Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Механізми державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку регіону

Морозов Євген Леонідович

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

УДК 330.341.1:351

Донецьк - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Вісящев Володимир Андрійович,

Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, професор кафедри інноваційного менеджменту та управління проектами.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Червова Лідія Георгіївна, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідуюча відділом проблем управління виробництвом;

кандидат наук з державного управління Бублей Володимир Володимирович, ЗАТ “Керамет” (м. Донецьк), генеральний директор.

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (м. Київ), відділ проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки.

Захист відбудеться 18 травня 2005 року о 12.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий “16” квітня 2005 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Я.С. Клейнер

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реформування економіки територіальних утворень України, їх науково-технічної та інноваційної сфери здійснюється в умовах гострої обмеженості матеріальних, трудових, фінансових, інших видів ресурсів. Істотно, що при цьому виникає необхідність створення такого механізму управління науково-технічними програмами і проектами соціально-економічного розвитку, який би взаємоув'язував ринкові закономірності і регулюючий вплив державного управління. Цей механізм повинний забезпечити гнучке і ефективне регулювання процесів використання обмежених фінансових ресурсів і сприяти рішенню комплексу вкрай актуальних задач збереження і розвитку економічного і інтелектуального потенціалу міста, регіону, країни.

На рівні державного управління є апробований досвід розробки довгострокових програм розвитку, для чого використовується відповідна теоретико-методологічна база. Але фактично не вирішеним є питання створення методів управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком “серединної” ланки державного управління - регіонів. Державне управління регіонами у практичному плані зводиться до проблем оперативного управління і регулювання і практично не торкається проблем середньострокового і довгострокового розвитку, тому що відсутні відповідні інструменти аналізу, моделювання, планування. Розробка механізмів управління, організаційних структур, підходів до моделювання процесів соціально-економічного розвитку, принципів інформаційного забезпечення управління містами, районами і регіонами складе методологічну й організаційну платформу для рішення виникаючих проблем короткострокового і довгострокового розвитку цих територіальних утворень. Основні принципи і конкретні підходи до державного управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком повинні застосовуватися до управління будь-якими територіальними утворюваннями, що формують соціально-економічний комплекс України. Використання такої єдиної платформи для розвитку регіонів різного масштабу та ієрархічної значимості дозволить створити реальні механізми внутрішньодержавної інтеграції регіонів України, а також інтеграції нашої країни у світову економіку.

Тенденції розвитку світової економіки визначаються прагненням до створення великих економічних і політичних територіальних об'єднань, таких як Європейський союз, ЄЕП тощо. Але одночасно з цим існує тенденція до підвищення значимості самостійного функціонування і розвитку окремих регіонів, що утворять такі великі об'єднання.

Таким чином, актуальність дослідження проблем управління соціально-економічним розвитком розкривається в таких положеннях:

- подолання існуючих проблем у національній економіці України можливе тільки при удосконаленні механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіонів і їхніх складових, що дотепер недостатньо розвинені;

- соціально-економічний розвиток територіальних утворень ще не має науково-обґрунтованої сучасної методології управління;

- державне управління регіонами дотепер не забезпечено єдиною концепцією, внаслідок чого підходи до управління регіоном і до управління, наприклад, містом, що входить у цей регіон, будуються на різних методологічних підставах, що приводить до явищ соціально-економічної дезінтеграції.

Про актуальність теми дослідження свідчить той факт, що за 1995-2004 рр. було опубліковано більш 1000 робіт, у яких розглядаються теоретичні основи й узагальнена практика управління територіальними утворюваннями різного рівня в Україні і закордонних країнах (Росії, США, Великобританії, Німеччині, Франції, Японії тощо). Таким чином, дисертаційне дослідження є своєчасним, а його тема - актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною і результатом держбюджетних науково-дослідних тем “Розробка економіко-управлінських механізмів та ефективних проектів забезпечення стратегічного розвитку, диверсифікації, фінансової та соціальної стабілізації підприємств” (номер держреєстрації 0102U000963) та “Формування зовнішнього і внутрішнього середовища в регіоні для розвитку ефективного підприємництва” (номер держреєстрації 0100U003073), виконаних у 1999-2004 рр. на кафедрах “Управління проектами в підприємництві” та “Інноваційного менеджменту та управління проектами” Донецького державного університету управління. Особистий внесок автора полягає в розробці методів та механізмів державного управління наукою та науково-технічним забезпеченням регіону в програмах його соціально-економічного розвитку.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження - створення науково-методичних основ ефективного державного управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком територіальних утворень регіону.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації вирішувалися наступні задачі:

- аналіз існуючих підходів до державного управління соціально-економічним розвитком регіону;

- обґрунтування системного взаємозв'язку методів управління проектом як методології державного управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком регіону;

- аналіз існуючих підходів і розроблених теоретичних основ моделювання процесів соціально-економічного розвитку регіонів;

- визначення методів формування пріоритетів і їхньої оцінки в системі державного управління науковою діяльністю;

- розроблення механізмів державного управління наукою і науково-технічним забезпеченням регіону в програмах і проектах його соціально-економічного розвитку.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес управління соціально-економічною та науково-технічною сферою великого промислового регіону України.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і методичні питання, а також принципові, кількісно оцінювані і прогнозовані параметри більш ефективного державного управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком регіону.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають економічна теорія, праці вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем державного управління, державні законодавчі акти і нормативні документи, офіційні матеріали і статистичні дані про діяльність окремих підприємств Донецької області.

В процесі наукового дослідження застосовані методи порівняльного економічного аналізу, експертних оцінок, соціологічних досліджень, логічного узагальнення результатів, графічний метод та інші. На основі методу аналізу і синтезу і методу експертних оцінок розроблялися комплексні показники економічної ефективності діяльності науково-технічних організацій та підприємств.

На підставі системного методу розроблявся механізм реалізації теорії, у якому обґрунтовані задачі і функції органів місцевого самоврядування всіх рівнів влади в забезпеченні найбільш сприятливих умов розвитку галузі “наука та наукове обслуговування” в регіоні.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі здійсненого автором комплексу наукових досліджень отримані наступні результати, які можна кваліфікувати як нові наукові положення.

Вперше:

- створено науково-методичні засади державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку регіонів, що базуються на впровадженні методології проектного управління в практику діяльності державних структур, зокрема показано, яким чином можливо використовувати цю методологію при розробці програм і проектів соціально-економічного розвитку регіону та управлінні всіма процесами їхнього впровадження;

- розроблено оптимальну організаційну структуру державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку, яка містить три рівня управління розвитком регіону: стратегічний, проектний та оперативний;

- створено науково-методичні положення визначення санаційної зони в галузі “наука та наукове обслуговування” на державному та регіональному рівнях, які ґрунтуються на використанні методів аналізу системи фінансових показників наукових установ та методів прогнозування системи вірогідності банкрутства наукової установи.

Удосконалено:

- зміст і цілі державної і регіональної науково-технічної політики, що забезпечує збалансованість загальнодержавних і територіальних інтересів у розвитку національної науково-технічної системи;

- методологію формування програм соціально-економічного та науково-технічного розвитку регіонів на основі запропонованої автором методики визначення важливості цілей програм та проектів, яка містить особисто розроблений автором перелік критеріїв для оцінки заходів та проектів, якісну шкалу оцінок та шкалу переводу якісних оцінок в кількісні;

- систему відбору наукових організацій та установ з метою їх розподілу на такі, що будуть залучатися до реалізації проектів соціально-економічного та науково-технічного розвитку регіону або претендують на надання державної фінансової підтримки, та наукові організації та установи, що потребують оздоровлення або ліквідації, яка ґрунтується на запропонованій автором методиці оцінки наукових організацій та установ.

Отримали подальший розвиток:

- економіко-історичне формування наукових поглядів щодо проблем управління територіями та погляд на системне використання методів проектного менеджменту до державного управління соціально-економічним розвитком регіону;

- методичні підходи до напрямів реформування науково-технологічної сфери регіону, визначення оптимального співвідношення у фінансуванні науково-технічних організацій;

- методологічні засади інтенсифікації науково-технічної та інноваційної діяльності щодо визначення пріоритетності регіональних програм і проектів, які ґрунтуються на запропонованій автором рейтинговій оцінці їхньої ефективності, визначенні ризиків реалізації і фінансування.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у наступному:

Створений автором методологічний, організаційний і методичний апарат відкриває нові можливості органів державного і місцевого управління в плануванні і здійсненні програм і проектів науково-технічного та соціально-економічного розвитку різноманітних регіональних утворень.

Результати дисертаційного дослідження використані Управлінням вугільної промисловості Донецької облдержадміністрації при формуванні й обґрунтуванні програми науково-технічного розвитку Донецького регіону на період до 2020 року, а також при визначенні рейтингу окремих проектів, що спрямовані на практичну реалізацію цієї програми (довідка про впровадження №1-4-1324 від 22.09.2004). Наукові та методичні розробки дисертанта використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління при викладанні лекційних курсів “Методи передпроектного прогнозування”, “Управління інвестиційними проектами”, “Організація підприємництва”(довідка про впровадження №01-12/411 від 03.09.2004).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо створення і функціонування в Україні і її регіонах механізму управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку.

Дисертацію виконано автором самостійно. Йому належить ідея роботи, вибір мети і завдань, методів дослідження. У роботі викладено наукові результати, які добуто особисто здобувачем за результатами досліджень, що проводилися ним впродовж 1999-2004 років.

Особистий внесок автора у спільних роботах наведено у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи доповідалися на наукових семінарах кафедри “Управління проектами в підприємництві” та “Інноваційний менеджмент та управління проектами” Донецького державного університету управління, на конференціях професорсько-викладацького складу за результатами науково-дослідної роботи в 2001р., 2002р., 2003р., 2004р. ДонДУУ. Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях у містах Києві, Запоріжжі, Херсоні, Умані, Донецьку, а також використовувалися в науковій праці і навчальному процесі Донецького державного університету управління.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 7 наукових праць, з них 5 статей у наукових журналах, 2 - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,1 д.а., з яких авторові належить 2,9 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, додатків, обсягом 188 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 24 рисунка, 23 таблиці, які наведено на 37 сторінках. Список використаних джерел із 141 найменування наведено на 11 сторінках, 3 додатки - на 5 сторінках.

1. Основний зміст дисертаційної роботи

інвестиційний регіон інтегральний коефіцієнт

Розділ 1. Тенденції розвитку теорії і практики управління соціально-економічним та науково-технічним розвитком територій (регіонів). Розвиток наукової думки про управління державами і територіями в дисертації досліджено з глибин історії до сучасності. Ця проблематика привертала увагу стародавніх мислителів Геродота, Полібія, Парменіда, Аристотеля, Платона, Цицерона, Страбона. Саме вони вперше сформулювали ідею про тісний взаємозв'язок економіко-політичного устрою держав (територій) з їхніми географічними, природничими, етносовими факторами.

Пізніші дослідження поповнили і значно розширили доказову базу цієї ідеї (Ж. Боден, Монтеск'є, І.Г. Герде, К. Ріттер, О. Гумбольдт, Е. Кант, Г.В.Ф. Гегель).

З початку XIX століття коло факторів, які обумовлюють можливості економіки та рівень життя мешканців територій, доповнюється науковими та технологічними; вперше висловлюється думка про доцільність визначення ролі влади в управлінні цими факторами, для чого потребуються належні важелі (праці Г.Т. Бокля, Ф. Ле Плея, А.Т урвіля, В.М. Татищева, С.М. Соловйова, Л.І. Мечнікова, В.І. Вернадського).

Окреслені риси теорія державного управління взагалі, та вчення про механізми участі держави в управлінні територіями зокрема отримали в дослідженнях XX століття (С.П. Хантингтон, М. Портер, В.І. Вернадський, О.Є. Ферсман, О.М. Алимов, В.Ф. Бесєдін та ін.).

Звичайно, що економічна наука та наука про державне управління наприкінці XX та на початку XXI століття стали звертати все більшу увагу на фактори науки і її технологічного застосування в пошуку все більш дієвих механізмів управління.

В сучасних умовах застосування традиційних, суб'єктивних стосовно регіону методів управління не є ефективним у зв'язку з крайньою складністю поведінки самої регіональної системи.

Автор аргументував висновок про те, що відсутність адекватних методів управління територіальною системою як на державному, так і на регіональному рівні є причиною занадто повільних темпів реалізації соціально-економічних реформ в Україні. Діяльність структур управління регіонами зводиться до оперативного реагування на виникаючі проблеми. Відсутні адекватні вимогам сучасного стану розвитку територіальних систем методи й інструменти стратегічного планування їхнього розвитку і реалізації програм довгострокового соціально-економічного розвитку регіонів.

Досвід (переважно західний) свідчить про велику ефективність методів управління соціально-економічним розвитком територіальної системи, які будуються на використанні проектної методології.

Управління проектом базується на системному підході, істотно відрізняється від регулярного управління, але при цьому не витісняє його цілком і, більш того, містить в собі базові підходи регулярного управління. Тільки при цьому воно реалізується на нижніх рівнях декомпозиції проекту і по більшому ступеню в рамках реалізації проекту, тобто діяльності, спрямованої на забезпечення мінімального відхилення рішень органів влади, закладених у моделі проекту, від фактичних результатів.

Таким чином, методологія управління проектом відповідає складності управління науково-технічним та соціально-економічним розвитком регіону. В табл. 1 наведено зіставлення принципових ознак різних технологій державного управління.

Таблиця 1. Порівняння ознак проектного і традиційного управління

Традиційне управління	Проектне управління
Стаціонарність	Динамічність
Фрагментарність	Цілісність
Дискретність	Суцільність
Суб'єктивність	Об'єктивність
Лінійність	Нелінійність
Несистемність	Системність

Головна ідея про визначений вплив науки на формування соціально-економічних параметрів будь якого регіону та необхідність створення адекватних механізмів ефективного залучення можливостей науки до рішення проблем регіону досліджувалася на широкому полі даних про стан науки України та Донецького регіону на протязі всього перехідного періоду.

Аргументовано, що науково-технічний потенціал країни далеко не повністю затребуваний, більшість наукових організацій внаслідок фактичного припинення фінансування знаходяться в занепаді.

Фактичні витрати держави на науку за останні роки складали не більш 0,6% ВНП (2002 р.). Держбюджетне фінансування науково-технічної діяльності не перевищує 18%. Внаслідок дефіциту коштів рівень замовлень по програмам НДР складає 20% від необхідного, потрібного для задовільного функціонування наукових колективів (рис.1).

Як слідок, склалася негативна динаміка кількості науково-технічних організацій (НТО) та зайнятих у науковій діяльності (рис.2). Поряд із зменшенням кількості зайнятих в науці різко погіршилася їх структура (середній вік науковців вже перевищує пенсійний, на 20% скоротилась чисельність науковців найбільш працездатного віку - до 40 років, скоротився приплив молоді у науку). Такі ж тенденції характерні для регіональної ситуації.

Тому цілком очевидним є жалюгідний стан оновлення засобів виробництва у всіх галузях економіки, впровадження сучасних технологій виробництва високотехнологічної продукції, який, наприклад, у експорті промислової продукції України в 2004 році склав лише 15%, що в 5 разів менше, ніж у розвинених країнах Заходу.

Очевидно, що розбіжність між визначальною роллю науки у соціально-економічному розвитку регіону та рівнем уваги держави до науки потребує створення таких механізмів державного управління, які звели б цю розбіжність нанівець.



Рис. 1. Структура джерел фінансування науки

Рис. 2. Динаміка основних показників НТО

Розділ 2. Науково-методичні основи побудови механізмів державного управління науково-технічним забезпеченням програм і проектів соціально-економічного розвитку регіону. На базі аналізу існуючих державних механізмів управління розроблено методичні основи формування комплексних соціально-економічних і науково-технічних програм розвитку регіонів на засадах моніторингу використання накопиченого науково-технічного потенціалу. Головною функцією системи моніторингу повинно бути забезпечення органів державного, міжрегіонального, регіонального, муніципального управління інформацією про науково-технічний потенціал регіону в інтересах його цілеспрямованого соціально-економічного, науково-технічного та екологічного розвитку, підвищення ефективності структурної політики. На рис. 3 представлено об'єкти та досліджувані показники моніторингу.

Реалізація даних моніторингових досліджень безпосередньо здійснюється в розробленій автором регіональній системі управління структурно-інвестиційними процесами та формування цільових програм (рис.4).

Для формування банку паспортів НТО, окремих підприємств та фінансово-кредитних установ в дисертації розроблено рекомендації щодо застосування методу SWOT-аналізу для визначення потенціалу НТО (їхньої здатності продукувати інноваційні здобутки при умові належної фінансової підтримки з боку держави і комерційних структур), оцінки попиту підприємств регіону на інноваційні розробки та інтересів фінансово-кредитних установ у частковому фінансуванні проектів розвитку.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.3. Об'єкти моніторингу та виділення стратегічних зон розвитку регіону

Для обґрунтування підсистем стратегічних пріоритетів і цілей комплексного розвитку регіону запропоновано інтегральний показник:

,

де - інтегральний коефіцієнт економічних результатів діяльності підприємств;

- еталонне значення локального показника “Р”;

- фактичне значення локального показника “Р”;

- питома вага показників .

Пріоритет конкретної НТО пропонується визначати станом наукових кадрів, сучасністю матеріальної бази, обсягом розробленої і реалізованої науково-технічної продукції тощо. Рівень пріоритету НТО, тобто значення її КЕЕ, визначає доцільність її фінансування із будь-яких джерел. Наприклад, якщо <0,44 - фінансування НТО недоцільно; 0,44<<0,76 - фінансування НТО хоча й ризикове але припустиме; 0,76<<0,92 - фінансування НТО привабливе.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Регіональна система управління структурно-інвестиційними процесами та формування цільових програм

Згідно з цими розрахунками визначається рейтинг НТО регіону і вже з його допомогою можна формувати державну політику відношення до них, тобто за допомогою цього механізму значно підвищується обґрунтованість рішень щодо підтримки конкретних НТО.

Викладений загальний принцип розрахунку інтегрального показника в дисертації конкретизовано відносно підприємств різних галузей, а також фінансово-кредитних установ.

Комплексний механізм державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку конкретного регіону має базуватися на використанні накопиченого науково-технічного потенціалу інших регіонів країни, зарубіжжя і, безумовно, підкріплюватися інвестиційними ресурсами, які б складали джерела фінансування циклу “інновації - інвестиції - високоефективне виробництво - кінцеве споживання” і які формувалися б на конкурсних підставах.

В дисертації доведено, що інвестиційні конкурси треба проводити на якісно іншій основі, заохочувати залучення в регіон як організацій-розроблювачів нової техніки (технологій) під виділені пріоритетні цільові програми з усієї країни (а можливо і з-за кордону), так і потенційних інвесторів, що бажають вкласти грошові ресурси в ефективні проекти.

Для оцінки соціально-економічної та екологічної ефективності інноваційних і інвестиційних проектів в дисертації розроблена система критеріїв селекції високоефективних проектів, яка включає наступні блоки:

Блок соціальних критеріїв: ступінь зниження дефіцитності споживчого ринку населення товарами і послугами, блокування росту цін, підвищення рівня забезпеченості об'єктами соціальної сфери, збереження чи збільшення кількості робочих місць, скорочення безробіття чи зменшення простоїв підприємств, збільшення доходів працівників;

Блок економічних критеріїв, що відбивають загальнорегіональні інтереси: ступінь розшивки “вузьких місць” для організації закінчених виробничих циклів випуску і реалізації продукції, зниження дефіцитів продукції виробничого призначення, що користується попитом, збільшення додаткових надходжень доходів у регіональні чи муніципальні бюджети за рахунок структурних перетворень і розгортання нових виробництв, додаткових валютних надходжень за рахунок збільшення експорту.

До цього блоку треба включати також критерії, що відбивають інтереси підприємств: рівень зниження витрат у цілому, рівень прибутку (рівень рентабельності), строк окупності проектів, рівень зниження енерго-, матеріало-, трудомісткості;

Блок екологічних критеріїв: ступінь впливу на стан атмосфери, водних, земельних, лісових ресурсів і забезпечення раціональності земле- і лісокористування, ступінь впливу на стан надр, забезпечення комплексності і раціональності їх використання, ступінь зниження радіаційного, акустичного, електромагнітного та інших впливів за рахунок реалізації проектів структурних перетворень.

Розділ 3. Практична реалізація механізмів державного управління соціально-економічним розвитком на прикладі великого промислового регіону. Одним із значимих інструментів успішної реалізації програм і проектів соціально-економічного розвитку регіону є його організаційна структура управління.

Виходячи з трьох рівнів управління розвитком регіону, в дисертації пропонується виділяти три різних види організаційних структур управління: стратегічний, проектний, оперативний.

На засадах стратегічних організаційних структур повинні функціонувати постійно діючі органи державного управління регіоном. Саме вони реалізують функції стратегічного, довгострокового планування соціально-економічного розвитку, безперервність збору даних і їхнього аналізу, визначення цільових показників розвитку, розробки заходів щодо розвитку регіонів, організації проектів розвитку регіонів і контролю за їхньою реалізацією. Стратегічні організаційні структури управління відрізняються централізованим характером, необхідним для забезпечення єдності прийнятих стратегічних рішень і довгострокового розвитку регіону. В сучасних умовах саме слабкість стратегічного управління, як складової діяльності вищих владних структур, обумовлює значні хиби в економіці. На жаль, дуже багато прикладів неспроможності влади врахувати віддалені наслідки при постановці начебто привабливих цілей. Це і так звана реструктуризація вугільної промисловості, невизначена політика реформування АПК (фактичне їхнє руйнування), прискорена всупереч реаліям життя комерціалізація охорони здоров'я, освіти , науки тощо.

Проектні організаційні структури управління доцільно створювати на період життєвого циклу проекту розвитку територіальної системи, тобто це тимчасово діючі державні структурні одиниці. Проектні структури реалізують функції управління проектом розвитку, починаючи з розробки і до його завершення, аналізу, добору і детального проектування підпроектів, що входять у рамки проекту, організації їхнього фінансування, контролю за їхньою реалізацією.

Оперативними організаційними структурами управління можуть бути різного роду підприємства й організації, як тимчасового, так і постійного характеру, що відповідають за реалізацію окремих підпроектів, які входять у рамки проекту розвитку територіальної системи. Оперативні організаційні структури управління можуть бути як державні, так і комерційні чи суспільні. Вони зв'язані з проектними структурами тільки шляхом реалізації фінансування і контролю. Оперативні структури управління характеризуються значною децентралізацією.

Принципова схема організаційної структури управління соціально-економічним розвитком територіальної системи зображена на рис. 5.

У рамках стратегічних організаційних структур управління розвитком територіальної системи пропонується створення спеціалізованого департаменту, діяльність якого спрямована на організаційно-управлінське забезпечення довгострокового розвитку регіону. Цей департамент підпорядковується безпосередньо голові обладміністрації, а функції поточного керівництва ним здійснює заступник голови адміністрації регіону.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.5. Організаційна структура управління розвитком регіону

В департаменті створюються спеціалізовані відділи: інформаційно-аналітичний, планування і управління проектом.

Інформаційно-аналітичний відділ виконує задачі збору, збереження, обробки й аналізу інформації, необхідної для управління проектом соціально-економічного розвитку. Цей відділ забезпечує єдність і безперервність аналітичного процесу і надає інформацію, необхідну для вироблення цільових показників розвитку.

Відділ планування здійснює довгострокове планування розвитку регіону, визначає цільові показники розвитку, розробляє заходи щодо розвитку, забезпечує також єдність методології планування на нижніх рівнях управління розвитком, здійснює стратегічний контроль за досягненням раніше поставлених цільових показників розвитку.

Відділ управління проектом здійснює методичне і кадрове забезпечення, контролює функціонування системи управління проектами на всіх рівнях.

Проектний рівень організаційної структури управління розвитком територіальної системи діє в собі керівника проекту, що є підлеглим безпосередньо голові адміністрації, і включає три відділи, що складають адміністрацію проекту. Керівник проекту призначається наказом голови адміністрації регіону з числа співробітників відділу управління проектами, що мають спеціалізовану підготовку і досвід. Згідно із своїми повноваженнями керівник проекту формує відділи проектного аналізу, планування, координації і контролю. Найбільш ефективний спосіб формування відділів полягає в залученні в ці тимчасові структурні утворення співробітників адміністрації територіальної системи. Але в окремих випадках можливе запрошення фахівців на контрактній основі.

Відділи проектного аналізу, планування, координації і контролю реалізують функціональне управління стосовно до нижчого рівня операційної організаційної структури управління розвитком. Вони здійснюють перевірку й узгодження проектної і планової документації, допускають підпроект до реалізації, організують необхідну підтримку, у тому числі організацію належного фінансування (якщо проект відповідає заходам щодо розвитку територіальної системи і заданим цільовим показникам), здійснюють поточний контроль за проектами, у першу чергу з погляду заданих цільових показників.

Операційний рівень організаційної структури управління складається з підприємств, організацій і установ, що утворюють господарську систему регіону як зі знову створюваних тимчасових структурних утворень, так і з вже існуючих у постійному режимі. Це можуть бути як державні, так і комерційні і громадські організації, за допомогою яких здійснюється реалізація конкретних підпроектів. Ці структури можуть бути різного виду: функціональні, дивізіональні, матричні, проектно-матричні, проектні. Головна вимога до них - це персоніфікація управління і відповідальності. Підпроектом розвитку повинен керувати один конкретний фахівець, кандидатура, права і повноваження якого затверджуються керівником усього проекту розвитку територіальної системи. Вибір підприємств і організацій, здатних реалізувати підпроекти розвитку, здійснюється керівником проекту і проектною адміністрацією. Керівники підпроектів організують детальну розробку своїх підпроектів і узгодження проектної документації з керівником усього проекту.

Керівники підпроектів відповідають за результати своїх підпроектів і несуть економічну відповідальність перед головою адміністрації, що закріплюється у відповідній контрактній і дозвільній документації. Проектне управління розвитком територіальної системи є більш ефективним в порівнянні з існуючим спонтанно-несистемним підходом внаслідок наступних причин: забезпечується єдність управління розвитком територіальної системи на всіх рівнях і обріях планування; стратегічна й оперативна робота раціонально розподіляються між різними рівнями; підвищується зацікавленість і мотивація на нижньому рівні управління розвитком регіону, тому що центральні органи управління здійснюють лише координаційно-контрольні функції і вся поточна робота передана на рівень управління безпосередніми стратегічними зонами розвитку; забезпечується наскрізний контроль за використанням бюджетних коштів, і при цьому заохочується самостійна акумуляція необхідних грошових ресурсів; управління проектами розвитку територіальної системи стає професійною діяльністю фахівців органів державного управління.

Висновки

У дисертації наведено результати розробки наукової задачі, яка полягає в теоретичному обґрунтуванні й практичному вирішенні актуальної проблеми - створення науково-методичних основ ефективного державного управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком територіальних утворень регіону.

На основі проведеного дослідження сформульовано такі висновки:

1. Невідповідність механізмів державного управління територіальними утвореннями їх новій сучасній ролі, складності вирішуваних задач, обмеженості ресурсів та часу на здійснення цих задач значно уповільнює темпи ринкових перетворень і досягнення належних соціально-економічних стандартів життя людей. Систематизований досвід провідних країн свідчить про велику ефективність механізмів управління розвитком територіальних утворень, якщо вони базуються на проектній методології. В дисертації доведено, що саме проектна методологія найбільшим чином відповідає складності управління науково-технічним і соціально-економічним розвитком регіонів в українських умовах.

2. На широкому полі даних про стан науки України та Донецького регіону на протязі всього перехідного періоду дисертантом аргументовано ідею про визначений вплив науки на формування соціально-економічних параметрів регіону та необхідність створення адекватних механізмів ефективного залучення можливостей науки до рішення проблем регіону. Однак між визначальною роллю науки у соціально-економічному розвитку регіону та рівнем уваги держави до науки існує велика розбіжність.

Внаслідок фактичного занепаду НТО при вкрай обмеженому їх фінансуванні загострюються проблеми оновлення засобів виробництва у всіх галузях економіки, впровадження сучасних технологій, виробництва високотехнологічної продукції, забезпечення відповідних екологічних умов життя тощо.

3. Для використання накопиченого науково-технічного потенціалу, його відтворення та пріоритетного розвитку треба створити систему моніторингу, головною функцією якої повинно бути забезпечення органів державного управління інформацією про стан, можливості, проблеми НТО. Розроблені в дисертації науково-методичні основи формування комплексних соціально-економічних і науково-технічних програм розвитку регіонів на засадах моніторингу визначають його об'єкти і досліджувані показники. Для реалізації даних моніторингових досліджень розроблено регіональну систему управління структурно-інвестиційними процесами та формування цільових програм.

4. Обґрунтованість рішень у процесі державного управління розвитком науково-технічного потенціалу регіону визначається встановленими пріоритетами конкретних НТО та можливістю інтегральної оцінки економічних результатів їх діяльності. Автором розроблено методику обчислення рівня пріоритету НТО і введено відповідний інтегральний показник, застосування яких забезпечує необхідну доказовість державної політики підтримки наукових організацій, зокрема, рішення питань про напрями, обсяги, терміновість їх фінансування.

5. Об'єктивізація державного управління в такій специфічній сфері, як наука та наукове обслуговування, потребує використання різноманітних і гнучких критеріїв оцінок відносно спроможності НТО продукувати інноваційні розробки, попиту підприємств на такі розробки, інтересів банківських установ фінансувати науково-технічні розробки при умові їх ризикованості (невизначеності очікуваних результатів). Для надання органам влади відповідних можливостей у такій діяльності в дисертації запропоновано блоки взаємозв'язаних критеріїв - соціальних, економічних і екологічних.

6. Підвищення дієвості державного управління соціально-економічним і науково-технічним розвитком регіону знаходиться в залежності від організаційної структури управління. В роботі аргументовано три види організаційних структур управління розвитком регіону - стратегічний, проектний і оперативний, розроблено їх функції і методи координації, що відтворено у запропонованій організаційній структурі управління розвитком територіальної системи. Переваги цієї структури полягають в забезпеченні єдності управління на всіх рівнях планування, в оптимальному розподілі стратегічної і оперативної роботи між рівнями управління, в наскрізному контролі використання бюджетних коштів на розвиток і практичну реалізацію наукового потенціалу регіону тощо.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях

1. Бородін В.С., Морозов Є.Л., Перевозчікова Н.О. Застосування методу експертних оцінок при розподілі бюджету наукової організації // Менеджер. - 2000. - №4. - С. 137- 141.

Особистий внесок: запропоновано методику розподілу фінансових коштів по проектах науково-дослідної організації.

2. Бородін В.С., Морозов Є.Л. Експертні оцінки при розробці проектів програм науково-технічного розвитку // Менеджер. - 2001. - №3. - С. 47 - 53.

Особистий внесок: Проаналізовано статистичні дані, що характеризують стан і динаміку розвитку наукових установ Донецької області. Запропоновано методику застосування експертних оцінок при формуванні Програми науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року.

3. Морозов Є.Л. Розробка комп'ютерних додатків для підтримки прийняття рішень при експертизі наукових проектів // Менеджер. - 2002. - №3. - С. 154 - 157.

4. Морозов Є.Л. Методи виробки заходів з соціально-економічного розвитку регіону // Менеджер. - 2003. - №3. - С. 32- 34.

5. Вісящев В.А., Морозов Є.Л. Організаційний механізм державного управління програмами та проектами соціально-економічного та науково-технічного розвитку регіону // Менеджер. - 2004. - №2. - С.25-29.

Особистий внесок: Розроблено організаційний механізм управління програмами та проектами соціально-економічного та науково-технічного розвитку регіону.

Друковані праці наукових конференцій, статті в інших виданнях

6. Морозов Є.Л., Бородін В.С. Застосування методу експертних оцінок при розподілі бюджету між проектами в НТО, здійснюючих екологічні розробки // Труди всеукраїнській науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 3./ Ред.кол. Ступін О.Б. (голова), Александров І.О. (заступник голови), та ін. - Донецьк: ДонНУ, 2000. - 293 с.

Особистий внесок: Автором запропоновано критерії оцінки проектів та виконано обробку експертної інформації отриманої за результатами досліджень).

7. Морозов Є.Л. Системи прийняття рішень в задачах соціально-економічного розвитку регіонів // Зб. наук. праць ДонДАУ “Методи розвитку підприємництва та макроекономічного регулювання”: серія “Економіка”, т. II, вип.6. - Донецьк: ДонДАУ, 2001. - 296 с.

Анотація

Морозов Є.Л. Механізми державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2005.

У дисертації викладено результаті досліджень і апробації методичних підходів щодо оптимізації механізму державного управління науково-технічними програмами та проектами соціально-економічного розвитку регіону.

Запропоновано загальну регіональну систему управління структурно-інвестиційними процесами та формування цільових програм.

Для обґрунтування підсистем стратегічних пріоритетів і цілей комплексного розвитку регіону запропоновано методику розрахунку інтегрального коефіцієнту економічних результатів діяльності підприємств, застосування якої допоможе визначити пріоритети в фінансуванні конкретної НТО.

Для оцінки соціально-економічної та екологічної ефективності інноваційних і інвестиційних проектів розроблена система критеріїв селекції високоефективних проектів, яка включає три блоки (соціальний, економічний, екологічний).

З метою вдосконалення роботи державних органів, розроблені методичні рекомендації щодо створення організаційної системи управління соціально-економічним розвитком територіальної системи. Виділено основні структурні одиниці на стратегічному та проектному рівнях.

Ключові слова: державне управління, управління проектами, соціально-економічний розвиток, науково-технічні програми.

Аннотация

Морозов Е.Л. Механизмы государственного управления научно-техническими программами и проектами социально-экономического развития региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - Механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2005.

В диссертации изложены результаты научных исследований и апробации методических подходов относительно оптимизации государственного управления социально-экономическим и научно-техническим развитием региона.

Систематизирован опыт ведущих стран, свидетельствующий о большой эффективности механизмов управления развитием территориальных образований, базирующихся на проектной методологии. В диссертации доказано, что именно проектная методология наиболее полно отвечает сложности управления научно-техническим и социально-экономическим развитием регионов в украинских условиях.

На основе анализа данных о состоянии науки Украины и Донецкого региона на протяжении всего переходного периода аргументирована идея об определенном влиянии науки на формирование социально-экономических параметров региона и необходимости создания адекватных механизмов эффективного привлечения возможностей науки к решению региональных проблем.

Разработаны научно-методические основы формирования комплексных социально-экономических и научно-технических программ развития регионов на основах мониторинга, определяющего его объекты и исследуемые показатели. Для реализации данных мониторинговых исследований разработана региональная система управления структурно-инвестиционными процессами и формирования целевых программ.

В диссертации представлена разработанная методика определения уровня приоритетности НТО и введен соответствующий интегральный показатель, применение которой обеспечивает необходимую доказательность государственной политики поддержки научных организаций, в частности, решение вопросов о направлениях, объемах, срочности их финансирования.

С целью объективизации государственного управления сферой наука и научное обслуживание, которая требует использования разнообразных и гибких критериев оценок относительно способности НТО осуществлять инновационные разработки, спроса предприятий на такие разработки, интересов банковских учреждений финансировать научно-технические разработки при условии их рискованности (неопределенности ожидаемых результатов), в диссертации предложены блоки взаимосвязанных критериев оценки инновационных и инвестиционных проектов - социальных, экономических и экологических.

В работе обосновано три вида организационных структур управления развитием региона - стратегической, проектный и оперативный, разработаны их функции и методы координации, которые воспроизведены в предложенной организационной структуре управления развитием территориальной системы. Преимущество этой структуры состоит в обеспечении единства управления на всех уровнях планирования, в оптимальном распределении стратегической и оперативной работы между уровнями управления, в сквозном контроле использования бюджетных средств на развитие и практическую реализацию научного потенциала региона.

Ключевые слова: государственное управление, управление проектами, социально-экономическое развитие, научно-технические программы.

Annotation

Morozov E.L. Mechanisms of the state management of scientific and technical programs and projects of the regional social-and-economic development. - Manuscript. =

The thesis for candidate's degree on state management by specialty 25.00.02 - Mechanisms of the state governace. - Donetsk state university of management of Ukraine's Ministry of Education and a Science, Donetsk, 2005.

The thesis states the results of scientific research and approbation of methodical approaches with reference to the optimization of mechanism of the state management of scientific and technical programmes and projects of the regional social and economic development.

The general regional system of managing the structural and investment processes and formation of target programmes is proposed.

For grounding the subsystems of strategic priorities and objectives of the regional comprehensive development a design procedure of estimating the integral factor of economic results the enterprises operation is proposed, the application of which will encourage determining the priorities in financing a certain STO.

For evaluating the social economic and ecological efficiency of innovation and investment projects the system of criteria concerning the criteria of selecting the highly efficient projects comprising three blocks (social, economic, ecological) has been developed.

With object of improving the work of the state authorities, the methodical recommendations regarding the creation of the organizational system of governing the social and economic development of a territorial system are have been worked out. The principal structural units and the strategic and design levels have been singled out.

Key words: state administration, management of projects, social and economic development, scientific and technical programmes.

Размещено на Allbest.ru

...