Інвестиційні договори в Україні: поняття, види, зміст, правове регулювання

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В системі інвестиційного законодавства автором виокремлюється загальна та особлива частини інвестиційного законодавства. Зокрема, загальна частина інвестиційного законодавства містить норми, що однаковою мірою стосуються усіх суб'єктів інвестиційного права, видів і стадій інвестиційної діяльності, а також галузей народного господарства, в яких здійснюється інвестування та встановлюються інвестиційні договірні відносини. Спеціальна частина інвестиційного законодавства включає нормативні акти, які регулюють особливості здійснення інвестиційної діяльності та функціонування її суб'єктів в окремих галузях економіки (промисловості, сільському господарстві, транспорті тощо), сферах інвестиційної діяльності (проектуванні, будівництві, приватизації державного майна, кредитуванні, інноваційній діяльності тощо), за участю окремих суб'єктів (іноземне інвестування) чи на окремих територіях (спеціальних економічних зонах).

На основі аналізу положення інвестиційного законодавства дисертант дійшов висновку, що чисельність нормативних актів, які видаються для регулювання інвестиційних відносин, та велика кількість органів, уповноважених видавати такі акти, створює масив несистематизованих та неупорядкованих актів. В основі цього масиву, на думку автора, відсутній системоутворюючий акт, необхідний для того, щоб: 1) зробити інвестиційне законодавство зручним для практичного застосування; 2) створити стабільну і взаємопов'язану ієрархію актів, за допомогою якої можна було б отримати точні дані щодо вирішення питання в підзаконному нормуванні; 3) в ієрархії нормативного регулювання витримати вимоги послідовної відповідності актів нижчого рівня актам вищого рівня; 4) за рахунок створення загальної частини інвестиційного законодавства забезпечити не тільки єдність правового регулювання, а й зекономити нормотворчий матеріал, у якому принципові положення не потребували б повтору в кожному підрозділі особливої частини інвестиційного законодавства. Ці проблеми, на думку дисертанта, мають бути вирішені шляхом прийняття кодифікованого законодавчого акту - Інвестиційного кодексу України.

У другому підрозділі “Поняття, правова природа та класифікація інвестиційних договорів” розкривається зміст поняття інвестиційного договору, досліджується питання його юридичної природи, обґрунтовується теза про цивільно-правову природу інвестиційного договору і його самостійність як цивільно-договірного виду. Основною підставою виокремлення інвестиційного договору в особливий договірний вид є інвестиційна мета, яка охоплює реалізацію інвестиційного проекту та визначає спрямованість договірного зобов'язання. За ознакою спрямованості інвестиційний договір можна віднести в широкому розумінні до групи договорів послуг, оскільки діяльність замовника наділена ознаками надання послуг.

Дисертантом досліджені особливості інвестиційного договору, до яких віднесено: 1) передумова укладення договору - наявність інвестиційного проекту; 2) довготривалий характер відносин сторін; 3) обов'яз-кове здійснення інвестицій у формі вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності; 4) комерційна заінтересованість або досягнення певного соціального ефекту (за умови здійснення державних інвестицій); 5) цільове викори-стання коштів інвестора; 6) спільна (часткова) власність на вкладене майно і на результат інвестиційної діяльності; 7) за інвестиційним договором цінності у вигляді інвестицій, як правило, вкладаються в об'єкти права, а не надаються суб'єктам права, як за іншими подібними цивільно-правовими договорами.

За умови виокремлення особливостей інвестиційного договору порівняно з іншими договірними формами запропоновано визначення інвестиційного договору як правочину між двома або кількома особами, яким встановлюються на певний строк права і обов'язки у відносинах між сторонами щодо вкладання всіх видів майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності для отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

В даному підрозділі окремо аналізуються розроблені в теорії цивільного права критерії класифікації інвестиційних договорів. На думку дисертанта, оскільки інвестиційний договір є видом цивільно-правового договору, його класифікація має ґрунтуватися на видовому поділі цивільно-правових договорів. В основу класифікації інвестиційного договору на види пропонується покласти його поділ залежно від правового статусу суб'єктів інвестиційної діяльності (сторін договору), характеру їх власності та специфіки правового регулювання їх відносин. За цим критерієм інвестиційні договори можна класифікувати на договори між фізичними/юридичними особами та договори за участю держави.

Інвестиційні договори між фізичними/юридичними особами регулюють приватноправові відносини і є цивільно-правовими договорами, які регулюються нормами цивільного законодавства. Зокрема, до таких договорів можна віднести: установчий договір, договір про спільну діяльність, договір купівлі-продажу цінних паперів, договір банківського обслуговування, договір лізингу, договір франчайзингу, договір підряду, ліцензійний договір. До інвестиційних договорів за участю держави належать: договір на право надрокористування (договір концесії), договір бюджетного кредитування. При цьому варто зауважити: якщо стороною інвестиційного договору виступає держава, то такий договір слід розглядати як інвестиційний договір за участю держави.

Другий розділ “Укладення та зміст інвестиційного договору” складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються питання правового регулювання статусу учасників інвестиційного договору, змісту та процедури його укладення, прав та обов'язків сторін за цим договором.

У четвертому підрозділі “Договір лізингу” здійснюється аналіз чинного законодавства і наукових поглядів, висловлених в юридичній літературі щодо правової природи договору лізингу.

Дисертант висловлює позицію про запровадження в ЦК України або в Законі України “Про фінансовий лізинг” норми, яка б закріплювала обов'язковість державної реєстрації договорів лізингу, що буде ґарантією прав власника-лізингодавця.

У дисертації акцентується увага на відсутності дійового механізму своєчасного та повного розрахунку за лізинговими платежами між учасниками договірних відносин. Законодавець надав повноваження щодо врегулювання сплати лізингових платежів самим сторонам договору, проте на практиці умови договору не виконуються, що призводить до припинення договірних відносин та відповідно недосягнення мети, яку ставили сторони при укладенні договору лізингу. Тому, на думку автора, уникнення таких негативних ситуацій можливе завдяки чіткому законодавчому врегулюванню питань проведення таких платежів, оскільки Закон України “Про фінансовий лізинг” не містить спеціальних правил про розмір загальної суми орендної плати та конкретних лізингових платежів, порядок, умови і строки їх внесення тощо. Дисертант зазначає, що в таких випадках необхідно керуватися правилом: якщо такі умови не включені сторонами в договір лізингу, вони будуть врегульовані загальними положеннями про найм (оренду), що стосується плати за користування майном (ст. 762 ЦК України). Однак, виходячи з того, що лізинг за своєю економічною суттю віднесено до прямих інвестицій, в Законі має бути відображено положення про те, що загальна сума лізингових платежів повинна визначатися з врахуванням можливості лізингодавця повністю відшкодувати свої інвестиційні витрати та отримання певної винагороди. При цьому під інвестиційними витратами слід розуміти витрати лізингодавця, пов'язані з набуттям і користуванням предметом лізингу лізингоодержувачем (у т. ч. вартість предмета лізингу, витрати на транспортування та установку обладнання, витрати на митне оформлення та сплату митних зборів, тарифів, пов'язаних з предметом лізингу; витрати на зберігання предмета лізингу до моменту введення в експлуатацію та страхування від усіх видів ризику, витрати на реєстрацію предмета лізингу та ін.).

У дисертації також зазначається, що після закінчення строку угоди предмет лізингу може переходити у власність лізингоодержувача або повертатися лізингодавцю. Інвестиційна мета лізингу досягається як шляхом переходу предмета лізингу у власність лізингодавця, так і в процесі використання цього предмета лізингоодержувачем, навіть якщо останній не має права набувати його у власність. Ця ознака договору лізингу є основним критерієм розмежування лізингу та інших видів цивільних договорів.

У висновках автор виклав основні положення і результати проведеного дисертаційного дослідження, що мають теоретичне та практичне значення. Визначені проблеми практичного застосування норм чинного законодавства про інвестиційну діяльність та запропоновані шляхи його вдосконалення. Окреслюється предмет цивільно-правового регулювання інвестиційних відносин. Дається поняття інвестиції, аналізуються визначення поняття інвестиційного договору в науковій літературі, законодавстві. Визнається необхідність прийняття спеціального кодифікованого акта - Інвестиційного кодексу України, який би врегулював суспільні відносини в інвестиційній сфері. Визначаються критерії класифікації інвестиційних договорів залежно від правового статусу суб'єктів інвестиційних правовідносин, характеру форм власності та специфіки законодавчого регулювання цих відносин.

Проаналізовано особливості інвестиційних договорів у житловому будівництві, договорів концесії, лізингу та угод про розподіл продукції, а також обґрунтовано їх інвестиційний характер. Зроблено висновок про те, що до істотних умов інвестиційного договору належать: предмет договору (інвестиції), кількісні та якісні характеристики предмета інвестицій, ціна договору, умови про отримання прибутку і (або) досягнення соціального ефекту. Обґрунтовується положення, що договори (угоди) про розподіл продукції є цивільно-правовими договорами інвестиційного характеру, оскільки їх предметом є майнові відносини, об'єктами - об'єкти державної власності, а діяльність учасників цих правовідносин завжди супроводжується ліцензуванням, тобто обов'язковим дозвільним порядком здійснення інвестиційної діяльності. Визначаються поняття і зміст договору концесії як особливого різновиду цивільно-правового договору інвестиційного характеру, який укладається між концесієдавцем (державою, органами місцевого самоврядування) і концесіонером (як іноземним, так і національним інвестором) з метою регламентації правовідносин сторін щодо надання концесіонеру особливих прав на володіння об'єктами, що перебувають у державній та комунальній власності і є вилученими зі звичайного комерційного обороту або обмежено оборотоздатними, а також надання концесіонеру прав на заняття тими видами господарської діяльності, які є монополією держави.

Запропоновано внести зміни до Закону України “Про інвестиційну діяльність” в частині розширення кола суб'єктів інвестиційної діяльності та забезпечення захисту прав і законних інтересів кожної зі сторін інвестиційного договору, а також доповнення до Закону України “Про угоди про розподіл продукції” в частині необхідності запровадження типової угоди про розподіл продукції та встановлення детальних вимог до її змісту, які б гарантували дотримання інтересів як інвестора, так і держави та територіальних громад.

Розроблено та запропоновано проект Закону України “Про доповнення Цивільного кодексу України главою “Інвестиційні договори”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВНИХ ПРАЦЬ:

1. Кафарський В.В. Договори у сфері іноземного інвестування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 8. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. - С. 218-222.

2. Кафарський В.В. Правові ознаки інвестиційного договору // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2000. - № 1. - С. 34-43.

3. Кафарський В.В. Приватизація землі та іноземні інвестиції / Земельна реформа: політико-правовий аналіз. - Івано-Франківськ: Плай, 2000. - С. 24-29.

4. Кафарський В.В. Правові аспекти укладання і виконання зовнішньоекономічних інвестиційних договорів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 11. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 325-328.

5. Кафарський В.В. Система інвестиційного законодавства // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 19 квітня 2003 р.). - Івано-Франківськ: Плай, 2003. - С. 127-134.

6. Кафарський В.В. Правовий статус суб'єктів інвестиційної діяльності як сторін інвестиційного договору // Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток. Зб. наук. праць (За матеріалами міжрегіональної науково-практичної конференції, м. Івано-Франківськ, 26-27 вересня 2003 р.) / Редкол.: О.Д.Крупчан (голова), В.Д.Басай, В.В.Луць та ін. - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2004. - С.183-195.

АНОТАЦІЇ

Кафарський В.В. Інвестиційні договори в Україні: поняття, види, зміст, правове регулювання. - Рукопис (190 стор.).

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - Київ, 2006.

У дисертації на основі аналізу наукової літератури, чинного законодавства України та інших країн досліджуються основні проблеми цивільно-правового регулювання інвестиційних договорів в Україні. Визначено поняття та зміст інвестиційного договору. Аналізується правовий статус його сторін, процедура укладення інвестиційного договору. З'ясовано істотні, звичайні і випадкові умови договору.

У роботі досліджено цивільно-правову природу інвестиційного договору, визначено критерії та виділено види інвестиційного договору. Докладно проаналізовано особливості правового регулювання таких різновидів інвестиційних договорів, як інвестиційний договір у житловому будівництві, угоди про розподіл продукції, договір концесії, договір фінансового лізингу.

Обґрунтовано низку наукових положень щодо цивільно-договірного регулювання інвестиційних відносин та пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства України про інвестиційну діяльність.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційне законодавство, інвестиційний договір, інвестор, одержувач інвестицій, інвестиційний договір у житловому будівництві, угоди про розподіл продукції, договір концесії, договір фінансового лізингу.

Кафарский В.В. Инвестиционные договоры в Украине: понятие, виды, содержание, правовое регулирование. - Рукопись (190 стр.).

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена комплексному исследованию гражданско-правового регулирования договорных отношений, возникающих в инвестиционной сфере. В ней исследуются понятие и содержание инвестиционного договора, его существенные и обычные условия, классифицируются его виды. Уточнено правовое содержание понятия инвестиции, дается определение инвестиционного договора как договора между двумя и более лицами, который определяет на конкретный срок права и обязанности в отношениях между сторонами относительно вложения всех видов имущественных и интеллектуальных ценностей в объекты предпринимательской и других видов деятельности с целью получения прибыли или достижения социального эффекта. Характеризуя форму инвестиционного договора, автор предлагает предусмотреть на законодательном уровне необходимость обязательной государственной регистрации инвестиционных договоров.

В диссертации разработаны критерии и выделены конкретные виды инвестиционных договоров. В частности, в зависимости от правового статуса субъектов инвестиционной деятельности автор выделяет в качестве самостоятельных инвестиционные договоры между физическими (юридическими) лицами (договор лизинга, договор о совместной деятельности) и инвестиционные договоры с участием государства (договор о распределении продукции).

Существенными условиями инвестиционного договора являются: предмет договора (инвестиции), количественные и качественные характеристики предмета инвестиций, цена договора, условия получения прибыли и/или достижения социального эффекта.

Значительное место в работе отводится анализу более жестких требований к конструкции договорного обязательства по реализации инвестиций, в частности предлагается с помощью закона определить т. н. симметричные права и обязанности каждой из сторон, в том числе “слабого” контрагента, что даст возможность именно при заключении договора усилить ответственность экономически более сильной стороны договора.

Отдельно анализируется правовая природа таких видов инвестиционных договоров, как инвестиционный договор в жилищном строительстве, договоры о распределении продукции, договор концессии, договор финансового лизинга. Рассматривая правовую природу инвестиционного договора в жилищном строительстве, автор пришел к выводу, что согласно инвестиционному договору одна сторона (заказчик) обязуется осуществить вложение инвестиций другой стороны (инвестора) в строительство объекта недвижимости и по окончании работ передать результат последнему, а инвестор обязуется передать инвестиции заказчику и оплатить его услуги.

В диссертации обосновывается положение, что договоры о распределении продукции являются гражданско-правовыми договорами инвестиционного характера, поскольку их предметом являются имущественные отношения, объектами могут выступать объекты государственной собственности, деятельность участников этих правоотношений всегда сопровождается лицензированием, то есть обязательным разрешительным порядком осуществления инвестиционной деятельности.

В законодательстве Украины чётко не определена обязанность закрепления в концессионном договоре осуществления инвестиций, хотя анализ содержания закона позволяет сделать вывод, что этот закон был принят с целью инвестирования капиталовложений в создание новых комплексов, модернизации установок, усовершенствования систем эксплуатации, управления и контроля в жизненно важных отраслях хозяйственной деятельности.

В работе сформулированы предложения по совершенствованию инвестиционного законодательства Украины, а также внесению дополнений в ГК Украины относительно инвестиционного договора.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционное законодательство, инвестиционный договор, инвестор, инвестиционный договор в жилищном строительстве, договоры о распределении продукции, договор концессии, договор финансового лизинга.