Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб’єктами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 346.543

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб'єктами

Медведєва Оксана Анатоліївна

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Гайворонський Володимир Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри аграрного права

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, Донецький інститут економіки та права, професор кафедри державно-правових дисциплін

- кандидат юридичних наук, доцент Селіванова Ірина Анатоліївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри господарського права

Провідна установа Донецький національний університет, кафедра господарського права, Міністерство освіти і науки України, м. Донецьк.

Захист відбудеться "22" червня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий "19" травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Спасибо-Фатєєва

Анотації

Медведєва О.А. Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб'єктами. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правового регулювання відносин з використання об'єктів права державної та комунальної власності приватними суб'єктами на концесійній основі. Досліджено передумови виникнення та еволюцію розвитку концесійних відносин, виявлено їх історичні та економічні причини. Проаналізовано порядок встановлення концесійних правовідносин, їх суб'єктний та об'єктний склад. Визначено проблеми та перспективи розвитку правового регулювання концесійної діяльності в Україні. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України з питань концесій.

Ключові слова: концесія, концесійна діяльність, об'єкти публічної власності, концесієдавець, концесіонер, договір концесії.

Медведева О.А. Концессия как правовая форма использования государственного имущества в хозяйственной деятельности негосударственными субъектами. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правового регулирования отношений по использованию объектов права государственной и коммунальной собственности частными субъектами на концессионной основе. В работе исследованы предпосылки возникновения и эволюция развития концессионных отношений, выявлены их исторические и экономические истоки и причины, сформулирована авторская трактовка понятия концессии.

Проанализирован порядок установления концессионных правоотношений, их субъектный и объектный состав, проведена классификация концессий по правовому режиму объектов, сферам хозяйствования, в которых заключаются концессионные договоры и по предмету данных договоров. Для ускорения внедрения концессионных начал использования объектов права государственной и коммунальной собственности в отдельных сферах хозяйствования предлагается конкретизировать правовое регулирование концессионных отношений в специальных нормативных актах, в которых следует предусмотреть упрощенные процедуры их установления, применение гибких сроков проведения данных процедур и другие специальные вопросы. Обосновывается целесообразность создания в системе исполнительной власти государственного комитета по вопросам концессионной деятельности, определены основные полномочия и направления деятельности данного органа.

В диссертации аргументируется применение к концессионной деятельности условий специального режима хозяйствования такими факторами как правовой статус концессиедателей, правовой режим объектов концессии, исключительность делегируемых концессионеру полномочий. Обосновывается участие органов государственной исполнительной власти и органов местного самоуправления в концессионных отношениях как особых субъектов хозяйственной деятельности, выступающих от имени собственников объектов концессии.

На основе анализа различных точек зрения относительно правовой формы закрепления концессионных отношений, а также учитывая правовой статус концессиедателя, обосновывается их договорной характер и соответствие договора концессии признакам хозяйственных договоров в условиях рыночной экономики. Сформулировано положение о концессионной природе соглашений о распределении продукции. Проведен сравнительный анализ концессии со смежными формами использования объектов права государственной и коммунальной собственности частными субъектами хозяйственной деятельности.

В работе аргументируется целесообразность внесения в перечень объектов концессий объектов природно-заповедного фонда. Предложены дополнения и изменения к Закону Украины "О концессиях" и другим нормативным актам.

Ключевые слова: концессия, концессионная деятельность, объекты публичной собственности, концессиедатель, концессионер, договор концессии.

Medvedeva O.A. Concession as a legal form of public property usage in business activities of non-government subjects. - Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of Law, Specialty 12.00.04 - commercial law, commercial procedural law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudriy, Kharkiv, 2004.

The thesis is devoted to complex study of legal regulation of the usage of national and municipal property items of law by non-government subjects on a concession basis. Prerequisites of emergence and development evolution of concession relations are studied, their historical and economic causes revealed. The procedure of establishment of concession relations are studied as well as their subjects and objects. Problems and prospects of legal regulation of concession activities in Ukraine are determined. Propositions submitted as regards improvement of incumbent Ukrainian legislation in the field of concessions.

Key words: concession, concession activities, public property items, concession bailor, concessionaire, concession agreement.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси побудови ефективної господарської системи в Україні характеризуються значним збільшенням приватних суб'єктів господарювання та активним пошуком ефективних систем управління публічною власністю. З метою забезпечення національних інтересів, безпеки держави, гарантування прав громадян на достатній життєвий рівень законодавством України визначено ряд об'єктів державної і комунальної власності, які не підлягають приватизації (об'єкти публічної власності із статусом природних монополій, об'єкти, що мають велике соціальне значення та орієнтованість на задоволення громадських потреб тощо). Разом з тим, у сучасних економічних умовах держава та територіальні громади не завжди в змозі підтримувати належний рівень функціонування зазначених об'єктів, насамперед через нестачу бюджетних коштів. Вирішення цього та ряду інших питань щодо підвищення кількісних та якісних показників діяльності об'єктів публічної власності в умовах економічних змін та кризових явищ має здійснюватися за допомогою концесій.

Проте нещодавно започатковане українське законодавство, спрямоване на правове регулювання концесійної форми управління об'єктами публічної власності, не має чіткої структури, містить прогалини та колізії, що значною мірою негативно впливає на можливість розв'язання зазначених економічних проблем. До того ж майже цілковита відсутність наукового опрацювання концесійних відносин щодо визначення місця концесійних договорів у господарській системі України та відмежування їх від інших видів господарських угод, розробки рекомендацій, спрямованих на створення стрункої та ефективної системи правового регулювання концесійних відносин свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми "Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економіко-правовий аспект)" (номер державної реєстрації 0186.0.070869).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є комплексний правовий аналіз концесійної форми використання державного та комунального майна недержавними суб'єктами господарювання, опрацювання теоретичних та практичних аспектів розвитку концепції концесійної діяльності як спеціального режиму господарської діяльності, формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на розвиток теорії господарського права, вдосконалення господарського законодавства з питань регулювання концесійних відносин та практики його застосування для забезпечення ефективної взаємодії державного, комунального і приватного секторів економіки України.

З урахуванням поставленої мети основними завданнями дисертаційного дослідження було сформульовано:

аналіз історичних та економічних аспектів передумов виникнення концесійних відносин, особливостей та етапів їх розвитку;

визначення на основі аналізу теоретичних поглядів та положень вітчизняного та іноземного законодавства з регулювання концесійних відносин характерних ознак концесії та дати рекомендації щодо уточнення змісту цього поняття;

виявлення видів концесійних відносин, особливостей їх реалізації та проведення їх класифікації;

визначення правової природи концесійних відносин в теорії господарського права, з'ясування порядку та підстав встановлення умов спеціального режиму господарювання щодо здійснення концесійної діяльності;

аналіз процесу виникнення концесійних відносин, особливостей правового режиму об'єктів концесійної діяльності та правового статусу їх учасників (суб'єктів);

проведення юридичної класифікації договірних концесійних відносин та обґрунтування їх господарського характеру, визначення ознак та місця концесійного договору в системі господарських зобов'язань;

доктринальне тлумачення чинного законодавства в межах предмета дисертаційного дослідження та внесення пропозицій з його удосконалення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при застосуванні концесій як правової форми підвищення ефективності функціонування державної та комунальної власності.

Предмет дослідження - господарсько-правове регулювання відносин, що виникають при передачі у концесію приватним суб'єктам господарювання об'єктів права державної та комунальної власності.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять використані автором загальні методи наукового пізнання, а також методи, що застосовуються в юридичній науці (історико-правовий, порівняльно-правовий, методи системного аналізу та тлумачення правових норм). Використання цих методів допомогло авторці в досягненні поставленої мети і підготовці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання концесійної діяльності. власність держава комунальний концесія

Застосування історико-правового методу дозволило дослідити передумови виникнення та подальший розвиток концесійної форми використання об'єктів публічної власності, визначити правову природу концесії, перспективи залучення приватних інвесторів до управління об'єктами права державної та комунальної власності. Метод системного аналізу застосовувався при розгляді різних аспектів предмета дослідження у нерозривному зв'язку із суспільно-політичними, соціальними та економічними процесами, що відбуваються в суспільстві. За допомогою методу тлумачення правових норм проаналізовано нормативну базу дисертаційної роботи і сформульовано рекомендації щодо їх застосування. З використанням порівняльно-правового методу було вивчено правові інститути та норми ряду країн, які мають позитивний досвід управління державною та комунальною власністю на концесійній основі.

Теоретичну основу дослідження склали праці українських і російських вчених радянського та сучасного періоду в галузі теорії права, господарського, цивільного, міжнародного права та економіки: С.С. Алексєєва, О.А. Беляневич, І.Н. Бернштейна, А.Г. Бобкової, М.І. Брагинського, С.Н. Братуся, А.В. Венедиктова, В.М. Гайворонського, О.М. Григорова, О.В. Дзери, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, О.С. Іоффе, Н.Ю. Круглової, Б.А. Ландау, В.К. Мамутова, В.С. Мартем'янова, І.Б. Новицького, І.А. Селіванової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, С.А. Сосни, М.А. Суботіна, Є.А. Суханова, Л.С. Таля, В.А. Устименка, В.С. Щербини, Ю.М. Юмашева та ін.

Інформаційну базу дослідження склали Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, акти міністерств та відомств, довідкові і періодичні видання. У процесі дослідження використано законодавство країн Європейського Союзу, Білорусії, Казахстану, Киргизстану, Росії, США, Туркменістану, Узбекистану та інших країн. Забезпечення повноти та всебічності дослідження обумовило використання законодавства СРСР з регулювання концесійних відносин та прикладів використання об'єктів державної власності на концесійних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням правових питань застосування концесійної форми використання об'єктів права державної та комунальної власності приватними суб'єктами у своїй господарській діяльності. Усі дисертаційні висновки, які виносяться на захист, опрацьовані і сформульовані особисто авторкою і є наслідком критичного аналізу відповідних положень теорії і практики господарського законодавства щодо управління публічною власністю. До найсуттєвіших концептуальних у теоретичному плані і важливих для юридичної практики результатів, що відображають новизну дисертаційної роботи, належать такі:

- розроблено авторське узагальнення і розвинуто існуючі наукові погляди щодо змісту поняття концесії, сформульовано її ознаки та запропоновано наукову класифікацію видів концесії за трьома основними критеріями (формою власності об'єкта концесій, сферами господарювання, в яких укладаються концесійні договори, та предметом таких договорів), які визначають їх особливості та внутрішнє наповнення;

- уперше концесійні правовідносини визначено як організаційно-договірні у спеціальному режимі господарювання;

- розвинуто наукові погляди щодо юридичної природи господарських договорів та зроблено висновок про те, що в сучасних умовах господарювання концесійному договору притаманні всі ознаки господарських договорів;

- уперше на дисертаційному рівні визначено співвідношення концесії з іншими господарськими правочинами, в тому числі з суміжними формами використання державного та комунального майна приватними суб'єктами господарювання, ознаки, за якими вони відрізняються від концесії, умови та підстави, що обумовлюють доцільність застосування різних способів залучення приватного капіталу до управління об'єктами права власності держави та територіальних громад;

- розвинуто існуючі наукові погляди щодо об'єктів концесійних відносин та уперше на дисертаційному рівні обґрунтовано можливість застосування концесійної форми управління публічною власністю до об'єктів права виключної власності народу України - надр, а також включення до переліку об'єктів концесій об'єктів природно-заповідного фонду;

- уперше на дисертаційному рівні за результатами порівняльного аналізу концесійного договору та угоди про розподіл продукції зроблено висновок про їх спільну юридичну природу і обґрунтовано положення, що угода про розподіл продукції є різновидом договору концесії;

- набули подальшого розвитку наукові погляди щодо суб'єктного складу концесійних відносин та на основі аналізу положень Господарського кодексу України, Закону України "Про концесії" і підзаконних нормативних актів зроблено висновок про необхідність спрощення і прискорення процедури укладення концесійного договору шляхом створення спеціального органу державної виконавчої влади з питань концесій та обґрунтовано зміст його повноважень;

- обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства, яке регулює відносини щодо здійснення концесійної діяльності, розроблено пропозиції про внесення змін і доповнень до Закону "Про концесії" та ряду інших нормативних актів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані при подальшій розробці та удосконаленні законодавства, яке визначає умови надання концесій в Україні. Дисертаційні положення можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, включені до курсу лекцій із господарського права, а також використовуватись при проведенні практичних і семінарських занять з цього курсу.

Дисертаційні положення можуть бути використані в практичній діяльності Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, інших органів центральної виконавчої влади та територіальних громад, при передачі об'єктів публічної власності у концесію.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, використовувались у процесі розробки курсу лекцій та навчального посібника з господарського права. Підсумки розробки наукового завдання, окремі його аспекти, одержані теоретичні узагальнення і висновки було оприлюднено на трьох науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні проблеми формування правової держави в Україні" (м. Харків, 27 листопада 2000 р.); науковій конференції молодих вчених "Сучасні проблеми юридичної науки та правозастосовчої діяльності" (м. Харків, 20 - 21 грудня 2001 р.); науковій конференції "Молода наука Харківщини" (м. Харків, 29 - 30 квітня 2004).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у тезах двох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг роботи. Структура дисертації обумовлена її предметом, метою і завданнями дослідження, а також логікою розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (192 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки, у тому числі основний текст - 181 сторінка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження і наукова новизна роботи, визначаються її мета і завдання, розкриваються основні результати дослідження, що виносяться на захист, викладається теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1. "Загальна характеристика концесійної діяльності" складається з трьох підрозділів і присвячений детальному аналізу історико-економічних та господарсько-правових питань концесійних відносин, узагальненню поняття концесії та встановленню її характерних ознак як форми залучення приватного капіталу до управління об'єктами права публічної власності, розгляду видів концесій та правових проблем, що виникають при їх реалізації.

У підрозділі 1.1 "Історичні та економічні причини виникнення концесій" розглянуто історію виникнення концесійної діяльності, економічні передумови та досліджено ґенезу реалізації та розвитку концесій і відповідного законодавства на території України.

За результатами аналізу положень римського приватного права зроблено висновок про те, що практика передачі у користування приватним суб'єктам об'єктів публічної власності була відома ще у Стародавньому Римі. Разом із тим ці відносини мали характер адміністративного розпорядження. Подальший розвиток концесійних відносин відбувався у Середньовіччі: спершу у вигляді гірничих реалій (згідно з якою жодна особа не мала права займатися гірничою справою без попередньо одержаної від короля за визначену плату концесії). Саме в цей час відбувається трансформація концесійних відносин від адміністративного розпорядження до договірного характеру їх закріплення. Новий поштовх концесійна діяльність отримала у XIX столітті, в період інтенсивного розвитку промисловості і техніки, з появою нових підприємств, які з економічних міркувань недоцільно було передавати у приватну власність та створенням об'єктів суспільного значення, життєво необхідних для населення (наприклад, об'єктів інфраструктури населених пунктів). У зазначений період поширюється практика укладання концесійних договорів не лише відносно готових функціонуючих об'єктів, а й щодо створення та експлуатації нових об'єктів відповідно до встановленого державою плану.

За результатами аналізу історичних аспектів розвитку концесій авторка дійшла висновку, що вони мають чітко виражену соціально-економічну природу та орієнтованість на подолання кризових економічних явищ і застосовуються тоді, коли мають місце: 1) неефективність або низька ефективність управління об'єктами публічної власності, що призводить до спаду виробництва та розмірів прибутку; 2) нестача бюджетних коштів на фінансування цих об'єктів; 3) неспроможність владного апарату управляти державними та комунальними об'єктами відповідно до вимог та досягнень науково-технічного прогресу; 4) кризові явища в економіці.

Проведений історико-правовий аналіз розвитку концесійної діяльності дозволив також виділити три етапи формування концесійних відносин на теренах України.

Перший етап (середина XIX століття - 1917 рік) характеризується тим, що в цей період реалізація концесій відбувалась як на державному рівні, так і на рівні окремих територіальних одиниць. Законодавчо було визначено об'єктний (надра, гірничі заводи, залізниці, засоби зв'язку, міський транспорт тощо) та суб'єктний (уряд, муніципальні органи, вітчизняні або іноземні підприємці) склад цих відносин, закріплена договірна форма їх оформлення.

Другий етап (1917 рік - кінець 1930-х років) характеризувався існуванням тільки загальнодержавних концесій, наявність яких диктувалася необхідністю подолання економічної кризи та створення промислового потенціалу країни. У цей період на концесійній основі надавалось право здійснювати види господарської діяльності, які відносились до монополій держави. Концесіонерами виступали переважно представники іноземного приватного капіталу, однак в період НЕПу не виключалась можливість участі і вітчизняного капіталу.

Третій, сучасний етап розвитку концесійних відносин (з 19 липня 1999 року), розпочався прийняттям Закону України "Про концесії" і характеризується економічною та соціальною орієнтованістю цих договорів, їх орієнтованістю на подолання кризових явищ у народногосподарському комплексі.

Підрозділ 1.2 "Поняття концесії" присвячено узагальненню наукових поглядів щодо сутності та внутрішнього наповнення концесійних відносин, аналізу різних точок зору на поняття концесії, в ньому пропонується авторське визначення цього поняття та виділяються його характерні ознаки.

Аналіз історичних та економічних умов розвитку концесій, спеціальної літератури, вітчизняного та іноземного законодавства дозволив виокремити сталі ознаки, притаманні концесіям.

По-перше, учасниками концесійних відносин виступають від імені держави і територіальних утворень уповноважені органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (концесієдавці)та вітчизняні та/або іноземні приватні суб'єкти господарювання (концесіонери). По-друге, концесіонеру делегуються права щодо управління та/або експлуатації об'єкта права державної і комунальної власності. При цьому неодмінною умовою є вилучення таких об'єктів із приватноправового обороту з огляду на їх суспільно-економічну значущість. Концесія також надається на здійснення певних видів господарської діяльності, які відносяться до монополій держави По-третє, умови і порядок реалізації зазначених прав встановлюються на договірній основі. Усе це дозволило дисертантці сформулювати поняття концесії як заснованого на договорі делегування державою та/або територіальною громадою повноважень створення та/або управління чи експлуатації об'єктів державної та комунальної власності, що є вилученими з вільного економічного обороту, та/або прав здійснення певних видів господарської діяльності приватним суб'єктам господарювання з метою поліпшення задоволення громадських потреб. Наведене поняття пропонується для використання в господарському праві та нормативно-правових актах з питань концесії.

У підрозділі 1.3 "Види концесій" на основі дослідження еволюції та аналізу світового досвіду застосування концесійних відносин проводиться класифікація концесій, яка охоплює їх найбільш виразні та характерні риси. Зокрема, проведене дослідження дозволило виділити підстави класифікації концесій за формою власності їх об'єктів, за сферою господарювання та предметом концесійної угоди.

За формою власності концесії поділяються на концесії об'єктів державної та комунальної власності. Ці критерії визначають принципові відмінності змісту і порядку укладення концесійних договорів, їх суб'єктного складу, договірних цілей та правоспроможності сторін.

За сферами господарювання, в яких укладаються концесійні договори, концесії поділяються на інфраструктурні та природоресурсні. Такий поділ пояснюється тим, що об'єкти саме цих сфер мають виключний правовий режим управління з огляду на суспільний характер користування та економічну значущість. У сучасній економіко-правовій системі більшості країн інфраструктурні концесії виступають в якості механізмів передачі органами державної та місцевої влади об'єктів публічної власності приватним особам з метою оптимізації управління ними та за умови збереження можливості контролю за порядком їх використання. Природоресурсні концесії дають змогу державі без зайвих витрат налагодити процес ефективного використання природного об'єкта шляхом передачі концесіонеру права його експлуатації за концесійну плату.

За предметом концесійних договорів концесії поділяються на дві великі групи: перша - концесії, де об'єктом виступають майнові комплекси, друга - концесії на право здійснення певної господарської діяльності.

На підставі проведеної класифікації зазначається, що Законом України "Про концесії" прямо передбачені тільки інфраструктурні концесії, які надаються на матеріальні об'єкти і на здійснення певних видів господарської діяльності. З огляду на відповідний історичний досвід і сучасний досвід іноземних держав пропонується у 4 вітчизняному законодавстві передбачити і природоресурсні концесії.

Розділ 2. "Концесія - як спеціальний режим господарської діяльності в Україні" складається з п'яти підрозділів, в яких досліджуються особливості встановлення концесійних відносин в умовах спеціального режиму господарювання.

У підрозділі 2.1 "Загальна характеристика концесійних правовідносин в Україні" досліджуються питання, пов'язані з реалізацією концесійних відносин в Україні. Дисертанткою аргументується положення, що концесійні правовідносини відзначаються складним процесом їх встановлення, який має три стадії. Перша стадія включає в себе підготовчі моменти щодо прийняття рішення про надання концесії та призначення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування концесієдавцем. Друга стадія складається з організаційних заходів, спрямованих на організацію та проведення концесієдавцем концесійного конкурсу, визначення за його результатами переможця та прийняття рішення про укладення договору концесії. Третя стадія встановлення концесійних відносин, яку можна назвати договірною, являє собою безпосередньо укладення договору концесії. Враховуючи характер зазначених дій, дисертантка визначає концесійні правовідносини як організаційно-договірні.

Розвиваючи наукові погляди та отримані дисертаційні результати, враховуючи особливий порядок формування концесійних відносин, правовий статус концесієдавця, правовий режим об'єктів концесії та винятковість правомочностей, які делегуються концесіонеру, аргументується положення про необхідність віднесення концесій до спеціальних режимів господарювання.

У підрозділі 2.2 "Принципи і перспективи правового регулювання концесійних правовідносин в Україні" досліджуються найважливіші принципи правового регулювання концесійної діяльності, проводиться аналіз їх відповідності реаліям сьогодення, виявляються причини повільного розвитку концесійної діяльності в Україні та формулюються пропозиції щодо його прискорення.

Дисертантка зазначає, що особливістю концесійних відносин є правовий статус концесієдавця, який втілюється в його компетенції щодо деталізації концесійного напрямку управління державною власністю. З огляду на це та на правову природу концесійних угод, аргументується, що основним чинником обмеження владного і одностороннього впливу на здійснення концесійної діяльності концесієдавцем виступає договір концесії, який гарантує стабільність умов здійснення концесійної діяльності.

З метою захисту конституційних та трудових прав громадян вказується на доцільність закріплення в якості самостійного принципу концесійної діяльності використання концесіонером за наймом не тільки громадян країни, в якій буде здійснюватись концесійна діяльність, а саме працівників підприємства, майно якого передане у концесію. Даний принцип встановлено перш за все для захисту працівників підприємства, яке після передачі його майна в концесію підлягає ліквідації.

За результатами аналізу принципів правового регулювання концесійних правовідносин в України, на основі попереднього дослідження суті та еволюції застосування концесійної форми управління об'єктами державної і комунальної власності, робиться висновок про те, що національне законодавство щодо концесійної діяльності в цілому забезпечує належні умови залучення приватного капіталу для підвищення ефективності використання цих об'єктів. Поряд із цим, відзначається, що причини повільного впровадження концесійної форми використання об'єктів державної власності недержавними суб'єктами криються у його занадто загальному характері. Зважаючи на це робиться висновок про необхідність конкретизації у спеціальних нормативних актах особливостей надання концесій в певних сферах господарювання. У розвиток цього положення також пропонується закріпити більш гнучкі строки встановлення концесійних відносин у законі загальної дії, які б конкретизувались спеціальними нормами з урахуванням специфіки концесій в окремих сферах їх застосування.

Зроблені пропозиції стосуються також інших питань концесійних відносин. Так, з метою повного та своєчасного інформування потенційних концесіонерів (особливо іноземних) про проведення концесійного конкурсу пропонується внести в Закон України "Про концесії" доповнення щодо розміщення повідомлень про оголошення концесійного конкурсу не тільки у національних газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України", які не мають достатнього розповсюдження за кордоном, а й на офіційній веб-сторінці Кабінету Міністрів України - www.kmu.gov.ua - в мережі Інтернет.

У підрозділі 2.3 "Суб'єкти концесійних правовідносин" досліджується правовий статус учасників концесійних відносин - концесієдавця та концесіонера.

Дисертанткою зазначається, що істотною ознакою концесії виступає статус її суб'єктів, відповідно до якого в якості концесієдавця виступають держава та територіальні громади, а в якості концесіонера - лише недержавний суб'єкт господарювання.

Враховуючи той факт, що, відповідно до законодавства, концесієдавцем виступає уповноважений Кабінетом Міністрів України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування (а згідно з положеннями Господарського кодексу України як держава, органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання), в дисертації обґрунтовується положення про те, що участь зазначених суб'єктів у концесійних відносинах базується на реалізації обов'язку власників щодо утримання свого майна в належному стані.

На основі аналізу підзаконних нормативних актів, які деталізують загальні положення про концесійну діяльність, зазначається, що повноваженнями концесієдавця наділяється виконавчий орган, який здійснює безпосереднє управління об'єктом права державної власності, щодо якого прийнято рішення про передачу в концесію. Така невизначеність призводить до ускладнення процедури встановлення концесійних відносин та затягування її строків. Зважаючи на це дисертанткою обґрунтовується доцільність створення в системі органів державної виконавчої влади спеціального органу з питань концесійної діяльності із статусом державного комітету та пропонується проект положення, на основі якого діяв би цей орган. Визначаються основні функції та повноваження такого виконавчого органу. Також наголошується на необхідності заповнення прогалин у законодавстві щодо чіткого розмежування компетенції Кабінету Міністрів та органів місцевого самоврядування з надання повноважень концесієдавцям при реалізації концесій на різних рівнях (державному та комунальному).

У підрозділі 2.4 "Об'єкти концесій" розглянуто правовий режим об'єктів права публічної власності і досліджується класифікація концесійних відносин залежно від їх об'єктів.

Авторкою зазначається, що згідно з національним законодавством та практикою його реалізації, концесії застосовуються переважно в інфраструктурній сфері, об'єкти якої відіграють значну роль у забезпеченні життєдіяльності населення і безперервного виробничого процесу у промисловості та інших сферах господарювання. Разом з тим, об'єктом концесійних відносин можуть виступати й певні види господарської діяльності. Загальною ознакою більшості концесійних об'єктів є їх статус як природних монополій, що обумовлюється їх соціальною значущістю чи особливостями виробництва. Діяльність окремих об'єктів концесії, за законодавством України, визначена як "суміжний ринок", тобто товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів неможлива без безпосереднього використання виробів суб'єктів природних монополій. Зважаючи на ці особливості об'єктів концесійних відносин обґрунтовується їх поділ на: 1) монопольні за своєю суттю; 2) виробнича діяльність яких нерозривно пов'язана з природними монополіями; 3) діяльність яких здійснюється в умовах конкуренції (громадське харчування, надання ритуальних послуг, кабельне телебачення тощо).

З огляду на функціональне призначення об'єктів концесії та умови експлуатації пропонується їх поділ на: 1) об'єкти, які передаються в концесію без мети їх поліпшення; 2) об'єкти, які надаються концесіонеру для здійснення незначних поліпшень; 3) об'єкти, відносно яких договір укладається з умовою суттєвого їх поліпшення; 4) об'єкти, які за концесійним договором концесіонер повинен створити (побудувати). На підставі порівняльного аналізу умов концесійних угод у дисертації зроблено висновок про різну юридичну природу понять "управління" та "експлуатація", які відрізняються між собою за колом повноважень, які делегуються концесіонеру.

З огляду на юридичну природу концесійних договорів, мету концесій та монопольний статус окремих об'єктів концесій авторка обґрунтовує недоцільність положень Закону України від 3 лютого 2004 р. "Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання концесійної діяльності", яким передбачено можливість приватизації об'єкта концесії та першочергове право викупу концесіонером на загальних умовах приватизації. Обґрунтовується, що з огляду на особливості цих об'єктів доцільніше встановлення положення про залучення концесіонера до управління об'єктом після закінчення строку дії концесійного договору шляхом організації господарського товариства за участю держави чи територіальної громади.

Дисертанткою аргументується розширення переліку об'єктів концесійних відносин за рахунок включення до них об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема тих, що є власністю Українського народу, державною та комунальною власністю. Це дозволить в умовах сучасних економічних реалій зберегти природні резервати, які мають велике значення як для України, так і для загальноєвропейського розвитку.

У підрозділі 2.5 "Господарсько-правовий характер концесійних договорів та їх співвідношення з іншими правочинами" обґрунтовується місце концесійного договору в системі господарських договорів та проводиться порівняльний аналіз із суміжними договірними зобов'язаннями.

Дисертанткою розглянуто різноманітні точки зору на правову форму закріплення концесійних прав та обов'язків, згідно з якими концесія - це акт державної влади, адміністративний договір тощо. Аргументується положення про те, що концесійні відносини мають договірний характер, що визначається наступними чинниками: за договором суб'єкти концесійної діяльності мають рівний статус, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування виступають як власники предмета договору, а не як носії влади; договір виступає гарантією захисту концесіонера від змін у законодавстві, які можуть призвести до погіршення його стану. Про обґрунтованість цієї позиції свідчить також диспозитивний характер встановлення концесійних відносин. Зважаючи на це, вказується, що належність договору концесії до господарських договорів обумовлюється відповідністю концесійного договору всім ознакам договорів цієї групи.

Основною метою договору концесії є підвищення ефективності виробничого процесу його об'єкта, що неможливо без капіталовкладень. З огляду на сьогоднішній стан державного та комунального секторів економіки укладення концесійних договорів викликане в першу чергу необхідністю будівництва, модернізації або застосування інших заходів поліпшення виробництва на їх певних об'єктах. Концесія є тим засобом, який відрізняється від інших не тільки скороченням строків, але й гарантією досягнення власниками та інвесторами поставленої мети, яка збігається з кінцевими результатами інвестування, що є підставою віднесення концесійного договору до самостійного виду інвестиційного договору.

Аналіз змісту концесійних відносин дозволив зробити висновок про те, що закріплене Господарським кодексом України та Законом України "Про концесії" надання концесіонеру права на створення (будівництво) об'єкта концесії є і його обов'язком. Порівняльний аналіз договору концесії із договорами оренди, лізингу та угодами про розподіл продукції дозволив авторці сформулювати положення про віднесення угод про розподіл продукції до концесійних договорів та самостійне місце договору концесії в системі господарських договорів.

У висновках викладено основні підсумки дисертаційного дослідження, які спрямовані на теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо побудови сучасної моделі правового регулювання концесій як форми використання об'єктів публічної власності у господарській діяльності недержавних суб'єктів та обґрунтування самостійного місця договору концесії в системі господарських договорів.

У результаті проведеного дослідження сформульовано такі основні висновки:

1. На основі аналізу історичних та економічних умов розвитку концесійної діяльності, відповідного законодавства та літератури запропоновано авторське визначення концесії як заснованого на договорі делегування державою та/або територіальною громадою повноважень створення та/або управління чи експлуатації об'єктів державної та комунальної власності, що є вилученими з вільного економічного обороту, та/або прав здійснення певних видів господарської діяльності приватним суб'єктам господарювання з метою поліпшення задоволення громадських потреб.

2. Проведено класифікацію видів концесій: 1) за правовим режимом об'єктів, що надаються в концесію, - на концесії державної та комунальної власності; 2) за сферами господарювання - на інфраструктурні та природоресурсні; 3) за предметом концесійних договорів - на концесії, об'єктами яких виступають матеріальні майнові комплекси, та концесії на право здійснення певної господарської діяльності.

3. Згідно з процедурою встановлення концесійних відносин у цьому процесі виділено три стадії: підготовчу, організаційну та договірну. На цій підставі концесійні відносини віднесено до організаційно-договірних правовідносин.

4. Застосування до концесійної діяльності спеціального режиму господарювання обґрунтовано такими чинниками: а) правовим статусом концесієдавців; б) правовим режимом об'єктів концесії; в) винятковістю правомочностей, які делегуються концесіонеру.

5. З метою прискорення впровадження концесійної форми використання об'єктів державної та комунальної власності приватними суб'єктами господарювання запропоновано в окремих сферах господарської діяльності конкретизувати правове регулювання особливостей надання концесій у спеціальних нормативних актах, в яких були б передбачені гнучкі можливості встановлення строків та спрощення процедури встановлення концесійних відносин та інші специфічні питання.

6. Внесено пропозиції доповнити Закон України "Про концесії" положенням, яке забезпечувало б надання повної та вчасної інформації про проведення концесійного конкурсу не тільки вітчизняним суб'єктам господарювання, а й зарубіжним інвесторам шляхом розміщення таких оголошень на офіційному сайті Кабінету Міністрів України в мережі Інтернет.

7. З метою скорочення процедури встановлення концесійних відносин обґрунтовано доцільність створення в системі виконавчої влади державного комітету чи іншого органу влади з питань концесійної діяльності і запропоновано проект положення, на основі якого діяв би цей орган, визначено основні функції та повноваження такого органу.

8. Аргументовано доцільність внесення до переліку об'єктів концесії об'єктів природно-заповідного фонду. Запропоновано зміни та доповнення до Закону України "Про концесії" та до інших нормативних актів.

9. Доведено концесійну природу угод про розподіл продукції. Запропоновано авторську систему ознак, за якими концесія відрізняється від суміжних форм використання державного майна недержавними суб'єктами.

Основні висновки і теоретичні положення роботи висвітлені у наукових публікаціях автора

1. Медведєва О.А. Історичний розвиток поняття правового інституту концесії // Проблеми законності. Респ. міжвід.наук. зб. / Відп. за вип. В.Я. Тацій - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 47. - С. 72 - 76.

2. Медведєва О.А. Правова характеристика концесійного договору за законодавством України // Проблеми законності. Респ. міжвід.наук. зб. / Відп. за вип. В.Я. Тацій - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 56. - С. 62 - 66.

3. Медведєва О.А. Відмінність концесії від оренди державного та комунального майна за законодавством України // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 9. - С. 65 - 68.

4. Медведєва О.А. Концесія як правовий спосіб використання державного майна у господарській діяльності // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні: Тези наукових доповідей та повідомлень учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 50-й річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод (м. Харків, 27 листопада 2000 р.). - Харків, 2000. - С. 81 - 83.

5. Медведєва О.А. Концесійний договір за законодавством України // Сучасні проблеми юридичної науки та правозастосовчої діяльності: Тези наукових доповідей та повідомлень учасників наукової конференції молодих учених (м. Харків, 20 - 21 грудня 2001 р.). - Харків, 2002. - С. 93 - 95.

Размещено на Allbest.ru