прийняття у 1993 р. Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” та у 1999р. Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів”, які заклали фундамент розвитку національного законодавства про торговельні марки та географічні зазначення. На їх основі була створена низка підзаконних правових актів. Суттєвий вплив на розвиток правової охорони засобів індивідуалізації спричинило оновлення цивільного законодавства, зумовлене прийняттям Цивільного та Господарського кодексів України (далі - ЦК України та ГК України). Водночас, у даній сфері правового регулювання спостерігається значна кількість прогалин та суперечностей, незбалансованість законодавства, відсутність системних підходів правової охорони. Зокрема, на сьогоднішній день на неналежному рівні забезпечується охорона комерційних найменувань, що спричиняється відсутністю спеціального системного нормативного акту регламентації відносин у галузі їх використання, процедури та порядку державної реєстрації, захисту суб'єктивних прав на комерційні найменування. Крім того, норми існуючих законів не приведені у відповідність до кодифікованих правових актів.

Необхідність розробки та впровадження дієвих правових механізмів охорони засобів індивідуалізації, наукового аналізу теоретичних та практичних аспектів використання та захисту прав їх суб'єктів спричиняється також нагальною потребою гармонізації українського законодавства з міжнародно-правовими нормами у галузі охорони інтелектуальної власності, що є необхідною передумовою реалізації проголошеного курсу інтеграції до міжнародних та європейських інституцій.

Ступінь дослідження теми дисертації. У вітчизняній юридичній науці не проводилося всебічне дослідження особливостей цивільно-правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Деякі аспекти охорони прав на засоби індивідуалізації висвітлювалися у підручниках, посібниках, монографіях та статтях, присвячених правовій регламентації відносин у сфері використання їх окремих видів. Значний інтерес серед українських науковців викликає проблематика, пов'язана з дослідженням торговельних марок. В останні роки зазначені питання стали предметом дисертаційних робіт О.М. Мельник “Проблеми правової охорони знаків для товарів і послуг в Україні” (Харків, 1999р.), О.Ю. Кашинцевої “Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні” (Київ, 2000р.), Т.С. Демченко “Проблеми гармонізації законодавства України про товарні знаки з міжнародно-правовими нормами” (Київ, 2002р.), О.В. Піхурець “Охорона прав на торговельну марку (цивільно-правовий аспект)” (Харків 2005). Питання правової охорони торговельних марок висвітлювалися також у працях Г.О. Андрощука, І.Ю. Кожарської, В.М. Крижної, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори та інших науковців. Значно менше уваги приділяється аналізу механізму правового регулювання відносин у сфері використання географічних зазначень. Проблеми правової охорони комерційних найменувань ні у радянський період, ні після набуття Україною незалежності не були предметом спеціальних монографічних досліджень.

Недостатність сучасних наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність теоретичних узагальнень та відповідних практичних рекомендацій негативно впливають на формування та розвиток системи цивільно-правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Зазначене обумовлює нагальну потребу глибокого комплексного наукового дослідження теоретичних та практичних проблем у сфері засобів індивідуалізації, а науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації сприятимуть впровадженню більш досконалого нормативного масиву, присвяченого правовій регламентації відносин у даній галузі цивільно-правового регулювання.

Зв'язок з науковими програмами. Тематика дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дослідження проводилося у межах бюджетної теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України” (номер теми 01-БФ-042-01; номер державної реєстрації 019 U007725). Автор був безпосередньо залучений до її розробки як співробітник кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є системний аналіз інституту засобів індивідуалізації у цивільному праві, узагальнення існуючого стану наукової розробки та законодавчої регламентації відносин у сфері їх використання, виявлення істотних проблем, недоліків і прогалин у чинному законодавстві, а також надання науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо правової охорони засобів індивідуалізації, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства.

Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання дисертаційного дослідження:

- проведення аналізу особливостей розвитку правового регулювання відносин у сфері засобів індивідуалізації;

- дослідження термінології та сучасного стану правової охорони комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень;

- проведення відмежування засобів індивідуалізації від суміжних правових категорій та визначення їх місця серед інститутів цивільного права;

- дослідження системи засобів індивідуалізації, специфіки її окремих елементів, визначення їх зв'язків та залежності від зовнішніх факторів та процесів;

- проведення аналізу правової природи суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації, особливостей їх реалізації та захисту;

- окреслення кола суб'єктів та визначення змісту суб'єктивних прав на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення;

- розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства, що забезпечує правову охорону комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень, окреслення перспектив та основних напрямків його розвитку.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що складаються з приводу використання, реалізації та захисту прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові розробки з проблем правової охорони комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень, а також відповідні міжнародні договори та угоди, національне і зарубіжне законодавство, судова практика.

Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є закономірності суспільно-економічного розвитку соціальних систем, сукупність методів та прийомів наукового пізнання. На основі діалектичного методу досліджуються тенденції та закономірності розвитку торговельних марок, комерційних найменувань та географічних зазначень. Системно-структурний метод покладено в основу дослідження системи засобів індивідуалізації, визначення структури та класифікації її елементів. Аналіз законодавства України, іноземного законодавства та міжнародно-правових актів у сфері засобів індивідуалізації, специфіки їх правової охорони у різних правових системах проведено за допомогою порівняльно-правового методу. Метод історичного аналізу застосовувався при дослідженні становлення та розвитку правової охорони торговельних марок, комерційних найменувань та географічних зазначень. Метод формально-логічного синтезу використовувався при дослідженні термінології у сфері засобів індивідуалізації. Використання комплексного методу проводилось при формуванні ряду наукових визначень та висновків, а також наукових положень, що виносяться на захист.

Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях українських, російських та зарубіжних вчених-юристів дореволюційного, радянського та сучасного періодів у галузі загальної теорії права, цивільного права та права інтелектуальної власності. Загальнотеоретичною основою дослідження стали висновки, викладені у працях відомих цивілістів, в основному роботи С.С. Алексєєва, Д.В. Бобрової, Т.В. Боднар, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, В.П. Грибанова, В.С. Гопанчука, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Іоффе, О.В. Кохановської, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, В.В. Луця, Р.А. Майданика, О.А. Підопригори, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Р.О. Халфіної, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини та інших. Дослідженню питань правової охорони засобів індивідуалізації сприяли роботи відомих вчених, зокрема, Ч.Н. Азімова, Д.В. Бойка, К.Дж. Веркмана, С.А. Горленко, Т.С. Демченко, В.А. Дозорцева, А.І. Камінки, В.О. Калятіна, О.Ю. Кашинцевої, В.М. Крижної, В.Є. Макоди, Д.А. Медведєва, О.М. Мельник, С.В. Одінцова, В.В. Орлової, О.О. Піленка, О.В. Піхурець, В.В. Розенберга, О.О. Підопригори, Ю.І. Свядосца, О.П. Сергєєва, Р.Б. Шишки та інших вчених.

Наукова новизна одержаних результатів, визначена метою та поставленими завданнями, полягає в тому, що у дисертаційному дослідженні вперше в Україні проведено комплексний аналіз цивільно-правових аспектів охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, обґрунтовано необхідність реформування цивільного законодавства у сфері регулювання та захисту суб'єктивних прав на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення. Значну частину результатів одержано вперше, крім того, окремі, раніше досліджені положення, дістали подальший розвиток.

Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, найважливішими з яких є наступні:

1. На підставі історичного аналізу розвитку правової охорони засобів індивідуалізації обґрунтовується необхідність доктринального розмежування виникнення засобу індивідуалізації як явища економічної та юридичної сфер. Доводиться, що комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення, як інструменти конкурентної боротьби, виникли у різні історичні епохи та отримали правову охорону у ХІХ ст. в результаті нормативної кодифікації торговельних правил та звичаїв.

2. Обґрунтовується, що засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг є позначеннями чи комбінаціями позначень, які не вводять в оману споживачів та придатні для ідентифікації юридичних осіб - підприємців, товарів, послуг чи походження товарів з географічного місця, де їх характеристики в значній мірі співвідносяться з географічним походженням.

Доводиться, що до засобів індивідуалізації, які належать до об'єктів права інтелектуальної власності, відносяться комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення. Зміст поняття “засіб індивідуалізації” не обмежується лише трьома зазначеними об'єктами інтелектуальної власності та охоплює значне коло інших позначень, що застосовуються для ідентифікації у сфері цивільних правовідносин (ім'я фізичної особи, псевдонім, назва підприємства, найменування держави, доменне ім'я тощо).

3. Обґрунтовується, що сучасний стан українського законодавства у сфері правової охорони засобів індивідуалізації не забезпечує належного вирішення питання співвідношення суб'єктивних прав на різні їх види. Доводиться, що питання пріоритетності прав на засоби індивідуалізації, об'єктами яких є подібні чи тотожні позначення, слід вирішувати виходячи з принципу часової першості, тобто враховувати момент надання правової охорони відповідному засобу індивідуалізації. До винятків належать правова охорона добре відомих засобів індивідуалізації та право попереднього користувача.

4. З метою уніфікації термінології у сфері засобів індивідуалізації доводиться доцільність закріплення законодавчого трактування поняття “підприємство” у формі цілісного майнового комплексу - об'єкта правовідносин та розробки правоохоронного механізму у галузі використання назви підприємства як особливого засобу індивідуалізації майнового комплексу, що не залежить від комерційного найменування юридичної особи.

5. Вперше для характеристики засобу індивідуалізації підприємства обґрунтовується доцільність використання терміну “комерційне позначення”, відомого міжнародному законодавству як вид засобів індивідуалізації, що є елементом системи об'єктів інтелектуальної власності та забезпечення його правової охорони на рівні національного законодавства.

6. Обґрунтовується положення про необхідність вирішення колізії між правом на торговельну марку та промисловий зразок, виходячи з особливостей їх об'єктів. Доводиться, що у формі торговельних марок можуть бути зареєстровані позначення словесного, зображувального, об'ємного чи комбінованого характеру, які забезпечують ідентифікацію товару, але не відіграють домінуючої ролі в оформленні промислового виробу. Об'єктом промислового зразка може бути форма, розфарбування чи комбінація кольорів, що визначає зовнішній вигляд виробу. З метою законодавчого розмежування торговельних марок та промислових зразків, що мають подібні чи тотожні об'єкти, доводиться необхідність закріплення заборони на реєстрацію, як торговельної марки, позначень, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

7. Вперше встановлено, що комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення формують систему, що характеризується:

зв'язками з системою об'єктів права інтелектуальної власності та системою ідентифікуючих позначень;

наявністю внутрішньої структури, єдністю та цілісністю її елементів;

спільними тенденціями та закономірностями розвитку її складових;

залежністю від зовнішніх, насамперед, економічних факторів та процесів, розвитку інформаційних технологій;

єдністю функціональних характеристик.

8. Вперше, враховуючи характер об'єкта, специфіку обсягу правової охорони та особливості розпорядження, суб'єктивні права на засоби індивідуалізації визначаються як квазівиключні - абсолютні права на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення, які одночасно та незалежно можуть належати декільком суб'єктам, кожен з яких має всю повноту передбачених законодавством правомочностей.

9. Набуло подальшого розвитку положення, що суб'єктами права на комерційні найменування є лише юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю (підприємницькі товариства). Індивідуалізація інших видів юридичних осіб, статутна діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт чи наданням послуг, як основного виду діяльності, забезпечується на підставі їх офіційного найменування. Визначається, що фізичні особи-індивідуальні підприємці набувають та здійснюють цивільні права та виконують цивільні обов'язки під своїм ім'ям.

10. Враховуючи конструкцію прав на засоби індивідуалізації, специфіку правового режиму їх охорони та виходячи з закріпленого ЦК України переліку можливостей суб'єкта права на комерційне найменування, торговельну марку та географічне зазначення, визначається належність до змісту суб'єктивного права на засоби індивідуалізації правомочності використання, розпорядження та заборони. Кожний елемент змісту суб'єктивного права на засоби індивідуалізації має свою особливість, що відрізняє його від повноважень суб'єкта у галузі авторського та патентного прав.

11. Обґрунтовується положення про визнання такою, що не відповідає юридичній природі суб'єктивного права на комерційне найменування, норму п.2 ст. 490 ЦК України про можливість переходу майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування разом з цілісним майновим комплексом. Доводиться, що перехід права на комерційне найменування є неможливим, а тому пропонується виключити п.2 зі змісту ст. 490 ЦК України.

12. Обґрунтовується висновок про те, що захист прав на засоби індивідуалізації має ряд особливостей, які проявляються: а) в обмежених можливостях використання неюрисдикційних механізмів захисту; б) пріоритетності превентивного захисту прав на засоби індивідуалізації в адміністративному порядку у формі державної реєстрації; в) наявності спеціальних способів судового захисту, які реалізуються у сфері прав на засоби індивідуалізації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у роботі положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані у подальших наукових дослідженнях особливостей правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у законотворчій діяльності, зокрема, при вдосконаленні Законів України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на зазначення походження товарів” та при підготовці проекту Закону України “Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення і комерційні найменування”. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, а також при викладанні курсів з цивільного права та права інтелектуальної власності. Матеріали дослідження також можна застосовувати у правозастосовчій діяльності для доктринального тлумачення чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота на тему Правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України є самостійною, завершеною науковою роботою, першим в незалежній Україні комплексним дослідженням з даної проблеми. Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки, пропозиції базуються на особистих дослідженнях, аналізі та критичному осмисленні наукових та нормативно-правових джерел, практиці застосування законодавства з питань цивільного права та права інтелектуальної власності.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації та їх аргументація були викладені у доповідях та наукових повідомленнях на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, квітень, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” (Київ, квітень 2004 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання” (Хмельницький, листопад, 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Другі юридичні читання” (Київ, травень 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (Чернігів, травень 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Четверті осінні юридичні читання” (Хмельницький, жовтень 2005 р.).

Результати проведеного дослідження апробовані автором та використані у проведенні практичних та семінарських занять з курсів “Цивільне право”, “Право інтелектуальної власності”, “Міжнародне приватне право” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та у власній практичній діяльності.

Публікації. Висновки та результати дисертаційного дослідження викладені у чотирнадцяти публікаціях, в тому числі у вигляді восьми наукових статей у провідних фахових виданнях, в яких відображено основні положення дисертаційного дослідження.

Структура дисертації зумовлена метою дослідження і складається з вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (235 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з яких 19 сторінок займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

правовий регулювання індивідуалізація цивільний

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; ступінь наукової розробки проблеми дослідження; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються предмет, об'єкт, основна мета та завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, особистий внесок дисертанта; формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист; висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження; вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 “Загальна характеристика та система засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України” присвячений дослідженню засобів індивідуалізації як об'єктів правової охорони. Розділ складається з чотирьох підрозділів.

У Підрозділі 1.1. “Комерційні найменування, торговельні марки і географічні зазначення: виникнення та розвиток правового регулювання” здійснено розмежування виникнення засобу індивідуалізації, як явища економічної та юридичної сфер. На підставі проведеного у роботі історичного аналізу зазначається, що появу засобів індивідуалізації (комерційного найменування, торговельної марки та географічного зазначення), як явищ економічної сфери, слід відносити до різних історичних епох. Використання спеціальних символів на товарі, що свідчать про географічне місце його виготовлення, увійшло у практику ще в період античності; цехові знаки Середньовіччя стали основою для розвитку сучасних колективних марок та лише у кінці цього періоду, внаслідок розвитку мануфактурного виробництва, одержало поширення таврування товарів індивідуальними торговельними марками. Комерційне найменування, як явище економічного життя, виникло у період Нового часу у результаті діяльності торговельних товариств.

Як явища юридичної сфери, засоби індивідуалізації виникають з моменту одержання правової охорони, яка здійснювалася більш історично збалансовано, починаючи з ХІХ ст. Якщо комерційне найменування та торговельна марка практично одночасно у середині ХІХ ст. отримали правове регулювання у результаті кодифікації торговельних правил та звичаїв, то підставою для розвитку системи правової охорони географічних зазначень став їх нормативний захист на міжнародно-правовому рівні. Під впливом міжнародного законодавства на початку ХХ ст. були сформовані національні законодавчі акти про правову охорону зазначень походження товарів та географічних зазначень.

У підрозділі 1.2. “Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: термінологія та сучасний стан правової охорони” на підставі історично-порівняльного дослідження термінології, встановлено, що ЦК України нормативно оформив зміну найменування всіх засобів індивідуалізації - об'єктів інтелектуальної власності.

У роботі аргументується, що трансформація назви позначення, що використовується для ідентифікації юридичної особи, з фірмового на комерційне найменування, не враховує правові традиції та може створити у правозастосовувача хибне уявлення про вільну оборотоздатність комерційного найменування, що суперечить положенням ЦК України.

З метою забезпечення чіткого визначення правового статусу комерційного найменування, як різновиду найменування юридичної особи, вказується про необхідність у закріпленні в ЦК України принципу обов'язковості комерційного найменування для підприємницьких юридичних осіб. Обґрунтовується також доцільність прийняття Закону України “Про охорону прав на комерційні найменування”.

Закріплення у ЦК України поняття “торговельної марки” для характеристики позначення, що відрізняє товари та послуги одних осіб від продукції інших, обумовлюється потребою уніфікації термінології та відповідає міжнародним стандартам. Закладені ЦК України зміни, зумовлюють необхідність оновлення законодавства у даній сфері правового регулювання та забезпечення єдності використовуваної термінології, шляхом заміни терміну “знак для товарів та послуг” на “торговельну марку”.

На підставі аналізу міжнародно-правових документів та категоріального апарату, що застосовується на міжнародному та національному рівнях, визнається доцільною уніфікація правової термінології, здійснена ЦК України шляхом введення до системи інтелектуальної власності категорії “географічне зазначення”. Водночас, наголошується, що зміни, закладені на кодифікованому рівні потребують подальшої деталізації та консолідації на рівні, спеціальних законодавчих актів термінів “найменування місця походження” та “географічне зазначення походження” в єдине поняття “географічного зазначення”.

У підрозділі 1.3. “Проблеми відмежування засобів індивідуалізації від суміжних правових категорій” досліджено особливості співвідношення засобів індивідуалізації з системою індентифікуючих позначень (найменуванням підприємства, комерційним позначенням, фірмовим та сетифікаційним знаком), та системою об'єктів авторського права і патентного права.

На підставі аналізу питання відмежування комерційного найменування від суміжних правових категорій, встановлено, що відсутність легальної дефініції поняття “комерційне найменування” та подвійний правовий статус підприємства, закріплений в українському законодавстві, стали правовою підставою ототожнення комерційного найменування юридичної особи - суб'єкта права та назви підприємства, як виду об'єкта права. Тому для характеристики засобу ідентифікації підприємства пропонується використовувати термін “комерційне позначення”, відомий міжнародному законодавству як вид засобів індивідуалізації, що є елементом системи об'єктів інтелектуальної власності та забезпечити його правову охорону на рівні національного законодавства.

З метою реалізації положень ЦК України та ГК України про охорону комерційних найменувань, у роботі обґрунтовується доцільність встановлення правила про неможливість реєстрації, як комерційних найменувань, позначень, що відтворюють назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва, або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти, без згоди власників авторського права або їх правонаступників.

Підрозділ 1.4. роботи “Система засобів індивідуалізації” присвячений дослідженню зв'язків, функціональних особливостей та елементів засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Аналіз структури засобів індивідуалізації - об'єктів інтелектуальної власності, дозволяє визначити їх видові елементи (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення), та різновиди (наприклад, індивідуальні та колективні торговельні марки). Елементи системи засобів індивідуалізації можна класифікувати за: 1) об'єктом ідентифікації; 2) формою вираження; 3) колом суб'єктів, які мають право на їх використання; 4) суб'єктним складом тощо.

Доводиться, що засіб індивідуалізації може проходити у процесі свого генезису декілька стадій, кожній із яких відповідає притаманна їй форма виражання. На першій стадії ідентифікуюче позначення виникає як явище економічної сфери, що може отримати правову охорону. На стадії відомості, у залежності від її ступеня, комерційне найменування та торговельна марка може перебувати в одній із трьох форм правової охорони: популярній, знаменитій чи добре відомій. На третій стадії розвитку засіб індивідуалізації втрачає свої ідентифікуючі риси та перетворюється у видове позначення, що застосовується для найменування певної категорії товарів чи виду продукції, та не пов'язується з їх конкретним виробником чи географічним місцем виготовлення.

Засоби індивідуалізації залежать та видозмінюються відповідно до змін економічного устрою держави. Найкращі умови для їх функціонування виникають в умовах розвинутої конкуренції учасників ринкових відносин. Впливає на засоби індивідуалізації також розвиток інформаційних технологій. Зокрема, розвиток глобальної інформаційної мережі (Інтернет) зумовив розширення традиційного переліку засобів індивідуалізації за рахунок включення до нього, як нового видового елементу, доменного імені.

Засоби індивідуалізації характеризуються єдиними функціональними характеристиками. Функції торговельних марок, комерційних найменувань та географічних зазначень розташовані у чітко визначеній багаторівневій ієрархічній структурі, єдиній для всіх засобів індивідуалізації - об'єктів інтелектуальної власності.

Таким чином, комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення формують систему, що характеризується своїми визначальними особливостями.

Розділ 2 “Суб'єктивні права на засоби індивідуалізації у сфері цивільних прав” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Правова природа та особливості прав на засоби індивідуалізації” досліджуються основні наукові підходи визначення юридичної природи прав на результати творчої, інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації, визначаються типові, родові та видові ознаки суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації.

На підставі проведеного аналізу основних теоретичних підходів інтерпретації юридичної природи прав на результати творчої, інтелектуальної діяльності та засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, пропонується їх диференціювати на дві групи: 1) аналогістичні теорії - доктрини, що тлумачать права на результати творчості за аналогією з існуючими інститутами системи цивільного права; 2) специфічні - наукові підходи, що визначають права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, як самостійну та незалежну від існуючих правових інститутів, групу цивільних прав. У дисертаційному дослідженні здійснюється їх аналіз та підкреслюється неприйнятність використання пропрієтарної концепції інтерпретації сутності прав на засоби індивідуалізації, як такої, що не враховує при побудові правого режиму їх охорони характер об'єкта, обсяг охорони та зміст даних прав.

Враховуючи характер об'єкту, специфіку обсягу правової охорони та особливості розпорядження, у роботі обґрунтовується потреба у характеристиці прав на засоби індивідуалізації як квазівиключних.

На підставі порівняльно-правового аналізу права на комерційне найменування у системі прав на засоби індивідуалізації та об'єкти інтелектуальної власності, встановлені ознаки суб'єктивного права на засоби індивідуалізації та проведена їх консолідація у три групи: типові, родові та видові.

У підрозділі 2.2. роботи “Суб'єкти прав на комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення”, на підставі дослідження суб'єктного складу правовідносин у сфері використання комерційних найменувань, торговельних марок та географічних зазначень, встановлено, що суб'єктами права на комерційні найменування є лише юридичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю (підприємницькі товариства).

Індивідуалізація інших видів юридичних осіб, статутна діяльність яких не пов'язана з виробництвом продукції, виконанням робіт чи наданням послуг, як основного виду діяльності, забезпечується на підставі їх офіційного найменування. Фізичні особи-індивідуальні підприємці набувають та здійснюють цивільні права, створюють та виконують цивільні обов'язки під своїм ім'ям.

З метою попередження виникнення можливих конфліктів між фізичними особами, що зареєстрували як комерційні найменування свої прізвища (імена), тотожні чи схожі з прізвищами (іменами) інших осіб, обґрунтовується потреба у законодавчому обмеженні кола суб'єктів права на комерційне найменування лише підприємницькими юридичними особами.

У Підрозділі 2.3. “Зміст суб'єктивного права на засоби індивідуалізації” зазначається, що доктринальне визначення та нормативне закріплення елементів змісту суб'єктивного права на засоби індивідуалізації, пов'язане з домінуючою у правовій науці теорією інтерпретації юридичної природи прав на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Враховуючи конструкцією прав на засоби індивідуалізації, специфіку правового режиму їх охорони, обґрунтовується належність до змісту суб'єктивного права на засоби індивідуалізації правомочності використання, розпорядження та заборони.

Правомочністю використання охоплюється весь спектр можливих форм застосування комерційних найменувань, географічних зазначень та торговельних марок у будь-яких сферах, пов'язаних з функціонуванням управомоченого суб'єкта чи оборотом ідентифікованого об'єкта.

Форми реалізації правомочності розпорядження є неоднаковими для різних видів засобів індивідуалізації. До змісту суб'єктивного права на географічне зазначення правомочність розпорядження не входить. Суб'єкт права на торговельну марку наділений максимально широким спектром форм реалізації правомочності розпорядження, що проявляється у його можливості надання чи передачі прав на торговельну марку на підставі відповідних договірних конструкцій у повному обсязі чи частково. У сфері комерційних найменувань існують обмежені можливості розпорядження. Розпорядження у даній галузі має дві форми: 1) передача прав на комерційне найменування при правонаступництві у випадку реорганізації юридичної особи, якщо умови її проведення не передбачають збереження за особою такого найменування; 2) надання прав на комерційне найменування разом з іншими виключними правами на підставі договору комерційної концесії.

Правомочність заборони суб'єкта права на засоби індивідуалізації включає значний діапазон правових можливостей уповноваженої особи, які поширюються на заборону використання тотожних та схожих позначень при наявності небезпеки їх змішування.

У Підрозділ 2.4. “Теоретичні та практичні аспекти захисту суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг” пропонується визначити право на захист, як правову можливість уповноваженої особи використовувати заходи правоохоронного характеру з метою запобігання правопорушенню, припинення його наслідків, поновлення порушеного права та забезпечення виконання юридичного обов'язку.

У роботі обґрунтовується, що захист прав на засоби індивідуалізації має ряд особливостей, які проявляються у наступному:

а) у рамках прав на засоби індивідуалізації існують обмежені можливості використання неюрисдикційних механізмів захисту порушених прав у порядку самозахисту чи через застосування заходів оперативного характеру;

б) для захисту прав на засоби індивідуалізації в адміністративному порядку пріоритетне значення має превентивна діяльність державних органів у формі державній реєстрації позначень як торговельних марок, географічних зазначень та комерційних найменувань;

в) наявні спеціальні способи судового захисту, які реалізуються, насамперед, у сфері прав на засоби індивідуалізації (знищення з товару чи його упаковки незаконно використовуваного засобу індивідуалізації чи схожого з ним позначення; опублікування у засобах масової інформації відомостей про порушення права на засоби індивідуалізації та зміст судового рішення щодо такого порушення).

Доводиться, що потребує удосконалення, передбачена Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, процедура розгляду заперечення проти реєстрації торговельної марки.

У Висновках викладені найбільш важливі теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, сформульовані конкретні пропозиції з удосконалення цивільно-правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, та внесення змін до законодавства України. Наводяться теоретичні узагальнення та пропонується нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні системи засобів індивідуалізації, правової природи та ознак суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації, особливостей їх правового захисту.

Список праць, опублікованих за темою дисертації:

1. Кодинець А.О. Проблеми співвідношення виключних прав на засоби індивідуалізації у цивільному праві України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. - С.307-312.

2. Кодинець А. Правовий статус комерційних (фірмових) найменувань за законодавством України // Юридична Україна. - 2005. - № 2. - С.28-33.

3. Кодинець А.О. Географічне зазначення та торговельна марка: проблеми правової охорони // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 3. - С.237-242.

4. Кодинець А.О. Теоретичні питання виникнення суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації в цивільному праві України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. Випуск 63-64. - 2005. - С.48-52.

5. Кодинець А.О. Проблемні питання правової охорони засобів індивідуалізації у системі об'єктів права інтелектуальної власності // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - №11. - С.85-92.

6. Кодинець А.О. Проблемні аспекти суб'єктного складу відносин у сфері використання комерційних найменувань // Вісник господарського судочинства. - 2005. - № 5. - С. 154-159.

7. Кодинець А. Торговельні марки: проблеми функціональної ієрархії // Право України. - 2005. - №12. - С. 44-48.

8. Кодинець А. Цивільно-правові аспекти реалізації суб'єктивних прав на доменні імена // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №1. - С. 18-21.

9. Кодинець А.О., Шицький І.Б. Відповідальність за зобов'язаннями держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади у цивільних відносинах // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Т.І. - С.298-310.

10. Кодинець А.О. Проблеми співвідношення комерційного (фірмового) найменування та комерційного позначення // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції “Юридичні читання молодих вчених”. 23-24 квітня 2004. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004 - С.357-360.

11. Кодинець А.О. Проблеми вирішення колізії прав на товарні позначення у цивільному праві України // Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання”. 5-6 листопада 2004р. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління і права, 2004. - С.161-162.

12. Кодинець А.О. Деякі питання правової охорони засобів індивідуалізації у мережі Internet // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції “Другі юридичні читання”. 18 травня 2005 р. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005 - С.343-346.

13. Кодинець А.О. Особливості суб'єктного складу відносин у сфері використання комерційних найменувань // Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції до Дня науки “Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки”. 19 травня 2005р. - Чернігів: КП “Видавництво “Чернігівські обереги”, 2005 - С.330-332.

14. Кодинець А.О. Деякі теоретичні аспекти концепції суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації // Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21-22 жовтня 2005 р.): У 3-х частинах: Частина друга: “Приватно-правові науки”. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління і права, 2005. - С.122-125.

АНОТАЦІЇ

Кодинець А.О. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2006.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних та практичних проблем правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України, визначення ефективності цивільно-правового регулювання відносин, пов'язаних з їх використанням, та розробку обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у сфері права інтелектуальної власності.

Досліджено історичний розвиток та визначена система засобів індивідуалізації, проаналізовано співвідношення засобів індивідуалізації з суміжними правовими категоріями, з'ясована правова природа та ознаки суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації, особливості їх реалізації та захисту.

Ключові слова: засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, комерційне найменування, торговельна марка, географічне зазначення, система засобів індивідуалізації.

Кодинец А.А. Средства индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг в гражданском праве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2006.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических проблем правовой охраны средств индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг в гражданском праве Украины, определение эффективности гражданско-правового регулирования отношений, связанных с их использованием.

Исследовано историческое развитие и определена система средств индивидуализации, проанализировано соотношение средств индивидуализации со смежными правовыми категориями, определены правовая природа и признаки субъективных прав на средства индивидуализации, особенности их реализации и правовой защиты.

На основании исторического анализа развития правовой охраны средств индивидуализации, обосновывается необходимость доктринального разграничения возникновения средств индивидуализации, как явлений экономической и юридической сфер.

Средства индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг определяются как обозначения или комбинации обозначений, которые не вводят в заблуждение потребителей и пригодные для идентификации юридических лиц - предпринимателей, товаров, услуг или происхождения товаров из географического места, где их характеристики в значительной мере соотносятся с географическим происхождением.

Обосновывается, что к средствам индивидуализации, которые являются объектами права интеллектуальной собственности, принадлежат коммерческие наименования, торговые марки и географические указания. Содержание понятия “средство индивидуализации” не ограничивается лишь тремя указанными объектами интеллектуальной собственности и охватывает значительный круг других обозначений, которые применяются для идентификации в сфере гражданских правоотношений (имя физического лица, псевдоним, название предприятия, наименование государства, доменное имя).

На основании анализа правовой охраны средств индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг разработаны обоснованные предложения и рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства Украины.

Ключевые слова: средства индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг, коммерческое наименование, торговая марка, географическое указание, система средств индивидуализации.

Kodynets A.O. Means of individualization participant of civil circulation, goods and services in the Civil Law of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for obtaining the scientific degree of Candidate of legal sciences in the speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2006.

The dissertation contains a complex research of theoretical and practical problems related to legal protection means of individualization participant of civil circulation, goods and services in the Civil Law of Ukraine, determination of the effectiveness of civil law regulations of relations connected with their use, and the justification for proposals and recommendations aimed at improvement legislation of intellectual property rights.

The historical evolution and system of means of individualization has been researched. The legal nature and features of means of individualization, problems of their correlation and dissociation from same legal categories, realization and legal protection has been analyzed.

Key words: means of individualization participant of civil circulation, goods and services, trade name, trade mark, geographical indication, system of means of individualization.

Размещено на Allbest.ru

...