Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 340.136

КОНСОЛІДАЦІЯ ЯК ВИД СИСТЕМАТИЗАЦІЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ

Спеціальність 12.00.01. - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Меленко Сергій Гаврилович

Київ - 2002

АНОТАЦІЯ

Меленко С.Г. Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертація присвячена вивченню проблем консолідації як виду систематизації нормативно-правових актів, огляду і аналізу фундаментальних положень та дискусійних питань даної тематики.

В роботі розкривається поняття консолідації як окремого виду систематизації нормативно-правових актів, піддається аналізові співвідношення консолідації з іншими видами систематизації, та досліджується процес її використання в різних світових системах права. З'ясовується послідовність проведення консолідаційних робіт, досліджується значення консолідації в процесі формування та розвитку норми, інституту та галузі права.

Ключові слова: консолідація законодавства, систематизація законодавства, кодифікація законодавства, інкорпорація законодавства, норма права, інститут права, галузь права, система права.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

консолідація інкорпорація законодавство

Актуальність теми дослідження. Українське законодавство формується в умовах складної трансформації економічної, соціальної та політичної сфер життя країни. Інтенсивність розвитку законотворчого процесу викликана потребами реформування нашого суспільства, переходом його до ринкової економіки та розбудовою правової держави. З метою забезпечення цього процесу в Україні накопичена величезна кількість різноманітних правових нормативних актів. З часу набуття незалежності спостерігається стійка тенденція до прискореного збільшення загальної кількості нормативно-правових актів, що приймаються у системі законодавчої та виконавчої влади. Отже, українське законодавство на даному етапі є складним, багатогалузевим утворенням, в якому переплетені вертикальні та горизонтальні зв'язки, діють законодавчі масиви різних рівнів, включно із нормативним спадком радянського періоду, та намітились стійкі тенденції до його уніфікації.

Для спрощення і ефективності орієнтування в нормативному матеріалі його слід постійно приводити до певної системи, адже в Україні приймаються нові нормативні акти, змінюються існуючі, відміняються застарілі, тобто відбувається інтенсивний законотворчий процес. Отже, нагальною є проблема впорядкування й систематизації прийнятих правових актів з метою ефективного їх використання. Вона, зокрема, відображається, наприклад, в таких нормативних актах, як Закони України “Про господарський суд” (ст.34), “Про обов'язковий примірник документів” (ст. 10), “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (п. 100), “Про державну таємницю” (ст.10), та інших нормативних актах законодавчої та виконавчої гілок влади. Також досить важливою обставиною, яку слід враховувати при систематизації українського законодавства, є перманентне внесення до нього значної кількості змін. Так, наприклад, за роки незалежності України прийнято 2239 законів (дані на березень 2002 року), зокрема базових 1282 (57,3%), а 957 (42,7%) - вносять зміни до чинних законодавчих актів.

Отже, проблема систематизації нормативно-правових актів була і залишається актуальною. Вона об'єктивно з'являється у зв'язку із необхідністю впорядкування зростаючої маси нормативно-правових актів, які врегульовують нові відносини, що виникають внаслідок суспільного розвитку. Сама ж консолідація починає використовуватися, як прийом, в процесі створення окремого нормативного акту ще до появи свідомого застосування технічних процедур систематизації нормативно-правового матеріалу.

З розвитком системи законодавства консолідація як вид систематизації починає відігравати в процесі упорядкування нормативно-правових актів важливу роль, яка полягає в проведенні цілої низки класифікаційних дій, що безпосередньо є складовими частинами інших видів упорядкування нормативно-правових актів, зокрема кодифікації та інкорпорації. Консолідація є перехідною ланкою, зв'язуючим сегментом між інкорпораційною та кодифікаціїйною діяльністю. Водночас вона виконує функцію первинного етапу такого виду систематизації, як кодифікація. Тому актуальність теоретичного осмислення гносеологічної сутності та техніко-юридичного механізму процесу консолідації базується також на об'єктивній необхідності постійного упорядкування та уніфікації нормативно-правових актів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1996-2005 роки. Концепція розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. - 122с. Проблематика дисертаційного дослідження відповідає також науковій темі на 1996-2001 роки “Теоретичний та історичний аналіз проблем становлення правової держави в Україні”, (номер державної реєстрації 0199U001866), яка розроблялася кафедрою теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, на якій підготовлено рукопис.

Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні принципового положення про комплексну, функціонально складну, гносеологічну природу консолідації як самостійного, специфічного типу систематизації нормативно-правових актів, елементи якого використовуються як в процесі інкорпорації, так і при здійсненні кодифікаційних робіт, а також про об'єктивно зростаючу значимість використання консолідації в процесах оптимізації функціонування українського законодавства.

Для досягнення поставленої мети у процесі дисертаційного дослідження ставилися наступні завдання:

дослідити логіко-гносеологічну природу консолідації як способу систематизації з метою уточнення її техніко-юридичних характеристик;

проаналізувати її співвідношення з інкорпорацією та кодифікацією як видами систематизації законодавства;

проаналізувати особливості консолідації як специфічно-комплексної техніко-юридичної процедури;

дослідити роль консолідації в процесі формування норми права як первинної клітини всієї правової системи суспільства;

дослідити роль консолідації в процесі формування інститутів і галузей права;

проаналізувати особливості консолідації вітчизняного законодавства і міжнародно-правових норм як важливого елементу механізму вдосконалення і розвитку системи права України;

дослідити відмінні особливості консолідації у функціонуванні та розвитку основних національно-правових систем;

виробити практичні рекомендації щодо використання консолідації з метою вдосконалення процесу систематизації нормативного матеріалу в системі права України.

Об'єктом дослідження є процес правового регулювання суспільних відносин, оформлений значним законодавчим масивом, який безперервно упорядковується і систематизується з метою його ефективного використання в умовах перехідного періоду розвитку сучасного українського суспільства.

Предметом дослідження є процедура консолідації як одного з основних типів систематизації нормативно-правових актів, її логіко-гносеологічна природа та найважливіші техніко-юридичні характеристики і, відповідно, теоретико-методологічне та практико-прикладне значення в розвитку сучасної системи законодавства України.

Методологічною основою дослідження стала сукупність загально-наукових та спеціально-галузевих методів та принципів. У ході дослідження автором застосовано низку таких загальнонаукових методів дослідження, як діалектичний, перехід від загального до особливого та конкретного, а також системний, історичний, логічний статистичний та метод порівняльно-правового аналізу. Серед спеціально-юридичних використовувався формально-догматичний метод права, який дозволив визначити механізм формування інституту і галузі права. Комплексне використання загальнонаукових та спеціально-юридичних методів надало можливість максимально різнобічного дослідження обраної проблеми.

Надзвичайна теоретична складність юридичної природи систематизації нормативно-правових актів, зокрема її видів, їх нерозривний зв'язок з фундаментальними засадами теорії права зумовили ту обставину, що вони завжди були в полі зору вчених-юристів, їх спеціальним предметом дослідження та наукових праць. Так, теоретичну базу дисертаційного дослідження склали праці з проблем систематизації нормативно-правових актів в дореволюційному російському праві таких вчених, як: М.І. Каринський, В.Д. Катков, А.Ф. Кістяківський, М.М. Сперанський, І.В. Толіченко та деяких інших.

В радянський період дослідженню проблем систематизації нормативно-правових актів свої праці присвячували такі вчені як С.С.Алєксєєв, І.Ю. Богдановська, С.М. Братусь, А.Н. Іодковський, Д.А. Керімов, М.І. Козюбра, Т.М. Рахманіна, І.С. Самощенко, А.П. Ткач, А.А. Ушаков, А.Ф.Шебанов та ін. Безпосередньо дослідженням консолідації як виду систематизації нормативно-правових актів у вказаний період займалися такі вчені, як І.Ю. Богдановська та І.С. Самощенко.

Після здобуття Україною незалежності проблемні аспекти систематизації нормативно-правових актів розглядалися в працях таких вчених як В.К. Грищук, В.Я. Калакура, А.А. Козловський, М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В. Коссак, В.О. Котюк, П.М. Рабінович.

Серед західних дослідників проблемні питання систематизації нормативно-правових актів досліджували такі вчені як Ф. Бенніон, К. Бергбом, І. Кренц, Р. Кросс, Т. Фляйнер. Проте, серед наукових праць з проблем систематизації нормативно-правових актів ми не можемо знайти певної тенденції дослідження юридичної природи консолідації як виду систематизації нормативно-правових актів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що воно є першим у вітчизняному правознавстві комплексним монографічним дослідженням, присвяченим сутнісним характеристикам консолідації як специфічного виду систематизації нормативно-правових актів.

На основі проведеного дослідження на захист виносяться наступні положення:

- Консолідація є самостійним логіко-гносеологічним та ієрархічним видом систематизації нормативно-правових актів, який полягає у впорядкуванні нормативно-правового матеріалу за об'єктом, суб'єктом, предметом та методом правового регулювання, що в свою чергу утворює певну систему правових норм, які можуть об'єднуватися за інституціональною та галузевою ознакою.

- Техніко-юридична процедура консолідації нормативно-правового матеріалу здійснюється в наступній послідовності: 1) визначення обсягу нормативно-правового матеріалу, який піддається консолідації; 2) аналіз кожного документа чи його складової частини як об'єкта консолідації; 3) аналіз змісту складових частин документа та виокремлення тих, які можуть бути віднесені до інших галузей права і включені до інших збірників законодавства; 4) прийняття класифікаційного рішення, щодо якої галузі права віднести даний нормативний акт, або його складову частину; 5) прийняття рішення про включення цілого нормативного акту до консолідованого збірника законодавства, чи про доцільність поділу акту на його складові частини і включення їх до консолідованого збірника нормативно-правового матеріалу; 6) визначення місця даного документу, або його складової частини в ієрархічній будові консолідованого збірника; 7) виявлення повторень гіпотез, диспозицій та санкцій в статтях визначеного нормативного акту та інших документів, які піддаються консолідаційній обробці; 8) визначення нормативного матеріалу, який втратив свою дію, і виключення його зі складу консолідованого збірника.

- Консолідація є синкретичним видом систематизації нормативно-правових актів. Будучи близькою за своєю гносеологічною сутністю як до інкорпорації, так і до кодифікації, вона відіграє роль логічної зв'язки між ними, зближує процес інкорпорації та кодифікації, забезпечуючи, в свою чергу, цілісність та нерозривність процесу систематизації законодавства в цілому як процесу впорядкування, класифікації нормативно-правових актів.

- В процесі реалізації техніко-юридичної процедури консолідації слід виділити два її види, які відрізняються за послідовністю та обсягом матеріалу, що піддається систематизаційній обробці. Перший вид - первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу. Другий вид - вторинна консолідація, яка застосовується в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу.

- Консолідація є важливим нормоутворюючим чинником, в процесі формування як основних елементів (диспозиції, гіпотези, санкції) правової норми, так і прийомом, що широко використовуються при селекції вже існуючих норм.

- Консолідація є одним з важливих чинників формування та розвитку інституту права, так як в основі цього процесу лежить утворення певного центру, навколо якого об'єднуються правові норми, що регулюють визначену ділянку однорідних суспільних відносин. За допомогою консолідації іде відбір первинних ланок - норм права, які в процесі об'єднання та узгодження й утворюють інститут.

- Методи консолідації застосовуються у складному механізмі становлення, функціонування та розвитку галузі права як елементу системи законодавства. Важливим чинником в процесі формування галузі є те, що саме її утворення може бути зумовлене тільки завдяки проведенню відповідних консолідаційних робіт, без яких неможлива наступна кодифікаційна обробка нормативно-правового матеріалу.

- Початковим і необхідним техніко-юридичним засобом розв'язання проблеми імплементації міжнародно-правових норм до національного законодавства є застосування консолідаційних прийомів для включення до складу внутрішнього законодавства України міжнародно-правових норм.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що винесені на захист положення є важливими для подальшого розвитку науки теорії держави та права, дають можливість комплексного осмислення процесу систематизації нормативно-правового матеріалу та ролі у ньому консолідації, створюють основу для розробки концепції використання консолідації в процесі інкорпорації та кодифікації законодавства, консолідаційних прийомів та порядку проведення систематизаційних дій. Уможливлюють чітке розмежування видів систематизації нормативно-правових актів, водночас вказують на їх спільні ознаки та “взаємопроникнення”. Отримані результати дисертаційного дослідження дають можливість отримати цілісну інформацію про консолідацію як вид систематизації нормативно-правових актів, яку можна використати під час викладання у вузах курсу “Теорія права” та спецкурсу “Юридична техніка”, в процесі систематизації нормативно-правових актів та у законотворчій діяльності органів влади.

Деякі положення, сформульовані в дисертації, носять дискусійний характер і можуть слугувати для подальших наукових досліджень проблем систематизації нормативно-правових актів.

Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і неодноразово обговорювалась на кафедрі теорії та історії держави і права Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича; на аспірантському теоретичному семінарі пошукувачів юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича; на Міжнародній науково-практичній конференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики”, організованій Інститутом законодавства Верховної Ради України (м. Київ, 6-7 жовтня 1999 р.); на науковій конференції “Сутність, цілі та засоби права” (м. Чернівці, 3-5 травня 2001 р.); на ІV науковій конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи”, (м. Тернопіль, 22 лютого 2002 р.); на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у п'ятьох статтях, опублікованих у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затверджених Вищою атестаційною комісією України.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

консолідація інкорпорація законодавство

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження консолідації як виду систематизації нормативно-правових актів, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, його методологічну основу, сформульовані основні положення, що відображають наукову новизну дослідження, визначено наукове та практичне значення результатів дисертації.

Розділ перший - “Поняття і правова природа консолідації нормативно-правових актів” присвячений з'ясуванню логіко-гносеологічної природи консолідації, її співвідношенню з інкорпорацією та кодифікацією як видами систематизації нормативно-правових актів, досліджується синкретична сутність консолідації як окремого виду систематизації нормативно-правових актів. У підрозділі 1.1 “Логіко-гносеологічна природа консолідації” автор досліджує консолідацію як спосіб класифікації та уніфікації нормативно-правового матеріалу. Логіко-гносеологічна природа консолідації проявляється в тому, що вона є невід'ємним видом систематизації законодавства, який логічно пов'язаний з іншими видами, зокрема інкорпорацією та кодифікацією. Консолідація органічно включається до їх складу, і стає необхідним елементом їх технічної реалізації. Кодифікація постає логічним продовженням процесу консолідації, що дає підстави стверджувати, що консолідація, як вид систематизації та різновид класифікації, виникла історично і логічно раніше кодифікації, і певною мірою, нею зумовлюється. Слід виділити два види консолідації, які відрізняються лише за обсягом матеріалу, що піддається систематизаційній обробці. Перший вид - первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу, та другий вид - вторинна консолідація, яка застосовується в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу.

У підрозділі 1.2 “Співвідношення консолідації та інкорпорації” автор аналізує спільні та відмінні риси, що притаманні даним видам систематизації. Зокрема зазначається, що інкорпорація та консолідація є досить спорідненими видами систематизації законодавства. Вказується, що в юридичній науці висловлюється навіть думка про те, що консолідація є різновидом інкорпорації. Автор стверджує, що між консолідацією та інкорпорацією можна провести чітке розмежування, на основі якого виділити консолідацію та інкорпорацію як окремі види систематизації законодавства. Так під час проведення інкорпорації нормативно-правовий матеріал розміщується у певному порядку (алфавітному, хронологічному чи предметному). Акти, які піддаються інкорпорації не втрачають своєї юридичної сили і продовжують діяти надалі. Інкорпораційні збірники законодавства не виступають окремими джерелами права, на них не можна робити посилання у правозастосовчій діяльності. Інкорпорація може охоплювати будь-які обсяги нормативно-правових актів. В залежності від виду інкорпорації ігноруватися може навіть предмет правового регулювання, що, в свою чергу, не притаманне консолідації та кодифікації. Після проведення консолідації, зазвичай розпочинається процес кодифікації нормативно-правового матеріалу, з подальшим скасуванням нормативних актів, які склали основу для проведення консолідаційних робіт. Правові норми в процесі консолідації розміщуються за предметом, об'єктом та суб'єктом правового регулювання. Також вказується, що в правовій науці існування того чи іншого виду систематизації в чистому виді не можливе, так як вони характеризуються високою взаємопроникливістю та результативним взаємовикористанням.

У підрозділі 1.3 “Співвідношення консолідації та кодифікації” автор досліджує спільні та відмінні риси, що притаманні вказаним видам систематизації. Автором зазначається, що консолідація і кодифікація, будучи окремими видами систематизації законодавства, за своєю гносеологічно-правовою сутністю є досить спорідненими юридичними явищами. Вони органічно доповнюють один одного, використовуються одночасно під час проведення систематизаційних робіт і вимагають подальшої розробки та уніфікації як на теоретичному, так і на практичному рівнях. Консолідація є вихідним началом процесу кодифікації, без якого вона стає неможливою. Насамперед, консолідація, утворюючи так звані консолідаційні центри, групує нормативно-правовий матеріал за визначеними ознаками, а саме - за предметом, методом, об'єктом та суб'єктом правового регулювання суспільних відносин. Вона суттєво визначає структуру майбутнього кодифікованого акту, вказує на суперечності, неузгодженості, прогалини та накладки в масиві нормативно-правового матеріалу. В процесі кодифікації проводяться визначені консолідацією зміни та доповнення, і, разом з прийняттям вже нового кодифікованого нормативно-правового збірника, використані (вихідні) нормативно-правові акти втрачають свою юридичну силу.

У підрозділі 1.4 “Консолідація як синкретичний вид систематизації нормативно правових актів” автор звертає увагу на те, що кодифікація є логічним продовженням процесу консолідації, що вказує на їх органічний зв'язок. Це явище призводить до того, що деякі вчені-юристи визначають консолідацію як складову частину кодифікації. Подібність процесів інкорпорації та консолідації також призводить до того, що таким же чином відносять і консолідацію до складу інкорпорації. Але, як відомо, кодифікація та інкорпорація за своєю логіко-технічною сутністю є досить різними поняттями. Консолідація ж, будучи близькою за своєю сутністю як до інкорпорації, так і до кодифікації, служить логічним зв'язком між останніми, зближує процес інкорпорації та кодифікації, забезпечуючи цілісність та нерозривність систематизації законодавства в цілому як процесу впорядкування, класифікації нормативно-правового матеріалу. За результатами проведеного у підрозділі аналізу сутності видів систематизації, автор приходить до висновку, що консолідація виступає синкретичним видом систематизації законодавства. В цьому проявляється її теоретична та практична цінність як необхідного виду систематизації законодавства в країнах, де розповсюдження набула романо-германська (континентальна) система права.

У підрозділі 1.5 “Висновки до першого розділу” викладено основні положення, до яких прийшов дисертант у першому розділі при дослідженні правової та логіко-гносеологічної природи консолідації нормативно-правових актів.

Розділ другий - “Консолідація як засіб формування структурних елементів системи права” складається з п'яти підрозділів. У підрозділі 2.1 “Консолідація як засіб формування норми права”, дисертант вказує на те, що критерієм об'єднання певного кола правових норм для подальшої їхньої переробки з метою створення єдиної, спільної, що охоплювала б у своєму змісті всі правові ситуації, що описані у вихідних приписах, є предмет, метод, об'єкт та суб'єкт (и) правового регулювання, які також, на думку автора, повинні бути спільними чи подібними для правовідносин, що регулюються даними нормами. Саме на основі спільності вказаних елементів і проводяться консолідаційні роботи з подальшою кодифікаційною обробкою визначеного обсягу матеріалу, кінцевою метою якої є утворення якісно нової норми права, та відміна цілого ряду нормативних приписів, що лягли в основу її створення. Метою консолідації в процесі формування норми права є уніфікація соціально-правових відносин та утворення великих однорідних блоків подібних між собою нормативних приписів, що потребують правового врегулювання. Подальший процес кодифікації цих правових ситуацій призводить до того, що утворюються цілком нові структурні одиниці норми. Тобто за допомогою консолідаційних прийомів визначається коло правовідносин, що закладають основи майбутньої норми права, а за допомогою кодифікаційних прийомів - вона набуває визначеного змісту та форми.

У підрозділі 2.2 “Консолідація як засіб формування інституту права” аналізується сам процес створення інституту як складової частини галузі та структурної одиниці системи права. Автор зазначає, що консолідація виступає одним з основних факторів утворення та розвитку інституту, так як в основі його формування лежить утворення певного центру, навколо якого об'єднуються правові норми, що регулюють визначене коло однорідних суспільних відносин. За допомогою консолідації іде відбір первинних ланок - норм права, які, об'єднуючись та узгоджуючись, його утворюють. Консолідація визначає логічну структуру інституту, а також служить засобом уніфікації та узгодження правових норм, виявлення прогалин у його структурі, способом підбору складових частин та засобом, за допомогою якого можна прогнозувати подальший розвиток даного правового явища.

У підрозділі 2.3 “Консолідація як засіб розвитку галузі права” вказується, виходячи з вітчизняного та закордонного досвіду, що консолідація як вид систематизації відіграє значну роль у процесі створення, становлення та розвитку галузі, як головної структурної одиниці системи права. Адже, консолідація служить одним з основних методів відбору нормативно-правового матеріалу, що входить до складу як інституту, так і галузі права. Вона формує її структуру, визначає та уніфікує складові елементи, служить засобом виявлення невідповідностей та суперечностей у правовому масиві, а також може використовуватися як основний спосіб систематизації галузевого нормативного матеріалу на ранніх стадіях зародження та формування нової галузі права.

У підрозділі 2.4 “Консолідація вітчизняного законодавства і міжнародно-правових норм як засіб розвитку системи права України” вказується на те, що процес зміни національного законодавства України з метою його уніфікації відповідно до норм міжнародного права на даному етапі суспільно-політичного розвитку України є однією з головних умов розбудови незалежної держави. Консолідація ж у цьому процесі покликана відігравати одну з провідних ролей в ході виконання даного завдання. В Основному Законі нашої країни - Конституції України, зокрема у ст. 9 закріплене положення, відповідно до якого чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Тому на сьогодні існує досить важлива проблема імплементації норм міжнародного права до національного законодавства. Одним із засобів досягнення цієї мети є систематизація законодавства шляхом кодифікації в процесі якої, як первинний етап, використовується консолідація. Також вказується, що не всі нормативно-правові акти можна і доцільно кодифікувати, завдання систематизації у даному випадку вирішуються за допомогою інкорпорації та консолідації. Тому роботу та дослідження у даній сфері діяльності потрібно проводити постійно, час від часу змінюючи та удосконалюючи тактику та методологію, відповідно до нових суспільно-політичних реалій.

У підрозділі 2.5 “Висновках до другого розділу” викладено основні положення, до яких прийшов дисертант у другому розділі при дослідженні консолідації як засобу формування структурних елементів системи права.

Розділ третій - “Особливості консолідації нормативно-правових актів у сучасних національно-правових системах” складається із п'яти підрозділів. У підрозділі 3.1 “Місце консолідації в континентальній системі права” на основі аналізу законодавства країн континентальної Європи, зокрема Німеччини, Італії та Франції, автор приходить до висновку, що консолідація як вид систематизації нормативно-правового матеріалу широко використовується в країнах із романо-германською системою права. За її допомогою стає можливим проведення не тільки процесу кодифікації, але також й впорядкування нормативно-правового матеріалу до змісту якого часто вносяться зміни та доповнення, а тому його кодифікація стає досить складною проблемою. За допомогою консолідації систематизаційному упорядкуванню найбільш часто піддаються деякі галузі законодавства таких європейських країн, як Італія та Франція. Це зокрема стосується такої найбільш функціонально-динамічної галузі, як адміністративне законодавство. Консолідація забезпечує проведення уніфікації та вдосконалення нормативного матеріалу, відіграє роль каталізатора процесів нормотворення та кодифікації.

У підрозділі 3.2 “Роль консолідації в прецедентній системі права” розкривається сутність застосування консолідації як основного виду систематизації нормативно-правового матеріалу в країнах, що належать до англосаксонської правової сім'ї. Зокрема вказується, що у Великій Британії тісне сплетіння форм права, максимальна деталізація правових норм, що входять до їхнього складу, принципи застосування, стали причинами складності розвитку систематизації шляхом кодифікації. До цього часу англійське право систематизується шляхом консолідації - поєднання законодавчих положень стосовно одного питання в єдиний акт. Також вказується на те, що судова влада, зокрема в Англії, наділяється вельми широким колом повноважень та знаходиться на дещо вищому рівні аніж законодавча влада, що, в свою чергу, суперечить класичній теорії розподілу влад. Консолідація дещо трансформується у відповідності до об'єктивних умов розвитку системи права тієї чи іншої країни, враховуючи специфіку розвитку цих державних утворень та їх історичне минуле, але за своєю юридичною суттю цей вид не втратив свого надзвичайно важливого, провідного значення.

У підрозділі 3.3 “Консолідація в релігійних системах права (на прикладі мусульманського права)” досліджуються особливості використання консолідаційних прийомів у системі де найвищим джерелом права є релігійні догми та постулати. Так, вказується, що системи традиційного права, зокрема мусульманського, є особливим, відокремленим системним утворенням поряд з англосаксонською та романо-германською. Цим правовим утворенням не притаманні ознаки системності та систематизації. Певні галузі права дослідники цих систем все ж таки виділяють, але їх праця не знаходить відповідного відображення у законодавстві країн, які користуються вказаними системами права. Щодо систематизації і зокрема консолідації в цих системах, то слід зазначити, що ці способи впорядкування законодавства у вказаних державних утвореннях знаходяться на дуже низькому рівні. Це явище є наслідком пережитків феодального ладу і сліпого дотримання постулатів релігії, що звичайно, негативно відображається на розвиткові цих країн. Хоча останнім часом можна спостерігати поширення на їх теренах впливу європейського права, але цей процес наштовхується на опір, який чиниться ортодоксальними релігійними колами цих країн, що користуються значним впливом. Консолідація як вид систематизації законодавства в її класичному вираженні не притаманна для традиційних систем права. Але застосування прийомів, властивих консолідації, все ж таки спостерігається в процесі складання класифікатора принципів та норм, які регулюють суспільні відносити в основних сферах життєдіяльності у мусульманських країнах.

У підрозділі 3.4 “Особливості використання консолідації в системі права України”, зазначається, що консолідація як вид систематизації законодавства широко використовувалась в правовій системі України на протязі досить великого періоду часу. Вона відіграла велике значення для формування і встановлення системи права України в цілому. Цей вид систематизації починає широко застосовуватися ще на початку законотворення в нашій державі і поєднує у собі важливі процеси становлення, впорядкування та уніфікації законодавства. Наслідки цих процесів відіграють велику роль у процесі розвиту законодавства та системи права.

У підрозділі 3.5 “Висновки до третього розділу” викладено основні положення, до яких прийшов дисертант у третьому розділі при дослідженні особливостей консолідації нормативно-правових актів у сучасних національно-правових системах.

консолідація інкорпорація систематизація

висновки

1. Дисертаційним дослідженням доведено, що консолідація є самостійним логіко-гносеологічним та ієрархічним видом систематизації нормативно-правових актів, який полягає у впорядкуванні нормативно-правового матеріалу за об'єктом, суб'єктом, предметом та методом правового регулювання. Специфіка, виокремлювальні ознаки консолідації проявляються в тому, що складові частини нормативного акту групуються за предметною ієрархічною структурою, яка не піддається смисловим та логічним переробкам, відображає його зміст та залишається недоторканою. Для консолідації зручність та допустимість полягає, насамперед, в оптимальній кількості рівнів, так званих консолідаційних центрів, навколо яких і групуються норми права кожного відповідного рівня.

2. Під час проведення робіт пов'язаних з консолідацією нормативно-правового матеріалу, можна виділити наступні послідовні дії: визначення обсягу нормативно-правового матеріалу, який піддається консолідації; аналіз кожного документу чи його складової частини як об'єкта консолідації; аналіз змісту складових частин документу і виокремлення тих з них, які можуть бути віднесені до інших галузей права та включені до інших збірників законодавства; прийняття класифікаційного рішення, щодо якої галузі права віднести даний нормативний акт, або його складову частину; прийняття рішення про включення цілого нормативного акту до консолідованого збірника законодавства чи про доцільність поділу акту на його складові частини і включення їх до консолідованого збірника нормативно-правового матеріалу; визначення місця даного документу, або його складової частини в ієрархічній будові консолідованого збірника; виявлення повторень гіпотез, диспозицій та санкцій в статтях визначеного нормативного акту та інших документів, які піддаються консолідаційній обробці; визначення нормативного матеріалу, який втратив свою дію, і виключення його зі складу консолідованого збірника.

3. Види систематизації законодавства дуже тісно пов'язані між собою, вони не існують в “чистому”, ізольованому виді. Всі вони - інкорпорація, консолідація і кодифікація тісно пов'язані між собою і є “взаємнопроникаючими”, взаємодоповнюють один одного і саме консолідація виступає поєднуючою, перехідною ланкою між інкорпорацією та кодифікацією, вміщуючи у собі ознаки як одного, так й іншого виду систематизації, що за своєю суттю досить відрізняються одна від одної.

4. Саме поняття видів систематизації законодавства - інкорпорації, консолідації та кодифікації носить умовний характер. Вони є взаємопов'язаними, так як при проведенні тих чи інших систематизаційних робіт комплексно використовуються прийоми та правила всіх трьох видів і саме сутність цих процедур проявляється у домінуванні тих чи інших систематизаційних прийомів, відповідно до чого ці процедури носять назву інкорпораційних, консолідаційних або ж кодифікаційних.

5. За своєю історико-гносеологічною природою консолідація є чи не найпершим видом систематизації правових норм, який почало застосовувати людство, коли перед ним постала проблема класифікації та впорядкування правового матеріалу після його визначеної фіксації. Так, щоб створити правовий припис у формі нормативного акту, потрібно визначити його структуру, послідовність викладення матеріалу, сферу та обсяг суспільних відносин, які будуть ним врегульовуватись, врахувати волю, побажання та мету законодавця та ін. Джерелом вихідного матеріалу для такого акту виступали звичаї, традиції, природнє право, релігійні догми та ін. Тобто, можна констатувати факт, що на ранніх етапах правотворчості консолідація відігравала одну із провідних ролей у створенні найперших нормативних приписів, адже без застосування її прийомів цей процес був би неможливий. В процесі розвитку консолідація спричинила появу нового виду систематизації - кодифікації, адже зібраний та впорядкований за допомогою консолідаційних прийомів та методів, структурований “вихідний” матеріал потрібно було оформити у вигляді нормативного акту, виявити та ліквідувати при цьому неточності, протиріччя, прогалини та дублювання. Тому ми можемо стверджувати, що кодифікація є другим, за часом свого виникнення, видом систематизації нормативно-правового матеріалу. Інкорпорація ж виникає вже після того, як виникає потреба згрупування нормативно-правових актів за певними ознаками до збірника, що полегшило б використання нормативних приписів в процесі їхнього застосування. Тобто можна сказати, що інкорпорація виступає третім, за часом свого виникнення, видом систематизації. Тому слід зазначити, що можна виділити два види консолідації, які відрізняються лише за обсягом матеріалу, що піддається систематизацій ній обробці. Перший вид - первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу, та другий вид - вторинна консолідація, яка застосовується в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу.

6. Консолідація є важливим нормоутворюючим чинником, в процесі формування як основних елементів правової норми (гіпотези, диспозиції, санкції), так і консолідаційні прийоми широко використовуються при селекції вже існуючих норм. Дане положення проявляється, наприклад, у тому, що у тексті диспозиції перераховуються декілька нормативних вказівок у залежності від ситуації, яка виникла і підпадає під ознаки гіпотези правової норми. Тобто, можна сказати, що в диспозиції правової норми синтезуються, об'єднуються декілька нормативних приписів, що групуються за ознакою спільності предмету правового регулювання, але відрізняються між собою. Тому ми можемо сказати, що на етапі формування диспозиції нової правової норми спочатку визначається коло правових норм, диспозиції яких можна було б об'єднати в одну за ознакою, перш за все, спільності предмета правового регулювання. Далі використовуються консолідаційні прийоми обробки “вихідного” матеріалу, з подальшою його уніфікацією за допомогою кодифікаційних методів, що в кінцевому підсумку призводить до виникнення якісно нової диспозиції правової норми, яка об'єднує у собі ознаки правовідносин, які відображалися у диспозиціях “вихідних” норм, що склали основу її виникнення.

Подібно до диспозиції утворюється також і гіпотеза правової норми.

Санкція ж, як складова частина норми права, розвивається і утворюється після формування гіпотези та диспозиції. Норма права доповнюється санкцією, яка скоріше відображає соціальну значимість обов'язку, вираженого в диспозиції, загальну суспільну волю, ніж традиції, що склалися в суспільстві на протязі тривалого періоду часу, хоча консолідаційні прийоми також знаходять широке застосування у даному процесі. Зокрема вони використовуються на етапі формування санкції, яка у своєму змісті відображає загальну суспільну волю і передбачає декілька форм впливу, в залежності від суб'єктивних та об'єктивних обставин застосування її приписів. Звичайно нормативної форми санкція, як і гіпотеза та диспозиція, набуває вже після кодифікаційної обробки та прийняття у визначеному законодавством порядку. Тому можна стверджувати, що консолідаційні прийоми систематизації відіграють одну з головних ролей в процесі формування правової норми.

7. Консолідація є важливим чинником формування та розвитку інституту права, так як в основі цього процесу лежить утворення певного “центру”, навколо якого об'єднуються правові норми, що регулюють визначену ділянку однорідних суспільних відносин. За допомогою консолідації іде відбір первинних ланок - норм права, які в процесі об'єднання та узгодження й утворюють інститут. Консолідація також служить засобом уніфікації та узгодження правових норм, виявлення прогалин у його структурі, способом підбору його складових частин та засобом, за допомогою якого можна прогнозувати подальший розвиток цього правового явища.

8. Консолідація застосовуються в процесі формування, існування та розвитку галузі права як елемента системи законодавства. Так, за допомогою консолідації визначаються інститути та правові норми, які структуруються за ознакою предмета, метода, суб'єкта та об'єкта правового регулювання й утворюють галузь. На даному етапі кодифікаційна правка їхнього змісту може не проводитися, тому що потреби у проведенні цих робіт може й не бути. Тобто об'єднання та формування може проходити без внесення змін до змісту інститутів та норм, які увійшли до складу галузі. Вказані фактори слугують ознаками саме консолідації. Отже, можна сказати, що формування галузі та її розвиток може відбуватися на основі проведення консолідаційних робіт.

9. Виходячи з положень Конституції України, на сьогодні існує досить важлива проблема імплементації міжнародно-правових норм до національного законодавства. Одним із засобів досягнення цієї мети є систематизація законодавства, зокрема шляхом проведення кодифікаційних робіт. Так, під час створення нового та уніфікації діючого законодавства, досить важливим фактором виступає його відповідність міжнародним нормам. На даному етапі процедури імплементації є необхідним застосування консолідаційних прийомів для включення до складу внутрішнього законодавства України міжнародно-правових норм. Для вдалого проведення цього процесу доцільно було б використати досвід інших країн, щодо використання ними консолідації в процесі упорядкування внутрішнього законодавства. Так, наприклад, кодифікація у Франції проводиться на основі консолідації. Хоча її називають принципом “сталості права”, але за своєю суттю цей принцип є нічим іншим, як консолідацією - формою систематизації, за якої відбувається об'єднання декількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій же галузі суспільних відносин в єдиний збірний нормативно-правовий акт без зміни змісту.

Консолідація як вид систематизації законодавства не притаманна для традиційних систем права. Це насамперед слід пов'язувати із специфічністю цих систем. Адже навіть незначна перестановка сур в Корані викличе неадекватну реакцію населення, яке сповідує іслам, вже не говорячи про факт зміни чи доповнення Корану новими положеннями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Меленко С.Г. До питання про склад норм міжнародного приватного права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 11. Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 1997. - С. 145-154.

2. Меленко С.Г. Поняття та специфіка консолідації як виду систематизації законодавства // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 45. Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 25-29.

3. Меленко С.Г. Роль консолідації в системі прецедентного права (на прикладі Великобританії) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 48. Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - С. 56-59.

4. Меленко С.Г. Консолідація як засіб розвитку галузі права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 91. Правознавство. - Чернівці: ЧДУ, 2000. - С. 10-13.

5. Меленко С.Г. Співвідношення консолідації і кодифікації як методів систематизації законодавства // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 105. Правознавство. - Чернівці: “Рута”, 2001. - С. 22-25.

Размещено на Allbest.ru